"Східна Афродіта" на виробах з території Скіфії (до витоків іконографії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Східна Афродіта» на виробах з території Скіфії (до витоків іконографії)

Г.В. Вертієнко

У статті проаналізовано витоки іконографії жіночого обличчя із зачіскою, що має характерні розгорнуті в різні боки локони, на витворах скіфської матеріальної культури. Для античногомистец-тва вона не характерна, але знаходить паралелі в мистецтві Східного Середземномор'я та Стародавнього Сходу. Образ богині в «хатхоричній перуці» міг проникнути до Північного Причорномор'я через посередництво еллінських майстрів, як репліка образу «східної Афродіти», культ якої, можливо, існував у Причорномор'ї. Водночас, наведені зображення могли бути «копією» (імітацією), що була зроблена скіфськими майстрами безпосередньо з єгипетського оригіналу, найімовірніше, з фаянсового амулету, які зазвичай мають схожі розміри та подекуди відтворюють голову Хатхор. За Геродотом у скіфському пантеоні фігурі Небесної Афродіти (АфродітиУранії) відповідала Аргімпаса. Відповідно, в такому іконографічному вигляді могли зображувати саме цю богиню. Зображення зачісок у стилі «хатхоричної перуки» на вказаних об'єктах можна вважати найбільш північними зразками цього іконографічного елементу.

Ключові слова: підвіска, штамп, Кам'янське городище, «хатхорична перука», іконографія, «східна Афродіта», Аргімпаса.

«ORIENTAL APHRODITE» ONTHE OBJECTS FROM TERRITORYOF SCYTHIA (on the origins oficonography)

V. Vertiienko

The article analyzes the origins of the iconography of a woman's face with a hairstyle that has characteristic curls, which have been deployed in different directions, on the objects of Scythian material culture. This feature of iconography is fixed twice. The first case are four silver and gilded pendants from the barrow 34 near the village Sofiyivka, Kherson region (Museum of Historical Treasures of Ukraine -- a branch of the National Museum of History of Ukraine, inv. no. 2755/1--4). The second case, is the image on the working part of a bronze stamp from the Kamyan- skoe settlement (Archaeology Museum of the Karazin National University of Kharkiv, inv. no. VN 2089).

As for the female hairstyle on these images, it is not typical for classical Hellenic art, but finds parallels in the art of the Eastern Mediterranean and Ancient East. This style is similar to the so-called «Hathoric wig» in the art of ancient Egypt (on stelae, sculptures, amulets, painting on coffins, mirrors, musical instruments, etc.), which influenced the iconography of the hairstyles of female deities («Oriental Aphrodite») of the Mediterranean.

The image of the goddess in the «Hathoric wig» could permeate to the Northern Pontic Sea Region through the Hellenic craftsmen, as a replica of the image of «Oriental Aphrodite» cult of whom may have existed in the region.

At the same time, these images could be a «copy» (imitation) made by the Scythian craftsmen directly from the Egyptian original, most likely from some faience amulet, which usually has similar size and sometimes reproduces the head of Hathor. According to Herodotus, in the Scythian pantheon, the figure of Celestial Aphrodite (Aphrodite Urania) was corresponded by Argimpasa (Herod. IV, 59).

Consequently, in such an iconographic form these images could depict this goddess. The image of the «Hathoric wig» on these objects can be considered the most northern examples of this iconographic element.

Keywords: pendants, punch, Kamianske settlement, «Hathoric wig», iconography, «Oriental Aphrodite», Argimpasa.

На території Скіфії зафіксовано два випадки зображення жіночої голови з зачіскою, що має характерні розгорнуті в різні боки локони. Одне з таких зображень розміщене на ювелірному виробі -- срібних з позолотою підвісках нагрудної прикраси, а друге -- на штампі.

Перше із зазначених витворів було виявлено під час археологічних розкопок Херсонської експедиції ІА АН УРСР під керівництвом О. М. Лєскова у 1972 р. у похованні 1 кургану 34 біля с. Софіїв-ка Каховського р-ну Херсонської обл., датованого IV ст. до н. е. (Лесков и др. 1972, с. 62--63), адругий випадково знайдено на Кам'янському городищі у 1960-х рр. (Шрамко 1970, с. 220--221).

У похованні 1 кургану 34 поблизу с. Софіїв-ка було зафіксовано чотири срібні з позолотою коробчасті підвіски з вушком для підвішування, на яких містилися рельєфні зображення голови жінки анфас ¹. Нині ці об'єкти знаходяться в фондах Музею історичних коштовностей України -- філії Національного музею історії України (інв. № АЗС-2754/1--4; Н -- 21 мм, 21 мм, 18 мм, 22 мм) (рис. 1) У звіті ці предмети класифіковані як «медальйо-ни» (Лесков и др. 1972, с. 63). Ми вдячні завідува-чу науково-дослідного відділу «Історія ювелірного мистецтва в Україні» Музею історичних коштов-ностей України -- філіалу Національного музею історії України (МІКУ НМІУ) Ю. О. Білану за на-дану консультацію стосовно цього комплексу. ^{© МІКУ НМІУ. Висловлюємо щиру вдячність за-ступнику завідувача відділу (головного зберігача) відділу збереження фондів НМІУ О. П. Підвисо-цькій та старшій науковій співробітниці сектору «Колекція ювелірного мистецтва» відділу збере-ження фондів НМІУ Є. О. Величко за можливість публікації цих предметів.}.

Поховання, в якому були знайдені ці прикраси, виявилося пограбованим. Вказані підвіски були відкриті в поховальній камері переважно в області кісток грудної клітини померлого. Разом з ними були знайдені 4 срібні (електрові?) пронизки у вигляді гофрованих трубочок, довжиною 18 мм (інв. № АЗС-2755/1--4).

У похованні були зафіксовані й інші об'єкти, які вказують, що поховання було жіночим: п'ятдесят пастових намистин темно-синього кольору та одна блакитного; бронзове люстерко діаметром 13 см з дерев'яною рукояттю; залишки бронзового браслета (Лесков и др. 1972, с. 63).

Рис. 1. Підвіски з поховання 1 кургану 34 поблизу с. Софіївка, Херсонська обл., IV ст. до н. е. (МІКУ № АЗС--2754/1--4); © МІКУ НМІУ (публікуються вперше)

Рис. 2. Підвіска з п. 1 кургану 34 біля с. Софіївка (Клочко 2014) Штамп з колекції МА ХНУ має видовжену пірамідальну форму довжиною 53 мм; шири-

Л.С. Клочко перша звернулася до аналізу цих підвісок із вказаного поховання, опублікувавши одну з них, яка мала кращий стан збереженості (рис. 2), і надала наступний детальний її опис: «на фронтальній пластині зображено жіночу голову, яку облямовує рифлений пружок -- так позначено покривало. Двома смугами воно спускається вниз, підкреслюючи довгу шию жінки. Її обличчя вилицювате, знизу звужене, підборіддязаокруглене. Риси обличчя правильні: показано опущені очі, прямий ніс, пухлі вуста. Голову вінчає невисока стефана. Можливо, мініатюра є узагальненим втіленням уявлення про божества життєдайних сил природи. Архетипом зображення є жіночі образи, відтворені в коропластиці та торевтиці майстрами Північного Причорномор'я та Середземномор'я» (Клочко 2014, с. 125). Не піддаючи сумніву сам архетип зображення і його можливі витоки з Середземномор'я, на нашу думку, під рифленим пружком, що облямовує жіночу голову, можливо, слід розуміти не покривало, а укладене волосся у характерну зачіску, що має локони з обох боків розгорнуті у зовні.

Зазначена іконографічна риса не має аналогій на інших подібних жіночих зображеннях зі скіфських комплексів ¹ Втім, існує ще один об'єкт, де зафіксовано цей іконографічний елемент -- це бронзовий штамп з Кам'янськогогородища.

На ньому зображене жіноче обличчя анфас у головному вбранні типу стефани, що має волосся зібране у зачіску, локони якої так само, як у вище зазначеного жіночого персонажу з кургану 34 поблизу с. Софіївка, загнуті у зовнішні боки.

Цей об'єкт є випадковою знахідкою, що була зроблена студентом С. М. Конова- ловим Вибірка зображень жіночих обличь на скіфських аплікаціях не фіксує подібних зачісок (Болтрик, Ліфантій 2016, с. 223, рис. 2). ^{Знахідку було зроблено під час збору підйомно-го матеріалу на піщаних дюнах Кам'янського го-родища на лівому березі Дніпра (Шрамко 1970, с. 220).} і подарована ним Археологічному музею Харківського університету в 1969 р. Уперше його публікацію було здійснено Б. А. Шрамком у 1970 р. (Шрамко 1970, с. 220--221, рис. 1: 3-- 4; 2: 2; див. також Schramko1974, S. 469--489, Abb. 9: 2). На думку дослідника, на штампі могла бути зображена якась скіфська богиня у головному уборі типу калафа, з під якого симетрично показано довге волосся у вигляді двох кіс із загнутими до гори кінцями (Шрам- ко 1970, с. 220--221). Зараз цей артефакт (інв. № ВН 2089) знаходиться в експозиції Музею археології Харківського Національного університету ім. В. Н. Каразіна (далі: МА ХНУ) (рис. 3: 1--2) © МА ХНУ. Ми вдячні Директорці І. Б. Шрамко.

Рис. 3. Штамп з Кам'янського городища, випадкова знахідка, IV--III ст. до н. е.: 1 -- фото (МА ХНУ № БН 2089); 2 -- прорисовка за (Шрам- ко 1970, с. 219)

Рис. 4. Штамп з Кам'янського городища із зібрання І. П. Грязнова, IV--III ст. до н. е. (прорисовка за: Граков1954)

Рис. 5. Штамп з Кам'янського городища, випадкова знахідка, Кам'янсько-Дніпровський районний історико-археологічноий музей (прорисовка за: Болтрик, Ліфантій 2016)

З технічного погляду, цей штамп може бути класифікований як пуансон (від фр. pompon, букв. «шило»). У металообробці, пуансон -- це робоча частина (звичайно металевий стрижень) штампів, застосовуваних при обробці металів тиском. У процесі штампування пуансон входить у заглиблення (отвір) другої частини штампа -- матрицю. Докладно технологічний огляд див.: (Болтрик, Ліфантій 2016, с. 217--219, з бібліографією).

Нажаль, витвори, що були зроблені з цього штампу досі не відомі. Проведений хімічний аналіз показав, що предмет виготовлено з олов'янистої бронзи, що окрім міді (Cu), містить близько 22 % Sn, 0,63 % Pb, 0,11 % Ni, а також сліди Znі Sb(Шрамко 1970, с. 220). Імовірно, даний штамп слугував для виготовлення аплікацій. Через відсутність археологічного контексту датування цього об'єкту є орієнтовним: за С. Кольковною IV--III ст. до н. е. (Болтрик, Ліфантій 2016, с. 224).

Показово, що даний штамп є третім з числа знайдених на Кам'янському городищі (на жаль, всі знахідки випадкові). Як справедливо зауважили Ю. Б. Болтрик та О. Б. Ліфантій: «Така концентрація пуансонів на одній пам'ятці ставить Камянське городище в один ряд з такими загальновизнаними ювелірними центрами, як Пантікапей. Адже з нього відомі лише чотири пуансони, які можна віднести до скіфського часу» (Болтрик, Ліфантій 2016, с. 220). На робочих частинах двох інших штампів з Кам'янського городища, що датують в тих же межах IV--III ст. до н. е., зображено лев'ячу лапу (рис. 4) та обличчя людини Випадкова знахідка на Кам'янському городищі 1984 р., що зберігається у Кам'янсько-Дніпровсь- кому районному історико-археологічному музеї (див.: Болтрик, Ліфантій 2016, с. 219). Докладний підбір золотих аплікацій-аналогій див.: Болтрик, Ліфантій 2016, с. 223, рис. 2. Пор. також: (Трейс- тер 2015, с. 308--337). (рис. 5; Болтрик, Ліфантій 2016, с. 224).

Той факт, що дослідники не приділили спеціальної уваги зачісці жіночого персонажа на зазначених підвісках та штампі, спонукає детальніше зупинитися саме на ній та можливих її іконографічних витоках. Найпривабливішим було б припустити, що вона сходить до зразків античного мистецтва, проте, така форма жіночої зачіски для нього не характерна (див.: Ко-былина 1984, с. 307, табл. CXVII). Відповідно, пошуки слід розширити та звернутися, зокрема, до мистецтва Середземномор'я та Стародавнього Сходу. У скіфології існує досвід таких іконографічних досліджень, зокрема, робилися спроби віднайти витоки образів певних витворів елліно-скіфськоїторевтики в мистецтві Стародавнього Єгипту (Белозор, Тарасенко 2003, с. 45--52).

На наш погляд, вірогідним може бути припущення, що іконографія зачіски на вказаних об'єктах сходить до т. зв. «хатхоричної перуки»,тобто перуки, характерної для зображень ХатхорЄг. Hw. t-Hr-- букв. «Оселя (бога) Хора», тобто

неба '(LGGV, 75). -- давньоєгипетської богині кохання, радості та веселощів, покровительки репродуктивних сил, яка вважалася втіленням неба (образ небесної корови) та водночас, була тісно пов'язаною із заупокійними та есхатологічними уявленнями (Bleeker1973, p. 42--48). Це божество вшановували в різних місцевостях Єгипту, але найважливішим і найдавнішим місцем її культу було м. Дендера(Bonnet1952, S. 277--282; Daumas1977, Kol. 1024--1033; Bleeker 1973; Leitz 2002, Kol. 75--79).

Рис. 6. зображення голови Хатхор на руків'ях систрів Римського періоду (LondonBMEA65254, 38175, 6357); © TrusteesofBritishMuseum

Зображували Хатхор як в антропоморфному, так і в зооморфному вигляді (в образі корови), а також в антропоморфному вигляді з зооморфними елементами (зокрема, з коров'ячою головою, рогами чи вухами). Одним з поширених елементів її іконографії є перука, що має локони із завитками в різні боки. З Середнього царства й до Пізнього та Греко-римського періодів відтворення цієї перуки зустрічається на різноманітних зображеннях та у пластиці (див.: Sourouzian1981, p. 445--455, taf. 68--77; Saleh, Sourouzian 1987, Cat. 93 (CairoJ.E. 37487; CG 381); Capel, Markoe 1996, p. 118--120 (52); Тарасенко 2019, с. 83--88). Подібну перуку можна побачити на масивних архітектурних елементах, стелах, скульптурі, предметах поховального інвентарю, зокрема на саркофагах ¹. Дуже часто зображення голови Хатхор у відповідній перуці можна зустріти на руків'ях систрів Інколи замість Хатхор на саркофагах Пізнього пе-ріоду у цій перуці фігурує богиня неба Нут (Тара-сенко 2019, с. 84--85, мал. 19--22). ^Напр.: London BM EA 30735, 65254, 38175, 6357, Paris Louvre E. 11201; див. також: (Grewenig2014,

S. 212--213; Capel, Markoe 1996, p. 123--124 (55b)) тощо.(рис. 6) та люстер (рис. 7).

У II--I тис. до н. е. образ Хатхор активно проникає у Східне Середземномор'я (Giveon1978, p. 22--26, 53--72, fig. 31--33; Herrmann 2016, S. 103--104; Reali 2017, p. 12--25). Звернемоувагу на золоту підвіску нагрудної прикраси із зображенням голови Хатхор у згаданій перуці з гробниці CCVнекрополю ІІ Маріона-Арсіної на Кіпрі, VI--V ст. до н. е. (знахідка 1886--1887 рр.) (Marshall1911, p. 164 (1578); pl. XXVI) (рис. 8). Іншим зразком відтворення голови Хатхор на середземноморських ювелірних прикрасах є перстень фінікійської роботи (?) із зеленим яшмовим скарабеєм у золотій оправі з гробниці 22 некрополяТарроса (Італія), VIII--III ст. до н. е. (рис. 9).

Рис. 7. Зображення голови Хатхор на руків'ї люстерка, Нове царство (LondonBMEA29428); © TrusteesofBritishMuseum

В еллінському середовищі культ Хатхор асимілюється з культом Афродіти (т. зв. «східна Афродіта»; пор.: Herod. I. 41.), яка нерідко зображується в «хатхоричній перуці» (Barrett2011, passim).Зокрема, зображення Хатхор-Афроді- ти були зафіксовані на вапняковому рельєфі зі святилища Аполлона в Ідаліоні на Кіпрі, VIст. до н. е. (LondonBMEA1872,0816.37), а також на кераміці того ж часу з Малої Азії (рис. 10).

Рис. 8. Золота підвіска нагрудної прикраси із зображенням голови Хатхор (гробниця CCVнекрополя ІІ Маріона-Арсіної, Кіпр, VI--V ст. до н. е.), LondonBMEA1887,0801.17; © TrusteesofBritishMuseum

Рис. 9. зображення голови Хатхор на перстні з Тар- роса, VIII--III ст. до н. е., LondonBMeA133860 -- © TrusteesofBritishMuseum

Таким чином, образ богині в «хатхоричній перуці» міг проникнути до Північного Причорномор'я через посередництво еллінських майстрів як репліка образу «східної Афродіти», культ якої можливо, існував і в Причорномор'ї (AlexandrescuVianu1997, p. 15--32; Русяева, 2005, с. 296 и сл.; пор. також: Кобылина, 1978, с. 118--119; 153, рис. 18).

Проте, можна зробити спробу з'ясувати, кого саме скіфи могли бачити у наведених зображеннях. Підвіски з кургану 34 біля с. Софіївка були виконані еллінськими майстрами, які в такій іконографії відтворювали «східну Аф-родіту», тобто чужоземний образ, похідний від єгипетської богині небаХатхор(пор.: Herod. II, 112). За Геродотом у скіфському пантеоні фігурі Небесної Афродіти (АфродітиУранії) відповідала Аргімпаса(Herod. IV, 59) Докладніше щодо іконографії Афродіти Уранії та Аргімпаси в елліно-скіфському мистецтві Північ-ного Причорномор'я див.: (Бессонова1983, с. 37-- 41, 99--100; Ustinova1999, p. 75ff.; Shenkar 2015, p. 86--87).. Відповідно, на підставі проведеного іконографічного аналізу, ми можемо припустити, що на підвісках з кургану 34 біля с. Софіївка та на штампі з Кам'янського городища могли зобразити в такому іконографічному вигляді саме скіфську богиню Аргімпасу.

Рис. 10. Зображення голови «східної Афродіти» на амфорі з Малої Азії (Фокея або Міріна), VI--V ст. до н. е., LondonBMEa1884,0209.2; © TrusteesofBritishMuseum

Рис. 11. Пронизки з амулетів із зображенням голови Хатхор (18 х 21 мм), Екрон (Палестина), XXI династія, XI--X ст. до н. е., IsraelMuseum, Jerusalem, N86--22/1--7 (за: Herrmann2016)

Ще одним шляхом, яким до скіфського мистецтва могла потрапити відповідна іконографічна риса зображення жіночої зачіски, можуть бути безпосередньо єгипетські речі. Зокрема, зображення голови Хатхор в перуці відповідного типу нерідко зустрічаються на амулетах з фаянсу (т. зв. Hathorfetisch) (Reisner1907, p. 205--206, pl. 5; Hodjash 2001, p. 67; Herrmann 2003, pl. XXXVII--XXXVIII; Herrmann 2016, Taf. 12--13) (рис. 11) Сім пронизок були знайдені на поселенні Екрон у північній кімнаті приміщення № 350 (EZIA--IIA) (Herrmann2016, S. 332 (0232--0238.1994))..

Єгипетські фаянсові амулети та скарабеї фіксуються у скіфських, а пізніше сарматських похованнях tНаразі, нам не відомі випадки знахідок амулетів із зображенням голови Хатхор у скіфських похованнях, проте ми не можемо повністю виключати можливість їхнього існування у скіфському середовищі, оскільки єгипетські об'єкти регулярно потрапляли до іраномовних кочівників Північного Причорномор'я внаслідок як прямих, так і опосередкованих контактів (Вертієнко, Тарасенко 2018, с. 113--114).

Отже, на наш погляд, є підстави вважати, що зачіски у жіночих персонажів, зображених на підвісках з кургану № 34 біля с. Софіївка та штампі з Кам'янського городища, є реплікою- імітацією т.зв. «хатхоричної перуки» і сходять до мистецтва Стародавнього Сходу. Зображення зачісок у стилі «хатхоричної перуки» на вказаних об'єктах можна вважати найбільш північними зразками цього іконографічного елементу на пам'ятках матеріальної культури для регіону Середземномор'я та Причорномор'я. Найвірогідніше, дані зображення пов'язані з іконографічною традицією еллінської ювелірної школи (образ «східної Афродіти»), але моглибути і «копією» (імітацією), що були зроблені скіфськими торевтами безпосередньо з єгипетського оригіналу, найімовірніше, з певного фаянсового амулету, які зазвичай мають схожі розміри.

Література

іконографія скіфська матеріальна культура

1. Белозор, В. П., Тарасенко, Н. А. 2003. Древневосточные мотивы скифского ювелирного украшения. ВісникКиївськогоСлавістичногоуніверситету, 15: Історія, с. 45-52.

2. Бессонова, С. С. 1983. Религиозные представления скифов. Киев: Наукова думка.

3. Болтрик, Ю. В., Ліфантій, О. В. 2016. Виготовленнязолотихаплікацій костюма в Скіфії (пуансон з Кам'янського городища). В: Маріна, З. П. (ред.). Археологія та етнологіяпівдняСхідноїЄвропи.Дніпро: Ліра, с. 217-227.

4. Вертиенко, А. В., Тарасенко, Н. А. 2014. Скарабей в контексте погребального обряда скифо-сарматских племен (на материалах некрополя Илурата). МузейніЧитання. Матеріалинауковоїконференції «Ювелірнемистецтво: поглядкрізьвіки», 18--20 листопада 2013 р., с. 170-178.

5. Вертієнко, Г. В., Тарасенко, М. О. 2018. Ритуальна річ у крос-культурних контактах скіфо-сарматсь- ких племен та народівБлизького Сходу. В: ForumOlbicumII: Пам'яті В. В. Крапівіної (до 150-річчя дослідженняОльвії). Матеріалиміжнародноїархеологічноїконференції, 4--6 травня 2018 р. Миколаїв.Миколаїв, с. 113-114.

6. Граков, Б. Н. 1954. Каменское городище на Днепре. Москва: АН СССР. Материалы и исследования по археологии СССР, 36.

7. Клочко, Л. С. 2014. Нашийніприкрасискіф'янок (ланцюжки з окремихелементів). Музейнічитання. Матеріалинауковоїконференції «Ювелірнемистецтво -- погляд крізь віки», 18--20 листопада 2013р, с. 109-129.

8. Кобылина, М. М. 1978. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первые века н. э. Москва: Наука.

9. Кобылина, М. М. 1984. Религия и культы. В: Ко-шеленко, Г. А., Кругликова, И. Т., Долгорукова, В. С. (ред.). Античные государства Северного Причерноморья. Москва: Наука, с. 211-225.

10. Лесков, А. М., Румянцев, А. Н., Болдин, Я. И., Чекамова, Г. И., Ястребова, С. Б., Зарайская, Н. П., Шилов, Ю. А., Шилова, Т. П., Кубышев, А. И, Ильинская, В. А. 1972. Отчет о работе Херсонской археологической экспедиции в 1972 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1972/35.

11. Русяева, А. С. 2005. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. Киев: Стилос.

12. Тарасенко, М. О. 2019. Кришка саркофагу єгипетськоїжриці XXV династії (НКПІКЗ КПЛ-Арх-829). Сходознавство, 83, с. 69-100.

13. Трейстер, М. Ю. 2015. Синкретические женские божества на ювелирных изделиях из Фанагории и Горгиппии первых веков н. э. и некоторые наблюдения об иконографии Афродиты Урании на Боспоре. Проблемы истории, филологии, культуры, 1 (47), с. 308-337.

14. Шрамко, Б. А. 1970. Об изготовлении золотых украшений ремесленниками Скифии. Советскаяархеология, 2, с. 217-221.

15. AlexandrescuVianu, M. 1997. Aphroditesorientalesdans le bassin du Pont-Euxin. Bulletin de Correspond- anceHellenique, 121, p. 15-32.

16. Barrett, C. E. 2011. Egyptianizing Figurines from Delos. A Study in Hellenistic Religion. Leiden; Boston: Brill.

17. Bleeker, C. J. 1973. Hathor and Thoth. Leiden: Brill.

18. Bonnet, H. 1952. Reallexikon der agyptischenReli- gionsgeschichte. Berlin: Walter de Gruyter.

19. Capel, A. K., Markoe, G. E. (ed.). 1996. Mistress of the House, Mistress of Heaven. Women in Ancient Egypt. New York: Hudson Hills.

20. Daumas, F. 1977. Hathor. In: Helck, W., Westen- dorf, W. (ed.). Lexikon der Agyptologie. Wiesbaden: Harrassowitz, II: Kol. 1024--1033.

21. Herrmann, Chr. 2003. Die agyptischenAmulette der SammlungenBibel + Orient der Unversitat Freiburg Sc- weiz. Freiburg; G5ttingen: Universitatsverlag, Vanden- hoeckRuprecht. OrbisBiblicus et Orientalis, 22.

22. Herrmann, Chr. 2016. AgyptischeAmuletteausPalastina/ Israel. Freiburg; G5ttingen: Universitatsverlag, VandenhoeckRuprecht, IV: Von der Spat- bronzezeit IIB bis in r5mische Zeit. OrbisBiblicus et Orientalis, 38.

23. Hodjash, S. 2001. Ancient Egyptian Jewellery. Catalogue of beads, pectorals, aegises, nets for mummies, finger-rings, earrings, bracelets from Pushkin State Museum of Fine Arts. Moscow: Nauka.

24. Giveon, R. 1987. The Impact of Egypt on Canaan: Iconographical and Related Studies. Freiburg; G5ttin- gen: Universitatsverlag, VandenhoeckRuprecht. OrbisBiblicus et Orientalis, 20.

25. Grewenig, M. M. (ed.). 2014. Gotter. Menschen. Pharaonen. AgyptenMeisterwerkeausdem Museum Egizio Turin. Heidelberg: Das Wunderhorn.

26. Leitz, Chr. (ed.). 2002. Lexikon der agyptischenGotter und Gotterbezeichnungen. Leuven; Paris; Dudley MA, V. OrientaliaLovaniensiaAnalecta, 114.

27. Marshall, F. H. 1911. Catalogue of the Jewellery, Greek, Etruscan, and Roman, in the Departments of Antiquities, British Museum. London: British Museum.

28. Reali, C. 2017. Egyptian-Levantine cultural contacts: considerations about the iconography of female deities on the sealings from Avaris and cultural diversities. Claroscuro. Revista del Centro de EstudiossobreDiversidad Cultural, 16, p. 1-51.

29. Reisner, G. A. 1907. Amulets. Catalogue General des AntiquitёsEgyptienns du Musee de Caire. Nos. 5218-- 6000 et 12001--12527. Le Caire: InstitutFrangaisd'Archeologie Orientale.

30. Saleh, M., Sourouzian, H. (ed.). 1987. The Egyptian Museum, Cairo. Official Catalogue. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.

31. Shenkar, M. 2015. Intangible Spirits and Graven Images: The Iconography of Deities in the Pre-Islamic Iranian World. Leiden: Brill.

32. Schramko, B. A. 1974. ZurFrageuber die Technik und die Bearbeitungszentren von Buntmetallen in der Fruheisenzeit. In: Symposium zu Problem der jungerenHallastattzeitinMitteleuropa, 25--29 Sept. 1970.Smo- lenice; Bratislava, S. 469-489.

33. Sourouzian, H. 1981. UnetKte de 1a reineTouyаGourna. Mitteilungen des DeutschenArchaologischenInstituts, AbteilungKairo, 37, p. 445-455.

34. Ustinova, Yu. 1999. The Supreme Gods of the Bospo- ran Kingdom. Celestial Aphrodite and the Most High God. Leiden: Brill.

REFERENCES

1. Belozor, V. P., Tarasenko, N. A. 2003. Drevnevostochnyyemotivyskifskogoyuvelirnogoukrasheniya. VisnykKyivs'kogoSlavistichnogouniversitetu, 15: Istoriya, s. 45-52.

2. Bessonova, S. S. 1983. Religioznyyepredstavleniyaskifov. Kiev: Naukovadumka.

3. Boltryk, Yu. V., Lifantiy, O. V. 2016. Vyhotovlennyazolo- tykhaplikatsiykostyuma v Skifiyi (puanson z Kam'yans'kohohorodyshcha). In: Marina, Z. P. (ed.). Arkheolohiya ta etnolo- hiyapivdnyaSkhidnoyiEvropy. Dnipro: Lira, s. 217-227.

4. Vertiienko, A. V., Tarasenko, N. A. 2014. Skarabey v kon- tekstepohrebal'nohoobryadaskyfo-sarmatskykhplemen (namateryalakhnekropolyaYlurata). MuzeyniChytannya. Mate- rialynaukovoyikonferentsiyi «Yuvelirnemystetstvo: pohlyadkriz' viky», 18--20 lystopada 2013 r., s. 170-178.

5. Vertiienko, H. V., Tarasenko, M. O. 2018. Rytual'na rich u kros-kul'turnykhkontaktakhskifo-sarmats'kykhplemen ta narodivBlyz'kohoSkhodu. In: Forum Olbicum II: Pam'yati V. V. Krapivinoyi (do 150-richchya doslidzhennyaOl'viyi). Materialymizhnarodnoyiarkheolohichnoyikonferentsiyi, 4-- 6 travnya 2018 r. Mykolayiv.Mykolayiv, s. 113-114.

6. Grakov, B. N. 1954. KamenskoyegorodishchenaDnepre. Moskva: AN SSSR. Materialyiissledovaniyapoarkheologii SSSR, 36.

7. Klochko, L. S. 2014. Nashyyniprykrasyskif»yanok (lant- syuzhky z okremykhelementiv). Muzeynichytannya. Materi- alynaukovoyikonferentsiyi «Yuvelirnemystetstvo -- pohlyadkriz' viky», 18--20 lystopada 2013 r., s. 109-129.

8. Kobylina, M. M. 1978. Izobrazheniyavostochnykhbozhestv v SevernomPrichernomor'ye v pervyyeveka n. e.Moskva: Nauka.

9. Kobylina, M. M. 1984. Religiyaikul'ty. In: Koshelenko, G. A., Kruglikova, I. T., Dolgorukova, V. S. (ed.). AntichnyyegosudarstvaSevernogoPrichernomorya. Moskva: Nauka, s. 211-225.

10. Leskov, A. M., Rumyantsev, A. N., Boldin, Ya. I., Chekam- ova, G. I., Yastrebova, S. B., Zarayskaya, N. P., Shilov, Yu. A., Shilova, T. P., Kubyshev, A. I., Il'inskaya, V. A. 1972. Otchet o raboteKHersonskoyarkheologicheskoyekspeditsii v 1972 g. NA IA NANU, f. 64, 1972/35.

11. Rusyayeva, A. S. 2005. Religiyapontiyskikhellinov v an- tichnuyuepokhu. Kiev: Stilos.

12. Tarasenko, M. O. 2019. Kryshkasarkofahuyehypets'koyizhrytsi XXV dynastiyi (NKPIKZ KPL-Arkh-829). Sho- doznavstvo, 83, s. 69-100.

13. Treister, M. Yu. 2015. Sinkreticheskiyezhenskiyebozhest- vanayuvelirnykhizdeliyakhizFanagoriiiGorgippiipervykhvekov n. e. inekotoryyenablyudeniyaobikonografiiAfrodityUraniinaBospore. Problemyistorii, filologii, kul'tury, 1 (47), s. 308-337.

14. Shramko, B. A. 1970. Ob izgotovleniizolotykhukrasheniyremeslennikamiSkifii. Sovetskayaarkheologiya, 2, s. 217221.

15. AlexandrescuVianu, M. 1997. Aphroditesorientalesdans le bassin du Pont-Euxin. Bulletin de CorrespondanceHelle- nique, 121, p. 15-32.

16. Barrett, C. E. 2011. Egyptianizing Figurines from Delos. A Study in Hellenistic Religion. Leiden; Boston: Brill.

17. Bleeker, C. J. 1973. Hathor and Thoth. Leiden: Brill.

18. Bonnet, H. 1952. Reallexikon der agyptischenReligionsge- schichte. Berlin: Walter de Gruyter.

19. Capel, A. K., Markoe, G. E. (ed.). 1996. Mistress of the House, Mistress of Heaven. Women in Ancient Egypt. New York: Hudson Hills.

20. Daumas, F. 1977. Hathor. In: Helck, W., Westendorf, W. (ed.). Lexikon der Agyptologie. Wiesbaden: Harrassowitz, II: Kol. 1024--1033.

21. Herrmann, Chr. 2003. Die agyptischenAmulette der SammlungenBibel + Orient der Unversitat Freiburg Scweiz. Freiburg; Gottingen: Universitatsverlag, VandenhoeckRu- precht. OrbisBiblicus et Orientalis, 22.

22. Herrmann, Chr. 2016. AgyptischeAmuletteausPalastina/ Israel. Freiburg; Gottingen: Universitatsverlag, VandenhoeckRuprecht, IV: Von der Spatbronzezeit IIB bis in romischeZeit. OrbisBiblicus et Orientalis, 38.

23. Hodjash, S. 2001. Ancient Egyptian Jewellery. Catalogue of beads, pectorals, aegises, nets for mummies, finger-rings, earrings, bracelets from Pushkin State Museum of Fine Arts. Moscow: Nauka.

24. Giveon, R. 1987. The Impact of Egypt on Canaan: Icono- graphical and Related Studies. Freiburg; Gottingen: Univer- sitatsverlag, VandenhoeckRuprecht. OrbisBiblicus et Orien- talis, 20.

25. Grewenig, M. M. (ed.). 2014. Gotter. Menschen. Pharaonen. AgyptenMeisterwerkeausdem Museum Egizio Turin. Heidelberg: Das Wunderhorn.

26. Leitz, Chr. (ed.). 2002. Lexikon der agyptischenGotter und Gotterbezeichnungen. Leuven; Paris; Dudley MA, V. Orienta- liaLovaniensiaAnalecta, 114

27. Marshall, F. H. 1911. Catalogue of the Jewellery, Greek, Etruscan, and Roman, in the Departments of Antiquities, British Museum. London: British Museum.

28. Reali, C. 2017. Egyptian-Levantine cultural contacts: considerations about the iconography of female deities on the sealings from Avaris and cultural diversities. Claroscuro. Revista del Centro de EstudiossobreDiversidad Cultural, 16, p. 1-51.

29. Reisner, G. A. 1907. Amulets. Catalogue General des An- tiquitesEgyptienns du Musee de Caire. Nos. 5218--6000 et 12001--12527. Le Caire: InstitutFrangaisd'Archeologie Orientale.

30. Saleh, M., Sourouzian, H. (ed.). 1987. The Egyptian Museum, Cairo. Official Catalogue. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.

31. Shenkar, M. 2015. Intangible Spirits and Graven Images: The Iconography of Deities in the Pre-Islamic Iranian World. Leiden: Brill.

32. Schramko, B. A. 1974. ZurFrageuber die Technik und die Bearbeitungszentren von Buntmetallen in der Fruheisenzeit. In: Symposium zu Problem der jungerenHallastattzeit in Mitteleuropa, 25--29 Sept. 1970.Smolenice; Bratislava, S. 469-489.

33. Sourouzian, H. 1981. UnetKte de 1a reineTouy a Gourna. Mitteilungen des DeutschenArchaologischenInstituts, AbteilungKairo, 37, p. 445-455.

34. Ustinova, Yu. 1999. The Supreme Gods of the Bosporan Kingdom. Celestial Aphrodite and the Most High God. Leiden: Brill.

Размещено на Allbest.ru