Вокально-виконавська культура сучасного фахівця музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізького державного педагогічного університету

Вокально-виконавська культура сучасного фахівця музичного мистецтва

Марина Єфременко студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету мистецтв

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Косяк Л.І.

Анотація

У статті надається науково-теоретичне обґрунтування сутності поняття «вокально-виконавська культура», висвітлюється значення цього феномена щодо розвитку особистості сучасного фахівця музичного мистецтва. Подається характеристика базових понять «культура», «вокальна культура». На основі аналізу праць науковців автором узагальнюється сутність поняття «вокально-виконавська культура».

Ключові слова: культура, вокальна культура, вокально-виконавська культура, вчитель музичного мистецтва.

Постановка проблеми. У сучасних умовах реформування вищої освіти велика увага сьогодні приділяється питанням підвищення рівня підготовки фахівця в педагогічних музичних ВНЗ. Важливу частину такої фахової підготовки забезпечують заняття у вокальному класі, на яких студент опановує складові процеси постановки голосу, набуває основ вокально-виконавської культури.

Якщо змістом духовної культури виступають естетичні та моральні цінності суспільства, то змістом вокально-виконавської культури є вираження цих ціннісних орієнтацій засобом вокально-технічних та виконавських умінь і навичок. Тому формування вокально-виконавської культури є актуальним завданням музично-педагогічної освіти і важливою умовою розвитку духовної особистості.

Аналіз досліджень і публікацій. У різних науково-методичних аспектах проблема формування вокально-виконавської культури висвітлювалася в працях таких українських науковців, як: В. Антонюк, Л. Василенко, Н. Гребенюк, Л. Дерев'янко, Н. Косінська, Л. Косяк, Н. Овчаренко, М. Рожко, Г. Стасько, М. Ткаченко та ін., цілої плеяди китайських дослідників: Ван Цзяньшу, Вей Лімін, Гу Юй Мей, Лю Мяоні, Сяо Су, Фан Динь Тан, Цзінь Нань, Чжен Сяо Ін та ін.

Мета статті - проаналізувати підходи науковців щодо визначення сутності поняття «вокально- виконавська культура». На основі аналізу праць дослідників надати узагальнене визначення цьому феномену. Виявити значення вокально-виконавської культури щодо розвитку особистості сучасного фахівця музичного мистецтва. Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження. Для наукового розуміння сутності поняття «вокально-виконавська культура» та його значення щодо розвитку особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва, розглянемо такі базові поняття дослідження як: «культура», «вокальна культура».

Культура (з лат. Culture - «вирощувати», «обробляти») - сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації Г91.

Культура, у широкому розумінні - це штучне явище, створене людиною. Саме через культуру пізнається людина як суспільна істота і соціально-діяльна особа. У вузькому розумінні, культура - це ідеологія, яка покликана обслуговувати сферу виробництва [6]. На сьогодні існує дуже багато визначень культури. Це пояснюється багатогранністю феномена і широким вживанням цього терміна в конкретних дисциплінах.

Поняття «культура» об'єднує в собі науку і освіту, мистецтво, мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією [9]. Кожна дисципліна підходить до з'ясування поняття з власними вимогами і завданнями.

Першим, хто дав найбільш різнопланове визначення культури, був італійський філософ, професор Д. Віко (1668-1774), який визначав культуру як «те, що твориться людиною на відміну від того, що твориться природою» [1, с. 313]. вокальний виконавський музичний мистецтво

С. Іконнікова розглядає культуру як «перетворення, поліпшення, яке виробляє людина в процесі цілеспрямованої діяльності для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб» [6, с. 6].

Л. Коган вважає, що «культура - це певний ступінь, міра формування, розвитку соціальних (сутнісних) сил людини в її різноманітній діяльності» [7, с. 32].

На думку М. Згурської «культура являє собою унікальний соціальний феномен, що відбиває неповторність людської особи. З'явившись на певному етапі розвитку суспільства як історично-зумовлена необхідність, культура є характерною ознакою людини, в процесі творчої діяльності якої виникають матеріальні та духовні цінності. В них опредметнюються ідеї, уявлення, ідеали, розкривається сутність митців. Опановуючи культурні цінності, людина перетворює їх на власне духовне багатство, здійснює розвиток становлення як особистості» [5, с. 211].

Сучасне наукове визначення культури символізує переконання, цінності й виразні засоби, які застосовуються в літературі та мистецтві і служать для упорядкування досвіду та регулювання поведінки членів будь-якої групи людей. Засвоєння культури здійснюється за допомогою навчання. Культура створюється, культурі навчаються. Оскільки вона не придбана біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступному поколінню. Цей процес є основою соціалізації. У результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил та ідеалів відбувається формування особистості і регулювання її поведінки [4, с. 23].

Вокальна культура як художньо-естетична категорія розглядається вченими в рамках музичної культури, що дозволяє виявити не лише загальні риси музичного мистецтва, специфіку народних традицій, але й визначити своєрідність кожної з них [11, с. 6].

Термін «вокальна культура» також досить широко вживається у музично-педагогічній практиці і розуміється як певна частина духовної культури, що відображає особливості відповідного мистецтва, вона відповідає загальнокультурним закономірностям і характеризується відносною самостійністю, вираженою специфікою. [3].

Формування вокальної культури впливає не лише на емоційно-естетичний розвиток особистості людини, але й на її розумовий розвиток. Достатньо згадати те, що вже на ранніх етапах розвитку особистості вона суттєво впливає на формування свідомості, мислення, почуттів і відчуттів, оскільки мозок людини природно сприймає спів з моменту народження [2, с. 68]. На думку сучасної української дослідниці Л. Гавриленко, вокальна культура передбачає здатність до передачі художнього образу вокального твору шляхом оволодіння голосовим апаратом при наявності відповідних знань та умінь, які дозволяють вирішувати художні й технічні завдання, що постають перед виконавцем [3, с. 8]. Вона визначає вокальну культуру як «...здатність до втілення художньо-образного змісту вокального твору шляхом використання сукупності вокально-виконавських навичок, які характеризуються точною інтонацією під час передачі голосом вокальної мелодії; точною атакою звуку, м'якою чи твердою відповідно до характеру твору, що виконується; правильним диханням з використанням нижньореберного-діафрагмального типу дихання; кантиленою, високою співацькою позицією, чіткістю вимови приголосних та виразною артикуляцією; точністю передачі ритмічного малюнка, темпу, врахування під час виконання вказівок автора твору; вільним та природним звукоутворенням відповідно до узгодженої роботи голосового апарату; правильним фразуванням; емоційністю та музикальністю виконання; тембральним забарвленням звука; відчуттям стилю твору, що виконується; художньо-виконавською культурою. Вокальна культура має базуватися на найкращих традиціях вітчизняної вокально-педагогічної та світової спадщини, використання якої впливатиме на зростання професійного володіння співацьким голосом» [3, с. 9].

Т. Ткаченко досліджує формування вокальної культури в системі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Вона вважає, що вокальна культура є «системою норм видобування, фонації, артикуляції, дикції, побудови фраз, емоційної насиченості співу тощо» [12, с. 60]. На її думку, «вокальна культура гармонізує емоційну, комунікативну сфери студентів мистецьких факультетів, знижує гостроту реагування на різноманітні стресові ситуації, розширює можливості сумісної діяльності та спілкування. Від її наявності та ступеня розвитку в особистості залежить творча направленість її бажань, діяльності, особливе ставлення до світу та людей. У більш широкому сенсі вокальна культура є цілеспрямованим процесом присвоєння людиною загальнолюдських цінностей, культурних норм та естетичного ставлення до дійсності та розуміння музичного мистецтва через призму вокальної діяльності» [12, с. 61]. Вокально-виконавська культура розглядається науковцями як «інтегративна професійно-особистісна якість, яка включає сукупність взаємо-пов'язаних загальнокультурних і професійних знань, вокально- виконавських умінь і навичок, що визначає готовність вчителя музичного мистецтва до здійснення успішної творчої професійної діяльності в освітньому закладі» [10]. Сутність поняття «вокально-виконавська культура» визначає сукупність особистісних і професійних якостей, які передбачають здатність емоційно сприймати музику, усвідомлювати її художньо-образний зміст та виявляти уміння оцінювати її як естетичне явище, володіти вокальними прийомами у процесі вокально-виконавської діяльності, спрямованої на формування духовності, емоційний та естетичний розвиток особистості учня [8, с. 5].

Вокально-виконавська культура майбутнього вчителя музичного мистецтва є важливою передумовою якості його викладацької діяльності та вищої мистецької освіти в цілому. У це поняття В. Цзяньшу вкладає розуміння діяльнісного джерела існування фахівця, тому що воно вимагає накопичення суми спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, поглибленого ознайомлення з методичними засадами та сучасними технологіями обраної спеціальності, формування важливих моральних і фахових якостей особистості сучасного фахівця музичного мистецтва, сукупність яких дає можливість творчо-активно працювати в обраній музично-педагогічній сфері [13].

Проаналізувавши низку наукових досліджень щодо обґрунтування сутності поняття «вокально- виконавська культура» ми вважаємо, що вокально-виконавська культура сучасного фахівця музичного мистецтва - це здатність педагога-музиканта, у процесі вокально-виконавської діяльності, до творчого високопрофесійного втілення художньо-образного змісту вокального твору шляхом ефективного використання комплексу науково-методичних та вокально-виконавських знань, умінь і навичок.

Важливим для формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музичного мистецтва є прослуховування записів видатних співаків України, що поповнили скарбницю світового вокального мистецтва: Бориса Гмирі, Івана Козловського, Соломії Крушельницької, Євгенії Мирошниченко, та сучасних співаків - Тараса Бережанського, Володимира Гришка, Михайла Дідика, Вікторії Лук'янець, Романа Майбороди, Валентина Пивоварова, Тараса Штонди та ін..

На індивідуальних заняттях з вокального класу значна увага має приділятися усвідомленню студентами механізмів природного звукоутворення, виконання засобів музичної виразності (точність звуковисотного інтонування мелодійного матеріалу, метро-ритмічної пульсації, володіння тембральними фарбами, динамікою, темпами, агогікою тощо). Дотримання таких засобів музичної виразності є невід'ємним компонентом формування вокально-виконавської культури майбутнього педагога-музиканта, що включає ретельне відпрацьовування навичок кантиленного звуковедення, володіння високою співацькою позицією та різновидами співацького дихання, використання, відповідних музичному матеріалу, видів звукових атак відповідно до характеристики творчо-виконавського компоненту вокально-виконавської культури. Формуванню відчуттів стильових особливостей вокального твору сприяє цілісний аналіз творів, що розучуються, виявлення художньо-стильових характеристик, жанрових особливостей тощо.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Отже, узагальнюючи вищезазначене, можна зробити висновок, що сформована вокально-виконавська культура складає якісну основу для професійної підготовленості сучасного фахівця в галузі музичного мистецтва, її набуття є необхідною складовою фахової підготовки студентів мистецьких факультетів. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективним вбачається дослідження процесу формування вокально-виконавської культури на заняттях з вокального класу в контексті наукових підходів до запровадження інноваційних методів навчання у системі вищої педагогічної освіти.

Бібліографія

1. Цит. за Бойченко І. В., М. В. Хамітов. Філософський енциклопедичний словник. Київ : Абрис, 2002.415 с.

2. Василенко Л. М. Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2003. 21 с.

3. Гавриленко Л. М. Методика формування основ вокальної культури молодших школярів у школах мистецтв : автореф. дис. .канд. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2010. 20 с.

4. Греченко В., Кушнерук В., Режко В., Чорний І. Історія світової та української культури : підруч. Київ : Літера, 2000. 464 с.

5. Згурська Н. М. Формування музично-виконавської культури майбутнього вчителя : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2001. 20 с.

6. Иконникова С. Н. История культурологических теорий : учеб. пособ. Санкт-Петербург : Питер, 2005. 474 с.

7. Коган Л. Н. Теория культуры : учеб. пособ. Екатеринбург : УрГУ, 1993. 160 с.

8. Косінська Н. Л. Сутнісна характеристика сценічно-образної культури майбутніх вчителів музичного мистецтва в процесі вокальної підготовки. Journal «ScienceRise: Pedagogical Education. Київ, 2017. №10(18). С. 4- 8.

9. Нургаянова, Н. Х. Педагогические условия формирования вокально-исполнительской культуры будущего учителя музыки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. Казань, 2010. 235 с.

10. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості : підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. Київ : Міленіум, 2006. 346 с.

11. Ткаченко Т. В. Формування вокально-сценічної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних вузів : монографія Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2016. 307 с.

12. Цзяньшу В. Формування вокально-виконавської культури майбутніх вчителів музики у процесі фахової підготовки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02. Луганськ, 2013. 201 с.

Размещено на Allbest.ru