Історія та розвиток мистецтва дизайну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Факультет технологій та дизайну Кафедра дизайну

Стаття

На тему: Історія та розвиток мистецтва дизайну

Виконав: ст. гр. ДЗНм-20-1

Махніцький А.П.

Хмельницький 2020

Вступ

Мистецтво дизайну - одна з найважливіших сфер сучасної художньої культури. Це специфічна форма художнього відображення й пізнання світу. Методи дизайну поєднують споживацькі та естетичні якості предметів і об'єктів, призначених для безпосереднього використання людиною, з їх оптимального структурою, технологією виготовлення, активно впливають на вирішення таких проблем як функціонування виробництва й споживання, комфортне існування людей у предметному світі, відображає матеріальну й духовну діяльність людини, політичні, економічні, соціальні та науково-технічні умови цієї діяльності. Інформація про предмет впливає на зір, емоції, дає можливість конкретно сприйняти якості предмету.

Дизайн розвивається: його перевіряють, виявляють і виправляють недоліки, потім знову перевіряють і знову виправляють, і так до тих пір, поки дозволяють час, сили і засоби. Такий природний процес розвитку характерний для товарів, виготовлених ремісниками. При виготовленні кожного наступного предмета можуть вноситися невеликі поліпшення, вирішуватися маленькі проблемки або перевірятися нові ідеї. У результаті з'являються практичні і радують око предмети. У процесі еволюції поліпшення відбуваються доти, поки ремісник вивчає кожне останнє зроблене ним творіння і хоче створити щось нове. При цьому він повинен знаходити недоліки і, залишаючи все інше без змін, виправляти їх. Але не завжди дизайн може розвиватися природно: для цього потрібен час, та й предмет повинен бути простим. Сучасні дизайнери залежать від обставин, які не дозволяють їм десятиліттями удосконалювати своє творіння.

1. Історія дизайну

Історія становлення дизайну як професії мала свій початок більше ста років тому. Саме в той час в Англії виник рух «за зв'язок мистецтва і ремесел», який очолив У. Морис. Згодом цей рух знайшов своє відображення в художній культурі США, Фінляндії та Швеції. Саме тоді були сформовані основні положення теорії та принципи дизайну, які вплинули на напрямки дизайну наступних років. У відповідності з іншою точкою зору виникнення дизайну відносять до початку XX сторіччя, коли художники зайняли ведуче місце в ряді галузей промисловості і отримали можливість формувати фірмовий стиль підприємств і впливати на товарну політику Початком історії дизайну вважається 1907 рік, коли художник, архітектор, дизайнер Петер Беренс почав роботу в компанії «Аllgemeine Еlektrizital Gesellschaft». Попередні ж десятиліття були лише періодом теоретичної підготовки майбутнього практичного дизайну.

Відповідно до третьої точки зору щодо історії виникнення дизайну про професію дизайнера можна казати тільки після появи перших дипломованих спеціалістів. Це відбулося в 1920 році, коли у деяких країнах світу були створені перші учбові заклади, які готували художників - мастерів вищої кваліфікації для промисловості, а також інструкторів і керівників для професійно-технічної освіти. Цей напрямок дизайну вважається європейським «академічним». Поступово в Англії, Німеччині, Австро-Угорщині, Скандинавських та деяких інших європейських країнах почали формуватися такі художньо-промислові школи, де перейшли від малювання античних голів та копіювання орнаментів до нових засад навчання: роботі з формою і кольором на грунті загальних закономірностей, що зустрічаються в природі.

У м. Веймар (Німеччина) у 1919 році була заснована Вища школа будівництва і художнього конструювання - Баухаус - від німецького «Дім будівництва» - так звалося у Німеччині середньовічне спільне житло будвельників соборів та інших великих споруд. Її педагоги - архітектор Вальтер Гропіус (директор Баугаузу з 1919 до 1928 року), художник, математик та вчений-природознавець Йоганнес Іттен, скульптор Гергард Маркс та інші - розробляли естетику функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі і дизайні, займались формуванням матеріально-побутового середовища засобами пластичного мистецтва.

В 1925 році школу було переведено у Дессау, а у 1933 році вона була закрита нацистами. Ця школа підготувала десятки потенційних дизайнерів високого класу, а її викладачі, що емігрували здійснили величезний вплив на розвиток дизайну в США. дизайн художній конструювання архітектор

Йозеф Альберс - випускник Баугаузу - викладав у Блек-Маунтін Коледжі у Північній Кароліні, Вальтера Гропіуса і Марселя Броєра - випускника школи - запросили до Гарвардського університету, Ласло Могой-Надь заснував у Чикаго школу дизайну, що стала відомою під назвою Нью-Баугаузу. Таким чином, Баугауз дав великі імпульси до подальшого розвитку дизайнерської освіти не тільки в Німеччині, а й по всьому світі.

Існує ще одна версія виникнення дизайну, коли його відносять до періоду кризи 1929 року, і він описується як американський феномен. З початком кризи 1929 року американський дизайн стає реальною комерційною силою, набуваючи, в повному значенні цього слова, масового характеру. Поступово виникає професійна «індустрія дизайну», яка була фактично імпортована з Європи після другої світової війни.

Дві найважливіші характеристики дизайну в загальному сучасному уявленні - масовий (у сучасному значенні) характер і реальна комерційна значимість - дійсно з'являються вперше в США в епоху великої кризи. Це вже комерційний дизайн, що, насамперед, є способом збільшення попиту на промислову продукцію та засобом завоювання споживача. Ці його якості відмічались і підкреслювались піонерами американського дизайну Уолтером Тігом, Реймондом Лоуном та іншими, що зробили значний внесок у формування такого характерного для американського дизайну явища, як стайлінг - дизайнерське розробляння зовнішнього вигляду виробу, яке не пов'язане із зміною його функцій і не стосується його технічних або експлуатаційних характеристик.

Таким чином, в 1930-ті роки дизайн реально входить у життя - торгівлю, виробництво, побут. Цей період приходиться на той час, коли западні країни виходять з Великої економічної депресії, і дизайн стає дієвим фактором збуту промислових товарів.

В останній третині XX століття дизайн перетворився на глобальне явище постіндустріального суспільства, котре охоплює нові сфери проектної практики. У 50-ті роки, після другої світової війни почалася масова підготовка дипломованих дизайнерів. Окрім Німеччини, де наступницею Баугаузу була Ульмська школа, викладанню дизайну стали надавати все більшої уваги у Великій Британії, США, Франції, країнах Північної Європи.

Найяскравішим явищем 50-60-х років у галузі дизайнерської педагогіки було Вище училище дизайну в Ульмі. Воно було стоворене в 1953 році за програмою, яку запропонував учень Баугауза Макс Білль. «Ми дивимось на мистецтво як на найвищу форму прояву життя, - писав він, - і прагнемо надати життю вишуканості твору мистецтва. Ми хочемо поборювати огидне за допомогою красивого, доброго, практичного» .

Після того, як Макс Білль залишив посаду керівника училища в 1957 році, на передній край освіти вийшло знауковлення дизайну, з'явилися такі предмети, як методологія, теорія науки та операційний аналіз, був узятий твердий курс на оцінку творчої оформлювальної діяльності згідно з раціоналізованими критеріями науковості. Крім того, вдалося чіткіше сформулювати завдання та окреслити сферу застосування корпоративного дизайну і підтвердити його важливість для сучасного суспільства.

В 1957 році була створена Міжнародна рада організацій індустріального дизайну, яка сприяла розвитку художнього конструювання у всьому світі, розумінню соціальних цілей і задач дизайну, підвищенню професійного рівня художників-конструкторів. В 1969 році на Генеральній асамблеї цієї ради в Лондоні було визначено поняття «дизайну» як творчої діяльності, метою якої є формування гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини.

Для 70-х - початку 80-х років характерною була нова концепція американського дизайну. Її основна сутність полягала в проектуванні не об'єкту як такого, а ефекту, який може бути досягнутий з його допомогою. Особлива увага приділяється використанню ергономічних параметрів, за допомогою яких досягається достатня безпека та оптимальний комфорт. У зв'язку зі складністю об'єктів і взаємозв'язків їхніх елементів у проектуванні використовується системних підхід.

На межі XX століття багато художників, які спостерігали за швидкою зміною предметного середовища під впливом технічного прогресу і зміни способу життя людей, почали шукати дизайнерські основи вже не у еволюційних формах минулого, а в народженні нового часу, у формально невпорядкованому інженерному формоутворенні, нестильовому промисловому будівництві і відносились до них як до нової природи, оточуючої людину.

Поява нових видів транспорту, залізниць і портів, великих територій заводів і фабрик почала сприйматися як нове джерело краси, як прояв раціоналізму в художньому мисленні і проектної діяльності людей взагалі. Впровадження нової техніки у всі галузі людської діяльності поставило художників перед необхідністю вирішення різноманітних технічних та естетичних задач в галузі машинобудування, станкобудування, приладобудування, транспорту тощо.

Таким чином, задачі дизайну не обмежувалися лише відображенням зовнішнього вигляду предметів, а включали всебічну проробку структурних зв'язків між предметами, щоб надати середовищу необхідної функціональної і композиційної єдності.

90-ті роки XX століття, що характеризувалися переходом до ринкових відносин призвели до зміни вимог споживачів до товарів, які вони бажають придбати. Ринок покупок «за необхідністю» перейшов у ринок «емоційних покупок». Виходячи з цього перед дизайнерами стала задача залучити споживачів до товару, змотивувати його покупку, покращити емоційний стан споживача, що можна було зробити за рахунок оригінального дизайну як самого товару, так і упаковки. Така сама задача є основною і для дизайнерів сьогодення.

2. Дизайн як нова професія

Дизайн як професія існує близько ста років. Її відлік часто ведуть з відомого руху « За зв'язок мистецтв і ремесел» в Англії кінця XIX в., Лідером якого був відомий художник і теоретик в області предметного творчості Вільям Морріс. Саме тоді були сформульовані основні положення теорії та творчі принципи дизайну, що вплинули на школи та напрямки більш пізніх років. Іноді дату виникнення професії дизайнера пов'язують з початком XX століття, коли художники зайняли провідні посади в ряді промислових галузей і отримали можливість формувати фірмовий стиль підприємств, впливаючи на політику формоутворення випускається фірмами продукції. В якості прикладів наводяться фірмові стилі німецької електротехнічної компанії АЕГ і американської автомобільної фірми «Форд моторі ». Існує також думка, згідно з яким про дизайн, як професії, можна говорити тільки тоді, коли склалися школи з методиками викладання дизайну і з'явилися перші дипломовані фахівці з дизайну. Це 20 -і роки нашого століття, коли були відкриті перші школи дизайну - Баугауз - у Німеччині і ВХУТЕМАС - в Радянській Росії. Існує також точка зору, відповідно до якої виникнення дизайну відносять до періоду всесвітньої кризи 1929 року, він описується, перш за все, як американський феномен.

Дійсно, аж до кризи 1929 року європейський дизайн залишався суто локальним явищем, не надаючи помітного впливу на промислове виробництво. І тільки з початком кризи американський дизайн стає реальною комерційної силою, набуваючи поступово в повному розумінні цього слова масовий характер, виникає професійна « індустрія дизайну». Сформоване на початку століття в архітектурі Америки і ряду європейських країн новий стильовий напрям « Функціоналізм » стало свого роду теоретичною базою і для розвитку принципів формоутворення в дизайні. Його лідери, які бачили красу художньої форми в її функціональної доцільності, стояли й біля витоків машинного формоутворення дизайну. Серед них такі відомі імена як Луїс Саллівен - один із засновників Чиказької архітектурної школи, відомої своїми будівлями « машинної епохи»; Френк Ллойд Райт - патріарх американської архітектури та дизайну; Петер Беренс - німецький архітектор і художник, з чиїм ім'ям пов'язують цілу епоху в розвитку дизайну і зокрема поява « фірмового стилю»; Міс ван дер Рое - один з лідерів відомого німецького виробничого союзу Веркбунда і основоположників раціоналістичної архітектури та дизайну в Німеччині; Вальтер Гропіус - засновник «Баугауз » - всесвітньо відомої школи сучасної архітектури і дизайну; Геріт Томас Ритвельд - голландський архітектор, його концептуальне «червоно -синє крісло» стало скульптурним символом сучасного дизайну.

Серед піонерів дизайну були і прийшли в промисловість архітектори та художники- модерністи. Представники модерну шукали вихід з глухого кута обридлого наслідування стилям минулого, заперечували еклектику, різко критикували прикрашення і орнаментику, вели пошуки в області раціональних, геометричних форм, особливу увагу при цьому зверталася на красу вихідного матеріалу, виявлення його. По суті ці погляди були своєрідним кроком до філософії індустріального формоутворення. Серед них такі відомі імена як Анрі Ван де Вельде, з ім'ям якого пов'язана поява стилю « модерн», Міхаель Тоне і його відомий у всьому світі « віденський стілець»; Чарлз Макінтош - шотландський архітектор, лідер стилю « Арт нуво », дизайн якого вважається однією з вершин європейського модерну і його меблі початку століття відтворюється донині; Реймонд Лоуі - один із засновників професійного дизайну в США, його часто називають батьком промислового дизайну; Каміллло Оливетти і Ервін і Артур Браун, з іменами яких пов'язують цілі стилі в історії дизайну; Джованні Понті - італійський архітектор - засновник найвідомішого журналу по дизайну «Домус»; Алвар Аалто - основоположник сучасної фінської архітектури та дизайну; а також наші співвітчизники - К. Малевич, А. Родченко, В. Татлін, Л. Лисицький та ін, що стали біля витоків радянського дизайну.

У нас в країні до останнього часу для позначення поняття «дизайн » використовувалися терміни: « художнє конструювання » - процес проектування, « промислове мистецтво », «технічна естетика » - сфера діяльності. І фахівець- дизайнер іменувався як « художник- конструктор», провідний інститут дизайну - Всесоюзний науково -дослідний інститут технічної естетики, а найпопулярніший в 60-80 рр.. вітчизняний журнал по дизайну.

Размещено на Allbest.ru