Концептуальні засади етнодизайну та його значення при підготовці майбутніх фахівців спеціальності "Дизайн"

Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука

Анотація. У статті висвітлено сутність поняття «етнодизайн». Розглянуто особливості засобів використання етнодизайну у творчих соціокультурних проектах майбутніми та провідними дизайнерами, їх значення та важливість

Проаналізовано концептуальні засади етнодизайну та специфіку його використання у різні часові проміжки. Відмічено, що виникає потреба у національній ідентичності в суспільстві, потреба позиціонувати продукт на міжнародному ринку як певний національний бренд, відбувається переосмислення посилання на культурну спадщину. У сучасних мистецьких закладах етнодизайн повинен надихати, спонукати майбутніх дизайнерів спеціальності «Дизайн» до творчої, науково-пошукової, аналітичної, пізнавальної діяльності.

Розуміння складності національних традицій та сміливих експериментів студентів-дизайнерів наочно показує полістилістичну різноманітність авторських інтерпретацій, де етнічні мотиви є джерелом натхнення та використанням стилістичних, декоративних прийомів формування народного мистецтва та ремесел у дизайні інтер'єру, графічних роботах, дизайні пейзажу, промисловому дизайні, дизайні одягу.

Ключові слова: етнодизайн, етнічний дизайн, етностиль, дизайнер, концептуальні засади.

етнодизайн творчий соціокультурний проект

Summary. The article highlights the essence of the concept of "ethnodesign". Features of using ethno-design tools in creative socio-cultural projects of art institutions by future and leading designers are considered. Rethinking et- notematics, namely: national motives of folk culture, fine and decorative arts, architecture, interest in traditional decoration and colors .The author analyzes the conceptual foundations of ethnodesign and the specifics of its use in different time periods. Cosmopolitanism of design solutions, internationally of figurative language make design products understandable for the masses, regardless of religious, national, ideological, etc. Therefore, it is noted that there is a need for national identity in society, the need to position the product on the international market as a national brand, there is a rethinking of the reference to cultural heritage. In modern art institutions, ethnodesign encourages future designers to engage in creative, research, analytical, and cognitive activities. Modern ethnodesign should successfully combine elements of traditional decorative and applied art solutions, as well as a combination of aesthetically related colorful and graphic properties. Understanding the complexity of national traditions and bold experiments of design students clearly shows the polystylistic variety of author's interpretations in the General line of postmodern ethnic romanticism. Ethnodesign as reference to folk art, ethnic motives as a source of inspiration; the use of stylistic and decorative techniques for the formation of folk art and crafts in interior design, graphic works, landscape design, industrial design, and clothing design. Such approaches in the design culture allow the modern designer to understand the essence of the design task set for him, a creative and free approach to finding solutions, choosing the most appropriate design tools. Despite the freedom that exists in global design, the national design space in the national design space remains an insufficiently formed model of national design, so further development is a priority for Ukrainian design theorists and practitioners.

Keywords: etnodizayn, ethnic design, ethnic style, designer, conceptual framework.

«Українська культура дизайну повинна розвиватися на основі активного пошуку форм національного та глобального діалогу: відтворювати просторово-доменні структури, пов'язані з глибокою традицією, і водночас генерувати інноваційні форми рентабельності відновлення менталітету національний діалог з іншими культурами».

В. Даниленко

Постановка проблеми. Актуальним напрямком розвитку освітнього простору сьогодення є етнодизайн. У мистецьких закладах освіти майбутні дизайнери повинні бути здатні адаптуватись до умов ринку праці та змінювати предметно- просторове середовище, яке має значний вплив на світогляд людини. Будь-який продукт створений дизайнером з елементами українського національного стилю здійснює особливий вплив на людину, створюючи привабливий образ, який легко запам'ятовується. Намагаючись надати своїй продукції національного колориту, працюючи лише на вітчизняному ринку, не маючи достатньої практики в комерційних закупівлях, дизайнери часто не використовували потенціал народної творчості, а лише йшли поверхнево. На жаль, на даний момент геніальні засоби українського мистецтва та ремесла, такі як стилізовані та геометрично формалізовані природні форми, фантастичні риси, українські кольори, імітація технік та застосувань колажу залишаються поза досяжністю більшості дизайнерів, хоча є позитивні приклади сучасної реклами. , важливо створити такі об'єкти, які допоможуть підняти рівень національного сприйняття широкого кола споживачів, зробити етнодизайн інструментом для формування культури художнього дизайну та національної обізнаності.

Аналіз останніх досліджень. Розвитком етнодизайну, пошуком українського національного стилю як пріоритетного завдання майбутніх фахівців та суспільства займалися Є.А. Антонович, А.А. Руденченко, В.П. Тименко, А.І. Бровченко, Н.Є. Трегуб, Ю. Легенький та ін. Про наявність «нового українського стилю», про створення національних моделей на народних традиціях досліджували Д. Бодаєв, Ю. Римаренко, С. Пріщенко. Унікальність українського дизайну досліджено у працях П. Татаївського, В. Даниленко, Ю. Афанасьєв, В.Ф. Сидоренко та ін.

Висвітлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідження в напрямку етнодизайну, мають велику кількість наукових напрацювань, але варто більше уваги приділяти саме проблемі необхідності та привабливості створення виробів із використанням українського етностилю.

Метою є висвітлення потреби і бажання суспільства підкреслити свої культурно-мистецькі корені, належність до української культури через появу нових виробників, нових брендів продукції, що пропонують переосмислення народного мистецтва.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У постіндустріальний період розвитку суспільства сучасний дизайн намагається позбутися диктату промисловості та технологій, посилається на загальнолюдські цінності, на духовний світ людини мовою художніх образів, соціо- культурних цінностей та традиційних символів.

Етнічний дизайн -- це саме той мистецький напрям, який з'явився як альтернатива технократизму сучасного життя і підживлюється прагненням зберегти ідентичність популярної культури.

По відношенню до складного терміна «етнодизайн» він утворюється поєднанням двох слів -- «етнічний» та «дизайн». «Етно» використовують майже в усіх науках, що вивчають народність (наприклад, етнопсихологія, етнолінгвістика, етнографія тощо). Він виникає з «етносу» (грец. -- ethnos), що означає націю, стійку спільноту людей, історично сформовану на певній території. Етнічна (народна) -- приналежність до конкретного народу, його культури, традицій [10].

З розвитком промислового виробництва він почав втрачати свої позиції. Однак сучасні процеси глобалізації заохочують національну самоіденти- фікацію в дизайні та оновлюються в різних етнічних формах. Наприклад, Україні як європейській країні з глибокими історичними та культурними традиціями притаманні подібні прагнення. Україна -- один з найбільших центрів дизайнерської культури на пострадянському просторі, наголошує Д. Бородаєв [4]. Створення національної моделі дизайну на народних традиціях призвело до створення оригінальних зразків мистецтва та дозволило вченим встановити наявність «нового українського стилю», що чітко вказувало на бажання українського творчого інтелекту представляти особливості художнього погляду власної нації [2].

Етнодизайн як багатогранна концепція, поєднує художні, технічні, дизайнерські, культур ні, мистецькі та етнічно-національні особливості. З іншого боку, етнодизайн виступає своєрідною трансформацією елементів національної культури, зокрема декоративного мистецтва, в сучасні промислові вироби, тобто в етнодизайн, що поєднує традиційне декоративно-прикладне мистецтво із сучасними промисловими технологіями [8].

Етнічне оформлення в сучасних умовах -- це інноваційна тенденція розвитку культурної спадщини, будучи «надійною основою, основою та основою для формування культури майбутнього» [11].

Так, сучасний етнодизайн повинен успішно поєднувати елементи рішень традиційного декоративно-прикладного мистецтва, а також поєднання естетично пов'язаних барвистих та графічних властивостей. Розуміння складності національних традицій та сміливих експериментів молодих студентів-дизайнерів наочно показує полістилістичну різноманітність авторських інтерпретацій у загальній лінії постмодерного етнічного романтизму [10].

Об'єкти проектування об'єктів функціонально служать меті інструментів для трансформації природного середовища та адаптації до нього, приносять людській культурі умови її комфортного життя. Однак сьогодні об'єктні форми відіграють не лише інструментальну функцію, але й роль носіїв емоційного компонента, символічних форм, що належать до певної соціокультур- ної сфери. Приклади включають об'єкти дизайну ART, іноді розроблені на межі сучасних предметів дизайну та творів мистецтва та ремесла [12].

Українське народне вбрання неможливо уявити без різноманітних прикрас, що поєднують в собі ідеї гармонійної краси та практичності, можливості використання індивідуального дизайну та декоративних форм в одному комплекті. Орнаменти надають традиційній системі певний експресіоністський відтінок Жіночі сукні -- це органічна частина народної культури, і їх використання в сучасному вбранні, якщо це доречно в просторі та часі, може стати містком, що поєднує сучасну молодь з традиціями народної творчості [9].

Сучасні прикраси з перлів у більшості випадків мають інтерпретаційний канонічний характер. Більш цікавими є експерименти постмодерністської геометрії тривимірних бусинкових структур, коріння яких у простому середовищі селянських предметів, і разом із життєвою силою селянського мистецтва відчувають смак благородно-вишуканої стриманості та моногеометричної форми. Може бути і делікатна асоціація з джерелом творчості (і в цьому випадку, крім традиційних національних інтерпретацій у роботі молодих вітчизняних фахівців з графічного дизайну орнаментів та ткацтва, килимів, писанок), знання, що часом не мають значення для мистецтва. наприклад, стереометрія, біоніка, кристалографія тощо) -- відмінний і гармонійний результат.

Вибрана концепція рекламних плакатів оригінальних творів з бісеру («Геометрія бісеру») передбачає підпорядкування блоків шрифтів та назв композиційному розташуванню ювелірних виробів на фотографіях, тобто роботі з типографією. Типографія взагалі стосується всього декору, методу вибору, шрифту та композиції шрифту. Прикладом революційного застосування є типографія російського та українського футуризму (початок 20 століття) та тенденції в дизайні «Нової хвилі» та «Швейцарської школи» (кінець 20 -- початок 20 століття).

Відродження національної культури -- це процес якісного оновлення її основних елементів, що означає їх повноцінне функціонування відповідно до потреб сучасного та майбутнього розвитку, національного життя. «Почуття етнічної приналежності в сучасних індустріальних суспільствах має компенсаторну функцію. Ознаки етнічності на естетичному рівні залежать від виробничого процесу, предметів і предметів, ознак і стилів» [5].

Є. Антонович вважає, що універсальність національної культури як явища інтегрує досягнення українського народу та має характеристики гармонійного саморозвитку, потребує такої соціокультурної організації суспільства, яка б сприяла систематичному духовному та культурному розвитку кожної людини. Національна культура, яка має високий освітній та освітній потенціал, є потужним фактором розвитку людини, соціалізації, індивідуалізації та етнічної та культурної ідентифікації [1].

Країни, які сьогодні є лідерами у галузі дизайну, включаючи етнічні елементи у свої вироби, підкреслюють національну ідентичність, намагаються інтегрувати свою культуру зі світом та стають об'єднуючим фактором суспільства у своїй країні. Різні сфери дизайну використовують народну, етнічну культуру як джерело натхнення, але сьогодні ця практика набирає популярності. Інтерес до популярної культури стає не лише тимчасовим трендом, а й певною культурною політикою компаній і навіть країн.

Концепція «псевдонаціоналізації» сформована та закріплена. Намагаючись надати своїй продукції національного колориту, працюючи лише на вітчизняному ринку, не маючи достатньої практики в комерційних закупівлях, дизайнери часто не використовували потенціал народної творчості, а лише йшли поверхнево. На жаль, на даний момент геніальні засоби українського мистецтва та ремесла, такі як стилізовані та геометрично формалізовані природні форми, фантастичні риси, українські кольори, імітація технік та застосувань колажу залишаються поза досяжністю більшості дизайнерів, хоча є позитивні приклади сучасної реклами [3].

Досвід переосмислення української національної культури у виробничій практиці, книгодрукуванні, рекламі та конструюванні грошових одиниць був присутнім під час національного повстання першої третини XX століття: Г. Нарбут, В. Кричевський, М. Бойчук та інші створили високопрофесійні графічні твори, які повинні були використовувана функція відповідала як проектним вимогам, так і потребам свого часу і свідчила про занурення в національну культуру. І сьогодні, коли мова йде про концепцію етноди- зайну, важливо створити такі об'єкти, які допоможуть підняти рівень національного сприйняття широкого кола споживачів, зробити етнодизайн інструментом для формування культури художнього дизайну та національної обізнаності [6].

Сьогодні ми бачимо спроби окремих дизайнерів чи керівників агентств створити концептуальний, сучасний, значущий продукт, поєднуючи нову візуальну мову з архетипами народної культури (дизайнерська студія Юрка Гуцулака, студія дизайну «Уепко»). Представники поєднання традиційних етнічних мотивів із міжнародною стилістикою намагаються застосувати раціональний підхід до вирішення проблем комунікації. Кон цептуалізм виражається через чітке розуміння завдання, створення загальної ідеї, її візуалізацію та відповідність вимогам замовника. Тому все більше етнічних мотивів використовується для створення загальнодержавного, з іншого боку, універсального продукту, який допоможе інтегрувати нашу культуру для різних груп населення України та поширити її по всьому світу. Поступово поверхове цитування відходить у бік складного стилю, до відродження народної культури [9].

Посилання на українські етнічні традиції в кос- тюмованні має велике значення в галузі культурної творчості. Важливо переосмислити принципи пошиття одягу та народних прикрас, трансформацію традиційних прийомів при створенні колекції масового одягу. Якісний продукт із витонченим використанням традиційного етнічного елемента допоможе визначити український костюм у світових модних процесах та сприятиме національній самоідентифікації українців.

Сучасний стан суб'єктивної культури демонструє несподіваний поворот у смаках споживачів, де все частіше споживач хоче бачити емоційний елемент, виражений певними художніми засобами. Такі тенденції в дизайнерській культурі зумовлені складністю та розвитком візуального середовища, розвитком телебачення, комп'ютерних технологій, засобів масової інформації, реклами, в яких права на надання інформації були не мовними засобами, а засобами ефективно створеного візуального образу. На ці процеси також впливали теоретичні концепції проектної культури, що також виражаються у відповідних образах проекту, завдяки яким вони поступово вчаться бачити різні підходи до формування сучасних виробів [10].

Для сучасного дизайнера це окреме джерело формування з широким спектром етнокультурних мотивів, включення яких у сучасні речі має відбуватися не спонтанно, а підкорятися певним законам. Варто також відзначити одну особливість, що кожна галузь дизайну має своє ставлення до процесу проектування речей та їх матеріально- технічних можливостей, що, в свою чергу, впливає на втілення етнічних та культурних мотивів.

Зростає усвідомлення того, що прості матеріальні потреби не можуть мати абсолютного значення в житті чи дизайні. У тренді культурних цінностей тема традиційного народного мистецтва, регіональних культурних цінностей починає звучати все більше і більше, на основі чого формується нова авангардна тенденція. Тут піклуються про охорону народних промислів та спроби відродити втрачену ідентичність культури, забуту в тематичному світі «міжнародного» дизайну [10].

Таким чином, поява техносвіту про природні та культурні цінності, криза «інтернаціонального стилю» викликали зростаючий інтерес до матеріального світу як відображення культурних традицій, його етнічної та культурної своєрідності. Визнаючи культурну спадкоємність традиції, нова етнокультурна течія бачить перш за все традиційну пам'ять про колективну пам'ять людей. Останнім часом процес формування нового явища в культурі проекту, основним пафосом якого є його культурно-екологічна спрямованість, спрямований на усунення суперечностей, таких як «міжнародне -- національне», «традиції -- новаторство», «специфічне -- універсальне».

1. Антонович Є. Етноренесанси в культурі ХХ ст. та їхні етнодизайнерські виміри. Етнодизайн: європейський вектор розвитку і національний контекст: збірн. наук. праць / за ред. Є. Антоновича. Полтава : ПНПУ, 2015. Кн. 1. С. 7--11.

2. Афанасьев Ю. Етностиль у контексті етнокультурної, національної та глобалізаційної парадигм. Мистецтвознавчі записки : збірн. наук. праць. Київ : Міленіум, 2011. Вип. 19. С. 197-202.

3. Білий В. Проблема формування творчої особистості у галузі декоративно-вжиткового мистецтва у контексті глобалізації сучасних художніх процесів (на прикладі Косівського осередка художньої обробки дерева). Вісник ХДАДМ. 2008. № 10. С. 10-15.

4. Бородаев Д. Особенности формирования этнической стилевой модели вебдизайна в условиях глобализации. Вісник Харьківської держ. акад. дизайну і мистецтв. 2005. № 9. С. 19-30.

5. Даниленко В. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури. ХДАДМ «Колорит», 2005. 243 с.

6. Даниленко В. Майбутнє європейського дизайну. ХДАДМ «Колорит», 2007. 197 с.

7. Енциклопедія етнокультурознавства в 2-ге вид. / за ред. В. Кремень, Ю. Римаренко, В. Чернець та ін. Київ : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2005. Ч. 1. Кн. 1. С. 43-44, 131.

8. Кара-Васильєва Т. Формування дизайну в Україні художниками авангарду. Нариси з історії українського дизайну ХХ ст. : збірн. статей . Київ : Фенікс, 2012. С. 33-34.

9. Кремень В.Г. Гідну відповідь викликам ХХІ століття. Київ, 2006. № 4. С. 2-4.

10. Легенький Ю. Дизайн: культурологія та естетика. Київ : КДУТД, 2000. 272 с.

11. Савельева И.Н. Имидж современного дизайна и пути его формирования на основе развития традиций этнодизайна / Имиджология-2005. Томск, 2005. С. 348-350.

12. Сидоренко В.Ф. Дизайнерские методы познания. Дизайн в общеобразовательной системе. 2013. № 4. С. 54. URL: http:/www.rosdesign.сom/design_materials2/diz_metod.htm

Размещено на Allbest.ru