Візуалізація: новий поворот у сучасній культурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Візуалізація: новий поворот у сучасній культурі

Ходунова Вікторія Леонідівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Анотація

У статті розглянуто загальнонаукові положення щодо проблеми «візуалізації», «візуалізації культури». Досліджено особливості розвитку поняття «візуалізація» в різні історичні періоди. Актуалізовано, з точки зору візуальних практик, різноманітність підходів до визначення поняття «візуалізація». Встановлено, що у сучасному науковому обігу поняття «візуалізація» використовується як застосування візуальних образів, що активізує емоційно-образні компоненти мислення, здійснює конструювання нових мислеобразів і нових візуальних форм, необхідних для вивчення та розуміння навколишньої дійсності і загальнолюдських цінностей. З'ясовано сутність та зміст «візуальної культури», яка сьогодні інтерпретується як частина поняття «культура», що розвиває здібності сприйняття візуальних образів, вміння їх аналізувати, інтерпретувати, оцінювати, зіставляти, подавати і створювати на цій основі індивідуальні художні образи. Визначено можливі ознаки, за якими утворюється видове різноманіття понять: «когнітивна візуалізація», «когнітивна графіка», «технології візуалізації». Особливої уваги надано дослідженню проблеми «візуалізації» у співвідношенні таких підходів: наочності, що здійснює конструювання нових мислеобразів і нових візуальних форм, необхідних для вивчення та розуміння навколишньої дійсності і загальнолюдських цінностей, перетворює візуальну інформацію в наочні образи, веде до більш ефективного її сприйняття, глибокого осмислення, узагальнення; культури, яка забезпечує здатність створювати і використовувати візуальну реальність з метою розвитку критичного мислення, навичок ефективної комунікації і конструктивного прийняття рішень. Окреслено тенденції розширення візуального естетичного досвіду студентів гуманітарних спеціальностей світових університетів в контексті організації освітнього процесу в умовах освітнього закладу.

Ключові слова: «візуалізація», «візуалізація культури», «когнітивна візуалізація», «когнітивна графіка», «технології візуалізації».

Abstract

ISUALIZATION: A NEW TURN IN THE MODERN CULTURE

Khodunova ViKtoriia Leonidivna Ph.D (Candidate of Pedagogical Sciences), Associate Professor, Department of Pedagogy and Psychology of Preschool Education,National Pedagogical Dragomanov University

The article describes general scientific provisions regarding the problem of "visualization", "visualization of culture".

The peculiarities of the development of the concept of "visualization" in different historical periods have been studied. From the point of view of visual practices, the variety of approaches to defining the concept of "visualization" has been updated.

It has been established that in modern scientific circulation, the concept of "visualization" is used as the application of visual images, which activates the emotional and figurative components of thinking, constructs new mental images and new visual forms necessary for the study and understanding of the surrounding reality and common to all mankind values.

The essence and content of "visual culture", which today is interpreted as a part of the concept of "culture", which develops the ability to perceive visual images, the ability to analyze, to interpret, to evaluate, to compare, to present and to create individual artistic images on this basis, is clarified.

The possible signs that forms a variety of concepts are defined: "cognitive visualization", "cognitive graphics", "visualization technologies".

Special attention is paid to the study of the problem of "visualization" in relation to the following approaches: visuality, that transforms visual information into visual images and leads to a more effective perception of information, its deep understanding and generalization, then activates the emotional and figurative components of mentality , constructs new ways of thinking and new visual forms, necessary for studying and understanding the surrounding reality and universal human values; culture that provides the ability to create and use visual reality for the purpose of developing critical thinking, effective communicational skills and constructive decision-making.

The trends of expanding the visual aesthetic experience of the students of the different humanitarian higher educational institutions in the world, with reference to the organization of the educational process in the conditions of an educational institution are outline.

Keywords: "visualization", "visualization of culture", "cognitive visualization", "cognitive graphics", "visualization technologies"

Постановка проблеми

візуалізація культура естетичний

Сучасний розвиток суспільства, трансформація життєдіяльності, єдиний світовий інформаційний простір, його відкритість і доступність, вимагають нового розуміння «візуалізації», яка оперує вже іншими категоріями, що призводить до зміни способу сприйняття інформації. Саме «візуальний поворот» у сучасній культурі, пронизуючи всі аспекти реальності, є одним із засобів трансляції наступності й динаміки в соціокультурному просторі, зміни у структурі стилю мислення, формуванні нової ментальності за законами візуальних репрезентацій у сучасній культурі. Відповідно до актуальних суспільних запитів, проблема сучасної культури стає предметом осмислення багатьох науковців. Тому особливе місце у досліджуваній проблемі посідає спроба здійснити синтез поняття «візуальність», «візуальна культура» з позицій різних візуальних практик, залежно від існуючого культурного контексту з метою вивчення їх специфіки, з'ясування логіки розвитку і функціонування в означеній ситуації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема «візуалізації» розглядається в наукових дослідженнях у таких аспектах: філософські основи «візуалізації» (В. Андрущенко, О. Аронсон, Д. Петренко та ін.); психолого-педагогічні дослідження проблеми «візуалізації» (С. Арюткіна, B. Койбічук, Н. Манько, С. Сергєєва та ін.); вплив візуалізації на культурні трансформації (Д. Берн, Ж. Бодрійяр, П.Віріліо, С. Жижек, О. Кодьєва, М. Маклюен, Т. Овчаренко, Е. Панофський, Г. Пєвченко, Ю. Сабадаш, C. Симоненко, В. Флюсер та ін.); візуальне відображення навчальної інформації (В. Зінченко, Н. Житєньова, О.Мукосеєнко, та ін.); комп'ютерні візуальні навчальні матеріали та їх використання (Л. Долінер, М. Пак, Б. Стариченко, В. Стародубцева та ін.); візуальні образи (М. Баль, Х. Бредекамп, М. Джей, Дж. Елкінс, М. Мерло-Понті, Т. Мітчелл, К. Моксі, Д. Натаріус, Л. Пауелс та ін.); українське візуальне мистецтво (О. Авраменко, В. Бурлака, Г. Вишеславський, О.Голубець, О. Роготченко, О. Сидор-Гібелинди, О. Федорук, О. Чепелик та ін.); візуальність мистецтвознавчих студій (С. Безклубенко, В. Сидоренко, Г.Чміль, О. Шило та ін.).

Мета статті: Здійснити теоретичний аналіз та окреслити основні наукові підходи до визначення поняття «візуалізація».

Виклад основного матеріалу

Поняття «візуалізація» походить від латинського visualis - той, що сприймається очима, наочний.

Оксфордський словник визначає «візуалізацію» як уявлення, створення ментального образу, роботи видимим для ока [1].

Ряд словників іншомовних слів трактує поняття «візуалізація» як спостережуваний неозброєним простим чи озброєним оком або за допомогою оптичного приладу.

У Великому тлумачному словнику сучасної мови «візуалізація» представлена як фізичне явище або процес у формі, зручній для зорового сприйняття. При роботі користувача з програмною системою виділяються такі основні етапи: реєстрація в системі, введення інформації, обчислення [2].

Згідно універсального словника української мови «візуалізація» - це демонстрація фізичного явища чи процесу у зручній для зорового сприйняття формі [3].

Лексикографічні словники подають поняття «візуалізація» як одержання видимого зображення яких-небудь предметів, явищ, процесів, недоступних для безпосереднього спостереження [4].

Сьогодні поряд з терміном «візуалізація» активно використовуються терміни «когнітивна візуалізація», «когнітивна графіка», «технології візуалізації».

У педагогічній інтерпретації «когнітивна візуалізація» розглядається як емоційно-образні компоненти мислення, що забезпечують когнітивне структурування змісту знань, когнітивне моделювання елементів структури діяльності і процесів взаємодії об'єктів (Н. Манько); система логічних виразних і послідовних дій, спрямованих на візуальне перетворення навчального матеріалу, метою якого є підвищення ефективності роботи з навчальною інформацією шляхом активізації пізнання процесів (О.Кондратенко).

«Когнітивна графіка» відображає принциповий перехід від ілюстрації зображень до відеообразів, що сприяє вирішенню завдань в самих різних сферах науки (Ю. Валькман, М. Надін, Н. Житєньова та інш.).

«Технологія візуалізації» окреслено в наукових працях: як методичні прийоми включення у навчальний процес візуальних моделей; систематичне використання у навчальному процесі візуальних моделей одного виду або їх поєднань; навчання слухачів прийомам раціональної обробки інформації та її когнітивно-графічного уявлення [5].

Дослідження проблеми «візуалізації» неможливе без з'ясування самого поняття «візуалізація», оскільки «візуальний поворот» у сучасній культурі потребує концептуального переосмислення соціокультурної реальності.

Уточнимо наше розуміння поняття «візуалізація», що спирається на низку численних праць з даної проблеми. Наука оперує кількома визначеннями терміна «візуалізація», серед них такі: філософські теорії щодо властивостей візуалізації: Н. Гудмен (символічна теорія), Е. Гі Дебора (теорія суспільства спектаклю (або представлень), В. Беньямін (теорія технізації мистецтва), О. Конт (позитівізм); впливовість візуалізації на культурні трансформації (Д. Берн, Ж. Бодрійяр, П. Віріліо, С. Жижек, М. Маклюен, Н.Межирицька, Т. Овчаренко, Г. Пєвченко, Ю. Сабадаш, С. Симоненко, В.Флюсер та ін.); цифрова візуалізація в освітньому процесі (Л. Василик, Л.Долінер, Л. Зданевич, К. Крутій, М. Науменко, М. Пак, Г. Синоруб, В.Шевченко та ін.); візуалізація як освітня стратегія (Б. Бадмаєв, К. Гілберт, Б.Депортер, Е. Тафт, Д. Райсберг, М. Хенакі та ін.); репрезентація сучасного українського візуального мистецтва (О. Авраменко, В. Бурлака, Г.Вишеславський, О. Голубець, О. Роготченко, О. Сидор-Гібелинди, О.Федорук, О. Чепелик та ін.); візуальність у контексті мистецтвознавчих студій (С. Безклубенко, В. Сидоренко, Г. Чміль, О. Шило та ін.).

Погоджуємося із О. Брюховецькою, що візуальна культура активізувала ціле різноманіття дослідницьких програм, які покривають, але не вичерпують питання:

1) не-мистецьких візуальних репрезентацій від популярної культури і комерційних медіа до наукових і технічних зображень, а також їхньої взаємодії із специфічною сферою візуальних мистецтв;

2) соціальних практик бачення і глядацькості (spectatorship), включно із перформативним поворотом у розумінні візуальності, з його наголосом на візуальні дії як ключовій одиниці дослідження;

3) межобразності: між візуальним образом і вербальною мовою, між баченням та іншими чуттями (слухом, тактильністю), між баченням і сліпотою, між видимим і невидимим;

4) оптичних вимірів індивідуального і соціального ментального життя (пам'ять, фантазія, уява, медіа) у контексті владних відносин та панівних наративів [6].

М. Друшляк зазначає, що деякі дослідники розглядають візуалізацію як наочність, тобто вважають, що візуалізація виконує тільки ілюстративну функцію. Інші розглядають візуалізацію як вплив на психолого-фізіологічні процеси, які відбуваються при наочному сприйнятті, - при візуалізації у людини виникають асоціативні проекції та зв'язки, які сприяють кращому сприйняттю та засвоєнню навчального матеріалу [7]. За думкою Г. Ващенка, чим чіткіші й багатші уявлення, тим більше можливостей для розвитку інтелектуальиих можливостей. В. Койбічук, Н. Манько додають, що застосування візуальних образів активізує емоційно-образні компоненти мислення, здійснює конструювання нових мислеобразів і нових візуальних форм, необхідних для вивчення та розуміння навколишньої дійсності і загальнолюдських цінностей. Л. Білоусова уважає, що візуалізація є активним процесом, при якому наочне сприйняття будується на основі слухових, дотикових та інших відчуттів [8]. За дослідженнями А. Назарової, Н.Прібильської, наочність забезпечує чітке сприйняття і розуміння представленої інформації, її порівняння з попередньою і наступною інформацією. На думку І. Герасимової, В. Розі перетворення візуальної інформації в наочні образи веде до більш ефективного її сприйняття, глибокого осмислення, узагальнення. Л. Кондратенко наголошує, що на відміну від вербальної, візуалізована інформація не розгортається в часі, а подається цілісно й одномоментно [9]. Г. Ващенко вказує на те, що не варто зловживати наочністю, оскільки на перше місце виходять методи, що розвивають абстрактне мислення навчальних процесів [10].

Під час дослідження визначено, що одим із сучасних способів візуалізації є «інфографіка» - графічний спосіб подачі інформації, даних і знань, з метою швидко і точно представляти складну інформацію». Очевидним стає акцент на основних моментах, які можуть бути відправними точками в аналізі поняття «інфографіка»: візуально інфографіка може бути представлена у формі: діаграми, графіку, ілюстрації, малюнка, ментальної карти, таймлайну; інфографіка має більший ступінь наочності, ніж інші засоби візуалізації (символ, знак, малюнок, рекламне повідомлення, відеоролик); інфографіка допомагає інформації бути більш зрозумілою; демонструє співвідношення предметів і фактів, явищ у часі і просторі [11].

У дослідженнях О. Сілкової, Н. Лобач знаходимо популярні візуальні технології нового типу: ментальні-карти - візуалізація мислення; спосіб запису за допомогою списків; схемскрайбінг - візуалізація інформації, завдання якої донести інформацію, зробити її привабливою для слухачів, допомогти краще засвоїти матеріал. Для реалізації скрайбінг-технології автори пропонують використовувати сервіси PowToon, GoAnimate, Wideo або ін.; для побудови ментальних-карт застосовувати «програми-візуалізатори»: Сoggle.it, Freemind, BubblUs, MindMeister, Mind42.

З метою інтенсифікації візуалізації О. Заболотна пропонує такі методи як: евритмія, візуалізація навчального матеріалу, кольорові сигнали, образні метафори, ескізи ідеї, графічні символи, живі скульптурні композиції, танець, тілесні експресії, навчальна театралізація (навчальна драматизація, рольова гра), кінестетичні концепти (пантоміма, мануальне конструювання) та ін. [12].

Реалізація дидактичного принципу наочності в навчанні отримала новий розвиток і втілення завдяки інтенсифікації візуалізації, яку вчені характеризують як: «шаленство видимого» (Жан-Луї Комоллі), «Графічну Революцію» (Д. Бурстін), епоха «видовища» (Гі Дебор), епоха «образів» (Г.Бьом), епоха «нагляду» (Фуко) .

Погоджуємося із О. Калашніковою з тим, що «на початку ХХІ ст. вербальна інформація втрачає пріоритет: класику переводять у комікси, політичну, соціальну, навчальну, рекламну інформацію у візуальну: «хочеш знати - дивися» [13]. Л. Масімова підтверджує, що для сучасної молоді спілкуватися та передавати почуття і емоції за допомогою візуальних образів (смайликів, демотиваторів, картинок тощо) стало повсякденною практикою. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває візуальний медіатекст, який стає основним носієм нової інформації [14].

Тому, у нашому дослідженні важливим є з'ясування сутності та змісту «візуальної культури», яка сьогодні стає домінуючою формою «культури як такої» та інтерпретується як частина поняття «культура», що розвиває здібності сприйняття візуальних образів, вміння їх аналізувати, інтерпретувати, оцінювати, зіставляти, подавати і створювати на цій основі індивідуальні художні образи [15].

Звернення до наукового дискурсу з проблем візуальної культури особистості, яка забезпечує здатність створювати і використовувати візуальну реальність з метою розвитку критичного мислення, навичок ефективної комунікації і конструктивного прийняття рішень, засвідчив, що це питання на сучасному етапі стає особливо актуальним. У зв'язку з цим ряд дослідників пов'язують візуальну культуру особистості із трансформацією в мистецтві, що викликана можливістю масового тиражування репродукцій (В. Беньямин); технічною культурою (аудіовізуальними винаходами: фотографія, кіно, телебачення, відео та ін.) (З. Кракауер); «графічний дизайн, як «знаковий фундамент» (М. Куленко). Інші ж, навпаки, зосереджуються на посиленні ролі візуальної культури в соціальному просторі: візуальна грамотність в системі медіаосвіти (Л. Масімова), формування візуальної медіакультури засобами медіаосвіти (Н.Череповська); виявлення «синтетичної інтуіції» як методологічного інструменту інтерпретації (А. Каїро, Е. Панофський), конкретно-зорові образи креативної поведінки (О. Моргун); пошуки серед симулякрів втраченої реальності (С. Жижек, А. Цебер); розширення можливостей уяви творчих провідників візуалізації (художників, фотографів, режисерів, веб-дизайнерів, що виступають (Ш. Бодлер); досвід мас-медійних навчальних технологій в середніх закладах освіти США (С. Шумаєва).

У дослідженнях В. Мітчел доведено, що «візуальність не є винаходом модерності, хоча її функціонування безперечно змінюється... технічними медіа, тому цілком доречно осмислювати візуальність в її історичному вимірі» [16]. Питання візуальності наповнено специфічною історичною характеристикою «поворотів» візуальної культури Н. Мірзоєва: середньовічний стан (премодерний) - «світ-як-книга»; цілісність і баланс у світосприйнятті індивіда раннього Модерну - "світ-як-картина" та пізній Модерн, що постає у формулі «світ-як текст». Серед характеристик сучасної «візуальної культури» дослідник виокремлює: високу швидкість виробництва і споживання візуальних продуктів, екранів, домінування візуальних медіа в усіх сферах повсякденного життя, ослаблення здібностей критичного мислення [17]. О. Брюховецька вважає, що дослідження візуальної культури, особливо на межі століть, дійсно виросли із прагнення вловити суть біжучого моменту з його новими технологіями віртуальної реальності. З іншого боку, питання, чи візуальна культура це певний стан медіалізованої, віртуалізованої, перенасиченої образами сучасності, в якій роль візуального непомірно зростає у порівнянні з літературоцентричним минулим. Адже можна говорити про візуальний вимір будь-якої культури, про певну антропологічну константу - чуттєву здатність, яка притаманна людині в усі історичні епохи [6].

М. Баль, звертає увагу, що візуальна культура виникла тому, що історія мистецтва «не змогла оволодіти візуальністю своїх об'єктів - через догматичну позицію «історії» - і відкритістю колекції цих об'єктів - через усталене значення «мистецтва» [18].

Ряд дослідників зазначають, що поняття «візуалізація» відомо ще з Античності, зокрема, Демокрит стверджував, що соціогуманітарна система будується на інформаційності. За визначенням Платона, знання можуть осягнути ідеї та духовні цінності. На думку Аристотеля, комунікативні процеси індивіда, у межах певної культурної системи є критерієм, за яким він може бути віднесений до громадян певної держави. Мислителі різних епох (Дж. Локк, І. Кант, Л. Левчук, П. Мондріан Ф. Шиллер, В. Шеллінг та ін.) вважають візуалізацію універсальним засобом комунікації. Філософи епохи Просвітництва сутність візуалізації вбачають у різноманітті чуттєвого сприйняття мови природи. У подальшому дододалося інше прочитання: в епоху Ренесансу зароджується особистісно-креативна культура, і «візуалізація» розглядається як новий творчий тип мислення, що спирається на творчу уяву. З огляду на те, що кожен історичний етап «постмодерністського», «мас- медійного», «візуального» повороту висуває свої вимоги до рівня «візуальної культури», відповідно її сутність слід шукати, перш за все, у глобалізації, високій швидкості виробництва та споживанні візуальних продуктів, домінуванні візуальних медіа у всіх сферах повсякденного життя, послаблення критичного мислення в процесі відбору матеріалу [19].

Вчені Уіверситета Принстон зазначають, що розвиток візуальної грамотності «зіграв злий жарт з його творцями, які залишили поза увагою емоційно-естетичний аспект візуальної продукції як частини естетики повсякденності». При цьому питання формування моральних якостей, ідеалів, виховання почуттів залишається відкритим, оскільки віртуальний простір створює лише інформаційно-комунікативну мережу з елементами культурних переваг, залишаючись при цьому комунікатором з широким вибором культурних об'єктів і способів їх використання [20].

Важливим для об'єктивної оцінки проблеми «візуалізації» у вітчизняній освіті є вивчення та аналіз зарубіжного досвіду провідних університетів світу (А.Хаусен (Abigail Housen), Массачусетс, США; М. Парсонса (Michael Parsons), Огайо, США; С. Хорнера (Stanley E. Horner), університет Конкордія, Канада; К. Дюфресне-Тассе (Colette Dufresne-Tasse), Монреаль, Канада; Б.Уйат (Boyd White), університет Мак Гилл, Канада), що ґрунтується на зміщенні акценту з інформаційного підходу на індивідуально-експресивний. Аналіз тенденцій розширення візуального естетичного досвіду студентів гуманітарних спеціальностей уможливив виділення таких форм як: курси «Розуміння мистецтва» (Art Appreciation), «Візуальна грамотність» (Visual Literacy), основу яких складає розуміння основ мистецтва, передусім образотворчого (університет Принстон); реалізація навчальних програм із візуальної культури в університетах: Рочестер, Чикаго, Каліфорнія в Ірвіні, Стоні Брук в Нью-Йорку. У сучасній педагогічній практиці США, популярністю користуються курси із живопису, танцю, театралізованої діяльності, хору, цифрової фотографії, відеозйомки [21]. Широкого розвитку набувають інтернет-сайти сучасних музеїв, що надають шанс поєднувати освітній процес із широким спектром інформації та послуг: інтернет-огляди виставок з аудіо та відео-коментаріями, енциклопедії мистецтва. Педагогічні підходи базуються на вивченні робіт «багатьох сучасних авторів, істориків мистецтва та кураторів виставок, які можуть об'єднати історії мистецтва, розуміння творів мистецтва та альтернативні візуальні уявлення» [22].

Впровадивши в практику метод «музейних діалогів», А. Лихтварк порівнює музей із університетами і академіями. Г. Фроденталь, підтримуючи ідеї А. Лихтварка, ввів термін «музейна педагогіка», основним змістом якого є занурення особистості у спеціально організоване предметно-просторове музейне середовище, яке включає твори мистецтва, пам'ятки природи, історії тощо. Особливість сприйняття картини у традиційному музеї, з точки зору Б.Гройса, визначається здатністю глядача самостійно контролювати час споглядання. Хоча музейний та галерейний простір й формує певну суспільну практику, як зазначає Є. Ворожейкін, початок та кінець сприйняття твору є індивідуальним [23].

Підтримуємо позицію М. Картера, який зазначає, що результати художньо-естетичної діяльності учнів стають частиною діалогу соціального життя учнів, оскільки людина в суспільстві - це творець і користувач більше свого власного культурного досвіду та простору, ніж інших [24].

На регресивний характер перехіду від високої культури - Історії Мистецтва, до популярної культури - Візуальної Культури, вказує Г. Поллок: «студентів буде притягувати до Візуальної Культури чи Культурних Студій доступ до речей, які вони знають і люблять» [25].

На погляд Т. Міронової, візуальна культура більше асоціюється з мистецтвом «public art», що є частиною життєвого простору, зрозумілого широкій публіці [26].

Є. Ворожейкін пов'язує візуальну культуру із відео-артом (від англ. video art - відео мистецтво), що розглядається крізь призму візуальних стратегій - конфігурацій засобів (технічних та технологічних) та принципів (ідейних, естетичних та соціальних) для формування простору екрану, відповідно до культурно-історичних тенденцій. У своїй концепції Є.Ворожейкін наголошує, що відео-арт близький до принципу сприйняття живопису: представляється у певному просторі, формує певну просторову спільність перегляду і концептуальний час - час відеотвору [23].

За словами А. Геллоувей, близьким до «візуальної культури», є відеоігри, які є індивідуальним активним середовищем, що залучають людину у віртуальний простір, на основі принципу інтерактивності. Через вигаданий світ, як відмічає Марі-Лор Райан, гравець поміщає себе поза віртуальним світом, керує їм, направляє свою діяльність на вивчення масиву інформації, створює можливість внутрішньої чи зовнішньої інтерактивності. Важливою характеристикою нових арт технологій, за визначенням Л. Мановича, є числове представлення, модульність, автоматизація, змінність [27].

В. Ворона, М. Шульга, з'ясовуючи логіку «відео-арту» відзначають, що по-перше, соціальні медіа безперервно створюють навколо кожної події чи об'єкта, гідних уваги, простір вільного колективного обговорення та інтерпретації, залучаючи в коло спілкування навіть пасивних юзерів; по-друге, цифрова ідентичність, вимагає постійного відтворення і будь-який досвід off-line - прочитана книга, вдалий проєкт, участь у конференції, подорож - стають предметом соціалізації і виносяться в публічний простір «френдів». Виникає нова «культура спільності»: 1) «близьке коло» (24%); 2) «публічна комунікація» (24%); 3) «бути в курсі всього» (17,4%); 4) «новини» (34,6%). Серед тенденцій, на які звертають увагу дослідники - збільшення користувачів соціальних сервісів, які відстежують стрічки популярних блогерів, політиків (8,7% - 20,4%) та беруть участь у публічних обговореннях соціально значущих, резонансних подій (4,8% - 11,3%) [28].

Висновки

Багатоаспектність визначення «візуалізації» дала нам змогу стверджувати, що сучасний розвиток суспільства, його відкритість і доступність, вимагають нового розуміння «візуалізації», яка оперує вже іншими категоріями, що призводить до зміни способу сприйняття інформації. «Візуальний поворот» у сучасній культурі, пронизуючи всі аспекти реальності, є одним із засобів зміни у структурі стилю мислення, формуванні нової ментальності за законами візуальних репрезентацій у сучасній культурі.

Література:

1. Concise Oxford Dictionary. Concise Oxford English dictionary / Catherine Soanes, Angus

Stevenson. - Oxford: Oxford University Press, 2008. - 1681 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oxforddictionaries.com/definition/english/visualize?q=visualization#visualize 5 2.

2. Джерело: https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B2%D1%96%D0%B7%D1%83%D0%B0 %D0%BB%D 1%96%D0%B7%D0%B0%D 1%86%D 1%96%D 1%8F

3. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови. Тернопіль. Навчальна книга. Богдан. 2005. с. 846.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови та головний редактор В. Т.Бусел. Київ. Ірпінь. Перун,2003.1440 с.

5. Терещенко С., Гафіатуліна І. Візуалізація навчального процесу як шлях активізації

пізнавальної діяльності слухачів // Вісник Науково-методичного цен- тру навчальних закладів сфери цивільного захис- ту. No 27. 2017. С. 51-53. URL:

http://repositsc.nuczu.edu.Ua/bitstream/123456789/7041/1/Tereshcenko%20Hafiatulina%2051-53.pdf.

6. О. Брюховецька Візуальний поворот у культурі і культурології Культурологія: Могилянська школа. Культурологія: Могилянська школа: колективна монографія.2018. С.131-165

7. Друшляк М. Г. Словник візуальної освіти: наочність, візуалізація, візуальне мислення. Фізико-математична освіта. 2018. Випуск 1(15), частина 2. С. 78-83.

8. Білоусова Л. І. Функціональний підхід до використання технологій візуалізації для інтенсифікації навчального процесу / Л. І. Білоусова, Н. В. Житєньова // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2017. - Том 57. - № 1. - С. 38-47.

9. Кондратенко Л. Шкільні проблеми дітей інформаційної ери / Л. Кондратенко, Л. Манилова [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.pulib.sk/web/kniznica/.../ Kondratenko_Manylov a.pdf 11.

10. Г. Ващенко, Загальні методи навчання : підруч. для педагогів. Київ : Укр. Вид. Спілка, 1997. Розглядаючи візуалізацію як наочність, С. Гончаренко оперує близькими поняттями: наочність у навчанні, візуально-слуховий метод, візуальна грамотність, наочно- образне мислення.

11. Newsom D., Haynes J. Public Relations Writing: Form & Style. - Cengage Learning, 2010. - 448 p., с. 120.

Теорія і практика альтернативної шкільної освіти у країнах Європейського Союзу : монографія / О. А. Заболотна. - Умань : ФОП Жовтий, 2013. - 372 с.

12. Теорія і практика альтернативої шкільної освіти у країнах Європейського Союзу: монографія / О. А. Заболотна. - Умань : ФОП Жовтий, 2013. - 372 с.

13. Калашнікова О. А. Зображальний аспект візуальної мови графічного дизайну ( на матеріалі плаката): автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. мистецтвознав. : спец. 17.00.07 "Дизайн" / Калашнікова Олена Андріївна ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х., 2011. - 20 с.

14. Л. Масімова Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65) № 3 - С.172-176.

15. Павлова О. Ю. Візуальна культура як поле ліквідності модерну [Электронный ресурс] / О. Ю. Павлова. - Режим доступу : www.irbis-nbuv.g виокремлює: ov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...10....

16. Mitchell W. J. T. Responses to Mieke Bal's 'Visual Essentialism and the Object of Visual Culture'. The Obscure Object of Visual Culture // Journal of Visual Culture. 2003. Iss. 2. P. 249-252., с. 252.

17. Mirzoeff, N. (1995). What is visual culture? In The Visual Culture Reader. London, New-York.,Routledge.

18. Bal M. Visual essentialism and the object of visual culture // Journal of Visual Culture. 2003. Vol. 2. Iss. 1. P. 5-32. , с. 5.

19. Е. Н. Полюдова. http://www.art-education.ru/electronic-journal/vizualnaya-kultura-i- sovremennoe-hudozhestvennoe-obrazovanie

20. Сайт Университету Принстон - http://www.incredibleart.org.

21. Dikovitskaya M. Visual Culture: The Study of the Visual after the Cultural Turn. MIT Press, 2005. 316 р.

22. Trafi-Prats L. Art Historical Appropriation in Visual Culture-Based Education/Studies in Art Education, Reston, winter 2009, v.50, iss.2, p.152-167

23. Ворожейкін Євген Петрович. Візуальні стратегії сучасної екранної культури: філософсько-антропологічний аспект. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2018.

24. Carter M. Volitional Aesthetic: A Philosophy for the Use of Visual Culture in Art Education /Reston, winter 2008,v.49, iss 2, p.87-103.

25. Pollock G. Responses to Mieke Bal's 'Visual Essentialism and the Object of Visual Culture': Visual Culture and its Discontents: Joining in the Debate // Journal of Visual Culture. 2003. Iss. 2. P. 253-260., с. 259.

26. Міронова Т. В. «Художні» та «візуальні» образи у сучасному образотворчому мистецтві. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2021. F.1 С. 64-70.

27. Manovich L. The Language of New Media. Cambridge : MIT Press, 2001.

28. Українське суспільство.30 років незалежності. Випуск №8. Головні редактори д.екон.н. В. М. Ворона, д.соціол.н. М.О.Шульга. - Київ : Інститут соціології НАН України, 2021. - 620 с.

References:

1. Concise Oxford Dictionary. Concise Oxford English dictionary / Catherine Soanes, Angus

Stevenson. - Oxford: Oxford University Press, 2008. - 1681 r. oxforddictionaries.com Retrieved from http://oxforddictionaries.com/definition/english/visualize?q=visualization#visualize 5 2 [in English].

2. slovnyk.me Retrieved from https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B2%D1%96%D0%B7% D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F [in Ukrainian].

3. Kun'ch, Z. J. (2005). Universal'nij slovnik ukrams'kot movi [Universal dictionary of the Ukrainian language]. Тегпорії'. Navchal'na kniga. Bogdan [in Ukrainian].4. Busel, V. T. (2003). Velikij tlumachnij slovnik suchasnot ukrams'kot movi [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kifv. Ігріп'. Perun [in Ukrainian].

5. Tereshhenko, S., Gafiatulrna, І. (2017). Vіzualіzacіja navchal'nogo procesu jak shljah ab^zacd pіznaval'noї di-jarnost! sluhacbv [Visualization of the educational process as a way to activate the cognitive activity of students]. Visnik Naukovo-metodichnogo cen- tru navchal'nih zakladiv sferi civil'nogo zahistu - Bulletin of the Scientific and Methodological Center of Educational Institutions in the Field of Civil Defense, 27, 51-53. Retrieved from http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/ 123456789/7041/1/Tereshcenko%20 Hafiatulina%2051-53.pdf [in Ukrainian].

6. Brjuhovec'ka, O. (2018). Vizual'nij povorot u kul'turi і kul'turologit Kul'turologija: Mogiljans'ka shkola. Kul'turologija: Mogiljans'ka shkola [isual turn in culture and cultural studies Culturology: Mohyla school. Culturology: Mohyla school] [in Ukrainian].

7. Drushljak, M. G. (2018). Slovnik vizual'noї osvhi: naochrnsf, vizualizacija, vizual'ne mislennja [Dictionary of visual education: visibility, visualization, visual thinking]. Fiziko- matematichna osvita - Physical and mathematical education, 1(15), 2, 78-83 [in Ukrainian].

8. BUousova, L. І. (2017). Funkcional'nij ріДШИ do vikoristannja tehnology vizualizaciї dlja intensifikaciї navchal'nogo procesu [Functional approach to the use of visualization technologies for the intensification of the educational process]. Informacijni tehnologit i zasobi navchannja - nformation technologies and teaching aids, 57, 1 , 38-47[in Ukrainian].

9. Kondratenko, L. ЗЬкіГт problemi dHej informacijnoї eri / L. Kondratenko, L. Manilova [School problems of children of the information era]. web Retrieved from www.pulib.sk/web/kniznica/.../ Kondratenko_Manylov a.pdf 11 [in Ukrainian].

10. Vashhenko, G. (1997). Zagal'ni metodi navchannja [General teaching methods]. Kiiv : Ukr. Vid. Spilka [in Ukrainian].

11. Newsom, D., Haynes, J. P. (2010). Public Relations Writing: Form & Style. Cengage Learning [in English].

12. Zabolotna, O. A. (2013). Teorija і praktika al'ternativo'i shkil'no'i osviti u kramah Gvropejs'kogo Sojuzu [Theory and practice of alternative school education in the countries of the European Union]. Uman' : FOP Zhovtii [in Ukrainian].

13. Kalashnikova, O. A. (2011). Zobrazhal'nij aspekt vizual'no'i movi grafichnogo dizajnu ( na materiali plakata) [Pictorial aspect of the visual language of graphic design (on the material of the poster)]. Extended abstract of candidate's thesis. Harkiv: Harkiv. derzh. akad. dizajnu i mistectv. [in Ukrainian].

14. Masimova, L. Uchenye zapiski Tavricheskogo nacional'nogo universiteta im. V.I. Vernadskogo Serija «Filologija. Social'nye kommunikacii» - Academic Notes of the Tavricheskogo National University named after YOU. Vernadsky Series "Philology. Social communications", 26 (65), 3, 172-176 [in Ukrainian].

15. Pavlova, O. Ju. Vizual'na kul'tura jak pole likvidnosti modernu [Visual culture as a field of modernity liquidity]. ov.ua Retrieved from www.irbis-nbuv.g viokremljue: ov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...10.... [in Ukrainian].

16. Mitchell, W. J. T. (2003). Responses toMieke Bal's 'Visual Essentialism and the Object ofVisual Culture '. The Obscure Object ofVisual Culture . Journal of Visual Culture, 2, 249-252 [in English].

17. Mirzoeff, N. (1995). What is visual culture? In The Visual Culture Reader. London, New-York.,Routledge [in English].

18. Bal, M. (2003). Visual essentialism and the object of visual culture. Journal of Visual Culture, 2, 1, 5-32 [in English].

19. Poljudova, E. N. www.art-education.ru Retrieved from http://www.art-education.ru/ electronic-j ournal/vizualnaya-kultura-i-sovremennoe-hudozhestvennoe-obrazovanie [in Ukrainian].

20. Sajt Universitetu Prinston [Princeton University website]. www.incredibleart.org. Retrieved from http://www.incredibleart.org [in English].

21. Dikovitskaya, M. (2005). Visual Culture: The Study of the Visual after the Cultural Turn. MIT Press [in English].

22. Trafi-Prats, L. (2009). Art Historical Appropriation in Visual Culture-Based Education. Studies in Art Education, Reston, winter 2009, 50, 2, 152-167 [in English].

23. Vorozheikin, C.P. (2018). Vizual'ni strategii suchasnoi ekrannoi kul'turi: filosofs'ko- antropologichnii aspekt [Visual strategies of modern screen culture: philosophical and anthropological aspect.]. Candidate's thesis. Kiiv: Nacional'nii pedagogichnii universitet imeni M.P. Dragomanova [in Ukrainian].

24. Carter, M. (2008). Volitional Aesthetic: A Philosophy for the Use of Visual Culture in Art Education. Reston, winter 2008, 49, 2, 87-103 [in English].

25. Pollock, G. (2003). Responses to Mieke Bal's 'Visual Essentialism and the Object of Visual Culture': Visual Culture and its Discontents: Joining in the Debate. Journal of Visual Culture, 2, 253-260 [in English].

26. Mironova, T. V. (2021). «Hudozhni» ta «vizual'ni» obrazi u suchasnomu obrazotvorchomu mistectvi ["Artistic" and "visual" images in modern fine art]. Visnik Nacional'noii akademi'i kerivnih kadriv kul'turi і mistectv - Bulletin of the National Academy of Managers of Culture and Arts: Science, 1 64-70 [in Ukrainian].

27. Manovich, L. (2001). The Language of New Media. Cambridge : MIT Press [in English].

28. Vorona, V. M., Shul'ga, M.O. (2021). Ukrams'ke suspil'stvo.30 rokiv nezalezhnosti

[Ukrainian society. 30years of independence].Kiiv : Institut sociologii NAN Ukraini [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru