Размещено на http://www.allbest.ru/

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА, РЕСТАВРАЦІЇ

Розпис на дереві

Виконала:

студентка 367-ОМДМР гр.

Тончук Т.В.

Викладач: Павлюк О.Ф.

2021/2022 навчальний рік

План

• Вступ
• 1.Особливості технологічного процесу реставрації розпису на дереві
• 2.Матеріали, що використовуються в процесі роботи
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Розпис на дереві - один із найдревніших видів декоративно-прикладного мистецтва. Це досить стара, але все ще цілком актуальна техніка виготовлення декоративних об'єктів, яка використовується в тому числі й в інтер'єрних роботах. Здавна прикраса різних дерев'яних виробів кольоровим розписом високо цінилася, а в кожному будинку неодмінно було декілька расписних дошок або тарілок. Сьогодні інтерес до розпису по дереву активно відроджується і професія художника розпису по дереву стає актуальною.

Здавна наші предки малювали на дерев'яних поверхнях різноманітні візерунки. Адже розпис по дереву чудово виглядає і на сільському лиштві, й на кухонній дерев'яної начиння, вона доречна і в інтер'єрі житлових приміщень. Розпис на дереві - це дуже популярний вид мистецтва, який відображає історію і дух України.

Метою роботи є висвітлення питання реставрації розпису на дереві.

Проблема відтворення споконвічного вигляду частково чи цілком зруйнованої архітектурної будівлі і мальовничого оздоблення звичайно зважувалася умоглядно і винятково на основі уцілілих фрагментів чи розписів по збереженим пам'ятниках, близьким за часом, місцеві і по стилістиці. Ось чому тема вивчення технології реставрації розпису на дереві вирізняється актуальністю.

Для того, аби досягти поставленою мети, слід вирішити ряд таких завдань:

1) дослідити особливості та різновиди технологічного процесу реставрації розпису на дереві;

2) вивчити та висвітлити особливості підбору матеріалів для роботи;

3) проаналізувати специфіку необхідних інструментів та матеріалів для реставраційного процесу.

1. Особливості технологічного процесу реставрації розпису на дереві

Розпис по дереву умовно можна розділити на авторський і традиційний. Традиційний розпис розвивався в селах. Для неї характерна простота, лаконічність. Авторський розпис виготовлявся в містах майстрами. Ці роботи відрізнялися витонченістю і професіоналізмом. Техніка сюжетних розписів зводилася до того, що майстер наносив чіткий контур малюнка на поверхню виробу, а потім розфарбовував його в різні кольори. Фарби клалися дуже вільно і розмашисто. Сюжетом для розпису служили позначення різних символів, які ототожнювали Сонце-символ радості, Птаха-символ щастя і успіху, Качку- знак заходу.

Для розпису по дереву характерні два основних напрями - графічний і кистьовий. Спочатку виник графічний розпис. У основу цього розпису встановлений лінійний графічний малюнок. Майстер малював травний або квітковий узор тонкою лінією за допомогою пера або палички. Потім заливав фігури різнокольоровими фарбами. Таким розписом майстерно володіли майстри, що жили на Північної Двіни. Вони писали свої композиції на світлому фоні зеленими, жовтими і червоними фарбами. Але головним тут був чорний контур, який обкреслював весь рослинний орнамент - кущики і квіти з великим різьбленим листям. Інший напрям - вільний кистьовий розпис. Цей розпис будується на виразності мальовничого мазка і колірної плями. Майстри цього стилю працюють відразу кистю, моделюючи кольором рослинні форми, фігури тварин і людей.

Дерев'яна основа (дуб, сосна, тополя) активно використовувалася для живопису до XVII ст. включно. Дошку, що складалася з окремо з'єднаних між собою планок, виявляється надзвичайно складно зберегти. Навіть при наявності паркетажу розпис на дереві потребує дотримання ідеального режиму температури та вологості. У сучасному живописі часто використовуються пресоване дерево, тож воно має менше недоліків. Основні ушкодження розпису до дереву - це викривлення, тріщини, сліди життєдіяльності різних комах-шкідників.

Для вирішення проблеми з викривленнями використовують різноманітні методи випрямлення, як-от: зволоження, збільшення тиску, використання клинців, що підводяться зі зворотного боку. На жаль, при такій технології рестравраційної роботи є загроза спотворення самого розпису.

Тріщини виникають унаслідок неправильного підбору матеріалу чи через неправильне кріплення, що блокує динаміку дерева. На первинних етапах реставрації тріщини зашпаровували за допомогою приклеїних стрічок тканин, дерев'яних клинців у формі метеликів тощо. Винайдення дерев'яного паркетажу дозволяє набагато краще зберігати дерев'яні основа. Сьогодні ж основною тенденцією є прозорі пластини, що кріпляться по периметру. У цьому випадку картину не потрібно проклеювати, а її зворотна сторона залишається повністю видимою.

У випадку ж, коли дерев'яна основа пошкоджена паразитами, дошку слід продезінфікувати, а тоді - закріпити. Спочатку її змащують спеціальними токсичними засобами, що знищують шкідників, але не пошкоджують дерево і фарбу, а згодом укріплюють за допомогою спеціальних смол, що швидко застигають. При цьому необхідно зберегти шар дерева, закріпити його та наклеїти на нову основу. Основу та шар фарби слід правильно співвідносити між собою.

Пошкодження шару з фарбою часто пов'язують із пошкодженням основи та ґрунту. Також існують і такі пошкодження як лущення, зсідання, здуття, кракелюри, порушення зв'язку з ґрунтом, втрата шару з фарбою. Суттєвим пошкодженням є розшарування фарбових слоїв, яке можна відновити лише шляхом його просочування воскосмоляною мастикою.

Основна естетична концепція рестраврації розпису на дереві полягає у тому, аби зробити ретуш невидимою, узгодивши її із оригінальними пошкодженими частинами, а також виходить зі специфіки конкретного твору мистецтва.

2. Матеріали, що використовуються в процесі роботи

Вибір художніх матеріалів - першочергове завдання. Сьогодні і професіонали, і любителі використовують найрізноманітніші фарби по дереву для розпису. Різні види розпису по дереву припускають використання різних методик і прийомів, проте набір інструментів і додаткових матеріалів у художника все одно буде приблизно однаковим.

Художні акрилові фарби на водній і водно-спиртовій основі є, безсумнівно, найкращим вибором для безлічі оформлювальних робіт, і розпис по дереву тут не є винятком.

Художній акрил:

* легко наноситься на підготовлену поверхню;

* Відрізняється значною покривістістю (під ним не проступає текстура матеріалу);

* досить швидко сохне;

* не тьмяніє при висиханні і практично не знебарвлюється з часом.

Темпера застосовується дещо рідше акрилу, оскільки відрізняється більшою складністю в нанесенні. При цьому розпис темперою використовують тоді, коли необхідно передати природні, більш м'які кольори. Темпера також відрізняється покривістистю і добре сохне, не деформуючись і не розтріскуючись.

Рідко застосовуються гуашеві фарби, оскільки гуаш не вирізняється стійкістю і тому вимагає додаткового захисту (лакування, лесировка).
Частково компенсувати цей недолік можна, Загущатися гуаш. Для цього в ємність з фарбою додають від 15 до 30% (за об'ємом) клею ПВА.

Акварельні фарби ж дуже рідко використовуються в якості самостійного пігменту, оскільки їх структура не дозволяє наносити чіткі контури. Через високого вмісту води кольорова пляма розпливається, оскільки пігмент рухається вздовж волокон. У той же час розпис по дереву аквареллю використовується в якості допоміжної методики, наприклад, для тонування ділянок при різьбі або випалюванні.

Для підготовки дерев'яних поверхонь до розпису використовуються шкурки з різним розміром зерна для шліфування деревини та шпаклівки для закладення дефектів і щілин між окремими деталями.

Шпаклівку для робіт по дереву можна придбати в готовому вигляді, а можна виготовити своїми руками, змішавши клей ПВА, дрібні тирса й олійну фарбу потрібного відтінку. Бажано, щоб шпаклівка була як мінімум не темніше основної деталі, оскільки в такому випадку доведеться витрачати час і сили на маскування темної плями. Використовують:

* Водні, спиртові або масляні морилки;

Фарби в балонах для швидкого нанесення шару ґрунтовки;

Ґрунтовки по дереву (спеціальні художні небудь універсальні, на базі водного розчину клею ПВА).

Щодо самого процесу декорування, то технологія розпису по дереву припускає використання таких інструментів як кисті художні різних розмірів (від № 0 до № 10). З матеріалів краще всього вибирати колонкові кисті, але вони досить дорогі. Саме з цієї причини новачкам рекомендують освоювати методику розпису з «білячими» кистями або виробами з щетини, і тільки потім переходити на дорогі вироби.

Аерограф використовують професіонали для швидкого нанесення малюнка і для створення плавних колірних градієнтів. При використанні аерографії часто застосовуються трафарети для розпису по дереву акриловими фарбами, виготовлені з картону або тонкого пластику.

Серед допоміжних предметів можна виділити:

· Палітру - дерев'яна або пластикова пластинка для змішування

фарб;

· малярський скотч - для оформлення рівних ліній і для захисту

ділянок.

Важливо, що при нанесенні розпису, слід працювати за попередньо нанесеним ескізом.

Висновки

розпис по дереву кистьовий мазок

Історія розпису по дереву йде в далеке минуле, Коли люди навчилися виготовляти предмети і посуд з дерева, їм захотілося якимсь чином прикрасити свій побут і збагатити його. Вважалося, що розписані речі відганяли злі духи. Як фарби спочатку використали сировину, що була поширене в певній місцевості (глина, вугілля, крейда), тому розпис кожного регіону досі унікальний і пізнаваний.

Розпис на дереві розділяють на авторський та традиційний, а також виділяють два основних напрями технології розпису - графічний і кистьовий. Серед основних ушкоджень розпису по дереву виділяють викривлення, тріщини, сліди життєдіяльності різних комах-шкідників. Також існують і такі пошкодження як лущення, зсідання, здуття, кракелюри, порушення зв'язку з ґрунтом, втрата шару з фарбою.

Під час розпису на дереві найчастіше використовують художні акрилові фарби та темперу, рідше - гуаш та акварель. Важливо пам'ятати, що різні види розпису по дереву припускають використання різних методик і прийомів.

Отже, розпис на дереві - це унікальне та самобутнє явище. Для того, аби вміло реставрувати пошкоджений твір важливо мати необхідні професійні навички, практику реставрації та вміти підбирати правильні методики й прийоми відповідно до конкретного виду розпису на дереві.

Список використаних джерел