Народна поетика у творчості Петра Холодного-старшого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Народна поетика у творчості Петра Холодного-старшого

Ольга Собкович, старший науковий співробітник Національного музею «Київська картинна галерея»

Анотація

У статті розглянуто важливу групу творів Петра Холодного-старшого, що разом з сакральними доробком відіграла значну роль у відродженні українського національного мистецтва початку ХХ століття - композиції на фольклорну тематику. Новизна дослідження полягає в комплексному огляді народної поетики у творчості Петра Холодного-старшого в контексті актуальних історичних та культурно-мистецьких реалій зазначеного періоду, що дозволило виокремити характерне, типове та новаторське у творенні художником українського національного мистецтва на основі фольклорних джерел. Зазначена проблематика є новим ракурсом вивчення доробку Петра Холодного-старшого, що дозволяє визначити особливості тематичних зацікавлень та специфіку стилістичного синтезу авторської мови митця, де поєднано стильові напрямки початку ХХ століття з національними традиціями малярства.

Автор застосував такі методи для всебічного дослідження: формальний та стилістичний аналіз для вивчення мистецьких особливостей творів Петра Холодного-старшого за мотивами українського фольклору; порівняльний стилістичний аналіз для виявлення особливості творчої манери художника та її зміни відповідного того чи іншого ідейно-змістового та емоційного навантаження. В результаті дослідження зроблено висновок, що зацікавлення Петра Холодного-старшого фольклором було органічним в контексті двох взаємопов'язаних актуальних тенденцій часу: ідеї «національного відродження» в українській культурі початку ХХ століття, серед характерних рис якої - апелювання до фольклору, як царини збереження національного духу та «винайдення традиції»; через інтерпретацію народної казки, колядки, пісні, думи Холодний-старший передає найактуальніші меседжі «національного відродження» початку ХХ століття.

Навіть сторінки української історії він розкриває через звернення до думи та героїчної поеми кінця XII століття - «Слово о полку Ігоревім», що перейняте мотивами слов'янської народної поезії. Це надало історичній темі фольклорно-поетичного забарвлення, піднесеності, оминаючи акцентування на ілюструванні сюжету. Характерними рисами й особливостями творів Холодного-старшого на основі фольклорних джерел є: поглиблення емоційно-змістового начала; відчуття пісенно-поетичної мелодики у візуальній формі, що створюється музичним ритм колірних плям і ліній; застосування старовинної темперної техніки, яка делікатно згармонізованим колоритом апелює до стародавніх фресок, галицьких ікон. Тож колорит, фольклорний мотив, його сюжет, деталі етнографічного характеру, самобутній стиль виконання творять національно-фольклорне звучання композицій. Новаторська діяльність Петра Холодного-старшого розширила уявлення про можливості інтерпретації фольклорного джерела у формальному та змістовому аспектах в контексті мистецьких пошуків зазначеного часу.

Ключові слова: фольклор, народна поетика, живопис, модерн, дума, колядка.

Annotation

Folk poetics in creative work of Petro Kholodnyi Senior

Olha Sobkovych

The defined issue is the new angle to study Petro Kholodnyi Sr. heritage, that allows to research the thematic interest features and style synthesis specific to artist s original language, where we can trace the modernist style, symbolism, byzantine style and impressionism echoes.

It was observed an important group of artwork by Kholodnyi Sr. in the article. Together with the sacral heritage, they have played a significant role in the reviving of the Ukrainian national art in the first part of XX century - the compositions on the folk themes. The comprehensive review of the folk poetics in creative work by Petro Kholodnyi Sr., is lightened in context of the current historical and art-cultural realities of the defined period, that allowed to distinguish the characteristic, typical and novel features in creating, by Petro Kholodnyi Sr., the Ukrainian national art through appealing to the folk poetics. It was marked, that Petro Kholodnyi Sr. engagement in folklore was natural in context of two essential interdependent tendencies of that period: the idea of the "national reviving” in the Ukrainian culture in the first part of XX century, among the characteristic features of which - appealing to folklore as the field of the national spirit preserving and "tradition discovery”. It is defined the peculiarities of trendsetting technical performance and ideological-stylistic understanding and rendering of the folk poetics in the visual form, that expanded the idea of this source interpretation abilities in form and sense aspects of that period art searches context.

Methods. For holistic analysis, author applied the following methods: form and style analysis to explore the art peculiarities of the artwork, on the Ukrainian folklore motives, by Petro Kholodnyi Sr.; comparative style analysis to detect the features of artist creation manner and its change according to certain one or other ideological-sensitive or emotional message, and to distinguish the differences, between comprehension and visual implementation of the folk poetics in Kholodnyi Sr. creative work in comparison with Russian artists, who, in their creative activities, appealed to the folk well-springs.

Results. Through folk poetics, which he felt delicately, Kholodnyi Sr. propagates the most current messages of "national reviving” in early XX century. In particular, the Ukrainian national history pages he exposes via appealing to such source of its study as ballad (thought) ("The thought of the Black sea windstorm”), that added some folk-poetic colours to the theme; also he refers to one of the most famous ancient Rus literature memorials of the late XII century - "The Lay of Igor's Campaign”, which is saturated with Slavic folk poetry motives. In compositions created by these sources, Kholodnyi Sr. not so much emphasized the ballad subject illustrations or historical annals context as the poetic highness. So there is in his artwork, even on historic themes, a strong, musical in its harmonic melody, rhythm of colourful spots and lines. That's the important individuality of his creations. The same powerful national poetics we can also feel in his creative works on Ukrainian tales, corals and songs motives, where the emphasis is put on enlarging the emotional-sensitivity edge, but not on the external plot, that we can see in such works as "Oh, there is rye on a field”, "Ivasyk and witch” and "The tale of a girl and a peacock”. Poetry and subjective-emotional components of two last creations point out on the affinity to symbolic-modern worldview, where the reality and tale are mixed at the moment. In his works on folk themes, he combined the style trends early XX century with the national painting traditions.

Particularly "The Tale of a girl and a Peacock” corresponds by style to plastic language of modern with its emphasized decorativeness, softness of lines and clear lineal drawing, but in composition "Oh, there is rye on a field” we can see the signs of late modern which includes into its art language the method of stylization one or other famous historical pattern, in this case - byzantinism. Both art work performed in discovered by artist tempera technique which allowed to get that colour tints that enchanted in the ancient Galician icons. So these paintings possess you by delicately harmonized tincture which together with folk motive, its subject and ethnographic details, like heroes' cloths, creates the folk-national sound of composition.

Keywords: folklore, folk poetics, painting, art, modernist style, ballad (thought), carol.

Постановка проблеми

Звернення до фольклору було одним з характерних джерел для творення національного українського мистецтва початку ХХ століття в історичних умовах боротьби за власну державність та ствердження національної окремішності українського народу, самобутності його культури. Адже фольклор - основа розуміння рідної культури, літератури, побуту й етнографії, традицій, обрядів й, частково національної свідомості та своєрідного способу мислення й духу, властивого винятково певному народові. Проте висвітлення процесу творення національного відродження на цій основі має не достатньо об'єктивний характер без дослідження досі не вивченого мистецького спадку тих художників, що спричинилися до цього процесу, залишивши вагомий слід в історії українського мистецтва. До них належить Петро Холодний-старший, який став новатором як в технічній сфері - відродження темперного живопису, так й візуально-стилістичному втіленні української національної теми на основі інтерпретації народної поетики.

Актуальність теми

Зазначена проблематика є новим ракурсом вивчення доробку Петра Холодного-старшого, що дозволяє дослідити особливості тематичних зацікавлень та специфіку стилістичного синтезу авторської мови митця.

Отже, мета запропонованої розвідки полягає в комплексному дослідженні народної поетики у творчості Петра Холодного-старшого, особливостей художньо-стилістичного втілення сюжетів нородних казок, колядок, дум митцем в контексті актуальних пошуків українського мистецтва початку ХХ століття.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Оскільки більшість творів, що розкривають народну поетику у творчості Холодного-старшого зберіглося лише за репродукціями, важливими для дослідження є публікації митців, критиків початку ХХ століття - Д. Антоновича, М. Драгана, М. Голубця, І, Свєнціцького, С. Гординського, які подають опис та мистецьку оцінку творам в контексті шукань українського мистецтва зазначеного періоду. Вони є важливим джерелом для подальших досліджень на які нині спираються мистецтвознавці. Серед сучасних науковців, що, аналізуючи мистецьку діяльність Петра Холодного-старшого, побіжно згадували та давали стислу мистецтвознавчу характеристику творам за фольклорними мотивами Петра Холодного-старшого слід виділити статті Миколи Батога, Олега Сидора, Ольги Жбанкової, Дарини Венгільської, Дарії Даревич. Здебільшого вони мають коротку характеристику та опис робіт «Казка про дівчину і паву» й «Ой у полі жито». Важливі фактологічні данні історичного характеру бачимо у публікаціях Юрія Телячого. Наприклад, його розвідка про історію створення та знищення картини «Ой у полі жито», що також містить цитування оцінки та характеристики твору таких знавців мистецтва, як М. Голубець, С. Гординський та М. Батіг [21].

Фахову мистецтвознавчу оцінку внеску творів Холодного-старшого в українське мистецтво початку ХХ століття та виявлення нового у них подає Валентина Рубан. Вона приділяє увагу творам Холодного-старшого на історичну тематику й виділяє у них поетичну піднесеність легенди, літопису. Акцентує, що характерною рисою творчості Петра Холодного-старшого є «внутрішня спорідненість з образним ладом народної пісні, яку мистець глибоко відчував». У цьому контексті наводяться твори 1910-х років «Княжий город», «Похід Ігоря», «Похід Ігоря на Царгород») [8, с. 968]. Також автор згадує про твір на мотив народної пісні «Ой у полі жито», дає опис його сюжету. Виокремлює твори з суто казковим сюжетом «Івасик і відьма» та «Казка про дівчину і паву» як рідкісні в тогочасному українському живописі приклади символізму [8, с. 969]. Слід зазначити, що розгляд В. Рубан творів Холодного-старшого у їх спорідненості з фольклором є найповнішим на сьогодні. У п'ятому тому «Історії української культури» (Д. Горбачов, О. Найден) знаходимо досить коротке символіко-смислове трактування композиції «Казка про дівчину і паву», наводяться паралелі з обрядовосттю часів язичництва [9, с. 384]. Інші твори П. Холодного-старшого, що дотичні темі, не згадуються.

Узагальнюючи науковий доробок у контексті обраної теми, зазначимо, що, попри наявність публікацій, присвячених художній діяльності Петра Холодного-старшого, комплексного вивчення аспекту народної поетики у його творчій діяльності в контексті історико-культурної ситуації початку ХХ століття залишається за межами сучасних досліджень.

Виклад основного матеріалу

Як зазначає Михайло Драган, «Коли відродження української літератури почалося уже при кінці ХУІІІ ст. - то на тлі українського мистецтва ще довго було тихо...» [7, с. 42]. Петро Холодний-старший слідом за літературою кінця ХУІІІ - початку ХІХ століть, що становилась на основі свідомого визнання народної творчості як носія національних естетичних традицій, стає на шлях відродження самобутності українського мистецтва у нових формах через звернення до фольклорних надбань, які є виразниками національної поетики. Вже у перші роки своєї діяльності (київський період творчості) він звертався до художньої інтерпретації народної казки, пісні, колядки, думи, що стають для нього найважливішими джерелами творення й ствердження самобутності українського національного мистецтва початку ХХ століття. У фольклорі Холодний-старший вбачав ту глибинну сутність народного духу, характеру, психології, «еквівалент до якої повинні знайти сучасні мистці, що утверджували національну ідентичність нової української культури...» [18, с. 138]. Тож народно-поетичну творчість він адаптує у новій візуальній формі, де прослідковуємо відгомін модерну, символізму та візантизму.

Слід зазначити, що національний початок у межах модерну який у той час набув популярності на теренах України й існував як стиль з певною світоглядною і формально-стильовою основою та мав полінаціональний характер [3, с. 27], апелював до пошуку національної ідентичності, самобутності, породжуючи широке русло для фольклорних джерел у візуальну творчість не лише українських, а й, наприклад, російських, польських митців. Художники зверталися до тих чи інших національних традицій, орнаментальних мотивів, композиційних прийомів та фольклорних сюжетів, але фактором зближення лишалися уніфіковані засоби художнього виразу, закони пластичної мови [3, с. 28]. Поєднуючи орнаментальність, символізм, пластичність, декоративність модерну з національними традиціями професійного і народного мистецтва, українським митцям, серед них Петро Холодний-старший, вдалося створити власну, сповнену автентичних рис, «українську лінію модерну». У цьому контексті слід згадати про яскраву й самобутню версію нового стилю - «гуцульську» сецесію як вияв нового українського національного стилю, до якого зверталися у своїй творчості О. Кульчицька, К. Сіхульський, І. Северин - митці з західних українських земель. Пошуки цих митців суголосні баченню П. Холодного-старшого, який, однак, звернувся не до локальної гуцульської теми й мистецтва, а до загальноукраїнської традиції, спадщини.

Зацікавлення Петра Холодного-старшого фольклором було органічним в контексті двох взаємопов'язаних актуальних тенденцій часу: ідеї «національного відродження» в українській культурі початку ХХ ст., серед характерних рис якої - апелювання до фольклору, як царини збереження національного духу [19, с 80] та «винайдення традиції», коли вивчалася минула художня спадщина й на її основі творилося нове, відповідне часові, українське мистецтво, «відкриття культурно-естетичного та образно-художнього значення фольклору, іконопису, бароко, що згодом поступово окреслюють виміри національної традиції» [19, с 82]. Як зазначав М. Драган, Холодний-старший належав до митців, що всі нові форми мистецтва початку ХХ століття пропустили «через фільтр української традиції, щоб тим способом еволюційно влучити нові мистецькі надбання в організм української культури» [7, с. 42]. Звичайно, ці тенденції обумовлені рядом історичних та культурних чинників. Процес національного самовизначення / самоствердження, осягнення самобутності української спадщини та власної історичної минувшини (не відомої до цього), відбувається в час «бездержавності» України та її територіальної розділеності між двома імперіями, тож сфера культури стає важливим націоутворюючим фактором, а мистецтво бере на себе важливу ідеологічну та політичну роль [19, с. 80].

У цей час активно досліджується фольклор, етнографія й художники вводять їх, творчо інтерпретуючи, у своє мистецтво; відзначається звернення до сюжетів, тем, мотивів, що підкреслюють національну своєрідність української культури та пробуджують національну свідомість. Звичайно, підгрунттям для національної культури початку ХХ століття, був значний інтерес до української тематики, й козацтва зокрема, у творчості українських та російських митців, які працювали у другій половині та наприкінці ХІХ століття (В. Маковського, І. Рєпіна, С. Васильківського, О. Сластіона, П. Мартиновича, К. Устияновича та ін.), а також діяльність ряду культурно-просвітницьких товариств, організацій й окремих особистостей на західних та східних український землях, що займалися дослідженням та репрезентацією культури українського народу. На західноукраїнський землях слід виділити діяльність НТШ і Етнографічної комісію, що була у її складі з 1898 року й зосереджувала етнографічно-фольклористичну роботу.

Саме НТШ взяло активну участь у підготовці українського павільйону на Краєвій виставці у Львові 1894 року, що мала етнографічний характер й стала унаочненням самобутності українців Галичини. З цією подією тісно пов'язане ім'я одного з найактивніших її організаторів, відомого етнографа та громадського діяча - Володимира Шухевича, який був директором українського відділу виставки. [10, с. 786]. Також на виставці було представлено велику колекцію наукової літератури з зазначеної теми таких авторів: П. Чубинський, М. Драгоманов, М. Костомаров, В. Антонович, С. Барончак, Я. Головацький, О. Потебня, М. Лисенко та колекцію книжок і рукописів Івана Франка [10, с. 789]. Загально, внесок у фольклористику Івана Франка, який збирав зразки усної народної творчості й друкував їх у тогочасній періодиці важко переоцінити. Важливе значення мало й Товариство «Просвіта». У його роботі брали участь Ю. Федькович, Г. Хоткевич та І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, які збирали й досліджували фольклор, а також композитор та громадсько-політичний діяч А. Вахнянин, що у музиці спирався на жанри та інтонації українських народних пісень. Він, зокрема, вперше організував 10 березня 1865 року в Західній Україні Шевченківський концерт, що відтоді стало щорічною традицією [25].

Тож етнографічні, фольклористичні й філологічні наукові розвідки кінця ХІХ - початку ХХ ст. сприяли зацікавленості та залученню митців до вивчення народної культури, мистецтва. Вже на початку ХХ століття існувало ряд праць з народного декоративного мистецтва, що належали М. Сумцову, Ф. Крчеку, Е. Кольбенгаєру, М. Кордубі, С. Кулжинському, В. Шухевичу, В. Василенку; про український орнамент писали Ф. Вовк, О. Косач (Олена Пчілка), П. Литвинова та ін. [2, 13]; український фольклор досліджували М. Драгоманов (зокремо спільно з В. Антоновичем створено два універсальні томи «Исторические песни малорусского народа», 1874-1875), І. Білик, який видав працю «О чумаках і чумачестве», що становила першу спробу осмислення багатства тематичного різновиду соціально-побутової пісні. Фольклор збирали, вивчали також І. Житецький, В. Данилов, В. Гнатюк, О. Потебня, М. Старицький, М. Лисенко, С. Васильченко, П. Грабовський, Б. Грінченко, Д. Яворницький, Ф. Колесса та ін.

Нагадаємо, що 1899 р. було створено Київський Музей Старожитностей та мистецтв, який 1902 р. очолив найавторитетніший знавець українського народного мистецтва - Микола Біляшівський. Саме він став автором наукової праці «Українське народне мистецтво» й увійшов до авторського колективу першого в історії корпусу досліджень про «селянське мистецтво» Європи, що готувалося до публікування англійською мовою міжнародним журналом «The Studio» [2, с. 10]. 1906 р. у рамках «Київської кустарної виставки» експонувалася збірка етнографічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею [2, с. 10].

Відігравали значну роль й всеросійські археологічні з'їзди, публікації журналів «Археологическая летопись Южной России» та «Киевская старина».

Усі ці праці були важливими й у ракурсі розуміння окремішності / відмінності української культури, мистецтва від російського, адже починаючи з середини ХІХ століття відмічалася й особлива увага до національної старовини та історії Російської імперії. Виходили фундаментальні праці з російського фольклору.

Тож сама атмосфера життя та ті, процеси, що відбувалися у культурному й політичному житті спонукали рух візуального мистецтва до української національної спадщини.

Як вже зазначалося, до національної поетики Петро Холодний-старший звертається вже у 1910-х рр., - київський період діяльності, коли митець був на шляху пошуку відповіді на питання «що являє собою національне мистецтво?», яке поставив не тільки перед собою, а й усією художньою спільнотою. Проте час формування, становлення художника припадає на 1890-ті роки, коли Петро Холодний-старший відвідував вечірні класи у Рисувальній школі Миколи Мурашка й був свідком грандіозної мистецько-культурної події - розпису Володимирського собору (1885-1896 рр.) у Києві майстрами різних мистецьких уподобань. Зокрема й Віктора Васнєцова, якого вважали основоположником національного напрямку в російському мистецтві, який, власне як і Михайло Нестеров, що також працював над розписами, рухався у руслі національно-романтичного напрямку російського символізму та стилю модерн. М. Нестеров, який прагнув передати душу народу, звертаючись до релігійних образів (хоча зустрічаємо й пісенно-фольклорні мотиви, наприклад, у картині «Два лади»), міг привернути увагу Холодного-старшого делікатністю кольорової гами, певною уповільненістю рухів й ліричністю образів на тлі пейзажу, що сповнений символічного значення. Зазначимо, що В. Васнєцов першим серед російських митців звернувся до казкових сюжетів (вже з 1970-х рр.), до яких він досить природньо прийшов від побутового жанру та реалізував ідею використання національних фольклорних мотивів в живописі. У Києві він працював над «Іван -царевич на сірому вовку» (1889 р. її вже було відправлено до Пітера) та «Богатирі», яка була перевезена до Києва 1886 року [12, с. 314]. Можливо, пошуки В. Васнєцова у цій царині певним чином могли вплинули й на думки Холодного-старшого. Відомо, що під впливом розписів Володимирського собору, зокрема формується й творчість Федора Шавріна, який також у дусі казково-жанрових зображень модерну впродовж 1900-1910-х років створює композиції, що присвячені Київській русі [8, с 980]. Звернення до історії Київської Русі у 1910-х бачимо й у П. Холодного-старшого.

У Києві митцтем було написано перше полотно на тему української народної казки - «Івасик і відьма» (1910 р.) та твір на основі української колядки - «Дівчина і пава» (1916 р.), що став перлиною київського періоду творчості Холодного-старшого. Слід зазначити, що це також був перший твір митця, виконаний у старовинній техніці темпери, яку віднайшов Петро Іванович після довгого дослідження галицьких ікон, які привіз Данило Щербаківський до Київського Музею. У цей же київський період Холодним-старшим було створено й ескіз картини «Дума про козаків на Чорному морі» (1913 р.) до народної лірико-епічної пісні - української кобзарської думи «Дума про бурю на Чорному морі». Досить органічним у контексті звернення до фольклорних джерел є зацікавлення Петра Холодного-старшого поетичною діяльністю Тараса Шевченка, у якій сильним є вплив народно-поетичної творчості, а особливо звернення до словесно-музичної творчості, що має яскраву своєрідність.

У книзі Д. Ревуцького «Т. Шевченко і народна пісня» з посиланням на Сумцова зазначено, що в творчості Шевченка «дуже важко виокремити матеріал народної творчості од власного індивідуального майстерства» [15, с. 150]. Шевченко, як зазначає І. Франко, «увібрав у свою творчість увесь сік українських народних пісень, досягнув вершин ідейності й майстерності» [6, с. 7]. Тож впродовж 1908 - 1911 років Холодний-старший створив композиції до шевченківських творів «Тополя», «Чернець» та «Катерина» [5, с. 29-30]. У наступні роки Петро Холодний-старший продовжував звертатися до фольклору й виконав композицію «Ой у полі жито...» (1921 р.) за мотивами народної пісні, яка стала шедевром українського малярства. Як і «Казка.» вона була виконана темперною технікою.

Також митець вдався до інтерпретації однієї з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури кінця ХІІ століття, що перейнята мотивами слов'янської народної поезії, - «Слово о полку Ігоревім». Твір з однойменною назвою він демонстрував на четвертій виставці ГДУМ (був власністю Товариства «Просвіта» у Львові) [24, с. 4]. До речі, й російський художник В. Васнецов звертався до візуального втілення «Слова.», створивши 1880 року полотно «После побоища Игоря Святосавовича с половцами». Але у Холодного-старшого відчуваємо не стільки акцент на літописно-історичному контексті, як на «поетичній піднесеності, що грунтується на зовсім відмінній романтиці - романтиці легенди, літопису» [8, с. 968]. Холодний тонко відчував народну пісню (що відмічали сучасники), саме тому в його творах, навіть, здавалося б історичної тематики, сильним є «воістину музичний за своєю гармонійною мелодикою ритм колірних плям і лінійних абрисів зображуваного [8, с. 968]. І в цьому особливість його творів.

На жаль, до наших днів зберіглася далеко не усі твори, що могли б повноцінно розкрити тему народної поетики у творчості Холодного-старшого. Так, 1952 року згідно розпорядженням партійного керівництва було знищено кращі зразки українського мистецтва, що зберігалися в Національному музеї Львова, серед них й картина «Ой, у полі жито, копитами збито.» [11, с. 38-40]. Тож про більшість робіт можемо скласти уявлення тільки за чорно-білими фотографіями, репродукціями та відгуками у пресі мистецтвознавців та друзів митця. Приємне виняток - збережені композиція «Казка про дівчину і паву» та ескіз «Дума про козаків на Чорному морі», що належать до колекції Національного художнього музею України.

Отже, першою ластівкою на шляху звернення до усної народної творчості був твір «Івасик і відьма», що демонструвався на «Першій українській артистичній виставці» в Києві 1911 року. Й, слід зазначити, йому одразу вдалося передати щирість й безпосередність фольклорного джерела у візуальній формі. Про це свідчить відгук шанованого знавця мистецтва - Д. Антоновича: «Холодний з діточою свіжістю відчуває настрій казки - його «Івасик» прекрасна, коли не одинока справді художня ілюстрація української казки» [1, с. 52]. Поезію народної казки у творі Холодного-старшого відчула й Олена Пчілка: «Ось малюнок “Івасик”, - той ніби спогад про відому казку; тут густий, таємничий гай, маленька, затишна хатина, а посеред високого, вільного зілля - хлопчик, що задивився на відьму; все це віє відчутою поезією» [14, с. 26].

Проте, були й інші думки, наприклад Опішнянський Гончар у газеті «Рада» писав наступне: «П. Холодний уже з повною мірою і надією на свої художні сили < ... > міг би й повинен би прийматись за щось видатніше й більше. Його спроба у цьому напрямку - “Івасик” нам здається не зовсім удалою через те, що це зовсім не його жанр, він реаліст чистої води і в тих обставинах як дома» [13, с. 2].

Холодний дійсно демонстрував у ці роки хороші реалістичні твори, але поряд з тим він був замилуваний українською казкою та піснею про що у 1930-х роках згадував I. Свєнціцький: «Холодний < . > перш усього любить казку та пісню, захоплюється чаром її чистої діточої простоти та ясної гармонії в укладі й змісті.» [16, с. 40]. Тож він продовжив розпочате й вже у наступному творі «Казка про дівчину і паву» за мотивом популярної давньої української колядки втілив три важливі складові для власної творчості: «Для нього було важно промовляти до своїх земляків і до всього світа не тільки українською образу, не тільки передачею в образі творчого замислу митця-українця, але важно було промовляти до своїх земляків і українською малярською технікою» [16, с. 40]. Щодо останнього, то мова йде про віднайдення старовинної темперної техніки, яка дала можливість досягнути ті колірні тони, що зачаровували Петра Івановича в галицьких іконах. І дійсно, картина захоплює делікатно згармонізованим колоритом, який, разом із мотивом колядки, її сюжетом та деталями етнографічного характеру - одязі дівчини, творить національно-фольклорне звучання композиції.

Потужна національна поетика цього візуального твору сповнена, одночасно, й ліричного настою, що так характерний роботам Петра Холодного-старшого. Ця поетичність та суб'єктивно-емоційна складова зближує твір з символістсько-сецесійним світоглядом, де в одній миті поєднано матеріальне та ірраціональне, об'єктивна реальність та суб'єктивне сприйняття й усе сповнене символічним змістом [3, с. 15] Так герої знаходяться у фольклорній стихії чудового, де відбувається таємничий момент зустрічі та спілкування реального - дівчини та казкового - пави (як й у творі «Івасик і відьма»). У цьому сенсі й звернення до колядки відповідає філософії сецесії, що культивувала преклоніння перед природою, пантеїстичні ідеї й відроджувала «основи давньослов'янського світогляду, цілісне народне сприйняття дійсності» [3, с. 15].

Отже твір відповідає наступним рядкам колядки:

А в ліску, в ліску

На жовтім піску

Там пава ходить,

Пір'ячко ронить.

Марійочка ходить,

Пір'ячко збира,

В рукавець склада,

З рукавця бере - Віночок плете;

Й зображує лісову галявину, де сидить дівчина в українському вбранні: чорна спідниця, підв'язана червоним поясом, і біла сорочка, широкий рукав якої прикрашений чорною вишивкою. В одній руці вона тримає рожеву квітку, у другій - перо пави. Навпроти стоїть пава, котра широко розпустила золотисто-синій хвіст.

Стилістично «Казка.» відповідає пластичній мові модерну з її підкресленою декоративністю, плавністю ліній, ритмічною організованістю цілого, невеликою глибиною простору, виразністю силуетів та чітким лінійним малюнком. Композиція наче зіткана з плавних ліній та візерунків, які створюють динамічний сецесійний ритм полотна, де ліс - мереживне плетиво з гілок, а павич - орнаментальне чергування стилізованого мотиву у напівколі, якому композиційно й пластично вторить сецесійно-декоративне трактування спідниці дівчини. Так досягається врівноваження композиції. Детальна промальовка елеметів простору поєднується з символічним підтекстом зображуваного. Тут, як і у творі «Івасик і відьма» пейзаж - місце, де відбувається диво - поєднує в собі усі прикмети національної природи, яка, однак, авторськи казково перетворена й демонструє делікатний, м'який колорит, ритм ліній, кольорових плям, певну декоративність трактування рослин на першому плані. Такий підхід бачимо й у «Ой у полі жито...», що робить твори Петра Холодного-старшого впізнаваними за авторською стилістикою.

У наступному творі «Ой у полі жито..» Петро Холодний-старший виступив новатором, поєднавши фольклорний мотив української народної пісні з візантійськими традиціями до яких звертався виключно у сакральній творчості. Власне, бачимо тут прояви пізньої сецесії, що залучала до своєї художньої мови метод стилізації того чи іншого відомого історичного взірця, у даному випадку - візантизму. «З іконою образ Холодного в'язало хіба тільки упращення форм, потрібне для ритмічного звучання композиції, все інше було нове, як, наприклад, згаданий ракурс козака, недопускальний в іконному мистецтві», - відзначає С. Гординський [17, с. 690]. Цей твір вражав самобутністю авторського стилю, сюжетом та його подачею, що, гадаємо, й дало можливість С. Гординському говорити про «глибоку народність», «націоналізм стилю» Холодного-старшого [17, с. 311]. Композиція зображує досить трагічний сюжет:

Ой у полі жито Копитами збито,

Під білою березою Козаченька вбито.

Ой убито, вбито,

Затягнено в жито.

Червоною китайкою Личенько накрито.

Але передає його делікатно «зпоміж збитого копитами жита проглядають блакитні волошки і маком процвітають криваві плями, а чейже картина нас не лякає, не проймає морозом. Уявім собі, що зробив би з цього сюжету Ріпін, той сам, якого “Іван Грозний'' заставляв божеволіти глядачів. < ... > І це, на мою думку, основна, індивідуальна прикмета, яка робить цю прекрасну картину твором українського духа. Послухайте української народної пісні, що співає про трагедію розбитого серця, <...> а відчуєте, як дуже перейнята тим щирим золотом українського погідного серця композиція Холодного» [4, с. 12]. І у цьому важлива особливість творів Холодного-старшого, яка вкотре довела, «що творча синтеза старої нашої культури з новими вимогами і потребами мистецтва, є не лише можлива, але може довести до створення самостійного українського мистецтва з формами, які можуть поставити наше мистецтво рівнорядно з мистецтвом інших народів» [7, с. 44]. І дійсно «Ой у полі жито.» демонструвалася на Всесвітній мистецькій виставці, що пройшла 1933р. в м. Чикаго, в США. [21, с. 115]. Провідні історики мистецтва цю роботу зараховували до найкращих творів українського мистецтва початку ХХ століття, окрім Дмитра Антоновича, який писав, що «Холодний стає неприємним у літературно-декламаційних, претенціозних образах на взір «Ой у полі жито» [20, с. 140].

Про зацікавлення особливим за поетикою і способом виконання жанром українського фольклору - думою, свідчить ескіз «Дума про козаків на Чорному морі» (1913 р.). Слід зазначити, що ще наприкінці ХІХ століття й далі прослідковується посилення уваги до національної історії й, зокрема, звернення до такого джерела її вивчення як дума, що надавало темі фольклорно-поетичного забарвлення.

Власне, зображення відповідає козацькій думі «Про бурю на Чорному морі» XVII століття, яка розповідає про двох братів-козаків, які потопаючи, стали просити у Бога прощення за свої гріхи. Найбільшим своїм гріхом вони вважали те, що зневажали батька та матір, своїх рідних, сусідів й щира батьківська молитва допомогла їм урятуватися. Холодний-старший обрав сюжет, який не стільки зображує козацьку героїку чи фіксує народну інтерпретацію історичних подій XVII століття, як втілює глибоко закорінені в поетичному мисленні моральні принципи та ідеали, пов'язані з ідеєю особистої гідності (що характерно для побутової думи). Втіленню зазначеної ідеї сприяє композиція твору. Ми, разом із соколом на першому плані композиції, стаємо спостерігачами напруженого протистояння людини з морською стихією, завершення якої нам ще не відоме, адже залежить від каяття та волі Божої.

У ескізі Холодний-старший закарбовує наступні рядки:

Ой на Чорному морі,

На білому камені,

Ой то там сидить ясен сокіл-білозорець:

Низенько голову склонив,

Та жалібно квилить-прокливає;

Та на святее небо,

На Чорноє море

Іспильно поглядає,

Що на святому небі,

На Чорному морі негаразд починає:

На святому небі усі звізди потьмарило,

Половина місяця у тьму уступило;

На Чорному морі негаразд починає:

Ізо дна моря сильно хвиля вставає,

Судна козацькі молодецькі на три часті розбиває.

Бачимо синхронність пластичну та музичну: загальному ритмові композиції, що створюється різнонаправленими сміливими й динамічними мазками (горизонтальний рух хвиль, динамічні вертикальні мазки, що передають настій, характер неба) відповідає й нерівно-складовий ритм епічної пісні, що, водночас, передає емоційну напругу думи. Холодному вдалося майстерно передати у візуальному образі не тільки морську стихію, а й особливість музично-пісенного ритму думи, що виконується декламацією-речитативом під акомпанемент кобзи чи бандури. У ритміці хвиль ми наче чуємо бурхливе перетікання звуків струн бандури, що то голосно з'являються між словесним паузами, стаючи домінантою музичного твору, то стихать, стаючи тлом, що надає емоціного забарвлення речетативу кобзаря. Кольорове вирішення передає настрій тривоги.

Думи пробуджували національну свідомість й почуття українців, тож не дивно, що Петро Холодний-старший звертався до цього жанру фольклору задля ствердження національного мистецтва в загальній атмосфері посилення національно-визвольного руху початку ХХ століття.

Висновки

Розглянуті твори демонструють, що Холодний-старший творить національне українське мистецтво на основі тонкого відчуття й розуміння народно-поетичного мистецтва, що вже концентровано несе у собі і мораль, і світогляд, і історію, і емоцію - самобутню душу народу. А цього і шукав Петро Холодний-старший, щоб якісно поєднати минуле і сучасне «... нам - яким судилося взятися за відродження нашого мистецтва. Шлях ясний: зробити ту роботу, яку провадили всі попередні покоління, а власне, передати свою добу через свою душу, але зробити так, щоб - як і в них зоставав зв'язок між сучасними і попередніми часами.» [22, с. 5].

Тож у його композиціях відбилися й збереглися глибокі естетичні та моральні цінності народнопоетичної творчості, що показали зв'язок між минулим і сучасним не тільки у сфері емоційній, світоглядній, а й технічній - старовинній темперній техніці. Його картини, в першу чергу, передають неповторний український дух, занурюють у глибини української душі. І у цьому новизна, неповторність бачення Холодним-старшим української теми та її візуальної подачі, що вирізнялася на тлі існуючих «шаблонів». У творах на мотив української казки, колядки, народної пісні чи думи завжди відчутна пісенно-поетична мелодика. Як і фольклорні джерела його твори сповнені простоти і за формою, і змістом, але скільки глибини та виразності у тому. Зрештою, саме наявність фольклорних традицій в українському мистецтві найперше унаочнювали його окре- мішність від російського. А ствердження самобутності українського мистецтва було важливим завданням для Петра Холодного-старшого.

Завдяки високій майстерності автора було ствердило життєдайність та актуальність фольклоризму для творення національного українського образотворчого мистецтва початку ХХ століття.

Література

1. Антонович Д. Українська артистична виставка у Полтаві. Дзвін (Київ). 1914. № 1. С. 47 - 55.

2. Біляшівський М.Ф. Українське народне мистецтво. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2017. 168 с.

3. Бірюлов, Ю. Мистецтво львівської сецесії. Львів: «Центр Європи», 2005. 184 с.

4. Голубець М. Холодний. На пошану Петрові Івановину Холодному (1876-1930): зб. матеріалів І / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України; упоряд.: І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип.1. С. 7-16.

5. Даниленко В.М., Завальнюк О.М., Куриленко Г.О., Телячий Ю.В. В імя України. Петро Іванович Холодний (1876-1930). Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2006. 206 с.

6. Дей О. Спілкування митців з народною поезією. Іван Франко та його оточення. Київ.: Наукова думка, 1981. 332 с.

7. Драган М. Мистецька творчість П. Холодного (з нагоди посмертної виставки). На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876-1930): зб. матеріалів І / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України; упоряд.: І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. - Львів, 1996. - Вип.1.

- С. 43-44.

8. Історія української культури: у 5-ти т. Т.4, кн. 2. Українська культура другої половини ХІХ століття / Голов. ред. Б.Є. Патон. Київ: Наукова думка, 2005. 1266 с.

9. Історія української культури: у 5-ти т. Т.5, кн. 1. Українська культура ХХ - початку ХХІ століть / Голов. ред. Б.Є. Патон. Київ: Наукова думка, 2011. 863 с.

10. Карпенко А. Володимир Шухевич - співорганізатор Краєвої виставки у Львові 1894 року. Народознавні зошити. 2016. № 4. С. 785-791.

11. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові / авт.-упор. В. Арофікін, Д. Посацька. Київ, Львів, 1996. 102 с.

12. Моргунов Н., Моргунова-Рудницкая Н. Виктор Михайлович Васнецов. Жизнь и творчество. - Москва: Искусство, 1962. 460 с.

13. Опішнянський Гончар. Перша українська артистична виставка. Рада. 1912. 10 января (23січеня). С. 2-3.

14. Пчілка О. Українська артистична виставка. Рідний край. 1911. № 28-29. С. 24-29.

15. Ревуцький Д. Шевченко і народна пісня. Харків: Мистецтво, 1939. 83 с.

16. Свєнцицький І. Петро Холодний (Слово на відкритті виставки праць артиста в Національному музеї дня 22 березня). На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876-1930): зб. матеріалів І / Національний музей у Львові, Інститут народознавства НАН України; упоряд.: І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип.1. С. 39-41.

17. Святослав Гординський про мистецтво [текст]: збірник статей / автор-упорядник Х. Берегов- ська. Львів: Апріорі, 2015. 1024 с.

18. Сидор О. Петро Холодний - старший: киянин, що став львів'янином. Львів (1256-2006): Церква і суспільство: статті й матеріали. Львів: Вид-во Львівського музею історії релігії «Логос», 2006. С. 136-144.

19. Скляренко Г. До проблеми національного відродження в українській культурі та мистецтві ХХ сторіччя. Художня культура. Актуальні проблеми. Київ: Фенікс, 2013. Вип.9. С. 79-82.

20. Телячий Ю., Федорук О. Творчість П.І. Холодного в художній критиці Д.В. Антоновича [текст]: зб. наук. ст. і повідомлень за матеріалами круглого столу. Петро Іванович Холодний (1876-1930). Життя в ім'я України. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. 135-142 с.

21. Телячий Ю. Петро Холодний «Ой у полі жито». Образотворче мистецтво. № 2. 2013. С. 114-115.

22. Холодний П. Відповідь на запит. 25-ліття Національного музею у Львові. Львів, 1930. С. 4-5.

23. Чайка П. Виставка картин українських художників. Сяйво. 1913. № 7 С. 210.

24. Четверта виставка Гуртка діячів українського мистецтва. Львів, 1926. С. 1-4.

25. Енциклопедія сучасної України

петра холодний фольклор казка

References

1. Antonovych D. (1914). Ukrajinsjka artystychna vystavka u Poltavi [Ukrainian Art Exhibition in Poltava]. Dzvin (Kyjiv), 1, 47 - 55.

2. Burnsh M.F. peredm. M.R. Selivachov; upor. O.O. Savchuk. (2017). Ukramske narodne mystetstvo [Ukrainian Folk Art]. Kharkiv: Vydavets Oleksandr Savchuk, 168 s.

3. Biriulov Yu. (2005). Mystetstvo lvivskoi setsesii [Art of Lviv Secession]. Lviv: Tsentr Yevropy, 184 s.

4. Holubets M. (1996). Kholodnyi [Kholodnyi]. Na poshanu Petrovi Ivanovychu Kholodnomu (1876-1930). Lviv, Vyp. 1, 7-16.

5. Danylenko V.M., Zavalniuk O.M., Kurylenko H.O., Teliachyi, Iu. V. (2006). V imia Ukramy. Petro Ivanovych Kholodnyi (1876-1930) [In the name of Ukraine. Petro Ivanovych Kholodnyi]. Khmelnytskyi: PP Melnyk A.A., 200, 206 s.

6. Dei O. (1981). Spilkuvannia myttsiv z narodnoiu poeziieiu. Ivan Franko ta yoho otochennia [Communication of artists with folk poetry. Ivan Franko and his entourage]. K.: Naukova dumka, 332 s.

7. Drahan M. (1996). Mystetska tvorchist P. Kholodnoho (z nahody posmertnoi vystavky) [Art by P. Kholodnyi (on the occasion of the posthumous exhibition)]. Na poshanu Petrovi Ivanovychu Kholodnomu (1876-1930). Lviv, 1996. Vyp.1, 43-44.

8. Istoriia ukrainskoi kultury (2005): u 5-ty tt. T.4, kn. 2. Ukrainska kultura druhoi polovyny XIX stolittia [History of Ukrainian culture: in 5 vols. Vol.4, book. 2. Ukrainian culture of the second half of the XIX century]. Kyiv: Naukova dumka, 1266 s.

9. Istoriia ukrainskoi kultury (2011): u 5-ty tt. T.5, kn. 1. Ukrainska kultura XX - pochatku XXI stolit [History of Ukrainian culture: in 5 vols. Vol.5, book. 1. Ukrainian culture of the XX - beginning of the XXI centuries]. Kyiv: Naukova dumka, 863 s.

10. Karpenko A. (2016). Volodymyr Shukhevych - spivorhanizator Kraievoi vystavky u Lvovi 1894 roku [Volodymyr Shukhevych - co-organizer of regional exhibition in Lviv in 1894]. Narodoznavchi zoshyty, 4, 785-791.

11. Kataloh vtrachenykh eksponativ Natsionalnoho muzeiu u Lvovi (1996) [Catalog of the lost exhibits of the National Museum in Lviv]. K., Lviv, 102 s.

12. Morhunov N., Morhunova-Rudnytskaia N. (1962). Vyktor Mykhailovych Vasnetsov. Zhyzn y tvorchestvo [Victor Mikhailovich Vasnetsov. Life and art]. M.: Yskusstvo, 460 s.

13. Opishnianskyi Honchar (1912). Persha ukrainska artystychna vystavka [The first Ukrainian art exhibition]. Rada, 10 yanvaria (23sichenia), 2-3.

14. Pchilka O. (1911). Ukrainska artystychna vystavka [Ukrainian Art Exhibition]. Ridnyi krai, 28-29, 24-29.

15. Revutskyi D (1939). Shevchenko i narodna pisnia [Shevchenko and folk song]. Kharkiv: Mystetstvo, 83 s.

16. Svientsytskyi I. (1996). Petro Kholodnyi (Slovo na vidkrytti vystavky prats artysta v Natsionalnomu muzei dnia 22 bereznia) [Petro Kholodniy (The opening speech of the artist's works at the National Museum on March 22)]. Na poshanu Petrovi Ivanovychu Kholodnomu (1876-1930). Lviv, Vyp.1, 39-41.

17. Sviatoslav Hordynskyi pro mystetstvo (2015) [ Sviatoslav Gordynsky about art]. Lviv: Apriori, 1024.

18. Sydor O. (2006). Petro Kholodnyi - starshyi: kyianyn, shcho stav lvivianynom [Petro Kholodnyi - Senior: Kiev resident in Lviv]. Lviv (1256-2006): Tserkva i suspilstvo: statti y materialy. Lviv: Vyd-vo Lvivskoho muzeiu istorii relihii "Lohos", 136-144.

19. Skliarenko H. (2013). Do problemy natsionalnoho vidrodzhennia v ukrainskii kulturi ta mystetstvi XX storichchia [On the Problem of National Revival in 20th Century Ukrainian Culture and Art]. Khudozhnia kultura. Aktualni problemy. K.: Feniks, Vyp.9, 79-82.

20. Teliachyi Yu., Fedoruk O. Tvorchist P.I. (2007). Kholodnoho v khudozhnii krytytsi D.V. Antonovycha [Creativity of the P. Kholodnji in art criticism D. Antonovych]. zb. nauk. st. i povidomlen za materialamy kruhloho stolu. Petro Ivanovych Kholodnyi (1876-1930). Zhyttia v imia Ukrainy. Kamianets-Podilskyi: Aksioma, 135-142.

21. Teliachyi Yu. (2013). Petro Kholodnyi «Oi u poli zhyto» [Petro Kholodny «Rye in Field»]. Obrazotvorche mystetstvo, 2, 114-115.

22. Kholodnyi P. (1930). Vidpovid na zapyt [Answer the request]. 25-littia Natsionalnoho muzeiu u Lvovi. Lviv, 4-5.

23. Chaika P. (1913). Vystavka kartyn ukrainskykh khudozhnykiv [Exhibition of paintings by Ukrainian artists]. Siaivo, 7, 210.

24. Chetverta vystavka Hurtka diiachiv ukrainskoho mystetstva [The fourth exhibition of the Circle of figures of Ukrainian art]. Lviv, 1-4.

25. Encyclopedia of modern Ukraine. Lviv: T-vo «Vzaimna Pomich Ukr. Vchytelstva», 20 p. [in Ukrainian]

Додаток

Іл. 1. Петро Холодний-старший. Казка про дівчину і паву, 1916. Дерево, темпера. З колекції НХМУ

Іл. 2. Петро Холодний-старший. Дума про козаків на Чорному морі. Ескіз, 1913. Картон, олія. З колекції НХМУ



Іл. 3. Петро Холодний-старший. Ой у полі жито, 1921. Дерево, темпера. Фото з архіву автора.

Размещено на Allbest.ru

...