Інтерактивність та динамічність сучасних об'єктів-трансформерів в контексті художньо-образного підходу до формотворення

Методология. В данном исследовании применены как общие, так и специальные методы исследований, наиболее весомым из которых является метод анализа выборки дизайн-объектов с изменяемой геометрией путем создания описательной матрицы по заданным критериям.

Результаты. В статье описаны критерии анализа объектов-трансформеров, выведенные для описания качественных показателей динамичности и интерактивности трансформации объектов в пределах художественно - образного подхода, а именно характер динамичности видоизменения и степень вовлеченности аудитории в процесс функционирования трансформации.

Приведена типология объектов по данным критериям (определено и описано два типа объектов по первому критерию и восемь типов объектов по второму) и на основе конкретных примеров, рассмотрены их характерные особенности и специфика функционирования.

Научная новизна. Проведен анализ трансформационных объектов концептуального дизайна и искусства, выполненных в рамках художественно-образного подхода, с точки зрения качественных показателей интерактивности, динамичности, уровня вовлеченности аудитории, прямой или косвенной, в процесс их трансформации, выведено критерии качественной оценки этих показателей и подведены итоги исследования в соответствующей типологии.

Практическая значимость. Полученные результаты являются ключевыми для осмысления роли и специфики объектов-трансформеров в контексте современного дизайна и позволяют в дальнейшем выделить наиболее заметные тенденции развития дизайна объектов с изменяемой геометрией в условиях современной визуальной культуры.

HLADCHUK M.

Methodology. In this study both general and special research methods are used, the most relevant being the method of analysis of a sample of design objects with variable geometry by creating a descriptive matrix based on specified criteria.

Results. Two criteria were identified, relevant to this study, namely the "nature of the transformation dynamics" and "the degree of audience involvement in the transformation process". The nature of the transformation dynamics criterion takes into account the factors and conditions necessary to ensure the functioning of the transformation process of the object. This factors and conditions determine the specificity of the object-environment interaction and its corresponding expected or, conversely, spontaneous transfiguration. Design objects according to this criterion are divided into two types. The degree of audience involvement in the transformation process criterion takes into account the existence and options of the object-audience interaction, and determines the nature of its impact on the process of transformation of the object (or lack thereof). In this case, eight types of objects were determined.

Scientific novelty. The analysis of transformational objects of conceptual design and art (constructed within the artistic approach to design) in terms of qualitative evaluation of their interactivity, dynamism, and the level of audience involvement (direct or indirect) in the process of their transformation was performed; criteria for qualitative evaluation of these characteristics were derived and results were summed up in the accordant typology.

Practical significance. The obtained results are key to understanding the role and specifics of objects with variable geometry in the context of modern design and allow the further identification of the most relevant trends in design of such objects with the acknowledgement of the modern visual culture.

Об'єкти-трансформери згідно з цим критерієм поділяються на два типи:

1. Об'єкти-трансформери зі сценарною динамічністю - об'єкти, процес трансформації форми яких відбувається в контрольованих умовах навколишнього середовища впродовж визначеного або необмеженого обсягу часу за заданою програмою чи сценарієм. Такі об'єкти розташовуються в інтер'єрах зі сталими показниками навколишнього середовища: температурою повітря, атмосферним тиском, рівнем вологості тощо, або експонуються на відкритому просторі лише за сприятливих погодних умов, оскільки несприятливі можуть негативно впливати на функціонування виробу. Зазвичай, передбачається наперед прописана програма трансформації, а сам об'єкт є автоматизованим.

Прикладом такого об'єкта-трансформера є кінетична мультимедійна скульптура «Cocoonap» (рис. 1) українського дизайнерського бюро Artmisto, представлена на фестивалі Burning Man Festival (штат Невада, США) у 2019 році. У вихідному стані об'єкт нагадує кокон, який, поступово розкриваючись, відкриває аудиторії танець двох фігур: чоловіка та жінки, які, в свою чергу, поступово перетворюються на янголів. Скульптура видозмінюється циклічно, завжди за одним і тим самим сценарієм, трансформація автоматизована, відбувається за заданою програмою та містить мультимедійний супровід.

Автори пояснюють свою роботу бажанням розкрити кокон, у якому люди звикли ховатись від всесвіту та інших людей і, таким чином, представити світові їхню справжню внутрішню красу та розвиток, який шляхом єднання зі світом через любов і гармонію виводить людство на новий рівень [15]. динамічність дизайн геометрія образний

2. Об'єкти-трансформери зі спонтанною динамічністю - об'єкти, кінетична видозміна яких базується на використанні непередбачуваності умов навколишнього середовища (трансформація і рух активуються силою вітру, дощу, зміною атмосферного тиску тощо) або/і взаємодії з аудиторією. Для цього типу автоматизовані системи є менш притаманними, здебільшого об'єкти є механічними.

Яскравим прикладом спонтанної динамічності є кінетичні скульптури «Звірі» (рис. 2) голландського скульптора Тео Янсена, які він створює з 1990 року. Механізм цих скульптур побудований таким чином, що задіюється силою вітру, що призводить до переміщення скульптур в просторі. Відповідно, швидкість та напрям руху скульптур, плавність їхніх рухів повністю залежать від сили та напрямку вітру. Частина скульптур навіть здатна зариватись в пісок, якщо вітер стає занадто сильним і існує ризик руйнування конструкції.

Ступінь залученості аудиторії в процес трансформації дизайн-об'єкта - критерій, який враховує наявність і варіанти інтерактивної взаємодії в системі об'єкт-трансформер - аудиторія, на основі чого визначається характер її впливу на процес видозміни форми та смислового навантаження об'єкта (або відсутність такого впливу).

Рис. 1. Кінетична скульптура «Cocoonap», Aгtmisto, Невада, США, 2019 р.

Рис. 2. Кінетична скульптура з серії «Звірі», Тео Янсен, Нідерланди

Рис. 3. Кінетичним пам'ятник Францу Кафці, Девід Черни Прага, Чехія, 2014 р.

Рис. 4. Кінетична інсталяція «LIQUID SHARD», Poetic Kinetics, Лос-Анджелес, США, 2016 р

Рис. 5. Мультимедійна інсталяція «SPHERES», ART+COM, Мюнхен, Німеччина, 2008 р.

В даному випадку було виділено 8 типів об'єктів-трансформерів:

3. Об'єкти з автоматизованою видозміною форми, мультимедійною трансформацією, що відбувається за заданою програмою і не потребує взаємодії з аудиторією. Такі об'єкти є самодостатніми, завершеними творами мистецтва та дизайну, сценарій видозміни яких є заздалегідь визначеним, прописаним фахівцями-програмістами та не передбачає втручання глядачів. Аудиторія виконує роль стороннього спостерігача.

Рис. 6. Кінетичний мультимедійний павільйон «MegaFaces», Азіф Хан, Сочі, Російська федерація, 2014 р.

Прикладом є кінетичний пам'ятник Францу Кафці (м. Прага, Чехія) виконаний скульптором Девідом Черни в 2014 (рис. 3). Це масивний дзеркальний бюст, який складається з 42 фігурних шарів із нержавіючої сталі, які обертаються синхронно навколо статичної осі, періодично вирівнюючись так, щоб портретне зображення письменника стало впізнаваним. Мотив розшарування об'єкта був використаним, оскільки він є знаковим для робіт Кафки.

4. Об'єкти зі спонтанною трансформацією, яка відбувається під дією чинників навколишнього середовища без залучення аудиторії. Об'єкти цього типу також є самодостатніми та такими, що не потребують інтерактивної взаємодії для активації процесу трансформації, однак, на відміну від попереднього типу, видозмінюються непередбачувано під впливом чинників навколишнього середовища.

Прикладом такого об'єкта є тимчасова кінетична інсталяція «LIQUID SHARD» (рис. 4), виконана студією Poetic Kinetics під керівництвом Патріка Шарна, що була розташована в м. Лос Анджелесі, США в період з 28 липня по 11 серпня 2016 року. Це масштабна модульна інсталяція, загальна площа якої сягала 15 000 квадратних футів (приблизно 1400 кв. м) виконана з відрізків голографічного майлару, прикріплених до моноволокна, послідовність і велика кількість яких створювала полотно, яке рухалось хвилеподібно та непередбачувано під дією вітру. Інсталяція складалась з двох таких полотен, кожне з яких коливалось незалежно від іншого, на висоті від 15 і 115 футів (4,5 і 35 м) над площею.

За словами автора, натхнення для створення цієї інсталяції походить від спостережень за природою та відчуття, що усе те, що відбувається навколо людей, сприймається на поверхневому рівні [16].

5. Об'єкти з двома режимами трансформації: автономним і реактивним. В даному випадку один об'єкт-транс- формер має два режими функціонування, що впливають на кінцевий результат трансформації. В автономному режимі об'єкт не потребує інтерактивної взаємодії з аудиторією та видозмінюється за наперед заданим сценарієм, тобто підпадає за усіма параметрами під тип 1 даної типології. У реактивному режимі аудиторія стає інтегральною частиною програми трансформації об'єкта, і може своїми діями більшою чи меншою мірою впливати на результат. Об'єкти-трансформери в реактивному режимі видозмінюються шляхом мультимедійної відповіді на зчитані датчиками руху пересування, зміну положення в просторі або кількість індивідів, які знаходяться в безпосередній близькості до них.

Яскравим прикладом дворежимного об'єкта-трансформера є інсталяція «SPHERES» (рис. 5) - медіа поверхня внутрішніх стін музею BMW (м. Мюнхен, Німеччина), виконана архітектурною студією ART+COM під керівництвом Джоакіма Саутера у 2008 році. Ця медіа- поверхня розглядається як динамічний фасад. Для досягнення ефекту трансформації простору всі 700 квадратних метрів стін повністю покриті білими світло- діодами. Сам світлодіодний шар покритий опалесцуючим склом, яке приховує технологію і виводить на передній план елементи фасаду. За автономного режиму ці фасади генерують перелік заздалегідь визначених тривимірних зображень, серед яких є як і абстрактні мотиви, так і експоновані автомобілі, що візуально розширює простір та створює ілюзію динаміки. За реактивного режиму візуальні структури реагують на рух відвідувачів через простір за допомогою системи камер відстеження, що робить їх активними учасниками сценарію [18].

6. Об'єкти з автоматизованою мультимедійною трансформацією, яка відбувається за програмою, що потребує зчитування біометричних даних добровольців з аудиторії. Видозміна таких об'єктів, як фізична, так і мультимедійна, повністю, або частково залежить від зібраної заздалегідь, або в процесі функціонування об'єкта, бази біометричних даних (наприклад, тривимірні скани обличчя або тіла добровольців з аудиторії) і, відповідно, варіюється в залежності від наповнення цієї бази та почерговості, періодичності застосування даних. Дані інтерпретується програмним забезпеченням і подаються у вигляді серії структурних видозмін форми об'єкта, які відбуваються за сценарієм, або спонтанно.

Прикладом є кінетичний мультимедійний павільйон «MegaFaces» (рис. 6) створений Азіфом Ханом для Олімпійських ігор 2014 року (м. Сочі, Російська Федерація). Один з фасадів павільйону є кінетичним і може трансформуватися в трьох вимірах, щоб відтворити рельєфи обличь відвідувачів будівлі. Він складається з 11 000 рухомих пристроїв, оснащених повнокольоровими світлодіодами.

Видозміна фасаду відбувається завдяки і на основі біометричних даних, отриманих напередодні в спеціальних кабінках 3D сканування обличчя.

Автор вбачає в цьому проекті новітній спосіб увічнення людини в монументальному мистецтві, який цілком вписується в інформаційну культуру 21 століття, створення інклюзивного пам'ятника людству [17].

7. Об'єкти, які трансформуються куратором. Ці дизайн-об'єкти трансформується механічно, за залученням кваліфікованого куратора, оскільки передбачають проведення складних або специфічних операцій, невідомих широкому загалу.

Прикладом є паперові «Живі скульптури» Лі Хуньбо (рис. 7). Виконані з паперу в техніці, яка базується на основі техніки виготовлення китайських ліхтариків. Скульптури створюються зі щільних блоків паперу, проклеєних специфічним чином, які в подальшому обтесуються, подібно каменю. На перший погляд, скульптури виглядають як класичні гіпсові бюсти, проте, під час зміщення частини блоку уся структура деформується, до непізнаваності змінюючи вихідну форму [5, с. 261]. Оскільки такий паперовий бюст дуже легко пошкодити, до його трансформації допускаються лише кваліфіковані куратори.

8. Об'єкти, які трансформуються безпосередньо глядачами чи споживачами. Ці об'єкти трансформуються механічно, проте, на відміну від попереднього типу, не потребують залучення до процесу видозміни куратора, оскільки не передбачають проведення специфічних чи складних операцій, а трансформуються просто та безпечно, що робить взаємодію з ними доступною широкому загалу.

Наприклад, концептуальні текстильні перегородки канадської компанії MOLO (рис. 8), які можуть бути розкладені у незліченні вигнуті або лінійні форми. При зберіганні у складеному вигляді перегородка стискається до товщини книги. З такого стану вона може розтягнутись в довжину до 4,5 метрів. Одна мобільна перегородка може бути спонтанно влаштована для зонування кімнати з метою звукоізоляції чи забезпечення конфіденційності, або в якості нестандартного фону для події чи вистави. Кілька перегородок за допомогою магнітів поєднуються в модульну систему, що може використовуватись для створення довших перегородок та складних скульптурних інсталяцій [19].

Хоч перегородки MOLO конструктивно схожі на «живі скульптури», описані вище, вони виконані зі зносостійких матеріалів, а процес розкладання є достатньо простим, щоб забезпечити можливість використання в домашніх умовах.

9. Об'єкти, які видозмінюються внаслідок взаємодії з аудиторією, яка виступає в ролі смислової частини трансформації. Такі об'єкти видозмінюються механічно виключно завдяки діям, рухам, рішенням відвідувачів, а без інтерактивної взаємодії залишаються незмінними і статичними. Часто смислове навантаження таких дизайн-об'єктів розкривається повною мірою, або докорінно змінюється під час взаємодії з людиною.

Тимчасова інтерактивна інсталяція «Void Seoul» (рис. 9) студії Numen / For Use, що була розташована в Hyundai Card (м. Сеул, Південна Корея) в період з 24 березня по 16 липня 2017 року є яскравим прикладом втілення цієї концепції трансформації. Це еластична тентова конструкція, що нагадує лабіринт, підвішена до стелі павільйону таким чином, щоб не торкатися підлоги. Без залучення аудиторії конструкція лише ритмічно пульсує, а за взаємодії з відвідувачами (відвідувачів запрошували залізти усередину тенту і пройти лабіринт) відбувається більш радикальна видозміна зовнішньої форми павільйону, яка візуально нагадує процес метаболізму живого організму. Варто зауважити, що основна суть цієї інсталяції, закладена авторами, полягає не у трансформації зовнішньої форми конструкції, а у інтерпретації індивідуальних переживань і асоціацій відвідувачів, які вони отримували перебуваючи всередині «нематеріальної білої порожнечі»: втрата просторового сприйняття, зв'язку з зовнішнім світом тощо [20].

Рис. 7. Паперова «Жива скульптура», Лі Хуньбо, Китай, 2010

Рис. 8. Текстильна перегородка MOLO

Рис. 9. Інтерактивна інсталяція «Void Seoul», Numen / For Use, Сеул, Південна Корея, 2017 р.

Рис. 10. Інсталяція «Орнамент», Рашад Алакбаров, Азербайджан, 2010 р.

10. Об'єкти з ілюзорною трансформацією. В даному випадку видозміна проявляється не завдяки фізичній чи мультимедійній трансформації форми самого дизайн-об'єкта, а завдяки виміру відображень та інтерпретацій. Інтерпретація образів залежить від свідомості кожного окремого представника аудиторії та авторського бачення.

Яскравим прикладом є тіньова скульптура. Основними складовими частинами таких скульптур є матеріальна основа, джерело освітлення і тінь, що розкриває зміст авторського задуму. Смислове навантаження цих скульптур буває дуже різноманітним: ілюстрація наслідків людської життєдіяльності, вираження двозначності звичних речей, наочна демонстрація неповноти сприйняття навколишнього світу тощо.

Наприклад в інсталяції азербайджанського скульптора Рашада Алакбарова «Орнамент» (рис. 10), виконаній в 2010 році, хаос (матеріальна частина скульптури) протиставляється порядку (тінь). Однак без тіні скульптура інтерпретується тільки як вираження хаосу, отже тінь трансформує та доповнює зміст, закладений у матеріальній основі. Отже, сучасне трансформаційне формоутворення в межах художньо-образного підходу до дизайну об'єднує в собі спектр, на перший погляд, несхожих між собою проєктних одиниць, спільні характерні риси яких відкриваються після детального аналізу конструктивних та образних характеристик. Усі приклади, описані вище, об'єднані не лише можливістю фізичної, мультимедійної чи ілюзорної видозміни, а також ідеями змінності, динамічності, інклюзивності, закладеними на рівні смислового навантаження. Хоч не у всіх випадках інтерактивна взаємодія з об'єктами є можливою чи доречною, простежується загальна тенденція до стирання чіткої межі між об'єктом та аудиторією, що виражається шляхом прямої взаємодії, опосередкованої або на рівні інтерпретацій.

Висновки

У результаті аналізу сучасних дизайн-об'єктів зі змінною геометрією, побудованих на основі художньо-образного підходу за критеріями «характер динамічності видозміни дизайн- об'єкта» та «ступінь залученості аудиторії в процес трансформації дизайн-об'єкта» було запропоновано відповідну типологію. Встановлено, що:

- попри існування об'єктів дизайну зі змінною геометрією, що не передбачають залучення аудиторії в процес структурної видозміни, станом на сьогодні у світовій практиці дизайну сформувалась чітка тенденція зростання популярності концептуальних трансформаційних об'єктів та предметно-просторових середовищ, видозміна яких потребує інтерактивної взаємодії з аудиторією і динамічного розвитку у часі;

- зростає кількість проєктів, в яких аудиторія стає інтегральною частиною процесу трансформації, впливаючи на її результат та смисл;

- зростає рівень мультимедійної інтерактивності об'єктів, яка додає до фізичної трансформації їхньої форми якісно новий вимір на рівні новітніх інформаційних технологій.

Також варто зазначити, що художньо-образний підхід до формотворення об'єктів зі змінною геометрією розширює межі сприйняття трансформаційного формоутворення широким загалом. Якщо раніше трансформери сприймалися як допоміжний функціонал і використовувались здебільшого утилітарно, то зараз вони уже присутні у багатьох сферах проєктної діяльності в концептуальному дизайні та мистецтві. Фізична, мультимедійна, ілюзорна змінність (або їх комбінація) цих об'єктів дозволяє ефективніше, порівняно з об'єктами, що не видозмінюються, виражати ідеї, які потребують наочного передання динамічності, розвитку в часі, метаболізму та надає авторам більше можливостей для втілення нових амбітних концептів, а аудиторії - нові смисли для інтерпретації. Отже, трансформери збагачують дизайн не лише вдалими практичними рішеннями, а й образними, які без перебільшення можна вважати витворами сучасного мистецтва, що робить їх цінним надбанням сучасності та цікавим об'єктом дослідження. Можливість інтерактивної взаємодії з сучасними трансформе- рами стирає грань між самими об'єктами та аудиторією, робить глядача активним учасником їхньої сценарної чи спонтанної видозміни, що лише підсилює емоційний ефект від трансформації. В перспективі отримані результати дозволять дослідити роль та місце об'єктів-трансформерів у контексті сучасного дизайну, виокремити найбільш помітні тенденції розвитку дизайну об'єктів зі змінною геометрією в умовах сучасної візуальної культури та екстраполювати результати на інші концептуальні підходи до проєктування трансформерів, такі як технологічно-конструктивний та структурно-ергономічний.

Література