Пошуки ефективних моделей підтримки національної культури: канадський досвід "пандемічного періоду"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пошуки ефективних моделей підтримки національної культури: канадський досвід «пандемічного періоду»

Д.Ю. Живоглядова

Стаття присвячена дослідженню канадського досвіду підтримки національної культури у відповідь на виклики «пандемічного періоду», досвіду оптимізації ресурсів наявного культурного капіталу для створення системи самоорганізації канадського суспільства в сучасних реаліях. Аналізується формування канадською державою системи коротко- і довгострокових заходів підтримки сьогодення і сталого майбутнього різних секторів культури, культурних і мистецьких практик, установ, організацій, спільнот і окремих митців. Увага зосереджується на існуючій у Канаді моделі управління культурною сферою, організації взаємодії держави і культурних інституцій, яка в сучасних реаліях дозволяє гнучко і динамічно реагувати на змінність соціокультурної ситуації.

Ключові слова: культурна політика, менеджмент в сфері культури, модель підтримки національної культури, культурний капітал, «пандемічний період», управління та організація сфери національної культури Канади.

The search for effective models of supporting national culture: the canadian experience of the «pandemic period»

D. Zhyvohliadova

The article is devoted to the analysis of the Canadian experience of supporting national culture in response to the challenges of the «pandemic period», the experience of optimizing the resources of available cultural capital to create a system of self-organization of Canadian society in modern realities. For the whole Ukrainian society, as well as for the theory and practice of domestic culturological knowledge, to optimize cultural policy it is necessary to investigate and understand universal and specific steps in the management of cultural and artistic spheres of other countries, the resources of cultural capital,

Article is focused on the process of conceptualization of the experimental knowledge gained in recent management of Canada's national culture which took place in a short period of the first pandemic challenges in parallel with the rapid instrumentalization of the results (approaches, analytical and interpretive systems, management models). It is noted that the Canadian experience of providing flexibility in the movement of managerial, financial and organizational resources, which would be optimally correlated with the dynamics of modern socio-cultural life, is extremely valuable. The existing model of cultural governance in Canada, the organization of interaction between the state and cultural institutions - «the arms-length principle» in modern realities allows to flexibly and dynamically respond to the variability of socio-cultural situation.

The policy of multiethnic multicultural Canada has for many decades been pursued in the field of culture in the context of affirmation of national cultural identity and cultural sovereignty. The article analyzes ways and means to strengthen the support of Canadian content at the international level and stimulate the development of the domestic market of creative industries, artists support, creative professions, cultural management sector at the national, regional and local levels in recent years.

The research is focused on the Canadian experience of integrating into the organizational culture of management of various creative actors - the state, civil society institutions, artistic communities, organizations and individuals whose activities are directly or indirectly related to cultural and artistic practices.

Key words: cultural policy, cultural management, model of supporting national culture, cultural capital, «pandemic period», management and organization of Canadian national culture.

Постановка проблеми

Останні роки для сучасного культурно-мистецького світу, його акторів, стали пошуком відповідей на ті виклики, які торкнулися як змісту, так і форм самореалізації, культурної ідентифікації, творчої комунікації та співпраці. Соціальні та інші бар'єри, які виникли внаслідок пандемії, зумовили появу нових форматів і способів спілкування та творчої взаємодії. Для більшості країн нагальними питаннями постали розробка і практичне втілення інноваційних бізнес-моделей функціонування організацій в сфері культури, які б допомагали їх сталому розвитку, розширювали їх ресурси з самоорганізації в процесі адаптації до постійних, часто непередбачуваних змін не тільки сучасних, але й - майбутніх. У зв'язку з цим світові держави формують свій власний культурний досвід самоорганізації в ситуаціях, які загрожують крахом визначеній соціальній реальності (Бергер и Лукман, 1995).

Суспільства обмінюються досвідом участі держави, громадськості у відпрацьовуванні механізмів та процедур підтримки секторів з питань культури та мистецтв. Останні, як відомо, стали найбільш вразливими до випробувань, які зазнали конкретні культурні спільноти, так і людство в цілому. З цієї точки зору, як для всього українського суспільства, так і теорії і практики вітчизняного культурологічного знання, для оптимізації культурної політики, ресурсів власного культурного капіталу є необхідним вивчення та розуміння універсальних та специфічних кроків з управління та менеджменту культурною та мистецькою сферами інших країн світу.

Концептуалізація масиву досвідного знання, отриманого за останній час управління та організації сфери національної культури Канади, відбувалася за короткий період перших пандемічних викликів паралельно зі швидкою інструменталізацією отриманих результатів (підходів, аналітико-інтерпретаційних систем, моделей управління). Також, особливо цікавим є канадський досвід забезпечення гнучкості руху управлінських та фінансово-організаційних ресурсів, який би оптимально співвідносився з багаторівневою динамікою сучасного соціокультурного життя. Відповідно, метою статті постає аналіз канадського досвіду підтримки національної культури у відповідь на виклики «пандемічного періоду», досвіду оптимізації ресурсів наявного культурного капіталу для створення системи самоорганізації канадського суспільства в сучасних реаліях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Моделі культурної політики, її відповідні інструменти, зокрема фінансування, переваги та проблеми державного регулювання сферою культури, докладно представлено працями Адамса Д., Валь-Зігера Е., Візанда А., Вострякова Л., Весперіні П., Голдбарда А., Драгічевіч-Шешич М., Жерар А., Лендрі Ч., Мангсета П., Матарассо Ф., Моля А., Монтіас Дж. М., Пахтера М., Шартрана Г. Х. та інших. Проблематику їх досліджень Баннерджі Х., Байчурін А., Бірч А., Вілсон С., Зайка К., Ліпсет С., Моррісон К., Макаров В., Мортон В., Портер Дж., Рассель П., Скок В., Тішков В., Тейлор Ч., Щукіна Т. розвивають в контексті культурної політики Канади, її мультикультурності, державного управління процесами адвокації канадської спадщини та мистецтва. Питання національної ідентичності канадців, специфіка їх культурного самовираження, сучасний канадський простір культурних індустрій аналізуються українськими науковцями: Богатирець В., Бессоновою М., Буяком Б., Василенко А., Дрожжиною С., Корнат Л., Рибачок О., Сухобоковою О., Тищенко Ю., Хашиєвою Л., Шалигою О.

Виклад основного матеріалу

Сучасні реалії виявили необхідність використання і розвитку інструментів і ресурсів кожного з секторів культури для підтримки «якості відносин» (Бишоп, 2015, с.156). Для міжнародного співтовариства саме культурна інфраструктура (культурні установи та інституції) стала таким ресурсом, який повинен ефективно використовуватися у якості громадського простору для діалогу й соціального залучення та згуртованості (The Hangzhou Declaration: Placing Culture at the Heart of Sustainable Development Policies, 2013). Прийшло усвідомлення того, що в ситуації небезпеки ще однієї, не менш небезпечної ніж COVID-19, ««епідемії самотності» ... нам потрібні художні ресурси соціального зв'язку, щоб утримувати нас разом, символічно, оскільки ми фізично відокремлені» (Davis, 2020). Музичні, візуальні, літературно-поетичні, перформативні практики розуміються як «особливі сектора загального запасу знання» (Бергер и Лукман, 1995) щодо індивідуального та спільного досвідів переживання вимушеної ізоляції.

Політика багатоетнічної мультикультурної Канади на протязі багатьох десятиліть здійснювалась в сфері культури в контексті затвердження національного культурного обличчя, національної ідентичності та культурного суверенітету. В останні роки ще більше посилились підтримка канадського контенту на міжнародному рівні та стимулювання розвитку внутрішнього ринку креативних індустрій, допомога митцям, представникам творчих професій, сектору менеджменту в сфері культури на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях. Існуюча в Канаді модель управління культурною сферою, організації взаємодії держави і культурних інституцій - модель «на відстані витягнутої руки» («the arms-length principle») в сучасних реаліях дозволяє більш гнучко і динамічно реагувати на змінність соціокультурної ситуації.

В існуючій системі дистанціювання канадської держави від безпосереднього розподілу профінансованих нею бюджетних коштів на культуру, зниження, в ідеалі - усунення, бар'єрів для рівного доступу до матеріальних ресурсів та джерел фінансування, Федеральний Уряд взяв на себе відповідальність по забезпеченню умов справедливої конкуренції за державну матеріально-фінансову підтримку між великими, усталеними мистецькими організаціями та маленькими, новими, часто маргіналізованими акторами національного культурного ринку.

Безперервність розвитку мистецьких практик, всіх секторів національної культури розуміється як «перманенте» рішення «перманентних» проблем (Бергер и Лукман, 1995) як один з найважливіших елементів підтримки життєздатності канадського суспільного організму, його спроможності знаходити ресурси для самоорганізації у відповідь на виклики «пандемічного періоду». Основою такої самоорганізації стала партнерська співпраця Департаменту з питань культурної спадщини (Federal Department of Canadian Heritage), Ради мистецтв Канади (The Canada Council for the Arts) та широкорозгалуженої мережі фондів та організацій з різнопрофільної підтримки канадської культури.

Федеральний Уряд Канади, Департамент з питань культурної спадщини (Canadian Heritage, 2021a) будучі підпорядковані Парламенту в межах основних напрямків національної культурної політики, зокрема політики мультикультуралізму, свою діяльність спрямовують на сприяння розвитку прав і свобод людини, творчої самореалізації, національних культурних цінностей, на підтримку інституціональної системи розвитку культурної спадщини та мистецтва, на допомогу їх адаптації до жорстких умов пандемічного часу. Безпосередній менеджмент з відбору та фінансування програм та проєктів, консультативна робота з заявниками здійснюються регіональними відділеннями Департаменту з питань культурної спадщини. Важливим структурним елементом функціонування Департаменту є Інформаційна мережа канадської спадщини (Canadian Heritage Information Network (CHIN), 2021) - спеціальна агенція, яка володіє найбільшою в Канаді колекцією відцифрованих експонатів музеїв, записів літературно-драматичних і музичних творів. Вона організовує обмін інформацією щодо організації та управління роботою музейних закладів та установ, пов'язаних зі збереженням культурної спадщини Канади.

В Бюджеті 2021 року передбачено 1,9 млрд доларів на фінансування культурного сектору, яке буде реалізоване Депертаментом з питань канадської спадщини на протязі п'яти років (Canadian Heritage, 2021b). Заплановане фінансування різних секторів культури і мистецтва передбачає як заходи по стабілізації внутрішнього мистецького середовища, так і по стимулюванню окремих митців, мистецьких організацій урізноманітнювати свій професійний досвід відповідно до викликів пандемічного та майбутнього пост-пандемічного періодів. Відповідно до стратегії - довгострокового бачення ресурсів і перспективних змін в культурному секторі Канади - формується системна політика відновлення навколо цінностей - стійкості, різноманітності, інклюзивності та екологічності.

Питання стійкості культурного розвитку розглядається як частина іншої цілі, в її довгостроковій перспективі. Це вибудовування спільного майбутнього завдяки стимулюванню інституціонального, міжгрупового, міжорганізаційного та індивідуального партнерства, створення нових умов для солідаризації дій якомога більшої кількості акторів національного культурного сектору. Врахування сучасного ситуативного зменшення доходів вплинуло на збільшення державного фінансування бюджетів таких інституцій, як Фонд повторного відкриття (The Reopening Fond). Цей фонд свою активність спрямовує на підтримку проєктів, пов'язаних з культурними організаціями, які намагаються в обмежених умовах пандемії реорганізовувати та оптимізувати свою діяльність з проведення заходів у відкритих просторах - фестивалів, театральних вистав, різного типу подій, присвячених пропаганді національної культурної спадщини а також, у зв'язку з цим, розвитку внутрішнього туризму. Суттєво збільшилося фінансування Фонду презентації мистецтв Канади (Canada Arts Presentation Fund) - підтримка професійного мистецтва, некомерційних мистецьких об'єднань та організацій, допомога в комунікаційній взаємодії зі своїми аудиторіями; Канадського фонду періодики (Canada Periodical Fund) - допомога соціальним періодичним виданням а також тим, які мають малий тираж або цифровий формат; Канадського фонду мистецької підготовки (Canada Arts Training Fund) - сприяння стійкого розвитку професійних навчально-освітніх некомерційних закладів і організацій культурно-мистецького спрямування; Канадського фонду культурних інвестицій (Canada Cultural Investment Fund), що опікується розвитком стратегічного менеджменту та партнерської співпраці в сфері культурної спадщини Канади та національного мистецтва; Канадського фонду культурних просторів (Canada Cultural Spaces Fund), Книжкового фонду (Canada Book Fund), Музичного фонду Канади (Canada Music Fund). У 2020 році під керівництвом Департаменту з питань культурної спадщини Канади створено Фонд екстреної підтримки організацій культури, спадщини та спорту (Emergency Support Fund for Cultural, Heritage and Sport Organizations, 2021). Його бюджет (500 млн доларів) - тимчасова підтримка культурного сектору, його акторів - розподіляються між програмами та організаціями, які підзвітні Департаменту. Здійснюється негайна фінансова допомога найманим працівникам культурної сфери та митцям. Це відбувається шляхом стимулювання відповідних роботодавців на відновлення та збільшення короткострокових контрактів.

Окрема підтримка здійснюється по відношенню до ініціатив, що пов'язані з сектором мовлення, особливо місцевих мовників. Мова розглядається як один з грунтівних факторів становлення і підтримки ідентичності. У зв'язку з цим інвестуються англо- і франкомовний контенти - літературний та кінематографічний а також - відновлення роботи виробництв творчих продуктів недержавними мовами, підтримуються незалежні місцеві мовники та національні кіновиробники. Модернізується законодавство, яке стосується цього сектору. Канада, разом з Францією та Австралією, працює над розробкою механізмів регулювання взаємовідносин між традиційними масмедіа та цифровим контентом, електронними спеціалізованими сервісами.

Реформується сфера охорони праці робітників цієї сфери культури шляхом державних компенсаційних програм. Останні, завдяки стабільності фінансування Канадського медійного фонду (Canada Media Fund), медійної корпорації Telefilm Canada, підтримують сталий розвиток канадського кіновиробництва та його акторів.

В контексті довгострокових перспектив появи небезпек наступних пандемічних викликів Федеральним урядом Канади модернізується система страхування та зайнятості працівників аудіовізуального сектору, запроваджуються більш гнучкі форми оподаткування та кредитування, стимулюються такі форми підтримки креативного сектору, як благодійництво. На рівні держави невідкладним завданням визначається створення системи стимулів для спонсорської підтримки митців, культурних організацій та закладів.

Також канадський уряд збільшив інвестиції в свої, вже працюючі, програми зі сталого розвитку національного мистецтва. Фінансується Програма допомоги музеям (MAP), яка спрямована на підтримку і розвиток музейної справи - діяльності закладів з їх працівниками та експонатами. Державне фінансування національних музеїв залишає за ними самостійність і, як наслідок, відповідальність в питаннях змістовного наповнення виставкових просторів, повсякденного управління бюджетом та людськими ресурсами.

Десятки мільйонів доларів Уряд Канади розраховує використати на протязі трьох років для оптимізації роботи музеїв, стимулювання їх до використання нових технологій в роботі з експонатами своїх колекцій та спілкуванні з аудиторією. Підтримується розширення віртуального досвіду традиційних установ - архівів, музеїв, галерей, що, в свою чергу, урізноманітнює та спрощує доступ до їх колекцій та канадської культурної спадщини в цілому.

Департамент з питань канадської спадщини продовжує реалізовувати програму Young Canada Works (YCW), розуміючи важливість розбудови інфраструктури з підтримки професійної реалізації, кар'єрного зростання молодих канадських спеціалістів. В межах цієї програми профінансовано підвищення професійної кваліфікації, стажування та працевлаштування молодих спеціалістів в секторі культурної спадщини та мистецтва.

Продовжує реалізовуватися програма «Будівництво громад завдяки мистецтву і спадщині» («Building Communities Through Arts and Heritage program»). Фінансується оптимізація роботи тих місцевих мистецьких організацій, які намагаються підвищити якість своєї інформаційно-роз'яснювальної та просвітницької діяльності серед місцевої громадськості, допомагають сталому розвитку професійних мистецьких спільнот, згуртованості місцевих громад. Продовжується інвестування програми «Творчий експорт Канади» («Creative Export Canada»), яка спрямована на розширення та збільшення присутності та рентабельності на міжнародних ринках продукції канадських творчих індустрій. Задля цього фінансуються проєкти, які зорієнтовані на розвиток міжнародного потенціалу творів канадських митців, на розширення форматів їх презентації за межами країни.

Особливу роль в організації канадського суспільства на стійку підтримку національної культури в ситуації пандемічних обмежень і невизначеності, життєздатності внутрішнього ринку мистецтв, творчої співпраці і соціальної згуртованості у подоланні наслідків пандемії COVID- 19 в сфері культури і мистецтва відіграє Рада мистецтв Канади (Bringing the arts to life, 2021). Свідченням тому є її діяльність у «допандемічний», «пандемічний» і «пост-пандемічний» час, стратегічний план Ради на 2021-2026 роки «Мистецтво, зараз більше, ніж будь-коли» (Art, now more than ever: Strategic Plan 2021-26, 2021). Її діяльність відбувається у декількох програмних напрямках, які утворюють розгорнуту систему з розгалуженою структурою, рівнозначними взаємообумовленими елементами. Кожний з елементів теж представлено в якості системи дій та взаємодій, їх проєктних реалізацій. Будучи підзвітною Парламенту Канади і Департаменту з питань канадської спадщини, формуючи взаємовідносини з Федеральним урядом за принципом «витягнутої руки», Рада є самостійною у виробленні стратегії своєї діяльності, її програмної та проєктної реалізації, у розподілі своїх бюджетних коштів.

Інвестування Радою художньої практики стосується створення умов для інноваційного розвитку мистецької галузі в цілому та її окремих акторів. Треба звернути увагу на те, що така підтримка мистецьких практик стратегічно вирішує завдання розширення й урізноманітнення форм та інструментів зміцнення сектору мистецтв, створення розгалужених мереж таких ресурсів і забезпечення широкого і рівного доступу до них. Таким чином створюється своєрідна мистецька екосистема, в якій держава, її інституції, фінанси та інші ресурси задіяні для підтримки сталого розвитку одного з найбільш вразливих до викликів реалій життя пандемічного та постпандемічного канадського суспільства. В результаті, в свою чергу, оптимізуються ресурси самих культурних секторів, національного мистецтва зокрема, для солідаризації, об'єднання культурного, соціального та економічного капіталів (Бурдье, 2002) в інтересах всього канадського суспільства і держави. Програми та проєкти, які підтримуються Радою, орієнтовані на стимулювання набуття досвіду співпраці, отримання результатів з обміну знанієвими ресурсами, матеріальними і нематеріальними активами. Їх залучення в межах навчання, наставництва, консультування, адаптації до сучасних технологій та у створенні нових організаційних структур.

Вищезазначені реалії з необхідністю вимагають відпрацьовування та інструменталізацію нових підходів до практики управління. Збільшення фінансування секторів канадського мистецтва пов'язане не тільки з усвідомленням крайньої необхідності підтримки в цей важкий час митців та мистецьких організацій. Невідкладну державну фінансову допомогу отримали ті програми та проєктні ініціативи, які зорієнтовані на розвиток професіоналізму та навичок відповідних компетенцій управління та адміністрування в сфері культурної спадщини та мистецтва. Створена відповідна стала система спеціалізованого навчання, наставництва, стажування, он-лайн майстер-класів, освітньо-інформаційних платформ, наукових конференцій, форумів та інших заходів з обміну знань.

Одними з головних напрямків діяльності Ради є створення організаційних та фінансових умов для урізноманітнення та розширення географії культурної взаємодії, мистецької колаборації, художньої комунікації та обміну між митцями, їх спільнотами, організаціями та канадською аудиторією, для пожвавлення національного та мереж мистецтв; формування рівних можливостей присутності та затребуваності канадських мистецьких колективів та організацій, професійних менеджерів, художників та представників аматорського мистецтва в національному житті канадського суспільства. Посилилася фінансово-організаційна підтримка співробітництва канадських та іноземних організацій та колективів, створення спільного продукту - виставок, фестивалів, художніх творів, спільне книговидання з подальшою публічною презентацією в Канаді, збільшилися інвестиції у виробництво, презентацію та розповсюдження творів мистецтва корінних та некорінних народів Канади, розвиток місцевих громад, осучаснення, за допомогою мистецьких практик, їх культурного середовища. Окремим пунктом фінансових інвестицій є підтримка акторів, які займаються перекладацькою діяльністю - перекладом драматичних та літературних творів канадських авторів на державні мови, мови корінного населення а також на мову жестів. Щодо останньої, то увага акцентується на розвитку її регіональних та етнічних особливостей.

Для реалізації цих завдань використовуються нові підходи до фінансування. В сучасних реаліях головна орієнтація - на цільове фінансування в межах тимчасової підтримки акторів культурного сектору. В програмах з дослідження і творення, підтримки мистецької практики, з розвитку мистецтва по всій території Канади передбачаються комбіновані гранти як альтернатива вже відомим формам та інструментам державного фінансування. Передбачається підтримка кількох проєктів, тривалістю до трьох років, які об'єднано реалізуються в контексті діяльності організацій та окремих осіб.

Для Канади, з її полікультурною реальністю, важливим є не тільки збереження, але й посилення інклюзії та різноманітності. Організація та підтримка мультикультурних заходів, з обов'язковою орієнтацією на інклюзивність та інноваційність, є частиною системної роботи держави з об'єднання різноманітних спільнот, організацій, їх справедливого залучення до національних культурних ресурсів. В останні роки передбачаються програми розширеної допомоги різним мистецьким секторам, організаціям, зокрема й тим, хто в допандемічні часи не мали права на фінансування з боку Федерації. Цей напрямок пов'язується з розширенням можливостей податкового кредитування оплати працівників не тільки комерційних організацій, але й - некомерційних структур; з інфраструктурними змінами в сфері культурного і мистецького виробництва, в результаті яких повинна бути суттєво збільшена кількість виробничих місць, особливо у віддалених від культурних і бізнесових центрів місцевостях; з стимулюванням представництва різноманітних спільнот, зокрема людей з інвалідністю, на різних рівнях прийняття рішень щодо організаційної взаємодії, фінансування, а також змістовно-ціннісного їх наповнення.

Складнощі самовираження, безпосередніх творчих комунікацій розглядаються канадським урядом системно у зв'язку з вирішенням інших нагальних питань, таких як: подолання расових та інших бар'єрів, створення умов рівного сталого розвитку англо-, франкомовних культур, їх мистецької репрезентації, надання підтримки різним формам культурного самовираження корінним народам Канади. В процесі реалізації довгострокової стратегії щодо адвокації культур корінних народів активізувалася діяльність Офісу корінного населення (Indigenous Screen Office (ISO), 2021), виробництво і маркетинг інформаційного контенту підтримки і розвитку культур корінних народів. Зміни торкнулися всього медіа-простору Канади - від Канадського медіа-фонду (CMF) до телебачення і кінематографу. Збільшилася інформаційна, освітньо-навчальна та фінансова допомога проєктам, які розвивають навички культурної самоідентифікації, самореалізації шляхом спільних зусиль знаходження новаторських, інклюзивних способів відкритого діалогу. Залучаються до співпраці партнери, які надають надійну статистичну інформацію стосовно реального стану життєдіяльності корінних мешканців, їх мов та культур, і данні наявних і перспективних кроків (програм, проєктів) для їх підтримки.

Таким чином не тільки інтенсифікується заповнення втраченого безпосереднього взаємоспілкування, його компенсація. Діалог різних культурних світів - як особистих, так і спільних, групових, внаслідок вимушеності реагування на надскладні виклики сучасності (від фізичного до духовного виживання), завдяки як менеджерсько-управлінським, так і особистісно-творчим зусиллям всіх акторів культурної взаємодії, мистецької зокрема, перейшов на інший, більш глибокий і панорамний рівень.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Результативність відновлення організаційних і творчих зв'язків залежить від системності і послідовності культурної політики і відповідних організаційно-управлінських дій на рівні держави і суспільства в цілому. Ця системність передбачає розбудову стратегічного менеджменту і, у зв'язку з цим, взаємодоповнення та підтримку довго-, середньо- та короткострокових заходів і відповідних інструментів.

Канадська держава, опікуючись станом національної культури «пандемічного» і «пост-пандемічного» періодів, різних секторів мистецтва, сформувала саме таку систему коротко- і довгострокових заходів. Вони чітко орієнтуються як на підтримку сьогодення культурних і мистецьких практик, установ, організацій, спільнот і окремих митців, так і їх сталого майбутнього. Ця усвідомленість виявляється, зокрема, у стимулюванні тих сфер і напрямків творчої самореалізації різних суб'єктів культури - від окремих художників до інституцій та мережевих структур, які орієнтують канадське суспільство, його громадян на взаємопідтримку, взаємообмін знаннями і практичним досвідом завдяки мистецьким практикам - від безпосередньої художньої творчості та художнього виробництва до навчання та освіти. Їх ресурси використовуються для підтримки зв'язків між поколіннями - віковими, професійними та іншими, для підтримки національної та етнічної самобутності, збереження мовних культур, для місцевого, регіонального та міжнародного досвіду співпраці.

Федеральний уряд Канади працює над формуванням і впровадженням нових, більш гнучких операційних практик підтримки національної культури і мистецтва, над збільшенням і використанням ресурсного потенціалу тих культурних і мистецьких секторів, в межах яких існують можливості інтеграції в організаційну культуру управління та координації взаємодії різних творчих суб'єктів нових, більш сучасних моделей і технологій співпраці. Співпраці держави, інституцій громадянського суспільства, мистецьких спільнот, організацій і окремих громадян, діяльність яких прямо або опосередковано пов'язана з культурними та мистецькими практиками. Останні з необхідністю починають виконувати не тільки компенсаторну та естетичну функції. Пандемічний період виявив їх потенціал в якості системоутворюючого (ментального, образно-почуттєво, ціннісно-інтелектуального) антиентропійного елемента нарощування спільного соціального і культурного капіталів. Саме цей капітал, незалежно від кількості його носіїв, збільшуючись попри фізичне і соціальне дистанціювання, забезпечує людство ресурсами бачення і творення «завтра, що обіцяє майбутнє» (Wint, 2020).

культура управління канадський мистецький

Бібліографічний список

1. Бергер П., Лукман Т., 1995. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. Перевод на русский язык Е. Руткевич. Центр гуманитарных технологий.. [онлайн]

2. Бишоп К., 2015. Антагонизм и эстетика взаимодействия. В:В. Мизиано, сост. Невозможное сообщество. Москва: Московский музей современного искусства, Кн.3: Антология: теория, критика, тексты художников, с.148-170.

3. Бурдье П., 2002. Формы капитала. Экономическая социология, [онлайн] 3(5), с.60-74.

4. Art, now more than ever: Strategic Plan 2021-26, 2021. Canada Council for the Arts, [online]

5. Bringing the arts to life, 2021. Canada Council for the Arts. [online]

6. Canadian Heritage Information Network (CHIN), 2021. Government of Canada, [online].

7. Canadian Heritage, 2021a. Government of Canada. [online]

8. Canadian Heritage, 2021b. Backgrounder - Continued Support for Arts, Culture, Heritage and Sport Sector Organizations. Government of Canada, [online] June 28.

9. Davis B., 2020. How We Should Reimagine Art's Mission in the Time of `Social Distancing'. Artnet News, [online] March 23.

10. Emergency Support Fund for Cultural, Heritage and Sport Organizations, 2021. Government of Canada. [online]

11. Indigenous Screen Office (ISO), 2021. [online]

12. The Hangzhou Declaration: Placing Culture at the Heart of Sustainable Development Policies, 2013. UNESCO, [online].

13. Wint B., 2020. «Tomorrow Promises Futures». The Social Distancing Festival. [online]

References

1. Art, now more than ever: Strategic Plan 2021-26, 2021. Canada Council for the Arts, [online]

2. Berger P., Luckmann, T., 1995. Sotsialnoe konstruirovanie realnosti. Traktat po sotsiologii znaniya [The Social Construction of Reality. A Treatise on Sociology of Knowledge]. Translated from English by Ye. Rutkevich. Centr gumanitarnyh tehnologij. [online] (in Russian).

3. Bishop K., 2015. Antagonizm i estetika vzaimodeystviya [Antagonism and relational aesthetics]. In: V. Misiano, compiler. Impossible community. Moskva: Moskovskiy muzey sovremennogo iskusstva, Book3: Anthology: theory, criticism, artists' texts Antologiya, pp.148-170. (in Russian).

4. Bourdieu P., 2002. Formy kapitala [Forms of capital]. Journal of Economic Sociology, [online] 3(5), pp.60-74. (in Russian).

5. Bringing the arts to life, 2021. Canada Council for the Arts. [online]

6. Canadian Heritage Information Network (CHIN), 2021. Government of Canada, [online].

7. Canadian Heritage, 2021a. Government of Canada. [online]

8. Canadian Heritage, 2021b. Backgrounder - Continued Support for Arts, Culture, Heritage and Sport Sector Organizations. Government of Canada, [online]

9. Davis, B., 2020. How We Should Reimagine Art's Mission in the Time of `Social Distancing'. Artnet News, [online] March 23.

10. Emergency Support Fund for Cultural, Heritage and Sport Organizations, 2021. Government of Canada. [online]

11. Indigenous Screen Office (ISO), 2021. [online] Available at: <https://iso-bea.ca> [Accessed 15 September 2021].

12. The Hangzhou Declaration: Placing Culture at the Heart of Sustainable Development Policies, 2013. UNESCO, [online].

13. Wint B., 2020. «Tomorrow Promises Futures». The Social Distancing Festival. [online]

Размещено на Allbest.ru