Ознайомлення школярів з українською народною культурою в процесі набуття досвіду художньо-творчої діяльності (на прикладі вивчення традиційної ляльки-мотанки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ознайомлення школярів з українською народною культурою в процесі набуття досвіду художньо-творчої діяльності (на прикладі вивчення традиційної ляльки-мотанки)

Тетяна Кулікова

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету) Науковий керівник - кандидат мистецтвознавства, доцент Кириченко О. І.

Анотація

У статті розглядаються шляхи формування досвіду художньо-творчої діяльності в позашкільних закладах у процесі ознайомлення учнів середнього шкільного віку з українською традиційною культурою на прикладі тканинної народної іграшки. Надається поняття категорії «досвід художньо-творчої діяльності», що спрямована на реалізацію особистісних запитів учнів. Визначаються педагогічні умови, які сприяють кращому вивченню народної художньої творчості, підкреслюється роль закладів позашкільної освіти в розширенні розвитку творчих можливостей учнів. Аналізується запропонована система тематичних занять, які поступово вводять учнів у процес освоєння традицій виготовлення української народної ляльки з тканини, формують особливе відношення до національних традицій у творчому процесі та сприяють збагаченню досвіду художньо-творчої діяльності. тканинна народна іграшка творчий

Ключові слова. Народна творчість, традиція, народна іграшка, лялька-мотанка, національна культура, досвід художньо-творчої діяльності, особистісний розвиток учня.

Актуальність теми

Навчання образотворчому мистецтву в загальноосвітній школі припускає ознайомлення учнів з широким колом художніх явищ, що може відбуватися не тільки безпосередньо на уроках, але й в позашкільному освітньому процесі. Акцентування уваги на вивченні традиційної народної культури дозволяє сформувати особливе відношення до творчості, що забезпечується не тільки знанням технології виготовлення того чи іншого витвору, але й розвиває світогляд, розуміння національних традицій та підкреслює значення народної культури для сучасників, а головне - формує збагачений досвід художньо- творчої діяльності у процесі пізнання особливостей національної культури та усвідомленого виготовлення твору в народних традиціях. Досвід художньо-творчої діяльності - поняття, яке є актуальним у сучасному освітньому процесі і яке дозволяє акцентувати увагу на найважливіших проблемах художньої освіти.

Метою статті є виявлення таких педагогічних умов, які сприяють формуванню досвіду художньо- творчої діяльності в процесі освоєння національної культури та мистецтва, що розглядається на прикладі ознайомлення учнів середнього шкільного віку з українською традиційною тканинною іграшкою на заняттях у позашкільному закладі.

Виклад основного матеріалу

Під поняттям «досвід художньо-творчої діяльності» розуміється необхідність задоволення особистісних запитів учнів. Кожному учневі від природи даний творчий потенціал, завдання педагога полягає у його виявленні та найповнішому розкритті. Це може відбуватися як на уроках образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі, так і в позашкільній освіті через формування найважливішої компетентності, яка забезпечує прагнення до творчої самореалізації. Ознайомлення з народними культурними традиціями, вдосконалення і застосування набутих знань, умінь і навичок активно формується завдяки створенню педагогічних умов для набуття досвіду художньо-творчої діяльності. Дослідники розуміють під таким досвідом «результат самостійного оволодіння правилами художньо-образотворчої діяльності, що ведуть до створення нового (авторського) продукту, явищу та вираженню власного емпатійного відношення до навколишнього світу через продукт образотворчої діяльності» [7, с. 52].

Науковці розглядають традиційну народну творчість як багатогранну складову світової культури, культурної спадщини будь-якої країни, що збагачує уявлення про національні коріння та світогляд. Художньо-естетичні особливості народної творчості виявляються дослідниками-мистецтвознавцями (А. В. Бакушінський, Г. А. Скрипник, М. Р. Селівачов, М. А. Некрасова та ін.). Серед основних функцій традиційної культури з позицій філософського аналізу виокремлюється формування певної картини світу (К. Б. Соколов, А. С. Каргін, К. В. Чистов та ін.). Значна увага до вивчення традиційних форм творчості приділяється дослідниками з педагогіки та психології, які розглядають національну культуру саме в аспекті здатності впливати на самосвідомість та розвивати досвід художньої діяльності (Л. І. Боровиков, Т. І. Бакланова, А. Г. Болгарський, Р. Н. Фріс та інші). Окремі праці присвячені виявленню специфіки певних галузей народної творчості, аналізу творів у національних традиціях, тут потрібно назвати таких авторів, як М. Грушевський, О. Найден, М. Станкевич та інші. Важливими є дослідження про специфіку української народної іграшки, зокрема ляльки-мотанки, що присвячені вивченню та засвоєнню методики її створення (Г. Резніченко, І. Вербіцька, М. Гнатюк, Н. Гордій, О. Скляренко). Спираючись на вже досить вагому дослідницьку базу в усіх сферах гуманітарного знання відносно впливу народного мистецтва на культуру та людину, підкреслимо, що сама творча діяльність настільки різноманітна та змістовно наповнена, що тут є багато можливостей для відкриття нових аспектів та пошуку оригінальних методик.

Специфіка педагогіки, що спрямована на вивчення народної художньої творчості, полягає в тому, що вона базується на міждисциплінарному підході та враховує досягнення загальної педагогіки, таких її спеціалізованих галузей, як етнокультурна та етнохудожня педагогіка, а також філософії, психології, мистецтвознавства та культурології, естетики та фольклористики [1, с. 14]. Спираючись на такі наукові функції, як теоретична та прикладна, педагогіка народної художньої творчості вирішує низку науково- практичних завдань, серед яких важливе місце посідає «розробка та втілення специфічних педагогічних технологій, які забезпечують більш ефективну реалізацію потенціалу народної художньої творчості як засобу самопізнання та самореалізації особистості» [1, с. 24]. В даному процесі важливу роль відіграють заклади позашкільної освіти, в яких школярі різних вікових категорій засвоюють красу та самобутність творів народних майстрів, розвивають інтерес і поважне відношення до народного мистецтва в цілому. Завданням педагогів є правильний відбір творів, що призначаються до вивчення, ознайомлення із змістовним наповненням цих творів, а також із засобами їхнього виготовлення, що надасть учням певного творчого досвіду з усвідомленим розумінням національних культурних традицій та сприяє розвитку уяви, фантазії, працездатності й вмінню вирішувати творчі завдання у пошуковій діяльності.

Діяльність структур позашкільної освіти передбачена Законом України «Про позашкільну освіту» (ст. 18 п. 2) та Наказом Міністерства освіти і науки від 22.07.2008 року № 676 «Про затвердження Типових навчальних планів позашкільних навчальних закладів, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України», а також закріплена іншими нормативними документами. До ефективних структур позашкільної освіти можна віднести такі форми організації творчої діяльності на дозвіллі, як художній гурток, художня студія, творче об'єднання або клуб. Вони можуть мати різні спрямування - суто фольклорного або народного характеру, або бути синтетичними за напрямами діяльності, тобто такими, де поєднуються сучасні види творчості з народними. Форми організації занять у таких структурах можуть мати індивідуальний, груповий та масовий характер [3, с. 43]. Навчальною програмою в усіх типах позашкільних творчих структур, спрямованих на образотворчу діяльність, як правило, передбачається ознайомлення з історією мистецтва, зокрема декоративно-ужиткового та народного, технікою та технологією виготовлення виробів з різних матеріалів, з основами композиції та колористики, а також з вмінням презентувати власні твори та організовувати художні виставки. Педагог-керівник створює календарний план занять, у якому приділяє увагу тематичній складовій, та визначає систему завдань для засвоєння конкретних тем. В.Белоконь виокремлює в якості головних функцій дозвілля пізнавальну, соціальну, виховну, ціннісно-орієнтаційну, творчу, комунікативну, рекреаційну [2]. Педагог позашкільної творчої структури повинен прагнути до такої організації діяльності учнів, яка б допомагала реалізовувати максимальну кількість означених функцій. У такому випадку досвід художньо-творчої діяльності буде формуватися в найбільш ефективних педагогічних умовах.

У сучасному процесі глобалізації як неминучого явища, що має всеосяжний характер, і тотальному пануванні масової культури збереження народних, автентичних культурних традицій актуалізується як ніколи. Серед відомих явищ народного мистецтва особливе місце посідає традиційна народна іграшка, ознайомлення з якою уявляється цінним у процесі набуття досвіду художньої діяльності учнями різних вікових категорій. Історія української традиційної іграшки з тканини сходить до найдавніших часів і відображає багатовікові світоглядні уявлення, знайомство з якими здатне пробудити фантазію учнів. Цю іграшку називають «вузловою» лялькою або мотанкою, що сходить до слова «мотати», а сам процес виготовлення такої ляльки нерідко називають «мотанкарством». Змістовна складова тканинної іграшки багата символами та уособлює такі ідеї, як ідея єдності, цілісності світу, ототожнює соціальні процеси з природними, суспільство й природу, певним чином дублює дійсність через символіку і прагне створити новий гармонійний світ. Етичне, психологічне, мистецьке значення традиційної ляльки для розуміння і розвитку національної ментальності, світосприйняття і світовідчуття українців має найважливіше значення, тому що «лялька-мотанка - це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції, оберіг людської душі й долі, символ предків» [4, с. 188]. Мотанки виконували у давнину функцію сакральних оберегів. Їхні праобрази сягають своїм корінням у часи Трипілля, коли був розповсюджений культ Жінки-Берегині, Матері Всього Живого. Це були стародавні глиняні статуетки, які прикрашались символічними орнаментальними знаками спіралі. Той період був тісно пов'язаний із землеробством, тому основним елементом у ляльках і була скручена за спіраллю Сварга. Подібні ляльки в значній кількості знайдені археологами на стоянках трипільців і вважаються праобразами пізнішої іграшки, зокрема ляльки-мотанки.

Більшість гуртків або студій художнього спрямування в Україні включають у свої навчальні програми вивчення традиційної ляльки-мотанки, керівники складають плани з чітко розробленою системою занять, на яких вивчаються особливості та різновиди мотанки. Проте у кожного педагога є власний підхід до навчання, власна мета та власне очікування результатів, що відбудуться саме завдяки його системі занять. Спираючись на вже існуючий досвід та використовуючи власні спостереження, ми розробили таку методику виготовлення ляльки-мотанки, яка дозволить учням вміти виготовляти ляльку з тканини та використовувати ці вміння у самих різних творчих практиках та педагогічних ситуаціях. Нами пропонується система тематичних занять, які поступово вводять учнів у процес освоєння традицій виготовлення української народної ляльки з тканини і при цьому спрямовують на формування досвіду художньо-творчої діяльності як індивідуальної, так і колективної. По-перше, ми визначили рівні, що належать до сучасних методів створення ляльки-мотанки. За О. А. Скляренко, такими рівнями є тематичний, сюжетний, композиційний та матеріальний [6, с. 152]. По-друге, ми визначилися з розмірами ляльок, що будуть створювати учні, це мають бути великі, середні та малі ляльки. По-третє, перед виконавцями було поставлене завдання: всі ляльки, незважаючи на індивідуальні переважання авторів-учнів, наприкінці занять необхідно з'єднати загальною композицією.

Важливим для введення учнів у тему є перше заняття, яке має бути ознайомчим і носити характер лекції-екскурсії, його доцільно провести на виставці або в майстерні, де можуть бути представлені різні види ляльок, у тому числі з інших країн, що в процесі порівняння здатне сформувати уявлення про них як про мистецький об'єкт та розкрити різні функції, які змінювалися протягом часу - від обрядової та ритуальної до ігрової та сувенірної. Збагатити уявлення про різноманітність авторських сучасних ляльок можуть фільми, що розповідають про українських відомих майстрів-лялькарів. Необхідно пояснити учням, чому відбувалися такі зміни у сприйнятті іграшки та її функціях, які вона виконувала в різні історичні періоди. Демонстрування багатоманітних видів мотанок з характеристикою їхнього призначення та функцій необхідно супроводжувати поясненням основних принципів створення ляльки з тканини. На цьому занятті ставляться завдання розширення знань учнів про українську народну іграшку та українські національні культурні традиції. Необхідно не тільки донести до дітей усю багатогранну історію виникнення та існування тканинної ляльки давнини, але й на прикладах різних її сучасних видів сформувати уявлення про зв'язок звичаїв, ритуалів, обрядів зі світоглядом та картиною світу українців. Відомо, що «народна педагогіка використовувала іграшку, ляльку-мотанку як засіб виховання моральної краси дитини у взаємозв'язку з її трудовим вихованням. У народі побутувала думка, що ігрова функція іграшки та ляльки допомагає розвивати увагу дитини і людську свідомість» [5, с. 4-5]. Саме на першому занятті необхідно надати комплексні уявлення про давню образно-символічну семантику ляльки-мотанки та пояснити ті художньо- естетичні закони, яких дотримувалися давні майстри, відтворюючи світоглядну концепцію сприйняття світу нашими предками.

Наступні три заняття мають на меті безпосереднє навчання створенню різних видів ляльки-мотанки, що необхідно проводити у процесі вивчення законів композиції, форми, пластичності, технічних засобів намотування тканини, ролі декору в оформленні ляльки. Тут доцільно йти від простих прийомів до більш складних. Як підкреслює Г. В. Резніченко, виготовлення ляльки «способом мотання («на вихвалку», прийомом закрутки, скручування - «вузликова» тощо) поєднує практичний досвід художньо-трудової діяльності й естетичного, образного світобачення дитини» [5, с. 5]. В практичній діяльності закріплюються теоретичні знання, формуються художньо-трудові вміння, розвиваються естетичні смаки учнів та уявлення про етнокультурні звичаї та традиції. Власне, всі наступні заняття зводяться до технологічного відтворення ляльки-мотанки, що передбачає послідовність виконання технологічних операцій, їхнє графічне зображення, пояснення і показ процесу виготовлення ляльки. Однак всі технологічні вправи необхідно пояснювати таким чином, щоб відкривати учням внутрішні зв'язки кожного етапу виготовлення ляльки з тими уявленнями, які керували людиною давнини, тому що кожний етап супроводжувався в давні часи певними ритуалами та мав особливе змістове значення. Усвідомлена творчість, а не механічне відтворення кожного етапу, здатна збагатити досвід художньої діяльності дитини.

Для учнів середнього шкільного віку, на яких розрахована наша система занять, деякі ситуації можуть бути частково знайомі, частково пошукові, це слід мати на увазі і поступово ускладнювати творчі завдання на практичних заняттях. Першим кроком до власного створення ляльки-мотанки має бути активований пошук виразної композиції, що доцільно проводити в процесі виготовлення замальовок, де йде відбір найбільш виразного образу за різними видами композиції, яка може бути дуже динамічною або навпаки статичною. Таким чином учень засвоює закони композиційної побудови об'єкту, вчиться шукати найбільш оригінальну композицію та створювати більш виразний образ. У ході заняття також надаються теоретичні поняття. Діти вже ознайомились на першому занятті з видами ляльок-мотанок, тому зараз вони шукають власну композицію для того виду, який їм сподобався і який вони будуть відтворювати. Проте на початку цього блоку занять у поставленій меті необхідно спрямувати дітей на відтворення наприкінці загальної композиції з ляльок, що вони зроблять, тому деякі спільні ідеї мають простежуватися. Необхідно нагадати, що у ляльці все має бути символічним, але зміст цих символів прихований. Серед популярних видів, наприклад, виокремлюють «кубишку», «травицю» та «очисну ляльку», вони, як вважалося, оберігають дім; особливе значення набувала «веснянка», яка виділялася на тлі інших незвичайним кольором волосся, з настанням теплої весни дівчата дарували одна одній цих ляльок з побажанням здоров'я, молодості і краси. Весільні ляльки - «десятіручка», «нерозлучники» - дарувались на весілля, вони символізували сімейний союз, любов, гармонію, вірність у стосунках. «Капустка» допомагала вийти заміж; «княгинька» слугувала жіночим оберегом; «лялька з немовлям» сприймалася знаком матері-берегині сімейного вогнища. Добробуту та процвітанню роду допомагала лялька «родючість, багатство», яка мала багатокомпонентну композицію - до основної ляльки-мотанки «прив'язували» безліч діток. Таких видів ляльок дуже багато, вони відрізняються не тільки зовні, але й по своєму призначенню: «образ народної ляльки у кожному окремому випадку є певним колективним автопортретом різних людських спільнот» [6, с. 31]. Учні самостійно можуть визначитися з тим, яку ляльку вони будуть виготовляти, пам'ятаючи про кінцеву мету - створені ними ляльки мають скластися в загальну композицію з певним об'єднуючим її змістом. А якщо спиратися на давні повір'я про те, що щоб життя не переривалося і було довге та тривале, то ляльку-мотанку потрібно виготовляти відразу, процес виготовлення повинен бути швидким, лаконічним, чітко організованим, дуже якісно підготовленим.

Далі відбувається сам процес виготовлення ляльки-мотанки з матеріалу. Учні вже розуміють, що краще використовувати бавовну, льон, вовну, але необхідно знаходити гармонійні тканини за кольором, що підвищує емоційний настрій та придає яскравий характер готовому виробу. Необхідно нагадати учням, що основа тіла ляльки мотається ниткою без використання ножиць та голок, за годинниковою стрілкою. Якщо, наприклад, ляльку робити винятково як оберіг, то слід використовувати технологію «не різана, не колота». Однак сучасні методи виготовлення ляльок припускають використання декорування самої тканини - або вишивкою, або розписом, або аплікацією з використанням стилізованої орнаментики. Це обговорюється заздалегідь і заготовлюється для конкретних ляльок. Важливо пам'ятати при цьому, що специфікою будь- якої ляльки-мотанки є відсутність у неї обличчя, адже лялька була посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Проте обличчя ляльки досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безликою, а та, яка служить берегинею, - ще й прикрашатися хрестом замість обличчя. Хрест тут виступав знаком сонця, знаком духовного єднання неба та землі, чоловічої та жіночої сутності. Не можна було малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути схожою, щоб не завдати шкоди власнику. З цього приводу дитячі психологи впевнені, що саме цей нюанс сприяє розвиткові дитячої уяви. Дитина має змогу домалювати дивовижні картини власного світу. На головку ляльки-мотанки зазвичай пов'язували хустинки, яки, як вважалося у давнині, також несли в собі певну енергетику та захист.

Процес виготовлення ляльки-мотанки на заняттях у позашкільному закладі може супроводжуватися прослуховуванням старовинних народних пісень або відтворенням ігровим засобом деяких обрядів та ритуалів. Доцільно використати метод рольових ігор, який заснований на ігрових та навчальних цілях одночасно. Рольова гра виступає способом розширення досвіду учасників шляхом пред'явлення їм несподіваної ситуації, в якій пропонується прийняти певну позицію (роль) [8, с. 68]. У процесі гри школярами швидше засвоюються нові ідеї. До речі, сучасне розуміння ігрової функції ляльок також сприяє використанню методу рольової гри.

Останнє заняття має бути спрямоване на колективну творчість. Створені авторські ляльки-мотанки складаються в загальну велику композицію, що тематично об'єднує всіх створених учнями ляльок. Зміст цієї композиції залежить від часу року, від наближених свят тощо. Тут учні працюють колективно, тому даному процесу слід надати вагоме значення.

Іграшки невідривні від дитинства, проте у кожного покоління вони були свої, на їхній вибір впливали оточуюче середовище та специфіка часу, в якому проходило дитинство. Ті стародавні традиції, які сформували культуру саморобної ляльки, сьогодні знову стають актуальними, з їхньою допомогою сучасні діти осягають глибинну культуру своєї батьківщини і вчаться створювати іграшку усвідомлено. У цьому усвідомленні криється прагнення поглибити уявлення дітей про розуміння нашими предками внутрішніх зв'язків, на яких будувалися відносини з навколишньою дійсністю. Це сприяє розвитку любові до країни,

формує любов до творчості та розширює можливості дитини у набутті досвіду в художньо-творчій діяльності. «Зміст освіти має забезпечити інтеграцію індивідууму до національної та світової культури. На науково-методичному рівні актуальність даного питання пов'язана з необхідністю оновлення змісту, методичного супроводу та створення необхідних педагогічних умов для реалізації мультикультурної спрямованості» [6, с. 156].

Висновки

Таким чином, вивчаючи народні традиції, відвідувачі позашкільних закладів поступово опановують знаннями та практичними навичками, завдяки чому власне і формується досвід художньо- творчої діяльності та розширюється коло компетентностей, що набувають у даному досвіді учні. Будь-яка річ, виготовлена власними руками, сприяє самоствердженню особистості, розвитку креативного мислення та здатності чітко уявляти майбутні результати своєї праці. Найбільш цінним у сучасному відтворенні ляльок-мотанок дітьми є прилучення до етнонаціональних і місцевих традицій, а в набутті досвіду художньо- творчої діяльності - візуальне, сенсорне і вербальне сприйняття пластичних, колористично-кольорових та словесно-образних чинників народної культури. У подальшому необхідно зв'язати створення ляльки-мотанки з іншими видами української народної творчості, вирішуючи проблему синтезу у поєднанні багатоманітних творчих практик національної культури.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бакланова Т. И. Педагогика народного художественноготворчества: Учебник. СПб.: Изд-во «Лань»; Изд-во «ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», 2016. 160 с. (Учебники для вузов. Специальнаялитература).

2. Белоконь В.И. Культурно-досуговаядеятельность. К.: Альтерпрес, 2002. 512 с.

3. Брижак Н.Ю. Методика гурткової та клубної роботи в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах: навчальний посібник. К.: Логос, 2017. 126 с.

4. Вербіцька І. О. Лялька-мотанка - художній оберіг у декоративно-прикладному мистецтві України // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство / Головний редактор: О. С. Смоляк. 2012. № 1. С. 184-188.

5. Резніченко Г. В. Іграшки-мотанки: навчально-методичний посібник. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2012. 104 с.

6. Скляренко О. А. Українська народна лялька кінця ХХ - початку ХХІ сторіччя: етнокультурна традиція, функції. Дис. на здобуття наук. ступ. канд. мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». Національна Академія наук України: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, Київ, 2018. 272 с.

7. Степанчук З. А. Опытхудожественно-творческойдеятельностимладшегошкольникакак характеристика личностногоразвития // ИзвестияВолгоградскогогосударственногопедагогическогоуниверситета. Волгоград, 2008. № 6. Народноеобразование. Педагогика. С. 51-54.

8. Фёдорова Л. И. Игра: дидактическая, ролевая, деловая. Решениеучебных и профессиональных проблем. М .: ФОРУМ, 2009. 176 с.

Размещено на Allbest.ru