Дерев'яна церква св. Трійці у Потеличі: унікальна втраченка пам'ятка української культури
Дослідження історії пам'ятки української архітектури і мистецтва - дерев'яної церкви св. Трійці у Потеличі на Львівщині. Формування унікального архітектурно-художнього комплексу. Висвітлення інформації про священиків церкви впродовж XVI-XX століть.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.02.2023 |
| Размер файла | 57,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний університет «Львівська політехніка»
ДЕРЕВ'ЯНА ЦЕРКВА СВ. ТРІЙЦІ У ПОТЕЛИЧІ: УНІКАЛЬНА ВТРАЧЕНА ПАМ'ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Андрій ПАВЛИШИН, доктор філософії
у галузі історії, асистент кафедри історії,
музеєзнавства та культурної спадщини
Львів
Анотація
Стаття присвячена дослідженню історії пам'ятки української архітектури і мистецтва - дерев'яної церкви св. Трійці у Потеличі на Львівщині. Дослідження є спробою систематизувати матеріали до історії храму та ввести до наукового обігу нове історичне джерело XVIII ст., що збагачує джерельну базу пам'ятки, а також історію локальної спільноти. У статті відтворено хронологію існування церкви св. Трійці від 80-х рр. XVI ст. до її ліквідації у 1937 р. Храм постав близько 1580 р., а на початку XVII ст. його прикрасили стінописом, що пов'язаний з процесами конфесіоналізації у середовищі місцевої громади в ранньомодерний період. На початку 80-тих років XVII ст. ансамбль розписів доповнив іконостас, авторства видатного художника доби бароко Івана Рутковича (р. н. невід. - квітень 1703), внаслідок чого сформувався унікальний архітектурно-художній комплекс. Упродовж XVII ст. церква кілька разів змінював конфесійну приналежність, доки у другій половині цього ж століття остаточно не увійшла у структури Київської унійної митрополії. Впродовж XVIII ст. ризниця храму збагатилася літургічним начинням, шатами і книгами, про що свідчать візитаційні описи. З 1777р. до 1837р. церкву св. Трійці використовувала для богослужбових потреб місцева римо-католицька громада, котра провела ремонт, внаслідок чого було змінено первісну архітектуру храму і пошкоджено стінопис. Після повернення греко-католицькій громаді храм діяв як церква до 1937р., коли був розібраний з дозволу влади через аварійний стан. Окремі елементи інтер'єру дерев'яної церкви перенесли до нового храму св. Трійці, збудованого за проектом Олександра Пежанського (1892-1972), а частина потрапила до збірки Національного музею у Львові. У статті також зібрано інформацію про священиків церкви впродовж XVI--XX ст., зокрема важливого релігійного і культурного діяча - о. Михайла Дороцького (1881-1953). церква архітектура потелич трійця
Ключові слова: дерев'яні церкви, історія церкви, візитації, сакральний стінопис, Потелич.
Annotation
Andrii PAVLYSHYN, PhD in History, Assistant at the Department of History, Museology and Cultural Heritage Lviv Polytechnic National University (Lviv, Ukraine)
THE WOODEN HOLY TRINITY CHURCH IN POTELYCH: A UNIQUE LOST MONUMENT OF UKRAINIAN CULTURE
The article is devoted to the study of the history of the monument of Ukrainian architecture and art - wooden Holy Trinity Church in Potelych in Lviv region. This research is an attempt to systematize materials related to the history of the temple and to introduce a new historical source of the 18th century into scientific circulation, which enriches the source base of the monument, as well as the history of the local community. The article reproduces the chronology of the existence of Holy Trinity Church from the 80s of the 16th century untill its liquidation in 1937. The temple was built around 1580, and at the beginning of the 17th century it was decorated with a wall painting related to the processes of confessionalization in the environment of the local community in the early modern period. At the beginning of the 80s of the 17th century the paintings were complemented with the iconostasis, created by the outstanding artist of the Baroque era Ivan Rutkovych, as a result of which a unique architectural and artistic complex was formed. During the 17th century the church changed denominational affiliation several times, until in the second half of this century it finally entered the structures of the Kyiv Union Metropolis. During the 18th century the sacristy of the temple was enriched with liturgical accessoirs vestments and books, as evidenced by the visitation descriptions. From 1777 to 1837, the Holy Trinity Church was used for religious needs by the local Roman Catholic community, which carried out repairs, as a result of which the original architecture of the temple was changed and the wall paintings were damaged. After returning to the GreekCatholic community, the temple functioned as a church until 1937, when it was dismantled with the permission of the authorities due to emergency condition. Individual elements of the interior were moved to the new church of the Holy Trinity, built according to the project of Oleksandr Pezhanskyi, and part of it got into the collection of the National Museum in Lviv.
Key words: wooden churches, history of the church, visitations, sacral wallpainting, Potelych.
Постановка проблеми
Українська дерев'яна сакральна спадщина упродовж ХХ та початку ХХІ століть у силу багатьох несприятливих обставин зазнала непоправних втрат. У переліку цінних втрачених пам'яток є і церква св. Трійці у селі Потелич, що на Львівщині. Церква була унікальним дерев'яним архітектурно-мистецьким комплексом: одна із найдавніших, найбільших дерев'яних церков, зі збереженим стінописом першої половини XVII ст. і іконостасом авторства видатного митця епохи бароко Івана Рутковича. Дослідження історії цього храму дозволяє не лише краще пізнати минуле конкретної релігійної та етнічної локальної спільноти, а й збагатити знання про мистецьку та релігійну спадщину кількох пластів української культури. До наших днів зберігся масив неопублікованих джерел з історії церкви св. Трійці, зокрема актів візитації XVIII ст., що дозволяють систематизувати та узагальнити інформацію про втрачену пам'ятку.
Аналіз досліджень
Дослідження пам'ятки розпочалося у першій половині ХХ ст., зокрема на її цінності акцентували А. Лушпинський (Лушпинський, 1920), В. Січинський (Січинський, 1927) та М. Драган (Драган, 1937). Ретроспективні дослідження стінопису храму знайшли своє відображення у працях Л. Міляєвої (Міляєва, 1969), (Миляева, 1971), П. Логвина (Логвин, 1967), П. Жолтовського (Жолтовський, 1988). До вивчення історичної та мистецької спадщини церкви св. Трійці у Потеличі у часи незалежності України зверталися дослідники історії церкви та локальної історії (Слободян, 1998), монументального мистецтва (Козак, 2011) та іконопису (Гелитович, 1994). Незважаючи на таку кількість публікацій, вони не вичерпують усієї проблематики пов'язаної з історією церкви св. Трійці у Потеличі.
Мета статті
Дослідження присвячене висвітленню історії пам'ятки української архітектури і мистецтва - церкви св. Трійці у Потеличі. Метою статті є аналіз, узагальнення і систематизація опублікованих джерел, а також введення до наукового обігу нових джерел та створення на їх підставі історичного нарису храму.
Виклад основного матеріалу
Коли була споруджена церква св. Трійці у Потеличі достеменно не відомо. Церковні видання ХІХ ст. Перемишльської єпархії датують її спорудження 1545 р. (Шематизм, 1928: 252) або 1587 р., (Шематизм, 1926: 174), не покликаючись, однак, на конкретні документи. Історик В. Слободян спираючись на люстрацію Потелича 1564-1565 рр., де вказані два священики у містечку, які сплачували податки, припускає, що один із них міг бути парохом церкви св. Трійці і відповідно вона вже могла існувати у першій половині 60-рр. XVI ст. (Слободян, 1998: 142). Польський дослідник історії Холмської єпархії А. Гіль, натомість вбачає у згаданих священиках парохів церкви св. Бориса і Гліба та церкви св. Миколая і відповідно відносить появу церкви св. Трійці у Потеличі до дещо пізнішого періоду - 1580 р. (Gil, 1999: 181). На даному етапі досліджень, з огляду на обмеженість джерельної бази важко однозначно відповісти котра з гіпотез є більш достовірною. Беручи до уваги просторове розташування, видається однак більш вірогідним, що давнішим був храм св. Миколая, який знаходився серед забудови міста XV ст., а церква св. Трійці постала відповідно щойно близько 1580 р. У момент свого будівництва вона входила у структури Холмської єпархії Київської православної митрополії Константинопольського патріархату.
На початку 90-х рр. XVI ст. храм очевидно згорів, бо 4 травня 1593 р. завершено нова дерев'яна святиня, як про це свідчив напис на її одвірку. Церква була монументальною дерев'яною будівлею. Її розміри становили: 21,80 м на 9,28 м, тобто вона була однією із найбільших дерев'яних церков того часу (Січинський, 1927: 120). Нова церква постала стараннями о. Луки, який на початку XVII ст. (1601-1605 рр.) засвідчив про це у гродському Белзьському суді. Священик тоді протестував проти парафіян, які усунули його з церкви і запросили собі о. Степана з передміської церкви св. Духа (Gil, 1999: 181). У 1594 р. міщанин Іван Тараз записав земельну ділянку для церкви св. Тройці і на «шпиталь руський» (Січинський, 1927: 121).
Біля церкви у той же час збудували монументальну дзвіницю, що збереглася досі. На ній до Першої світової війни знаходився давній дзвін відлитий у 1599 р. (Szydiowski, 1922: 81).
Не проста релігійна ситуація, що склалася після укладення Берестейської унії у 1596 р. у Холмській єпархії, до якої належав Потелич, відбилася і на храмах містечка: вони кілька разів змінювали конфесійну приналежність: переходили від православної до унійної церкви. Храм св. Трійці разом із трьома іншими церквами Потелича (св. Духа, св. Миколая і Різдва Богородиці) згадується у реєстрі церков Потелицької протопопії (деканату) датованому 1619 р. Парохом тоді був о. Констянтин, можливо пізніший парох потелицької церкви св. Миколая і унійний протопоп (Gil, 2005: 302, 308). Як і потелицька парафія св. Духа, парафія церкви св. Трійці під час Хмельниччини, а можливо вже у 30-х рр., знову підпорядкувалася владі православних холмських владик, а її священик о. Ісакій разом із парафіянами був звинувачений в участі у нападі на потелицький костел в 1648 р. (Томашівський, 1901: 33).
Перша половина XVII ст. для церкви св. Трійці це не лише бурхливий період конфесійних змін, але і період створення унікального ансамблю стінопису храму, що включав композиції: «Преображення Господнього» та «св. Юрій» (бабинець), «Страшний суд» (північна стіна), «Сьомий Вселенський собор» та «Успіння Богородиці» з чинами моління апостолів і святителів (південна стіна), рослинний орнамент (вівтар) (Жолтовський, 1988: 68). На думку історика мистецтва Н. Козака розписи церкви були створені у період конфесійної боротьби, а зображені постаті київських святих свідчать, що стінопис був елементом полемічної боротьби православної громади зі своїми опонентами з Унійної церкви (Козак, 2011: 351-362).
На початку 80-тих рр. XVII ст. ансамбль розписів доповнив новий іконостас, автором ікон якого був видатний художник Іван Руткович (р. н. невід. - квітень 1703). Зокрема у січні 1682 р. він намалював «Моління», що зберігається у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові. Ця ікона, як і моління виконане Іваном Рутковичем у 1683 р. для церкви св. Духа, є композиційно унікальними для українського мистецтва, оскільки містять портрети замовників, що не має аналогів в українському мистецтві (Свенціцька, 1966: 80). Інтер'єр храму прикрашали також епітафії, зокрема на північній стіні вівтаря була вирізьблена епітафія доньки потелицького міщанина Федора Маницького, що була похована на церковному кладовищі у 1683 р. (Січинський, 1927: 121).
Парафія св. Трійці знову змінила конфесійну приналежність приблизно у 80-х рр. XVII ст. - підпорядкувалася владі холмського унійного владики.
Початок XVIII ст. був досить складним для Потелича, який пережив захоплення шведськими військами і пожежу. Однак храм напевно не був пошкоджений, бо візитація церкви 1720 р. описує багату ризницю храму. Тут, зокрема зберігалися: давнє срібне літургічне начиння (чаша, дискос, звіздиця, ложечка), срібний хрест із позолоченою підставкою прикрашеною сімома трояндами, велике срібне кадило, срібна скринька на зберігання євхаристії, п'ять срібних корон, дві з яких були позолочені і прикрашені напівдорогоцінним камінням, срібна таблиця, дві євангелії (рукописна і друкована) багато прикрашені сріблом і інші срібні прикраси. У храмі було шість фелонів; церкві належало досить багато літургічних і богословських книг, серед яких були: «Евангелие учительное албо казаня отца нашого Калиста» (друкарня Віленського братства, 1616 р.),
«Ключ розумінія» авторства Йоникія Галятовського (1659), «Бесіди св. Йоана Золотоустого», «Повчання св. Василія Великого», рукописне євангеліє (третє) тощо. На дзвіниці знаходилися три дзвони. Церкві належала чверть лану землі. Парохом був 40-літній о. Петро Свідницький (APL, zesp. 95, syg. 101, k. 46-46v).
Опис церкви з 1739 р. зазначає, що вона мала один купол вкритий бляхою, шість вікон, а сьоме у бабинці, оправлені в олово. У храмі, окрім згаданих у 1720 р. срібних речей були й інші коштовності: інкрустована срібна рама від ікони, срібні намиста, срібний позолочений пояс, вісім срібних хрестиків, срібний релікварій, намиста з коралів і ін. У ризниці було вісім фелонів із різних тканин. Кількість дзвонів зросла до п'яти. Церковна земля, якої було чверть лану, тягнулася вісьмома стаями, починаючи від церкви і межувала із полем римокатолицького пароха і дорогою до с. Дев'ятир; сіножать «На круглому лузі» на трьох косарів, розташовувалася поруч сіножаті шпиталю та костелу. Парафіян у місті Потеличі було тоді «кілька десятків», якими опікувався 30-річний о. Тимофій Чемерис (APL, zesp. 95, syg. 105, k. 145-145v).
Візитація 1766 р. згадує у церкві вже дві срібні чаші з іншим літургічним начинням, чотири срібні корони прикрашені дорогоцінним камінням, 11 шнурів коралів з намистинами, срібними хрестиками і медальйонами. У церкві тоді знаходився мальований процесійний хрест і процесійна ікона. Священиком у той час був о. Тимофій Чемиришовський. Парафія тоді налічувала близько 350 осіб, які були здатні до сповіді (APL, zesp. 95, syg. 113, k. 68-69v).
У описі храму 1775 р. зазначено, що кладовище біля церкви було обгороджене парканом, а на дзвіниці знаходилися чотири дзвони. Парафія св. Трійці охоплювала тоді місто Потелич та присілки: Сорочі лози та Потік кам'янецький, де разом було здатних до сповіді близько 300 парафіян. Священиком був о. Іван Кирилович, який раніше виконував обов'язки пароха церкви св. Духа у Потеличі і після смерті о. Тимофія перейшов на цю парафію, а можливо ще й залишаючись адміністратором своєї попередньої парафії (APL, zesp. 95, syg. 120, k. 41-42v).
У 1777 р., пожежа знищила потелицький дерев'яний костел і римо-католицька громада Потелича, за згодою влади, перенесла свої богослужіння до Троїцької церкви і використовувала її впродовж шістдесяти років - до 1837 р., коли збудувала новий мурований храм. Ці події спричинили зміни у будівлі храму, зокрема римо-католики розібрали купол церкви і вкрили її новим двосхилим дахом на якому поставили невелику сигнатурку (Січинський, 1927: 121).
Оскільки впродовж 1777-1837 рр. церква св. Трійці фактично не належала греко-католицькій громаді вірні відвідували дві інші потелицькі церкви - св. Духа і Різдва Богородиці. Внаслідок австрійських релігійних реформ у другій половині XVIII ст. дві потелицькі парафії: св. Трійці і Різдва Богородиці були об'єднані в одну, а церква св. Духа стала філіальною цієї парафії, при чому, головною церквою міста почала вважатися церква Різдва Богородиці розташована на Великому передмісті. Усі три храми надалі мали одного пароха.
Після повернення греко-католицькій громаді храму св. Трійці тут був парохом о. Теодор Вільчинський, який відправляв богослужіння також у церкві Різдва Богородиці. Отець Теодор був довголітнім парохом і помер у Потеличі в 1845 р. Оскільки парафія була великою, то йому допомагали помічники: о. Павло Доліновський (1828-1841), о. Михайло Саноцький (1831-1833), о. Іван Калітовський (1834-1838), о. Йосиф Чехович (1838-1840), о. Йосиф Ванкович (1840-1841). Наступним також довголітнім парохом став о. Петро Боровець (1843-1884). За його часів церква св. Трійці на короткий час знову стала головним храмом Потелича - 1845-1853 рр. Помічниками при ньому були: о. Василь Граб (1841-1846), о. Костянтин Жегестовський (1846-1847), о. Віктор Тарасевич (1847-1848), о. Матвій Несторович (1848-1853), о. Семен Була (1853-1855), о. Дмитро Телесницький (1855-1856), о. Григорій Микитка (1856-1864), о. Володимир Боровець (1866-1873), о. Костянтин Грушкевич (1875-1877), о. Іван Лукашевич (1877-1878), о. Іван Сухий (1878-1879), о. Омелян Гриневецький (1879-1880), о. Омелян Заремба (1880-1881), о. Євген Горницький (1882-1883) та о. Василь Боровець (1883-1884). Останній священик коротко (1884-1885) був також адміністратором парафії у Потеличі. Наступним довголітнім парохом став о. Іван Козак (1885-1921), якому допомагали: о. Омелян Гриневецький (1888-1889), о. Тит Цехович (1894-1895), о. Михайло Людкевич (1896-1900), о. Лев Саламон (1902-1903), о. Анатоль Козак (1907-1908), о. Яків Мухнацький (1910-1911), о. Нестор Пасічинський (1912-1913), о. Семен Іванусик (1913-1918) та о. Дмитро Бариляк (1918-1926). У 1921-1922 рр. адміністрував парафією о. Роман Решетило. Врешті у 1927 р. парохом Потелича став о. Михайло Дороцький (1881-1953) (Блажейовський, 1995: 389). Час його служіння припав на важкі роки, коли після поразки українців у визвольних змаганнях їм доводилося відстоювати свою релігійну та культурну ідентичність у Польській державі, а пізніше пережити ще більші випробування під час ліквідації УГКЦ у СРСР. Отець Дороцький, плідно працював на своїй попередній парафії на Лемківщині і через свою патріотичну діяльність навіть був ув'язнений у 1919 р. польською владою у таборі в Домб'є (Павлишин, 2021: 50-51). У Потеличі він активно працював у товаристві «Просвіта» і школі, а також над головною працею свого життя - будівництвом нової мурованої церкви св. Трійці. Її було закладено вже наступного року після приходу о. Дороцького до Потелича - у липні 1928 р. Як підкреслено у записці знайденій під час ремонту даху мурованої церкви св. Трійці, частину коштів на будівництво надав власне о. Дороцький, який будучи не лише талановитим проповідником, але й письменником гроші отримані за свої книги призначав на будівництво храму (Дзендзелюк, Льода, 2015: 153-154). Загальна вартість будівництва церкви, створеної за проектом видатного українського архітектора О. Пежанського (1892 -1972), без врахування власних матеріалів парафії становила 200 тис. злотих (Посвячення церкви, 1936).
Нову муровану церкву урочисто освятив перемишльський єпископ Йосафат (Коциловський) (1876-1947) 30 серпня 1936 р. В урочистостях взяли участь двоє крилошан, п'ять деканів та 25 священиків (Посвячення церкви, 1936). Наступного року - у 1937 р. розібрали стару дерев'яну церкву св. Трійці, що була у дуже поганому стані. Відповідне рішення ухвалили польські державні пам'яткоохоронні органи ще у 1934 р. До нової церкви перенесли окремі ікони зі старого храму, зокрема Христа-Пантократора, а також на нове місце перемістили стару дерев'яну дзвіницю. Деякі ікони XVI ст. передали до Національного музею у Львові. Існує інформація, про те, що зі стін церкви св. Трійці були зняті окремі композиції стінопису, однак їх доля залишається не відомою (Козак, 2011: 351).
Висновки
Внаслідок проведеного аналізу опублікованих, а також введених до наукового обігу архівних джерел, вдалося відтворити хронологію існування важливої пам'ятки дерев'яного сакрального будівництва - церкви св. Трійці у Потеличі від 80-х рр. XVI ст. до її ліквідації у 1937 р. Встановлено, що церква постала близько 1580 р. На початку XVII ст. храм прикрасили стінописом, що може бути свідченням конфесіоналізаційних процесів у середовищі місцевої громади. На початку 80-тих років XVII ст. ансамбль розписів доповнив іконостас, авторства видатного художника доби бароко Івана Рутковича, що перетворило храм на унікальний, цілісний архітектурномистецький комплекс. Упродовж XVII ст. церква кілька разів змінював конфесійну приналежність, доки у другій половині століття остаточно не увійшла у структури Київської унійної митрополії. Впродовж XVIII ст. збагатився інтер'єр храму, про що свідчать візитації церкви. З 1777 р. до 1837 р. церкву св. Трійці з дозволу влади використовувала для богослужбових потреб місцева римо-католицька громада, котра провела ремонт, внаслідок чого було змінено первісну архітектуру храму і пошкоджено стінопис. Після повернення греко-католицькій громаді храм діяв як церква до 1937 р., коли був розібраний з дозволу влади через аварійний стан. Окремі елементи інтер'єру перенесли до нового храму св. Трійці, збудованого за проектом О. Пежанського, а частина потрапила до збірки Національного музею у Львові.
Документ
(APL, zesp. 95, syg. 113, k. 68-69v)
[k. 81] Wizyta cerkwi Potelickiey Miejskiej pod tytulem Troycy Przenayswi?tszey w kollacyi J[jego] K[rфlewskiej]M[os]ci w starostwie Lubaczowskim w possessyi J[ego]M[os]ci pana Jerzego Mniszcha marszalka nadwornego koronnego etc. Uczyniona roku 1766 dnia 19 VS. Cerkiew w scianach y dachach dobra, na niey kopuia blach^ pobita, okna w oiow y niektфre w drzewo oprawne. Drzwi dwoje, jedne z przychodu na zawiasach wielkich z zamkiem, przybojem, zaszczepk^ y kiфdk^, drugie drzwi z boku takze na zawiasach przybojem y zaszczepk^. Dzwonnica na przytworze, na niej dzwonфw pi?C. Cmentarz oparkaniony. Srebro, cyna etc. [k. 81 v.] Puszka pro Vbli. Srebrna wyziocona. Kielich z patyn% gwiazd^ y iyzeczk^ srebrny biaiy. 2gi. Kielich z patyn^ srebrny, intus pozlacany. Kielichфw z patynami cynowych dwa skasowanych. Krzyz na sedesie srebmy, na ktorym sztuczek po rogach pozlacistych 7. Trybularz srebrny z czterema lancuszkami y dwoma kolkami. Korona ze trzech sztuk skladaj^ca si? srebrna pozlocista? W ktorey kamykow czeskich 5. Podgarli srebrnych 2. Koron okr^glych alias dyamentowych 4, w jednej kamykow roznych 5. Korona srebrna miel^ [?] robiona. Koronka srebrna z krysztalikiem. Tablica srebrna polcwiartkowa, tabliczka srebrna od ewangeliji z krzyzykiem y naroznikow srebrnych 4 pozlacanych. Pasek lancuszkowy w ogniwow 11 z zaglem [?] srebrny. Krzyzykow przy nim wisz^cych srebrnych 5. Puklow od pasa srebrnych 13. Szpiglow na wierzchu odlewanych 12 y zamek srebrny pozlacane wszystko. Miernica y przestaweczka cynowa. Trybularz mosi?zny y koron takze mosi?znych 13. Koralow wi?kszych y mniejszych przenizywanych paciorkami y d?kami [?] sznurkow 11, przy nich krzyzykow srebrnych 3 y mentalikow 2 z krzyzykami srebrnymi. Dzwonkow do elewacyi trzy. Apparaty, alby, zaslonki etc. Apparat finelowy z stul^ y velum. Apparat 2gi. grubrynowy czerwony stary sam tylko. Apparat 3ci. tureckiej meterii z stul^ y krzyzem na kolnierzu hatlasowym. Apparat 4 ty. granatowy harasowy z kolnierzem czerwonym harasowym. Dalmatyka tureckiey materyi z kolnierzem czarnym axamitnym. Apparat kramrasowy majowy z stul^. Apparat harasowy zielony ze wszystkiem. Zaslonka bagazowa, 2ga harasowa zielona y czerwona trzecia. Antemissow 2. Korporalow trzy. Alba szwabska z koronk^ iedna. Alb plutna domowego ci?zszych trzy. Humeralow trzy. Komza szwabska z koronk^. Obrusow sztuk 11. Krzyz malowany y obraz do noszwenia. Item Apparat supersinowy w paski y kwiateczki rozne z galonem szychowym bialym. Chor^gwie dwie na plutnie malowanych. [k. 82] Xi?gi. Ewangelia w axamit fioletowy y srebro oprawna. Ktorey z jednej strony naroznikow 4, blacha po srodku y koronka wkolo, na drugiej stronie puklow 4 y klauzurki z zamkni?ciem. Ewanghelia 2ga w skure y srebro,oprawna, na ktorey sztuk z jednej strony 11, z drugie puklow 4, miesi^c i gwiazda mosi?zna pisana. Mszal wil?[ski], trefoloy, ochtoy, tryod postna y cwitna. Apostol, polustaw, mineja, psalterz, Klucz do kazania, tlumaczenie S. Jana Zlotoustego, Dzieje apostolskie, Biesiady albo rozmowy S[wi?tego] B[azylego] W[ielkiego], xi^g dwa Kalist, trebnik uniowski, testament, drukowane. Grunta, ogrody etc. Cwierc pola przeciwko samey cerkwi osmiorgiem stay ci^gni^ca si?, a dziewi^te staje przy cerkwi za cmentarzem, ogrodem wychodzi. L^ka w legacyalnych gruntach, ktore grunta s^ w xi?gach brackich zapisane. Parafia miasta Potelicz. Ludzi do spowiedzi sposobnych okolo 350. Paroch W[ielebny] X[i^dz] Tymoteusz Czemeryszowski literas prezentationis ordinationis, instytutionis et instalationis produxit. Decretum sub tempus visitacionis. 1mo. Cymborium nowe z zamkiem, szuflady na apparamenta cerkiewne y apparat przystoyny jeden przynajmniej w[ielebny] paroch z parafianami swemi y bractwem [...] sporz^dzic powinni. 2do. Okna reparowac y nadachi pilne bacznosc ciz pobozni parafianie miec maj^. 3tio. Lubo w[ielebny] paroch powinien by bydz odesiany do Chelma dla instrukcyi, maj^c jednak wzgl^d na jego starosc, blizkosc miejsca to jest klasztor Werchracki naznacza siз do ktorey ma pod karз suspensy wyjechac wraz po swiзtach Bozego Narodzenia y tam oprocz rekollekcyi osmiodniewnych ma swoim kosztem przez szesc niedziel ucz^c siз kazusow od wyznaczonego sobie przez J[ego]M[osc] X[iзdza] superiora na to instruktora, nie przerwanie mieszkac, oraz testimoniem tak z post?pku swego w umiej?tnosci kazusow, jako tez z odprawionych rekollekcyi wezmie i przed przew[ielebnym] [[i^dz] dziekanem prezentowac b?dzie. Jesliby zas temu dekretowi zadosc uczynic omieszkal tedy onego prz[ewielebny] x[i^dz] dziekan seduse omni dementia na dwanascie niedziel do seminarium chelmskiego ma przyslac, ani wolen b?dzie mial z nim post^pic. [k. 82v.] 4to Poniewaz w[ielebny] x[i^dz] parioch dla oddalonej zwierzchnosci wolniey sobie zyc pozwala y trunkow z pogorszeniem drugich nieustrzega si?, przez to bedzie mial nad nim attency? y zwierzchnosc w[ielebny] paroch nagorny Potelicki, ktoremu w czasie upominaj^cemu y przestrzegaj^cemu, aby w[ielebny] paroch mieyski potym zupelnie byl posluszny [...] zaleca si?. 5to Wszystkie punkta wizyty J[ego] M[sci] loci ordinaris scisle zachowac w[ielebny] paroch powinien b?dzie.
Список використаних джерел
1. Archiwum Panstwowe w Lublinie. Zesp. 95, syg. 101.
2. Archiwum Panstwowe w Lublinie. Zesp. 95, syg. 105.
3. Archiwum Panstwowe w Lublinie. Zesp. 95, syg. 113.
4. Archiwum Panstwowe w Lublinie. Zesp. 95, syg. 120.
5. Gil A. Chelmska diecezja unicka 1596-1810. Dzieje i organizacja. Lublin: Instyt Europy Srodkowo-Wschodniej, 2005. 338 s.
6. Gil A. Prawoslawna eparchia chelmska do 1596 roku. Lublin-Chelm: Archiwum Chelmskie, 1999. 260 s.
7. Szydlowski T. Dzwony starodawne z przed r. 1600 na obszarze b. Galicji. Krakow: Polska Akademia Umiej?tnosci, 1922. 96 s.
8. Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської Епархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828-1939). Львів: Каменяр, 1995. 1008 с.
9. Гелитович М. Ікони XVI ст. з Потелича. Родовід. 1994. № 8. С. 66-71.
10. Дзендзелюк Л., Льода Л. Збереження документів закладених у «наріжному камені» архітектурних споруд. Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства: матеріали 6-ої міжнарод. наук.-практ. конф., 10-11 вересня 2015 р., Львів, 2015. С. 150-155.
11. Драган М. Українські деревляні церкви: генеза і розвій форм. Львів: Національний музей у Львові, 1937. 136 с.
12. Козак Н. Плід утримання. Відродження поствізантійських стінописів в Галичині у XVII ст. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. Вип. 20. С. 346-352.
13. Логвин Г. Монументальний живопис XPV - першої половини XVII ст. Історія українського мистецтва. Т. 2. Київ: Академія наук УрСР, 1967. 471 с.
14. Лушпинський А. Дерев'яні церкви Галичини XVI-XVII ст. Львів: Національний музей, 1920. 40 л.
15. Миляева Л. Росписи Потелича: Памятник украинской монументальной живописи XVII ст. Москва: Искусство, 1971. 215 с.
16. Міляєва Л. Стінопис Потелича. Визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст. Київ: Мистецтво, 1969. 248 с.
17. Павлишин А. Богдан Дороцький - активіст студентського руху і меценат української культури. Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 2021. № 35. С. 49-55.
18. Посвячення церкви в Потеличі. Діло. Ч. 214. 24.09.1936. С. 7.
19. Свенціцька В. Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст. Київ: Наукова думка, 1966. 153 с.
20. Січинський В. Будівництво міста Потелича. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. 1927. Ч. 147, С. 103-130.
21. Слободян В. Жовківщина: історико-архітектурні нариси церков. Жовква, 1998. 186 с.
22. Томашівський С. Матеріали до історії Галичини. Т. 2: Акти з р. 1649-1651. [Жерела до істориї України-Руси. Т. 5]. Львів: НТШ, 1901. 355 с.
23. Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1926. Перемишль: Печатня Греко-катол. капітули, 1926. 302 с.
24. Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1928. Перемишль: Печатня Греко-катол. капітули, 1928. 420 с.
References
1. Archiwum Panstwowe w Lublinie [State Archive in Lublin]. Zesp. 95, syg. 101. [In Polish]
2. Archiwum Panstwowe w Lublinie [State Archive in Lublin]. Zesp. 95, syg. 105. [in Polish]
3. Archiwum Panstwowe w Lublinie [State Archive in Lublin]. Zesp. 95, syg. 113. [In Polish]
4. Archiwum Panstwowe w Lublinie [State Archive in Lublin]. Zesp. 95, syg. 120. [In Polish]
5. Gil A. Chelmska diecezja unicka 1596-1810. Dzieje i organizacja [The Chelm Uniate Diocese 1596-1810. History and Organization]. Lublin: Instyt Europy Srodkowo-Wschodniej, 2005. 338 s. [In Polish]
6. Gil A. Prawoslawna eparchia chelmska do 1596 roku [The Orthodox Chelm's Eparchy until 1596]. Lublin-Chelm: Archiwum Chelmskie, 1999. 260 s. [In Polish]
7. Szydlowski T. Dzwony starodawne z przed r. 1600 na obszarze b. Galicji [Ancient bells since before 1600 in the area of former Galicia]. Krakow: Polska Akademia Umiej^tnosci, 1922. 96 s. [In Polish]
8. Blazheiovskyi D. Istorychnyi shematyzm Peremyskoi Eparkhii z vkliuchenniam Apostolskoi Administratury Lemkivshchyny (1828-1939). [Historical shematism of the Eparchy of Peremyshl including the Apostolic Administration of Lemkivshchyna (1828-1939)]. Lviv: Kameniar, 1995. 1008 s. [in English]
9. Helytovych M. Ikony XVI st. z Potelycha [Icons of the XVI century from Potelych]. Rodovid. 1994. 8, S. 66-71. [in Ukrainian].
10. Dzendzeliuk L., Loda L. Zberezhennia dokumentiv zakladenykh u «narizhnomu kameni» arkhitekturnykh sporud. Suchasniproblemy diialnosti biblioteky v umovakh informatsiinoho suspilstva: materialy 6-oi mizhnarod. nauk.-prakt. konf., 10-11 veresnia 2015 r. [Preservation of documents embedded in the “cornerstone” of architectural structures. Modern problems of library activity in the conditions of the information society: materials of the 6th international scientific-practical conference], Lviv, 2015. S. 150-155. [in Ukrainian].
11. Drahan M. Ukrainski derevliani tserkvy: heneza i rozvii form [Ukrainian wooden churches: genesis and development of forms]. Lviv: National Museum in Lviv, 1937. 136 s. [in Ukrainian].
12. Kozak N. Plid utrymannia. Vidrodzhennia postvizantiiskykh stinopysiv v Halychyni u XVII st. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist: Zb. nauk. pr. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [The fruit of abstinence. Revival of post-Byzantine wall paintings in Galicia in the 17th century. Ukraine: cultural heritage, national consciousness, statehood: Collection. of science pr. Lviv: Institute of Ukrainian Studies named after I. Krypyakevych of the National Academy of Sciences of Ukraine], 2011. Vyp. 20. S. 346-352. [in Ukrainian].
13. Lohvyn H. Monumentalnyi zhyvopys XIV - pershoi polovyny XVII st. Istoriia ukrainskoho mystetstva. T. 2. [Monumental painting of the 14th - first half of the 17th century. History of Ukrainian art. T. 2]. Kyiv: Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 1967. 471 s. [in Ukrainian].
14. Lushpynskyi A. Dereviani tserkvy Halychyny XVI-XVII st. [Wooden churches of Galicia of the 16th - 17th centuries]. Lviv: National Museum, 1920. 40 l. [in Ukrainian].
15. Milyaeva L. Rospisi Potelicha: Pamyatnik ukrainskoy monumentalnoy zhivopisi XVII st. [Paintings of Potelich: Monument of Ukrainian monumental painting of the 17th century]. Moscow: Iskusstvo, 1971. 215 s. [in Russian].
16. Miliaieva L. Stinopys Potelycha. Vyzvolna borotba ukrainskoho narodu v mystetstvi XVII st. [Wall painting of Potelych. The liberation struggle of the Ukrainian people in the art of the 17th century]. Kyiv: Mystetstvo, 1969. 248 s. [in Ukrainian].
17. Pavlyshyn A. Bohdan Dorotskyi - aktyvist studentskoho rukhu i metsenat ukrainskoi kultury [Bohdan Dorotskyi - the Student Movement Activist and a Patron of Ukrainian Culture]. Naukovi zapysky Vinytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia: Istoriia. 2021. № 35. S. 49-55. [in Ukrainian].
18. Posviachennia tserkvy v Potelychi [Consecration of the church in Potelych]. Dilo. Ch. 214. 24.09.1936. S. 7. [in Ukrainian].
19. Sventsitska V. Ivan Rutkovych i stanovlennia realizmu v ukrainskomu maliarstvi XVII st. [Ivan Rutkovych and the formation of realism in Ukrainian painting of the 17th century]. Kyiv: Naukova dumka, 1966. 153 s. [in Ukrainian].
20. Sichynskyi V. Budivnytstvo mista Potelycha [Building of the city of Potelych]. Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka. 1927. Ch. 147, S. 103-130.
21. Slobodian V. Zhovkivshchyna: istoryko-arkhitekturni narysy tserkov [Zhovkva region: historical and architectural sketches of churches]. Zhovkva, 1998. 186 s. [in Ukrainian].
22. Tomashivskyi S. Materialy do istorii Halychyny. T. 2: Akty z r. 1649-1651. Zherela do istoryi Ukrainy-Rusy. T. 5. [Materials for the history of Galicia. T. 2: Acts from 1649-1651. Sources for the history of Ukraine-Rus. T. 5]. Lviv: NTSh, 1901. 355 s. [in Ukrainian].
23. Shematyzm hreko-katolytskoho dukhovenstva zluchenykh eparkhii Peremyskoi, Sambirskoi i Sianitskoi na rik Bozhyi 1926 [Schematism of the Greek-Catholic clergy of the united dioceses of Przemysl, Sambir and Sanok for the year of God 1926]. Przemysl: Pechatnia Hreko-katol. kapituly, 1926. 302 s. [in Ukrainian].
24. Shematyzm hreko-katolytskoho dukhovenstva zluchenykh eparkhii Peremyskoi, Sambirskoi i Sianitskoi na rik Bozhyi 1928 [Schematism of the Greek-Catholic clergy of the united dioceses of Przemysl, Sambir and Sanok for the year of God 1928]. Przemysl: Pechatnia Hreko-katol. kapituly, 1928. 420 s. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика нерухомих пам'яток історії та культури, пам'яток археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва України. Труднощі пам'ятко-охоронної діяльності, які зумовлені специфікою сучасного етапу розвитку ринкової економіки.
контрольная работа [25,5 K], добавлен 24.09.2010Розвиток культури Галицько-Волинського князівства як складової частини культури Русі, її вплив на формування української культури. Культурні традиції православної церкви. Бібліотеки при монастирях і князівських палатах. Пам'ятки літератури та літописання.
презентация [3,5 M], добавлен 25.02.2015Зодчество України польсько-литовської доби: розвиток фортифікаційної та цивільної міської архітектури. Характерні риси архітектури. Розвиток мистецтва у руслі релігійного мистецтва. Місце книжкової мініатюри та графіки в історії української культури.
презентация [27,0 M], добавлен 17.03.2014Пам'ятки історії, архітектури та культури. Державний історико-архітектурний заповідник. Принципи історизму та системного підходу до об'єктивного висвітлення явищ минулого. Висвітлення архітектурної спадщини міста. Історичні споруди XVII століття.
творческая работа [30,1 K], добавлен 12.05.2011Поняття і сутність культури, напрямки та проблеми її дослідження. Передумови виникнення української культури, етапи її становлення та зміст. Особливості розвитку української культури періоду Київської Русі, пізнього Середньовіччя, Нової, Новітньої доби.
учебное пособие [2,1 M], добавлен 11.02.2014Будівництво церкви князем Володимиром, її вплив і значення у житті тогочасного Києва. Культурні і духовні скарби Десятинної церкви: святині, реліквії і поховання. Актуальність дослідження про історію Десятинної церкви та її ймовірну відбудову і майбутнє.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 09.04.2009Історичний огляд становлення іспанської культури. Стародавні пам'ятники культури. Музеї сучасного мистецтва в Мадриді. Вплив арабської культури на іспанське мистецтво. Пам'ятки архітектури в мавританському стилі. Розквіт іспанської музичної культури.
реферат [21,1 K], добавлен 08.01.2010Етапи розвитку української культурологічної думки ХХ ст. Складнощі формування національної культурологічної школи. Архітектура і образотворче мистецтво барокової доби в Україні. Культура України в 30-40-х роках ХХ ст. Розвиток мистецтва у період війни.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 21.02.2012Розвиток української медицини. Архітектура й образотворче мистецтво. Творчість Растреллі, будівництво Андріївської церкви. Дерев'яна архітектура Західної України. Іконопис, оздоблення іконостасів. Усна народна творчість. Творчість М. Березовського.
презентация [1,9 M], добавлен 23.09.2014Особливості розвитку української освіти, літератури, музики, архітектури і мистецтва у ХVІ-ХVІІ ст. Тісні взаємозв'язки української культури з культурою Польщі і Росії. Початок книгодрукування в Україні у XVI ст. Церковне життя України того часу.
доклад [17,1 K], добавлен 19.12.2010Дослідження історії виникнення міста та його назви. Огляд культурно-мистецького життя та специфіки розвитку архітектури Луганська. Історичні особливості будівництва Будинку техніки як пам’ятки архітектури. Умови та причини створення пам’ятника В. Далю.
курсовая работа [44,1 K], добавлен 31.01.2014Спорудження Софії Київської. Перлина давньоруського зодчества, пам'ятка української архітектури та монументального живопису ХІ–ХVІІІ століть, одна з уцілілих споруд часів Київської Русі. Система розпису собору. Значення собору для Київської Русі.
реферат [277,0 K], добавлен 20.02.2014Труднощі історичного життя України. Широкі маси суспільства як справжні творці і носії культури. Самобутня система освіти. Автори "Української культури". Елементи національного самоусвідомлення. Спроба цілісного дослідження феномена української культури.
реферат [28,6 K], добавлен 23.04.2013Дослідження відмінних рис української архітектури й образотворчого мистецтва другої половини XVII-XVIII ст., які розвивалися під могутнім впливом мистецтва бароко, для якого були характерні пишність і вишуканість форм, урочистість і монументальність.
реферат [17,2 K], добавлен 09.12.2010Дослідження проблематики єдності етнокультурних і масових реалій музичної культури в просторі сучасного культуротворення. Ааналіз артефактів популярної культури, естради і етнокультурної реальності музичного мистецтва. Діалог поп-культури і етнокультури.
статья [22,1 K], добавлен 24.04.2018Аналіз сучасного стану дослідження поняття ментальності або питомих рис української нації та людини. Джерельна основа національного характеру. Витоки формування ментальності українського етносу. Специфіка філософської думки про формування ментальності.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 14.08.2016Найстарші пам'ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях. Приклад стародавньої української архітектури. Традиція спорудження зрубів. Будівлі візантійського стилю на Русі. Готика України. Ренесанс у Львові. Українське бароко.
презентация [2,0 M], добавлен 10.04.2013Роль мови та культури різних етносів, особливості їх менталітету. Аналіз змісту рядка із пісні сучасного автора і співака Тараса Чубая. Русифікація українського міста як феномен української культури. Характерні риси українського бароко, поняття щедрівки.
контрольная работа [32,4 K], добавлен 08.03.2013Еволюціоністська, функціональна та аксіологічна концепції культури. Різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна світова науково-технічна культура, шляхи подолання кризи. Історичний розвиток української національної культури.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 21.01.2011Особливості культурного життя доби відновлення української державності (1917-1920 рр.). Радянський етап розвитку української культури. Відродження національної культури в добу розбудови незалежної України. Державна підтримка національної культури.
реферат [40,4 K], добавлен 03.10.2008
