Перспектива. Основні поняття та визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспектива. Основні поняття та визначення

Бойко Р. І., студент групи Д-12

Лелик Я.Р., к.т.н., доцент кафедри архітектури та дизайну Луцький національний технічний університет

У статті розкрито основні принципи побудови перспективи. Розглянуто історію розвитку перспективного малювання. Вплив лінійної перспективи на реалістичність малюнків, правильну подачу кольорів та відтінків з урахуванням повітряної та тональної перспективи.

Abstract. The article reveals the basic principles of perspective construction.

The history of the development of perspective drawing is considered. The influence of linear perspective on the realism of drawings, the correct presentation of colors and shades, taking into account the air and tonal perspective.

Постановка проблеми

Побудова зображення на площині або на кривій поверхні об'ємних предметів такими якими ми бачимо їх з певної точки зору, вимагає знання законів перспективи. В даній роботі висвітлена тема побудови перспективи в більш розширеному вигляді. Майбутні фахівці дизайну в певній мірі не усвідомлюють, як правильно побудувати той чи інший предмет, який знаходиться на певній відстані від спостерігача. Тому розглянута у статті проблема завжди є актуальною і цікавить починаючих фахівців як образотворчого мистецтва так і дизайну.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Вивчаючи основи образотворчої грамоти важливим є засвоєння основних законів перспективи та використання їх при виконанні творчих робіт. Однією з перших відомих наукових праць з перспективи була праця грецького математика Евкліда (3 ст. до н.е.). Перспективу також досліджували відомі художники і науковці з давніх часів, а саме: архітектор епохи Ренесансу Філіппо Брунеллескі вирішив проблему передачі зорового сприйняття на площину. Геометричні побудови ренесансної системи перспективи проілюстрував своїми гравюрами Альбрехт Дюрер, Леонардо да Вінчі розробив вчення про пропорції і перспективного простору. Цим він став теоретиком в області перспективи та багато інших.

Серед сучасних науковців можна відмітити:Арпхейм Р., Белоусова Е.Г., Панофскі Е., Раушенбах Б. В., Штелер Т. Флоренський П. А.[ 1],[2], [3], [4], [5], [6], [7]. малюнок колір реалістичність

Формулювання цілей статті

Удосконалити професійну підготовку в питаннях побудови різних видів перспективи. Дослідити принципи побудови перспективи і їх використання в роботах відомих художників. Застосувати ці методи у своїх майбутніх дизайнерських напрацюваннях.

Об'єктом дослідження є основи побудови перспективи.

Предметом дослідження є види перспективи (лінійна ,зворотна, повітряна і тональна).

Виклад основного матеріалу

Перспектива є найбільш точною наочною формою зображення. Складним у побудові перспективи є те, що на двовимірній площині (довжина і ширина) потрібно передати тривимірне зображення (ширину, висоту і глибину). Розрізняють три основиних види перспективи: лінійну, повітряну і тональну.

Лінійна перспектива, будується з фіксованою точкою зору і передбачає єдину точку сходу на лінії горизонту (предмети зменшуються пропорційно в міру віддалення їх від переднього плану). Теорія лінійної перспективи вперше з'явилася у Амброджо Лоренцетті в XIV столітті, а знов вона була розроблена в епоху Відродження (Брунеллески, Альберти), грунтувалася на спрощених законах оптики і чудово підтверджувалася практикою (рис.1а,б)[8]. Пряма перспектива довго визнавалася як єдине вірне відображення світу в картинній площині. З урахуванням того, що лінійна перспектива - це зображення, побудоване на площині, площина може розташовуватися вертикально, похило і горизонтально залежно від призначення перспективних зображень.

Рисунок 1(а,б) - Лінійна перспектива

Вертикальна площина, на якій будують зображення за допомогою лінійної перспективи, використовується при створенні картини і настінних панно.

Побудова перспективних зображень на похилих площинах застосовують в монументального живопису - розписи на похилих фризах всередині приміщення палацових споруд і соборів. На похилій картині в станкового живопису будують перспективні зображення високих будівель з близької відстані, або архітектурних об'єктів міського пейзажу з висоти пташиного польоту.

Побудова перспективних зображень на горизонтальній площині застосовують при розписі стель ,плафонів. Відомі, наприклад, мозаїчні зображення на овальних плафонах станції метро "Маяковська" художника А. А. Дейнеки. Зображення, побудовані в перспективі на горизонтальній площині стелі, називають плафонной

перспективою. Лінійна перспектива на горизонтальній і похилій площинах має деякі особливості, на відміну від зображень на вертикальній картині.У наш час домінує використання прямої лінійної перспективи, більшою мірою через більшої "реалістичності" такого зображення і зокрема через використання даного виду проекції в ЗБ -іграх. Для посилення ефекту лінійної перспективи використовують ширококутні об'єктиви, які роблять передній план більш опуклим, а для пом'якшення - довгофокусні, які порівнюють різницю розмірів далеких і близьких предметів.

Зворотна лінійна перспектива. Вид перспективи, що застосовується у візантійської і давньоруської живопису, при якій зображені предмети представляються збільшуються в міру віддалення від глядача, картина має кілька горизонтів і точок зору, і інші особливості. При зображенні в зворотній перспективі предмети розширюються при їх видаленні від глядача, немов центр сходження ліній знаходиться не на горизонті, а всередині самого глядача.

а)б)

Рисунок 2(а,б) - Зворотна перспектива

Зворотна перспектива створює цілісне символічне простір, орієнтоване на глядача і передбачає його духовний зв'язок зі світом символічних образів.

Зворотна перспектива має строгий математичний опис, і математично рівноцінна. Зворотна перспектива виникла в пізньо античному і середньовічному мистецтві ( мініатюра, ікона, фреска, мозаїка) як в західноєвропейському, так і у візантійському колі країн, (рис.2 а,б)[10] Інтерес до зворотній перспективі в теорії ( П. А. Флоренський) і художній практиці зріс у XX столітті в зв'язку з

відродженням інтересу до символізму і до середньовічному художньої спадщини.

Повітряна перспектива. Повітряна перспектива характеризується зникненням чіткості і ясності обрисів предметів у міру їхнього видалення від очей спостерігача. При цьому дальній план характеризується зменшенням насиченості кольору (колір втрачає свою яскравість, контрасти світлотіні пом'якшуються), таким чином - глибина здається більш світлою, ніж передній план.

Перші дослідження закономірностей повітряної перспективи зустрічаються ще у Леонардо да Вінчі. "Речі на відстані, - писав він, - здаються тобі двозначними і сумнівними; роби і ти їх з такою ж розпливчатістю, інакше вони у твоїй картині здадуться на однаковій відстані... не обмежуй речі, віддалені від ока, бо на відстані не тільки ці кордони , але і частини тіл невідчутні".[12]

Великий художник зазначив, що віддалення предмета від ока спостерігача пов'язане зі зміною кольору предмета. (Рис. З а,б) [11].

а)б)

Рисунок 3 (а,б) - Повітряна перспектива

Тому для передачі глибини простору в картині найближчі предмети повинні бути зображені художником в їх власних кольорах, віддалені набувають синюватий відтінок,"... а самі останні предмети, в ньому видимі, як, наприклад, гори внаслідок великої кількості повітря, що знаходиться між твоїм оком і горою , здаються синіми, майже кольору повітря

Повітряна перспектива залежить від вологості і запиленості повітря і яскраво виражена під час туману, на світанку над водоймою, у пустелі або степу під час вітряної погоди, коли піднімається пил.

Тональна перспектива

Тональна перспектива широко використовується в монументальному живописі. Ця перспектива базується на зміні тону, кольору та контрасті об'єкта, всі його характеристики змінюються і мають властивість втрачати чіткість і яскравість при віддаленні в глибину. Вперше закони цієї перспективи пояснив Леонардо да Вінчі. Людський зір і сприйняття влаштовано так, що найближчі предмети виглядають для людей більш чіткими й темними, в той час як найдальші найбільш неясні і бліді. Саме на цій властивості сприйняття навколишнього світу і заснована методика тональної перспективи.

Складно не визнати, що подібне відображення простору дійсно робить малюнок куди більш реалістичним і правдоподібним, хоча він не відповідає справжньої реальності, як і при будь-якому зображенні об'єкта в перспективі на плоскій поверхні. Характеризується зміною тону (світлості) об'єктів у міру віддалення від першого плану в глибину картини - висвітлення або затемнення відтінків і тонів. (Рис.4 а,б) [9].

а)б)

Рисунок 4 (а,б) - Тональна перспектива

Найбільш добре тональну перспективу видно в академічних та реалістичних творах живопису та графіки - це так званий тональний живопис, де відносини по світлості найбільш важливі, ніж за колірним тоном та насиченістю, а також гравюри та малюнки. Залежно від авторської ідеї, далекий план у картині може бути світлим або темним, відповідно,предмети, що йдуть в далечінь, і об'єкти художник висвітлює або затемнює, наближаючи за тональним відношенням до найдальших ділянок поступово.

Висновки. В даній роботі було досліджено та проаналізовано поняття перспективи та її види. Основну увагу приділено лінійній перспективі, зворотній лінійний, повітряній та тональній перспективі. Було досягнуто виконання основних завданнь, метою яких було детальніше розкрити вплив перспектив на малюнки, їхню об'ємність, реалістичність правильну подачу кольорів та відтінків на відстанях.

Перелік джерел посилання

1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / пер. с англ. В.Н.Самохина. М.: Прогресс, 1974. 392 с.

2. Белоусова Е.Г. «Генерализующая поэтика» Д. Мережковского (Трилогия «Христос и Антихрист»): дис. канд. филол. наук. Екатеринбург, 1998. 193 с.

3. Панофскі Е. Перспектива як "символічна форма". Готична архітектура і схоластика / Пер. з нім., англ., лат., др.греч. І. Хмелевських, Є. Козин, Л. Житкова, Д. І. Захарової. - СПб.: Азбука-классика, 2004. - 336 с.

4. Раушенбах Б. В. Просторові побудови в живопису: Нарис основних методів. - М.: Наука, 1980.

5. Раушенбах Б. В. Системи перспективи в образотворчому мистецтві: Загальна теорія перспективи. - М.: Наука, 1986.

6. Штелер Т. Зворотня перспектива: Павло Флоренський і Моріс Мерло-Понті про простір і лінійної перспективі в мистецтві Ренесансу / /

Історико-філософський щорічник 2006 / Ін-т філософії РАН. - М.: Наука, 2006, с. 320-329

7. Флоренський П. А. Зворотній перспектива

8. http://surl.li/avosh

9. http://surl.li/avotn

10. https://cutt.ly/wYrU6nS

11. http://surl.li/avota

12. 1ійр8:/Л1іе1іЬ. ийо/икизвио/1541961 -йтаІпа-регерекіАа/

Размещено на Allbest.ru