Південний рубіж роменської культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південний рубіж роменської культури

Ю. О. Пуголовок

У статті розглянуто пам'ятки літописних сіверян, що розташовані в середній та нижній течіях річок Псла та Ворскли. на підставі археологічних матеріалів окреслено їх територіальну структуру. Окрім цього уточнено південні межі поширення роменської культури.

Ключові слова: Дніпровське Лівобережжя, раннє середньовіччя, роменська культура, сіверяни, Русь.

Yurenko. S. P. 1978. Otchet o rabote razvedgruppy Lev- oberezhnogo Slavyano-Russkogo otryada Srednedneprovskoy kompleksnoy arkheologicheskoy ekspeditsii IA AN USSR v 1977godu. Naukoviy arkhiv TsODPA, f. e., spr. 63.

Yu. O. Puholovok

SOUTHERN BORDER OF THE ROMNY CULTURE

The article deals with the monuments of the chronicles Siverians, located in the middle and lower reaches of the Pesl and Vorskla rivers. On the basis of archaeological materials, their territorial structure is outlined. In modern scientific literature, there is a fairly established view that the carriers of the Romny culture were chosen to resettle the area that dominated the surrounding and used as much as possible the natural conditions for their protection. From this, the characteristic of the Romny settlements as a hillfort was followed. However, with the growth of the source base, there is a certain change in the views. So, now researchers of the Romny culture noted the predominance of open settlements over the hillforts.

But it is fixed much in Poseymya. According to available archaeological sources, in the south-eastern borders of the Siverians, such predominance of open settlements over the hillforts does not exist. In the vicinity of almost fortification of the Romny culture there is only one settlement, although in some cases they are not recorded at all. It is possible that such placement of monuments is a specific feature of this territory, so to speak, a certain form of adaptation of the Siverian population to life on the steppe border. Note that in the Siversky Donets basin, on the border with the Khazar Kaganate, there are still unknown open settlements, and the most important type of settlements is the fortification itself -- the hillfort. Thus, in the southern Siverian borders four groups of monuments are allocated. There are Zhurvanska and Poltava groups of monuments are located on Vorskla; on Psel -- Ka- menska and Nizhnio-Pisilska. In this regard, the southern boundaries of the spread of the Romny culture pass through the New Sanzhary -- Ostapie -- Lukimya.

Keywords: Dnieper's Left Bank, Early Middle Age, Romny culture, Siverians, Rus.

У другій половині IX -- X ст. сіверянське населення продовжило освоєння корінних берегів у середній та нижній течіях річок Псла та ворскли. з'являються городища роменської культури у с. Глинське (Ляскоронський 1907, с. 180--182; Ляпушкин 1961, с. 249, № 235), м. Полтаві (Ляпушкін 1949, с. 58--75; 1951, с. 33--40), с. Старих Санжарах (кол. Решетня- ки) (Ляскоронський 1907, с. 188--189; Ляпушкин 1961, с. 305--306), смт Нових Санжарах (?) (Бовкун, Суховська 1991, с. 89, рис. 1: 1) с. Кунцеве (Луцкевич 1948, с. 170; Мироненко 1998, с. 67) на ворсклі, могильник та городище у с. Броварки (Хвойка 1904, с. 40--48; Макаренко 1917, с. 2; Ляпушкин 1961, с. 247, № 231) та посленння біля сс. Книшівка (Ляпушкин 1961, с. 261, № 248), Сари (Ляскоронський 1907, с. 165; Ляпушкин 1961, с. 307, рис. 150), Ба- лаклія і Остап'є (Ляскоронський 1907, с. 162; Гавриленко, Супруненко 2001, с. 88) по Пслу.

Пам'ятки роменського часу розташовувалися скупченнями в меридіональному напрямку, що обумовлено в першу чергу геологічною будовою долин рік, на відміну від Посейм'я де панувало широтне поширення поселень (Каш- кин, Узянов 1992, с. 176). У верхній та середній течіях Псла та ворскли для кожного такого скупчення характерна наявність у городища з великим курганним некрополем із кількох сот і навіть тисяч курганів (Шинаков 1991, с. 82), поперечна довжина кожного масиву становила 10--15 км. Указані поселення тяжіли до темно- сірих та сірих лісових грунтів які були найпри- датніші для сільськогосподарського інвентарю роменської культури, що чітко простежується на матеріалах Посейм'я та верхів'їв Псла та Ворскли (Кашкин, Узянов 1989, с. 67; 1992, с. 176). Хоча ще I. I. Ляпушкін та В. Й. Довже- нок відмітили використання рал для обробітку «важких» грунтів старопахотних та цілинних чорноземів зі стійким трав'янистим покривом (Приймак 1990, с. 71). Навколо городищ існувала територія, де розміщувалися відкриті поселення, вздовж терас Псла та ворскли та навіть, в окремих випадках, на лівому березі р. ворскла. Прикладом такого освоєння на Пслі є відомий у науковій літературі Горнальський археологічний комплекс, де в округу ранньоміського центру потрапило близько 12 відкритих поселень (Кашкин, Узянов 1994, с. 18), а також Глинський археологічний комплекс на ворсклі (Кулатова та ін. 1998, с. 91; Гавриленко 1997b, арк. 23, рис. 24; Мироненко 2003, арк. 8--9).

Під час вивчення найбільш густо заселеного регіону роменської культури Посейм'я о. в. Куза та о. о. Узянов відмітили райони найбільшого скупчення пам'яток, що науковій літературі дістали назву -- мінімальні зони концентрації пам'яток (МЗКП). Вони являли собою «мікрорегіони» та «гнізда», які складалися з городищ та селищ, що примикали до нього та 5--12 навколишніх невеликих відкритих поселень хуторського характеру. Такі гнізда розмежовувалися рельєфом місцевості (балки, урвища, заболочені ділянки заплави). Ділянка не заселеного простору була 3--5 км між поселеннями та 5--7, 7--9 км між городищами (Енуков 2005, с. 92).

у сучасній науковій літературі є доволі усталеною точка зору про те, що носії роменської культури обирали для розселення ділянки, що панували над навколишньою територією та максимально використовували природні умови для їх захисту. з цього і випливала характеристика роменських поселень як городищ (макаренко 1925, с. 5; ляпушкин 1961, с. 218; Сухобоков 1975, с. 57--59; 1992, с. 38). Проте, із зростанням джерельної бази, спостерігається певна зміна поглядів. так, нині дослідниками роменської культури відзначається переваження відкритих селищ над городищами (Тригорь- ев 2000, с. 54; Енуков 2005, с. 85--91). Хоча таке співвідношення між поселеннями фіксується значно північніше -- в Посейм'ї, де їх кількість перевищує 250 одиниць (Енуков 2005 с. 85). у зоні розселення південно-східної групи сіверян спостерігається дещо інша ситуація (Приймак 1999). За наявними на сьогодні археологічними джерелами, в межах розселення зазначеної групи сіверян, такого переважання відкритих селищ над городищами не існує. Поблизу практично кожного укріплення роменської культури знаходиться лише одне селище, хоча в деяких випадках їх взагалі не зафіксовано (Білоусько, Супруненко, Мироненко 2004, с. 38, карта 15.1). Можливо, що таке розміщення пам'яток є специфічною рисою цієї території, так би мовити, певною формою пристосування сіверянської людності до життя на кордоні із Диким полем. зауважимо, що в басейні Сіверського дінця, на кордоні із Хазарським каганатом, також ще невідомі відкриті селища, а провідним типом поселень є саме укріплення -- городища (Колода 2005, рис. 1). так чи інакше, а все ж поки що немає однозначної відповіді на це питання. Вірогідно, її поява -- справа майбутнього комплексного дослідження, із врахуванням специфіки розселення носіїв роменської культури, а також особливостей розвитку окремих територій Сіверської землі. Але варто відмітити, що на сьогоднішній день, на території південно-східних сіверян поступово виявляються відкриті селища (хутори?). Мова йде про пункти Сені 2 (Юренко 1978, с. 7), Тлинське 4 (Шерс- тюк 2007), Велика Рублівка І (повідомлення А. в. Тейка).

О. Є. Шинаков виділяє за течією Ворскли -- Тлинськ, лтава (сучасне м. Полтава), як одинокі роменські пам'ятки, на Пслі -- Бровар- ківське «гніздо» у складі городищ у сс.Броварки, Кам'яне. На думку дослідника система розташування давньоруських пам'яток на Ворсклі найближче до роменської чим на Пслі (Шина- ков 1991, с. 83--84, рис. 1). На сьогодні можемо доповнити наявність, ще кількох городищ у Броварківському «гнізді» біля в сс. Книшів- ка (Ляпушкин 1961, с. 260--261) та Сари (Ляпушкин 1961, с. 307), де відомі знахідки як роменської археологічної культури так і давньоруського часу.

дослідженнями двох останніх десятиліть ХХ ст. стало можливим окреслити Полтавську групу роменських пам'яток по Ворсклі у складі: городища, значного за площею посаду у Полтаві, двох городищ у Старих Санжарах (кол. Решетняках), можливо, у Нових Сан- жарах, на що вказують знахідки роменсько- го посуду; на Пслі -- на широті Полтавської групи пам'яток -- у сс. Остап'є та Балаклія

0. Б.Супруненком були виявлені роменські матеріали, які поки умовно пов'язуються з існуючими городищами (Приймак 1999a, с. 14),

1, можливо, є Нижньопопсільською групою пам'яток роменської культури.

Нижче подано коротку характеристику ро- менських пам'яток регіону. Почнемо з Поворск- ля. Найвище за течією ріки розташована група городищ та поселень поблизу сс. Зарічне, Стара Іваніка, с. Чернеччина (колишній Охтирський монастирь), Журавне Сумської обл., Тлинське та кол. хут. Сені, поблизу Опішного Полтавської обл.

Правий берег р.Ворскла -- високий, а лівий-- пологий, вказана закономірність поширюється аж до Кобеляк де берега річки однакової висоти. Ширина річковою долини становить у с. Скельки Охтирського р-ну Сумської обл. -- 5 км, а в м. Кобеляки та с. Правобережні Кишеньки Кобеляцького р-ну Полтавської обл. -- 10 км. Ліва сторона берега складена алювіальними наносами річного піску. Ці піски набувають великого поширення нижче від с. Тавронці диканського р-ну Полтавської обл. Найбільші площі сипучих намивних пісків на лівому березі розташовані навпроти гирл рр. Коломак та Тагамлик (ліві притоки р.Ворскли), очевидно ці піски винесені цими притоками в долину р. Ворскли (Туров 1888, с. 181--184).

Ворскла вище с. зарічного тече майже в широтному напрямку з невеликим відхиленням по вісі з північного сходу на південний захід і лише коло с. зарічне Охтирського р-ну Сумської обл. робить коліно і змінює напрямок течії з широтного на мередіальний. На виступі обмеженому долинами рік Ворскла та Бором- ля (права притока р. Ворскла -- ліва притока р. дніпро) високому березі Ворскли розкинувся зарічненський археологічний комплекс. Наступна пам'ятка роменсько-давньоруського періоду розташована коло с. Стара Іванівка Ох- тирьского р-ну Сумської обл., нижче за течією близько 7 км. По середині цієї відстані коло

с. Соснівка Охтирського р-ну Сумської обл. проходить значна балка, що врізається у корінний берег на 4--5 км і витягнута по вісі північний захід -- південний схід. Вказана балка слугує природною межею зарічненьского археологічного комплексу. На вказаному відрізку корінний берег річки розташований паралельно річищу і порізаний ярами та невеликими балками. Заплавна долина досить болотиста з численними рукавами стариць.

Пам'ятки роменської культури: 1 -- Плєхове; 2 -- Горналь; 3 -- Вел. Рибиця; 4 -- Мотриця; 5 -- Битиця; 6 -- Эелений гай; 7 -- тополі (суми); 8 -- Шпилівка; 9 -- ворожба; 10 -- Пристайлове (Новотроїцьке); 11 -- Еам'яне; 12 -- книшівка; 13 -- Броварки; 14 -- сари; 15 -- рашівка; 16 -- Балаклія; 17 -- Остап'є; 18 -- хотмизьк; 19 -- Попівка; 20 -- ніцаха; 21 -- кам'янка; 22 -- зарічне; 23 -- стара Іванівка; 24 -- Охтирка (Чернеччина); 25--26 -- Журавне; 27 -- Куземин; 28--29 -- Глинське; 30 -- Михайлівка (Брусія); 31--32 -- Полтава Іванова та Інститутська Гори; 33 -- Лукищина; 34 -- Старі Санжари; 35 -- Кунцеве; 36 -- Нові Санжари; 37 -- Підгора; 38 -- Городне (топографічна основа за: Білоусько, Супруненко, Мироненко 2004, с. 38, карта 15.1)

Городище поблизу с. Стара Іванівка розташоване на виступі правого високого утвореного гирлом р. Олешня (права притока р. Ворскла -- ліва притока р. Дніпро), яка саме тут впадає до р. Ворскла. Наступна пам'ятка знаходиться на території колишнього Охтирського монастиря в с. Чернеччина, на 5 км нижче по течії річки.

Корінний берег проходить паралельно Ворсклі, порізаний яругами та незначними балками, заплава -- не досить сильно заболечена.

В околоицях м. Охтирка, біля північно-сіх- діної околиці с. Чернеччина Охтирського р-ну Сумської обл., знаходиться городище. Воно розташоване на відрозі корінного берега стір- лоподібної у плані форми і вклинюється у заплаву на 1,0--1,5 км, навпроти мосту на лівий берег. Нижче по течії корінний берег дещо відступає від русла ріки на 0,5 км. Поряд у за

плаві виявлені селища роменської культури та давньоруського періоду, що пов'язані з округою вище зазначеного городища.

За 7 км нижче за течією річки знаходиться наступний археологічний комплекс у с. Журав- не Охтирського р-ну Сумської обл., що є центральним у групі за своєю значимістю, розташований на мисоподібному виступі корінного берега, що сильно вдається у заплаву річки. Наступне городище розташоване у с. Куземен Охтирьского р-ну Сумської обл., що знаходиться нижче по течії на 10--12 км. Такий великий розрив між городищами можна пояснити особливостями рельєфу. Берег Ворскли на всій протяжності більш-менш рівний не досить сильно порізаний ярами та балками. Якщо брати середню відстань між городищами то пам'ятка повинна розташовуватись коло с. Скелька Охтирського р-ну Сумської обл., але берег річки досить уривчастий і близько підходить до річища. За розвідковими обстеженнями тут лише виявлені пізньосередньовічні матеріали. У козацьку добу тут розташовувався монастир. Лише мисоподібний виступ на північ від с. Куземин, що носить власну назву Замок, де ворскла робить невелике колінце стало оптимальним містом де було влаштоване роменсь- ко-давньоруське городище. Дане городище розташоване на одній з найвищих точок навколишньої місцевості з абсолютною позначкою 193 м (вище рівня моря), останні коливаються в межах 169--180 м.

наступний пункт, що заслуговує нашої уваги, розташований нижче по течії за 7 км дещо випадає із загальної характеристики поселень бо на ньому були виявлені лише давньоруські матеріали -- це Східне укріплення Більського городища скіфської доби, яке розташоване поблизу с.Більськ Котелевського р-ну Полтавської обл. Корінний берег річища тут впритул і проходить з півночі на південь.

Глинський археологічний комплекс розташований нижче по течії від Східного укріплення за 7--8 км, а відстань між глинськом та Куземинським городищем складає 15 км. Перед с.Глинське Зінківського р-ну Полтавської обл. ворскла дещо відступає від корінного берега, утворюючи кілька стариць. вказана долина річки опиналась в орбіті господарських інтересів мешканців глинського городища, про що вказує виявлення поселення на дюнному підвищенні заплавної долини -- Глинське 4, з виразними роменськими матеріалами. Корінний берег саме тут утворив досить прекрасні мисоподібні виступи тераси, де сіверянами і були влаштовані укріплення. нижче по течії за кілька кілометрів можемо говорити про існування ще одного багатошарового поселення з матеріалами роменської культури та давньоруського часу у кол. хут. Сені, поблизу Опіш- нянського городища (Сухобоков, Юренко 1996, с. 142).

Підсумовуючи вище наведене можна сказати,що відстань між городищами становила в середньому 7 км, відступ від цього принципу як бачимо було у двох випадках між Журав- ненським та Куземинським, Куземенським та Глинським городищами. Вказаний розрив можемо пояснити природним характером корінного берега і не можливість облаштування городища де інде. Цікавим фактом є існування давньоруського поселення на Східному укріпленні Більського городища, можливо частину території Східного укріплення могли використовувати і в роменський час. Більське городище посідало стратегічне положення в системі суходільних шляхів з Північного Причорномор'я у лісостеп в ранньому залізному віці. ця система майже не зазнала змін і у середньовіччя. Певні риси подібності наділені обороні системи роменських і особливо давньоруських городищ, хоча відмінні структури господарювання, соціально-економічних відносин, демографічний потенціал призвели до не співпадання більшої частини оборонних пунктів (Приймак 1996, с. 165--166).

Існування такого значного «гнізда» пам'яток роменської культури у Середній та Верхній течії Ворскли у кількості 6 городищ, являло собою не лише об'єднання малого племені, а й мало велике торгівельне значення: контролювало торгівельний шлях на Саркел -- Білу Вежу й Тмуторокань (Журавне) (Приймак, Пряднева 2002, с. 109). На що вказують курганні поховання в Журавнинському та Глинсь- кому археологічному комплексах. Вказана ділянка репрезентує об'єднання малого племені, що склалося у другій половині X ст.

Наступна група пам'яток роменсько-давнь- оруського періоду розміщена нижче за 50 км. Ворскла на цьому проміжку протікає з Півночі на Південь, корінний правий берег досить близько підходить до річища, берег досить сильно порізаний ярами та балками, прикладом може слугувати місцевість коло сс. Чернечий Яр, Михайлівка, Стасі Диканського р-ну, Петрівка Полтавського р-ну Полтавської обл. Приблизно по середині цього відрізку було виявлене давньоруське городище в ур. Брусія с. Михайлівка Диканського рну Полтавської обл., з незначними матеріалами роменської культури. Ймовірніше, за все воно виконувало сторожові функції на вказаній ділянці р. Ворскла у пізньороменський час (Коваленко, Кулатова, Мироненко, Супруненко 1999, с. 41--43).

Перша пам'ятка Нижньоворсклянського скупчення роменських старожитностей -- Полтавське городище. Воно зараз розташоване у центральній частині міста (Соборна площа, м. Полтава). Укріплене поселення розташовувалось на мису корінного берега, що утворює трикутноподібний виступ в сторону заплави Ворскли, неподалік від місця впадіння р. Ко- ломак в Ворсклу (ліва притока Ворскли -- ліва притока р.Дніпро). Наступний археологічний комплекс у складі двох городищ розташоване нижче по течії за 16--18 км, поблизу с. старі санжари (решетняки) новосанжарського р-ну Полтавської обл., досить відомий у науковій літературі. на вказаному відрізку р. ворскла зразу після Полтави річка протікає з півночі на південь, паралельно річищу проходить корінний берег. коло с. Буланове Полтавського р-ну Полтавської обл., річка утворює коліно після якого напрям течії зміщується в напрямку на південний захід.

нижче старих санжар нашарування ро- менської культури зустрінуто у с. кунцеве новосанжарського р-ну Полтавської обл., що розташоване за 12 км нижче за течією ручки. річка досить близько підходить до корінного берега. коло шлюзу у кунцево існує незначний виступ корінного берега де розміщується на одній із терас поселення слов'янського часу.

наступне городище у смт Нові Санжари Новосанжарського р-ну Полтавської обл. в ур. Мажари розташоване за 5 км нижче від кунцівсь- кого поселення, на максимальному підвищенні позначене на карті з абсолютною позначкою 131 м. Вказаний пункт поки що є найпівденні- шою пам'яткою роменської культури. літописний глинський археологічний комплекс

Полтавське скупчення поселень роменсько- го періоду у складі трьох городищ та поселення свідчить про існування на вказаній території одного з малих племен, що входило до складу східного угруповання сіверян. Цікавою рисою вказаного угруповання є збільшення відстані між городищами, що можна пояснити специфічним розташуванням на кордоні зі Степом. Одною з головних ролей вказаного племінного угруповання було підтримування торговельних стосунків з Хозарським каганатом.

Закінчивши побіжний огляд розміщення пам'яток роменської археологічної культури на ворсклі перейдемо до характеристики розташування роменських поселень на Пслі. річка Псел на всьому відрізку від с.кам'яне до її гирла протікає по вісі північний схід -- південний захід. Особливістю вказаної річки є те, що починаючи від с.ковалівки і аж до Яресь- ок Шишицького р-ну Полтавської обл., річище підходить впритул до лівого берега, зумовлюючи його підвищення і створює виняткову ситуацію коли лівий берег вище правого. Лише біля с. Устивиці Великобагачанського р-ну Полтавської обл. вона знову наближається до правого корінного берега. Але, незважаючи на це, до великої Багачки правий та лівий берег зберігають однакову висоту.

Перша група роменсько-давньоруських пам'яток розташовані поблизу сс. кам'яне Сумської, книшівка, Броварки, Сари, Рашівка Полтавської обл. Археологічний комплекс коло с. кам'яне Лебединського р-ну Сумської обл. розташований на виступу корінного правого берега, що утворений р. Псел та безіменним струмком, який протікає з півночі на південь по балці. нижче по течії за 12 км у с. книшівка Гадяцького р-ну Полтавської обл. розташоване городище слов'янського періоду. Річка тут також робить невелике але помітне колінце. Берег на вказаному відрізку рівний без великих ярів та балок. нижче книшівки за 5 км розташований наступний археологічний комплекс у с. Броварки Гадяцького р-ну Полтавської обл. вказаний комплекс розмістився на мисовид- ному виступі утвореного Пслом та його правою притокою р. Грунь. У с. Сари Гадяцького р-ну Полтавської обл. знаходиться наступне городище, що нижче від Броварківського на 14 км по напрямку течії річки.

Тут саме слід спинитися на одному факті: географічний документ XVI ст. «книга Большого Чертежа» згадує «городище Гадское (Гац- кое), а Гадичья тожъ» (Сербин 1950, с. 109, 186), яке за своєю назвою звучне до сучасного м. Гадяч. Це і дало підставу ототожнити ці дві назви (Супруненко 1994, с. 136--137; 2007, с. 10--11), а також висловити припущення на існування на території міста давньоруського городища (Білоусько, Супруненко, мироненко 2004, с. 136, карта), хоча археологічних пітвер- джень існування тут давньоруського городища поки, що немає.

нижче по течії від с. Сари, за 7--8 км у с. Ра- шівка Гадяцького р-ну Полтавської обл. розташоване поселення волинцевскої культури та роменського періоду, яке на сьогодні є останнм у вказаній групі.

наступна група городищ розташована з розривом більше в 60 км нижче по течії у сс. Балаклія та Остап'є Великобагачансько- го р-ну Полтавської обл. такий розрив можна пояснити характером річкової долини, на всій вказаній відстані лівий берег вищий правого, або зберігає однакову з ним висоту, а заплавна долина Псла досить болотиста. Перше городище (?) коло с. Балаклії розташоване на мисовидному виступі корінного берега р. Псел. друге городище роменської культури з матеріалами давньоруського часу знаходиться 6--7 км нижче по течії в с. Остап'є Великобагачанського р-ну Полтавської обл. в ур. Старе. Воно розташоване на мисоподібному виступі плато корінного правого берега, утвореного вигином річища і являється, на сьогодні, найпів- деннішим пунктом де зустрінуті матеріалами роменської культури та давньоруського часу на Пслі.

найбільшою правою притокою р. Псел -- Хо- рол. Річка хорол бере свій початок коло с. Се- менівка Гадяцького р-ну Полтавської обл. і протікає паралельно Пслу, з півночі на південь, до с. Заїчинці Семенівського р-ну Полтавської обл., потім круто повертає на південний схід і у с. Попівка Хорольського р-ну Полтавської обл. впадає до р. Псел. Правий та лівий берега річки від верхів'я до с. Березова Лука Гадяцького р-ну Полтавської обл. мають однакову висоту, а від неї до с. хомутець миргородського р-ну Полтавської обл. правий берег крутий і вище лівого. на відрізку між миргородом до Заїчен- цями хорол протікає в розширеній болотистій долині з низькими берегами однакової висоти. від заїченців долина річки, ще більше розширюється, стає більш болотистою, але береги досить круті (сс. Біляки, радаліка семенівського р-ну Полтавської обл.). взагалі річка частіше наближується до правого корінного берега який і підмиває (гуров 1888, с. 287). Алювіальна долина хоролу вузька до миргорода, але нижче вона розширюється і річище розчиняється серед численних боліт. характерною особливістю вказаної річної долини залягання торфу на всій протяжності. у верхній течії річки на території гадяцького та миргородського районів в долину річки спускаються ліси, в південній частині в межах семенівського та хоролського районів набули поширення ландшафти степового характеру (гуров 1888, с. 288).

хоча маємо відомості про наявні окремі знахідки києво-руського часу на семи пунктах по р. хорол (Білоусько, супруненко, мироненко 2004, с. 136, карта), але вони не відображені ні в науковій літературі, ні в наукових звітах. отже, на сьогодні відоме лише одне городище давньоруського часу (м. хорол) і жодного поселення роменської культури. вірогідно, що саме вказана річка, враховуючи її слабку вивченість в археологічному плані, стане най- перспективнішою у світлі виявлення пам'яток слов'янського часу.

Відмінною рисою «скупчень» роменських пам'яток у пониззі ворсклинсько-Псільському межиріччя є відсутність великих курганних некрополів, що характерно для середніх та верхніх течій вказаних річок. останній великий курганний некрополь знаходиться на Пслі -- поблизу с. Броварки (можливо у с. Сари), на Ворсклі -- с. Глинське (Кулатова та ін. 1998, с. 91; Золотницька, Супруненко 1999, с. 188-- 189). Таку відміність у роменських пам'ятках на верхній та середній течії між нижньою частиноюрр. Ворскли та Псла, можна пояснити слабким освоєнням навколишньої території, що знаходилася на кордоні зі Степом. І вказані поселення існували в якості з'єднуючого ланцюга між степом та Сіверською землею (Григорьев 2000, с. 201).

отже, підсумовуючи розміщення роменсь- ких старожитностей у середній та нижній течії рр. Псел та Ворскла можна уточнити проходження південного кордону їх поширення, який класично проводять по лінії с. Старі Санжари, на Ворсклі -- с. Сари на Пслі -- м. Лубни в Посуллі (Ляпушкин 1961, с. 215--216; Сухо- боков 1975, с. 6), але за останніми даними він проходить дещо південніше -- на Ворсклі це смт Нові Санжари, на Пслу -- с. Остап'є, на Сулі -- с. Лукім'я (Приймак 1999a, с. 14).

ЛІТЕРАТУРА

1. Білоусько, О. А., Супруненко, О. Б., Мироненко, К. М. 2004. Середньовічна історія Полтавщини (V -- і половина XVI століття): Підручник для 7 класу загальноосвітньої школи. Полтава: Оріяна.

2. Бовкун, І. В., Сухвоська, І. В. 1991. Давньоруське городище в Нових Санжарах. В: Супруненко, О. Б. (ред.). Пам'ятки археорлогії Полтавщини. Полтава: ПКМ, с. 89-93.

3. Гавриленко, І. М. 1997. Звіт про розвідки пам'яток археології в окрузі Більського городища в заплаві р. Ворскли, Котелевський і Зінківській райони Полтавської області 1996р.Науковий архів ЦОДПА, ф. е., спр. 155.

4. Гавриленко, І. М., Супруненко, О. Б. 2001. До археологічної карти басейну Нижнього Псла. Археологічний літопис Лівобережної України, 1, с. 85-92.

5. Григорьев, А. В. 2000. Северянская земля в VIII -- начале XI века по археологическим данным. Тула: Гриф и К^О. Труды Тульской археологической экспидиции,2.

6. Гуров, А. В. 1888. Геологическое описание Полтавской губернии: Отчет Полтавскому губернскому земству.Харьков: тип. М. Ф. Зильберберга.

7. Енуков, В. В. 2005. Славяне до Рюриковичей. Курск: Учитель. Курский край: научно-популярная серия в 20 т., 3.

8. Золотницька, Т. М., Супруненко, О. Б. 1999. Глин- ський курганний некрополь. Полтавський археологічний збірник-- 1999: до 1100-ліття м. Полтави за археологічними дослідженнями, с. 188-211.

9. Кашкин, А. В., Узянов А. А. 1989. Северо-восточный рубеж Посеймья. В: Проблемы археологии Сум- щины. Тезисы докладов обласной научно-практической конференции. Сумы: Сумской краеведческий музей, с. 66-67.

10. Кашкин, А. В., Узянов, А. А. 1992. Физико-географическая основа формирования микрорегионов археологической культуры в Русской лесостепи. В: Теория и методика исследований археологических памятников Лесостепой зоны: тезисы докладов научной конференции. Липецк: ЛГПИ, с. 177-178.

11. Кашкин, А. В., Узянов, А. А. 1994. Об одном «не- состоявшемся городе» на верхнем Псле. В: Проблеми ранньослов'янської і давньоруської археології Посейм'я: Матеріали наукової конференції присвяченої 900-річчю Вир.Суми, с. 16-18.

12. Коваленко, О. В., Кулатова, І. М., Мироненко, К. М., Супруненко, О. Б. 1999. Нове городище давньоруської доби у Середньому Подніпров'ї. археологічний літопис Лівобережної України, 2, с. 41-43.

13. Колода, В. В. 2005. Слов'яно-хазарські відносини крізь призму нових археологічних даних з басейну Сіверського Дінця. археологічний літопис Лівобережної України, 1--2, с. 72-81.

14. Кулатова, І. М., Гейко, А. В., Золотницька Т. М., Мироненко, К. М., Супруненко, О. Б. 1998. Дослідження Глинського археологічного комплексу. археологічні відкриття в Україні 1997--1998рр., с. 91-92.

15. Луцкевич, І. 1948. Матеріали до карти поширення пам'яток культури полів поховань на території Харківської області. археологія, 2, с. 164-178.

16. Ляпушкін, І. І. 1949. Старослов'янське поселення VIII--XIII ст. на території м. Полтави (за матеріалами польових розшуків 1940, 1945 і 1946 р.). археологічні пам'ятки УРСР, І, с. 58-75.

17. Ляпушкин, И. И. 1951. Итоги полевых изысканий 1945 г. в бассейне р. Ворсклы и некоторые выводы из них. Советская археология, XV, с. 17-43.

18. Ляпушкин, И. И. 1961. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа. Москва: Наука. Материалы и исследования по археологии ссср, 104.

19. ляскоронский, в. г. 1907. городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рр. Псла и вор- склы. Труды XIII Археологического съезда, I, с. 158198.

20. макаренко, н. 1917. Городища и курганы Полтавской губернии: (Сборник топографических сведений). Полтава: ПуАк.

21. макаренко, м. о. 1925. Городище «Монастири- ще».київ: держвидав україни. науковий збірник Історичної секції вуАн, 19.

22. мироненко, к. м. 1998. давньоруські поселення нижнього Поворскля. Археологічний літопис Лівобережної України, 1--2, с. 66-70.

23. мироненко, к. м. 2003. Звіт про археологічні розвідки в південній окрузі Великого укріплення Більського городища та на Нижньому Пслі у 1998 р. науковий архів цодПА, ф. е., спр. 360.

24. Приймак, в. в. 1990. орудия обработки почвы населения днепровского левобережья VIII--X вв. в: толочко, П. П. (ред.). Проблемы археологии Южной Руси: Материалы историко-археологического семинара «Чернигов и его округа в IX--XIII вв.». Чернигов, 26--28 сентября 1988 г.киев: наукова думка, с. 69-72.

25. Приймак, в. в. 1996. окремі аспекти історії Північного сходу дніпровського лівобережжя (і тис. до н. е. -- поч. ІІ тис. н. е.) в: супруненко, о. Б. (ред.). Більське городище в контексті вивчення пам'яток раннього залізного віку Європи. Полтава: археологія, с. 164-171.

26. Приймак, в. в. 1999. регіональні осбливості ро- менської культури. Археологічний літопис Лівобережної України, 1, с. 11-19.

27. Приймак, в. в., Поряднева, в. о. 2002. населені пункти на шляху з чернігова до білої вежі й Тмуто- рокані. Археологія, 3, с. 108-114.

28. сербин, к. н. (ред.). 1950. Книга Большому Чертежу.москва; ленингард: Ан ссср.

29. супруненко, о. 1994. Пам'ятки археології Полтавщини у джерелах XVI--XVII ст. Козацькі старожитності Полтавщини, 2, с. 133-141.

30. супруненко, о. Б. 2007. З історії археологічних досліджень на Полтавщині: Короткий нарис. київ; Полтава: гротеск; Археологія.

31. сухобоков, о. в. 1975. Славяне Днепровского Левобережья (роменская культура и ее предшественники). киев: наукова думка.

32. сухобоков, о. в. 1992. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя у VIII--XIII ст. (за матеріалами археологічних досліджень 1968--1989рр.). Київ: наукова думка.

33. сухобоков, о. в., Юренко, с. П. слов'яно-давньо- руські пам'ятки в околицях Більського археологічного комлексу скіфської доби. в: супруненко, о. Б. (ред.). Більське городище в контексті вивчення пам'яток раннього залізного віку Європи. Полтава: Археологія, с. 138-145.

34. Хвойка, в. в. 1904. Раскопка могильника при с. Броварки, гадячского уезда Полтавской губернии. Труды Московского ахеологического общества, хх, 2, с. 40-48.

35. Шерстюк, в. в. 2007. Дослідження різночасового поселення Глинськ 4 у Середньому Поворсклі. Археологічний літопис Лівобережної України, 1--2, с. 13-31.

36. Шинаков, Е. А. 1991. «восточные территории» Древней Руси в конце Х -- начале ХІІІ вв. в: Археология славянского Юго-Востока: Материалы к межвузовской научной конференции. воронеж: вПИ, с. 82-93.

37. Юренко, с. П. 1978. Отчет о работе разведгруппы Левобережного Славяно-Русского отряда Среднеднепровской комплексной археологической экспедиции ИА АН УССР в 1977 году.науковий архів ЦоДПА, ф. е., спр. 63.

REFERENCES

1. Bilousko, O. A., Suprunenko, O. B., Myronenko, K. M. 2004. Serednovichna istoriia Poltavshchyny (V -- Ipolovyna XVI stolittia): Pidruchnyk dlia 7 klasu zahalnoosvitnoi shkoly. Poltava: Oriiana.

2. Bovkun, I. V., Sukhvoska, I. V. 1991. Davnoruske horody- shche v Novykh Sanzharakh. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Pa- miatky arkheorlohii Poltavshchyny. Poltava: PKM, s. 89-93.

3. Havrylenko, I. M. 1997. Zvitprorozvidkypamiatokarkhe- olohiivokruziBilskohohorodyshchavzaplavir. Vorskly, Ko- televskyiiZinkivskiiraionyPoltavskoioblasti 1996 r.Nauko- vyiarkhivTsODPA, f. e., spr. 155.

4. Havrylenko, I. M., Suprunenko, O. B. 2001. Do arkheolo- hichnoi karty baseinu Nyzhnoho Psla. Arkheolohichnyi lito- pys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 85-92.

5. Grigoryev, A. V. 2000. Severyanskaya zemlya v VIII -- nachale XI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: Grif i K^O. Trudy Tulskoy arkheologicheskoy ekspiditsii, 2.

6. Gurov, A. V. 1888. Geologicheskoye opisaniye Poltavskoy gubernii: Otchet Poltavskomu gubernskomu zemstvu. Kharkov: tip. M. F. Zilberberga.

7. Enukov, V. V. 2005. Slavyane do Ryurikovichey. Kursk: Uchitel. Kurskiy kray: nauchno-populyarnaya seriya v 20 t., 3.

8. Zolotnytska, T. M., Suprunenko, O. B. 1999. Hlynskyi kur- hannyi nekropol. Poltavskyi arkheolohichnyi zbirnyk -- 1999: do 1100-littia m. Poltavy za arkheolohichnymy doslidzhenni- amy, s. 188-211.

9. Kashkin, A. V., Uzyanov, A. A. 1989. Severo-vostochnyy rubezh Poseymia. In: Problemy arkheologii Sumshchiny. Tez- isy dokladov oblasnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii. Sumy: Sumskoy krayevedcheskiy muzey, s. 66-67.

10. Kashkin, A. V., Uzyanov, A. A. 1992. Fiziko-geograficheskaya osnova formirovaniya mikroregionov arkheologicheskoy kul- tury v Russkoy lesostepi. In: Teoriya i metodika issledovaniy arkheologicheskikh pamyatnikov Lesostepoy zony: tezisy dokladov nauchnoi konferentsii. Lipetsk: LGPI, s. 177-178.

11. Kashkin, A. V., Uzyanov, A. A. 1994. Ob odnom «nesos- toyavshemsya gorode» na verkhnem Psle. In: Problemy rannoslov'ianskoi i davnoruskoi arkheolohii Poseim'ia: Ma- terialy naukovoi konferentsii prysviachenoi 900-richchiu Vyr. Sumy, s. 16-18.

12. Kovalenko, O. V., Kulatova, I. M., Myronenko, K. M., Su- prunenko, O. B. 1999. Nove horodyshche davnoruskoi doby u Serednomu Podniprov'i. Arkheolohichnyi litopys Livoberezh- noi Ukrainy, 2, s. 41-43.

13. Koloda, V. V. 2005. Slov'iano-khazarskividnosynykrizpryzmunovykharkheolohichnykhdanykhzbaseinuSiver- skohoDintsia. ArkheolohichnyilitopysLivoberezhnoiUkrainy, 1--2, s. 72-81.

14. Kulatova, I. M., Heiko, A. V., Zolotnytska, T. M., Myro- nenko, K. M., Suprunenko, O. B. 1998. DoslidzhenniaHlyn- skohoarkheolohichnohokompleksu. Arkheolohichnividkryt- tiavUkraini 1997--1998rr.,s. 91-92.

15. Lutskevych, I. 1948. Materialy do karty poshyrennia pam'iatok kultury poliv pokhovan na terytorii Kharkivskoi oblasti. Arkheolohiia, 2, s. 164-178.

16. Liapushkin, I. I. 1949. Staroslov'ianske poselennia VIII-- XIII st. na terytorii m. Poltavy (za materialamy polovykh rozshukiv 1940, 1945 i 1946 r.). Arkheolohichni pamiatky URSR, I, s. 58-75.

17. Lyapushkin, I. I. 1951. Itogi polevykh izyskaniy 1945 g. v basseyne r. Vorskly i nekotoryye vyvody iz nikh. Sovetskaya arkheologiya, XV, s. 17-43.

18. Lyapushkin, I. I. 1961. Dneprovskoye Lesostepnoye Levobe- rezhye v epokhu zheleza. Moskva: Nauka. Materialy i issle- dovaniya po arkheologii SSSR, 104.

19. Lyaskoronskiy, V. G. 1907. Gorodishcha. kurgany i dlin- nyye (zmiyevyye) valy po techeniyu rr. Psla i Vorskly. Trudy XIII Arkheologicheskogo syezda, I, s. 158-198.

20. Makarenko, N. 1917. Gorodishcha i kurgany Poltavskoy gu- bernii: (Sbornik topograficheskikh svedeniy). Poltava: PUAK.

21. Makarenko, M. O. 1925. Horodyshche «Monastyryshche». Kyiv: Derzhvydav Ukrainy. Naukovyi zbirnyk Istorychnoi sektsii VUAN, 19.

22. Myronenko, K. M. 1998. Davnoruski poselennia Nyzhnoho Povorsklia. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1--2, s. 66-70.

23. Myronenko, K. M. 2003. Zvit pro arkheolohichni rozvidky v pivdennii okruzi Velykoho ukriplennia Bilskoho horodysh- cha ta na Nyzhnomu Psli u 1998 r. Naukovyi arkhiv TsODPA, f. e., spr. 360.

24. Priymak, V. V. 1990. OrudiyaobrabotkipochvynaseleniyaDneprovskogoLevoberezhiaVIII--Xvv. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy arkheologii Yuzhnoy Rusi: Materialy istoriko-arkheo- logicheskogo seminara «Chernigov i ego okruga v IX--XIII vv.». Chernigov, 26--28 sentyabrya 1988 g. Kiev: Naukova dumka, s. 69-72.

25. Pryimak, V. V. 1996. Okremi aspekty istorii Pivnichnoho Skhodu Dniprovskoho Livoberezhzhia (I tys. do n. e. -- poch. II tys. n. e.). In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pam'iatok rannoho zalyznoho viku Yev- ropy. Poltava: Arkheolohiia, s. 164-171.

26. Pryimak, V. V. 1999. Rehionalni osblyvosti romenskoi kultu- ry. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 11-19.

27. Pryimak, V. V., Poriadneva, V. O. 2002. Naseleni punkty na shliakhu z Chernihova do Biloi Vezhi y Tmutorokani. Arkheolohiia, 3, s. 108-114.

28. Serbin, K. N. (ed.). 1950. Kniga Bolshomu Chertezhu. Moskva; Leningard: AN SSSR.

29. Suprunenko, O. 1994. Pamiatky arkheolohii Poltavsh- chyny u dzherelakh XVI--XVII st. Kozatski starozhytnosti Poltavshchyny, 2, s. 133-141.

30. Suprunenko, O. B. 2007. Z istorii arkheolohichnykh doslidzhen na Poltavshchyni: Korotkyi narys. Kyiv; Poltava: Hrotesk; Arkheolohiia.

31. Sukhobokov, O. V. 1975. Slavyane Dneprovskogo Levobe- rezhia (romenskaya kultura i eye predshestvenniki). Kiev: Naukova dumka.

32. Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovske Lisostepove Livobe- rezhzhia u VIII--XIII st. (za materialamy arkheolohichnykh doslidzhen 1968--1989 rr.). Kyiv: Naukova dumka.

33. Sukhobokov, O. V., Yurenko, S. P. Slov'iano-davnoruski pamiatky v okolytsiakh Bilskoho arkheolohichnoho komleksu skifskoi doby. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pam'iatok rannoho zaliznoho viku Yev- ropy. Poltava: Arkheolohiia, s. 138-145.

34. Khvoyka, V. V. 1904. Raskopka mogilnika pri s. Brovarki, Gadyachskogo uyezda Poltavskoy gubernii. Trudy Mosko- vskogo akheologicheskogo obshchestva, XX, 2, s. 40-48.

35. Sherstiuk, V. V. 2007. Doslidzhennia riznochasovoho pose- lennia Hlynsk 4 u Serednomu Povorskli. Arkheolohichnyi lito- pys Livoberezhnoi Ukrainy, 1--2, s. 13-31.

36. Shinakov, E. A. 1991. «Vostochnyye territorii» Drevney Rusi v kontse X -- nachale XIII vv. In: Arkheologiya slavy- anskogo Yugo-Vostoka: Materialy k mezhvuzovskoy nauchnoy konferentsii. Voronezh: VPI, s. 82-93.

Размещено на Allbest.ru