Новаторство сценічних бальних танців початку ХХІ ст.

Методы исследования. Применен культурно-исторический метод (для рассмотрения и осмысления проблематики сценических бальных танцев в контексте специфики культуротворчих процессов начала XXI в.); метод философского анализа хореографической лексики сценического бального танца и новаторских средств хореографической выразительности; метод структурно - функционального анализа (для структурирования характерных явлений современной сценической бальной хореографии и установления взаимосвязей между ними).

Научная новизна. Теоретически осмысленно проблемы новаторских выразительных средств сценического бального танца путем анализа творческого поиска хореографического языка ведущих мировых балетмейстеров-постановщиков начала XXI века.

Выявлены причины, специфика и закономерности возникновения и развития новых выразительных средств в постановках современной сценической бальной хореографии.

Выводы. Вследствие анализа новаторских поисков сценического бального танца начала XXI века выявлено, что характерной тенденцией современных хореографов -постановщиков есть стремление к воплощению танцором психологично- и философско-осмысленного образа, раскрытие средствами хореографического выразительности внутреннего мира человека.

Музыкальное сопровождение хореографического спектакля создает атмосферу, выражает замысел постановщика и является основой для определения выразительных средств.

Танцевальная лексика современного сценического бальной хореографии сублимирует элементы классики, модерна, стилизацию этнического танца и натуралистические бытовые жесты; характеризуется обогащением бального танца новыми пластическими интонациями.

Новаторством хореографии является обращение постановщиков к сложным танцевальным формам, значительное усиление образности и выразительности, направление к восприятию и осмыслению пластического языка.

Ключевые слова: сценическая бальная хореография, хореографический язык, новаторство, выразительные средства, хореографическое представление.

The purpose of the article is to identify and characterize the trends in enrichment of the choreographic language and the search for new expressive means in modern stage ballroom choreography.

Methodology. The cultural-historical method has been applied (to consider and comprehend the problems of stage ballroom dancing in the context of the specifics of cultural processes at the beginning of the 21st century); a method of philosophical analysis of the choreographic vocabulary of stage ballroom dance and innovative means of choreographic expression; method of structural and functional analysis (for structuring the characteristic phenomena of modern stage ballroom choreography and establishing relationships between them).

Scientific novelty. The problems of innovative expressive means of stage ballroom are theoretically meaningful by analyzing the creative search for the choreographic language of the world's leading choreographers of the beginning of the 21st century.

The causes, specificity and patterns of the emergence and development of new expressive means in the productions of modern stage ballroom choreography are revealed.

Conclusions. As a result of the analysis of the innovative search for stage ballroom dance at the beginning of the 21st century, it has been revealed that the characteristic tendency of modern choreographers is the desire for the dancer to embody a psychologically and philosophically meaningful image, to reveal by means of the choreographic expressiveness of the person's inner world.

The musical accompaniment of the choreographic performance creates an atmosphere, expresses the director's intention and is the basis for determining expressive means. Dance vocabulary of modern stage ballroom choreography sublimates elements of classics, modernism, stylization of ethnic dance and naturalistic everyday gestures; characterized by the enrichment of ballroom dance with new plastic intonations.

The innovation of choreography is the appeal of directors to complex dance forms, a significant increase in imagery and expressiveness, a direction towards the perception and understanding of plastic language.

Key words: stage ballroom choreography, choreographic language, innovation, expressive means, choreographic performance.

Вступ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі в світовій сценічній практиці активізувалися експерименти та пошук нових засобів проникнення в глибини людської підсвідомості.

Основним завданням сценічного бального танцю стає визначення відповідності між новаторськими засобами та ефективністю їх художнього впливу, що у свою чергу активізує наукове осмислення даного питання.

Мета статті - виявити та охарактеризувати тенденції збагачення хореографічної мови та пошуки нових виражальних засобів у сучасній сценічній бальній хореографії.

Аналіз джерел засвідчив, що проблематика сучасної сценічної бальної хореографії наразі лишається недостатньо висвітленою у вітчизняному науковому вимірі. Зокрема, питання творчого пошуку і новаторства сценічного бального танцю досліджує А. Голубенков у публікації «Синтез в мистецтві сценічної хореографії» [1].

Особливості естетичного сприйняття постановок сценічної бальної хореографії у контексті дослідження драматургії як художнього методу створення та подачі змістової форми сучасної сценічної хореографічної постановки, а також тенденції і перспективи еволюціонування драматургії сценічного бального танцю аналізує А. Крись в наукових статтях «Специфіка естетичного сприйняття сценічної бальної хореографії» [5] та «Тенденції розвитку драматургії сценічної бальної хореографії у контексті світових процесів» [6].

У даній статті новаторство сучасної сценічної бальної хореографії досліджено у контексті збагачення лексики бального танцю та хореографічних засобів виразності.

Виклад основного матеріалу

Розвиток хореографічного мистецтва залежить від відкриттів та інновацій, отриманих в результаті творчого пошуку. Відповідно творчість позиціонується не лише як вираження потенціалу хореографа, але й як основа еволюціонування. На думку дослідників, творчість та новаторство - взаємопов'язані поняття, оскільки новаторство включає два етапи: етап творчості (генерація нових ідей) та етап реалізації (послідовність творчих ідей) [7, 240]. бальний хореографія танцювальний модерн

Однією з провідних тенденцій сценічної бальної хореографії початку ХХІ ст. є збагачення лексики бального танцю шляхом синтезування та інтегрування елементів класичного, характерного та сучасного танцю - подібна практика наразі є базовою в багатьох хореографічних колективах.

Танець наділений специфічним способом художньої рефлексії, в межах якої засобами ритмо-пластики організованих у проторі та часі рухів тіла створюється особливий тип художньої мови [4, 9-10]. На думку Ю. Кондратенка, процес функціонування художньої мови танцю - динамічна система взаємодії зовнішніх та внутрішніх рівнів її структури, на кожному з яких відбувається процес сенсоутворення, зумовлений художнім мисленням та рефлексивним досвідом, а також процеси формотворення, пов'язані з втіленням та вираженням сенсу.

Варто зазначити, що збагачення хореографічної мови бального танцю шляхом інтегрування елементів етнічного, класичного та сучасного танцю (сценічного та соціального), тобто міжжанровий синтез, є художнім методом постановників Севастопольського академічного театру танців ім. В. Єлізарова. Аналізуючи виставу «Бродвей» (авторська хореографія В. Єлізарова, прем'єра в 2011 р.), що позиціонована як художня репрезентація жанру мюзикл, дослідники акцентують на використанні постановником багаторівневого синтезу, не обмеженого «поелементним поєднанням різних танцювальних стилів та технік» [1].

На думку дослідників, міжжанровий синтез забезпечує високу актуальність сучасного хореографічного мистецтва, що пояснюється кореляцією з глобальними соціальними та культурними процесами. Створені внаслідок використання даного новаторського підходу хореографічні постановки об'єктивно передають складну художню картину сучасного світу [2, 178]. А. Голубенков стверджує, що міжжанровий синтез дозволяє створювати оригінальні сценічні постановки, з метою задоволення візуальних та пізнавальних потреб (знайомство з іншими культурами, осмислення їх цінності та глибинності задумів) сучасного глядача [1].

Одним із напрямів інноваційних процесів соціомистецького простору початку ХХІ ст., що найяскравіше виявляється в хореографії, як стверджує Н. Карчевська, є нетрадиціоналізм, у контексті звернення до історично сформованих класичних форм, що на відміну від авангардно-модерністських взірців складають шар відносно нової художньої традиції в мистецтві [3, 102]. Дана тенденція проявляється на рівні використання постановниками певних художніх прийомів, зокрема універсалізації принципу цитування.

Синтетизм сценічної хореографії гармонізує процес поєднання бальної та етнічної танцювальної лексики шляхом:

- використання постановником відповідного музичного матеріалу та костюму (або їх характерних елементів);

- завдяки безпосередньому цитуванню пластичних елементів танцювального фольклору;

- шляхом застосування відповідних режисерських прийомів, наприклад, трансформування елементів ритуально-обрядової практики у перформанс.

Органічність інтегрування залежить від умови відповідності обраних елементів етнічного танцю основним принципам побудови лексики бального танцю, оскільки саме він виконує асимілюючу функцію.

Зауважимо, що органічність поєднання, а відповідно й художній ефект сценічної постановки безпосередньо залежить від жанрової приналежності вистави та змістово-сенсового аспекту.

На сучасному етапі у постановках сценічної бальної хореографії високий рівень володіння виконавцем пластичною культурою тіла означає передусім привнесення в нього внутрішнього, ідейно - образного початку.

Видовищність сценічного бально танцю зумовлена раціональним використанням різноманітних засобів виразності, за допомогою яких створюється неповторний музично-художній образ.

Хореографічні засоби виразності це:

- тип побудови вистави (дивертисмент, колаж, ліричні картини, наскрізний симфонічний розвиток та ін.);

- хореографічний текст, що складається з сольних, парних та ансамблевих форм різних видів танцю та танцювальних характеристик;

- взаємодія хореографічних та музичних форм;