Авторська методика лінійно-конструктивної побудови гіпсової голови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Авторська методика лінійно-конструктивної побудови гіпсової голови

Дяків Марія Володимирівна кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації

Дяків Олена Василівна кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації

Анотація

В історії мистецтв формування художньої течії проходить разом з розвитком педагогічної системи, яка визначає її принципи. Новий зміст мистецтва народжує художню педагогіку, власне школу. Завданням школи є активне сприяння художній течії, завдяки формуванню метода, який дає можливість виховувати нові покоління митців.

Процес пізнання митцем оточуючого світу складається з розкриття законів природи і їх застосування на практиці. Правильно зрозуміти і глибоко правдиво зображати дійсність без знань і законів неможливо. Багатьом початківцям здається, що можна обійтись без спеціального навчання і за допомогою інтуїції зображувати, але це шлях важкий і він не приносить бажаного результату, а щоб досягнути високої майстерності, митцеві треба пройти серйозну школу рисунка. Він повинен засвоїти ряд правил і законів перспективного зображення форми голови на площині, вивчити анатомічну побудову, конструктивну схему основи форми і її видозміни в залежності від положення голови в просторі. Всі ці знання дають можливість митцеві створювати індивідуальні особливості форми. Методика передбачає цілий ряд завдань, в першу чергу це рисунок гіпсової голови, в якій пластична характеристика форми голови і її деталей узагальнена. Під час виконання цього завдання перш за все потрібно користуватись методом аналізу, хоча цей стан в академічному рисунку є короткотривалим, але сам він формує основу пластичної форми. Навчившись в рисунку подавати узагальнену форму голови, переходимо до поглибленого вивчення форми.

В основу вивчення малюнку перш за все повинно бути закладене вивчення теорії образотворчої грамоти. Культура малюнку кожної художньої школи, враховувала світовий досвід роботи над формою, будуючи свою власну методику виконання. Методики і техніки малюнку на протязі століть змінювалися залежно від вимог мистецтва, але закони анатомії, лінійної перспективи залишались незмінними. Сучасна методика викладання малюнку підсумовує досвід академічної школи, реалістичного мистецтва. Теоретиками школи Юоном, Манізером було пропоновано поставити “малюнок на чолі всього художнього навчання”, як для живописців, так і для скульпторів і графіків. Українська школа малюнку дотримується положень реалістичного зображення дійсності.

Ключові слова: метод, школа малюнку, культура, зображення, пропорції, композиція.

Abstract

Diakiv Mariia Volodumurivna Candidate of Art history/ Associate Professor of Decorative Applied Art Restoration Precarpathian National University named by Vasyl Stefanyk Scientific Research Institute of Arts

Diakiv Olena Vasulivna Candidate of Art history/ Associate Professor of Decorative Applied Art Restoration Precarpathian National University named by Vasyl Stefanyk Scientific Research Institute of Arts

THE AUTHOR'S METHOD OF LINEAR-STRUCTURAL STRUCTURE OF THE PLASTER HEAD

In the history of art, the formation of artistic technique takes place together with the development of the pedagogical system that defines its principles. The new content of art gives birth to artistic pedagogy, its own school. The task of the school is to actively promote artistic technique, thanks to the method of formation, which makes it possible to educate a new generation of artists.

The process of the artist's knowledge of the surrounding world consists of revealing the laws of nature and their application in practice. It is impossible to correctly understand and deeply truthfully depict reality without knowledge and laws. It seems to many beginners that it is possible to do without special training and draw with the help of intuition, but this path is difficult and does not bring the desired result, and in order to achieve high skill, the artist must go through a serious school of drawing. He must learn a number of rules and laws of the perspective image of the shape of the head on the plane, study the anatomical structure, the structural scheme of the base of the shape and its variations depending on the position of the head in space. All this knowledge enables the label to create individual features of the form. The technique involves a number of tasks, first of all, it is a drawing of a plaster head, in which the plastic characteristics of the shape of the head and its details are summarized. When performing this task, first of all, it is necessary to use the method of analysis, although this state in the academic drawing is short-lived, but it itself forms the basis of the plastic form. Having learned to present the generalized shape of the head in the drawing, we proceed to an in-depth study of the shape.

The study of drawing should first of all be based on the study of the theory of visual literacy. The drawing culture of each art school took into account the world experience of working on the form, building its own method of execution. The methods and techniques of drawing have changed over the centuries depending on the requirements of art, but the laws of anatomy and linear perspective have remained unchanged. The modern method of teaching drawing summarizes the experience of the academic school, realistic art. The theoreticians of the school, Yuon and Manizer, suggested putting "drawing at the head of all artistic education", both for painters and for sculptors and graphic artists. The Ukrainian school of drawing achieves the position of realistic depiction of reality.

Keywords: method, drawing school, culture, image, proportions, composition.

Постановка проблеми. Досвід художників різних епох доносить до нас різні системи навчання малюнку, які викладені в книжках і всі ці методи навчання починаючи від художників епохи Відродження до сучасності зводяться до узагальнюючого початку малюнку. Працюючи по цьому методу, досягається виразна форма голови, без зайвих елементів і при цьому зберігаються основні пропорції форми. Вивчати узагальнену форму на прикладі обрубовочної голови, яка складається з окремих конструктивних площин, розпочали художники XVI ст. Дюрер та Гольбейн. Метод узагальнення, як бачимо сягає в далеке минуле, але з часом метод поглиблювався і вдосконалювався. Сучасна методика, на яку опирається система навчання малюнку це “принцип кулі”, запропонований художником- педагогом Антоном Ашбе. Цим методом користувались Лосенко, Сапожніков, Кардовський, які навчали малюнку починаючи з аналізу яйцевидної форми голови. Другий метод-“обрубовки”, як стверджує Ростовцев дозволяє не тільки вивчити методичну послідовність побудови зображення, але й оволодіти мовою реалістичного мистецтва. Цей метод дозволяє поетапно виконувати малюнок, вивести форму на рівень індивідуальної характеристики, тобто створити індивідуальний образ. Не зайве згадати і про те, що цей метод сумує конони і закони попередників і виносить ряд завдань перед художником, який повинен оволодіти певними знаннями. Ціль і мета академічного малюнку підвести художника до вивчення основ реалістичного малюнку, зокрема до малюнку голови людини. Для вивчення цього методу, найкраще підходить зліпки гіпсових голів, форма яких узагальнена і допомагає швидко засвоїти матеріал.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичне осмислення методики викладання образотворчого мистецтва пропонує В. Кардашов, який акцентує увагу на питаннях сприймання та роботи з натурою. Автор посібника використовує практичний досвід для аналізу педагогічної концепції художньої творчості [1]. В книзі М. А. Кириченка та І. М. Кириченка дано визначення художнього малюнку який є “основою образотворчого мистецтва”, мета якого - образний і емоційний показ об'єктів та явищ навколишньої дійсності [2]. Художній малюнок ці автори поділяють на лінійний, тональний, навчальний. Щоб оволодіти художнім малюнком слід виконувати практичні завдання, що ґрунтуються на глибокому вивченні натури, і сприяють вивченню окремих правил і законів побудови реалістичного зображення. Методику художнього навчання розглядає О. В. Ткачук, як процес формування професійних компетентностей майбутніх художників [4]. В праці пропонується система вправ для художнього навчання, що в сукупності визначає методику та підходи до виконання завдань. Визначено основні питання розвитку сприйняття форми у просторі, через методику пропорційності. В матеріалах книги І. М.Туманова висвітлюється методичний підхід до навчально-творчого процесу, також автор міркує над зображальними засобами рисунку та їхньою здатністю до трансформації у тривимірні об'єми [5]. Зазначені праці є актуальними та доцільними, адже в них закладено певні методи пізнання художніх принципів і методів. Вони доцільно означують проблему вдосконалення методики образотворчої грамоти, а саме в рисунку.

Метою статті є теоретично розкрити авторський метод “лінійно- конструктивної побудови гіпсової голови”, запропонований та апробований у системі навчання викладачем О. В. Дяків для студентів освітнього рівня “Бакалавр”. Запропонувати і ввести інноваційну методику як альтернативний метод побудови гіпсової голови.

Виклад основного матеріалу. Робота над малюнком голови розпочинається з аналізу анатомічних особливостей черепа. Для художника важливі найбільш виразні анатомічні площини: надбрівні дуги, вискова частина черепа, очні впадини, вилична кістка, нижня і верхня щелепи. Теоретичне засвоєння анатомічної побудови черепа дозволяє скласти уяву про форму, що має об'єм, в якій розташовані малі форми. Це наводить думку про те, що починати малюнок слід з вивчення загальних форм, тобто, рисувальник повинен в думках як би зробити перший етап роботи скульптора [2], тобто уявити узагальнену форму.

Для вірного вивчення методу на перших етапах найкраще підходять гіпсові голови, вісь голови яких є статична (Гермес, Венера), подальша робота полягає в тому, щоб працювати далі з гіпсовими моделями, де вісь голови нахилена.: вправо, вліво або відхилена назад (Лакоон) і по складності виконання вони належать до складних. Гіпсові зліпки голів, які передають індивідуальний образ (Сократ, Гомер, Гатамелата, Колеоні) дозволяють поступово перейти до малюнку з натури. Індивідуальні особливості черепа, малих форм: носа, вуст, очей, передача індивідуальних пропорцій виховують аналітичне мислення, яке застосовується практично на малюнку.

Найкраще починати виконувати малюнок гіпсової голови на форматі А-2 (40х60 см.). Цей розмір аркуша дає можливість не перебільшувати в розмірах гіпсову голову, яку потрібно показати не більшою від натуральних розмірів . Перебільшення форми веде до того, що при виконанні гіпсової голови, втрачається схожість моделі. Щодо вибору якості паперу найкраще користуватись ватманом. Перед тим як розмістити голову на аркуші, потрібно продумати композиційне розміщення. Доцільно використати метод “шкіцу”, тобто зменшений вигляд, який передає основні параметри аркушу і розміщений в верхньому правому куточку аркуша та зайнятися пошуком композиції. Слід проаналізувати модель, проміряти пропорції, щоб бачити форму в цілому, треба відкинути все зайве і проміряти загальні пропорції гіпсової голови. Промірявши їх ми робимо висновок, що форма в цілому вписується в прямокутник, який і потрібно композиційно розмістити на аркуші. Існують певні закони композиційного розміщення форми на форматі, де враховується джерело освітлення, ракурс, положення форми в просторі. Джерело освітлення направлене, як правило, на форму лицевої частини і світло виявляє форму і тому перед лицевою частиною відпускаємо більшу відстань, ніж позаду черепа.

Відстань над гіпсовою головою менша, а від низу більша (закон рівноваги). Коли добре вирішене композиційне розташування приступаємо до лінійно-конструктивної побудови. Знаходимо в пропорціях лицеву частину, яку міряємо по виличних кістках і визначаємо лінію горизонту, щоб поставити форму в просторі. Верхню і нижню лінії лицевої частини направляємо в перспективне скорочення. Важливо розуміти перспективу і місце знаходження форми в просторі відносно лінії горизонту. Якщо голова статична, тобто вісь голови не нахилена, при нахилі голови відповідно і вісь є похилою. Якщо це положення Фас, то вісь поділяє лицеву частину навпіл, в тричетвертному положенні вісь ділить на дві нерівні частини загальну форму. Заміряти вісь голови можливо при умові, коли з'єднати крило носа більшої лицевої частини з початком ока, ця умовна лінія визначить нахил форми.

Поміряти нахил голови, тобто знайти вісь є дуже важливо, бо в постановці композиції, це передає реалістичне положення форми, і не створює відчуття “натягнутості”.

Передавши узагальнені пропорції, знайдено конкретну масу форми, яка поставлена в просторі завдяки осі, і лінії горизонту. Нахил голови знаходиться умовною лінією, що з'єднує середину підборіддя і перенісся і дає тільки умовне бачення нахилу голови.

Голову на малюнку треба закомпонувати з шиєю і плечовим поясом, бо якщо вона не буде пов'язана з плечовим поясом, то у малюнку не буде переконливо передано положення голови в просторі.

Коли добре знайдено вісь нахилу голови, приступаємо до обміру пропорцій лицевої частини. Умовно лицева частина ділиться на три рівні частинки (це класичний канон), це не абсолютні пропорції для кожної голови, але як загальна закономірність вони вірні. Міряти пропорції слід починати по вісі, від підборіддя і до основи носа. Потім від основи носа до надбрівних дуг, і третю пропорцію проміряємо від надбрівних дуг до початку волосся, якщо чоло відкрите, а в випадку, де волосся закриває чоло, міряємо пропорцію до кінця черепа. Обмір пропорцій дає можливість виявити і поставити вірно основні конструктивні маси зокрема ніс, чоло, вуста. Навіть в деяких класичних зліпках можна знайти різницю в пропорціях, тобто перша пропорція (від підборіддя до основи носа) може бути трішки більша. На малюнку ставимо пропорції і перевіряємо їх.

Вище говорилось про те, що художники користувались “методом обрубовки”. Зокрема цей метод був розпрацьований А. Дюрером, ним користувався художник-педагог А. Лосенко, були розпрацьовані методичні таблиці, на яких була показана закономірність зміни перспективного вигляду схеми голови, в залежності від нахилу і розташування голови в просторі. Всі конструктивні лінії в малюнку проводились умовно, по поверхні форми. Точного місцезнаходження конструктивних ліній в цих методах не було. Хоча такі автори, як Смірнов і Ростовцев підводять нас до думки про те, що насамперед потрібно засвоїти схеми лінійно-конструктивної побудови, вивчити конструктивно-анатомічну структуру форми голови, зрозуміти місце і значення основних кісток і м'язів, тобто вивчити анатомію голови.

Коли знайдені пропорції лицевої частини, поставлена вісь голови можна приступати до побудови лицевого кута. Верхня частина лицевого кута вимірюється і переноситься на малюнок по середині чола і середині носової кістки, а нижня частина лицевого кута вимірюється від основи носа лінією до середини підборіддя. Лицевий кут дає можливість поставити в великій формі менші форми. Наприклад, верхня частина лицевого кута, є віссю для носової кісточки, яку намічаємо двома прямими лініями. Але це цілком умовне зображення, адже форма носа у кожного різної конструкції і форми. Отже, в першу чергу важлива основна конструкція носа, як окрема форма, що вписується в загальну форму голови, звідки важливі основні пропорції і форми (носа) висота і ширина основи носа. Носова кістка умовно розділяється на три величини : перенісся, середину носової кістки, голівку носа. Перш ніж розмістити носову кістку слід її переміряти на моделі і порівняти з наміченими лініями.

В цілому, прокладені в малюнку основні лінії конструктивної побудови, поетапність виконання малюнку залежить від збереження послідовності виконання малюнку.

Вимірюємо основні пропорції носа і ставимо його основу. Коли знайдено основні пропорції, можна знайти лінію очей. Для цього носову кісточку ділимо на три частини, зокрема на перенісся голівку і ставимо середину носової кісточки. Коли намічені ці лінії, то від перенісся до початку ока (сльозовичка) проводимо допоміжну лінію, яку можна перенести візуально напрямом на рисунок. А також проводимо вверх від основи носа, від крила допоміжну лінію, яка має паралельний напрям до основної, носової кістки. При перетині цих двох допоміжних ліній утворюється точка, через котру буде проходити лінія очей. На цій лінії намічаємо основні пропорції ока, орієнтуємось по надбрівній дузі, яка допомагає виявити відстань від надбрівної дуги до верхньої повіки.

Верхня частина лицевого кута у нас є віссю для носової кісточки, але для форми чола він вже не буде віссю, бо там, де починається переднісся вісь переходить на форму чола. В нижній частині лицевого кута вісь носової кісточки переходить на основу носа.

Площину голівки носа ділимо ще на одну площину, на основу носа, яка теж розділяється віссю і плавно переходить на верхню щелепу.

Кінчики ротової порожнини вимірюємо напрямом від крил носа до кутиків вуст і переносимо цей напрям на папір. Середню лінію вуст ставимо тоді коли знайдені пропорційні співвідношення нижньої частини обличчя. Намічаємо висоту і ширину ротової порожнини.

Отже, знайдено основні пропорції загальної форми голови, форму розділено на дві умовні частини: лицеву і черепову, і в лицевій частині знайдемо місце розташування малих форм: носа, ока, чола, ротової порожнини. Запропонований принцип побудови дозволяє безпомилково зберегти пропорції моделі, і ставить чітко її місце знаходження в просторі.

Намітивши лінїйно-конструктивну побудову можна переходити до уточнення пластики голови. Промодельовуємо спочатку геометричну призму носа. Для цього уважно поточнюємо форму носа, яку ми бачимо в натурі. Знаходимо ширину носової кісточки, вона виявляється на моделі світлотінню. Промодельовуємо голівку, основу носа, ставимо форму крила носа. художній анатомічний голова

Приступаємо до моделювання ока. Намічені основні пропорції ока: висота ока відповідно поставлена до надбрівної дуги і довжини ока, яка відповідає майже завжди ширині основи носа.

Око складається з очного яблука, верхньої та нижньої повік. Анатомічно верхня повіка розвинена більше, від нижньої. Важливо одразу визначити вісь ока, щоб вірно розмістити зіницю ока. Вісь ока знаходиться в тій частині, де знаходиться зіниця, і в малюнку вона вказує напрям погляду. Коли ми будуємо зображення за допомогою допоміжних ліній, тоді простіше знайти місце знаходження очного яблука і зіниці, яке потім неважко накрити повіками. Очне яблуко слід добре уявити, бо в основі - це куля, яка покрита роговою тканиною. Передаючи перспективне скорочення в розміщенні повік на оці, необхідно враховувати зміну форми верхньої повіки в залежності від розміщення зіниці. Для доброго практичного вивчення побудови ока слід окремо пропрацювати скульптурний зліпок ока (частини обличчя скульптури “Давид” Мікеланджело).

Наступний етап роботи пов'язаний з проробкою верхньої і нижньої щелеп. Для цього шукаємо вісь для верхньої щелепи, вісь носової кістки рухається по основі і виходить на верхню щелепу, де розміщена порожнина, яка ділиться на дві частини: верхню і нижню губи. Намічаємо середню лінію вуст. При всій різноманітності форм вуста мають одну загальну особливість - це симетричність розміщення частин. Цю закономірність треба враховувати при побудові зображення. Намітивши середню лінію вуст, визначаємо її довжину, для цього з'єднуємо допоміжною лінією кутики вуст і крила носа. Умовно помічаємо лінії верхньої і нижньої губ, коли добре знайдено загальні пропорції вуст, можна приступати до моделювання форми вуст. Зрозуміти і засвоїти це на практиці можна під час малювання гіпсового зліпку вуст Давида, де чітко виявлена пластика форми.

На перших етапах роботи над малюнком лінії наносяться дуже легко, така необхідність пояснюється тим, щоб мати можливість вносити поточнення. При моделюванні форми лінії наносяться впевнено, з врахуванням плановості форми.

Коли переходимо до поточнення характеру форми окремих завитків волосся на голові, перш за все уважно треба визначити місце їхнього розташування, щоб було легко справитися з цим завданням, треба користуватись допоміжними лініями. Уточнюючи характер форми, зразу треба перейти на протилежну сторону, простежити, як співвідносяться завитки між собою, як вони розміщені по формі голови.

Спочатку треба намітити загальну форму групи завитків, а потім переходити до уточнення форми кожного зокрема.

Перш ніж приступити до проробки волосся ще раз треба перевірити розмір черепової частини голови в порівнянні з розміром лицевої частини і виявити її загальний об'єм. Волосся треба зображати об'ємними масами, як і всі інші форми, мають загальний характер.

Вуха в малюнку проробляються менш детально ніж очі, ніс і вуста,але місце розташування, розмір, характер їх загальної форми повинні бути точно визначені.

Малюючи шию, потрібно спочатку поточнити її напрям відносно підборіддя і вух, а також виявити місце яремної ямки. Після цього проробляються об'єми грудинно-ключично-соскових м'язів.

Зображуючи об'ємно-конструктивну форму кожної частини голови, необхідно добре усвідомлювати їх взаємний зв'язок.

Заглиблюючись в побудову деталей треба стежити,щоб не відволікатись від загального і стежити за пропорціями. Тому щоразу переходячи від однієї частини голови до іншої, треба перевіряти загальні пропорції голови і деталей. Голова - це єдина, цільна форма, якій підпорядковані всі деталі. Тому і на етапі моделювання деталей, процес загальної побудови голови не закінчується, а навпаки знайдене спочатку загальне вирішення перевіряється і доповнюється поступовою деталізацією і тональною проробкою.

На подальшому етапі необхідно зайнятися точним визначенням тональних співвідношень об'ємів. Коли великі поверхні світла і тіні будуть визначені в тоні, потрібно знову перевірити пропорції. Роботу над фоном потрібно вести паралельно з роботою над головою.

Щоб виявити об'єм форми слід починати наносити власні тіні, складність їх нанесення полягає в тому, що кожну форму треба подати у визначеному інтервалі змін світлотіні. Зокрема, кожна з деталей повинна виконуватись з врахуванням цільного тонального зображення і з врахуванням плановості. В кінці світлотіньового моделювання треба перевірити світлоактивності зон світла, поставити полиск за (Кириченком) [2]. Вивчення анатомічної побудови голови, розуміння лінійно-конструктивної побудови, об'єму - це шлях, який приведено до високої майстерності портрету.

Висновки

Інноваційна авторська методика була апробована на практичних заняттях малюнку, яка дала позитивні результати у вивченні об'єму гіпсової голови. Запропонована методика навчання допомагає студенту художніх спеціальностей правильно розв'язувати проблеми лінійно- конструктивної побудови не тільки гіпсових моделей, а й живої натури. Концепція, яка покладена в основу запропонованої методики, базується на розробках і закономірностях конструктивних точок частин обличчя, черепу та шиї. Об'ємна форма голови розділена на лицеву, бічні та черепну частини і її побудова розділена на етапи від композиційної схеми прямокутника до поступового моделювання об'єму та проробки деталей. Автор методики логічно прослідковує за поетапністю виконання процесу формоутворення, чітко визначає конструктивні складові гіпсової голови, обґрунтовано подає термінологію, що є корисним у навчанні молодих митців.

Література

1. Кардашов В. М. Теорія і методика викладання образотворчого мистецтва: Навчальний посібник для студентів для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Видавничий Дім “Слово”, 2007. 296 с.

2. Кириченко М. А., Кириченко І.М. Основи образотворчої грамоти. Київ: Вища школа, 2002. С. 15.

3. Малицька О. В. Образотворче мистецтво з методикою навчання: навч.-мет. посіб. [для студ. вищ. пед. навч. закладів напрямів підготовки 6.01002 Початкова освіта]. Бердянськ, 2016. 346 с.

4. Ткачук О. В. Методика художнього навчання: навчальний посібник для здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, художньо-графічних факультетів, педагогічних закладів освіти. Одеса: ПН11У імені К. Д. Ушинського, 2019. 244 с.

5. Туманов І. М. Морфологічні основи формування в мистецтві та їх значення для прояву явищ взаємодії, синтезу та симбіозу мистецтв. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Випуск 1. Харків, 2005. С. 60-66.

6. Туманов І. М. Рисунок, живопис, скульптура: теоретико-методологічні основи комплексного навчання. Львів: Аверс, 2010. 496 с.

References

1. Kardashov V. M. Teoriia i metodyka vykladannia obrazotvorchoho mystetstva: Navchalnyi posibnyk dlia studentiv dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. [Theory and methods of teaching fine arts: Study guide for students for students of higher educational institutions]. Kyiv: Vydavnychyi Dim “Slovo”, 2007. 296 s. [in Ukraine].

2. Kyrychenko M. A., Kyrychenko I.M. Osnovy obrazotvorchoi hramoty. [Basics of visual literacy]. Kyiv: Vyshcha shkola, 2002. S. 15. [in Ukraine].

3. Malytska O. V. Obrazotvorche mystetstvo z metodykoiu navchannia: navch.-met. posib. [dlia stud. vyshch. ped.. navch. zakladiv napriamiv pidhotovky 6.01002 Pochatkova osvita].[ Fine arts with teaching methods: teaching-methods. manual]. Berdiansk, 2016. 346 s. [in Ukraine].

4. Tkachuk O. V. Metodyka khudozhnoho navchannia: navchalnyi posibnyk dlia zdobuvachiv osvitno-kvalifikatsiinoho rivnia bakalavr, khudozhno-hrafichnykh fakultetiv, pedahohichnykh zakladiv osvity. [Methodology of art education: a study guide for applicants of the educational and qualification level of a bachelor, art and graphic faculties, pedagogical educational institutions]. Odesa: PNPU imeni K. D. Ushynskoho, 2019. 244 s. [in Ukraine].

5. Tumanov I. M. Morfolohichni osnovy formuvannia v mystetstvi ta yikh znachennia dlia proiavu yavyshch vzaiemodii, syntezu ta symbiozu mystetstv. Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii dyzainu i mystetstv.[Bulletin of the Kharkiv State Academy of Design and Arts]. Vypusk 1. Kharkiv, 2005. S. 60-66. [in Ukraine].

6. Tumanov I. M. Rysunok, zhyvopys, skulptura: teoretyko-metodolohichni osnovy kompleksnoho navchannia. [Drawing, painting, sculpture: theoretical and methodological foundations of comprehensive education]. Lviv: Avers, 2010. 496 s. [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru