Побутування іконопису в XVII-XX століттях на території Слобідської України

Размещено на http://allbest.ru

Харківська державна академія дизайну та мистецтв

Статтю присвячено дослідженню ікон із записами XVII-XX ст., які побутували на території Слобожанщини, та виявленню їх класифікаційних ознак, яка засновані на таких показниках, як визначення школи; сюжети між верхнім живописом та авторським; вид прошарку між шарами живопису; призначення запису; особливість техніки та датування різночасового живопису, а також на встановленні факторів, що спричиняють появу записів. Установлення класифікаційних ознак іконопису з різночасовим живописом має значення для обрання методу його реставрації.

Визначення наявності записів на іконах уже відомі за способами проведення комплексної атрибуції, яка ділиться на два етапи.

Першим етапом у дослідженні творів іконопису є: проведення візуального аналізу, на основі якого визначають основні характеристики; організація іконографічного і живописного ладу творів, визначення стилістичних особливостей ікон і використовуваних матеріалів.

Спираючись на зібраний візуальний матеріал, подальше вивчення іконопису відбуватиметься за допомогою техніко-технологічних досліджень.

Найбільш ефективним техніко-технологічним дослідженням із виявлення записів на творах є рентген. Він дає можливість без руйнувань визначити вид запису і їх кількість, але не дозволяє визначити техніку виконання і художній рівень твору.

Результати, отримані в процесі техніко-технологічного дослідження, підтверджують або ж спростовують попередні дані.

Для проведення переконливої атрибуції необхідно зняти верхнє зображення шляхом його розшарування для дослідження нижнього.

Ключові слова: різночасовий живопис, реставрація, ікона, запис, методика реставрації, розшарування, поновлення.

Abstract

The article is devoted to the study of icons with records of the XVII-XX centuries, which existed in the territory of Slobozhanshchyna and the identification of their classification features, which are based on such indicators as: definition of the school; plots between the upper painting and the author's; the type of layer between the layers of painting; the purpose of the record; feature of the technique and dating of different time painting, as well as the establishment of factors that cause the appearance of records. Establishing the classification features of icon painting with different time painting is important for choosing the method of its restoration.

Determining the presence of records on the icons is already known methods of complex attribution, which is divided into two stages. The first stage in the study of iconography is a visual analysis, namely on its basis reveals the main characteristics in the organization of iconographic and pictorial image of the work, immediately determined the stylistic features of the icon, as well as the features of the materials used.

Based on the collected visual material, which is aimed at further study of icon painting with the help of technical and technological research.

The most effective technical and technological study to detect records on the works is an X-ray. It makes it possible to determine the type of recording and their number without destruction, but does not allow to determine the technique and artistic level of the work. The results obtained during the technical and technological study confirm or refute the previous data.

To make a convincing attribution, it is necessary to remove the upper image by layering it to study the lower.

Key words: painting at different times, restoration, icon, record, restoration technique, stratification, renewal.

Вступ

Постановка проблеми. У процесі дослідження творів із різночасовим шаром живопису для того, щоб дістатися до авторського та, на думку власника, ціннішого твору, відбувається видалення верхнього. На території Слобожанщини є певна кількість ікон із різночасовим зображенням, де верхній живопис створений на такому ж високому (а іноді і більш професійному) художньому рівні, що і нижнє зображення, яке має значення для історії мистецтва. Для якісного збереження всіх шарів різночасового живопису необхідно застосовувати методику його розшарування, а не просто видалення верхнього.

На території України існувало багато іконописних майстерень у різних регіонах країни. Вони відрізнялися між собою як професійним художнім рівнем, так і технікою виконання. На території Слобожанщини теж працювали художні та іконописні майстерні. Самостійні художники, що утримували власні майстерні та мали учнів, могли вважатися засновниками невеликих художніх шкіл (Терехов, 2016: 151-153).

Пізній запис, який приховує більш ранній живопис, становлять художні ремісничі вироби, що видаляються реставраторами. Однак у деяких випадках пізній запис сам є високохудожнім витвором мистецтва, що розташований поверх авторського живопису (Терехов, 2016: 151-153). Пізні записи є відображенням етапів життя творів, тобто побутування, що змушує дослідити їх історію (Долуда, Терехов, 2018: 165-170), (Долуда, Вишневський, Пукліч, 2015: 33-36), (Долуда, 2007: 32-35), (Долуда, Пуклич, 2016: 399-405), (Долуда, Терехов Лінь Бінь, 2018: 22-25).

Установлено, що пам'ятки іконопису із записами, тобто з одним або кількома шарами різночасового живопису, поширені в Слобідській Україні, належать до Чугуївської, Борисівської, Холуйської, Чернігівської, Палехської, Мстерської, Вєтківської, Московської, Волинської, Липованської, Сузунської шкіл іконопису та живопису невідомих майстрів.

В Україні питанням атрибуції та розподілу за певними ознаками іконопису з різночасовим іконописом досі не приділялося належної уваги.

Аналіз досліджень. Єдиним ученим в Україні, який приділяє увагу питанням побуту іконописних центрів Слобожанщини, а саме Чугуївської та Борисівської майстерень, є мистецтвознавець В. Шуліка. Наукові роботи цього науковця направлені на дослідження іконографії, стилістики та техніко-технологічних особливостей церковного живопису Слобожанщини сер. XIX - поч. ХХ ст. (Шуліка, 2020: 49-59).

Питання атрибуції іконопису з різночасовим живописом не належать до його наукових завдань.

Мета статті - розробити класифікаційні особливості багатошарової іконографії XVIII-XX століть, яка побутує на території Слобожанщини.

Завданнями статті є:

- виявлення іконописних майстерень, твори яких мають різночасовий живопис і побутування на території Слобожанщини;

- визначення класифікаційних ознак іконопису із записами;

- окреслення факторів, що спричиняли появу записів на іконах.

Виклад основного матеріалу

Твори мистецтва у своєму побутуванні піддаються діям часу, що призводить до різноступеневих ушкоджень, а інколи й цілеспрямованим діям людини, що спричиняє вилучення його з функціонування, зміни початкового вигляду, а іноді й зникнення.

Доволі поширеними в історії побутування живопису є випадки, коли на вже готовий живопис наносять новий, зберігши при цьому більш ранній, майже, як здавалося, назавжди ізолювавши його від наукового обігу. Відбувається це з різних причин: політичних, естетичних, матеріальних та банальних (не було можливості відреставрувати пам'ятник).

Іконопис перелічених майстерень - це дуже поширене явище для цього регіону. Загалом, вони не відрізняються високим художнім рівнем, але між ними є значні та високохудожні, що мають право на збереження. У таких творах використовуються найбільш поширені сюжети, вони цікаві за своїми художніми особливостями, є різними та унікальними в кожній майстерні.

Такі твори можна побачити в багатьох музеях та приватних колекціях не тільки України, але й сусідніх країн. Це ікони тиражні, їх дуже багато, адже вони створювалися для масової потреби. Однією з найпоширеніших іконописних шкіл Слобожанщини є Борисівка.

Більшість ікон Борисівки належить до примітиву, тому і трапляються ікони із записам переважно саме цієї школи. Серед причин записів можна назвати нестачу матеріалів, невдоволенням художнім рівнем твору та наданням пріоритності більш поширеному сюжету (рис. 1)

Зважаючи на надані зображення, спочатку під оклад писалися ікони, а не навпаки, як це виконувалось за відомою технологією. Живопис на ликах та руках, а також на одежі святих зроблений одним прийомом.

Рис. 1. Ікона «Спас Вседержитель» із суцільним записом зі змінним сюжетом «Святий Миколай» обидва зображення належать до Борисівської іконописної майстерні ХХ ст., олійна техніка виконання двох зображень

Ікони Борисівки виконувались технікою олійного живопису в примітивному стилі. Впізнавана колірна гама ікон, наївний стиль письма, часом схожий із дитячим малюнком, обмеженість застосування кольорової палітри - усе це є особливостями цих ікон.

На другому місці за розповсюдженням після Борисівки на території Слобожанщини є іконопис Холуя.

Із XVII століття Холуй стає одним із традиційних центрів іконопису. Іконопис Холуя має поширення на території Слобожанщини, починаючи з XVIII століття. живопис ікона слобожанщина реставрація

Холуй є однією з найбільш тиражних іконописних майстерень Російської імперії. В рік створювалось до двох мільйонів ікон, плащаниць, хоругв, вишиванок, лубок (Шуліка, 2020: 49-59).

До характерних особливостей тиражного холуйського іконопису належало те, що живопис виконувався із застосуванням срібла разом із гра- фічністю зображення та обмеженістю кольорової палітри. Основною причиною появи ікон із записами саме цієї школи є її значний вік функціонування, тому до нашого часу вони доходять вже з утратою колориту авторського живопису та прозорості лакової плівки самого живопису (рис. 2).

Рис. 2. Ікона «Св. Георгій» Холуйської школи поч. ХІХ ст. із суцільним записом зі змінним сюжетом «Обранні Святі» Сузунської майстерні кін. ХІХ ст., темперна техніка виконання двох зображень

Як захисне покриття для ікон холуйські іконописці використовували гарячу оліфу, яку наносили товстими шарами, а з часом лакова плівка темніла і змінювала колорит зображення. Головною причиною появи записів на холуйських іконах було потемніння живопису, який писався на сріблі, що призводило до утворення сполук сірчаного срібла чорного кольору. Реставрація цих ікон є надзвичайно складним процесом і більш витратним, ніж написання нового зображення. Холуйська школа досить давня, тому її ікони за тривалий час побутування осипалися. Причинами появи записів є значні втрати нижнього авторського живопису. Більшість творів переписувались зі зміною первісного сюжету. Різниця у віці між шарами різночасового живопису становить понад століття.

Наступною за поширеністю художньою школою є Чугуївський іконописний центр Харківської області.

Іконопис у Чугуєві почав формуватися у зв'язку з організацією школи військових топографів на початку XIX ст., де викладалося малювання і живопис. Випускники, які отримали початкову мистецьку освіту, пробували себе в іконописі (Doluda, Terekhov, 2018: 18-22), (Шуліка, 2020: 49-59).

Більш детально описується розвиток іконопису у творчості Рєпіна, коли говориться про його дитинство та перших чугуївських учителів живопису в книзі «Далеке близьке». Також він описує інших художників, що проживали в місті Чугуєві. Про живописців сам Рєпін розповідає, що один художник був хороший, а інший - не дуже, але за цими висловлюваннями не можна зробити висновок про професійність того чи іншого художника, оскільки це лише думка самого Рєпіна (Шуліка, 2020: 49-59).

Дотичність автора до тієї чи іншої ікони визначити дуже складно, оскільки ікони, як правило, не підписувалися, тому твір можна зарахувати тільки конкретно до іконописної майстерні. Але все ж на деяких іконах є підписи авторів. Чугуївські художники-іконописці писали на замовлення не тільки ікони, а й портрети і пейзажі, які підписували, тому за характерною манерою письма можна визначити авторство.

Головною ознакою ікон Чугуївської школи є наявність на зворотному боці основи ікони покриття олійною фарбою трав'яного або темно-коричневого кольору, що захищало її від різних шкідників. Чугуївські майстри використовували кольорові ґрунти (охристі, червоні, зелені), що також є атрибутивними ознаками ікон цієї школи. Чугуївська школа була затребувана щодо замовлень на ікони. В майстерні були художники-поновлювачі, а не реставратори, що є також однією з головних причин появи записів на іконах цієї майстерні.

Установлено кілька видів записів цих ікон: фрагментарний чи суцільний запис, який повторює сюжет і малюнок авторської іконографії або ж зовсім інший (рис. 3).

Рис. 3. Ікона «Спас Вседержитель» кін. ХІХ ст. із суцільним записом який повторює авторську іконографію «Спас Вседержитель» поч. ХХ ст., Чугуївська школа створення та олійна техніка виконання двох зображень

Виявлено низку вівтарних ікон, на яких переписано тло або ж суцільний запис. Записи виконано як на лаковій плівці, так і з проміжним шаром ґрунту.

За останні 10 років досліджено понад 500 творів різних іконописних шкіл на дерев'яних основах, що існують на території Східної України. Установлено, що кожна десята ікона має кілька шарів різночасового живопису, яка виявляється у вигляді суцільного або часткового запису.

Відмінними риси цих ікон між собою є такі, як іконописні майстерні, вид прошарку, різновид записів, техніка виконання, ступінь руйнування різночасових шарів живопису, які викладені у таблицях (табл. 1-2).

У процесі дослідження виявлено 53 ікони з різними видами записів. Записи розподілені на суцільні та несуцільні. Виявлено 29 ікон із суцільним записом із повторним та неповторним авторським сюжетом.

Виявлено 24 ікони з несуцільним записом, які розподілені за такими ознаками, як некваліфікаційні реставраційні втручання, покращення художнього рівня живопису на іконі, тимчасова консервація фарбового шару.

Таблиця 1

Іконопис із суцільним записом

Таблиця 2

Іконопис із несуцільним записом

Основною причиною появи ікон із записами є значний вік функціонування, тому до нашого часу вони доходять вже з утратою колориту авторського живопису та прозорості лакової плівки, яка міститься на живописі.

Як захисне покриття іконописці використовували гарячу оліфу і наносили її товстими шарами, а з часом лакова плівка темніла і змінювала колорит зображення.

Головною причиною появи записів на іконах було потемніння живопису, який іноді писався на сріблі. Це ікони таких майстерень, як Холуй, Палех (рис. 4), Мстера, Галичина.

Рис. 4. Ікона «Всіх скорботних Радість» школа Палех поч. ХІХ ст., темперна техніка виконання із записом Чугуївської школи «Володимирська Богородиця» поч. ХХ ст., олійна техніка

Установлено фактори, які спричиняють появу записів на іконах, що побутують на території Слобожанщини:

- некваліфіковані реставраційні втручання;

- втрата функціонального значення ікони;

- економія матеріалів для написання нового зображення;

- покращення художнього рівня живопису на іконі.

- тимчасова консервація фарбового шару.

Виявлено низку ікон Чугуївської, Борисівської майстерень, на яких втрати більш раннього шару були незначними, коли іконописець мав можливість використовувати старий рисунок і композицію. Живопис наносився на авторську лакову плівку або з шаром ґрунту.

Іконопис у Чугуєві був дуже розвинений, оскільки до кінця 19 століття у самому місті Чугуєві існувало 7 церков. Художників-іконописців у місті було багато: І. М. Бунаков, І. Н. Шаманов, Триказе, Крайненко, Ф. Мяшін, Іваник, Персані, Івженко, Піхтярев, Рєпін та ін. (Шуліка, 2020: 49-59).

Виявлено декілька ікон Московської та Чугуївської шкіл із частковими олійними записами, які розташовані на зруйнованих місцях фарбового шару на периметрі зображення у вигляді рами.

Тимчасове припинення руйнації фарбового шару є призначенням такого виду запису.

Чинниками збереження записів можна вважати такі:

- побутування твору та іконописної школи;

- естетичні;

- зміна смаків і традицій людей, що теж дозволяє датувати історію не тільки самого твору, а і країни;

- мистецтвознавчі (нижні записи мають вищий художній рівень, ніж пізні (і навпаки)).

Після аналізу причин появи суцільних записів на творах іконопису простежуються тенденції до доповнення авторської іконографії або ж повної її заміни на більш популярніші сюжети. Це пов'язано зі зміною художнього смаку і погляду власника ікони.

У таких випадках (коли під одними фарбовими шарами виявляються інші) бажано застосовувати розшарування, адже тільки так можна зберегти верхній шар живопису.

Реставраційна практика України дотепер приділяла не зовсім належну увагу розробленню та вдосконаленню технології розшарування різночасового живопису та збереженню пізніх записів, тому вдосконалювались методи безповоротного видалення пізніх зображень, чим, безумовно, нанесено шкоду культурному надбанню. Настав час повернутись обличчям до цієї проблеми.

Висновки

1. Виявлено 53 ікони з різночасовим живописом, що побутував на території Слобожанщини, а саме таких шкіл, як Чугуївська, Борисівська, Холуйська, Чернігівська, Палехська, Мстерська, Вєтківська, Московська, Волинська, Липованська та Сузунська.

2. Визначено класифікаційні ознаки ікон із записами, котрі побутують на території Слобожанщини, яка передбачає: різновиди за школами; вид прошарку; призначення запису; різновид техніки; датування різночасового живопису.

3. Описано 29 ікон із суцільним записом із повторним та неповторним авторським сюжетом.

4. Окреслено 24 ікони з несуцільним записом, які розподілені за ознаками: некваліфікаційні реставраційні втручання, покращення художнього рівня живопису на іконі, тимчасова консервація фарбового шару.

5. Установлено фактори, що спричиняють появу записів на іконах, які побутують на території Слобожанщини:

- некваліфіковані реставраційні втручання;

- втрата функціонального значення ікони;

- економія матеріалів для написання нового зображення;

- покращення художнього рівня живопису на іконі.

- тимчасова консервація фарбового шару.

Проведено дослідження щодо виявлення різночасового іконопису, який побутує на території Слобожанщини XVII-XX ст., але є перспективи вивчення монументального живопису та творів на полотні, зокрема й наявності декількох зображень, виконаних на єдиній основі.

Список використаних джерел

1. Долуда А. О., Терехов М. О. Дослідження розшарування різночасового живопису. Міжнародної наукової реставраційна конференція, наукова реставрація: історія, сучасність, шляхи модернізації, м. Київ, 11-14 вересня 2018 р. Київ, 2018. С. 165-170.

2. Долуда А. О. Вишневський В. Й., Пукліч О. С. Класифікація об'єктів судової мистецтвознавчої експертизи. Реставрація творів мистецтва: науковий, практичний та освітній контексти: міжнародна науково-практична конференція, жовтень 2015 р. м. Харків, ХДАДМ. Харків, 2015. С. 33-36.

3. Долуда, А. О. Пуклич О. С. Класифікація об'єктів судової мистецтвознавчої експертизи. Збірник наукових праць: Теорія та практика судової експертизи і криміналістики, вип. 16, Харків : «Право» 2016. С. 399-405.

4. Долуда А. О., Терехов М. О., Лінь Бінь Атрибуція та реставрація ікони Вибрані Святі. Міжнародна науково-практична конференція. Актуальні питання мистецтвознавства мистецької освіти: сучасність і перспективи, м. Харків, 18-19 жовтня 2018 р. Харків, 2018. С. 22-25.

5. Долуда А. О. Судово-мистецтвознавча експертиза. Матеріали Наукової конференції професорсько-викладацького складу ХДАДМ за підсумками роботи у 2006-2007 н. р., м. Харків, ХДАДМ, 16-19 травня 2007 р. Харків, 2007. С. 32-35.

6. Терехов М. О. Методика хімічного розшарування різночасового темперного живопису з проміжним шаром ґрунту. Актуальні питання мистецтвознавства. РСМЖ, ХДАДМ м. Харків 2016 р. Харків, 2016. С. 151-153.

7. Шуліка В.В. Чугуївська ікона ХІХ - початку ХХ століття. Рєпінський збірник. Вип 1. Чугуїв рєпінський, Рєпін чугуївський. Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рєпіна. Харків : РА «Іріс», Чугуїв 2020. С. 49-59.

8. Doluda A., Terekhov M. Experience of separation of multi-temporal painting. Всеукраїнська наукова конференція професорсько-викладацького складу та студентів ХДАДМ, за підсумками роботи 2017-2018 н.р. м. Харків 2018 р. Харків, 2018. С. 18-22.

References

1. Doluda A.O., Terekhov M.O. (2018). Doslidzhennia rozsharuvannia riznochasovoho zhyvopysu. [Research of stratification of different-time painting] Mizhnarodnoi naukovoi restavratsiina konferentsiia, naukova restavratsiia: istoriia, suchasnist, shliakhy modernizatsii, pp. 165-170. Kyiv. [In Ukrainian].

2. Doluda, A. O., Vyshnevskyi V.I., Puklich O.S. (2015). Klasyfikatsiia obiektiv sudovoi mystetstvoznavchoi ekspertyzy. [Classification of objects of forensic art examination] Restavratsiia tvoriv mystetstva: naukovyi, praktychnyi ta osvitnii konteksty: mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia. Kharkiv. KhDADM. pp. 33-36 [In Ukrainian].

3. Doluda, A.O., Puklych O.S. (2016). Klasyfikatsiia obiektiv sudovoi mystetstvoznavchoi ekspertyzy. [Classification of objects of forensic art examination] Zbirnyk naukovykh prats: Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky, vyp. 16, «Pravo». Kharkiv. pp. 399-405 [In Ukrainian].

4. Doluda A.O., Terekhov M.O., Lin Bin. (2018). Atrybutsiia ta restavratsiia ikony Vybrani Sviati. [Attribution and restoration of the icon Selected Saints. International scientific-practical conference] Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia. Aktualni pytannia mystetstvoznavstva mystetskoi osvity: suchasnist i perspektyvy, Kharkiv. рр. 22-25. [In Ukrainian].

5. Doluda, A.O. (2007). Sudovo-mystetstvoznavcha ekspertyza. [Forensic art examination] Materialy Naukovoi konferentsii profesorsko - vykladatskoho skladu KhDADM za pidsumkamy roboty u 2006-2007 n. r., Kharkiv. KhDADM. рр. 32-35. [In Ukrainian].

6. Terekhov M.O. (2016). Metodyka khimichnoho rozsharuvannia riznochasovoho tempernoho zhyvopysu z promizhnym sharom grunta. [Methods of chemical stratification of temporal painting of different times with an intermediate layer of soil] Aktualni pytannia mystetstvoznavstva. RSMZh, KhDADM m. Kharkiv. рр. 151-153. [In Ukrainian].

7. Shulika, V.V. (2020). Chuhuivska ikona XIX - pochatku XX stolittia [Chuguiv icon of the XIX - early XX century] Riepinskyi zbirnyk. Vyp 1.Chuhuiv riepinskyi, Riepin chuhuivskyi. Khudozhno-memorialnyi muzei I.Iu. Riepina. - Kh.: RA «Iris». рр. 49-59. [In Ukrainian].

8. Doluda A., Terekhov M. (2018). Experience of separation of multi-temporal painting Vseukrainska naukova konferentsiia profesorsko-vykladatskoho skladu ta studentiv KhDADM, za pidsumkamy roboty 2017-2018 navchalnoho roku. Kharkiv. рр. 18-22. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru