Хореографія в системі синтезу мистецтв: поняття універсального мистецького твору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хореографія в системі синтезу мистецтв: поняття універсального мистецького твору

Андрій Дем'янчук,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

Руслан Кундис,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

У статті здійснено спробу дослідити хореографічне мистецтво в системі синтезу з іншими видами мистецтв, а також з'ясувати поняття «універсального мистецького твору». Для цього було проаналізовано праці українських та зарубіжних вчених у яких розкривалася проблематика синтезу мистецтв як художнього явища, зокрема, взаємодія та взаємовплив на хореографію інших видів та жанрів мистецтва.

Для розкриття теми застосовано комплексний підхід, а саме: історичний, мистецтвознавчий та філософський. Методом мистецтвознавчого аналізу встановлено, що кращі зразки хореографічних творів поєднують у собі різні види і жанри часових (музичних, словесних) та образотворчих (декораційно-театральних, скульптурно-пластичних, живописних, графічних) мистецтв. танець хореографічне мистецтво візуальний

Прикладами універсального твору хореографічного мистецтва можуть слугувати відомі постановки, які були синтезом творів з національної літератури та народної музики й танцю: балет «Лілея» (1940), створений за мотивами творів Т. Шевченка; балет «Лісова пісня» (1946), за мотивами казки-феєрії Лесі Українки; балет «Маруся Богуславка» (1951); балетна вистава «Сойчине крило» та «Хустка Довбуша» (1964), «Тіні забутих предків» (1960); балет «Орися» (1964). Цікаве поєднання танцю та образотворчого мистецтва спостерігаємо в сценографічному оформленні опери-балету «Створення світу» А. Петрова (Мінськ, 1987.). Сценографію до цієї опери виконав відомий львівський художник Євген Лисик. Зауважимо, що музику до цього балету А. Петров написав за мотивами малюнків французького художника Ж. Еффеля.

Ключові слова: мистецтво, хореографія, художній-образ, синтез мистецтв.

Andrii DEMIANCHUK,

Candidate of Study of Art (Ph.D), Associate Professor at the Department of Stage Direction and Choreography

Ruslan KUNDYS,

CHOREOGRAPHY IN THE SYSTEM OF ARTS SYNTHESIS:

Key words: art, choreography, artistic image, synthesis of arts.

Постановка проблеми

В українському мистецтвознавстві малодослідженою є проблематика хореографічного мистецтва в системі синтезу з іншими часовими та просторовими (пластичними) мистецтвами та поняття універсального мистецького твору. У статті здійснено спробу проаналізувати синтез мистецтв як художнього явища на основі новітніх досліджень українських та зарубіжних вчених. Здійснено спробу дослідити художньо-образні аспекти хореографічного мистецтва. Зокрема, взаємодію та взаємовплив на хореографію інших видів та жанрів мистецтва.

Актуальність дослідження зумовлена конкретним науковим завданням, а саме збором і узагальненням наявних теоретичних матеріалів у вітчизняній та зарубіжній літературі стосовно проблематика синтезу хореографічного мистецтва з іншими видами та жанрами мистецтв, зокрема, як універсального твору мистецтва, а також популяризацією хореографічного мистецтва в науковому середовищі.

Аналіз досліджень

Відомості стосовно поставленої проблематики знаходимо у працях українських та зарубіжних вчених. Зокрема тематику синтезу мистецтв в сучасній українській хореографії досліджувала Д. Бернадська (Київ, 2005). У своїй праці вчена спробувала комплексно дослідити синтез мистецтв в сценічній хореографії України обґрунтувавши поняття синтезу мистецтв як процес взаємодії мистецтв у відповідності з особливостями художнього світосприймання.

Про тісний зв'язок з фольклором, а також з образотворчим та декоративно-ужитковим мистецтвом довідуємося з праці відомого українського хореографа О. Голдрича (Львів, 2006). Відомості про синтез мистецтва танцю і живопису подані у праці теоретика і практика хореографічного мистецтва О. Плахотнюка (Львів, 2017). А творення хореографічного образу засобами пластичних та часових мистецтв досліджували А. Дем'янчук та Р. Кундис (Київ, 2019).

Серед зарубіжних дослідників які досліджували синтез мистецтв, а також концепцію «універсального твору мистецтва», що має глибокі еволюційні та антропологічні корені в церемоніальних ритуалах корінних культур слід назвати новітнє дослідження Стівена Брауна та Еллен Діссанаяке / Steven Brown and Ellen Dissanayake (Lausanne, 2018) та інші.

Мета статті - розглянути хореографічне мистецтво в системі синтезу мистецтв, та розкриття поняття «універсального твору мистецтва». Встановити взаємозв'язок та роль просторових (образотворчих, пластичних) і часових (словесних, музичних) мистецтв у створенні високопрофесій- ного хореографічного твору у якому ці мистецтва гармонійно поєднані. Незважаючи на відмінність їх природи, вони активно взаємодіють між собою, доповнюючи і підсилюючи одне одного.

Виклад основного матеріалу

Під синтезом мистецтв мається на увазі створення якісно нового художнього явища, що мають образну і композиційну єдність, спільність участі в художній організації простору і часу, узгодженість масштабів, пропорцій, ритму тощо (Синтез мистецтв). Художній синтез це інтегративне поняття що означає об'єднання різних видів мистецтв в художнє ціле (Artistic synthesis).

Особливістю людського інтелекту є здатність до синтезу та систематизації дійсності що реалізується в єдиному художньому образі або системі образів, що об'єднані єдністю задуму та стилю виконання (Бернадська, 2005: 6). В історії світового мистецтва, згідно дослідження Д. Бернад- ської, склалися три основні форми синтезу - синтез пластичних мистецтв, синтез театрального мистецтва та синтез кінематографічного мистецтва. Ці синтезовані мистецтва, на думку авторки, «прийшли на зміну синкретизмові народного мистецтва та розгалуженій системі традиційних видів мистецтва <...>. Це створює нову форму і спосіб самовираження, коли людина стає «переважно художником», намагаючись ввести гармонію в хаос, створити новий світ, нехай і всередині власного «Я», що, власне, характерно і для сучасної епохи» (Бернадська, 2005: 6).

Джозеф Яссер / Joseph Yasser розвиваючи цю думку констатує, що «Синтез мистецтв був мрією багатьох великих митців як у давнину, так і в нинішній час <...>. У цьому відношенні їх розрахунок був досить простим: якщо, міркували вони, кожне мистецтво окремо здатне справити глибоке враження на наш розум і піднести нас до високих духовних висот, то поєднання мистецтв - музики, поезії, живопису, танцю - обов'язково посилить і поглибить це враження, щоб підсилити його і, зрештою, привести нас до найвищого стану справжньої емоційної напруги, який тільки можливий для нас.» (Yasser, 1956: 318).

Танець як культурне явище є своєрідним текстом, що відбиває тип і особливості культури в певну культурно-історичну епоху за допомогою особливої пластичної мови. <.> Танець - це знакова система, здатна об'єктивувати культурні змісти певної епохи, завдяки якій культура знаходить свої форми, стає реальністю (Шабаліна, 2015: 166).

Серед сучасних вчених, які досліджували проблематику синтезу мистецтв та принцип їхнього поєднання є С. Браун / S. Brown та Е. Діссана- яке / E. Dissanayake. Вони розглядають мистецтво з точки зору стандартної концепції чотирьох основних галузей гуманітарних наук, зокрема: 1) Музика / Music; 2) Танець / Dance; 3) Театр, Кіно / Theatre, Film; 4) Образотворче мистецтво / Visual Arts. А також усні форми розповіді та поезія. Так автори до виконавських (перформативних) видів мистецтв / Performing arts віднесли: 1) Мелодії / melodies; 2) Висловлювання / utterances;

3) Танцювальні послідовності (малюнки) / Dance sequences. До представницьких (репрезентативних) мистецтв / Representational arts: 1) Мова / language; 2) Жест / gesture; 3) Зображення / images (Brown, Dissanayake, 2018).

Розвиваючи думку С. Браун та Е. Діссанаяке можна укласти схему взаємодії часових, просторово-часових та просторових видів мистецтв у якому танець входить в систему синтезу мистецтв (Рис. 1). Отже, танець, а також театр/кіно як просторово-часові види мистецтв можуть гармонійно поєднуватись з таким видом часового мистецтва як музика та образотворчими (просторовими) видами та жанрами мистецтв.

Танець це такий вид просторово-часового мистецтва, який виконується під музику. Танцювально-музична взаємодія, - на думку С. Браун та Е. Діссанаяке - може відбуватися трьома основними способами: «по-перше, танець можна виконувати так, щоб відповідати метру музики, що відтворюється, як у вальсі або танго. Отже, танець буде хореографізований таким чином, що найбільші та найсильніші рухи відбуваються синхронно з сильними ударами музики, що призводить до паралельної метричної структури між танцем і музикою. <...> . По-друге, танець може відбуватися без урахування музичних ритмів. У цьому випадку музика грає «на задньому плані», а хореографія відбувається відносно незалежно від неї. Є багато яскравих прикладів у світових культурах, особливо в наративних формах танцю. Звичайно, для танців можна використовувати обидва типи взаємодії <...>. Зауважимо, що в деяких формах сучасного танцю композитори можуть створювати музику для попередньо створених хореографічних танцювальних творів, отже, показуючи зворотну прогресію до танцю який адаптується до музики» (Brown, Dissanayake, 2018).

Зауважимо, що усвідомлення широкого розуміння індивідуальної сутності людського існування в соціумі а також в гармонії з природою та ритмопластикою закладені Творцем. Відомо, що танець завжди супроводжував людину в усі важливі моменти її життя. Біблійним прикладом прославлення і подякою Творцеві може слугувати танець царя Давида, як прояв великої радості та вдячності Всемогутньому Богу. Під час танцювальної ходьби-процесії перед Ковчегом Завіту цар Давид був оперезаний льняним ефодом. Цей танець супроводжувався музичним супроводом та співом описаний в Біблії: «14. Сам же Давид щосили танцював перед Господом, і був при тому оперезаний льняним ефодом. 15. Отак Давид і ввесь дім Ізраїля переносили ковчег Господній під веселі вигуки й трубні звуки» (ІІ Книга Саму- їла 6: 14-15; 1 Хронік 15:27).

Рис. 1. Схема взаємодії часових, просторово-часових та просторових видів мистецтв. Танець в системі синтезу мистецтв (схема укладена згідно дослідження Brown, Dissanayake, 2018)

Гармонійні, злагоджені і «відшліфовані часом» ритмопластичні візерунки танцю становлять духовну і мистецьку спадщину кожного народу. Тому у танці, зокрема народному, спостерігаємо тісний зв'язок з фольклором - усною народною творчістю (літературною та музичною) а також з образотворчим та декоративно-ужитковим мистецтвом (національним вбранням) тощо. Цей зв'язок описували у своїх працях класики української хореографії В. Верховинець, В. Авраменко, К. Василенко, А. Гуменюк, К. Балог, О. Голдрич та інші. У своїй праці Олег Голдрич стверджує, що народний танець був тісно пов'язаний з народною музикою та іншими видами народного мистецтва а також і те, що з давніх-давен він був невід'ємною складовою народних свят і обрядів (Голдрич, 2006: 10-11). Зазначимо, що в Україні було створено багато балетних вистав, тісно пов'язаних з національною літературою та народною музикою й танцем, зокрема: балет «Лілея» (музика К. Данькевича, балетмейстер В. Вронський, 1940), створений за мотивами творів Т Шевченка; балет «Лісова пісня» (музика М. Скоруль- ського, балетмейстер С. Сергеев, 1946), за мотивами казки-феєрії Лесі Українки; балет «Маруся Богуславка» (музика А. Свечникова, балетмейстер С. Сергеев, 1951); балетна вистава «Сойчине крило» та «Хустка Довбуша» (музика А. Кос- Анатольського, балетмейстер М. Трегубов, 1964), «Тіні забутих предків» (музика В. Кирейка, балетмейстер М. Трегубов, за одноіменною повістю М. Коцюбинського, 1960); балет «Орися» (музика А. Кос-Анахольського, балетмейстер М. Заслав- ський, 1964) (Голдрич, 2006: 49).

Існують дві основні манери, за допомогою яких танець взаємодіє з театром: «По-перше, сам танець може бути різновидом театру. Особливо це видно у випадку з оповідними формами, такими як балет, де танцюристи зображують героїв та взаємодіють один з одним так само, як це роблять драматичні герої, але за відсутності мови. <...> По-друге, у випадку драматичних творів танець можна чергувати з нетанцювальними сегментами твору» (Brown, Dissanayake, 2018).

Взаємодія танців з візуальними мистецтвами ХХ-ХХІ століття включає виконавський компонент. Тому, «мистецтво перформансу» виводить візуальне мистецтво за межі сфери статичних та неживих зображень / предметів і переносить їх у сферу виконання (Гольдберг / Goldberg, 2011).

Пригадаємо, що оформлення театральних вистав засобами монументального живопису роз- винулося в епоху Ренесансу. Автором однієї з перших декораційних перспектив був видатний зодчий Донато Браманте, а «митці, які створювали їх, були майстрами універсального складу (одночасно й архітектори, і живописці, і скульптори) - Б. Перуцці, Бастьяно Де Сангалло, Б. Ланчіланкі, нарешті, Себастьяно Серліо, який у трактаті про сцену сформулював три канонічні типи перспективної декорації (для трагедії, для комедії й для пасторалі) й основний принцип їх розташування стосовно акторів: виконавці - на першому плані, мальована декорація в глибині як образотворче тло» (Проскуряков, 2016: 15). Канонічні типи перспективної декорації, які Себастьяно Сер- ліо / Sebastiano Serlio застосовував в архітектурі та реалізував у театрі (Cartwright, 2020) також широко використовували венеціанські живописці (Gonzalez-Roman, Art-es). У наступні епохи пластичні види мистецтв, якщо не брати до уваги деякі твори авангардного мистецтва ХХ-ХХІ ст., виконували статичні компоненти (реквізит, костюми та макіяж, тощо) а також архітектурні компоненти (дизайн інтер'єру та екстер'єру).

Нині розвиток мистецтва хореографії відбувається у синтезі з іншими мистецтвами, які взаємодіючи між собою стають компонентами нового хореографічного твору (синтезу творчості композитора, балетмейстера та сценографа), який визначається терміном «хореографічна драматургія» (Дем'янчук, Кундис, 2019: 104).

Сучасний театр, танець, живопис, кіно тісно пов'язані із творенням нового сценічного простору (Плахотнюк, 2017: 115). Прикладом такого поєднання є опера-балет «Створення світу» А. Петрова (Мінськ, 1987). Сценографію до цієї опери виконав відомий львівський художник Євген Лисик. Для цієї вистави митець власноруч намалював вісім панно площею дві з половиною тисячі квадратних метрів. На монументальних живописних горизонтах можна віднайти принцип «золотого перетину», який свого часу вміло використовували художники епохи Ренесансу й Нового Часу. Принцип «золотого перетину» спостерігаємо на горизонтах до цього балету що зображають сцени пекла, живописні горизонти є інспірацію ілюстрацій Сандро Ботічеллі до «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі - «Дев'ять кіл пекла». Але найвелич- нішим в оформленні цієї опери є живописне зображення Мадонни і Дитятка, яке підносить тему материнства і жертовності (Проскуряков, Климко, Зінченко, 2016: 81-82). Зображення Мадонни вписане в коло яке символізує вічність (Рис. 2.a-b).

Рис. 2.a. Євген Лисик. Створення світу (монументально-живописне полотно-горизонт, 1986)

Рис. 2.Ь. Під час вистави «Створення світу» у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької (фото А. Дем'янчука, 2017)

Споглядаючи живопис доцільно навести висловлювання композитора А. Петрова, який пригадуючи співпрацю з львівським сценографом Є. Лисиком сказав: «Чим більше я дивився виставу, тим більше мені подобались його декорації ... Він акцентував драматичні та філософські моменти балету і тим самим надав спектаклю ще більш значущого і об'ємного звучання». Цікавим є те, що музику до прем'єри цього балету у Львові композитор А. Петров написав за мотивами малюнків французького художника Жана Еффеля (Доманська, Проскуряков, 1997: 23).

Висновки

Проблематика синтезу мистецтв та встановлення певних принципів їх гармонійного поєднання була предметом зацікавлення багатьох дослідників мистецтва. Це й не випадково, адже вивчення будь-якого виду чи жанру часового, пластичного та пластично-часового мистецтва потребує широкого комплексного дослідження із врахуванням їхніх функцій та ролі в національній культурі українського народу та глобальній культурі в цілому.

Нині вітчизняні та зарубіжні дослідники хореографії по новому переосмислюють питання розвитку мистецтва танцю у синтезі з іншими видами та жанрами мистецтв. Вони зазначають, що мистецтво хореографії взаємно доповнюють інші види мистецтв, зокрема, музичне, театральне та образотворче. А створення високопрофесійного, фахового хореографічного твору значною мірою залежить від гармонійного поєднання у ньому пластичних та часових мистецтв. Цей відповідальний і складний процес є продуктом спільної творчості багатьох фахівців - композитора, балетмейстера, художника-сценографа, музиканта, письменника тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бернадська Д. Феномен синтезу мистецтв в сучасній українській сценічній хореографії: автореф. дис... канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.01. Київ: Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, 2005. 20 с.

2. Біблія. Upl: httpsV/yogo-slovo.org/переклад-івана-хоменка.

3. Голдрич О. Хореографія: Посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю. Львів: Сполом, 2006. Вид. друге, доповнене. 172 с.

4. Дем'янчук А. Історія та синтез мистецтв. Навч.-метод. посібник для студентів факультету культури і мистецтв, кафедри режисури та хореографії. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2018. 288 с.

5. Дем'янчук А. Л. Роль образотворчого мистецтва в оформленні балетних постановок. Молодий вчений. Херсон, 2018. №3 (55). С. 19-23. (Серія мистецтвознавство). URL: http://molodyvcheny.in.Ua/files/joumal/2018/3/5.pdf

6. Дем'янчук А. Л., Кундис Р. Створення хореографічного образу засобами просторових і часових мистецтв. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. Київ: Міленіум, 2019. № 4. С. 103-109. URL: http://joumals.uran.ua/visnyknakkkim/artide/view/191348 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2019_4_22.

7. Плахотнюк О. Синтез мистецтва джаз-танцю і живопису: спорідненість, взаємовплив. Вісник львівської національної академії мистецтв. Вип. 32. Львів: ЛНАМ, 2017. С. 115-120.

8. Проскуряков В., Климко З., Зінченко О. Творчість Є. М. Лисика в часі, просторі, сценографії та архітектурі: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2016. 136 с.

9. Синтез мистецтв. VseslovA. / С. URL: http://vseslova.com.ua/word/Синтез_мистецтв-97368u

10. Шабаліна О. Танцювальна терапія як ланка між культурою та психологією людини. Розвиток художньо- естетичного світогляду майбутніх вчителів хореографії на основі інтегративного підходу: колективна монографія / [за заг. ред. О. В. Мартиненко]. Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2015. 256 с.

11. Art-es. From real life into the world of art. Virtual exhibition / Encounters between visual and performing arts in festival culture in Europe in the 16th to 18th centuries. URL: https://www.artes-exhibition.digital/exhibition.

12. Artistic synthesis. The Encyclopedia of World Problems & Human Potential / UIA. Integrative concepts. URL: http://encyclopedia.uia.org/en/concept/11300830.

13. Brown, S, Dissanayake, E. The Synthesis of the Arts: From Ceremonial Ritual to «Total Work of Art». Frontiers in Sociology / Hypothesis and Theory article (15 May 2018) URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fsoc.2018.00009/ full.

14. Cartwright, M. Sebastiano Serlio. World History Encyclopedia (17 November, 2020). URL: https://www.worldhis- tory.org/Sebastiano_Serlio.

15. Yasser J. The Variation Form and Synthesis of Arts. The Journal of Aesthetics and Art Criticism. Published by: Wiley on behalf of The American Society for Aesthetics. Vol. 14, № 3 (Mar., 1956), P. 318-323 (6 pages). URL: https://www.jstor. org/stable/427048?origin=crossref#metadata_info_tab_contents.

REFERENCES

1. Bemadska, D. (2005). Fenomen syntezu mystetstv v suchasnii ukrainskii stsenichnii khoreohrafii [The phenomenon of synthesis of arts in modem Ukrainian stage choreography]: avtoref. dys... kand. mystetstvoznavstva: spets. 17.00.01. Kyiv: Kyiv. nats. un-t kultury i mystetstv. 20 p. [in Ukrainian].

2. Bibliya. URL: https://yogo-slovo.org/nepeKnag-iBaHa-xoMeHKa [in Ukrainian].

3. Holdrych, O. (2006). Khoreohrafiia [Choreography]: posibnyk z osnov khoreohrafichnoho mystetstva ta kompozytsii tantsiu. Lviv: Spolom. Vyd. druhe, dopovnene. 172 p. [in Ukrainian].

4. Demianchuk, A. (2018). Istoriia ta syntez mystetstv [History and synthesis of arts]: navch.-metod. posibnyk dlia stu- dentivfakultetu kultury i mystetstv, kafedry rezhysury ta khoreohrafii. Lviv: LNU imeni Ivana Franka. 288 p. [in Ukrainian].

5. Demianchuk, A. (2018). Rol obrazotvorchoho mystetstva v oformlenni baletnykh postanovok [The role of fine art in the design of ballet productions]. Molodyi vchenyi. Kherson. № 3 (55). P. 19-23. (Seriia mystetstvoznavstvo). URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/3/5.pdf [in Ukrainian].

6. Demianchuk, A., Kundys, R. (2019). Stvorennia khoreohrafichnoho obrazu zasobamy prostorovykh i chasovykh mystetstv [Creation of a choreographic image by means of spatial and temporal arts]. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv: nauk. zhurnal. Kyiv: Milenium. № 4. P. 103-109. URL: http://journals.uran.ua/visnyknakkkim/ article/view/191348 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2019_4_22 [in Ukrainian].

7. Plakhotniuk, O. (2017). Synthesis ofjazz-dance and painting art: affinity, mutual influence. Visnyk of the Lviv National Academy of Ar Lviv: LNAM. Iss. 32, P. 115-120 [in Ukrainian].

8. Proskuriakov, V., Klymko, Z., Zinchenko, O. (2016). Tvorchist Ye. M. Lysyka v chasi, prostori, stsenohrafii ta arkh- itekturi [Creativity of E.M. Lysika in time, space, scenography and architecture]: monohrafiia. Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky. 136 p. [in Ukrainian].

9. Syntez mystetstv [Synthesis of arts]. VseslovA. / C. URL: http://vseslova.com.ua/word/CnHTe3_MncTenTB-97368u [in Ukrainian].

10. Shabalina, O. (2015). Tantsiuvalna terapiiayak lanka mizh kulturoiu ta psykholohiieiu liudyny [Dance therapy as a link between culture and human psychology]. Rozvytok khudozhno-estetychnoho svitohliadu maibutnikh vchyteliv khore- ohrafii na osnovi intehratyvnoho pidkhodu: kolektyvna monohrafiia / za zah. red. O. V. Martynenko. Berdiansk: Vydavets Tkachuk O.V. 256 p. [in Ukrainian].

11. Art-es. From real life into the world of art. Virtual exhibition / Encounters between visual and performing arts in festival culture in Europe in the 16th to 18th centuries. URL: https://www.artes-exhibition.digital/exhibition/

12. Artistic synthesis. The Encyclopedia of World Problems & Human Potential / UIA. Integrative concepts. URL: http://encyclopedia.uia.org/en/concept/11300830

13. Brown, S, Dissanayake, E. (2018). The Synthesis of the Arts: From Ceremonial Ritual to «Total Work of Art». Frontiers in Sociology / Hypothesis and Theory article (15, May) URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fsoc.2018.00009/ full

14. Cartwright, M. Sebastiano Serlio (2020). World History Encyclopedia (17 November). URL: https://www.worldhis- tory.org/Sebastiano_Serlio.

15. Yasser, J. (1956). The Variation Form and Synthesis of Arts. The Journal of Aesthetics and Art Criticism. Published by: Wiley on behalf of The American Society for Aesthetics. Vol. 14. № 3 (Mar.). P. 318-323 (6 pages) URL: https://www. jstor.org/stable/427048?origin=crossref#metadata_info_tab_contents.

Размещено на Allbest.ru