Апсайклінг: концепції вторинного використання продуктів

Апсайклінг: концепції вторинного використання продуктів

кандидат мистецтвознавства, доцент

Upcycling: concepts of product repeated use

Textile waste should be considered as a valuable resource for further use by the textile and clothing industry. In addition, the constant growth of the population and the increase in the production of clothing pose a risk to the fashion industry and its primary sources of raw materials. The use of recycled materials in production instead of new ones helps to save a significant amount ofprimary sources, energy, water and chemicals for their new production.

The relevance of this study is due to the growing importance of environmental design practices in the fashion industry. In world scientific and practical activities, the terms “upcycling”, “recycling”, “ecodesign” lack a single clear definition, although reflected in related concepts. Differences in conceptual principles are due to the diversity and heterogeneity of design practices, as well as differences in worldviews and creative concepts of their authors. The research is devoted to the theoretical aspects of secondary use of raw materials in the fashion industry, systematization of theoretical and practical achievements of the ecological direction of clothing design. The comparative analysis of definitions “upcycling” and “recycling” is carried out, features and algorithm ofprocess of designing of clothes with use of secondary raw materials are defined, differences of upcycling from traditional designing of clothes are defined. The design practices of famous designers on the research topic are analyzed and the conclusion is made on the needfor future designers to understand the processes of cyclic design in the fashion industry and search for reusable concepts to solve global environmental problems in order to close the cycle and conserve natural resources. The article considers constant and standardfashion, as well as differences between traditional design processes and clothing design with elements of upcycling on the conceptual basis of ecological design, production, use and disposal of a fashion product.

У статті аналізується та узагальнюється наукова література з питань вторинного використання продуктів, зокрема апсайклінгу, з орієнтацією на різні визначення, виокремлюються особливості проєктування одягу з вторинним використанням сировини, розглядаються тенденції у проєктуванні екологічного одягу, а також надаються пропозиції щодо майбутніх досліджень через висвітлення нових методів і прийомів екологічного проєктування.

Практична значущість полягає в тому, що зібрані матеріали, аналіз, теоретичні узагальнення, висновки і результати можуть бути використані у подальшому вивченні теоретичних засад екологічного дизайну; в підготовці методичних розробок, посібників із проєктування одягу; в розробці лекцій, практичних і семінарських занять в межах навчальних курсів «Проєктування одягу», «Методика проєктної діяльності», «Робота в матеріалі», «Макетування» тощо.

Споживачі також повинні знати про можливість повторного використання одягу або його переробки, викидаючи вживані речі швидкої моди. Виробники і роздрібні торговці мають заохочувати споживачів до купівлі екологічної продукції та переробки своїх текстильних відходів. Три основні фактори, такі як: внутрішні (пов'язані зі стилем виробу, віком, станом, вартістю та довговічністю); психологічні (пов'язані з прийняттям рішень, що включають ставлення, особистість і соціальну совість) та ситуаційні (зовнішні, пов'язані з продуктом, зокрема, зі зміною трендів моди), пояснюють поведінку споживачів необхідністю утилізації та визначають їх як кінцевих споживачів (Nayak et al., 2020).

Утилізація одягу це наявна екологічна стратегія, яка застосовується у вторинному виробництві одягу для проєктування та створення нової продукції більш високої вартості, зберігаючи одяг у продуктивному використанні довше. Ця стратегія зазвичай практикується серед малих, нішевих підприємств із переробки вторинної сировини. Таким брендам краще вдається створювати стилістично доречні та комерційно успішні модні колекції з використанням відходів текстильних матеріалів, ніж великим фабрикам і виробництвам. Переваги розширення таких стратегій не лише екологічні, а й економічні та соціальні. Також це є прикладом нової екологічної та інноваційної моделі бізнесу для індустрії моди. Тому можна зазначити, що утилізація надає можливість тим, хто впроваджує стратегію повторного використання сировини, мати найбільшу економічну й екологічну вигоду і ставити завдання щодо пошуків шляхів використання вживаного одягу та текстилю у виробництві нових дизайнерських колекцій.

Для більш чіткої дефініції терміна «апсайклінг» звернемося до термінологічного тлумачного словника. Згідно з оксфордським словником «апсайкл» (англ. ирсусіе) це переробка попередньо використаного продукту за умови виготовлення нового продукту більш високої якості або вартості, ніж оригінальний предмет (Oxford Learner's Dictionaries). Ця дефініція ширша, ніж та, що подається за кембриджським словником, а саме: «виготовлення нових предметів зі старих або використаних речей чи відходів». Але сам термін «апсайклінг» (англ. upcyding) наявний тільки у кембриджському словнику і походить від попередньої дефініції, що означає «діяльність з виготовлення нових предметів зі старих, використаних речей або відходів матеріалу» (English definitions). Це майже тотожне визначення повторній переробці, проте має істотні відмінності. Також варто зазначити, що сенс переробки продукту засобом апсайклінгу відрізняється від ресайклінгу, тому для подальшої розвідки ми повинні розглянути і визначення терміна «ресайклінг» (англ. recycling), щоб уточнити дефініцію «апсайклінг» та визначити межі дослідження практичної діяльності дизайнерів цього напряму.

Ресайклінг повна переробка сировини з метою створення нових предметів, тобто створення «повторного циклу» використаного одягу. Терміни «апсайклінг» та «ресайклінг» практично схожі за визначенням, але треба зауважити на префікси upта re-, саме це виявляє найважливішу відмінність. Апсайклінг вирішує переробку без втручання у склад та властивості матеріалу, наприклад, виготовлення нового продукту може здійснюватися завдяки розкладанню старого продукту до деталей крою, а потім із отриманого матеріалу виготовляється новий виріб.

Для переробки старих виробів за допомогою ресайклінгу потрібне спеціальне устаткування й особливі технології, наприклад, розщеплення попереднього продукту до стану сировини, з якої можна виготовити новий текстиль, матеріал тощо бажаної форми чи з певними властивостями. Тобто апсайклінг більше відповідає вторинному використанню, а ресайклінг вторинній переробці сировини, це найважливіший момент, розбіжність якого було виявлено в процесі дослідження. Ми вважаємо, що апсайклінг це не лише переробка вживаного продукту; саме переосмислення попереднього продукту під час створення нового є більш актуальним на етапі проєктування.

М. Браунгарт та В. Макдоноу вважаються першими засновниками вторинної промислової переробки. Починаючи з 2002 р., вони виступали за радикальні інновації для повторного використання матеріалів, на відміну від наявної практики утилізації, та допомагали компаніям впроваджувати таку концепцію у свій бізнес (Braungart, McDonough, 2002). Хоча така практика простежувалася впродовж усієї історії одягу, сам термін був визначений лише в 2002 р., через декілька століть. Т. Сакі вважає утилізацію продуктів одним із найстійкіших циркулярних рішень, оскільки переробка вимагає менше енергії, ніж виробництво, та в подальшому може усунути потребу в новому продукті з первинних матеріалів (Sung, 2015). Таке підвищення рівня використання об'єктів активно пропагується та практикується все більшою кількістю підприємців, включаючи «Террацайкл» (TerraCycle), «Фрайтаґ» (FREITAG), «Реклаймд» (Reclaimed), «Апсайклінг» (The Upcycling Trading Company) та «Хіпцикл» (Hipcycle) (Sung, 2015). Значна кількість публікацій, присвячених апсайклінгу в різних сферах, також свідчить про те, що в останні роки концепція вторинного використання привертає все більшу увагу не лише дослідників, а й численних дизайнерів і брендів. Тематичні галузі таких досліджень включають не тільки одяг, а й архітектуру, мистецтво, бізнес та менеджмент, інженерію, текстиль тощо.

Концепція апсайклінгу не є новою, тому слід проаналізувати її появу й еволюцію. Такі ініціативи 1940-х рр., як «Зроби та відремонтуй» (Make Do and Mend), були частиною урядової кампанії під час Другої світової війни і закликали людей до ремонту, повторного використання особистих речей та переосмислення вже наявного одягу. Треба зауважити на популярності печворка в 1960-х рр. Люди були схильні до вторинного використання свого одягу ще задовго до появи терміна «апсайклінг». Якщо досліджувати практичну діяльність дизайнерів, то піонером модернізованого підходу до апсайклінгу була О. де Кастро, яка заснувала в 1997 р. свій екобренд з переробки старовинного та вживаного одягу під назвою «Звідкись» (From Somewhere). Концепцією бренду О. де Кастро було використання залишків елітних італійських тканин. Пізніше дизайнерка стала однією із засновниць організації «Fashion Revolution», що була створена для реформування індустрії моди.

М. Маргієла один із небагатьох дизайнерів, які кидають виклик одержимості моди новизною (Atalay, 2013). У своїй колекції «Artisanal Line» він експериментує з різними матеріалами, такими як: перуки, каміння, кільця, старе взуття та одяг, щоб представити нові можливості значущості та репрезентації моди, надати форму відкинутим матеріалам за допомогою дизайну та залучити їх у модний одяг. Тобто кинути виклик традиційній системі моди, яка пов'язує поняття модності з новизною. Практичний досвід бренду «Artisanal Line» та М. Маргієли демонструє підвищення ефективності від повторного циклу і доводить, що цінність одягу не в його новизні, а в майстерності дизайнера.

Бренд «From Somewhere» також показує своє активне ставлення до дизайнерського розуміння споживчого суспільства. Ф. Річчі та О. де Кастро, які є засновниками Британської ради моди «Estethica» на Тижні моди в Лондоні, беруть участь у багатьох екологічних проєктах. У своїх колекціях вони використовують широкий асортимент розкішних побутових відходів, включаючи трикотаж, кашемір, бавовняні сорочки, шовк, ткані вироби. Концепція дизайнерських об'єктів відновлення одягу, надання йому унікальності та креативності завдяки майстерності виконання. Їх творчий підхід спрямований на створення балансу між споживанням, дизайном та утилізацією.

Перетворюючи високоякісні модні текстильні відходи на гарний одяг, бренд «From Somewhere» переосмислює залишки індустрії моди, рятуючи текстиль завдяки застосуванню дизайнерського підходу до вирішення екологічної проблеми. О. де Кастро і Ф. Річчі збирають тканини та відходи від крою в італійських майстернях і смітниках. Такі пошуки текстильних відходів із часом стали звичайною практикою повторного використання відходів у межах екологічного дизайну одягу. Це свідчить про те, що, окрім ролі дизайнера як митця, він ще зберігає ресурси завдяки повторному використанню сировини. Критичний підхід дизайнера до екологічного виробництва і споживання ставить під сумнів поняття новизни, яке висуває традиційна система моди, і призводить до більш відповідального дизайнерського мислення.

Між традиційним дизайн-процесом і створенням продукту за принципом апсайклінгу є велика та найважливіша різниця. Процес традиційного дизайну зазвичай базується на творчості і натхненній свободі дизайнера від концептуального задуму до реалізації готового одягу. Тому підхід за новими екологічними принципами з умовами дотримання стійкості, пов'язаними із вторинним використанням, стає складнішим викликом для дизайнерів. Наприклад, використання таких відходів, як старі тканини із сидінь та ременів безпеки літаків, значно змінить процес проєктування майбутнього виробу. Подібні текстильні відходи від інших галузевих виробництв нерідко стають сировиною для виготовлення одягу, що дозволяє розробляти концептуальні та модні вироби. Тому для вирішення дилеми перетворення відходів на сучасні та модні вироби з високою доданою вартістю процес проєктування має вирішальне значення.

Молоді дизайнери повинні мати уявлення про циклічну економіку та циклічний дизайн в індустрії моди, а вторинне використання це один із способів закрити цикл і зменшити вплив індустрії моди на навколишнє середовище. Можливі й інші варіанти, що стосуються нових стратегій та екологічних підходів серед виробництв і академічних спільнот. Такі підходи можна поширювати серед самих виробників «відходів» у різних галузях чи сферах діяльності, і коли компанії, організації та підприємства з різних сфер зможуть об'єднати ресурси, ідеї та бажання стимулювати творчі здібності молодих спеціалістів, результати можуть бути фантастичними.

Розглянемо різницю між традиційним проєктуванням та проєктуванням із використанням принципів апсайклінгу (схеми 1-2). Наочні схеми демонструють основні відмінності між ними, які простежуються ще на етапах збирання конфекційної карти майбутньої колекції. Ключові відмінності також виникають у процесі реалізації продукту та в свідомому розумінні екологічного походження виробу і його екологічного майбутнього.

Збір матеріалу для апсайклінгу відбувається ще на початку самого дизайн-процесу, на відміну від стандартного процесу проєктування, де матеріали обираються значно пізніше, після проєктного дослідження та проєктування. Обмеженість дій вторинної переробки, зумовлена наявним матеріалом і текстилем, не лише впливає на підсумковий продукт, а й має на меті максимально використовувати весь вихідний матеріал, вирішуючи проблему текстильних відходів.

Тому дизайнери брендів, фірм чи інших організацій, які використовують вторинну переробку сировини, беруть на себе централізовану роль, за якої вони безпосередньо контролюють весь процес виробництва, зокрема, активно виконують всі обов'язки: від пошуку, проєктування та виробництва до маркетингу і роздрібної торгівлі таким одягом. Розуміючи концепцію виробів і бажаний результат, можна впливати або обирати вихідні матеріали, що надходять для вторинної переробки, і паралельно розвивати пріоритетні відносини зі споживачами, вживаючи заходів, які залучають їх до свідомого способу життя. Бренди, що займаються апсайклінгом, часто зміцнюють стосунки зі споживачами, використовуючи інтерактивні соціальні медіа як ключовий елемент своїх рекламних стратегій і присутність в інтернеті через власні сайти електронної комерції (Han, Tyler, 2015).

Схема 1

Традиційний процес проєктування одягу

Схема 2