Війна крізь мистецтво: батальний польський живопис ХІХ-ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука

Війна крізь мистецтво: батальний польський живопис ХІХ-ХХ століття

Ахновський Денис Вікторович студент факультету історії та міжнародних відносин,

Петрова Інна Володимирівна доктор історичних наук, професор кафедри графічного дизайну,

м. Київ, м. Вінниця

Анотація

Статтю присвячено аналізу відображення військового спорядження та озброєння у польському батальному живописі ХІХ-ХХ століття, пошуку історичних неточностей та помилок, свідомих і несвідомих історичних викривлень, їхніх причин і наслідків, а також аналізу настроїв що панували у середовищі польської інтелігенції у ХІХ-ХХ сторіччях через їхні художні твори. Для досягнення поставленої мети було послідовно поставлено і виконано наступні завдання: розглянуто історіографію теми дослідження, проаналізовано джерельну базу дослідження, зроблено аналіз відображення військового спорядження та озброєння у польському батальному живописі Тадеуша Айдукевича, Юзефа Брандта та Міхала Ельвіра Андріолі.

Джерельною базою дослідження є картини польських художників- баталістів ХІХ-ХХ століття, створені як на етнічних польських землях, так і в місцях перебування художників-мігрантів. Картини, які були створені вже після тих часів, які вони відображають, також є історичним джерелом, але не тієї епохи, яка на них зображена, а тієї, в якій вони були написані. Такою базою послугували картини: «Січневе повстання 1863 року» Тадеуша Аудекевича, «Товариш панцерний» і «Бій за турецький прапор» Юзефа Брандта та «Смерть Людвика Нарбута в Дубичах» Міхала Ельвіра Андріолі. Методами дослідження є описово-розповідний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, узагальнення, контент-аналізу, історико-типологічний та інші. Об'єктом дослідження є військове спорядження та озброєння; предметом дослідження є відображення озброєння, військового спорядження, обладунків та уніформи у польському баталь ному живописі.

Хронологічні рамки дослідження - ХІХ-ХХ століття. Географічні межі роботи - як етнічні польські землі, так і всі райони діяльності польських художників- баталістів в екзилі. Науковою новизною роботи є дослідження і класифікація причин виникнення історичних неточностей на польських картинах батального жанру ХІХ-ХХ століть. У статті доведено, що у творах художників-баталістів, які досліджувались у роботі, відносно мало історичних помилок та неточностей, автори намагались зобразити події історично достовірними.

Ключові слова: батальний живопис, мистецтво, військове спорядження, озброєння, художні твори.

Abstract

Akhnovskyi Denys Viktorovich Faculty of History and International Relations, student, Vasyl' Stus Donetsk National University, Vinnytsia

Petrova Inna Volodymyrivna Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of Graphic Design, Mykhailo Boichuk Kyiv State Academy of Decorative-Applied Arts and Design, Kyiv

WAR THROUGH ART: BATTLE POLISH PAINTING OF THE XIX-XX CENTURIES

The article is devoted to the analysis of the depiction of military equipment and weapons in Polish battle-paintings of the 19th-20th centuries, the search of historical inaccuracies and anachronism, conscious and unconscious historical distortions, their causes and consequences, as well as the analysis of the mind-set that prevailed among the Polish intelligentsia in the 19th-20th centuries through their works of art. To achieve the aim, the following tasks were consistently set and completed: to consider the historiography of the research topic, to analyze the source base of the research, to analyze the depiction of military equipment and weapons in the Polish battle-paintings of Tadeusz Aidukewicz, Jozef Brandt, and Michal Elvir Andrioli.

The source base of the study is the paintings of Polish battle-painters of the 19th and 20th centuries, both created in ethnic Polish lands and in the places of residence of migrant artists. Paintings that were created after the times they represent are also a historical source, but not of the era they depict, but of the era in which they were written. Such a base was served by the paintings: "January Uprising of 1863" by Tadeusz Audekiewicz, "Panzer Comrade" and "Battle for the Turkish Flag" by Josef Brandt and "Death of Ludwik Narbut in Dubychy" by Michal Elvir Andrioli. Research methods are descriptive-narrative, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem- chronological, generalization, content-analysis, historical-typological, and others. The object of research is military equipment and weapons; the subject of the study is the depiction of weapons, military equipment, armor and uniforms in Polish battle painting. The chronological framework of the research is the 19th-20th centuries. The geographical boundaries of the work are both ethnic Polish lands and all areas of activity of Polish combat artists in exile. The scientific novelty of the work is the research and classification of the causes of historical inaccuracies in Polish paintings of the battle genre of the 19th and 20th centuries. The article proves that there are relatively few historical errors and inaccuracies in the works of militant artists, which were studied in the work, the authors tried to portray the events as historically reliable.

Keywords: battle painting, art, military equipment, weapons, works of art.

Постановка проблеми. Зараз розвивається комплексне пізнання історії. Людиноцентричний підхід, популяризований і розвинений Люсьєном Февром та Марком Блоком в їх школі аналів, серед своїх наслідків несе змінення фокусу з безпосередньо історичних подій на їх суб'єктивне сприйняття. Картини, як і всі витвори мистецтва, несуть на собі відбиток внутрішнього світу свого автора, і є грунтовним джерелом, що дозволяє дослідити історичні нормативи, які панували серед мистецької інтелігенції того часу. Саме картина, як зображальне джерело, дозволяє роздивитись описані події поглядом автора. Аналізуючи батальні полотна польських метрів ХІХ-ХХ сторіч і порівнюючи їх з музейними, з описами в літописах, з тогочасними гравюрами, експонатами, репліками та реконструкціями, виготовленими за оригінальною технологією, можемо побачити всі історичні викривлення та неточності, і певно, найголовніше, - зрозуміти причини їх виникнення. Важливо дізнатись, що за ними стоїть: недостатня обізнаність автора чи його свідоме рішення принести реалізм в жертву експресії та красі композиції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомим і ґрунтовним у вивченні зброярства та військової справи Великого Королівства Литовського є доробок Ю. Бохана [1]. Аналізує взаємозв'язок українського та польського мистецтва у ХІХ-ХХ столітті О.Л. Гарбузова [2]. Про історичний аспект живопису розповідається у працях О. Храпачова [3]. Історії живопису у ХІХ столітті присвячено роботи Р. Мутера [4]. Історії польського мистецтва присвячено монографію від авторського колективу під редакцією Г. Коваленка, І. Нікольської «Польське мистецтво і література: від символізму до авангарду» [5]. О. Станичнов [6] розглядає символічні методи у роботах польських митців доби сецесії. Окремої уваги заслуговують дослідження з історії зброї, адже вона є важливою галуззю військової історії та історичної науки взагалі. Цією темою фахово займаються у багатьох країнах світу, проте, слід зазначити, що в Україні вказана галузь військової історії знаходиться лише у зародку. З цієї проблематики майже не існує спеціальних робіт українських авторів. Абсолютно невивченою залишається джерельна база з цього питання, хоча українські музеї мають досить повні та авторитетні колекції зброї Х-ХХ сторіччя. Причиною цього був тривалий період бездержавного розвитку країни. Лицарські ордени досліджує С. Жаркой [7]. С. Терський у статті «З історії української зброї ХІІІ-ХІХ століття» [8] аналізує сокири-бердиші та алебарди, зазначаючи, що в усіх зброєзнавчих роботах аналізувалися лише окремі види алебард та бердишів, зокрема втульчасті. С. Терський досліджує розвиток різних видів древкової зброї із черешкових. Військовому спорядженню присвячено наукові праці К. Жукова [9]. Історії зброї присвячено роботи П. Саса [10]. Таким чином, аналіз історіографії виявив, що в наукових працях більшості українських дослідників досить мало уваги приділяється аналізу причин появи історичних неточностей на батальних картинах художників.

Метою статті є аналіз відображення військового спорядження та озброєння у польському батальному живописі ХІХ-ХХ століття, пошук історичних неточностей та помилок, свідомих і несвідомих історичних викривлень, їхніх причин і наслідків.

Виклад основного матеріалу. У даній роботі не проводиться зовнішня критика джерел, оскільки вона вже успішно проводилася раніше іншими як зарубіжними, так і українськими експертами, і достовірність досліджуваних джерел не викликає сумніву; по-друге, варто зважати на специфічність проведення даного наукового дослідження, через що особливості вибраної теми дозволяють обійтися без безпосереднього дослідження джерел, обмежившись художніми репродукціями та фотографіями оригінальних картин. Під час проведення дослідження слід зазначити його особливість, а саме - вузьку тему, яка являє собою відображення різних зразків зброї та спорядження, а не самі зразки зброї та спорядження, що дозволяє обійтися без безпосереднього використання джерел зі зброєзнавства.

Картина Тадеуша Айдукевича «Січневе повстання 1863 року» (рис. 1) зображує дуже популярний у польському живописі сюжет, частіше за нього на картинах з'являється лише Грюнвальська битва. Айдукевич є також автором таких батальних творів, як «Викрадення дівчини башибузуком» та «Військові навчання». У 1889 році був нагороджений Лицарським хрестом ордена Франца Йосифа (яким нагороджувались цивільні і військові за бездоганну службу в Австро-Угорській Імперії). Тадеуш Айдукевич брав участь у Першій Світовій війні у лавах Австро-Угорської армії, де і загинув у 1916 році під час бою біля Кракова. Г оловними джерелом натхнення була творчість Яна Матейка та Юзефа Брандта. Потрібно також сказати, що Тадеуш був не єдиним художником у свої сім'ї: його двоюрідний брат Зиґмунд Айдукевич також був художником, серед його найвідоміших творів можна назвати «Перегони на санях, запряжених кіньми у Польщі».

У багатьох повстанців можемо бачити порохівниці та ладівниці. Порохівниця з'явилася раніше за ладівницю - у XV сторіччі нашої ери. Зазвичай порохівниці робили з міді, рогу, срібла. На картині зображено срібний або посріблений варіант. Нерідко порохівниці багато прикрашали за допомогою різьблення, інкрустації, різьби, або ж щавлення. Ладівниця - це спеціальна сумка чи коробка, призначена для зберігання порохових зарядів. Заряджання тогочасної зброї було нелегким процесом: боєць мав на око виміряти кількість пороху, засипати його в дуло, забити туди шомполом пиж і вже потім помістити кулю. Для скорочення цієї довгої процедури порох почали розфасовувати у дерев'яні чи металеві трубочки (попередники унітарних патронів), які зберігалися в ладівниці. Їх носили на поясі або, як зображено на картині, на боці, перекинувши лямку через плече. Саме слово «ладівниця» має польське походження, воно утворене від слова ladune, що походить від німецького Ladung, тобто заряд. Ладівниці і до сьогодні залишаються в деяких арміях світу, але лише як елемент парадної форми. Щодо порохівниці, вона зникла з полів битв у кінці ХІХ сторіччя, коли дульнозарядна зброя була витіснена зброєю під унітарний патрон, але сьогодні порохівниці широко використовується в геральдиці, наприклад, на гербі міста Кривий Ріг.

На картині бачимо польських повстанців, які стріляють з рушниць. Ми можемо зробити висновок, що це - дульнозарядна зброя під димний порох. Димний, або чорний порох відомий людству ще з часів Стередньовіччя. Склад його досить простий - селітра, вугілля і сірка. Чорний порох мав багато суттєвих недоліків: по-перше, це досить низька швидкість горіння, що не дозволяє зробити по-справжньому потужну і далекобійну зброю; по-друге, через те, що чорний порох згоряє не весь, багато гарячого диму і сажі вилітає з дула і казенної частини зброї, обпалюючи руки стрільця й ускладнюючи огляд. На картині добре видні хмари диму, що утворювалися після залпового пострілу, хоча на момент дії картини вже був унітарний патрон. Адже перший унітарний патрон був створений ще у 1812 році французьким винахідником швейцарського походження Самуелем Жаном Паулі. Але справді масове розповсюдження унітарні набої набули лише з винайденням гвинтівки Шарпса у 1848 році і почали вироблятися з 1850 року. У 1863 році, коли відбуваються події, зображені на картині, зброя під унітарний патрон не була особливо розповсюджена, особливо на польських землях.

Холодна зброя на картині Тадеуша Айдукевича представлена багнетами і шаблями. Перші згадки про багнети датуються початком XVII сторіччя: «Це правда, що солдати не носили мечів, але у них були багнети з рукоятками завдовжки в один фут, а леза багнетів були довжиною як рукоятки, кінці яких були пристосовані для того, щоб вставляти їх у стволи мушкетів, коли на них нападали після того, як вони стріляли» [11]. Перші багнети були примітивні і являли собою простий кинджал, що вставлявся рукояттю у ствол. Багнети були дуже важливою зброєю тих часів. Більшість моделей вогнепальної зброї XVIII сторіччя були однозарядними, і ближній бій мав дуже велике значення. Шаблі на картині не польські, це - класичний європейський варіант, що відрізняється від східного і польського варіанта своїм ефесом. В європейській шаблі гарда захищає пальці від уколів з переднього боку.

Юзеф Брандт є видатним польським художником батального та історичного жанру. Він здобув популярність не тільки на батьківщині, але і в середовищі української інтелігенції. Під час відвідувань майстерні аквареліста Теодора Горшельта користувався величезною колекцією старовинної військової зброї і спорядження, що допомагало йому при створенні історико-батальних сцен.

На картині Юзефа Брандта «Товариш панцирний» (рис. 2) бачимо представника козацької корогви (пол. chorдgiew kozacka). Козацька корогва, або панцирні козаки чи панцирні товариші - це легкі кавалерійські частини в кварцяному війську. Кожен панцирний товариш мав споряджуватися за власний кошт, але все одно існував певний стандарт. Завдяки постанові Польського сейму 1620 року можемо простежити оснащення козацької корогви: «у панцирах, у мисюрках, з добрими карабінами, короткими рушницями і рогатинами». На картині можемо бачити добре промальовані елементи захисного спорядження, відповідно до постанови сейму 1620 року, це - панцир та місюрка.

Рис. 1 Репродукція з картини Тадеуша Аидукевича «Січневе повстання 1863 року» [12]

Рис. 2 Репродукція з картини Юзефа Брандта «Товариш панцерний» [12]

Панцир детально роздивитись складно. Найбільше він походить на гамбезон - стьобаний легкий обладунок, що, в залежності від можливостей власника, міг бути як повноцінним обладунком, так і йти в комплекті з іншим спорядженням [13]. Так, наприклад, піхотинці не мали коштів для металевого панцира і обходилися одним гамбезоном, в той час як пізньосередньовічні лицарі одягали його під панцир для додаткової амортизації ударів. В азійських країнах гамбезон надягали поверх лат для захисту від пекучого сонця. Гамбезон набивали ватою, клоччям або більш дорогим конячим волосом. Польські вояки носили стьобані каптани до ІІ половини XVI сторіччя, коли за Стефана Баторія кіннота остаточно не була реорганізована за кірасирським зразком, і на зміну гамбезонам прийшли кіраси. Кіраса була елементом натільного захисного озброєння, що захищало спину і груди воїна від холодної та вогнепальної зброї. Це слово походить від французького cuirasse - «лати», «панцир», первісне значення слова - «шкіряний панцир» [14]. батальний живопис художник

Місюрка - це плаский шолом, схожий на таріль, з прикріпленою до нього кольчужною брамницею. Ця кольчуга захищала потилицю, скроні, вуха і часто - шию з обличчям. На верхівці шолому розташовувався невисокий шпиль з кільцем для кріплення прикрас (зазвичай це були китиця чи прапорець). Виникли місюрки у XV сторіччі на території Близького Сходу, звідки вони завдяки тюркським народам розповсюдилися на Східну Європу. Місюрка мала значну популярність в польських і козацьких військах в XV-XVЬ сторіччях, а у народів Кавказу залишалася в оснащенні до самого кінця ХІХ сторіччя. Є достеменні свідчення того, що Богдан Хмельницький користувався місюркою, і саме вона захистила його від важких наслідків у результаті замаху. В одній з битв поляк, який був на одному боці з Хмельницьким, намагався вцілити Богданові в шию. Саме брамниця, що спускається з місюрки, допомогла Хмельницькому вціліти.

На картині цей захисний елемент зображений на достатньо високому рівні. Можемо ясно бачити всі елементи місюрки: шолом, кольчужна брамниця (не захищає обличчя та шию, але ця форма є цілком історичною). Місюрка багато оздоблена, і це також відповідає історичним реаліям. Як османці, так і польська шляхта багато прикрашала свої обладунки. Розглядаючи персонажів заднього плану, можемо бачити, що їхнє захисне спорядження подібне до екіпірування центрального персонажу. Панцирні товариші мали озброюватися рогатиною, і на картині вона є, але не у центрального персонажа, а фігурує на задньому плані. Рогатина - це різновид спису; від інших типів цієї зброї рогатина відрізняється довгим лезом, схожим на насаджений на древко ніж. Рогатини використовувалися як бойова та мисливська зброя. На картині зображено саме бойову версію, вона не мала притаманної мисливській версії поперечини під лезом, яка мала захищати мисливця від розлюченого звіра. Потрібно також сказати, що часто цю поперечину робили зйомною.

До кінської збруї приторочено круглий щит (в середньовічній і ранньомодерній Європі його часто називали франкським). Він багато прикрашений, і для того часу це - не рідкість. Найчастіше візерунок робили за допомогою методу хімічного щавлення. На картині немає ані карабінів, ані рушниць (про які йшлося у Постанові сейму), але є інший різновид вогнепальної зброї - пістоль. На жаль, через кобуру не маємо змоги роздивитися конструкцію запального механізму. В Європі у той час використовувалися колісцевий та ударно крем'яний замки. Колісцевий, або коліщатковий замок був винайдений Леонардом да Вінчі у XV сторіччі і став єдиним винаходом, що масово вироблявся за життя митця. Ударно крем'яний замок, хоча і був винайдений майже одночасно з коліщатковим, але був створений на Близькому Сході і потрапив до Європи лише в І третині XVII сторіччя.

Збоку у піхвах у товариша панцирного покоїться шабля. Ця зброя користувалася великою популярністю в ранньомодерну та модерну добу. Існує декілька різновидів шаблі. На картині представлена польська шабля, вона відрізняється від інших європейських та азійських зразків своєю добре розвинутою гардою. Це зумовлено її еволюцією. Польська шабля виникла у результаті синтезу європейського меча й османської шаблі, у результаті контактів Речі Посполитої з османами та татарами. Поляки почали робити леза своїх мечів загнутими, залишивши велику гарду. У руках панцирний товариш тримає невеликий топірець - сокирку на довгому держаку, прикрашену інкрустацією. Виходячи з усього вище зазначеного, можна підсумувати, що захисне спорядження на картині Юзефа Брандта «Товариш панцирний» відображено відповідно до історичних реалій того часу [15].

На картині Юзефа Бранда «Бій за турецький прапор» (рис. 3) можемо бачити сцену бою між військами Османської Порти і Речі Посполитої, що стався 24.08.1675 р. під Львовом. Центральним елементом експозиції і головним макгафіном твору є османський стяг. На відміну від польських жовнірів, вдягнених в панцирі і шоломи, османи мають лише легку броню поверх одягу і тюрбани.

На картині присутні багато дієвих осіб і холодної зброї. Крайній лівий жовнір озброєний довгим списом. У руках османського вояка бачимо класичну східну щаблю. Шабля вперше з'явилася в VII- VIII століттях нашої ери у кочових народів. Вигнуте лезо оптимізовано для рубаючих, а не колючих ударів, а вага менша, ніж у меча, що робить цю зброю корисною у кінному бою. Етимологія слова «шабля» приводить до угорського «szablya», а далі етимологічний слід приривається.

За однією версією szablya утворено від szabni (що в перекладі - «різати, кроїти»), за іншою версією це - запозичення, яке прийшло до угорської від тюркських мов. Вчені також висувають гіпотезу про слов'янське походження слова. За цією версією угорське szablya походить від сербського сабла. Також існують теорії, що слово «шабля» походить з евенкійської або з маньчжурської мови.

На задньому плані жовнір замахується на османського вояка бойовою сокирою. У справжній історії топірці нерідко використовувалися кінними воїнами, але потрібно сказати, що зазвичай то були досить короткі (десь 30-50 см) одноручні екземпляри. Саме така форма робить його зручною для рубки однією рукою з сідла. На картині зображена сокира з довгим руків'ям і великим важким лезом.

Такі габарити і форми роблять її незручною для вершника і, взагалі, більш підійшли б для дворучної сокири піхотинця, призначеної для боротьби з ворожою кіннотою. Вершники у всі часи озброювалися або короткою рубаючою зброєю (по типу шаблі), або ж довгою колючою (по типу лицарського ленса). Жовнір з правого боку озброєний польською шаблею, яку легко можна впізнати по її гарді. За спиною скинутого з коня османського вершника у правому куті картини можемо розгледіти рушницю.

Рис. З Репродукція з картини Юзефа Бранда «Бій за рис. 4 Репродукція з картини Міхала турецький прапор» [12] Ельеіра Андріолі «Смерть Людвика Нарбута в Дубинах» [12]

Картина Міхала Ельвіра Андріолі «Смерть Людвика Нарбута в Дубичах» (рис. 4) виконана методом літографії. Зараз вона зберігається в національному музеї Литви. Її головним героєм є Людвиг Нарбут - польський революційний діяч, який був поручиком в армії російської імперії, а під час січневого повстання став полковником повстанської армії.

Слід сказати декілька слів про автора. Його батько, італієць за національністю, був колишнім капітаном наполеонівського війська, що осів в Литовському місті Рига і став декоратором. Міхал здобував освіту у Московському училищі живопису та в Академії Святого Луки у Римі. Був безпосереднім учасником Січневого повстання 1863-1864 рр. і після його поразки переховувався, але був спійманий і відправлений до в'язниці, звідки втік і відправився в Європу. Давав уроки малювання, у тому числі таким відомим діячам, як Анна Білінська (французька художниця українського походження, відома, в першу чергу, своїм автопортретом), Віктор Васнєцов -художник - фольклорист, автор картин «Витязь на роздоріжжі», «Богатирі» і співавтор розписів у Володимирському соборі в Києві. Андріолі заробляв своїми ілюстраціями до книжок, контракти на які легко здобував завдяки своєму таланту і дружбі з Владиславом Міцкевичем - старшим сином Адама Міцкевича.

На його картині ми можемо бачити капсюльний револьвер. Така зброя була популярною в ХІХ сторіччі. Для його зарядки оператор мав засипати чорний порох у комору, дослати кулю, повторити ці дії з всіма іншими коморами барабану і вставити у задню частину барабана те, що дало назву цьому виду озброєння - капсюль. Капсюль являє собою невеликий заряд чуттєвої до ударів вибухової речовини (як от гримуча ртуть) у металевій оболонці. Під час пострілу бойок накаляє капсюль, речовина в ньому вибухає і запалює порох. Капсюль зараз є складовою частиною унітарного патрону. Такі револьвери зазвичай були шестизарядними, що надавало їм значну перевагу над більшістю тогочасної зброї, яка здебільшого була однозарядною, але у них залишався важливий недолік - занадто складна і довга перезарядка, тому власники цих револьверів надавали перевагу тому, щоб мати з собою декілька вже заряджених барабанів або револьверів. Більшість моделей капсюльних револьверів не мали запобіжника і через це одну камору барабана зазвичай залишали порожньою.

Висновки

У дослідженні отримано наступні висновки. По-перше, розглянуто історіографію теми дослідження. Аналіз історіографії виявив, що в наукових працях більшості українських дослідників досить мало уваги приділяється аналізу причин появи історичних неточностей на батальних картинах художників.

По-друге, проаналізовано джерельну базу дослідження. Джерельною базою дослідження є картини польських художників-баталістів

ХІХ-ХХ століття. Картини, які були створені вже після тих часів, які вони відображають, також є історичним джерелом, але не тієї епохи, яка на них зображена, а тієї, в якій вони були написані.

По-третє, методологічний апарат, а саме сукупність ретельно підібраних, виходячи з особливої специфіки дослідження, прийомів, що застосовувалися під час написання статті склали: візуальний аналіз картин, їх внутрішня критика; зіставлення предметів озброєння, військового спорядження, техніки та обладунків з реальними історичними прототипами: це здійснюється за допомогою використання фотодокументів архівних колекцій зарубіжних та українських музеїв, використання археологічних малюнків та інших графічних зображень предметів озброєння, військового спорядження, техніки та обладунків; використання досліджень з уніформістики, етнології та історії озброєння, а саме наукових статей, монографій та тез як українських, так і зарубіжних авторів; використання фото- і відеозображень реплік історичної військової техніки, спорядження та обладунків, створених реконструкторами за тогочасними технологіями виробнитства; використання досліджень картин польських художників та історії створення цих творів мистецтва.

По-четверте, виконано аналіз відображення військового спорядження та озброєння у творах польських художників-баталістів. Доведено, що польські майстри батального живопису здебільшого мали достатньо вміння й історичної інформації для того, щоб максимально реалістично відобразити озброєння, спорядження та інші військові аспекти у своїй творчості, але історична достовірність не була у них в пріоритеті. Головним завданням польських митців було передання емоцій. Багато творів батального жанру створювалися у скрутні для Польщі часи: період після трьох розділів, ІІ Світова війна. Художні твори, в першу чергу, є художніми: з романтизацією історії і Речі Посполитої зокрема, пафосом і гіперболізацією. Історична достовірність виконувалася лише тоді, коли вона відповідала художнім цілям. Аналіз показав, що на польських картинах часто трапляється усереднений образ тюркських народів та їх оснащення.

Таким чином, можна зробити висновок, що на досліджених картинах відносно мало історичних помилок та неточностей, порівнюючи з іншими роботами польських художників-баталістів того часу. Ці автори намагались зобразити події історично достовірними. Для передачі емоції та настрою картини використовують інші художні засоби. Всі історичні неточності, які трапляються на картинах даних авторів, несуттєві. Автори не нехтували логікою та реалістичністю заради досягнення своєї мети, натомість використовували інші художні засоби, такі, як, наприклад, освітлення, саме воно часто слугувало для передачі емоцій. Ретельно проаналізувавши картини, можна зробити висновок, що озброєння на цих картинах зображене здебільшого історично достовірно. Воно, у більшій своїй масі, відповідає хронологічним і територіальним межам подій.

Література

1. Бохан Ю.М. Узбраенне войска ВКЛ другой паловы XIV -- канца XVI ст. Мінськ, 2002.

2. Гарбузова О.Л. Аналіз взаємозв'язку українського та польського мистецтва у ХІХ-ХХ столітті // Вісник ХДАДМ: Образотворче мистецтво. №15. 2012. с. 55-56.

3. Храпачов О. Історичний аспект живопису // Науковий пошук: Українська академія мистецтва. Вип. 25. 2017. с. 86-95.

4. Мутер Р. История живописи в XIX в. : в 3 т. Т. 3 / Р. Мутер ; пер. с нем. З. Венгеровой. СПб. : Знание, 1901. 4б2 с.

5. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури. К.: Знання, 2000. 359 с.

6. Станичнов О. Символістичні методи в роботах польських митців доби сецесії // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 34. 2017. с. 181-191.

7. Жаркой С. Рыцарские ордена в бою. М.: Яуза, 2008. 448 с.

8. Терський С.В. З історії української зброї 13-19 ст.: сокири-бердиші та алебарди. Вісник Львівського національного університету «Львівська політехніка». 2005. с.16-27.

9. Жуков К.А. К истории шатровидньїх шлемов на Руси XIII--XV вв. Куликово поле и Юго-Восточная Русь в XII--XIV вв. 2005. с. 216--234.

10. Сас П. М. Зброя. Енциклопедія історії України. У 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2005. Т. 3 : Е -- Й. с. 307. 672 с.

11. Відейко М.М. Питання реконструкції озброєння учасників Грюнвальдської битви: Київська хоругва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. К.: ІА НАН України. Вип. 5. 2011. с. 231-240.

12. Аjdukiewicz Tadeusz, Brandt Joseph, Andrioli Michal Elwir.

13. Борискін Ю. В. Еволюція лицарського обладунку часів столітньої війни: захисне озброєння. Гамбезон // Військово-науковий вісник. Вип. 11. 2009. с. 18-33.

14. Квітковський Ю. В. Конструктивні і технічні особливості польських гусарських обладунків на прикладі експонатів Харківського історичного музею // ІХ Сумцовські читання: збірник матеріалів наукової конференції «Музей і сучасність». Х. 2004.

15. Ахновський Д. Відображення захисного спорядження, зброї та іншого екіпірування на картині Юзефа Брандта «Товариш панцерний» // Вісник студентського наукового товариства Донецького національного університету імені Василя Стуса. Вип. 14. Том 1. 2022. с. 12-15.

References

1. Bokhan, Yu.M. (2002). Uzbraenne voiska VKL druhoi ра^у XIV -- kantsa XVI st. [Armament of the troops of the GKL in the 2nd half of the 14th - the end of the 15th century]. Minsk. [in Belarusian].

2. Harbuzova, O.L. (2012). Analiz vzaiemozviazku ukrainskoho ta polskoho mystetstva u XIX-XX stolitti [Analysis of the relationship between Ukrainian and Polish art in the 19th and 20th centuries]. VisnykKharkivskoi derzhavnoi akademii dyzainu i mystetstv: Obrazotvorche mystetstvo -- Bulletin of the Kharkiv State Academy of Design and Arts: Fine Art, 15, 55-56 [in Ukrainian].

3. Khrapachov, O. (2017). Istorychnyi aspekt zhyvopysu [Historical aspect of painting]. Naukovyi poshuk: Ukrainska akademiia mystetstva -- Scientific search: Ukrainian Academy of Art, 25, 86-95 [in Ukrainian].

4. Muter, R. (1901). Istoriya zhivopisi v XIX v. [History of painting]. (Vols. 1-3). SPb. : Znaniye. [in Russian].

5. Polikarpov, V. S. (2000). Lektsii z istorii svitovoi kultury. [Lectures on the history of world culture]. K.: Znannia. [in Ukrainian].

6. Stanychnov, O. (2017). Symvolistychni metody v robotakh polskykh myttsiv doby setsesii [Symbolist methods in the works of Polish artists of the Secession period]. Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv -- Bulletin of the Lviv National Academy of Arts, 34. [in Ukrainian].

7. Zharkoy, S. (2008). Rytsarskiye ordena v boyu [Knightly orders in battle]. M.: Yauza. [in Russian].

8. Terskyi, S.V. (2005). Z istorii ukrainskoi zbroi 13-19 st.: sokyry-berdyshi ta alebardy [From the history of Ukrainian weapons of the 13th-19th centuries: Berdysh axes and halberds]. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika» -- Bulletin of Lviv National University "Lviv Polytechnic".

9. Zhukov, K.A. (2005). K istorii shatrovidnykh shlemov na Rusi XIII--XVvv. Kulikovopole i Yugo-Vostochnaya Rus v XII--XIV vv. [On the history of tent-shaped helmets in Russia in the 13th-15th centuries. Kulikovo field and South-Eastern Russia in the XLI-XLV centuries]. [in Russian].

10. Sas, P. M. (2005). Zbroia. Entsyklopediia istorii Ukrainy [Weapon. Encyclopedia of the history of Ukraine], (Vols. 1-10). K. : Naukova dumka [in Ukrainian].

11. Videiko, M.M. (2011). Pytannia rekonstruktsii ozbroiennia uchasnykiv Hriunvaldskoi bytvy: Kyivska khoruhva [The question of the reconstruction of the weapons of the participants of the Battle of Grunwald: Kyiv war banner]. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy: Zb. nauk. pr. -- Archeology and ancient history of Ukraine: Collection of scientific works. K.: IA NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

12. Ajdukiewicz Tadeusz, Brandt Joseph, Andrioli Michal Elwir.

13. Boryskin, Yu. V. (2009). Evoliutsiia lytsarskoho obladunku chasiv stolitnoi viiny: zakhysne ozbroiennia. Hambezon [The evolution of knightly armor during the Hundred Years' War: defensive weapons. Gambeson]. Viiskovo-naukovyi visnyk -- Military-scientific bulletin.

14. Kvitkovskyi, Yu. V. (2004). Konstruktyvni i tekhnichni osoblyvosti polskykh husarskykh obladunkiv na prykladi eksponativ Kharkivskoho istorychnoho muzeiu [Structural and technical features of Polish hussar armor on the example of the exhibits of the Kharkiv Historical Museum]. IX Sumtsovski chytannia: zbirnyk materialiv naukovoi konferentsii «Muzei i suchasnist» -- IX Sumtsov readings: a collection of materials of the scientific conference "Museum and Modernity". [in Ukrainian].

15. Akhnovskyi, D. (2022). Vidobrazhennia zakhysnoho sporiadzhennia, zbroi ta inshoho ekipiruvannia na kartyni Yuzefa Brandta «Tovarysh pantsernyi» [Display of protective equipment, weapons and other equipment in Josef Brandt's painting "Panzer Comrade"]. Visnyk studentskoho naukovoho tovarystva Donetskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stusa -- Bulletin of the student scientific society of Vasyl' Stus Donetsk National University, 14(1), 12-15. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru