Національно-романтичні прояви стилю модерн (сецесії) в українському малярстві модернізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національно-романтичні прояви стилю модерн (сецесії) в українському малярстві модернізму

Юлія Бабунич

кандидат мистецтвознавства,

ст. викладач кафедри історії і теорії мистецтва

Львівської національної академії мистецтв,

Анотація

У статті висвітлено стильові пошуки сецесії (модерну) у контексті формотворчих принципів в українському малярстві модернізму. У роботі виявлено особливості модерну, стильові, зображальні, ідейні пошуки низки українських художників першої третини ХХ ст. Висвітлено жанрові відмінності засад модерну в українському живописі та їхній синтез іншими стильовими тенденціями. Досліджено філософське та світоглядно-естетичне підґрунтя модерну в мистецтві цього часу. У статті доведено, що потужні інспірації модерну потрапляли на наші землі через митців, які навчалися у Кракові, Відні, Мюнхені: М. Жука, Ф. Кричевського, О. Новаківського, О. Мурашка, А. Маневича. У публікації виокремлено регіональні особливості модерну в українському малярстві: тяжіння західноукраїнських митців до монументально-декоративних релігійних композицій, а східноукраїнських - до картин-панно на світську тематику. Також вказуються національні джерела модерну в українському малярстві, які органічно поєднуються із західноєвропейськими образно-пластичними принципами. Декоративна краса природи незмінно домінує у пейзажах А. Маневича, який стилізує її форми, синтезуючи у своїй творчості новітні художні тенденції імпресіонізму, постімпресіонізму, модерну в поєднанні з реалістичними традиціями українського пейзажного жанру. Ф. Кричевський у творчості поєднує новації модерну з декоративністю народного мистецтва, його роботи характеризуються широтою задуму, впевненістю рисунку, увагою до деталей, епічністю образів. М. Жук близько стояв до літературного символізму і модерну, найбільше розвиваючи у власній творчості жанри декоративного панно і портрета. Художник вдається до символіки, поетизації образів, сміливо наповнюючи їх асоціаціями. Творчість В. Максимовича демонструє зв'язки з мистецтвом модерну і символізму, його панно незвичні за задумом і технікою виконання - сповнені романтизму, поєднують реальне і стилізоване. Визначальна риса творчості К. Піскорського - глибина художнього світогляду і філософічність, врівноваженість композиційних елементів, ритмічність, геометризованість об'ємів і чітка лінійність входять до арсеналу виражальних засобів митця..

Ключові слова: модерн, сецесія, образ, мистецтво, модернізм, малярство.

ANNOTATION

YuliaBabunych. National-romantic manifestations of secession in the Ukrainian painting of modernism.

Background. The article highlights the stylistic search for secession (modern) in the context of formative principles in Ukrainian painting of modernism.

Objectives. The work reveals the features of modern, stylistic, pictorial, ideological search of a number of Ukrainian artists of the first third of the twentieth century. The genre differences of the principles of secession in Ukrainian painting and their synthesis by other stylistic tendencies are highlighted. The philosophical and ideological-aesthetic basis of secession in the art of the first third of the XX century is studied. жанр український живопис модерн

The decorative beauty of nature invariably dominates in A. Manevych's landscapes. He stylizes its forms, synthesizing in his work the latest artistic trends of Impressionism, Post-Impressionism, secession in combination with realistic traditions of the Ukrainian landscape genre. F. Krychevsky in his work combines the innovations of secession with the decorativeness of folk art. His works are characterized by breadth of design, confidence in drawing, attention to detail, epic images. M. Zhuk was close to literary symbolism and secession, most developing in his own work genres of decorative panels and portraits. The artist resorts to symbolism, poeticization of images, boldly filling them with associations. The work of V. Maksymovych, as well as M. Zhuk, demonstrates connections with the art of secession and symbolism. His panels - unusual in design and technique - are full of romanticism, combining the real and stylized. The defining feature of K. Piskorsky's work is the depth of his artistic worldview and philosophical nature. The balance of compositional elements, rhythmicity, geometry of volumes and clear linearity are among the main arsenal of the artist's means of expression.

Results. The article proves that powerful inspirations of secession came to our lands through artists who studied in Krakow, Vienna, Munich: M. Zhuk, F. Krychevsky, O. Novakivsky, O. Murashko, A. Manevych. The publication highlights the regional features of secession in Ukrainian painting: the attraction of Western Ukrainian artists to monumental and decorative religious compositions, and Eastern Ukrainian - to paintings on secular themes. The national sources of secession in Ukrainian painting, which are organically combined with Western European figurative and plastic principles, are also indicated.

Key words: modern, secession, image, art, modernism, painting

Постановка проблеми

Модерн, що з'являється на зламі ХІХ - ХХ ст., ґрунтується на створенні нової філософії і практики сучасного мистецтва, що відмовлялася від класичної європейської мистецької традиції й творила якісно нові зміни. Із цієї точки зору модерн може розглядатися на рівні з імпресіонізмом і символізмом як передумова виникнення модернізму загалом. Формуючись у надрах модерну, передумови виникнення мистецтва модернізму в Україні поєднували європейські традиції з формами традиційного народного мистецтва. Потужні інспірації модерну потрапляли на наші землі через митців, які навчалися у Кракові, Відні, Мюнхені: М. Жука, Ф. Кричевського, О. Новаківського, О. Мурашка, А. Маневича. Реґіональні особливості модерну в українському малярстві проявилися у тяжінні західноукраїнських майстрів (Ю. Буцманюка, М. Сосенка, М. Бойчука) до релігійного живопису (насамперед, стінопису, вітражу), а східноукраїнських -- до картин-панно на світську тематику (М. Жук, Ф. Кричевський, В. Максимович). Національні джерела модерну в українському малярстві органічно поєднуються із західноєвропейськими образно-пластичними принципами.

Мета статті - проаналізувати національні прояви стилю модерн (сецесії) в українському малярстві модернізму, а також їхні реґіональ- ні особливості.

Актуальність роботи полягає у поглибленій інтерпретації художньо-стильових та регіональних особливостей модерну в українському малярстві, розгляді жанрової специфіки творів, а також індивідуальної манери художників.

Виклад основного матеріалу

Стильові, зображальні, ідейні пошуки митців на зламі ХІХ - ХХ ст. створили основні передумови для розвитку новітніх художніх течій кількох наступних десятиліть [1, с. 114]. Це, насамперед, відмова від реалістичних традицій, потяг до епатажних акцій, створення універсальної художньої мови. Серед найбільш показових у цьому плані художніх напрямів - фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, експресіонізм, супрематизм та ін.

Декоративна краса природи незмінно домінує у пейзажах А. Маневича, який стилізує її форми, синтезуючи у своїй творчості новітні художні тенденції імпресіонізму, постімпресіонізму, модерну в поєднанні з реалістичними традиціями українського пейзажного жанру [2, с. 7]. 1908 року в Києві відбулася виставка «В мире искусства». На ній разом з російськими представниками модерну були й твори українців -- О. Екстер, А. Маневич, М. Бурачек та ін. А. Маневич вчився разом з О. Екстер, О. Богомазо- вим, О. Архипенком у Київському художньому училищі. Наприкінці 1909 -- на початку 1910 р. відбувається перша персональна виставка А. Маневича у Києві, 1913 р. -- у Парижі. Тогочасна вітчизняна і зарубіжна преса відзначила інтимну красу пейзажів автора [2, с. 4].

Початковий етап творчості художника сповнений образів невеликих містечок Поділля, Чернігівщини і Києва («Дніпро біля Києва», 1910-1913 рр., «Весна на Куренівці», 1914-1915 рр., «Міський пейзаж», 1914 р.). Динамізм ліній свідчить про темпераментну манеру митця. Лінійна стилізація, застосування темного контуру посилюють звучання кожного окремого кольору в полотнах А. Маневича. Домінантою більшості полотен стають дерева, виразний малюнок яких демонструє химерний ритм ліній, культивований модерном. До цього напрямку митець активно долучився, навчаючись у Мюнхені, переймаючи красу ліній, характерну декоративність кольору. «В пластиці дерев чітко простежуються особливості стилю модерн... Однак для Маневича модерн -- ... радше спосіб світобачення, в якому переважає сила і краса лінії, площини, кольору» [2, с. 7]. У своїх малярських роботах митець ефективно поєднує експресію мазків та емоційність барв, декоративність форм і чіткість контурних ліній («Містечко», 1917-1919 рр.).

Ритм ліній у взаємодії з чорним контуром повторює враження рельєфності у картинах художника, складного декоративного візерунку в пейзажах. Тут мазки стають легкими і динамічними, тіні прозорими, світлоповітряне середовище мерехтливим. Яскравим зразком такого пейзажу у творчості А. Маневича є картина «Сифонія весни» (1912 р.) -- надзвичайно настроєва робота завдяки тонким градаціям кольору, вишуканому плетиву лійного візерунку і декоративності композиційного вирішення. Тональні градації тут надзвичайно гармонійні, сповнені емоційної виразності. Мазок характеризується пластичністю і, водночас, рвучкістю. Художник продемонстрував себе не лише як поціновувач природи і краси навколишнього світу, але і як добрий знавець української національної школи пейзажного малярства.

Федір Кричевський у творчості поєднує новації модерну з декоративністю народного мистецтва. Його роботи характеризуються широтою задуму, впевненістю рисунку, увагою до деталей, епічністю образів. За висловом О. Федорука, «брати Василь і Федір Кричевські . своєю самобутньою багатовимірною творчістю визначили високий рівень українського образотворчого мистецтва в усіх його синтетичних виявах і сфокусували ідеї національної мистецької ідентичності. Федір Кричевський був одним з тих, хто заклав підвалини української живописної школи в Києві, своєю творчістю знаменував новий етап розвитку українського мистецтва» [3, с. 3]. Монументалізм декоративної форми художник синтезує з традиціями національного живопису та етнографізмом. У творчості Ф. Кричевського поєднані естетичні засади модерну і звернення до національних традицій як одна зі світоглядних установок мистецтва доби модернізму.

У триптиху «Життя» (1925-1927 рр.) митець «комбінує декоративність Клімта із зухвалою скульптурністю форми», лінія та об'єм творять пластичну єдність [4, с. 33]. Глибоко національні твори-частини триптиху «Любов», «Сім'я», «Повернення» і епічністю оповіді, і виражальними засобами, насамперед, колоритом, пов'язані з українським фольклором. Філософське підґрунтя роботи проявляється у намаганні Ф.

Кричевського передати споконвічну циклічність життя селянської родини. Його малярська візія основоположних людських цінностей підкреслена динамічністю композиційної побудови, декоративністю колориту, метафоричністю пластичної мови. Філософської глибини художник досяг за допомогою величі узагальнених ритмів, абстрагованої символіки, гармонійності декоративної живописної мови.

Портретний доробок майстра відзначається постійними пошуками композиційного й образного вирішення і глибоким розумінням внутрішнього світу людини. «Портрет Л. Ста- рицької на золотому тлі» (1915 р.), «Портрет Н. Кричевської» (1926 р.), «Беатріче» (1911 р.), «Портрет Г. Павлуцького» (1923 р.) демонструють творче переосмислення Ф. Кричевським стилістики модерну. Це проявилося у лінійності ритмів, орнаментальності кольорів, площинності форм та монументальності образів. Останньому, зокрема, сприяє застосування такого композиційного прийому як зображення портретованого з обранням точки огляду знизу. Форма модельована великими площинами й узагальнено, мазок вільний і широкий. Колорит у портретах художника відіграє вагому роль, ґрунтуючись на засадах декоративізму і ритмічному багатстві, видаючи зв'язок не лише з мистецтвом європейського модерну, але й з українською парсуною XVIII ст. [5, с. 179]. «Дама з віялом» (1908-1910 рр.) - яскравий зразок авторського живописного вирішення портрета. Жіночий образ вражає витонченістю, м'якістю манери змалювання, аристократизмом та одухотвореністю.

Поєднання реальності образів з декоративністю композиційно-стильового вирішення надають роботам Ф. Кричевського самобутності та індивідуальності. У процесі пошуку українського національного стилю митець творив синтез художньо-стильових засобів модернізму та декоративності фольклорного мистецтва. Твори Ф. Кричевського сповнені філософської глибини й відображають його світогляд шляхом застосування глибокого національного колориту, узагальненості ритмічної будови, символіки, гармонійності малярської мови.

Михайло Жук близько стояв до літературного символізму й модерну, найбільше розвиваючи у власній творчості жанри декоративного панно і портрета [6, с. 1341]. Його ранні живописні роботи «Жіночий портрет» (1903 р.), «Гуцул», «Дівчина в кріслі» (1902 р.), «Портрет батька» (1904 р.), «Казка» (1914 р.) ілюструють вплив нових західноєвропейських течій, потяг до декоративізму та орнаментальності. Художник вдається до символіки, поетизації образів, сміливо наповнюючи їх асоціаціями. Навчання у Краківській академії красних мистецтв у класі С. Виспянського прищепило молодому українському художникові стійку любов до природного начала, до світу квітів і рослин. Саме під впливом цих навчальних студій М. Жук виробляє власну авторську манеру і любов до вирішення тла своїх картин у вигляді стилізованої рослинної орнаментики [6, с. 1340]. Митець використовує символіку розмаїтих квітів для підкреслення психологічного стану пор- третованої людини або декоративності панно. Окрім того, М. Жук часто малює квіти як самостійний «Персонаж», що можемо спостерігати на прикладі творів, виконаних упродовж 19081919 рр. - «Гвоздики», «Хризантеми», «Іриси», «Каштан».

Міфопоетика творів М. Жука відображає не лише його мистецькі зацікавлення, але й загалом світогляд. Особливо яскраво міфопоетика звучить у панно художника. Одним з перших декоративних панно у доробку митця став твір «Лілія» 1908 р., потім цю лінію творчості продовжує в роботі «Іриси» (1914 р.), де декоративність наростає в ритмічній напрузі. Глибокий філософський зміст закладений у панно «Біле і чорне» (1912-1914 рр.) як втіленні вічної краси, кохання, безсмертя природи. Чистота локальних кольорів, безмежність простору і багатство декоративного тла підкреслюють стан внутрішньої зосередженості крилатих фігур дівчини і хлопця. Бокові частини панно, густо заповнені рослинними мотивами, своїм цвітінням прославляють вічну красу природи та її гармонію з людиною. Міфопоетичний світогляд М. Жука отримує подальше живописне втілення у панно «Казка» (1914 р.), крім того, він писав казки у віршах і прозі. «Жук близько сприймав і поділяв закоханість в українську природу, народні міфи, повір'я...», що незмінно відображалося у казкових сюжетах його робіт [7, с. 93].

Увага до зображення людської натури проявилася в яскравій портретній галереї, що становить вагому частину творчого доробку М. Жука. Портрети Миколи Хвильового, Михайла Коцюбинського, Михайла Бойчука, Миколи Вороного та інших видатних діячів української культури першої третини ХХ ст. демонструють уважне ставлення художника до внутрішнього світу моделі, намагання розгадати психологічну суть свого героя. Незмінним залишається декоративно і площинно трактоване тло портретів, часто із застосуванням квіткових мотивів як символічного підтексту [8, с. 105]. До прикладу, у потреті М. Коцюбинського (1907 р.) ми бачимо барвисте тло з настурцій, що справляють враження строкатого килима з яскравими червоними кольоровими акцентами. У портреті К. Грушевської (1910-ті рр.) М. Жук поєднує художньо-стильові риси модерну і символізму для передачі емоційної напруги і внутрішнього стану портретованої. Вагома роль лінії, ритму і декоративізм кольору свідчать про переосмислення рис європейського модерну, але в контексті вітчизняного мистецтва. «Автопортет» 1908 р., як і попередня робота, виконаний погрудно, але вже у формі диптиха. Незмінна декоративна стилізація тла поєднує дві частини твору в одне непорушне ціле, водночас зберігаючи малярську самобутність кожної з них. Особливою інтимністю і камерністю відзначаються зображення членів родини майстра -- батька, дружини, синів. Тут вправність Жука-портретиста підсилюється теплотою і прихильністю до найменших індивідуальних характеристик близьких людей. На думку Л. Соколюк, у творчості М. Жука, попри присутність окремих рис аванґарду, безпредметних деталей, модерн все ж домінує над іншими стильовими проявами [6, с. 1342].

Творчість В. Максимовича, як і М. Жука, демонструє зв'язки з мистецтвом модерну і символізму, зокрема, його твори викликають асоціації з доробком О. Бердслея, М. Врубеля. «Картини художника-полтавця, привезені до Києва, засвідчили, що стиль модерн, який на початку ХХ ст. охопив мало не всі європейські країни, лишив по собі помітний слід і в українській культурі» [9, с. 6]. Панно -- незвичні за задумом і технікою виконання -- сповнені романтизму, поєднують реальне і стилізоване. Наприклад, панно «Казкова царівна» (1910-ті рр.) складається з декоративних площин одягу і тла. Автор вільно оперує лініями, пластикою окремих елементів, рисунок у його творах на чільному місці. В. Максимович вміє створювати прості («Поцілунок», 1910-ті рр.) і, водночас, складні багатофігурні («Карнавал», 1910-ті рр.) композиції. Панно «Оголені», «Аргонавти» (1910-ті рр.) відзначаються ліризмом, загадковістю, особливою привабливістю земних персонажів. Прикметно, що фігури в роботах хужоника вражають атлетично складеними, міцними тілами, що не є характерним для модерну з його потягом до манірності, витонченості, химерності образів.

Декоративізм композицій В. Максимовича балансує на межі загадковості й вишуканості. Для його натюрмортів, фантастичних пейзажів, жанрових композицій, портретів характерні орнаментальне багатство, контурність ліній, «мозаїчне» тло, великі кольорові площини, застиглість оголених атлетичних фігур, стилізованість людських постатей. «Автопортрет» художника (1910-ті рр.) побудований на драматичному контрасті чорного і білого кольорів, демонструючи авторське бачення лінійно-декоративної системи модерну. Індивідуальну манеру митця підкреслює асоціація вишуканих орнаментацій тла в його картинах з візерунками полтавських вибійок, а в колориті прочитуються впливи давньогрецького вазопису [10, с. 74].

Костянтин Піскорський, яскравий представник мистецтва першої третини ХХ ст., у кожній своїй роботі намагається осягнути всесвіт, часто відтворюючи його модель. Визначальна риса творчості митця - глибина його художнього світогляду і філософічність. Врівноваженість композиційних елементів, ритмічність, геометризованість об'ємів і чітка лінійність входять до головного арсеналу виражальних засобів К. Піскорського. У його композиціях бачимо поєднання рис символізму, футуризму і сецесії [11, с. 12]. Митець намагається у роботах поєднати власний внутрішній простір і світовідчуття навколишнього життя. Недаремно центральною у творчості художника є тема космосу і Всесвіту.

У 1910-х рр. художник виконує цикл малюнків з життя українськогонароду --

композиції «Човен Всеплав», «За гранню», «На Десні», «Літо», «Списи» (1918 р.). Знаковою роботою є «Цивілізація» (1917 р.). У коло, що символізує земну кулю, вміщено птаха, який уособлює людину, що перебуває в технічній неволі. Згодом художник задумує серію «Світи», в якій хоче розкрити філософський сенс людського життя і відобразити свої уявлення про Всесвіт, виступаючи, водночас, творцем-фантастом («Полюси», «Небо», 1919 р., «Ідол», 1919 р., «Про зіткнення з світами іншими», «Влада золота», 1919 р., «BoaConstrictor», 1919 р. та ін.). Головними виражальними засобами тут виступають рівновага композиційної побудови, ритмічний уклад і чіткість ліній, геометризована безпредметність.

Української тематики художник торкається в роботах «Україна поневолена» (1919 р.), «Катерина», «Ой у лузі та при березі червона калина», «Пливе човен, води повен» (1919 р.) та ін. Митець часто вдається до використання символів, немов би прагнучи зашифрувати у них певні послання: бачимо червоне небо, човен наповнений червоною водою, що опосередковано може наштовхувати на думку про негативне ставлення автора до агресії більшовизму і тогочасних історичних подій. У творі «Козак Мамай» 1921 р. автор знаходить власне трактування одного з найулюбленіших українських героїчних образів. За висловом Д. Горбачова, «декоративні стилізації Жука, мальовничі симфонії Малевича, необарочна схвильованість Новаківського, майже Ван-гогівська полум'яність Бурачека, візантинізм «київського» Врубеля і «львівського» Бойчука -- той сеце- сійно-фовістичний струмінь підживлював і стимулював аванґардистів...» [12, с. 4].

Висновки

Модерн (сецесія) і модернізм тісно пов'язані і в стильовому, і у формальному вимірі. До прикладу, їхня спільність проявляється потягом до екзотичних чи фантастичних образів, зверненням до барокової культури, орнаментальністю. Це був початок шляху відмови від реалістичних традицій створення власної універсальної образної мови. Надалі низку новітніх явищ позначають фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, експресіонізм, супрематизм тощо. Кожне із цих явищ розгортає передумови процесу виникнення і розвитку модернізму в Україні, виявляє шляхи поєднання європейських підходів з формами традиційного народного мистецтва.

Литература

1. Сарабьянов Д. Стиль модерн. Москва : Искусство, 1989. 296 с.

2. Абрам Маневич. Живопис / авт. вст. ст. О. Жбанкова. Київ : Дух і літера, 2003. 28 с.

3. Федорук О. Український живопис ХХ -- початку ХХІ ст. Український живопис ХХ -- початку ХХІ ст. з колекції Національного художнього музею України = Ukrainian Painting of the 20th-Early 21th Century from the collection of the National Art Museum of Ukraine : альбом / авт. ст. : О. Федорук, І. Возіянова;упорядкув. Ю. Литвинець. Хмельницький : Галерея ; Київ : Артанія Нова, 2006. С. 2--7.

4. Мудрак М. Український авангард. Український модернізм, 1910-1930 = Ukrainianmodernism, 1910-1930 : альбом / Нац. худож. музей України ; авт. ст. : А. Мельник та ін. ; ред. О. Климчук. Хмельницький : Галерея, 2006. С. 31--38.

5. Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини ХІХ -- початку ХХ століття. Київ, Одеса : Либідь, 1990. 312 с. : іл.

6. Соколюк Л. Творчість Михайла Жука в контексті стильових пошуків художньої культури ХХ ст. Народознавчі зошити. 2014. №6 (120). С. 1338--1342.

7. Соколюк Л. Михайло Жук: шляхом модернізму (перший чернігівський період. 1905-1916 рр. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків, 2015. №9-10. С. 79--95.

8. Соколюк Л. Портрети Михайла Жука чернігівського періоду (1905-1916). Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків, 2015. №6. С. 102--117.

9. Горбачова І. Всеволод Максимович. Всеволод Максимович / упор. І. Горбачова. Київ : Задумливий страус, 1996. С. 5--8.

10. Історія українського мистецтва : у 5 т. / гол. ред. Г. Скрипник ; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2008-2012. Т. 5 : Мистецтво ХХ століття. 1048 с.

11. Костянтин Піскорський : альбом / упор. Лідія Лихач. Київ : Родовід, 2006. 136 с.

12. Український авангард 1910-1930 рр. : альбом / автор-упор. Д. О. Горбачов. Київ : Мистецтво, 1996. 400 с. : іл. Укр. і англ.

References

1. Sarab'yanov D. Styl' modern. Moskva :Yskusstvo,

1989. 296 s.

2. Abram Manevych. Zhyvopys/ avt. vst. st. O. Zhbankova. Kyyiv :Dukhilitera, 2003. 28 s.

3. FedorukO. Ukrayins'kyyzhyvopysKHKH -- pochatkuKHKHIst. Ukrayins'kyyzhyvopys KHKH

-- pochatku KHKHI st. z kolektsiyiNatsional'nohokhudozhn'ohomuzeyuUkrayiny = Ukrainian Painting of the 20th-Early 21th Century from the collection of the National Art Museum of Ukraine :al'bom / avt. st. : O. Fedoruk, I. Voziyanova ; uporyadkuv. YU. Lytvynets'. Khmel'nyts'kyy :Halereya ; Kyyiv : Artaniya Nova, 2006. S. 2--7.

4. Mudrak M. Ukrayins'kyyavanhard. Ukrayins'kyymodernizm, 1910-1930 = Ukrainian modernism, 19101930 :al'bom / Nats. khudozh. muzeyUkrayiny ;avt. st.

: A. Mel'nyk ta in. ; red. O. Klymchuk. Khmel'nyts'kyy :Halereya, 2006. S. 31--38.

5. ZhaboryukA. A. Ukrayins'kyyzhyvopysostann'oyitretynyKHIKH -- pochatkuKHKHstolittya. Kyyiv, Odesa :Lybid', 1990. 312 s. :il.

6. SokolyukL. Tvorchist' MykhaylaZhukavkontekstistyl'ovykhposhukivkhudozhn'oyikul'turyKHKHst. Narodoznavchizoshyty. 2014. №6 (120). S. 1338--1342.

7. Sokolyuk L. MykhayloZhuk: shlyakhommodernizmu (pershyychernihivs'kyy period. 1905-1916 rr. VisnykKharkivs'koyiderzhavnoyiakademiyidyzaynuimystetstv. Kharkiv, 2015. №9-10. S. 79--95.

8. Sokolyuk L. PortretyMykhaylaZhukachernihivs'kohoperiodu (1905-1916). VisnykKharkivs'koyiderzhavnoyiakademiyidyzaynuimystetstv. Kharkiv, 2015. №6. S. 102--117.

9. Horbachova I. VsevolodMaksymovych. VsevolodMaksymovych / upor. I. Horbachova. Kyyiv :Zadumlyvyystraus, 1996. S. 5--8.

10. Istoriyaukrayins'kohomystetstva : u 5 t. / hol. red. H. Skrypnyk ; NAN Ukrayiny, In-t mystetstvoznav., fol'klorystyky ta etnolohiyiim. M. T. Ryl's'koho. Kyyiv : IMFE im. M. T. Ryl's'koho, 2008-2012. T. 5 :Mystetstvo KHKH stolittya. 1048 s.

11. KostyantynPiskors'kyy :al'bom / upor. LidiyaLykhach. Kyyiv :Rodovid, 2006. 136 s.

12. Ukrayins'kyyavanhard 1910-1930 rr. :al'bom / avtor-upor. D. O. Horbachov. Kyyiv :Mystetstvo, 1996. 400 s. :il. Ukr. ianhl.

Размещено на Allbest.ru