Втілення жанрових засад ідилії в хоровій мініатюрі В. Кирейко "Ах поля" на текст Г. Сковороди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківської державної академії культури

Втілення жанрових засад ідилії в хоровій мініатюрі В. Кирейко «Ах поля» на текст г. Сковороди

Кристина Донцова-Пушенко, аспірант кафедри теорії та історії музики, педагог кафедри хорового диригування та академічного співу

Харків, Україна

Анотація

У статті розкрито особливості втілення жанрових засад ідилії в хоровій мініатюрі В. Кирейко «Ах поля» на текст Г Сковороди зі збірки «Сад божественних пісень». Мета статті - проаналізувати композиторську інтерпретацію тексту Г. Сковороди в хоровій мініатюрі В. Кирейко «Ах поля» та виявити жанрові основи ідилії. Встановлено, що філософ Г Сковорода розвивав та висловлював власні ідеї народною піснею, яка властива своїм типом мислення українському суспільству. Саме цей тип самовиразу зображений у найзначнішому творі філосо фа Г. Сковороди «Сад божественних пісень». Як і цикл поетично-філософських поезій Г Сковороди, хорова міні атюра В. Кирейка організована за ознаками небесного саду, в якому висловлювання християнської божественної дійсності набуває виразу у пісенній конфігурації. Ідилія сковородинівського світу знаходиться поруч із піснями «Саду» Г. Сковороди і є ознакою українського раю.

У статті здійснено аналіз музичного твору та виявлено тип співвідношення слова і музики, накладення сила- бо-мелізматичного типу вираження, що характерне для церковного співу. Вперше проаналізовано композитор ську інтерпретацію філософсько-художнього тексту хорової мініатюри В. Кирейко «Ах поля». Хорова компози ція вибудовується на основі конструктивного принципу потроєння як символу трійці, яка є втіленням одиниці, тобто Вищої сили. Виявлено, що особливу роль у створенні художнього образу твору відіграють тональність, темп та розмір хорової мініатюри, які несуть у собі певне образно-смислове навантаження. Композитор додає нові змісти до незорового поетичного значення, що зумовлюється контрастом та єдністю в принципі відобра ження небесного та земного. Ідилічні ознаки виявлені в тому, що це - хорова мініатюра a cappella, в якій хор відповідає середньовічно-бароковій концепції світобудови як «хору ангельському» (виконавський склад). Розмір твору - це його особливість, її можна зарахувати до жанрової моделі сициліани 6/8, яка в західній культурі відо бражала пасторальний характер як у розмірі, так і в темпі танцю. Ознаки сициліани виявились також і в темпі хорової мініатюри - Allegretto amabile non affrettare.

Ключові слова: хорова мініатюра, «Сад божественних пісень», український філософ-мислитель, сициліана, хорова ідилія, композиторська інтерпретація.

Abstract

Krystyna DONTSOVA-PUSHENKO,

Postgraduate Student at the Department of Theory and History of Music Teacher at the Department of Choral Conducting and Academic Singing Kharkiv State Academy of Culture (Kharkiv, Ukraine)

THE EMBODIMENT OF THE GENRE FOUNDATION OF IDYLLY IN THE CHOIR MINIATURE BY V. KYREIKO “OH THE FIELDS” ON THE TEXT WRITTEN BY H. SKOVORODA

The article reveals the peculiarities of the embodiment of genre principles of idyll in the choral miniature of V. Kireiko “Ah fields” on the text of G. Skovoroda from the collection “Garden of Divine Songs”. The aim of the article is to analyze the composer's interpretation of the text written by H. Skovoroda in the choir miniature by V. Kyreiko and to identify the genre factors of idyllia. It was found out that the philosopher G. Skovoroda developed and expressed his own ideas with a folk song, which is inherent in the type of thinking of Ukrainian society. Exactly this type of self expression is seen in the most part of the valuable philosophical work by H. Skovoroda “The Garden of Divine Songs”. Like the cycle ofpoetic and philosophical poems by G. Skovoroda, the choral miniature of V. Kyreiko is organized on the basis of the heavenly garden, in which the expression of Christian divine reality takes expression in the song configuration. The idyllia of the H. Skovoroda's world is next to the songs of his cycle. This also is an attribute of the Ukrainian Heaven.

The article analyzes the musical work and identifies the type of relationship between word and music, the imposition of syllabic-melismatic type of expression, which is characteristic of church singing. For the first time, the composer's interpretation of the philosophical and artistic text of V. Kireiko's choral miniature “Ah Fields” was analyzed. The choral composition is built on the basis of the constructive principle of tripling as a symbol ofthe trinity, which is the embodiment of unity, ie the Higher Power. It was found that the tone, tempo, and time signature of the choral miniature, which carry a certain figurative and semantic load, play a special role in creating the artistic image of the work. The composer adds new meanings to the non-visual poetic meaning, which is determined by the contrast and unity in the principle of reflection of the heavenly and the earthly. Idyllic features are found in the fact that it is a choral miniature a cappella, in which the choir corresponds to the medieval Barrokko's concept of the universe as a “choir of angels” (performing composition). Metrorhythmic features of the work can be attributed to the genre model of Sicilian 6/8, which in Western culture reflected the pastoral nature, both in size and pace of dance. Signs of the Sicilians were also found in the tempo of the choral miniature - Allegretto amabile non affrettare.

Key words: choir miniature, The Garden of Divine Songs, Ukrainian philosopher and thinker, Sicilian, choir idyll, composer's interpretation.

Постановка проблеми. З композитор ською творчістю Віталія Кирейка (1926-2016) пов'язаний один із найважливіших процесів в українському хоровому мистецтві останньої тре тини ХХ - початку ХХІ ст. Йдеться про відро дження імені та творчості українського філософа- мислителя Григорія Сковороди (1722-1794), що у музичному мистецтві розпочалося зі створення двох хорових творів Віталія Кирейка, складених на основі поезій збірки «Сад божественних пісень» (1757-1782) - «Ах, поля» і «Видя житія сего я горе». Присвячені 250-річчю від дня народження поета (1972 р.) хори В. Кирейка визначили пріо ритетну роль «Саду» в процесі композиторської інтерпретації наприкінці ХХ ст. Композиторська інтерпретація філософсько-художньої спадщини Г. Сковороди в українському музичному мис тецтві актуалізувалася вслід доленосних творів Віталія Кирейка, після яких з'явився знаковий твір І. Карабиця - хоровий концерт «Сад божествен них пісень» (1975). Поява цього твору ознамену вала усвідомлення значущості творчого спадку та особистості Г. Сковороди в українському хоро вому мистецтві.

Серед композиторів-інтерпретаторів творчого спадку українського філософа В. Кирейко займає особливе місце: оскільки композитору належить функція фундатора хорової інтерпретації поезій Г. Сковороди в українській хоровій творчості останньої третини ХХ - початку ХХІ ст. Отже, визначення сковородинівської світобудови та втілення жанрових засад ідилії в хоровій мініа тюрі В. Кирейка набуває актуальності в контексті дослідницьких напрямів сучасного музикознав ства загалом та хорознавства зокрема.

Аналіз досліджень. Хорові твори Віталія Кирейка на поезії Григорія Сковороди дістали одиничне наукове осмислення в українському музикознавстві. За таких умов на особливу увагу заслуговує праця Н. Бєлік-Золотарьової «Хорова творчість a cappella В. Кирейка», в якій авторка зумовлює значущість принципів симфонізму в хоровому доробку композитора, полістилістичних тенденцій у багатогранному композиторському стилі В. Кирейка. З означених позицій у праці роз глянуті хори В. Кирейка на тексти Г. Сковороди: «Ах поля», «Видя житія сего я горе», а також мікроцикл на слова П. Тичини «Диптих» , «Душа моя» та «Як не горю - я не живу».

Метою статті є визначення жанрових засад ідилії композиторської інтерпретації поезії Г. Ско вороди в хоровій мініатюрі В. Кирейка. Серед наукових завдань цієї роботи особливе значення належить усвідомленню специфіки композитор ського тлумачення поетичного тексту Г. Сково роди, встановленню закономірностей хорової драматургії мініатюри, визначенні специфіки вза ємодії слова і музики.

Методологія дослідження включає в себе ана літичний метод (для аналізу музично-драматур гічних, формотворчих та стилістичних особли востей цієї хорової мініатюри) та компаративний метод, що застосовується для порівняння особли востей використання тексту В. Кирейка у хоровій мініатюрі.

Виклад основного матеріалу: В. Кирейко - композитор, педагог, громадський діяч, відомий митець вітчизняної музичної культури. Сфера творчих інтересів композитора багата та різно манітна: він плідно працював у музичних жанрах опери, балету, симфонії, інструментального кон церту, вокальних та хорових творів.

Хорова творчість В. Кирейка представлена ком позиціями кількох жанрових різновидів. Масш табною є «оперно-хорова творчість» (за визна ченням Н. Бєлік-Золоторьової) композитора, яку в спадщині В. Карейка становлять сцени з хорової опери-феєрії «Лісова пісня» (драма Лесі Укра їнки), «Бояриня» (драма Лесі Українки). Тяжіння до досконалого, високого поетичного слова, влас тиве творчому методу В. Кирейка, спостеріга ється в хорових творах, написаних на поезії «Вес няні води» (слова М. Рильського, 1950 р.), «Наша ціль - людське щастя і воля» (слова І. Франка 1959 р.), «Над Дніпровою сагою» (слова Т. Шев ченка 1959 р.), «Пісня борців» (слова Л. Українки, 1970 р.), «Душа моя», «Як не горю, я не живу» (поезія П. Тичини, 1972 р.), «Ах, поля», «Видя житія сего я горе» (тексти Г Сковороди (1972 р.).

Особливе місце в хоровому доробку В. Кирейка належить двом хоровим мініатюрам на тексти пісень зі збірки Г Сковороди «Сад божествен них пісень» - хор «Видя житія сего я горе» та хорова мініатюра «Ах, поля», яка розглядається у ціій статті. Зі створених до 250-річчя з дня наро дження поета (1972 р.) мініатюр В. Кирейка роз почалося відродження спадщини Г Сковороди в хоровій творчості українських композиторів.

Визначення особливостей композиторської інтерпретаціїї поезій Г. Сковороди у творчості В. Кирейка потребує встановлення історичних умов виникнення поетичного прообразу. Пое тична збірка «Сад божественних пісень» спо внена барокових символів, що відповідає україн ській культурі останньої третини ХХ ст. Зокрема, кількість пісень у збірці Г. Сковороди дорівнює сакральному числу 30, яке в часи Старого Завіту зазначало зрілість та повну відповідальність за свої вчинки. Стосовно Нового Завіту, то в ньому зазначається, що Ісус Христос на момент початку проповідування був у 30-річному віці. Вибраних до «Саду» Г. Сковороди поезій налічується трид цять, це вказує, що розуміння філософом буден ної мудрості є підставою для того, щоб відобра жати власні ідеї суспільству та спрямовувати їх до всього світу.

Взагалі композитор написав два хори на пое зію Г. Сковороди, тобто перша мініатюра в автор ському рукописі йде за номером 13 «Ах поля», друга - за номером 17 «Видя житія сего я горе». Визначивши їх за сковородинівським взірцем від повідним номером у «Саді» як циклі, варто висло вити таку гіпотезу, що В. Кирейко планував напи сати повний хоровий цикл мініатюр на основі всіх 30 пісень українського філософа. Але з невідомих причин композитор відмовився від початкового задуму, залишивши лише дві пісні - два хори. Загальні ознаки символіки, споглядальне став лення до природи, проведення аналогій між люд ським і природнім світом визначають зміст пісні сковородинівського «Саду», яку вибрав до хоро вої мініатюри «Ах поля» В. Кирейко. Показово, що від поетичного прообразу (ідилічного світу) композитор успадкував і головну жанрову ознаку, яку слід визначити як хорову ідилію.

Ідилічні образи 13-ї пісні Г Сковороди репре зентують земний світ як втілення прекрасної при роди: поля зелені, долини, яри. Символом ідилії в хронотопі сковородинівського вірша постає весняна символіка, аналогічна небесному раю. У цьому природньому світі гармонія життя і смерті засвідчує відсутність протистояння двох форм існування людини. Стихії перебувають у гармонії: земля, вода, повітря, вогонь доповню ють одна одну. Образ жайворонка та його пісні, що лунає між небом і землею, поєднує стихії в гармо нійному співвідношенні. Вогонь представлений в образі денниці, що сходить на небо, постає як символ ніжного ранку, та сонця, що символізує яскравий день - «А когда взошла денница, свищет в той час всяка птица». Світло, як втілення вогню, пробуджує птахів, спів яких наповнює повітря музикою - «Музыкою воздух растворенный». Розчинність музики у повітрі створює образ сві тової музики, що пронизує і об'єднує світобудову. Долучення до образу світової музики свирельних награшів пастухів, єдиних представників роду людського в цій картині земного раю, зумовлює приєднання музики земної, людської музики до картини ідилічної світової гармонії. композиторський хоровий мініатюра пісня

Таким чином, до поетичного тексту проникає природна омузиченість у вигляді образу пташи ного співу та повітря, одухотвореного музикою, все це надає сковородинівській поезії внутріш ньої музичності. У поетичній ідилії відтворений рух часу: ранок переходить на день, сповнений торжества божественної природи, єдності Творця і творіння, що характеризували світобудову в доа- покаліптичні часи.

Саме в атмосфері цієї земної ідилії - аналогу земного раю - перебуває ліричний герой поезії Г. Сковороди. Як втілення методу художнього автобіографізму звучить уведена до картини зем ного раю пряма мова «від автора». Проголошення життєвого credo поетом («Пропадайте думы трудны, города премноголюдны! А с хлеба куском умру на месте таком!») постає відмовою від бага толюдних міст як символу важких дум, вад заради природної і духовної чистоти. Ідилія перетворю ється на гімн, в якому зречення від людської куль тури зумовлене визнанням переваг ідилічного від людництва.

Вибір тональності хору теж не є випадковим: за своєю семантикою Es-dur традиційно сприйма ється як тональність ідилічна, сповнена теплого, сонячного сяйва. Тому цілком виправдано звер нення композитора до жанрової моделі сициліани (старовинного пасторального італійського танцю в розмірі 6/8, 9/8, 9/8 або 12/8), звертання до якої в музиці, як правило, пов'язане з проявами висо кого творчого натхнення. Відповідає жанрова модель сициліани і загальній ідилічно-пастораль ній спрямованості сковородинівського циклу, що відповідає і композиторському задуму. Ще одним обґрунтуванням звернення В. Кирейка до жанру сициліани варто вважати його затребуваність у музичній культурі західноєвропейського бароко (спадщина А. Скарлатті, Ж.-Ф. Ребель, Г Ф. Ген дель, І. С. Бах). Сициліана набуває значення музич ного символу доби бароко, представником якої і був український геній-філософ Г Сковорода.

Чітка і ясна структура «сициліани» проявля ється у всіх куплетах, незважаючи на присутність модуляційних розширень у приспівах. Водночас квадратний період повторної будови в заспіві від різняється незначним гармонійним варіюванням при репризних повторах із характерним зведен ням до унісонів у каденціях. Композитора прива блюють поширені в поетиці Г Сковороди образи: зелені лани, чисті потоки, кучеряві ліса, жайво ронки, соловейки.

Окрім жанрових ознак сициліани, в хоровій мініатюрі прослідковуються ознаки куплетно- варіаційної форми як виразу пісенної природи твору (відповідно до жанрової константи поетич ного першоджерела). Три куплети, в кожному з яких заспів - 8 тактів, приспів 8 т. + 2 доповне ння та в останньому «куплеті» - 4 такти доповне ння. Варіаційність куплетної форми відображує драматизацію загального змісту та динамізацію форми мініатюри, коли на останок затвердження переваги ідилії здобуває драматичного тону затвердження. У музичній драматургії хорової мініатюри спостерігається поступове перетво рення ліричного героя твору зі спостерігача на борця, здатного відстоювати ідеал ідилії та гармо нії з природою.

Загальна драматургія хорової мініатюри базу ється на поступовій драматизації музичного змісту, що зумовлено розвитком поетичного тек сту. Зокрема, як подолання ідилічного змісту та перехід до патетичної кульмінації, який міститься у ІІІ частині мініатюри: кидаючи виклик прина дам міста, ліричний герой висловлює бажання померти на лоні природи як аналогу божествен ного саду - «А с хлеба куском умру на месте таком!», в якій висвітлюється образ головного героя і гармонія життя і смерті. Композитор наси чує метроритмічну основу сициліани, ідилічною за своєю природою - дисонатністю, підвищенням динамічного плану (поява f у фінальній кульміна ції), уповільнення темпу, що сприяє драматизації первинного ідилічного змісту. Таким парадоксаль ним чином, «де-ідеалізуючи» елементи музичної мови, композитор висловлює ідею домінантності ідилічного світу, вірним якому залишається лірич ний герой хорової мініатюри.

Висновки

У хоровій мініатюрі «Ах поля» втілено ідею ідилічного з'єднання та душевного возз'єднання людини з природою. З інтонаційною характерністю тематизму, образотворчими ефек тами музичної мови поєднується індивідуалізація образу. Хорова мініатюра - відображає душевні переживання ліричного героя, який захоплюється красою рідного краю, долинами, потоками чистих вод. Захоплення ідилічною красою, яка зображена в образі філософа-мислителя та поета Г Ско вороди, окреслена і зосереджена композитором відповідно до жанрових властивостей хорової мініатюри. Поетичний текст - механістичність повторів і, відповідно, зміст самого тексту, спри яють концентрації уваги в подальшому розвитку та розширюванні музичної тканини твору. Метод контрастуючого зіставлення розділів, який мен шою чи більшою мірою присутній, уможливлює динамізацію руху. Ритмічне та гармонічне поєд нання усіх хорових голосів у кінцевих розділах надає хору логічної завершеності й сталості. Трак товка композитором хорових партій виявляє його схильність до рівнозначущості і самостійності усіх голосів, але в кожному окремому випадку цей підхід зумовлений певними драматургічними завданнями.

В. Кирейко є геніальним композитором та наслідувачем класичних традицій українського мистецтва в поезії і музиці. Митець своєю твор чістю прагне до примноження і різноманітності композиторської гами, в якій відроджує способи музичної експресії народного мистецтва, праг нучи до збагачення палітри твору. Композитор оновлює засоби музичної виразності на народній основі у вишуканості музичної мови, культиву ючи поетично-філософську творчість Г. Сково роди, оновлюючи та збагачуючи її в українському музичному мистецтві.

Перспектива подальшої розвитки полягає в майбутньому аналізі теми, що стосується компо зиторської інтерпретації філософсько-художніх текстів філософа, поета, мислителя Г. Сковороди в творчості українського хорового мистецтва.

Список використаних джерел

1. Гордійчук М. Музика і час. Київ : Муз. Україна, 1984. 326 с.

2. Королюк Н. Корифеї української хорової культури XX століття. Київ : Муз. Україна, 1994. 228 с.

3. Майбурова К. Віталій Кирейко. Київ : Муз. Україна, 1979. 48 с.

4. Пархоменко Л. Українська хорова п'єса (типологія, тематизм, композиція). Київ : Наук. думка, 1979. 217 с.

5. Сковорода Г Сад пісень : вибр. твори. Київ : Веселка, 1980. 190 с.

6. Стадниченко В. Іду за Сковородою: сповідь у любові до вчителя. Київ : Криниці, 2002. 176 с.

7. Шестеренко І. Творчість Віталія Кирейко в курсі історії української музики : навч.-метод. посіб. Київ, 2008. 426 с.

References

1. Hordiichuk M. Muzyka I Chas [Music and Time]. Kyiv: Muzychna Ukraina, 1984, 326 p. [in Ukrainian].

2. Koroliuk N. Koryfei Ukrainskoi Khorovoi Kultury XX Stolittia [The Coryphaeus of Ukrainian Choir Culture in XX Century]. Kyiv: Muzychna Ukraina, 1994, 228 p. [in Ukrainian].

3. Maiburova K. Vitalii Kyreiko [Vitalii Kyreiko]. Kyiv: Muzychna Ukraina, 1979, 48 p. [in Ukrainian].

4. Parkhomenko L. Ukrainska Khorova Piesa (Typolohiia, Tematyzm Kompozytsiia) [The Ukrainian Choir Piece (Typology, Thematic, Composition]. Kyiv: Naukova Dumka, 1979, 217 p. [in Ukrainian].

5. Skovoroda Н. Sad Pisen : Vybrani Tvory [The Garden of Divine Songs : Selected Pieces]. Kyiv: Veselka, 1980, 190 p. [in Ukrainian].

6. Stadnychenko V. Idu Za Skovorodoiu: spovid u liubovi do vchytelia [Follow Scovoroda: confession of love for the teacher]. Kyiv: Krynytsi, 2002, 176 p. [in Ukrainian].

7. Shesterenko I. Tvorchist Vitaliia Kyreiko v kursi istorii ukrainskoi muzyky [Creativity of Vitaly Kireiko in the course of history of Ukrainian music]. Bducational and methodical manual, Kyiv, 2018, 426 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru