Образ Александра Македонського в об’єктиві Олівера Стоуна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образ Александра Македонського в об'єктиві Олівера Стоуна

М.Ю. Чурбанова, Р.О. Литвиненко

Анотація

александр македонський образ фільм олівер стоун

У даному дослідженні проаналізовано образ Александра Великого в художньому фільмі «Александр» 2004 року, автором якого виступив всесвітньовідомий режисер Олівер Стоун. Також досліджено причини провалу фільму одразу після виходу, хвилю критики як від професіоналів, так і з боку звичайних глядачів, стосовно сценарію, режисури, підбору акторів на головні ролі. У пропонованому сюжеті аналізується з багатьох аспектів «історичність» образу Александра Македонського, роль якого виконав ірландський актор Колін Фаррелл.

Ключові слова: Давня Греція, Александр Македонський, кінематограф, публічна історія.

Abstract

This study analyses the image of Alexander the Great in the 2004 feature film Alexander, written by world-renowned director Oliver Stone. The reasons for the film's failure immediately after its release, the wave of criticism from both professionals and ordinary viewers regarding the script, direction, selection of actors for the lead roles were also investigated. This article analyses the "historicity" of the image of Alexander the Great, in many respects, played by Irish actor Colin Farrell.

Keywords: Ancient Greece, Alexander of Macedon, cinematography, public history.

До часу виходу стрічки «Александр» на екрани О. Стоун вже двічі був призером премії Оскар за фільми «Народжений четвертого липня» (1989) і «Взвод» (1986). Саме «Взвод» зробив ім'я Олівера Стоуна відомим кожному американцеві, а згодом і всій Європі. Протягом наступних 10-ти років він випускав по фільму щороку. На 2004 рік режисер набув світового імені, майже кожен його фільм ставав хітом. Але з «Александром» все сталося з точністю до навпаки. Тоді, 2004 року, О. Стоун пробував себе в історичному жанрі, до цього більшість його картин склали військові, соціальні та політичні драми, елементи документалістики. Але, можливо, стрічка й була приречена на провал: більше 10 років

О.Стоун намагався зняти свого «Александра», студії відмовляли йому, фільм виходив занадто дорогим та довгим, актори відмовлялися від ролі. Тільки WarnerBrothersнаважився узгодити сценарій, сподіваючись на шалений касовий успіх. Але фільм чекав комерційний провал - при витрачених на зйомки $ 155 мільйонів (не враховуючи 40 мільйонів, витрачених на рекламу) він зібрав у прокаті лише $ 165 мільйонів. У провалі звинувачували насамперед натяки на бісексуальність Олександра.

Рис. 1. Александр із другом Гефестіоном (за: [5])

TheGuardian в рецензії на стрічку писав таке: «Александр Стоуна отримав величезну удачу у своїх сценах битви та сильне, амбітне відчуття геополітичного масштабу. Фортуна надає перевагу сміливим, про що фільм не перестає нагадувати нам, і фортуна сприяла

Стоуну з певним успіхом. Але інтимна історія Александра замацала (фільм). Цар Фарреллане має права дозрівати або розвиватися <.. .> Володіючи невдалою вірністю солдата, Стоун захищає Олександра від переживань невдач, які формують персонажів» [1].

Що в даному випадку викликає особливий інтерес, то це абсолютно схожі відгуки від критиків як у Європі, так і США. Дійсно, схоже, що на початок 2000-х на широких екранах фільм навіть з елементами ґендерної тематики не чекав на успіх (виняток склала хіба що стрічка «Горбата гора», яка отримала Оскар 2006 року). Про це також свідчить остаточний «FinalCut» «Александра» від О. Стоуна, який з'явився на дисках лише у 2013 році. Повна версія фільму включає в себе відверті гомосексуальні сцени, які остаточно поклали кінець питанням, чи є «Александр Великий - бісексуалом?». Обертаючись назад, О. Стоуну варто було «шокувати» світ одразу виходом остаточної версії, яка виглядає цілком закінченою епічною історією, яку вже не можна звинуватити в уривчатості. Але різка хвиля критики потягнула за собою й судові тяжби, тоді афінські адвокати мали дослідити фільм на предмет «гомосексуальних сцен», і врешті-решт, засудили О. Стоуна [2]. Головні обрані О. Стоуном актори також не задовольнили глядачів: за їхніми словами, ірландський актор ніяк не здатний зіграти великого грека Александра, більше того, актор не є надто відомим [3]. От, що пише рецензент на цю тему: «Колін Фарреллграє його (Александра) з природним ірландським акцентом. Однак, як не дивно, щоб приховати будь-яку аномалію, Стоун змушує Вела Кілмера, якийграє . короляФіліппа, говорити з ірландським акцентом, а ДжарердуЛэтодоводиться робити те ж саме. Цікаво, що його грізна мати Олімпія . говорить так, нібито вона управляє італійським рестораном. Це одне з найстрашніших уявлень в кіно: вона схожа на маму Ентоні Перкінса в «Псіхо» [1].

Рис. 2. Александр із Олімпією та Філіппом ІІ (за:[5])

РоджерЕберт з ChicagoSun-Timesписав у своєму огляді: «[Ми] вітаємо сцени битви, помпезності та обставин, тому що принаймні на деякий час ми вільні від нескінченного оповідання історика Птолемея» [4]. Рецензії на IMDb, RottenTomatoesтакож оцінюють фільм скоріше негативно, посилаючись на розтягнутість хронометражу, подібність мильній опері, мляву та невражаючу гру таких акторів, як Анджеліна Джолі, Ентоні Хопкінс, Різ Маєрса та інші. Так, Гефестіон (зіграний оскароносним виконавцем Джарердом Лєто) був все-таки не надто відомим в амплуа актора. Олімпія (зіграна Анджеліною Джолі) була майже ровесницею Коліну Фарреллу, але грала мати Александра. Попри таку негативну реакцію, критики відзначали й позитивні моменти: масштабність зйомок, якісні батальні сцени, костюми та грим, гра Вела Кілмера (якому було відведено значущу роль Філіппа ІІ) [5; 6].

Не беручись оцінювати «правомірність» грати грека ірландському актору, відзначимо зовнішню схожість Коліна Фаррелла з описами Александра, наданими Апеллесом, Аристотелем, Плутархом [7]. Хоча до сьогодні питання зовнішності Александра залишається суперечливим, О. Стоун звертався до автентичних джерел, малюючи образ свого «Александра»: невисокий, але з добре розвиненим тілом і м'язами, світлошкірий та білявий. З точки зору «історичності» образ Александра треба вважати блискучим і дуже близьким до писемних джерел [8; 9]. О. Стоун створив набагато більше, ніж «історичний блокбастер» - біографічне оповідання-роздум про роль однієї людини у світовій історії. Трагедію сильної людини, яка володітиме величезною силою і яка ж не може розпорядитися потрібним чином, бо Александра мрія кличе до подальших звершень. Але людська сила та могутність має свою межу - і тоді мрійник, герой, полководець має ставати тираном, підозрюючи змову буквально у всьому («Змова пажів»), звинувачуючи своє найближче оточення. Аналіз цієї метаморфози став головним завданням режисера, і О. Стоун виконав її. І абсолютно дивно бачити негативні відгуки на кшталт «кіно є більше документальним, ніж історичним», адже їх лишають кінокритики, а не професійні історики. Наприклад, аналітик з історії Давньої Греції АнгелосХаніотіс наполягає на тому, що, попри його недосконалість, історики та студенти-історики мають «багато чому навчитися», «вивчаючи та обмірковуючи» фільм О. Стоуна. Він доходить висновку, що як «кінофільм, який фіксує дух часу давньогрецької епохи, <...> жоден фільм <...> не може конкурувати з «Александром» Олівера Стоуна» [10]. Найголовнішими історичними «влученнями», треба вважати еволюцію особистості молодого Александра, від залежного від жорстоких батьків юнака до великого царя, який став тираном і деспотом, під тягарем шаленої влади. Відносини з батьком та матір'ю розкриті в тій мірі, як це необхідно (а також самі характери Олімпії та Філіпа ІІ), а також їхні риси характеру, які безпосередньо перейшли до самого Александра. Чудово проглядається, як за величезними територіями, захопленими Македонським, скривається й неповага, й абсолютне неприйняття та нерозуміння аборигенами грецької культури та цінностей; як відвертається від царя військо і найближчі товариші, коли він бере шлюб з іноземною принцесою Роксоланою, переймає чужі грекам традиції; приступи параної та божевілля, нарцисизму, які найяскравіше проявилися саме після смерті Гефестіона, в останні роки його життя.

На сьогодення фільм вже отримав статус культового. Нарешті, твори О. Стоуна остаточно визнані, бо з його об'єктиву, як не історика, а як зацікавленого творця, вийшов беззаперечно епічний образ Александра Великого, в багатьох аспектах схожого з реальною історичною постаттю.

Список літератури

1. Alexander - review. TheGuardian:веб-сайт. UPL: https://www.theguardian.com/film/2004/dec/31/1

2. Too gay for Greeks: Lawyers threaten «Alexander» suit. CNN: веб-сайт. UPL:http://edition.cnn.com/2004/LAW/11/25/alexander

3. Alexander. RollingStone: веб-сайт. UPL: https://www.rollingstone.com/movies/movie-reviews/alexander-2-104917/

4. «Alexander» not so great. RogereBert:веб-сайт. UPL: https://www.rogerebert.com/reviews/alexander-2004.

5. Alexander (2004). Imdb:веб-сайт. User Reviews. UPL: https://www.imdb.com/title/tt0346491/reviews.

6. Alexander (2004). RottenTomatoes:веб-сайт. UPL: https://www.rottentomatoes.eom/m/alexander.

7. Krzysztof Nawotka. Alexander the Great. Cambridge Scholars Publishing. 2010. P. 43.

8. Arrian. The Campaigns of Alexander. Translated by Aubrey de Selincourt, Penguin Classics. 1971. P. 432.

9. Green Peter. Alexander the Great and the Hellenistic Age. London: Phoenix. 2007. P. 272

10. Making Alexander Fit for the Twenty-first Century: Oliver Stone's Alexander. Academia:веб-сайт.

11. Epic Alexander dyes a death with critics. TheGuardian: веб-сайт. UPL: https://www.theguardian.com/film/2004/nov/25/news

Размещено на Allbest.ru