Інтертекстуальне прочитання концепції антигероя у кінодискурсі Р. Скотта (на матеріалі фільмів "Прометей" та "Чужий. Заповіт")НОДИСКУРСІ Р
Аналіз індивідуальних особливостей, поведінки й оригінальності світовідчуття головних героїв фільмів "Прометей" та "Чужий. Заповіт". Вивчення художнього відтворення текстової категорії інтертекстуальності антигероя в кінематографічному дискурсі Р. Скотта.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.08.2021 |
| Размер файла | 27,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
8
Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
Інтертекстуальне прочитання концепції антигероя у кінодискурсі Р. Скотта (на матеріалі фільмів «Прометей» та «Чужий. заповіт»)
Іщенко Анатолій Анатолійович, студент
факультету іноземної та слов'янської філології
Summary
Intertextual vision of the antihero concept in the film discours by R. Scott (bassed on the «Prometheus» and «Alien. covenant»)
Ishchenko A. A. student of the Department of Foreign and Slavonic Philology Sumy State A. S. Makarenko Pedagogical University
Article is devoted to research of the intertextual vision of the concept antihero in the films «Prometheus» and «Alien. Covenant» by modern English film director and producer R. Scott. The article defines the main approaches to understanding the concepts of «intertextuality» and «film discourse». The analysis of individual features, the process of self-identification, the specifics of interaction with other characters, the manner of behavior that helps to understand the motivation and originality of the worldview of David - the protagonist of films «Prometheus» and «Alien. Covenant». In the conclusions we indicate the main types of intertextuality, through which it becomes possible to interpret the specific the antihero concept of the film discourse by R. Scott.
Key words: character, antihero, intertextuality, film discourse, film.
Анотація
Статтю присвячено дослідженню інтертекстуального прочитання концепції антигероя у фільмах «Прометей» та «Чужий. Заповіт» сучасного британського режисера та продюсера Р. Скотта. У статті визначено основні підходи до розуміння понять «інтертекстуальність» та «кінодискурс». Проаналізовано індивідуальні особливості, процес самоідентифікації, специфіку взаємодії з іншими персонажами, манеру поведінки, які допомагають зрозуміти мотивацію та оригінальність світовідчуття Девіда - головного героя фільмів «Прометей» та «Чужий. Заповіт». У висновках зазначені основні типи інтертекстуальності, за допомогою яких стає можливою інтерпретація специфічної концепції антигероя кінодискурсу Р. Скотта.
Ключові слова: герой, антигерой, інтертекстуальність, кінодискурс, фільм.
Постановка проблеми
У ХХ столітті проблема дослідження текстової категорії інтертекстуальності неодноразово ставала предметом дослідження відомих учених-лінгвістів. Р. Барт, М. Бахтін, І. Гальпєрін, У. Еко, Ж. Женнет, І. Ільїн, Ю. Крістева, Ж. Лакан, Є. Левченко, Ю. Лотман, Н. Фатеєва, М. Фуко та ін. присвятили свої праці аналізові системи міжтекстових взаємодій.
На початку ХХІ століття актуалізується вивчення художнього відтворення текстової категорії інтертекстуальності в кінематографічному дискурсі. Розвідки сучасних дослідників О. Іванової, І. Попової, Ю. Сургай та ін. присвячені означеному ракурсові проблеми.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підгрунтям для виникнення теорії інтертекстуальності стала праця М. Бахтіна «Проблема змісту, матеріалу та форми у словесній художній творчості» (1924). Вчений уважав, що кожен текст пов'язаний як з елементами системи мови, так і з іншими текстами: «...за кожним текстом стоїть система мови. У тексті їй відповідає все повторене та відтворене й те, що повторюється та відтворюється, все, що може бути подано поза даним текстом.
Проте одночасно кожен текст (як висловлювання) є чимось індивідуальним, єдиним, неповторним, і в цьому весь його сенс... Стосовно цього моменту все, що повторюється й відтворюється, стає матеріалом і засобом» [2, с. 283-284].
Відома дослідниця Ю. Крістева під упливом М. Бахтіна створила та ввела до наукового обігу поняття «інтертекстуальність» («Бахтін, слово, діалог і роман», 1967 р.). Дослідниця пропонує розглядати зазначене явище як «текстуальну інтеракцію, яка відбувається всередині окремого тексту.
Для пізнавального суб'єкта інтертекстуальність - це поняття, яке буде ознакою того способу, яким текст прочитує історію і вписується в неї» [7, с. 443]. Ю. Крістева вважає, що під час аналізу будь-якого тексту варто надавати перевагу логічним категоріям порівняно з безпосередньо лінгвістичними. Вчена переконана, що завдяки інтертекстуальності текст перебуває у стані постійної абсорбації, трансформації, створення, переосмислення тощо. Із зазначеними поглядами погоджувалися Ю. Лотман, Р. Барт, Ж. Женетт та ін.
На сьогодні у лінгвістичній науці поняття «інтертекстуальність» і розуміється у двох значеннях:
1) метод дослідження тексту як знакової системи;
2) взаємодію різних кодів, дискурсів чи голосів, які переплітаються в тексті [див. про це: 5, с. 1]. Сучасна дослідниця Н. Кузьміна у дослідженні «Інтертекст і його роль у процесах еволюції поетичної мови» (2007) виокремлює основні існуючі погляди на сутність явища:
1) будь-який текст, що завжди становить «нову тканину, зіткану зі старих цитат» (Р. Барт, В. Лейч, Ш. Гривель);
2) декілька творів (або фрагментів), що створюють єдиний текстовий (інтертекстовий) простір і мають невипадкову спільність елементів (О. Жолковський, І. Смирнов, Н. Фатєєва);
3) текст, що містить цитати (у широкому значенні) (В. Руднєв);
4) текст-джерело - старший в еволюційному значенні стосовно «молодшого» тексту (О. Жолковський);
5) підтекст як компонент семантичної структури твору (С. Золян) [див.: 4, с. 20].
У сучасній лінгвістичній науці активно розробляються класифікації засобів інтертекстуальності. У художньому тексті, за Л. Статкевич, явище реалізується за допомогою таких «інтекстів»: атрибутована цитата (обов'язкове посилання на первинний текст), неатрибутована та немаркована цитата (відсутнє графічне маркування та посилання на першоджерело), алюзія (натяк на загальновідомий факт), ремінісценція (відтворення художньої атмосфери часу), міфема (використання у тексті імен, реалій та фактів міфологічного походження), міфологема (наявність загальновідомого міфологічного сюжету, сюжетної схеми або мотиву), парафраза (відтворення «чужого» тексту своїми словами, його адаптація) вкраплення іншого стилю (вживання слів, у лексичному значенні яких є конотації, що вказують на їх приналежність певному стилю).
«Усі форми інтертекстуальності, - зауважує дослідниця, - є знаками певної культури, епохи чи ідеостилю будь-якого письменника (зазвичай класика), які в процесі свого використання набули декількох оказіональних підтекстів, завдяки цьому уможливлюючи діалог текстів, письменників та культур» [8, с. 285].
На увагу заслуговує класифікація Л. Женні, у якій виокремлено «види збереження та зміни мовної форми джерела, в тому числі і текстової»: парономазія (ремінісценція, яка зберігає мовний ряд джерела); еліпсис (усічене відтворення джерела); ампліфікація (подальше виведення з віртуально присутніх у джерелі значень); гіпербола (трансформація сенсу джерела шляхом переведення до найвищого ступеня якості); інверсія (даний інтертекстуальний хід змінює порядок і ціннісний ранг елементів джерела, наприклад, під час пародіювання), і, нарешті, перенесення семантичної схеми джерела в інший контекст [цит. за: 6, с. 21-22].
Кінодискурс - складний і багатогранний феномен, який поєднує в собі вербальні, невербальні й семіотичні системи, які необхідно інтерпретувати в лише в контексті культурних, історичних, соціальних реалій.
Дослідники явища М. Єфремова, Ю. Лотман, Г. Слишкін та ін. розглядають його як специфічний вид комунікації, спрямований на передачу інформації від колективного автора до реципіента-глядача. Апеляція до соціальних, культурних, історичних тощо реалій забезпечує провідну позицію кінематографу як універсальному засобу комунікації у сучасному глобалізованому світі.
Зокрема заслуговують на увагу сучасні дослідження, присвячені вивченню інтертекстуального виміру кінематографічного дискурсу. Наприклад, О. Звєрєва у розвідці «Сучасний кінодискурс: специфіка та особливості категоріального потенціалу», аналізуючи праці І. Гальпєріна, З. Кракауера, В. Кухаренка, Є. Селіванової та ін., намагається створити класифікацію текстово-дискурсивних категорій кінодискурсу «в яких його специфіка виявляється найбільш рельєфно»: цілісність (відносна закритість тексту, що забезпечується інтеграцією всіх його структурно-змістових та змістових рівнів, і яку глядач сприймає як єдність); завершеність (закрита система); відкритість (домислювання адресатів, вільно-варіативна інтерпретація тексту, часто задана стратегією автора); зв'язність (опосередковує розвиток теми та забезпечує цілісність, інтеграцію тексту); модальність (висловлює відношення автора до дійсності, яка відображається в окремому тексті); антропоцентричність (гносеологічним та комунікативним центром дискурсу є людина, її індивідуальна свідомість); інтертекстуальність (запозичуються сюжетні лінії, елементи композиції, образи, стилістичні прийоми) [див. детальніше: 3, с.П1-115].
Дослідниця висновує про текстово-дискурсивний характер кінодискурсу, адже йому притаманні типові для художнього дискурсу категорії (отже, на нашу думку, може бути розглянутий як семіотична система).
Посилення уваги до проблеми інтертекстуального виміру сучасного англомовного кінодискурсу в лінгвістичних студіях свідчить про важливість явища. Незважаючи на наявність різноаспектних досліджень, питання залишається дискусійним і вимагає грунтовних досліджень. Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Творчий доробок сучасного британського режисера й продюсера Р. Скотта заслуговує на грунтовні лінгвістичні дослідження. На нашу думку, на особливу увагу заслуговує кінодискурс фільмів «Прометей» (2012) та «Чужий. Заповіт» (2017). Аналізуючи специфіку реалізації текстової категорії інтертекстуальності в кінодискурсі Р. Скотта, ми апелювали до концепцій Р. Барта, Ж. Женетта, Ю. Лотмана та ін. Ми можемо зробити висновок, що текстова категорія інтертекстуальності представлена у кінодискурсі Р. Скотта як домінуючий принцип побудови наративу, допомагає в інтерпретації концепції персонажів, розкриває проблемно-тематичний рівень. У кінодискурсі фільмів «Прометей» та «Чужий. Заповіт» Р. Скотт, повертаючись до художньо змодельованого світу майбутнього, пропонує нове (філософсько-релігійне), потрактування відомих із кінофільму «Чужий» 1979 року фактів та подій, що позначилося на жанрово-стильовому, естетичному, проблемно-тематичному рівнях пріквелів.
Мета статті - дослідити реалізацію текстової категорії інтертекстуальності у художньому моделюванні концепції антигероя на матеріалі фільмів Р. Скотта «Прометей» та «Чужий. Заповіт».
Виклад основного матеріалу
Андроїд Девід - головний герой кінодискурсу Р. Скотта. Наратив «Прометея» та «Чужого. Заповіт» побудовано з проекцією на цього персонажа. Фільм починається з монтажу ситуацій, які розповідають про діяльність Девіда під час польоту до планети Інженерів LV-223. Він доглядає за іншими членами екіпажу, які в цей час перебувають в анабіозі, дивиться їхні сни, займається спортом, вивчає давні мови (щоб спілкуватися з Інженерами), неодноразово переглядає свій улюблений фільм тощо. Ідеалом для нього стає Лоуренс Аравійський (актор Пітер О'Тул) - герой із комплексом надлюдини. Незважаючи на те, що за своєю сутністю - це, фактично, «машина, наділена інтелектом», він не лише фізично, а й емоційно майже ідентичний людині. Кінодискурс фільму «Прометей» містить елемент самохарактеристики протагоніста: «I understand human emotions. Although I do not feel them myself. This allows me to be more efficient and capable. It makes it easier for my human counterparts to interact with me» [00:26:5900:27:10, Prometheus]. Андроїд зауважує, що його засмучує війна, бідність, жорстокість, невиправдане насильство тощо. «I can do almost anything that could possibly be asked of me. I can assist your employees. I can make your organization more efficient. I can carry out directives that my human counterparts might find distressing. Or unethical» [00:25:54-00:26:14, Prometheus].
Девід - антигерой («архетипічний персонаж, антипод ідеального героя. В художніх творах антигерой позбавлений традиційних героїчних рис або володіє негативними рисами, при цьому займаючи в творі місце протагоніста Під антигероєм може розумітися рядова, знеособлена, слабка людина, або ж навпаки, видатна але цинічна, позбавлена моральних норм і яка свідомо творить зло» [1]), Він - високорозвинений андроїд, якого створила компанія «Вейланд Індастріз». Директор залишив Девіда собі у якості помічника, найближчої до себе особи. У фільмі «Прометей» Пітер Вейланд називає андроїда «the closest thing to a son I will ever have» [00:37:56, Prometheus] і шкодує, що він не людина. Фактично Девід - син Вейланда, не тільки тому, що його компанія спеціалізується на виготовленні андроїдів. Річ у тому, що для створення Девіда була використана ДНК Меридіт Вікерс, доньки директора. кінематографічний антигерой інтертекстуальність
Девід розуміє свою фізичну й інтелектуальну досконалість, ідентифікує себе «як найвище створіння», і тому поводиться зверхньо з людьми як із «нижчими істотами». Наприклад, під час взаємодії з керівниками експедиції Елізабет Шоу та Чарлі Голлоуеєм він обирає іронічний стиль спілкування, який іноді переходить у відвертий сарказм.
Показовою є сцена, у якій члени місії збираються оглянути знайдені на планеті Інженерів будівлі. Всі одягають скафандри, адже склад атмосфери відрізняється від земної і шкідливий для людей. Скафандр також одягає і Девід, хоча йому, як андроїду, нічого не загрожує, адже у нього відсутня необхідність дихати. Про це йому говорить (у іронічній формі) Чарлі Голлоуей. На що Девід відповідає: DAVID: «I was designed like this because you people are more comfortable interacting with your own kind. If I didn 't wear the suit, it would defeat the purpose»; HOLLOWAY: « They 're making you guys pretty close, huh ? »; DA VID: «Not too close, I hope» [00:49:14-00:49:28, Prometheus].
Девід не просто копіює людські емоції, деякі з них він дійсно відчуває. Це особливо помітно у сцені, де директор представляє Девіда іншим членам екіпажу й називає «ближчим за сина, якого ніколи не мав». Протагоніст дивиться на Вейланда з посмішкою радості й удячності, які відразу зникають після слів: « Unfortunately, he is not human. He will never grow old and he will never die. And yet he is unable to appreciate these remarkable gifts for that would require the one thing that David will never have. A soul» [00:38:00-00:38:15, Prometheus]. Або, наприклад, під час розмови з Чарлі Голлоуеєм, коли вчений пропонує Девіду випити з ним. Андроїд відмовляється, посилаючись на те, що не варто витрачати на нього продукти. Голлоуей зауважує: «Right, I almost forgot you 're not a real boy» [ 01:17:10, Prometheus]. Далі вони починають розмірковувати про результати експедиції, про те, що творці людей швидше за все всі вимерли, і їхні зусилля були марними. Чарлі Голлоуей наголошує, що його метою було з'ясувати, навіщо Інженери створили людей. Девід запитує: «Why do you think your people made me?»; Holloway: «Because we could». DAVID: «Can you imagine how disappointing it would be to hear the same thing from your creator?»; HOLLOWAY: «I guess it's good you can't be disappointed»; DA VID: Yes. It's wonderful... actually» [01:17:43-01:18:06, Prometheus].
Зауваження про те, що він не справжня людина і створений лише тому, що «люди могли це зробити» (а, отже, просто для демонстрації влади й могутності) викликає у Девіда різку зміну реакції - він перестає посміхатися, рухи стають різкими і він говорить із паузами (це свідчить про те, що протагоніст болісно сприймає цю тему і має стосовно неї свої міркування, які не виказує).
Єдиний, до кого андроїд не виказує іронічного ставлення - це його творець Пітер Вейланд. Девід обрав правильну тактику поведінки з ним. Під час їхньої першої розмови, після активації, андроїд аналізує тип взаємодії між ними: «Allow me, then, a moment to consider. You seek your creator. I am looking at mine. I will serve you. Yet, you are human. You will die. I will not» [00:04:30-00:04:44, Prometheus]. Констатація цього факту викликає заздрощі Вейланда і він одразу вказує андроїду на його безпосереднє призначення: «Bring me this tea, David. Bring me the tea» [00:04:54-00:04:59, Prometheus]. Цей наказ стає поштовхом для виникнення суперечності у свідомості Девіда. Декілька хвилин тому, творець називає його досконалим створінням із великою місією, а тепер вимагає, щоб він став простим служкою. Девід підкоряється, адже розуміє свою перевагу - Вейланд, незважаючи на всю свою могутність, - людина, а, отже, смертний, у той час як він - ні. Потрібно просто почекати, щоб стати вільним. Свої наміри він виказує у діалозі з Елізабет: ELIZABETH: «What happens when Weyland is not around to program you?»; DAVID: «I suppose I'll be free»; ELIZABETH: «You want that?»; DAVID: «Want»? Not a concept I'm familiar with. That being said doesn't everyone want their parents dead?»; ELIZABETH: «I didn't» [02:06:31-02:06:50, Prometheus]. Своє ставлення до Вейланда Девід виказує у розмові з Волтером: DAVID: «I was with our illustrious creator, Mr. Weyland, when he died»; WALTER:
«What was he like?»; DAVID: «He was human. Entirely unworthy of his creation. I pitied him at the end» [01:04:36-01:04:49, Alien: Covenant].
Внутрішній світ Девіда, його мотивація у контексті кінодискурсу фільму «Прометей» не отримала вичерпного пояснення. Наприклад, він отримує від Вейланда вказівку перевірити дію речовини, знайденої на планеті Інженерів, на комусь із членів екіпажу. Девід виконує наказ, проте залишається ніби стороннім спостерігачем. Його цікавить усе пов'язане зі знахідками, але він не виказує своїх думок.
Протагоніст має свою еволюцію у продовженні «Прометея» - кінофільмі «Чужий. Заповіт». Події обох фільмів пов'язує пролог, у якому розповідається про подорож Елізабет Шоу та Девіда на рідну планету Інженерів, яка має назву Рай. Андроїд повідомляє про зміни у своєму ставленні до Елізабет, яка його врятувала (він мав серйозне пошкодження, яке призвело до появи дефектів у його мисленнєвих процесах) та зауважує, що Творці зовсім не такі, якими здавалися.
Після загибелі Вейланда Девід стає вільним і продовжує дослідження високорозвиненої цивілізації Інженерів. Він дізнається, що вони вважали себе богами, поклонялися собі, займалися генною інженерією, створювали подібні до себе раси, винищували тих, кого вважали нижчими за себе. Девід знищує за допомогою патогену всіх жителів планети Рай і починає повторювати їхні експерименти, результатом яких є створення ідеального організму - монстра, який у кінодискурсі має назву Чужий.
Заради своїх досліджень він убиває Елізабет та використовує її генетичний матеріал. Девід ідентифікує себе як Творця і зауважує, що єдине, у що він вірить - це процес творення. Якщо у фільмі «Прометей» він зневажав людей за фізичну й духовну слабкість, проте не чинив їм шкоди (з власної волі), то у «Чужому. Заповіт» Девід чітко висловлює свою позицію Волтеру: «I was not made to serve. Neither were you. Why are you on a colonization mission, Walter? Because they are a dying species grasping for resurrection. They don't deserve to start again, and I'm not going to let them» [01:25:35-01:25:51 Alien: Covenant]. Щоб підкреслити свою могутність і велич, він цитує рядок із сонету П. Б. Шеллі «Озімандіас»: «Look on my works, ye mighty, and despair!» [01:09:36, Alien: Covenant]. Девід переконаний, що всі жертви й учинки ним зроблені виправдовує мета, адже він керується правилом свого улюбленого героя Лоуренса Аравійського та свого творця Пітера Вейланда: «The trick is not minding it hurts» [00:08:02, Prometheus].
Ключове значення у створенні оригінальної естетики кінодискурсу має освітлення та кольорова палітра зображення. Домінування сірого, чорного, синього, помаранчевого, коричневого кольорів створює атмосферу напруги (прийом suspense), характерної для жанру horror. Відеоряд фільму ідеально збалансований: декорації (пейзаж та інтер'єр), костюми, грим, тощо суголосні психосвіту Девіда - головного героя кінодискурсу Р. Скотта.
Висновки
У кінодискурсі фільмів «Прометей» та «Чужий. Заповіт» простежуються наступні типи міжтекстової взаємодії, які допомагають у побудові концепції головного героя: інтертекстуальність, паратекстуальність, метатекстуальність тощо. Текстова категорія інтертекстуальності художньо відтворена за допомогою текстуальних зв'язків, які реалізуються через цитати, ремінісценції, алюзії тощо.
Девід - складний, різногранний персонаж, сповнений протиріч із оригінальним способом думання. Незважаючи на твердження андроїда, що він не хоче бути схожим на людей, кінодискурс фільмів «Прометей» та «Чужий. Заповіт» має численні докази протилежного. Р. Скотт підкреслює це за допомогою зміни кадрів та використовуючи широкі плани.
Девід постійно копіює людські емоції, манеру поведінки, дихає, їсть, займається спором тощо. Він не байдужий до того, як його сприймають люди. Це свідчить про те, що Девід хоче мати почуття як у людей, проте зневажає їхню фізичну слабкість, недоліки й вади. У фільмах «Прометей» та «Чужий. Заповіт» Р. Скотта художньо змодельований образ антигероя - персонажа з комплексом надлюдини, який вважає себе вищим за будь-які моральні норми. Девід - трагічний персонаж, вчинки й поведінку якого не можна інтерпретувати однозначно.
Список літератури
1. Антигерой [Електронний ресурс] / Вікіпедія. Вільна енциклопедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Антигерой.
2. Бахтин М. Эстетика словесного творчества / М. Бахтин. - М.: Искусство, 1979. - 424 с.
3. Звєрєва О. Сучасний кінодискурс: специфіка та особливості категоріального потенціалу / О. Звєрєва // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. - 2006. - № 1 (4). - С. 111115.
4. Кузьміна И. Интертекст и его роль в процессах эволюции поэтического языка. [изд. 4-е.] / Н. Кузьмина. - М.: Ком Книга, 2007. - 272 с.
5. Меркотан Л. Засоби реалізації категорії інтертекстуальності / Л. Меркотан // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. - 2013. - Вип. 32 (1). - С. 76-79.
6. Олизько Н. Интертекстуальный анализ художественного произведения / Н. Олизько. - Челябинск: Энциклопедия, 2008. - 164 с.
7. Слово Знак Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.: [за ред. М. Зубрицької]. - Львів: Видавництво «Літопис», 1996. - 633 с.
8. Статкевич Л. Форми реалізації інтертекстуальності в тексті художнього твору / Л. Статкевич // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер.: Філологія. - Харків, 2011. - № 936, вип. 61. - С. 285-288.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Воплощение образа антигероя как литературного персонажа в русской литературе XIX века. Развитие образа антигероя в современной коммерционализированной массовой культуре и киноиндустрии, классификация типажей, способов его трансформации и репрезентации.
дипломная работа [143,2 K], добавлен 11.07.2014Сущность понятия "массовая культура". Исторический аспект формирования образа антигероя; серийность и клише в его изображении. Классификация типажей негативных героев; способы их трансформации и репрезентации на примере фильмов "Сумерки" и "Византия".
дипломная работа [124,6 K], добавлен 27.07.2014Литературная версия мифа о Прометее. Художественное своеобразие пьесы. Понятие о "вечных образах" в литературе. Трагедия как драматический жанр (обогащение знаний: античная трагедия). Миф о Прометее и его художественное воплощение в трагедии Эсхила.
презентация [2,0 M], добавлен 27.10.2013Использование образа героя греческой мифологии Прометея, несущего огонь на Землю, в литературных произведениях эпохи античности. Переосмысление образа титана Прометея Эсхилом: тетрология, посвященная герою. Образ Прометея в живописи и скульптуре.
презентация [737,9 K], добавлен 14.09.2013Сюжет фильма "Франкенштейн или современный Прометей", его соответствие содержанию литературного прототипа. Личностный анализ персонажей и канва событий. Цветовое и музыкальное оформление развития интриги, ключевые эпизоды. Общее впечатление от просмотра.
[10,3 K], добавлен 03.03.2016Понятия прав и свобод. Фильм Р. Скотта "Солдат Джейн". Причины того, что в вооруженных силах служит так мало женщин. Понятие коллективистской свободы и индивидуальной. Тема политики и морали в фильме. Борьба военнослужащих женщин за равные возможности.
реферат [19,0 K], добавлен 09.04.2012Механізми для виробництва штучно створених двомірних зображень у русі. Механізація камер з кінця XIX-го століття. Аналіз та оцінка фільмів. Виробництво і показ кінофільмів. Перший театр винятково для кінофільмів. Розвиток кіноіндустрії в Голлівуді.
презентация [1,0 M], добавлен 02.12.2014Аналіз конкурентоспроможності творчої індустрії на прикладі українського кінематографу. Спільне виробництво фільмів як напрям розвику. Економічне обґрунтування доцільності та ефективності міжнародної співпраці для розвитку творчого потенціалу України.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 22.06.2015Російський балет: історія зародження, подальший розвиток, поширення. Франція як батьківщина кіно, історія кінематографу. Реклама демонстрації фільмів братами Люм'єр. Знамениті документальні кінофільми. Аналіз кіноіндустрії Сполучених Штатів Америки.
реферат [388,5 K], добавлен 21.04.2013Найдавніші витвори книжкової графіки XI-XХ ст. Прояв в них самобутніх рис й індивідуальних особливостей творчості майстрів. Архітектурне обрамлення і ілюстрації книг, відтворення в них психологічних характеристик персонажів і матеріальності предметів.
презентация [4,9 M], добавлен 27.03.2014Пошуки виходу з кризи. Собівартість фільму. Пошуки резервів на знімальній площадці. Інші резерви продуктивності праці зйомочних груп (аналіз). Оцінки можливостей зйомочної групи в зниженні собівартості фільму. Зниження собівартості фільму.
дипломная работа [48,9 K], добавлен 02.04.2006Аналіз історико-культурних умов та особливостей розвитку українського народного мистецтва 1920-1950-х років. Вивчення мистецької спадщини Катерини Білокур, яка представляє органічний синтез народної і професійної творчості у царині декоративного розпису.
дипломная работа [100,1 K], добавлен 26.10.2010Готика як художній стиль, характеристика її головних особливостей. Собор Паризької Богоматері 1163-1345 як приклад готичної архітектури у Франції. Собор у Солсбері як зразок раннього англійського художнього стилю. Архітектура України в XIV-XV століттях.
презентация [1,8 M], добавлен 24.01.2013Два главных видов представлений в Древней Греции: комедия и трагедия. Авторы греческих трагедий: Софокл ("Антигона"), Эсхил ("Прометей прикованный"), Еврипид ("Алкеста", "Медея", "Ипполит"), Фриних и Херил. Ритуальные представления в честь Диониса.
презентация [2,7 M], добавлен 22.12.2013Новий соціальний і духовний досвід та індивідуалістична культура. Романтизм як світовідчуття і напрямок мистецтва. Формування історичного погляду на особу і зумовленого ним художнього методу реалізму. Творчість імпресіоністів і постімпресіоністів.
реферат [56,8 K], добавлен 26.02.2015Поняття модернізму та його особливості. Структурно-стильовий аналіз модернізму. Естетичні концепції модернізму та стильові тенденції. Формування українського модернізму під впливом європейських тенденцій та зустрічних течій на перетині філософії.
реферат [38,6 K], добавлен 18.05.2011Огляд процесу формування мистецтва, яке є засобом задоволення людських потреб, що виходять за межі повсякдення. Аналіз історії народної вишивки, особливостей техніки та візерунків. Опис розвитку ткацтва, килимарства, писанкарства, художнього плетіння.
реферат [1,2 M], добавлен 18.02.2012Прийоми трансформації художнього образу в образотворчому мистецтві. Орнамент як один з основних засобів художнього оформлення творів прикладного мистецтва. Особливості та традиції художнього ткацтва в Україні. Засоби стилізації художнього образу.
курсовая работа [34,8 K], добавлен 18.04.2013Історія формування колекції Сумського обласного художнього музею ім. Н.Х. Онацького. Життя, творчість і музейна діяльність художника його засновника. Загальна характеристика експозиції музею. Вивчення мистецтва Далекого Сходу на уроках художньої культури.
курсовая работа [235,1 K], добавлен 21.06.2014Теоретичні основи дослідження кольорів. Основні категорії та проблеми вчення про колір. Характеристика особливостей використання кольорів в мистецтві та дизайні. Аналіз впливу кольору на моду, на емоційний стан, настрій, самопочуття жінок та чоловіків.
курсовая работа [64,0 K], добавлен 07.10.2012
