Чуда Христові в українській іконографії Акафіста Господа Нашого Ісуса Христа XVII VIII ст.: символіка та джерела мотивів

Размещено на http://allbest.ru

Львівська національна академія мистецтв

Чуда Христові в українській іконографії Акафіста Господа Нашого Ісуса Христа XVII-XVIII ст.: символіка та джерела мотивів

Оксана Широка аспірантка

Анотація

У статті розглянуто іконографію Чудес Христових Акафіста Господа Нашого Ісуса Христа (ін. назва: Акафіст Ісусу Найсолодшому) в українському мистецтві XVII-XVIII ст. Доведено, що Чудеса Христові як частина Акафіста Христа не мали самостійних іконографічних циклів в українському мистецтві. Як окремі сюжети вони представлені в ярусах євангельських сцен і неділь П'ятидесятниці в іконостасах українських храмів XVII-XVIII ст. Здійснений огляд символіки, джерел, композиційних і стилістичних особливостей іконографії чудес Христових. Проведений пошук аналогій сюжетів в українському та світовому мистецтві. Простежений вплив західноєвропейського мистецтва, зокрема гравюр німецьких і голландських майстрів XVI-XVII ст., на зображення Чудес Христових в українській гравюрі, іконописі та стінописі XVII-XVIII ст., виокремлено рідкісні зразки іконографії.

Ключові слова: Акафіст Ісуса Христа, чуда Христові, кондак, ікос, іконографія, дереворит, гравюра, іконографічні цикли.

Annotation

Miracles of Jesus in iconography of Akathist to Our Lord Jesus Christ in Ukrainian art of 17th-18th century: symbols and sources of motives

Oksana Shyroka

In the recent years the interest for researching Ukrainian sacred art of 17th-18thcentury is growing more and more but the iconography of Akathist to Jesus Christ is still little studied. The Akathist to Jesus Christ cycles illustrate text of Byzantine hymn created in llthcentury known under the name of Akathist to Sweetest Lord and it includes 25 subjects with different themes. One of the leitmotifs of the Akathist to Jesus Christ iconography is Miracles of Jesus. Outside the Akathist to Christ, the Miracles of Jesus has independent iconographic cycles and every subject could be portrayed separately from others. The first source for illustration of Akathist to Jesus cycles, namely for iconography of Miracles of Jesus, were evangelic texts. The text of Akathist to Jesus consists of 25 verses and is nominally divided into 13 kontakions and 12 ekosthat change each other. The Miracles of Jesus in Akathist to Christ are represented in these subjects: 2ndkontakion-resurrection of the son of widow from Nain; 2ndekos-miracle with fig tree; 4thkontakion-Jesus rescues apostle Peter who drowns in the sea of Galilee; 4thekos-healing of the blind; 10th-healing of ten men with leprosy; 11thkontakion-evicting of a demon from a daughter of woman from Canaan .

The aim of the present research is to overview and analyze the iconography of Miracles of Jesus in Akathist to Christ, to define stylistic, compositional and artistic peculiarities of images; to establish reasons of appearance of this iconography, trace the special aspects of its development and inter-influence on other subjects in the Ukrainian art in 17th-18th century. The analogies of the given iconography with the early western European and eastern Christian samples. In the process of research the rare iconographic samples of Miracles of Jesus in Akathist to Christ were established and they represented such subjects as resurrection of the son of widow from Nain, miracle with fig tree, cure of ten men with leprosy. If to describe iconography of Miracles of Jesus in Akathist to Christ, it is worth mentioning that the baroque authors A. Radyvylovskyi, I. Hizer, D. Tuptalo in their sermons and poetry wrote about Miracles of Christ and God's mother in 17th-18th century. In the theatrical art of those days the miracle genre was rapidly developing (from Latin miraculum "miracle"), it was the short performance with the main idea of some miracle performed for example healing. In the Ukrainian art the Christ's Miracles were not put in independent iconographic cycles.

Objectives. The objectives of the given research is outlining the Miracles of Christ as one of the iconography themes of Akathist to Christ in the Ukrainian art of 17th-18th century. Defining the characteristic features of their development, artistic interpretation of subjects, symbolic content.

Methods. The general methods of comparison, description and artistic analysis of the Miracles of Jesus in Akathist to Christ subjects in the Ukrainian art of 17th-18th century. Using iconographic and iconologic methods, the partial historic overview of early western European and eastern Christian samples of the Christ's Miracles iconography was performed.

The results of the research confirm the view that the iconography of Miracles of Christ, being an independent cycle, continued its development becoming part of the Akathist to Christ. For example, the composition «Healing the Blind» has several variants of iconography. Such subjects as «Resurrection of the son of widow», «Miracle with fig tree», «Miraculous rescue of Peter», «Healing ten men with leprosy», «Healing a daughter of woman from Canaan» do not have independent iconography in Ukrainian art of 17th-18th century and is included in Akathist to Christ cycles only.

Conclusions. We conclude that the iconography of the Miracles of Christ in Akathist to Jesus Christ in the Ukrainian art of 17th-18th century, due to compositional and stylistic searches of Ukrainian engravers and painters, acquired some distinctive features, became enriched with the new subjects. Our masters used the achievements of the European baroque art: symbolism and metaphorical images; the geometric principle of constructing compositions using the diagonal division to emphasize the level of holiness of images; hyperbolization of the main characters in comparison with the secondary figures. We traced the gradual transition from plane to realistic representation; from static image of characters to complex, dynamic angles; from a detailed landscape to the use of several of its elements. The appearance of the Christ's Miracles in iconography was conditioned not only by the illustrative reproduction of the texts of the Gospels or the Akathist to Christ, but also by the development of polemical literature, the national and cultural rise in the middle of 17th century. In those days, people sought support by asking for help from miraculous icons, asking for God's protection through them. The images of the Christ's Miracles represented evangelical events, reflected real and at the same time amazing phenomena that occurred in the life of people in 17th-18th century. The present iconography remains under researched and requires further studies from the viewpoint of compositional and stylistic imaging and their influence on the modern iconography of the Miracles of Christ.

Keywords: Akathist of Jesus Christ, miracles of Christ, kondak, icos, iconography, woodpecker, engraving, iconographic cycles.

Аннотация

Чудеса Христовы в украинской иконографии Акафиста Господа Нашего Иисуса Христа XVII-XVIII вв.: символика и источники мотивов

Оксана Широкая

Чудес Христовых Акафиста Господа Нашего Иисуса Христа (др. название: Акафист Иисусу Сладчайшему) в украинском искусстве XVII-XVIII вв. Доказано, что Чудеса Христовы, будучи частью Акафиста Христа, не имели самостоятельных иконографических циклов в украинском искусстве. Как отдельные сюжеты они представлены в ярусах евангельских сцен и воскресений Пятидесятницы в иконостасах украинских храмов XVII-XVIII вв. Проведенный обзор символики, источников, композиционных и стилистических особенностей иконографии чудес Христовых. Проведенный поиск аналогий сюжетов в украинском и мировом искусстве. Прослежено влияние западноевропейского искусства, в частности гравюр немецких и голландских мастеров XVI-XVII вв., на изображение Чудес Христовых в украинской гравюре, иконописи и стенописи XVI-XVIII вв., выделены редкие образцы иконографии.

Ключевые слова: Акафист Иисуса Христа, чудеса Христовы, кондак, икос, иконография, дереворит, гравюра, иконографические циклы.

Вступ

Постановка проблеми. Говорячи про іконографію Чудес Христових Акафіста Ісуса Христа, слід наголосити, що про чудеса, здійснені Ісусом та Богородицею писали в проповідях і поетичних творах автори XVII-XVIII ст. А. Радивиловський, І. Гізель, Д. Туптало та ін.

У тогочасному театральному мистецтві був популярним жанр міраклю (з лат. тігасиїит «чудо»), невеликого спектаклю, основою якого була чудесна дія, наприклад зцілення.

В українському мистецтві «чудеса Христові» не створили самостійних іконографічних циклів. Ми маємо лише поодинокі зразки. Як одна з тем іконографії вони входять до Акафіста Христа.

Огляд джерел і літератури. Основними джерелами іконографії Чудес Христових Акафіста Ісуса Христа в українському мистецтві XVII-XVIII ст. став текст Акафіста Ісусу Найсолодшому, оповіді Євангелій, описи цієї іконографії у Єрмінії, укладеній Діонісієм з Фурни (XVIII ст.) на основі рукопису XIV ст.

Чудеса Христа представлені в Біблії Піскатора (1650) [28], на гравюрах німецьких і голландських майстрів XVI-XVII ст.: Альбрехта Дюрера, Ґеорґа Пенца, Бернардіно Пессарі, братів Ієроніма та Йоанна Віріксів [29]. Приклади гравюр-ілюстрацій містять богослужбові кириличні стародруки XVII-XVIII ст.-Акафісти, Тріоді Квітні, Тріоді Пісні, Євангеліє. Для загального аналізу іконографії використовувалися праці В. Овсійчука [16; 17], Ю. Катрія [12], М. Гелитович [7], патріарха Дмитрія Яреми [18], Ю. Боброва [6].

Базовими для розгляду іконографії Чудес Христових в українській гравюрі XVII-XVIII ст. стали праці І. Свєнціцького [20], В. Стасенка [21], Д. Степовика [22; 23], П. Жолтовського [10], Г. Логвина [14], Т. Каменєвої та А. Гусєвої [8] та ін. Також ми використали низку статей та інтернет-публікацій суміжної тематики.

Мета статті-розкрити символічне наповнення та джерела мотивів іконографії Чудес Христових Акафіста Ісуса Христа в українському мистецтві XVII-XVIII ст.

Новизна. Уперше здійснено огляд і загальний аналіз іконографії Чудес Христових як частини Акафіста Ісуса Христа в українському мистецтві XVII-XVIII ст. Виокремлено іконографію рідкісних сюжетів: воскресіння сина вдови з Наїну, чудо зі смоківницею, зцілення десяти прокажених, які маловідомі в українському та західноєвропейському мистецтві.

Виклад основного матеріалу

Акафіст Ісусу Найсолодшому як церковний гімн був укладений в ХІ ст. Він складається з 25-ти віршів, які поділяють на 13 кондаків і 12 ікосів, що чергуються між собою. Про Чуда Христові оповідають: 2-й кондак-Воскресіння сина вдови з Наїну; 2-й ікос-Чудо зі смоківницею; 4-й кондак-Порятунок Ісусом апостола Петра, що тоне на Галілейському морі; 4-й ікос-Зцілення сліпого; 10-й-Зцілення десяти прокажених; 11-й кондак-Вигнання демона з дочки жінки з Ханаанської землі. Першоджерелами для зображення Чудес Христових у самостійній іконографії та в Акафісті Ісуса Христа є тексти Євангелій. Першим євангельським дивом стало перетворення води на вино на весіллі в Кані Галілейській. Одним з останніх чудес Ісуса є воскресіння Лазаря, яке вважається праобразом воскресіння Христа [6, с. 102]. Для створення власних творів наші митці XVII-XVIII ст. використовували як зразки гравюри італійських, голландських і німецьких майстрів XVI-XVII ст. Провідною технікою українських граверів був дереворит, який характеризується лінійно-декоративною, іконною стилістикою персонажів і навколишнього середовища. Під впливом північноєвропейської гравюри у кінці XVII ст. українські гравери починають використовувати мідьорит, передавати перспективні скорочення архітектури, реалістичнішим стає трактування обличчя та тіла, елементів пейзажу.

Першим чудом Акафіста Христа є композиція 2-го кондака-воскресіння сина вдови з Наїну-«Побачивши вдовицю, що гірко плакала за сином померлим, Ти змилосердився, Господи, та воскресив його...» [5, с. 58]. На гравюрах середини XVII ст. основою композиції є постаті воскреслого юнака, який сидить на ложі або піднімається з умовної труни (саркофага), Христа та ридаючої жінки, матері юнака (іл. 1.1) [1, с. 53]. Апостоли обабіч Ісуса (крім Петра чи Іоанна) та учасники жалобної процесії позбавлені індивідуальних рис, трактуються за принципом ізокефалії [23, с. 156] або «багатоголов'я». Від кінця XVII ст. під впливом гравюр голландських майстрів (наприклад, І. Вірікса), з'являються елементи лінійної перспективи, постаті стають динамічними, композиції фрагментарними (іл. 1.3). Для виділення Ісуса як головної дійової особи, Його малюють більшим відносно інших постатей (фрагмент стінопису Акафіст Христа із церкви Св. Юра в Дрогобичі, друга половина XVII ст.). Іноді воскреслого юнака зображали зі схрещеними на грудях руками (гравюра, «Акафісти», 1674 р., Львів) (іл. 1. 2) [2, с. 58]. Таке положення рук притаманне воскреслому Ісусу в іконографії «Не ридай, Мене, мати...», страсним сюжетам: «Ісус перед Пилатом» (клеймо ікони «Страсті Христові» зі Здвиження, початок XV ст.) [13, с. 152] і «Христос біля колони» (гравюра А. Дюрера, 1509 р.) [18, с. 208]. Таким чином постать вдови стає аналогією Богородиці (на іконах Розп'яття, Оплакування, Покладення до гробу та ін.), а оживленого юнака можна вважати праобразом воскреслого Христа.

У 2-му ікосі Акафіста Христа відображено розповідь про безплідну смоківницю. У тексті Акафіста Христа немає прямого опису цієї події. Євангелія оповідає про Натанаїла, котрий увірував у Христа, почувши, що Ісус бачив його під смоківницею (Ів. 1. 43-51). Людині потрібне матеріальне підтвердження віри, тому Христос демонструє, як може в одну мить зів'янути дерево (Мв. 11,12-14; Мр. 21,18-22). Смоківниця (фіга)-це старозавітній символ юдейського народу, одне з 7-ми священних дерев Ізраїлю [27], з листя якого після гріхопадіння зробили пов'язки Адам та Єва. Оскільки смоківниця плодоносила двічі на рік, то неспілі плоди можна було знайти протягом року [27]. У ранньохристиянський період популярною була притча про неплідну смоківницю (рельєф саркофага IVct., Ватиканський музей) [25, с. 38]. В іконографії проклятої смоківниці виділяємо два варіанти зображення: 1. Христос з апостолами приходить до вкритої листям смоківниці, проклинаючи її (мініатюра Євангеліє Овсіана, XIV ст.) [27]; 2. Христос підходить до дерева, коли воно уже скинуло листя (фреска з циклу чудес Христових, майстра Діонісія, Ферапонтів монастир, 1502-1504 рр.) [15, с. 92]. На гравюрах середини XVII ст. Акафістів Христа (іл. 2.1) [1, с. 54] представлено перший визначений нами тип. Никодим Зубрицький подає Ісуса з апостолами на тлі нічного пейзажу із зображенням місяця (іл. 2. 2) [4, с. 54]. Цей сюжет інтерпретують дослідники як Христос з апостолами в Гетсиманському саду [21, с. 257]. Його аналогії маємо на гравюрах А. Дюрера та Б. Пассері [29]. Зображення символізують передбачення Христом своїх страстей (іл. 2.3). мистецтво іконографія євангельський гравюра чудо

Про ходіння Ісуса по воді оповідає 4-й кондак Акафіста Христа: «Апостол твій Петро, маючи в душі бурю хтивих поглядів, потопав, побачивши Тебе, що тіло маєш та по воді ходиш, визнав Тебе як Бога істинного і руку спасенну одержавши...» [5, с. 59]. Про це чудо говорять євангелісти Матвій, Марко та Іван, проте лише Матвій (Мт. 14. 28) розповідає про чудесний порятунок апостола Петра. В описі Єрмінії [9, с. 102] сюжет передбачає розгорнуте трактування: зображення Христа, Петра, корабля з апостолами в ньому, на тлі бурхливих хвиль, пейзажу та архітектури. Така іконографія характерна для ранньохристиянських пам'яток (розпис у Дура-Європос, 232-256 рр.) [19, с. 328] і самостійних композицій (гравюра, «Євангеліє Учительне», Київ, 1637 р.) [20, с. 155]. У XVII ст. у цій композиції Акафіста Христа основними є постаті Ісуса та Петра, натомість корабель і хвилі трактуються схематично (іл. 3.1) [3, с. 52]. Відгомоном рукописних мініатюр є зображення персоніфікації вітру у вигляді голови юнака, що подихом розбурхує море (іл. 3.2) [4, с. 57]. Динамічні ракурси Христа, апостола Петра, реалістичне трактування хвиль, наслідуючи західноєвропейських граверів (іл. 3.3) [29], характерні для кінця XVII-початку XVIII ст. (фрагмент стінопису з церкви св. Юра в Дрогобичі, друга половина XVII ст.; гравюри київських видань «Акафісти», 1731 р. [20, 192] та «Євангеліє», 1746 р. [14, с. 401]). Це чудо відображене в бароковій поезії віршем І. Максимовича «Св. апостол Петро», у якому поет окреслює християнську догму цього сюжету: не віра йде від чуда, а чудо від віри [11, с. 46]. Христос торкається Петра за зап'ястя. У вавилонському та давньоєгипетському мистецтві цей жест притаманний божеству, що веде людину в загробний світ [26]. В іконографії «Зішестя в Ад» Христос бере за зап'ястя Адама, витягуючи його з Аду (фреска, Софія Київська, ХІ ст.; мініатюри Київського псалтиря, 1398 р.) [16, с. 226]. Цей жест зустрічається на іконах Св. Миколая з житієм у композиції Порятунок потопаючого (ікона з Радружа, початок XIV ст.) [7, с. 14].

Четвертий ікос Акафіста Христа «Сліпець, як почув, що ти проходиш повз нього дорогою, виголосив: «Ісусе, сину Давидів, помилуй мене». А Ти, покликавши його, відкрив йому очі...» [5, с. 59] ілюструє зцілення Ісусом сліпого. Порівнюючи тексти Євангелій, Акафіста Ісусу Найсолодшому та описи Єрмінії [9, с. 106], виділяємо такі різновиди цієї іконографії: а) Христос зцілює сліпого на ім'я Вартимей; б) зцілення сліпого у Вифсаїді; в) зцілення народженого сліпим біля Сілоамської купелі, із зображенням самої купелі; г) зцілення двох сліпих [22, с. 163]. Сюжет «Зцілення сліпого у Сілоамській купелі» від XVII ст. стає частиною іконографії неділь П'ятидесятниці [10, с. 67] (наприклад, ікона з іконостаса монастиря у Крехові, авторства

І.Рутковича, 1689 р.) [16, с. 212] та є самостійним зображенням (ікона зі Спасо-Преображенського собору в Сорочинцях, початок XVШ ст.) [24, с. 150]. В Акафістах Ісуса Христа представлено зцілення сліпого в першому окресленому нами варіанті іконографії. На гравюрах другої половини XVII ст. постаті Ісуса, що стоїть та схиленого навколішки сліпця домінують у композиції, апостоли трактуються фраґментарно (іл. 4.1) [1, с. 71]. Дія відбувається на тлі фантастичного умовного пейзажу та архітектури. Від кінця XVII ст. з'являються елементи реального пейзажу (зображення пальми) [4, с. 55]. Зазвичай сліпого зображують з посохом у руці, у поклоні на одну чи обидві ноги або зі схрещеними на грудях руками (фрагмент стінопису Акафіста Христа із церкви св. Юра в Дрогобичі, друга половина XVII ст. (іл. 4.2); гравюри «Зцілення сліпого від народження» з Тріодей Квітних, Київ, 1631 р. [8, с. 260]; Львів, 1663 р. [20, с. 117]). Як ми вже зазначали, таке положення рук притаманне Ісусові та воскреслому юнакові з Наїну. Наші митці, як і західноєвропейські, показують момент дотику Христа до очей сліпця, акцентуючи на реальності події (іл. 4.3) [28]. У 10-му ікосі Акафіста Ісусу Христу: «Царю предвічний, Утішите- лю, Христе Істинний. Очисти нас від усякої скверни, як очистив ти десять прокажених...» [5, с. 64] розповідається про зцілення хворих на проказу. Про це чудо пише євангеліст Лука (Лк. 17. 11-19). На середньовічних пам'ятках композиція складається з двох сюжетів: 1) Ісус та групи з 10-ти прокажених, тіла яких вкриті проказою; 2) Перед Христом та Петром схилився у поклоні один з 10-ти очищених прокажених, інші 9 прямують далі (мініатюра Кодексу Ауреуса, ХІ ст.). Найчастіше прокажені зображуються з ознаками хвороби на шкірі (фреска з монастиря у Дечанах, Сербія, XIV ст.; гравюра, Євангеліє, Львів, 1636 р. [8, с. 567]). Гравюри Акафіста Христа другої половини XVII ст. уявною діагоналлю ділять композицію на дві частини: а) Христос і апостоли; б) 10 прокажених (іл. 5.1) [1, с. 70] (з ознаками прокази у вигляді цяток), які стоять на тлі міських мурів, щоби підкреслити, що хворі жили за межами міста. На гравюрі Н. Зубрицького (іл. 5.2) [4, с. 57] перший прокажений зображений зі схрещеними на грудях руками (як син вдови з Наїну та сліпий у Акафісті Христа) приймає благословення від Ісуса. На гравюрі Біблії Піскатора, 1604 р. (іл. 5.3) [28] прокажені зображені без видимих ознак хвороби. Ця іконографія не відома в українському мистецтві за межами Акафіста Христа.

Одинадцятий кондак Акафіста Христа: «Пісню від усього серця приношу Тобі я, недостойний, і, як ханаанянка, взиваю: «Ісусе, помилуй мене»! Не дочку бо маю, а тіло, пристрастями розбещене і лютістю розпалене, подай же зцілення мені.»! [6, с. 65]-зображує зцілення дочки ханаанянки. Про це чудо оповідають євангелісти Матвій (Мт. 15. 21-28) та Марко (Мр. 7. 24-30). На фресці з монастиря у Дечанах (Сербія, XIV ст.) поряд з Ісусом та схиленою у поклоні жінкою сидить дочка, з уст якої виходить біс у вигляді крилатої потвори. В українському мистецтві цей сюжет представлений лише в іконографії Акафіста Ісуса Христа. Поодинокими прикладами зцілення біснуватих є клейма на іконах Св. Миколая з житієм (ікона з Радружа, кінець XIV-початок XV ст.) [7, с. 14] та Св. Василія Великого з житієм [12, с. 110]. В іконографії Акафіста Христа основу композиції формують постаті Ісуса та жінки-хана- анянки, що стоїть на колінах (гравюра «Акафісти», Київ, 1663 р.) (іл. 6.1) [1, с. 71]; фрагмент стінопису Акафіст Христа із церкви св.

Юра в Дрогобичі, друга половина XVII ст.), зображуючи момент, що передує зціленню дочки, а не безпосередню дію (вихід демона). Подібне трактування сюжету подає І. Вірікс (іл. 6.3). На цій гравюрі біля ніг жінки зображений собака як символ того, що вона була язичницею та не мала права просити про зцілення для дочки. Цей мотив з'явиться в українській гравюрі початку XVIII ст. («Акафісти», Київ, друкарня лаври, 1706 р.). На гравюрі «Акафістів» (Львів, 1699 р.) обидві постаті подані фронтально, розвернені до глядача (іл. 6.2) [4, с. 66]. Цікаві деталі містить гравюра Євангелія Учительного, Київ, 1637 р. [20, с. 164] та збірника проповідей А. Радивиловського «Вінець Христа», Київ, 1688 р. Христос, бесідуючи з учнями, вказує на зрубане дерево, лева біля нього, не звертає уваги на жінку обабіч. На задньому плані бачимо місто, до якого йдуть хлопець з дівчиною. Іконографія гравюри потребує додаткового аналізу.

Висновки

Іконографія чудес Христових Акафіста Ісуса Христа в українському мистецтві XVII-XVIII ст. завдяки композиційним і стильовим пошукам граверів і живописців набула самобутніх рис, збагатилася новими сюжетами. Наші майстри використали здобутки європейського барокового мистецтва: символічність і метафоричність образів; геометричний принцип побудови композицій з використанням діагонального поділу, що підкреслював рівень святості зображень [23, с. 156]; гіперболізацію головних дійових осіб поряд з другорядними. Ми простежили поступовий перехід від площинного трактування до реалістичного; від статичного зображення персонажів-до динамічних ракурсів. Поява чудес Христових в іконографії була зумовлена не лише ілюстративним відтворенням текстів Акафіста Христа, а розвитком богословської літератури, національним і культурним піднесенням середини XVII ст. Зображені в Чудесах Христових євангельські події відображали реальні, дивовижні явища (наприклад, зцілення), що відбувалися у житті людини XVII-XVIII ст. Ці сюжети залишаються мало вивченими, потребують подальших досліджень іконографічних особливостей зображень та їхнього впливу на сучасну іконографію Чудес Христових.

Бібліографія

1. Акафисти. Київ : друкарня лаври, 1663. 244 арк. Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Київ, Кир. 35.

2. Акафисти і... мольби... Київ : друкарня лаври, 1674. 246 арк. Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Київ, Кир. 642 (2).

3. Акафисти з стихирами і канонами. Київ: друкарня лаври, 1693. 272 арк. Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Київ, Кир. 146 П.

4. Акафисти з стихирами і канонами. Львів : друкарня братства, 1699. 148 арк. Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Київ. Кир. 637.

5. Акафіст до Господа нашого Ісуса Христа. Молитовник з псалтирем. Київ, Харків, Львів : ПВ Святогорець, 2010. 572 с.

6. Бобров Ю. Г. Основи иконографии древнерусской живописи. Санкт-Петербург : Аксиома, Мифрил, 1996. 256 с.

7. Гелетович М. Святий Миколай з житієм. Львів : Свічадо, 2008. 152 с.

8. Гусева А. А., Каменева Т. Н. Украинские книги кирилловской печати

1574-первой половини XVII вв. Вип. І; Каталог зданий, хранящихся в Государственной Библиотеке СССР. 1976. 448 с.

9. Єрмінія Діонісія Фурноаграфіота. Издательство Свято-Владимировского Братства. По изданию Киево-Печерской Лавры, 1868. Москва, 1993. 200 с.

10. Жолтовський П. М. Український живопис XVI-XVII ст. Київ : Наукова думка, 1978. 327 с.

11. Журавльова С. С. «Алфавит Собраньій, рифмами сложений...» Святителя Іоанна Максимовича, як явище агіографічної культури українського бароко / наук. ред. архієпископ Ігор (Ісіченко). Бердянськ : БДПУ, 2012. 238 с.

12. Катрій Юліан. Пізнай свій обряд. Львів : Монастир Свято-Іванівська Лавра, Видавничий відділ «Свічадо», 2004. 472 с.

13. Козак Н. Жест «благого мовчання» в українській іконографії Христа. Образ Христа в українській культурі : зб. наук. праць. Київ : Вид. дім «КМ Академія», 2003. С. 152-160.

14. Логвин Г. Н. Гравюри українських стародруків XVI-XVШ ст. Київ : Дніпро, 1990. 250 с.

15. Нерсеян Л. Дионисий иконник и фрески Ферапонтова монастыря Москва : Сєверньїй паломник, 2006. 168 с.

16. Овсійчук В. А., Крвавич Д. П. Оповідь про ікону. Сімферополь : Таврида, 2001. 395 с.

17. Овсійчук В. А. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок. Київ : Наукова думка, 1991. 400 с.

18. Патріарх Дмитрій (Ярема). Іконопис Західної України ХІІ-XV ст. Львів : Друкарські куншти, 2005. 450 с.

19. Покровский Н. В. Евангелие в памятках иконографии преимущественно византийских и русских. Москва : Прогресс-Традиция, 2001. 564 с.

20. Свенціцький І. Початки книгопечатанния на землях Украини. Жовква : Друкарня чину Св. Василія Великого, 1924. 86 с.

21. Стасенко В. Христос та Богородиця в дереворізах кириличних книг Галичини XVII ст.: особливості розробки та інтерпретації образу. Київ : Видавничий центр Друк, 2003. 340 с.

22. Степовик Д. В. Українська гравюра Бароко. Київ : Кліо, 2013. 495 с.

23. Степовик Д. В. Українська графіка XVII-XVII ст. Еволюція образної системи. Київ : Наукова думка, 1982. 329 с.

24. Сорочинський іконостас : альбом / автори : Дорофієнко І., Міляєва Л., Рутковська О. Київ : Родовід, 2010. 168 с.

25. Fohn Beckwith. Early Christian and Byzantine Art. New Heven and London, Yale University Press, 1993. 388 s.

26. Иванова Светлана Валерьевна. Типология жеста: «захват запястия». URL : http://www.bogoslov.ru/text/656054.html (дата звернення: 12. 07. 2018).

27. Иеромонах Ириней Пиковский. О бесплодной смоковнице. Проповедь в Великий Понедельник. URL : http://www.pravoslavie.ru/34684.html (дата звернення: 15. 07. 2018).

28. Лицевая Библия Пискатора (Висхер, Фишер). Theatrum Biblicum Visscher. URL : http://raremaps.com.ua/books/лицевая-библия-пискатора -висхерфише (дата звернення: 29. 07. 2018).

29. Searchthe Collections. Fine Arts Museums of San Francisco. URL : https://art. famsf.org ( дата звернення: 28. 08. 2018).

References

1. Akafist. (1663). [Akathist. Kyiv, printing house of lavra]. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, Kyr. 35. [on Cyrillics].

2. Akafist. (1674). [Akathists, Kyiv, printing house of lavra]. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, Kyr. 642 (2). [on Cyrillics].

3. Akafisty z stykhyramy I kanonamy. (1693). [Akathists with sticherons and canons. Kyiv, printing house of lavra]. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, Kyr.146 П. [on Cyrillics].

4. Akafisty z stykhyramy i kanonamy. (1699). [Akathists with sticherons and canons]. Lviv, printing house of Brotherhood. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, Kyr. 637. [on Cyrillics].

5. Akafist Isuse Khrystа. (2010). [Akathist to Jesus Christ]. (2010). Prayer book with psalter. Four the dition, PW Sviatogorec. Kiev, Kharkiv, Lviv. [in Ukrainian].

6. Bobrov Yu. H. (1996). Osnovy ikonohrafii drevneruskoi zhyvopisy. [Fundament also iconography of ancient Russian painting]. Saint Petersburg: Aksyoma Mifril. [in Russian].

7. Heletovych M. (2008). Svyatyi Mykolai z zhytiiem. [St. Nicholas with life]. Lviv: Svichado. [in Ukrainian].

8. Husieva A. A., Kameneva T. N. (1978). Ukrainskye knyhy kyryllovskoi pechaty XVI-XVIII vekov. Vypusk 1. [Ukrainian books of the Cyrillprint XVI-XVIII centuries]. Edition 1. Moscow. [in Russian].

9. Yerminiia Dionisiya Furnohrafiota. (1993) [Yermina Dionysius Full- graphite]. Moscow : Publishing house of the St. Vladimir Brotherhood. According to the edition of Kiev Pechersk Lavra, 1868. [in Russian].

10. Zholtovskyi P. M. (1978). Ukrainskyi zhyvopys XVI-XVI st.. [Ukrainian painting XVI-XVII centuries].-Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

11. Zhuravlova S. S. (2012) “Alfavyt Sobranyi ryfmamy slozhenyi...” Svt. Ioana Maksymovycha iak fenomen ahiohrafichnoi kultury ukrainskoho baroko). ["The Alphabet of Assemblies, rhymes folded...” of Ioan Maximovic has a phenomen on of the hagiographic culture of the Ukrainian Baroque: a monograph]. Berdyansk : BDPU [in Ukrainian].

12. Katrii Yulian. (2004). Piznai svii obriad [Know your rite. Thir dedition, corrected and supplemented]. Lviv : Monasteryo fSt. Ivanivska Lavra, Publishing Department “Svichado [in Ukrainian].

13. Kozak N. (2003) Zhest “blahoho movchannia” v ukrainskii ikonohrafi iKhrysta [Thegestureof "good silence" in the Ukrainian iconography of Christ]. Obraz Khrysta v ukrainskii kulturi: zbirnyk naukovych prac. The image of Christ in Ukrainian culture: Sb. sciencesworks, Kyiv : Pablishinghouse "KM Academy", 152-160 [in Ukrainian].

14. Lohvyn H.N. (1990). Hraviury ukrainskykh starodrukiv XVI-XVIII st. [Engravings of the Ukrainian early printed books of the XVI-XVIII centuries], Kyiv, “Dnipro” [in Ukrainian].

15. Nerseian L. (2006). Dyonisyi ikonnyk i fresky Ferapontova monastyria [Dionisius icon and frescoes of the Ferapontov Monastery]. Moscow: Northern Pilgrim [in Russian].

16. Ovsiichuk V. A., Krvavych D. P. (2001). Opovid pro ikonu [Thestory about the icon]. Simferopol, “Tavrida” [in Ukrainian].

17. Ovsiichuk V. A. (1991). Maistry ukrainskoho baroko. Zhovkivskyi hudozhnii oseredok [Masters of the Ukrainian Baroque. Zhovkiv Art Center]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

18. Patriarch Dmytrii (Yarema). (2005). Ikonopys Zachidnoi Ukrainy XII-XV st. [Iconography of Western Ukraine XII-XV centuries]. Lviv [in Ukrainian].

19. Pokrovskyi N. V. (2001). Yevanheliie v pamiatkakh ikonohrafii pryimushchestveno vizantiiskych I russkych. [Thegospelin monuments of iconography predominantly Byzantine and Russian]. Moscow: Prohress- Tradyciia [in Russian].

20. Sventsitskyi I. (1924) Pochatky knyhopechatannia na zemliach Ukrainy.

[The beginning of bookprinting on the lands of Ukraine]. Zhovkva, Drucamia chynu Sv. Vasyliia Velycogo. Printinghouse of the Ordero fSt. Basil the Great [in Ukrainian].

21. Stasenko V. (2003). Khrystos ta Bohorodytsia v derevorizach kyrylychnykhknyh Halychyny XVII st.:osoblyvosti rozrobky ta interprytatsii obrazu.[Christ and the Virginin the woodcuts of the Cyrillicbooks of Galicia in the seventeenth century: features of the development and interpretation of the image]. Kyiv: Publishing center “Klio”. [in Ukrainian].

22. Stepovyk D. V. (2013). Ukrainska hraviura Baroko [Ukrainian Baroque Engraving], Kyiv, “Klio” [in Ukrainian].

23. Stepovyk D. V. (1982). Ukrainska hrafika XVII-XVIII st.. Evoliutsiia obraznoi systemy. [Ukrainian graphicart of the XVII-XVIII centuries. Evolution of a figurative system], Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

24. Sorochynskyi iconostas: Albom. [Sorochinskyi conostasis: Album] (2010) [in Ukrainian].

25. Fohn Beckwith. (1993). Early Christian and Byzantine Art. New Heven and London, Yale University Press..

26. Ivanova S.V. Typolohiia zhesta: “zachvat zapiastyia” [Typology of the gesture: "grasping the wrist"]. Retrieved from:http://www.bogoslov.ru/text/ 656054.html [in Russian].

27. Iyeromonakh Pikovskyi I. O besplodnoi smokovnyce. Propovid v Velykyi Ponedelnyk. [About the fruitless figurine. Sermonon Great Monday]. Retrieved from: http://www. pravoslavie.ru/34684.html [in Russian].

28. Litsevaya Bibliya Piskatora (Viskher, Fisher). Theatrum Biblicum Visscher. [Facial Piskator's Bible (Vischer, Fisher). Theatrum Biblicum Visscher]. Retrieved from: http://raremaps.com.ua/books/.nH^BaH-6H6.nHH-nHa<aTO- pa-BHCxep^nme [in Russian].

29. Search the Collections. Fine Arts Museums of San Francisco. Retrieved from: https://art.famsf.org

Додатки

Размещено на Allbest.ru