Постать Костянтина Томащука в культурній пам'яті Чернівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ПОСТАТЬ КОСТЯНТИНА ТОМАЩУКА В КУЛЬТУРНІЙ ПАМ'ЯТІ ЧЕРНІВЦІВ

Герегова Світлана

Кандидатка історичних наук,

доцентка кафедри історії України

м. Чернівці

Анотація

У статті досліджується постать депутата Австрійського парламенту й Буковинського сейму, ініціатора заснування та першого ректора Чернівецького університету, доктора права Костянтина Томащука. Крізь призму memory-studies аналізується процес повернення славного імені Костянтина Томащука до культурної пам'яті мешканців міста та українського суспільства загалом. Акцентується увага на комеморації постаті Костянтина Томащука, зокрема, на відновленні у Чернівцях пам 'ятника, встановленого на його честь далекого 1897 року, який був демонтований «новою владою» в радянській Буковині у 1944 р.

Ключові слова: культурна пам 'ять, memorystudies, українське суспільство, комеморація, буковинський край, Чернівецький університет, пам'ятник.

Annotation

Herehova Svitlana (Chernivtsi) PhD in History Sciences, Associate Professor; Department of History of Ukraine Yuriy Fedkovych Chernivtsi University

The outstanding figure of Constantin Tomaszczuk's contribution
to the cultural memory of Chernivtsi

The article canvases the heritage study of the outstanding public figure Constantin Tomaszczuk -- the then Deputy of the Austrian Parliament and Sejm of Bukovina, the first Rector of Czernowitz University, Doctor of Law. Ofparamount interest for our research is the fact that in December, 2019 Chernivtsi intelligentsia is commemorating the 130^th anniversary of Constantin Tomaszczuk's passing away.

It should be emphasized that due to Constantin Tomaszczuk's unrivalled eloquence and his ability to convince the Austrian Parliament, the University as an effective tool of unity through enlightenment associated with sophisticated German-language learning was founded in Czernowitz. Consequently, C.Tomaszczuk's initiative succeeded and Franz Joseph University of Czernowitz was established in a provincial town in the East of the Austrian Empire. The opening ceremony of the university was dedicated to the celebration of the 100^th anniversary of Bukovina 's incorporation to Austria, and the venue was due on 4 October 1875. This crucial event became a prerequisite for further cultural development of Chernivtsi with its unique European exquisite charm. Significantly, in 1876, Constantin Tomaszczuk was bestowed the title `Honorary citizen of the crownland capital'for his undisputed merits and significant contribution to the cultural memory of Chernivtsi (the then Czernowitz).

Noteworthy, after Constantin Tomaszczuk's death and burial in 1889 in Vienna, eight years later his glory returned to Chernivtsi. In 1897 the monument to Constantin Tomaszczuk (a bronze bust) was erected by grateful Czernowitz citizens. Regrettably in 1944, it was dismantled by the new authorities in the Soviet Bukovina. Through the prism of memory studies, the article examines the process of returning the grandeur and greatness of Constantin Tomaszczuk to Bukovyna, in particular, and the Ukrainian society in general. It is concluded that throughout Ukraine's independence, Constantin Tomaszczuk's commemoration was divided into three stages:

1. 4 October 1995 -- installation of Vienna copy of gravestone with bronze Constantin Tomaszuk's bas-relief in the foyer of the central building of Chernivtsi University (former Residence of Bukovynian and Dalmatian Metropolitans);

2. 2015 -- restoration of the authentic monument to Constantin Tomaszuk which was destroyed by the Soviet power in Chernivtsi;

3. 2016 -- a publication `Constantin Tomaszczuk: A Glorious Return to Chernivtsi', edited by Tamara Marusyk and SvitlanaHerehova, scholars of YuriyFedkovych Chernivtsi University.

Key words: cultural memory, memory studies, the Ukrainian society, commemorate, Bukovina crown land, Czernowitz University, monument

Аннотация

Герегова Светлана (г. Черновцы)

Кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Украины Черновицкого национального университета имени Юрия Федьковича

Фигура Константина Томащука в культурной памяти Черновцов

В статье исследуется фигура депутата австрийского парламента и Буковинского сейма, инициатора основания и первого ректора Черновицкого университета, доктора права Константина Томащука. Сквозь призму memorystudies анализируется процесс возвращения славного имени Константина Томащука к культурной памяти жителей города и украинского общества в целом. Акцентируется внимание на комеморации фигуры Константина Томащука, в частности, восстановлении в Черновцах памятника, установленного на его честь далекого 1897 года, который был демонтирован «новой властью» в советской Буковине в 1944 году.

Ключевые слова: культурная память, memorystudies, украинское общество, коме- морация, буковинский край, Черновицкий университет, памятник.

Виклад основного матеріалу

У кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього.

(В. Сухомлинський)

Процес становлення незалежної України як держави європейського типу супроводжується проблемами, пов'язаними із світоглядним, моральним, духовним потенціалом людини і суспільства, тому звернення до питань, щодо збереження нашої культурної пам'яті є особливо актуальним.

Після проголошення незалежності України розпочався якісно новий етап у дослідженні поняття пам'яті, що має надзвичайно широке трактування у різних сферах буття людини й суспільства загалом. Всебічне дослідження різних аспектів пам'яті в історичному розвитку суспільства стало популярним у філософів, психологів, культурологів, проте насамперед, є актуальним для історичної науки, розвиток якої позначився докорінним переосмисленням концепцій, позбавленням певних стереотипів, новою інтерпретацією історичних фактів, дослідженням замовчуваних або маловідомих подій минулого, відродженням імен знакових для української історії постатей.

Зрозуміло, що кожний автор дослідження, пов'язаного з проблематикою пам'яті, «пропускає» крізь призму свого розуміння це поняття та різноманітні його форми, такі як: «історична пам'ять», «культурна пам'ять», «соціальна пам'ять», «національна пам'ять» тощо, тому навіть у науковій літературі настільки різняться пояснення цих дефініцій. Іноді автори змішують поняття культурної пам'яті з історичною, що знайшло відображення у низці наукових праць, при чому кожний із авторів вкладає своє бачення у понятійний апарат.

Зокрема, дослідниця Л. Нагорна у своїй монографії так подає пояснення категорій пам'яті: «Історична пам'ять зазвичай розглядається як сукупність різноманітних знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле. Культурна пам'ять трактується як особлива символічна форма передачі культурних смислів за допомогою знаків і символів, соціальна -- як колективна пам'ять, вписана у свідомість соціуму». І далі: «Соціологи розрізняють навчальну, книжкову, комунікативну, публічну, середо- вищну, побутову пам'ять. Поняттям “мнемо історія” позначається минуле, про яке згадують, поняттям “амнезійнесусільство'" -- соціум, схильний до забування. Розрізняються пам'ять іконтрпам'ять, досліджується “придушена”, “витіснена” пам'ять тощо» [1, с. 42]. Авторка наголошує на генезисі теорій колективної пам'яті на різних історичних етапах, окремо досліджує питання культури й етики історичної пам'яті, що важливо сьогодні. Проте, на нашу думку, авторка дещо «розмиває» поняття «історичної пам'яті», замінюючи «знанням та масовими уявленнями соціуму про спільне минуле», таким чином наближаючи його до поняття «культурної пам'яті».

Нам імпонує думка історика Н. Христана, який підтримуючи наукові міркування А. Киридон [2], приходить до висновку, що: «словосполучення “історична пам'ять” містить внутрішню суперечливість: пам'ять індивідів або груп може не збігатися з тією історією, яку проголошує історичний наратив... Трактування минулого узалежнене від трансформації та природи історичних парадигм та обумовлене соціокультурною складовою. Відтак доцільно розмежувати та увиразнити предметний простір історії та пам'яті (де природа останньої може бути колективною, індивідуальною і в сукупності культурною» [3, с. 188]. А саме культурна пам'ять, на думку німецького дослідника Яна Ассмана, «забезпечує зв'язок між поколіннями певної спільноти та є наслідком існування численних засобів збереження інформації про свій минулий досвід, що їх використовує суспільство задля збереження спільної ідентичності. Культурна пам'ять охоплює сукупність репрезентацій, конструктів і форм минулого, що пов'язують історію, культуру і суспільство» [4, с. 49-50].

Отже, культурна пам'ять спонукає до розуміння не лише «подієвої» історії, а й певних, «усталених» віками, норм, традицій, суспільного й культурного життя з цінностями різних періодів, і таким чином уособлює інформаційну функцію культури «за вертикаллю», тобто від минулого до майбутнього, від покоління до покоління.

І наша розвідка, присвячена постаті Костянтина Томащука в культурній пам'яті міста Чернівців, передбачає не лише memorystudies, а й один із аспектів т. зв. «культурних практик», потребуючи залучення таких понять як «колективна пам'ять», «місця пам'яті», «комеморація», яким характерна візуалізація певних аспектів пам'яті суспільства. Сюди входить: вшанування відомих або швидше невідомих, «віднайдених» постатей, відзначення свят і визначних подій з обґрунтованістю їх дат проведення, зведення пам'ятників і будівель, зміна назв вулиць, утримання місць поховань, зображення символів, будівель та портретів особистостей на банкнотах і поштових марках тощо.

У даному випадку комеморація, що означає комплекс заходів із увічнення пам'яті значимих для суспільства людей чи подій, нами застосований у локальній історії: він стосується буковинського краю та насамперед його столиці міста Чернівців. А також особі буковинця Костянтина Томащука, такого знаного у австрійських Чернівцях, Відні, й не лише..., та донедавна практично невідомого чернівчанам, адже пам'ять про нього у його рідному місті була ретельно «стерта» радянською тоталітарною машиною.

Актуальність теми дослідження підсилюється тим, що у грудні цього року громадськість Чернівців готується до вшанування 130-річчя від дня відходу у інший світ нашого земляка Костянтина Томащука. Наступного року буковинська спільнота відзначатиме 145-річчя від дня заснування Чернівецького університету -- як основного його «дітища», та першу маленьку ювілейну дату -- 5 років від дня відновлення пам'ятника Костянтину Томащуку в Чернівцях.

Варто зазначити, що деякі аспекти діяльності Костянтина Томащука як ректора Чернівецького університету, доктора права, знайшли відображення у публікаціях науковців Чернівецького університету М. Ники- форака [5], О. Масана [6], М. Никирси [7] та ін. Основні віхи життя і діяльності Костянтина Томащука зосереджені у публікації авторки у найбільш повному виданні незалежної України -- «Енциклопедії історії України» (т. 10) [8]. Інформація щодо ініціатора заснування та першого ректора Костянтина Томащука також вміщена у працях, які прямо чи опосередковано стосуються історії Чернівецького університету [9; 10; 11].

Проте, окреслюючи мету нашої наукової розвідки: дослідити роль і місце Костянтина Томащука в культурній пам'яті Чернівців, найбільш цінним для нас є видання «Костянтин Томащук: повернення у славі в Чернівці», при підготовці якої використовувались матеріали рідкісної книги Наукової бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича, архівні джерела, оригінальні фотографії. Зокрема, у виданні вміщено цінний документ кінця ХІХ ст. «Памятна публікація з нагоди відкриття пам'ятника д-ру Костянтину Томащуку 17 жовтня 1897 р.» та змістовна доповідь австрійського історика, професора, доктора Міхаеля Діпельрайтера, виголошена у Червоній залі Чернівецького університету 29 вересня 2015 р. з нагоди відзначення 140-вої річниці від дня заснування університету [12].

Хтось може зауважити, чому так багато уваги приділяється Костянтину Томащуку, що навіть відновили у Чернівцях пам'ятник на його честь?! Саме тут, у провінційному місті Габсбургської монархії у 1875 році завдяки ініціативі й старанням депутата Австрійського парламенту й Буковинського сейму, доктора права Костянтина Томащука, був заснований Чернівецький університет, діяльність якого значно піднесла культурний рівень міста. Через вісім років після його смерті, у 1897 році вдячні городяни встановили на честь нього пам'ятник, який, на жаль, був демонтований новими органами влади в радянській Буковині у 1944 р.

Якщо визначати вагомість постаті Костянтина Томащука в історії буковинського краю, то варто навести витяг з рішення, яке прийняла Громадська рада столиці краю Чернівців, обґрунтовуючи документ щодо відкриття пам'ятника: «:... спорудити у громадському місці Чернівців пам'ятник Костянтину Томащуку -- незабутній особистості з високими моральними якостями, науковцю, політичному оратору, видатному депутату парламенту західної “австрійської” частини Австро-Угорської монархії і крайового сейму, члену громадської ради і викладачу права» [12, с. 99-100].

У чому ж була вина Костянтина Томащука, що було знищено не лише його погруддя, а й «стерто» межі облаштування пам'ятника? І чому цю вагому постать в історії буковинського краю чекав такий тривалий період «забуття»? Цей період припав на радянську добу, коли офіційна ідеологія загалом відводила інтелігенції другорядне місце, замовчуючи або викреслюючи з пам'яті прийдешніх поколінь тих, хто «без неї» або ж до утвердження її «спрямовуючої й керуючої» ролі у суспільстві, зафіксував своє ім'я на шпальтах історії, особливо українців. І не дивно, лідери СРСР вважали себе носіями певної історичної місії, свої рішення -- єдино правильними. Адже, як зазначає історик В. Даниленко: «Росіяни були головною етнічною базою імперії. Якщо виходити з того, що нація -- це спільність людей в межах однієї території, а національність -- те, що за межами “нації”, то варто підкреслити, що росіяни завжди почували себе по всій території СРСР, у всіх союзних республіках тільки НАЦІЄЮ.

В той час як всі інші -- “лише” національністю, фактично національними меншинами» [13, с. 19].

Ця теза знайшла своє яскраве підтвердження і в період післявоєнної радянізації західноукраїнського регіону, коли відбувалось становлення політики уніфікації і нівелювання національних ознак в усіх сферах суспільного життя, зокрема, й у радянській Буковині. Напевно, щоб уникнути «негативного впливу» розвитку освіти, наукових знань, волелюбного духу студентських товариств в Чернівецькому університеті, що сприяло формуванню когорти української національної інтелігенції, радянській владі треба було показово знищити у буковинців пам'ять про ініціатора заснування і першого ректора університету. Що і було реалізовано новими органами влади у 1944 році: пам'ятник, який був встановлений на честь Костянтина Томащука у Народному парку Чернівців, був демонтований. Як показує історія, це дійсно стало вагомим фактором щодо «вихолощення» позитивних, «цивілізаційних» аспектів минулого австрійської доби, зокрема «витіснення» пам'яті про Костянтина Томащука серед мешканців краю.

У нашому дослідженні стало у нагоді також застосування терміну «комунікативна пам'ять» як уявлення про минуле, що передається каналами щоденної комунікації та формується у процесах повсякденного неформального спілкування декількох поколінь живих членів спільноти. При поєднанні з інформаційною функцією культури, яка працює не лише «за вертикаллю»: від покоління до покоління, а й «за горизонталлю»: у даному випадку між державами Україна та Австрія, ми отримали передумови, а згодом і реальну допомогу у справі повернення імені Костянтина Томащука у Чернівці. Звичайно, це стало можливим лише після здобуття Україною незалежності.

Так, першим кроком у комеморації постаті Костянтина Томащука було встановлення 4 жовтня 1995 року копії надгробної плити із бронзовим барельєфом Костянтина Томащука з його могили у Відні у фойє центрального корпусу Чернівецького університету (колишня Резиденція митрополитів Буковини і Далмації), передача якої відбулась за ініціативи «Австрійського товариства історії студентства». Біля надгробної плити в двох нішах на стіні розміщено дві мармурові дошки, на яких золотими літерами викарбувані прізвища всіх ректорів університету, першим у цьому списку зафіксований Костянтин Томащук, який був ректором університету у 1875/1876 навчальному році (в австрійський період діяльності університету ректор обирався терміном на один навчальний рік). Таким чином, відбулась перша візуалізація образу Костянтина Томащука, який повернувся у своє «дітище», у прадавню Alma-mater.

Масштабні зміни у суспільній свідомості, спричинені проголошенням незалежності України, зумовили усвідомлення необхідності повернення історичної справедливості, відновлення імен тих, хто долучився до творення культурного й освітнього простору українства. У цьому ряду видатних особистостей, по праву, займає своє належне місце Костянтин Томащук.

Поштовхом до другого кроку комеморації постаті Костянтина Томащука у Чернівці став робочий візит делегації Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича до Відня, під час якого, за словами проректорки університету Тамари Марусик «на одному із будинків представники університету побачили меморіальну дошку з барельєфом Костянтина Томащука та написом “Духовний батько, перший ректор Чернівецького університету”. Саме тоді постало питання: австрійці пам'ятають, а що ж ми, буковинці?». І далі: «Зрештою, чиїм духовним батьком є Костянтин Томащук -- Чернівців чи Відня?!» [12, с. 127].

Тут варто відзначити основні віхи життєвого шляху та діяльності непересічної особи, яка зробила вагомий внесок у підвищення культурного рівня мешканців буковинського краю. З метою глибшого розуміння внеску Костянтина Томащука у культурне піднесення Чернівців, що напряму пов'язане із заснуванням університету, варто окреслити основні аспекти його діяльності.

Костянтин Томащук народився 13 березня 1840 р. в Чернівцях у родині православного священика Парфенія Томащука та Касандри Шес- сан. Це була українсько-румунська грецько-ортодоксальна сім'я, в якій батько був українцем, а мати -- румункою. Вони виховали п'ятеро синів. Батько і мати, яка походила з родини священика, зуміли привити синові любов до книжки, що стало основою становлення його як освіченої та високодуховної особистості. Навчаючись у німецькомовній гімназії в Чернівцях, юнак із захопленням читав твори німецької літератури, любив історію та філософію. Згодом продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, по закінченню якого отримав диплом з відзнакою «magnacumlaude». У серпні 1864 року Костянтин Томащук отримав ступінь доктора права. Продовжив свою професійну діяльність у Германштадті (нині -- м. Сібіу, Румунія), де успішно пройшов випробовування на звання адвоката. У 1868 році повернувся до Львова, де працював у Львівській фінансовій прокуратурі, компетенція якої поширювалась у той час і на Буковину, а згодом -- до рідного міста: у 1870 -- за призначенням Міністерства юстиції Австрії став радником крайового суду в Чернівцях, згодом -- членом крайової комісії з викупу і врегулювання підданських відносин [5, с. 19].

Костянтин Томащук активно долучився до політичної діяльності, приєднавшись до платформи австрійської ліберальної партії, виступаючи проти ультранаціоналізму та расизму. Впродовж тривалого часу, починаючи з 1871 року, він обирався депутатом нижньої палати Австрійського парламенту і депутатом ландтагу -- крайового сейму Буковини, де представляв Буковинський православний фонд. Згідно з австрійським законодавством ці посади він обіймав пожиттєво [14, с. 144-145].

Не будучи австрійцем, Томащук для сучасників складав враження істинного австрійця, адже досконало володіючи німецькою мовою, він виголошував промови, які викликали у присутніх захоплення. Завдяки його неперевершеній ораторській майстерності, загальна депутатська палата неодноразово призначала його референтом винесених на розгляд законопроектів.

Ще в березні 1872 року, виступаючи на сесії Австрійського парламенту, Костянтин Томащук вніс пропозицію заснувати у Чернівцях університет. Його неодноразові виступи зуміли переконати депутатів парламенту у необхідності заснування вищого навчального закладу саме у Чернівцях. Томащук наголосив, що університет має стати світочем німецької науки і культури для всієї Східної Європи, й цим Австрія продемонструє своє високе цивілізаційне покликання й гідно відзначить 100-річний ювілей приєднання до неї Буковини. Він запевнив, що «це має слугувати подоланню значного розриву у рівні освіти населення Буковини і західних провінцій, тим самим сприяти консолідації різнонаціонального населення краю з громадянами усієї Австрії». Крім цього, під час виступу на засіданні Буковинського сейму, наголошуючи на полонізації Львівського університету, він також акцентував увагу присутніх на немаловажній проблемі: «віддаленості німецькомовних університетів -- у Відні, Граці, Інсбруку, що збільшувало витрати для навчання там мало- імущих випускників Чернівецької німецькомовної гімназії. Внаслідок його переконливих аргументів була прийнята ухвала просити “високий уряд” якнайшвидше вирішити це питання, що стало передумовою голосування більшості депутатів парламенту за відкриття університету в Чернівцях, хоча на це претендували ще шість міст, зокрема, чехи хотіли відкрити чеський університет в Празі та університети в Сілезії і Моравії, італійці -- італійський у Трієсті або Зарі, словенці -- південнослов'янський університет у Гориці або словенську академію в Любляні».

Інформацію про вищезазначений виступ Томащука на засіданні Австрійського парламенту підтвердив у своїй доповіді професор Міхаель Діпельрайтер, хоча деякі сучасні науковці помилково стверджують, що це питання Томащук вперше підняв 28 листопада того ж року у промові до депутатів Буковинського сейму. Натомість, саме на цьому засіданні Буковинського сейму Томащук висловив цікаву, на наш погляд, думку щодо важливості підготовки державних службовців для краю, потреба в яких з року в рік зростала: «... після того, як галицька молодь почала здобувати освіту польською, галицьким фахівцям, зокрема юристам, не вистачає знання мови. Більше того, службовцям, які не володіють інформацією про край, його мешканців, про місцеві порядки, буде важко працювати у будь-якій галузі громадського управління [Надзвичайно слушна думка щодо порядку відбору кандидатур до управлінських структур в регіонах і на місцях сьогодні. Чи не так?! -- С.Г.]» [12, с. 43-44].

Проте австрійський уряд не поспішав із вирішенням цього питання. Отож, у березні 1875 року, на засіданні Буковинського сейму, після обговорення законопроекту уряду щодо заснування вищого навчального закладу в Чернівцях, було прийнято відповідну резолюцію. А 31 березня 1875 р., прийнятий обома палатами парламенту закон № 40 про заснування університету в Чернівцях, отримав відповідну санкцію імператора. 30 вересня 1875 року був підписаний указ про заснування університету із зазначенням його структури, прав і обов'язків. Університет отримав офіційну назву «Цісарсько-королівський імені Франца Йосифа університет у Чернівцях» («Чернівецький імператорський і королівський імені Франца Йосифа університет»). У його структурі було три факультети: греко- східної теології, права і державознавства, філософії.

4 жовтня 1875 р. відбулося урочисте відкриття Аіша mater Francisco- Josefina у приміщенні вчительської семінарії (нині -- корпус № 1 на вул. Університетській, 28) за участі міністра культури і освіти д-р Штремаера, багатьох делегацій від університетів Відня, Праги, Граца, Клаузенбурга, Берліна, Магдебурга, Мюнстера, Одеси, Інсбрука, Кракова, Львова, Страсбурга та ін. Церемонія супроводжувалась численними привітаннями, озвученням телеграм, вишуканими виступами гостей. Наступного дня в Актовій залі університету Костянтин Томащук, який став першим його ректором, привітав студентів з початком їх навчання в Чернівцях [15, с. 35].

Завдяки організаторським здібностям Томащука був сформований якісний професорсько-викладацький склад університету, який залишався стабільним впродовж десяти років. У складі багатонаціонального колективу студентів, які опановували основи європейської науки, більшість була вихідцями із Буковини та Галичини, а також з інших провінцій Австро-Угорщини, з Румунії та Російської імперії, з балканських країн. І хоча викладовою мовою значилась німецька, проте в університеті було передбачено кафедри української та румунської мови й літератури.

Висока культура спілкування, людська гідність, освіченість створили Костянтину Томащуку неабиякий авторитет у наукових та політичних колах імперії. У день відкриття університету в Чернівцях Страсбурзький вільний німецький університет відзначив першого ректора Чернівецького університету спеціальним дипломом. Він став почесним членом Франкфуртського університету (Німеччина), «Німецько-австрійського наукового об'єднання Віденської вищої школи», «Товариства румунської культури та літератури Буковини», а також його включили до списку почесних громадян Радівців (18 грудня 1874 р.) та Чернівців (11 березня 1875 р.) [12, с. 123].

Будучи ректором і штатним професором, Томащук продовжував депутатство в Австрійському парламенті й членство у ліберальній партії Австрії до останніх своїх днів. Помер Костянтин Томащук 19 грудня 1889 р. у Відні, під час лікування від важкої хвороби.

Наступного року його вдова передала бібліотеці університету велику бібліотеку: зібрання книг -- 2249 томів, 81 підшивку й 51 таблицю [12, с. 123]. Колекція книг була розділена на дві частини -- стародруки, видані до 1730 року (одна із них 1600 року!) і більш пізні видання. Сьогодні в окремому відділі наукової бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича за №91 зберігаються й власні праці Костянтина Томащука, його промови як депутата Австрійського Рейхсрату, а також інавгураційна промова при вступі на посаду ректора університету.

Костянтин Томащук знайшов свій останній прихисток на Центральному кладовищі у Відні. На його могилі друзі-однодумці встановили пам'ятник з барельєфом, який презентує одухотворені риси обличчя Костянтина Томащука, де золотими літерами зроблений напис: «Великому оратору і патріоту!». Після 1945 р. могила була занедбана і забута, проте у грудні 1969 року за ініціативи «Австрійського товариства історії студентства» була відновлена надгробна плита в автентичному вигляді, а в 1975 році під час відзначення 100-річчя Чернівецького університету небайдужі буковинці поклали на могилу вінок зі стрічками кольорів австрійського і буковинського прапорів.

У 1897 році у Чернівцях, як вище зазначено, було встановлено пам'ятник Костянтину Томащуку у вигляді бронзового погруддя у Народному саду (нині -- Центральний парк культури і відпочинку імені Т.Г. Шевченка) роботи віденського скульптора Антона Бренека, проте майже через півстоліття пам'ятник було демонтовано. У 2015 році історична справедливість була відновлена і спільними зусиллями викладацького складу, студентів університету та громадськості краю чернівчанам було повернуто пам'ятник Костянтину Томащуку -- людині, яка створила світову наукову славу Чернівцям. Ініціатива університету була підтримана народними депутатами України, відомими випускниками університету, громадськістю. Кошти на відновлення пам'ятника збирали всією громадою Чернівців, а відновив погруддя Костянтина Томащука львівський скульптор Володимир Цісарик.

Логічним продовженням справи щодо вшанування пам'яті Костянтина Томащука стала присвячена йому книга, робота над виданням якої була непростою і потребувала неабияких зусиль і витрат. У виданні, яке містить цікаві інформативні матеріали, покроково розкривається шлях відновлення пам'ятника Костянтину Томащуку та його відкриття, акцентується увага на «Пам'ятному посланні до нащадків», яке заклали у капсулу на місці відновлення пам'ятника. Тут вміщено чимало світлин кінця ХІХ -- і до 2016 року, а також висловлена вдячність за фінансову підтримку у благородній справі всім, хто долучився до повернення у славі в Чернівці Костянтина Томащука, роль якого у громадському і політичному житті Буковини важко переоцінити.

Костянтин Томащук став першим у списку із більше як п'ятдесяти ректорів найстаршого вищого навчального закладу у Чернівцях, що за багаторічну свою історію декілька разів змінював назву: Чернівецький імператорський і королівський імені Франца Йосифа університет (1875), Чернівецький Університет імені короля Фердинанда І (1920), Чернівецький університет імені Кароля ІІ (1933), Чернівецький державний університет (1940), Чернівецький державний університет імені Юрія Федь- ковича (1989), а з 2000 року -- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, який сьогодні, продовжуючи й збагачуючи славетні традиції минулого, робить значний внесок у розбудову держави Україна, зміцнюючи інтелектуальний потенціал нації, та займає достойне місце серед класичних університетів Європи.

Отже, керуючись тезою, що ретроспективне освоєння власної історії є підґрунтям кращого розуміння перспектив майбутнього, і що виважений підхід до цієї проблеми зумовлює якісний аспект вкладених інвестицій у майбутнє наступних поколінь, можна зробити висновок щодо важливості повернення його імені Костянтина Томащука до буковинців та українського суспільства загалом. Комеморація постаті Костянтина Томащука відбувалась у три етапи: 1) встановлення 4 жовтня 1995 року у фойє центрального корпусу Чернівецького університету копії надгробної плити із бронзовим барельєфом Костянтина Томащука з його могили у Відні; 2) відновлення у 2015 році у Чернівцях в автентичному вигляді й на тому місці, де він був встановлений за австрійської доби, пам'ятника Костянтину Томащуку, знищеного радянською владою; 3) вихід у світ у 2016 році видання «Костянтин Томащук: повернення у славі в Чернівці».

Крім цього, у контексті зростання інтересу до постаті Костянтина Томащука, у Чернівцях біля Центрального корпусу університету, згідно з рішенням Чернівецької міської ради від 29 листопада 2015 р., з'явилась вулиця Томащука Костянтина, адже саме йому зобов'язані Чернівці появою університету, який, пройшовши через усі перипетії зміни влад на

Буковині, через шість років буде відзначати свій півтора сторічний ювілей. Це стало ще одним підтвердженням гідного місця Костянтина Томащука у культурній пам'яті Чернівців, та й усього буковинського краю.

Джерела та література

1. Нагорна Л.П. Історична пам'ять: теорії, дискурси, рефлексії / Л.П. Нагорна. К., ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2012. 328 с.

2. Киридон А.М. Гетеротопії пам'яті: Теоретико-методологічні проблеми студій пам'яті / А.М. Киридон. К.: Ніка-Центр, 2016. С. 76-77.

3. Khrystan N. Drohiczynbattle: History academic discipline versus politics (the soviet historical thought of 30-80's of the 20-th century) / N. Khrystan // Codrul Cosminului. 2017. Vol. 23. P. 188.

4. Ассман Ян. Культурная память: Письмо, память о прошлом и политическая идентичность в высоких культурах древности / Ян Ассман / Пер. с нем. М.М. Сокольской. М.: Языки славянской культуры, 2004. 368 с.

5. Никифорак М. Костянтин Томащук -- перший ректор Чернівецького університету: юрист, політик, педагог / М. Никифорак // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 273. Правознавство. Чернівці: Рута, 2005. С. 19-22.

6. Масан О. Пам'ять про пам'ятник: [Про почесного громадянина м. Чернівців Костянтина Томащука]. Чернівці. 1997. 14 листопада.

7. Никирса М. З виступу депутата Буковинського сейму доктора Костянтина Томащука на сесії сейму з питань відкриття університету / М. Никирса // Буковина. 2000. 4 жовт.

8. Герегова С.В. Томащук Костянтин // Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 10 / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. К.: Наукова думка, 2013. С. 122-123.

9. NorstA. Alma Mater Franzisko Josephina. Czernowitz, 1900. 133 s.

10. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Імена славних сучасників / В.М. Ботушанський, Т.В. Марусик, С.В. Мельничук та ін. К.: Світ успіху, 2005. 281с.

11. Марусик Т.В., Коротун І.В. Архітектурне диво Чернівців / Т.В. Марусик, І.В. Коротун. Чернівці: Букрек, 2019. 324 с.: іл.

12. Костянтин Томащук: повернення у славі в Чернівці / Уклад.: Тамара Марусик, Світлана Герегова; наук. ред. Тамара Марусик. Чернівці: Букрек, 2016. 240 с.

13. Даниленко В. Україна напередодні відновлення незалежності: соціальна криза / В.М. Даниленко // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Вип. 22. К., 2017. С. 5-24.

14. Камаун В., Зєвальд М. Буковинські посли Райхстагу та Райхсрату // Сучасність минулого в урбаністичному просторі Чернівці-Іннсбрук / За ред. К. Шарра, Гунди Барт- Скалмані, С. Герегової, Л. Олексишиної. Чернівці: Книги-ХХІ, 2019. С. 137-158.

15. Герегова С.В. Внесок Костянтина Томащука у заснування Чернівецького університету / С.В. Герегова // Пріоритетні напрямки розвитку суспільних наук у ХХІ столітті: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Херсон, 17-18 березня 2017 р. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2016. С. 32-37.

References

1. Nahorna, L.P. (2012). Istorychnapamyat: teorii, dyskursy, refleksii. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Kyrydon, A.M. (2016). Heterotropiipamyati: Teoretyko-metodolohichni problem studiypamyati. Kyiv: Nika-Tsentr. [in Ukrainian].

3. Khrystan, N. (2017). Drohiczynbattle: History academic discipline versus politics (the soviet historical thought of 30-80's of the 20-th century). Codrul Cosminului, 23, p. 188.

4. Assman, A. (2004). Pismo, pamiat o proshlom i politicheskaya identichnost v vysokikh kulturakh drevnosti. Moskva: Yazyki slavianskoy kultury. [in Russian].

5. Nykyforak, M. (2005). Kostiantyn Tymoshchuk -- pershyi rector Cherniveckoho universytetu: yuryst, polityk, pedahoh. Naukovyi visnyk Cherniveckoho universytetu: Zbirnuk naukovykhprac, (273), 19-22. [in Ukrainian].

6. Masan, O. (1997) Pamyat pro pamyatnyk: Pro pochesnoho gromadianyna Chernivtsiv Kostiantyna Tomashchuka. Chernivtsi, 14 lystopada. [in Ukrainian].

7. Nykyrsa, M (2000). Z vystupu deputata Bukovynskoho Seimu doctora Kostiantyna Tymoshchuka na sesii seimu z pytan vidkryttia universytetu. Bukovyna, 4 zhovtnia. [in Ukrainian].

8. Herehova, S.V. (2013). Tomashchuk Kostiantyn. In V.A. Smolii (Ed.), Entsyk- lopediya istorii Ukrainy. (Vol. 10, pp. 122-123). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

9. Norst, A. (1900). Alma Mater Franzisko Josephina. Czernowitz.

10. Botushanskyi, V.M., Marusyk, T.V., Melnychuk, S.V. et al. (2005). Chernivetskyi universytet imeni Yuriya Fedkovycha. Imena slavnykh suchasnykiv. Kyiv: Svit uspikhu. [in Ukrainian].

11. Marusyk, T.V. & Korotun, I.V. (2019). Arkhitekturne dyvo Chernivtsiv. Chernivtsi: Bukrek. [in Ukrainian].

12. Marusyk, Tamara, & Herehova, Svitlana. (2016). Kostiantyn Tomashchuk: povernennia u slavi v Chernivtsi. Chernivtsi: Bukrek. [in Ukrainian].

13. Danylenko, V. (2017). Ukraina na peredodni vidnovlennia: socialna kryza. Ukraina XXst.: kultura, ideolohiya, polityka, (22), 5-24. [in Ukrainian].

14. Kamaun, V., & Zievald, M. (2019). Bukovynski posly Raikhstahu ta Raikhsratu. In K. Sharra, Hundy Bart-Skalmani, S. Herehovoi, L. Oleksyshynoi (Ed.), Suchasnist mynuloho v urbanistychnomu prostori Chernivtsiv-Innsbruk. (pp. 137-158). Chernivtsi: Knyhy-XXI. [in Ukrainian].

15. Herehova, S.V. (2016). Vnesok Kostiantyna Tymoshchuka u zasnuvannia Chernivetskoho universytetu. Abstracts of Papers `2017: Priorytetni napriamky rozvytku suspilnykh nauk u 21 stolitti. (pp. 32-37). Kherson. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru