Творчий доробок Івана Карабиця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка

Творчий доробок Івана Карабиця

Еліна Робот (студентка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв) Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Растригіна А.М.

Анотація

Здійснено спробу схарактеризувати творчий доробок відомого представника української музичної культури, композитора, педагога, громадського діяча, диригента Івана Карабиця та визначити його внесок у музичну культуру України.

Ключові слова: творчий доробок, вокальні цикли, симфонічно-хорові полотна, інструментальні твори, кантатно-ораторіальні твори.

Постановка проблеми

Велику роль у становленні української музичної культури відіграв видатний діяч, самобутній композитор-новатор, чудовий диригент, талановитий педагог Іван Карабиць. Саме вивчення характерологічних особливостей його творчості дозволяє усвідомити величність композитора та вклад в музичну спадщину України.

Аналіз досліджень і публікацій

Питання, пов'язані з творчим доробком Івана Карабиця знайшли помітне місце в науково-публіцистичних працях українських науковців, педагогів, митців ХХ ст. В роботі Л. Кияновської «Стиль Івана Карабиця» висвітлено індивідуальні особливості стилю І. Карабиця; окреслено жанрово-тематичні пріоритети, семантичні архетипи і відповідну до них систему виражальних засобів. Зосереджено увагу на головних предиспозиціях духовного становлення митця: спадкоємності певних музично-історичних традицій, передусім необарокових та фольклорних, а також на засвоєнні принципів нової віденської школи; реакції на суспільно-культурні виклики середовища у специфічній особистісно- психологічній парадигмі. Науковицею визначено три домінанти світогляду і творчого письма композитора: історизм, інтеграція у світовий культурний простір, етична складова. В праці Берегова О. М. «Особливості композиторського стилю Івана Карабиця в контексті української культури» висвітлено творчість українського композитора І. Карабиця у контексті соціокультурних явищ і стильових тенденцій в українському мистецтві 60-90-х років ХХ ст. Проаналізовано образний зміст, жанрово-інтонаційну природу творів; розкрито своєрідність композиційної драматургії і музичної мови; виявлено особливості стилю і творчого мислення композитора. В дисертації Гуркової О. М. «Творчість І. Карабиця в контексті жанрово- стильових тенденцій в українській музиці останньої третини ХХ ст.» було здійснено дослідження найяскравіших творів І. Карабиця останньої третини ХХ століття з точки зору впливу соціокультурних і жанрово - стильових тенденцій означеного періоду. Разом з тим, дослідження творчого доробку українського митця « семидесятника» все ще відкрито для наукового пошуку.

Тож, метою нашої статті став узагальнений аналіз, характеристика та представлення творчого доробку Івана Карабиця.

Виклад основного матеріалу

Постать Івана Карабиця - особлива в українській культурі. Його ім'я ще за життя було добре відоме не тільки на Батьківщині, а й на світових теренах. Творча діяльність майстра була багатогранною і різноманітною. За свій короткий земний шлях довжиною лише в 57 років Іван Карабиць виявив себе як яскраво обдарований самобутній композитор, талановитий диригент, чудовий педагог і видатний музично-громадський діяч [1]. Його вокальні твори виконували і продовжують виконувати Юрій Богатиков, Микола Гнатюк, Віктор ТТТпортько. Лідія Михайленко, Віталій Білоножко, Василь Бокоч, Назарій Яремчук, Володимир Засухін, Лілія Сандулеса, Віктор Тіткін, Наталія Рожкова і багато інших виконавців пісні. Карабиць Іван Федорович вів активну громадську роботу. Він був секретарем правління Спілки композиторів України, головою правління фонду і Головного журі Міжнародних і національних музичних фестивалів в Україні «Голосієво» [5].

Особистість Івана Карабиця формувалася в той яскравий період духовного злету української нації, радикального жанрового і стильового оновлення, розриву набридлих пут соцреалізму, який сьогодні називають епохою шістдесятництва. Юнакові пощастило потрапити в клас до видатного українського композитора Бориса Лятошинського. Із ним в Івана Карабиця склалися особливі взаємини: Борис Миколайович був для нього не просто вчителем із композиції, а другом, наставником, духовним батьком. Основні принципи педагогічної методики Бориса Лятошинського Іван Карабиць пізніше переніс у стосунки зі своїми учнями. Борис Лятошинський умів органічно й делікатно розкрити особливості обдаровання кожного вихованця, ніколи не тиснув, не заважав вільному розвиткові індивідуальності. Його енциклопедичні знання в галузі музичної і загальнолюдської культури, висока технічна озброєність сучасними художніми засобами були тим невичерпним джерелом, яке постійно живило творчу уяву молодих митців.

Іван Карабиць належав до тієї нечисленної когорти митців, які здатні поєднувати заняття композицією з активною музично-громадською роботою. Таких особистостей у світі небагато, тому що композиторська творчість - вельми специфічний вид діяльності, який передбачає особливе самозаглиблення, усамітнення, на відміну від, скажімо, літераторів, поетів або художників, чия праця є більш відкритою й публічною [1]. Сам І. Карабиць, визначаючи стильові орієнтири власної композиторської діяльності, що формувалася у 60 - 70-і роки під враженнями від музики минулих часів та музики ХХ століття, пов'язував їхню появу з бажанням внести більше “свіжого повітря” у традиційні для того часу канони. В такому контексті він спирався не тільки на отриману фундаментальну освіту, а творив й з огляду на новітні тенденції, характерні для тогочасного багатогранного музичного світу. Зрозуміло, що йому було що долати на цьому шляху, оскільки подальший творчий шлях композитора не відрізнявся прихильністю до застарілого, віджилого та ворожим ставленням до нового, прогресивного. Композитор писав:«...моїй музиці, я гадаю, притаманне прагнення до синтезу різних музичних джерел. Я переконаний, це може давати несподівані вирішення багатьох художніх завдань. І це не є еклектика, а спосіб мислення. Стоячи на порозі нового тисячоліття, дивимося уперед, прогнозуємо, а також оцінюємо та аналізуємо минуле. Ми усі стомлені «бігом» і тому не спішимо проститися з тим, що було... А було дуже багато такого, без чого нам не вижити у новому часі. Може тому усе більше хочеться писати щиріше, зрозуміло багатьом, водночас лишаючись собою. На мою думку, Малер, Лятошинський, Стравинський, Шостакович, «нововіденці»» та деякі сучасні композитори - це ті імена, що мають вплив на мою музику. Синтетичний вплив. Найважнішими своїми творами (а у цьому мене переконує їх активне життя) вважаю: Концерт для хора та оркестру «Сад Божественних пісень»; Симфонію «5 пісень про Україну», 2-й концерт для оркестру, 3-й концерт для оркестру; Симфонію для струнних [4].

Л. Кияновська зазначає, що усіх композиторів, що справили вплив на творчість Карабиця об'єднує пассіонарність та «позакон'юнктурна» позиція, готовість радше конфронтуватися з офіційно прийнятими канонами мистецтва, аніж зрадити свої переконання й ідеали, ця позиція була близькою І. Карабицю. Разом з тим помітний вплив на творчість І. Карабиця справила також група його учнів-однодумців (В. Сильвестров, Л.Грабовський, В.Годзяцький, В.Губа, Є.Станкович, О.Кива), які завдяки особистим контактам І. Блажкова з композиторами Західної Європи (зокрема, П. Булезом, Е. Варезом), отримали можливість вивчати новітні стилістичні течії, а також навчились нехтувати «кон'юнктурою, якою б привабливою вона не видавалась і які б райдужні перспективи не обіцяла». [4] На думку О. Берегової, у жанрово-стильовому і стилістичному аспектах композитор завжди виявляв широту й універсальність творчого мислення, новаторський підхід до традиційних музичних жанрів і форм.

Іван Карабиць мав творчі здобутки в усіх музичних жанрах. Це симфонічні, кантатно-ораторіальні, інструментальні твори, концерти для оркестра, фортепіано з оркестром, вокальні цикли, понад 50 естрадних пісень, музика до художніх та анімаційних фільмів, театральних вистав. І все ж композитор тяжів до більш масштабних жанрів: великих оркестрових і хорових полотен. А відтак, найбільшими його мистецькими вдачами стали масштабні симфонічно-хорові твори, серед яких поема «Vivere memento» на вірші Івана Франка, ораторія «Заклинання вогню», опера-ораторія «Київські фрески» тощо,котрі були написані співпраці зі славетним українським поетом Борисом Олійником [1]. Серед симфонічних творів, найбільш вагомою працею І. Карабиця стала Перша симфонія «П'ять пісень про Україну» [5]. Ще одним цікавим жанром творчості композитора став вокально-симфонічний, в якому було написано три українські п'єси на народні слова: «Ой глянь, мати», «Понад тереном стежечка», «Ой жур та кисіль». Не менш вагомим внеском у пісенний жанр стали пісенні цикли Івана Карабиця на слова Бориса Олійника «На березі вічності» та «Мати». А також пісні на вірші класика Максима Рильського та сучасних поетів Івана Драча, Віктора Герасимова, Леоніда Татаренка, Андрія Демиденка, Іллі Бердника. На особливу увагу у творчому доробку Маестро, заслуговують твори, написані разом з Юрієм Рибчинським, серед яких «Пісня на добро», «Моя любов, моя земля», «Дніпровська вода».

Твори раннього періоду відрізняються експресивністю музичної мови та пошуком індивідуального стилю, композитор вільно використовував додекафонію. Переважають камерні твори, серед яких - твори неофольклорного спрямування: «Три пісні на народні тексти» для голосу і фортепіано (1969), вокальний цикл «Пісні Явдохи Зуїхи» для голосу, флейти та альта, п'єса «Музика» для скрипки соло (1974). У 70-80-і роки визначилося тяжіння композитора до масштабних музичних побудов, переважають симфонічні та вокально-симфонічні жанри. Й саме останні тяжіють до понятійної конкретності, видовищності, на це спрямовані драматургічні функції оповідача, самостійна і досить активна роль поетичного компоненту, програмна точність музичного вираження, жанрова асоціативність, темброва драматургія [2]. Одним з яскравих зразків інструментального театру у камерно-інструментальній творчості І. Карабиця 1970-х років є його «Концертний дивертисмент» (1975). Вже сама назва твору свідчить про жанрову взаємодію концерту і дивертисменту, що в ХХ столітті є ознакою сучасного музичного мислення, втіленою в принципі синтезу жанрів (концерт-симфонія, балет-ораторія, вокально-хореографічна симфонія, концертна симфонія) [3]. Універсальність музичної мови творів наступного періоду визначилась синтезом різних елементів сучасних композиторських технік (пуантилізму, алеаторики, сонористики) у поєднанні із новотональною та новомодальною звуковисотною організацією, перетином різних стильових тенденцій (неокласицизму, необароко, неоімпресіонізму, джазової лексики). В образній сфері посилюється трагічне начало та актуалізується тема покаяння (Концерт № 3 «Голосіння», Концерт-триптих для оркестра), по- новому зазвучала пантеїстична тема («Music from Waterside»).

У пізній творчості Іван Федорович, навпаки, надзвичайно прощує фактуру, але за виробленням музичної тканини тут очевидна рука зрілого майстра. Поєднуючи красу естрадних мелодій і пряність гармоній, випробовуючи вплив французького шансону й американського джазу, український автор створює унікальний стильовий сплав, у якому виразно чуються національні мотиви. Складно пояснити, як йому це вдається, адже ні прямих цитат, ні навіть запозичення окремих фольклорних інтонацій тут немає. Симфонічний оркестр Держтелерадіо України під керівництвом Вадима Гнєдаша та Володимира Сіренка записав ряд його творів у фонд українського радіо. Деякі твори І.Карабиця виконувалися оркестром у Франції та Іспанії [2]. музичний композитор диригент громадський

У різноманітній за музичними жанрами, стильовими напрямками, тематиці творчій спадщині І. Карабиця можна прослідкувати поступове становлення рис театралізації. Особливе місце у творчості І. Карабиця посідають концертні жанри як найбільш театралізовані жанри «чистої музики». Риси театралізації помітні вже в одному з найбільш яскравих ранніх творів композитора «Концертино» для валторни та фортепіано (1967), яке було створено І. Карабицем на початку його композиторського шляху (ІІ курс композиторського факультету). Твір присвячений талановитому молодому валторністові Ю.Н.Зельдичу, який і став, напевно, першим виконавцем твору. Композитор обирає жанр концертино, який є різновидом концерту і відрізняється меншим масштабом за рахунок компактності кожної з частин, камерним складом, групою солюючих (концертуючих) інструментів, як у concerto grosso чи концертній симфонії. Згідно з покажчиком творів І. Карабиця 2003 року, концертино має начебто 3 частини, що мають наступні назви: І частина -Vivo, ІІ частина -Sostenuto е cantabile, ІІІ частина -Vivo (Tempo I). Однак, детальний аналіз твору не підтверджує такої структури; твір, скоріше за все, задумувався як одночастинна композиція з різнохарактерними, контрастними епізодами.

Однією з найхарактерніших рис творчості І. Карабиця є її яскрава національна спрямованість, що виявляється в глибокому проникненні в інтонаційний світ української пісні, потужному ліричному струмені музики. Справжня перлина камерно - вокальної лірики композитора - вокальний цикл «Мати» на вірші Б. Олійника (1980) - наскрізь пронизана українським народним мелосом, особливо No 1 «Мати наша - сивая горлиця». Ця пісня була надзвичайно популярною і в часи, коли була створена, і нині. Ліричне обдаровання

І. Карабиця виявилося і в потягу до екзотичних неєвропейських картин світу. Індійська міфологія у вокальному циклі І.Карабиця «П'ять пісень на вірші Р.Тагора» (2000 -2001) втілюється крізь призму образів поезії Рабіндраната Тагора - вічних людських почуттів: дружби, кохання, вірності, радості і печалі, оскільки твір є своєрідним музичним приношенням близькій людині, другові і соратнику, однодумцю і колезі по творчості Віктору Батюку. Цим циклом І. Карабиць продовжив традиції камерно - вокальної лірики Бориса Лятошинського, котрим у 20 - ті роки ХХ століття було створено декілька романсів на вірші японських поетів, а також власної творчості 70 - х років («Із пісень Хіросими» для голосу і флейти на вірші Ейсаку Йонеди, 1973). [3]

Духовною основою творчості Івана Карабиця завжди були теми високого етико-філософського спрямування. Митця приваблювали вселенські ідеї осягнення історії і сучасності, потаємності світобудови й пошуку істини, діалогу епох, хвилювали одвічні філософські питання життя і смерті. Композиторові завжди була близькою філософія мандрівного українського поета, мислителя і музиканта XVIII століття Григорія Сковороди. Ця постать слугувала, до певної міри, ідеалом для митця: йому імпонували непереборний український дух та універсальність ідей українського філософа, цілісність його натури і навіть те, як він пішов із життя - нікого не обтяжуючи, у свіжій сорочці, з чистими думками. Поезія Григорія Сковороди надихнула Івана Карабиця на створення одного з найкращих опусів - концерту для хору, солістів та оркестру «Сад божественних пісней».

Ніби передчуваючи свій недовгий вік, композитор цінував кожну мить земного існування, що особливо в 1990-х роках викликало до життя твори напруженого емоційного тонусу, а часто й трагедійного звучання. Одним із них став монументальний Концерт-триптих для струнного оркестру (1996 р.), що на прем'єрі був сприйнятий, як одкровення автора, занепокоєного долею людства. А в авторській програмі однієї з композицій, створеної під час перебування в Америці («Music from Waterside», 1994 р.), Іван Карабиць власноруч написав, що твір народився завдяки думам «про людське, вічне й найвищу втіху в єднанні з природою». Митець був закоханий у рідну землю, любив свою малу батьківщину Донеччину, де народився і виріс, зробив перші кроки на музичній ниві. Другою батьківщиною вважав Київ. Він часто говорив: «У мене таке відчуття, що у глибинах київської землі щось таке закопане... І воно притягує людей до цього міста». Любов до землі, біль за її рани і водночас гордість за неї проросли у «Київських фресках», «П'яти піснях про Україну», поеторії «Плач Катерини», «Піснях Явдохи Зуїхи», ораторії «Земле моя на ймення Донбас», Концерт для оркестра № 3 «Голосіння» та багатьох інших творах.

Висновки

Таким чином, аналіз творчого доробку Івана Карабиця дозволив зробити висновок про те, що стильова багатовекторність творчості І. Карабиця утворювалася завдяки яскравій образності, національно забарвленій і, водночас, сучасній музичній мові, сатиричній спрямованості, зверненню до принципів концертності і театралізації, використанню знаків і символів різних епох. У жанрово-стильовому і стилістичному аспектах композитор завжди виявляв широту та універсальність творчого мислення, новаторський підхід до традиційних музичних жанрів і форм. Як яскравий представник композиторської школи Б. Лятошинського І. Карабиць розвивав конфліктно -драматичний тип симфонізму в масштабних оркестрових і вокально - симфонічних композиціях, а в камерно - інструментальних і камерно -вокальних творах поставав витонченим ліриком і психологом людської душі. Композитор виявив і глибоке проникнення у стильові особливості музики попередніх епох, що дозволило йому творчо переосмислити і втілити у власній творчості необарокові, неокласичні, неоромантичні, неоімпресіоністичні, неофольклорні та інші стильові моделі, які стали виявами постмодерного світогляду і типу мислення. У цьому контексті творчість І. Карабиця виявляє свій значний евристичний потенціал, засвідчує пророчий дар композитора - мислителя.

Список використаних джерел

1. Берегова О. М. Загадка життя і творчості Івана Карабиця // Музика. -- 2012. -- № 1. -- С. 30--33. -

2. Берегова О. М. Особливості композиторського стилю Івана Карабиця в контексті української культури / О. М. Берегова // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2015. - N° 2. - С. 46-61

3. Гуркова О. М. ТВОРЧІСТЬ І. КАРАБИЦЯ В КОНТЕКСТІ ЖАНРОВО - СТИЛЬОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ. - Електронний ресурс: Режим доступу: ТВОРЧІСТЬ І. КАРАБИЦЯ В КОНТЕКСТІ ЖАНРОВО-СТИЛЬОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ - PDF Free Download

4. Кияновська Л. О. Стиль Івана Карабиця / Л. О. Кияновська // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2015. - № 2. - С. 32-45.

5. Рудаков М. Бібліографія. - Електронний ресурс: Режим доступу: Іван Карабиць - пісні, біографія - Українські пісні

Размещено на Allbest.ru