Краса людини у творах мистецтва. Образи епох у портретному мистецтві. Релігійне мистецтво

Размещено на http://www.allbest.ru

Практичне заняття 3

Краса людини у творах мистецтва. Образи епох у портретному мистецтві. Релігійне мистецтво

1. Розгляд теоретичної частини

1. Краса людини у творах мистецтва (поезія, образотворче мистецтво, кіномистецтво)

2. Жіночий портрет в образотворчому мистецтві (епоха Відродження, ХVIII ст., твори Рокотова, Левицького, Боровиковського, Т. Гейнсборо, О. Мурашко та інших)

3. Портрети сучасників у творах російських та українських портретистів

2. Основні поняття

Мистецтво - одна із форм суспільної свідомості, відображення дійсності в художніх образах, естетичне освоєння світу, творчість за законами краси.

Види мистецтва - форми художньо-творчої діяльності, які розрізняються засобом втілення художнього змісту.

Види мистецтва: живопис, архітектура, література музика, декоративно-прикладне мистецтво, скульптура, театр, кіно, хореографія, естрадно-циркове мистецтво.

Образ художній - спосіб художнього мислення і форма освоєння дійсності в мистецтві.

Виразність - якість художнього твору, пов'язана з вмінням художника загострити, підкреслити особливе в зображуваному явищі, сконцентрувати матеріал з метою посилення його впливу на глядача, читача, слухача.

Образотворче мистецтво - мистецтво, що створює від чуттєве і наочне зображення світу в просторі або на площині, яке сприймається глядачем.

До образотворчих мистецтв відносять: живопис, скульптуру, графіку, монументальне і декоративно-прикладне мистецтво.

Катарсис - душевне розрядження, очищення, що відчуває глядач у процесі співпереживання, спілкування з твором мистецтва.

3. Творчі завдання

1. Підберіть з точки зору Вашого естетичного смаку п'ять жіночих портретів різних епох, різних художників і доведіть через аналіз художніх засобів думку Б.Пастернака: «И прелести твоей секрет разгадке жизни равносилен»;

2. Доведіть на прикладі сучасного портретного живопису згоду або незгоду з висловом Оскара Уайльда: «Тільки «поверхова» людина не судить по зовнішності»

4. Самостійна робота

1. Підготувати повідомлення на тему «Релігійне мистецтво. Ікона».

Особливості створення її художнього образу. Аналіз образів Мадонни в європейському живописі.

Найбільш яскраво процес онаціональнення православ'я проявився у церковному мистецтві (архітектура, малярство, спосіб оздоблення ікон, спів, виготовлення церковного начиння тощо). Що ж до іконографічного мистецтва, то в українськім обряді Церква не вважала ніякий мистецький стиль за власний і допускала зразки будь-якої доби, створюючи протягом століть свої мистецькі скарби.

Дуже скоро, вже при кінці ХІ ст. наш Київський обряд мав право звати себе унікальним. Київ виплекав всього за два століття свого християнства оригінальне священне мистецтво в архітектурі, іконописі, музиці, тільки згодом Росія створила, не без впливу Києва, свій стиль того ж мистецтва і свою окрему обрядову форму.

І хоча іноземний вплив на розвиток живопису в культурі Київської Русі був стійким і довготривалим, оскільки Візантія не тільки познайомила києворуських художників з технікою мозаїки, фрески, темперного живопису, але й дала їм іконографічний канон, незмінність якого суворо оберігалася Православною церквою. Незважаючи на це, в ХІ-ХІІ ст. у староруському живописі складаються дві традиції прикрашення храмів розписами. Одна, більш сувора і урочиста, находить свої джерела в монументальних розписах Візантії. Друга, більш вільна і живописна, склалася вже на вітчизняному ґрунті. Класичною пам'яткою, що втілила першу і другу традиції, був Софійський собор, в розписах якого повністю витриманий візантійський іконографічний канон. Мозаїки і фрески києворуської святині мають високий рівень виконання і витонченість художніх форм. Але і вони втілили в собі специфіку і психологізм розуміння основних біблійних сюжетів і євангельських подій в контексті києворуської ментальності і київського сприйняття християнських цінностей. Мозаїки і фрески храму мають велику кількість зображень одиночних фігур святих, наділених дуже часто портретними рисами. Їх обличчя суворі і одухотворені, але без візантійського аскетизму і фанатичної релігійної екзальтації.

Приблизно з початку ХІІ століття починають проникати в Русі-Україні у церковний живопис народні елементи. Механічне наслідування візантійської традиції (витягнуті обличчя, коричнево-оливкові кольори, клиноподібні борідки святих тощо) поступово заміняються самостійним, оригінальним стилем. Тут починають з'являтися ікони, на яких святі малювалися з руськими обличчями, у місцевому одязі.

Високе архітектурне і образотворче мистецтво Київської Русі ХІ-початку ХІІІ ст. було результатом творчого засвоєння елементів візантійського живописного і будівельного досвіду. Софія Київська, яка не мала прямих аналогій у візантійській архітектурі, мозаїки і фрески Михайлівського монастиря свідчили про процес неухильного відходу від візантійських церковних художніх і будівельних канонів, і формування на ґрунті вітчизняних традицій власного живопису й архітектури, що дорівнювали загальноєвропейському рівню. Український культовий живопис став оригінальним явищем, увібравши в себе найкращі зразки іконопису Греції і, найдосконалішим чином, поєднавши їх з західною свободою. Мозаїки і фрески Софії Київської прославилися на всю Київську Русь, ставши взірцем мистецького оздоблення храмів.

ікона мистецький живопис архітектура

Ікона вважалася засобом, яким можна відганяти бісів, нею благословляли людей в далеку подорож, а також молоду пару на щасливе подружнє життя. В часи нашого лихоліття, а це не так давно, в хатах одиноким катехизисом були ікони

Західний іконописний стиль легко проникав в Україну, бо ж до кінця ХVІ ст. і православні і католицькі живописці були об'єднані тут в одні цехові організації, котрі оздоблювали і православні храми і католицькі костьоли

Крім того, за статутом, наприклад, львівського цеху художників, кожен член цеху обов'язково мав пройти трирічне стажування закордоном

Як правило це були Італія, Польща, Іспанія…

Однак, ні східні, ані західні зразки не переносилися в Україну прямо, без переосмислення і суттєвих змін. У своєму підході українські майстри взяли з візантійської традиції ікони її теологію, учення про Боговтілення й первообраз, а також те з царини форми, що підходило їм та їхньому народові. Решту винайшли й утвердили самі, не прислухаючись до численних візантійсько-балкансько-московських нарікань. Так само повелися наші майстри ікони із західним матеріалом.

Наповнивши східну ікону новим змістом, відмовившись від повної площинності, зворотної перспективи, українська ікона поряд з побожністю, мала своїм завданням також і виховання національного ідеалу досконалої прекрасної людини. “Тому українські ікони гарні і святі на них також гарні і величні, ікони у храмі чи помешканні завжди посередники між земними жителями і небожителями. На відміну від візантійських, слов'яно-балканських і російських ікон, українські не віддаляють людину земну від образу святого, а приваблюють його до нього завдяки глибокій людяності і психологізму

Література

1. Шевченко Г .П. Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України у сучасний період [Текст]: монографія / Г.П. Шевченко, Х.М. Джабер / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2004. - 208 с.

2. Шевченко Г. П. Художньо-естетичне виховання студентської молоді [Текст]: монографія / Г. П. Шевченко, Ю. А. Пастухова / М-во освіти і науки України, СНУ ім.

3. В. Даля. - Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2010. - 180 с.

4. Леонардо да Винчи / Л.А. Чернышева. - Минск: Харвест, 2007. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru