Комунікаційні прийоми і методи інформаційної підтримки мистецького проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікаційні прийоми і методи інформаційної підтримки мистецького проекту

^{1 Ольга Обласова , Владлена Мироненко Катерина Волошина}

Анотація

На сучасному етапі розвитку українського суспільства, на тлі глобалізації багатьох сфер діяльності, розвитку цифрової ери, інформаційно-комунікаційних технологій, змінюються погляди на місце культури, її роль в суспільстві та розуміння процесів розвитку культури й збереження культурної спадщини. Незаперечним є факт впливу культури на суспільне й мистецьке життя та соціально-економічні процеси країни загалом. Проблеми розвитку культурних та креативних індустрій, управління, взаємовідносин та партнерства, фінансування є актуальними для будь-якої держави, незалежно від рівня її розвиненості. Тому постає необхідність визначення соціальної ролі культури в суспільстві, формування нової політики щодо розвитку, фінансування, пошуку нових видів партнерства, взаємодії з неурядовими/громадськими організаціями, організаційної та інформаційної підтримки. суспільна свідомість культура історична пам'ять

У статті розглядається мета, завдання та методи комунікаційної підтримки мистецького проєкту «Легенди одеського лиману» -- анімаційного серіалу, створеного за підтримки Українського культурного фонду. Ініціатива створення анімаційного серіалу про історичні події півдня України, а саме Одещини, пов'язана з актуальним питанням руйнації імперських міфів і наративів прорадянської історіографії і пропаганди про нібито заснування та розвиток Одеси, одеського регіону і півдня України виключно російською державою. Саме тому метою проєкту було створення за допомогою сучасних графічних анімаційних технологій короткого змістовного серіалу, розрахованого на дитячу, молодіжну й сімейну аудиторію, про маловідомі, але дуже важливі етапи становлення державності України на південних територіях Одещини.

Аналіз і моніторинг результатів проєкту свідчить про достатньо ефективну модель побудови комплексу інформаційних технологій і методів медійної підтримки проєкту, яку можна запропонувати й іншим аналогічним культурно-мистецьким проєктам.

Ключові слова: креативні та культурні індустрії; мистецькі проєкти; суспільна свідомість; історична пам'ять; анімаційні технології; методи інформаційної підтримки.

Voloshyna Kateryna, Oblasova Olga and Myronenko Vladlena. Communication techniques and methods of information support of the art project

At the current stage of development of Ukrainian society, against the background of globalization of many spheres of activity, development of the digital era, information and communication technologies, views on the place of culture, its role in society and understanding of the processes of cultural development and preservation of cultural heritage are changing. The influence of culture on social and artistic life and socio-economic processes of the country as a whole is undeniable. The problems of development of cultural and creative industries, management, relationships and partnerships, financing are relevant for any state, regardless of its level of development. Therefore, there is a need to determine the social role of culture in society, the formation of a new policy on development, financing, search for new types of partnerships, interaction with non-governmental / public organizations, organizational and informational support.

The article discusses the purpose, objectives and methods of communication support for the art project "Legends of the Odesa Estuary" - an animated series created with the support of the Ukrainian Cultural Foundation. The initiative to create an animated series about the historical events of the south of Ukraine, namely Odesa region, is related to the urgent issue of destroying imperial myths and narratives of pro-Soviet historiography and propaganda about the alleged foundation and development of Odesa, Odesa region and the south of Ukraine exclusively by the Russian state. That is why the aim of the project was to create, using modern graphic animation technologies, a short meaningful series designed for children, youth and family audiences about the little-known but very important stages of the formation of Ukrainian statehood in the southern territories of Odesa region.

Analysis and monitoring of the project results indicate a sufficiently effective model of building a complex of information technologies and methods of media support for the project, which, taking into account the specifics and subject matter, can be offered to other similar cultural and artistic projects.

Keywords: creative and cultural industries; art projects; public consciousness; historical memory; animation technologies; methods of information support.

Вступ

Постановка проблеми. Не викликає сумніви важливість культурних цінностей для становлення або трансформації демократичних інститутів та економічного зростання країни. Тенденції, а надто дослідження, свідчать про поступове прийняття та рух українського суспільства до секулярно- раціональних цінностей і цінностей самовираження (поширення демократії, толерантності, тендерної рівності, самореалізації, відкритостізмінам,індивідуальної відповідальності, взаємодопомоги тощо). Тож зрозумілим є напрямок формування ціннісних орієнтирів (ціннісно-нормативної системи) задля розвитку України та швидкого наближення до більшості європейських країн. Інформаційно- комунікаційні технології сприяють створенню культурного простору.

Культурно-мистецький проєкт -- це багатоаспектний процес та особлива сфера впливу й взаємодії творчих особистостей, ідей, мистецьких практик, жанрів, інформаційних технологій на певну аудиторію суспільства. Культурно-мистецькіпроєктиможна класифікувати за певними ознаками в залежності від мети, учасників (виконавців), джерел фінансування, терміну та географії реалізації. Також необхідно враховувати фактори, які впливають на результати культурно-мистецьких проєктів, а саме: соціально-політичні особливості історичного періоду реалізації проєкту, регіональні локації проєкту, персональні досягнення та творчий досвід учасників проєкту, кількісні та якісні показники і характеристика прямої та опосередкованої цільової аудиторії проєкту, канали комунікації та методи інформаційної підтримки, фактичні індикатори досягнення результатів проєкту.

Будь-який проєкт передбачає використання продуктів соціокультурної діяльності та застосування відповідних інструментів, що допомагають ефективно його втілити. Сучасні культурні проєкти поєднують на всіх етапах своєї реалізації від ідеї до втілення комплекс методів не тільки з галузі мистецтва але й і сфер маркетингу, реклами та зв'язків з громадськістю. Сьогодні дійсно інтенсивно розвивається специфічнийпрошарок«культурних

посередників»: спеціалістів з реклами та зв'язків з громадськістю, стилістів та дизайнерів, соціальних робітників тощо, які пов'язують знання та культурні цінності з ринком. Більшість сучасних культурно-мистецьких проєктів є складовою системи креативної індустрії, яка в свою чергу передбачає комплекс методів із просування креативного бренду та ставлення споживачів до культурного продукту.

Визначення «культурні та креативні індустрії» частіше з'являється в документах про діяльність культурної галузі. Інноваційний розвиток вже є характеристикою культурної галузі, а інновативність,конкурентоспроможність, інвестиційна привабливість -- показники, які застосовують до сектору культури та мистецтв. Закордоном доволі багато прикладів вдалого застосування інноваційних рішень у музейній справі, театральній галузі, бібліотечній справі: використання різноманітних цифрових технологій, включаючи створення контенту, CRM, аналітику даних, електронну комерцію, соціальні медіа, вебдизайн. Проте поступово інновація стає невід'ємною частиною культурної галузі в Україні, мистецькі та культурні організації використовують технології. Але, недостатньо лише інновації (креативності, ідеї), необхідна її вдала реалізація.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Сьогодні з'явились публікації та дисертаційні праці вітчизняних дослідників у галузі культурології, державного управління, політології, в яких авторами пропонується власне бачення розвитку та специфіки функціонування культурного простору (О. Гриценко, О. Копієвська, О.Охрімчук, О. Степанова, В. Судакова).

Слід звернути увагу на дослідження Н. Івановської, В. Шульгіної та О. Яковлева «Соціокультурне проектування в мистецтві: теорія та практика» (2018). Підручник присвячено теорії та практиці соціокультурного проєктування в мистецтві, досліджено соціокультурну діяльність як складне та багаторівневе утворення в межах культурологічного та мистецтвознавчого підходів. На думку авторів, метою соціально-культурного проєктування є створення умов для саморозвитку культурного життя, підтримка пріоритетних напрямків і видів культурної діяльності, що мають суспільну й особистісну значимість, сприяють оптимізації художнього й духовного життя соціуму, розвитку історичної та мистецької культури людини (Ivanovska et al., 2018, с. 20).

Цікавою, на нашу думку, є монографія за загальною редакцією проф. Н. Драгомирецької «Сучасний сталий розвиток в сфері культури: зарубіжний досвід для України» (2019). Монографію підготовлено за результатами наукових досліджень з актуальних питань сучасного публічного управління та адміністрування в сфері культури, а саме: висвітлено результати дослідження зарубіжних наукових поглядів та практики публічного управління та адміністрування щодо сталого розвитку в сфері культури, сформульовано пропозиції щодо вироблення нових шляхів розвитку культури в Україні, досліджено досвід окремих зарубіжних держав задля доцільності запровадження в практику регулювання та проєктування соціокультурного середовища в Україні. Проте висвітлено тільки деякі складові сфери культури, зокремадержавно-громадянське партнерство, бібліотечна справа, музичні театри («високе мистецтво»), збереження культурної спадщини.

Зазначимо, що наразі в розвинутих країнах сектор культури та креативних індустрій розглядається здебільшого як один з основних чинників економічного зростання, драйвером, який входить до регіональних стратегій розвитку. Безперечно, такі індустрії беруть свій початок в індивідуальній творчості, майстерності, таланті та мають потенціал для створення капіталу і робочих місць шляхом генерування та використання інтелектуальної власності. Натомість в Україні розвиток культури ще не є загальнонаціональним пріоритетом, вважається неприбутковим сектором, а перешкоди та проблеми характерні такі ж, як і для економіки країни в цілому. Це актуально ще й з огляду на складні специфічні умови в країні, які стримують реалізацію реформ державного управління. Разом з тим, невирішеність глибинної соціокультурної проблеми національної ідентичності протягом років незалежності України призвела до тривалої кризи самоідентифікації громадян.

На думку М. Проскуріної (2018), за умови виваженої та системної державної політики, національні культурні індустрії (є частиною культури, проте вони сформовані на перетині культури, економіки та технологій) можуть перетворитися на дієвий інструмент забезпечення єдності та цілісності держави, стратегічний елемент національної безпеки, а за рахунок їх антициклічного потенціалу можуть бути використані як інструмент ревіталізації депресивних регіонів та підвищення загальної конкурентоспроможності держави.

Показовою в цьому напрямку є аналітична доповідь, яка підготовлена в рамках проєкту «Економічна привабливість української культури», реалізованого Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій за фінансової підтримки Українського культурного фонду. Дослідження містить аналіз місця та ролі сектору культури в економіці України та його економічного потенціалу, а також рекомендації щодо державного стимулювання й розбудови адекватної політики розвитку культури та креативних індустрій. Увагу зосереджено на сучасному баченні економічного потенціалу сектору культури; описані основні економічні показники культури як галузі української економіки, надано огляд основних джерел фінансування культури в Україні; розглянуто міжнародний досвід фінансування галузі, зокрема основні економічні інструменти сприяння розвитку сфери культури; з'ясовано ризики та проблемні питання розвитку культури як галузі економіки, які необхідно враховувати для побудови ефективної політики економічного стимулювання розвитку культури (Economic attractiveness of Ukrainian culture, 2019).

Наявність на ринку численних інновацій, наприклад, як Інтернет речей, 3D-графіка, провідні системи інтелектуального аналізу даних, краудфандингові платформи, хмарні застосунки та застосунки для обміну файлами, застосунки доповненої реальності, цифрові публікації тощо, здебільшого сприяли розвитку інновацій бізнесу та практичних рішень для операторів кількох секторів. Однак, незважаючи на те, що сектор культури та креативних індустрій, здається, є одним із тих, хто найбільше знаходиться під впливом цифрової революції, все ще існують деякі серйозні проблеми та вузькі місця, які наразі не вирішені.

Мета статті -- дослідити ефективність методів комунікаційної підтримки культурних проєктів; проаналізувати прийоми і технології комунікаційної моделі культурного проєкту -- анімаційного серіалу «Легенди одеського лиману» з огляду на його результати і сприйняття цільовою аудиторією.

Методи дослідження

Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, зокрема систематизації та узагальнення досліджуваної проблеми, аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, описовий, структурно-функціональний,класифікація, спостереження.

Результати

Культурні та креативні індустрії (ККІ) поєднують як традиційні, так і інноваційні види діяльності, які мають нематеріальну додану вартість, пов'язану з культурою, творчістю, естетикою та передачею символічних цінностей і значень. Культурні та креативні індустрії живляться культурними стимулами та відображають цей вплив різних засобів шляхом створення нових; їхні продукти є неоднорідними і часто важко класифікуються, оскільки вони вміщують водночас економічні, нематеріальні, мистецькі та соціальні цінності, а також елементи продукту та послуги. Інновації відіграють дуже важливу роль в ККІ, природа яких є плинною і мінливою, оскільки характеризується сильною взаємозалежністю між процесами, видами мистецтва, підходами і напрямками діяльності.

Отже існує безліч підходів до розуміння та класифікації культурних та креативних індустрій. Підходи, що сформувались з початку 1990-х рр., робились спроби класифікації ККІ на основі таких критеріїв, наприклад, як витрати та результати системи виробництва, власне система виробництва, наявність авторських прав. Підходи, на які значно впливають інші фактори, наприклад, територіальне місцезнаходження авторів класифікації, ще не стали загальновизнаними у світі. Розмежування між двома складовими індустрії -- креативними індустріями та індустріями культури -- також є предметом дискусії.

Щодо цієї проблематики з'явилась низка досліджень. Так, Р. Кейвс (2000; 2003) визначив креативні індустрії як товари та послуги, пов'язані з культурною, мистецькою чи просто розважальною цінністю. Він стверджує, що креативні індустрії істотним чином відрізняються від інших галузей, та, намагаючись дати економічне пояснення організаційним проблемам, характеризує креативні індустрії за сімома фундаментальними аспектами. Книга Д. Тросбі «Економіка і культура» (2001) є спробою застосувати економічний аналіз до проблем культури. Автор спробував висунути сутність культурної цінності на передній план, стверджуючи, що економічні та культурні цінності різні, а отже економічний та культурний капітал -- це різні складові суспільства. Пізніше автор запропонував модель «концентричних кіл» (Throsby, 2008) -- метод для характеристики ККІ на основі рівня культурної цінності їхньої продукції/послуг.

Глобалізація та інновації в системі комунікації вплинули на виробництво товарів/послуг культурного призначення, а сектор креативних індустрій є таким, що найбільш динамічно розвивається. Інтеграція технологій, культури та соціоповедінкових аспектів змінила ландшафт творчості з відповідними позитивними наслідками щодо соціального та економічного зростання.

Спробу дати визначення та класифікувати інновації в культурному секторі зроблено у статті Н. Субботіної (2015). Інноваційна діяльність в культурному секторі розглядається як ключовий драйвер змін. На думку авторки, організації культури задля успішності та сталості повинні створювати нові ідеї, а також розробляти механізми реалізації цих ідей та трансформувати їх у можливості, що реагують на швидко змінюване середовище. Дослідниця зосередила увагу на типологіях інновацій з урахуванням існуючої статистичної бази культурної діяльності та керівних принципів збору даних про інновації у їх взаємозв'язку, а також висвітлені явища «м'яких» та «прихованих» інновацій. При цьому термін «інновація» розширено за межі традиційного розуміння таким чином, щоб він відображав специфіку культурного сектору: «Інновація -- це впровадження існуючими або новими ринками або неринковими інституціями нового або значно вдосконаленого продукту (товару/послуги), або процесу, або нової комбінації існуючих продуктів або процесів, що впливає на естетичну або інтелектуальнупривабливістьабо/та функціональні характеристики, новий метод маркетингу або новий організаційний метод у бізнес-практиці, бізнес-моделюванні, організації робочого місця або зовнішніх зв'язках, що вимірюється як традиційними, так і альтернативними інноваційними показниками» (Subbotina, 2015, с. 388).

Культурно-мистецькі проєкти, підтримувані Українським культурним фондом (УКФ), спрямовані на формування культурної політики України, відповідають на актуальні питання та виклики, що постають останнім часом перед українським суспільством і культурою. Український культурний фонд -- це державна інституція, створена для фінансової підтримки і просування культурних ініціатив і креативних індустрій на основі грантових конкурсних заявок. Система експертної оцінки і відбору таких заявок для подальшого фінансування і передбачає аналіз комплексу запланованих методів інформаційної підтримки проєкту.

«Легенди одеського лиману» -- грантовий соціально-культурний проєкт. Це анімаційний серіал, який створено громадською організацією «Яскрава країна» за підтримки Українського культурного фонду і на конкурсних засадах відібрано до участі за програмою «Аудіовізуальне мистецтво». Приурочено проєкт до святкування 30-ї річниці Незалежності України.

Даний проєкт передбачав створення семи анімаційних коротких роликів, що мають спільний сюжет:розповідь про різноманітні казково-історичні пригоди, що мали місце в околицях Одеси упродовж XIV-XXI ст. Головні герої -- збірні образи представників різних верств населення колоритного півдня України. Озвучують серіал відомі культурні діячі нашої країни. Сюжет серіалу пов'язаний з Куяльницьким лиманом, а також з історичними постатями: як реальними, так і вигаданими.

Застосування анімаційних технологій для втілення культурних проєктів і формування суспільної свідомості має сталі традиції. Так, жанр карикатури ще з часів європейської буржуазної революції формував ставлення суспільства до тих чи інших подій, історичних постатей чи явищ. Анімація Диснея під час Другої світової війни сприяла підвищенню патріотичного духу американських солдат в боротьбі з фашизмом.

Прийоми анімації застосовувалися в радянській пропаганді.

Символи та псевдогерої радянської і сучасної російської пропаганди знищували та заміщали справжні історичні факти, постаті та явища в історії України й особливо її південних регіонів.

Ідея створити невеликий серіал із 7-ми роликів виникла з метою формування у підростаючого покоління і сучасної молоді нового ставлення до культури та історії Одещини, півдня України загалом. Більшої актуальності проєкт також набув у зв'язку з подіями 2014 р. (у серіалі є тематика кримських татар та АТО).

Метою проєкту стало створення 7 анімаційних п'ятихвилинних роликів про казкові події Півдня України на тлі справжніх подій XIV-XXI ст. А також -- мотивування дітей вивчати історію, показувати справжню історію Одещини широкому загалу, сприяти формуванню національних ідей та ідентичності у підростаючого покоління, популяризувати образи українських героїв як прикладів до наслідування. Готові ролики було розміщено у вільному доступі на платформі YouTube (History of southern Ukraine, 2021).

Для даного проєкту було обрано формат саме анімації, оскільки вона як комунікативна технологія та вид візуального мистецтва був і залишається ефективним методом формування суспільної думки, популяризації ідей, навичок та дій. Доступний, легкий до сприймання образ художнього персонажу здатний виконати важливе культурне, педагогічне і суспільне завдання -- відродити історичну пам'ять, сформувати юну свідомість.

Сьогодні схожих проєктів недостатньо для повноцінної заміни закордонних мультфільмів, тому існує необхідність продовжувати створення якісної української анімації -- цікавої, пізнавальної, яскравої та патріотичної.

Хоча в українському медіапросторі можна знайти схожі проєкти, але вони розповідають про Україну загалом, а не про окремі регіони. Подібними проєктами можна вважати: «Книга- мандрівка. Україна», «Моя країна», «Це -- наше, і це -- твоє», «Українська революція в Одесі» тощо. Саме тому «Легенди одеського лиману» -- інноваційний проєкт.

Основними завданнями, які він мав на меті, були:

- створення серії короткометражних анімаційних фільмів, які поєднують історичні відомості і художні прийоми для формування соціально-свідомого ставлення глядачів різних вікових категорій до історії і національної культури України;

- проведення інформаційної кампанії з метою популяризації анімаційного серіалу «Легенди одеського лиману».

Перед тим, як сформувати стратегію просування проєкту «Легенди одеського лиману», його комунікаційні прийоми і методи інформаційної підтримки, було виокремлено цільову аудиторію, яка складається з прямої та опосередкованої.

Пряма цільова аудиторія -- діти у віці 8-18 років, що проживають як на Одещині, так і по всій Україні. Вони люблять читати казки і комікси, дивитися мультфільми, цікаві до історії, а також батьки цих дітей. Сюди ж відносяться підписники YouTube-каналу Pivden Artbook, користувачі соціальних мереж, які також небайдужі до української історії (як науки -- у тому ж числі).

Опосередкована цільова аудиторія -- студенти-історики, молодь 18-25 років, а також користувачі соціальних мереж, що люблять історію, культуру, цікаві до нових форм творчості; люді, що відвідують бібліотеки; аудиторія сторінок у соціальних мережах інших партнера проєкту -- Українського інституту національної пам'яті (УІНП): аудиторія сайтів, присвячених батьківству та українській культурі; військовослужбовці, патріотичні гуртки; закордонна діаспора.

Специфіка мети та завдань проєкту зумовила комплекс комунікаційних прийомів і методів його інформаційної підтримки. Вони були обрані з урахуванням того, що «Легенди одеського лиману»передбачали підвищення результативності проєкту за рахунок спільного застосування комунікаційних технологій, наукових досліджень, сучасних освітніх форм, системних заходів різних етапів створення серіалу.

Цей комплекс передбачав:

1. Створення сторінок проєкту у соціальних мережах Facebook та Instagram, що будуть розповідати про хід проєкту, знайомити аудиторію з героями серіалу і членами команди, анонсувати події, які пов'язані з випуском роликів.

2. Завантаження готових роликів на YouTube- канал партнера проєкту -- ГО «Південний Артпростір» -- Pivden Artbook. Це основний («рідний») канал анімаційного серіалу, де мають публікуватися як готові серії, так і трейлер, тизер і бекстейджі.

3. Просування проєкту за допомогою лідерів думок. Такими є як і відомі блогери, співаки, артисти, музиканти, інші культурні діячі України і Одещини, зокрема, ті, хто озвучує серії, так і керівники різних громадських організацій, державних установ, науковці, дослідники.

4. Комунікація через канали організатора. Сюди відносяться такі комунікаційні канали ГО «Яскрава країна»: офіційні сторінки у соціальних мережах Facebook, Instagram та сайт.

5. Контакти. Маються на увазі партнерські організації проєкту та їхні комунікаційні канали: ГО «Південний Артпростір», Український інститут національної пам'яті, а також сторінки членів команди проєкту.

6. Проведення заходів. Сюди відносяться

офлайн-презентації кількох серій серіалу на Одещині:с. Кубанка Красносільської ОТГ,

Одеський державний університет внутрішніх справ, Одеська обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Грушевського, а також онлайн- трансляція заходів на власних сторінках у соціальних мережах.

7. Партнерство.Дляпідсилення

комунікаційного ефекту і загального результату проєкту надважливо визначити партнерів. Партнери культурних проєктів сприяють збільшенню аудиторії, впливають на цільову аудиторію через свої медіаканали, підсилюють якість і рівень проєкту завдяки своєму репутаційному капіталу. Ключовими партнерами проєкту «Анімаційний серіал «Легенди одеського лиману» були обрані Український інститут національної пам'яті та просвітницький YouTube-канал Pivden Artbook.

Український інститут національної пам'яті -- це центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті. Місія цієї організації і основна мета діяльності полягає в посиленні уваги суспільства до історії України, мотивація до вивчення і всебічного дослідження різних етапів розбудови державності України. Для реалізації цієї мети Інститут національної пам'яті втілює багато власних проєктів і також підтримує та патронує соціокультурні проєкти інших організацій, мета яких співпадає з загальними напрямками діяльності Інституту. Саме тому Інститутом і був підтриманий серіал «Легенди одеського лиману». Тож в побудові комунікаційної моделі були задіяні канали (сторінки у соціальних мережах, публічні виступи керівників Інституту), які поширювали інформацію про результати проєкту.

8. ЗМІ. Увага зосереджується на одеських та всеукраїнських ЗМІ, дитячих журналах, порталах, які висвітлюють інформацію про проєкт на кожному етапі його реалізації. Також за можливості -- включення готових серій серіалу в ефір регіональних одеських телеканалів.

9. Інформаційні матеріали проєкту. Сюди відносяться: інформаційна друкована брошура і сувенірна продукція (футболки і блокноти).

В основі розробки цього комплексу полягала комунікаційна модель взаємодії і впливу різних елементів (учасників) проєкту, якими є: організатори, члени команди (у тому числі -- популярні українські діячі мистецтва), партнери, стейкхолдери, ЗМІ та рекламні засоби (сувенірна продукція).

Проєкт «Легенди одеського лиману» активно реалізовувався у липні -- жовтні 2021 р., тому результати, досягнуті за допомогою тих чи інших методів комунікації, за умовами надання гранту УКФ, беруться саме за вказаний період. Станом на 7 жовтня 2021 р. результати наступні:

Сторінки проєкту у соціальних мережах. Для висвітлення інформації про проєкт обрано платформи Facebook та Instagram. Вони мають індивідуальний стиль, логотип проєкту, авторський контент. Для просування використовувалися безкоштовні методи: хештеги, позначка людей і місць, поширення у сторіз, безкоштовна реклама зацікавленими особами.

Кількість підписників складала 235 та 82 відповідно. Охоплення -- 3000 та 1600 людей відповідно. Середня кількість коментарів під кожним дописом -- 2-3. Відбувалося поширення контенту підписниками, жваве обговорення.

Розміщення роликів на YouTube-каналі. Основним каналом став Pivden Artbook. На каналі було розміщено 7 готових серій, тизер, трейлер проєкту. Кількість підписників -- 1003 особи, загальна кількість переглядів (лише серій) -- 2833. Кількість коментарів на каналі -- 36. Важливо зазначити також, що серії супроводжуються англійськими субтитрами, що дає можливість дивитися «Легенди одеського лиману» закордонним глядачам.

Комунікаційні канали авторів та виконавців проєкту. Такими є сторінки у соціальних мережах: організатора проєкту ГО «Яскрава країна»; керівниці проєкту, директорки ГО «Яскрава

країна» Ольги Обласової; керівника Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергія Гуцалюка; українсько-польського режисера Павла Майстренка; наукового консультанта, доцента кафедри історії України Одеського національного університету імені І. Мечникова Володимира Полторака.

Ще одним чинником, який сприяв інформаційній підтримці проєкту, було залучення до його реалізації відомих культурних діячів, лідерів думок суспільства. Тому ще одним комунікаційним каналом стали соціальні мережі українських митців, які озвучували мультфільм: заслужена артистка України, АР Крим Ленара Османова; народнй артист України, співак Львівської національної опери Олег Лихач; телеведучий і журналіст м. Дніпра Павло Живетьєв; український гурт Casa Ukrania, який написав музику для мультфільму.

Рисунок 1. Скрин сторінки фейсбук П. Живетьєва

Вони робили власні публікації зі згадкою про «Легенди одеського лиману», перепощували дописи з офіційних сторінок проєкту, а також коментували публікації. Немало важливо, що автори і виконавці проєкту згадували серіал і під час записів різноманітних програм та інтерв'ю зі ЗМІ, в особистих контактах. Так, наприклад, головну героїню серіалу озвучувала заслужена артистка України та АР Крим Ленара Османова. Ця

талановита донька кримсько-татарського народу активно підтримує рух по деокупації Криму, відновлення державного суверенітету України. Саме тому в своїх публікаціях у соціальних мережах, інтерв'ю і розповідях артистка висловлювала свої враження і ставлення до важливості проєкту, анонсувала і висвітлювала події його реалізації.

Це розширило цільову аудиторію і дозволило долучити до проєкту глядачів з числа дітей кримсько-татарських родин. Прикладами можуть бути допис Павла Живетьєва від 21.07.2021 р. (див. рис. 1) чи ефір на телеканалі «Думская» від 20.08.2021 р. (див. рис. 2).

Рисунок 2. Скрин відео з ютуб-каналу

Офіційні канали партнерських організацій і стейкхолдерів

Сюди відносяться сторінки у соціальних мережах, сайти та YouTube-канали Українського інституту національної пам'яті, ГО «Південний Артпростір», Красносільської ОТГ, Одеського державного університету внутрішніх справ, ООУНБ імені Михайла Грушевського з великою кількістю підписників відповідної цільової аудиторії.

Через свої канали вони поширювали загальну інформацію про мультфільм, анонсували проведення презентацій, звітували про проведений захід, ділилися враженнями від проєкту, надавали історичну довідку про події, згадані в «Легендах одеського лиману», як-от, статті на сайтах ООУНБ імені Михайла Грушевського та Українського інституту національної пам'яті (див. рис. 3, 4).

Рисунок 3. Скрин вебсайту ООУНБ ім. М. Грушевського

Рисунок 4. Скрін вебсайту УІНП

Публікації у ЗМІ

Інформація про проєкт висвітлювалася упродовж всього періоду його реалізації (як на початку, так і вже після виходу роликів). Це дало змогу підтримувати знання про проєкт у цільової аудиторії весь час. Застосовані формати -- інтерв'ю, репортажі, статті, ефірні покази серіалу, інформаційні сюжети, публікації у журналі. ЗМІ, що були залучені до проєкту: телеканал Думская (Одеса), 7 телеканал (Одеса), телеканал UA: Одеса (Одеса), Лиманська Агенція Новин (Одеська обл.), Телерадіостудія МО України «Бриз», телеканал «D1» (Дніпро), Детектор Медіа, дитячий журнал «Пізнайко», одеський новиннєвийонлайн-журнал англійською мовою The Odessa Journal, радіостанція «РадіоДень». Всього за період реалізації проєкту було 14 згадок проєкту у ЗМІ (без ефірних показів). До прикладу, телерепортаж на 7 телеканалі (Легенди Одеського лиману.7 Канал. 30.09.2021) чи радіоефір на «РадіоДень» (Проєкт «Легенди Одеського лиману». Українське радіо Одеса. Радіо День. 28. 07.20

Рисунок 5. Скрин допису зі сторінки Instagram

Презентаційні заходи

Комплекс івентів сприяв інформаційній підтримці, а також був джерелом додаткових інформаційних приводів у ЗМІ. Презентації перших трьох серій серіалу були проведені на Одещині, а саме: у с. Кубанка Красносільської ОТГ (20.08.2021 р.) (рис. 5), в Одеському державному університеті внутрішніх справ (20.08.2021 р.), в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Михайла Грушевського (22.08.2021 р.). Загальна кількість охоплених осіб під час презентацій -- близько 800. Інформаційна впізнаваність проєкту на місцяхпрезентаційпідкріплювалась рекламними матеріалами: банером, фотозоною, брендова-ними футболками, блокнотами. Також після виходу всіх серій «Легенд одеського лиману» 27 жовтня 2021 р. за підтримки Одеської обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. В. Маяковського було проведено онлайн - презентацію серіалу на платформі ZOOM. Висвітлення заходів відбувалося й на сторінках соціальних мереж Facebook Красносільської ОТГ та Instagram ОДУВС.

Сувенірна та поліграфічна продукція. Вона допомагає створити та закріпити у свідомості аудиторії додаткові візуальні образи героїв та головних персонажів анімаційного серіалу «Легенди одеського лиману». Було вирішено розробити і надрукувати фірмові футболки проєкту, блокноти, афіші, а також інформаційну брошуру.

Футболки містили зображення логотипу проєкту та його назву. Використовувалися командою безпосередньо на заходах, а також у якості подарунків партнерам і стейкхолдерам.

Блокноти розроблені у фірмових кольорах із зображенням головних героїв серіалу, логотипом і назвою проєкту, а також логотипами партнерів. Блокноти були подаровані учасникам презентацій, а також передані партнерам, подаровані місцям презентацій.

Афіші містили зображення головних героїв, опис кожного із заходів у місцях презентацій і логотипи партнерів. Були розклеєні безпосередньо на місцях заходів.

Інформаційна брошура проєкту містила у собі коротку історичну довідку до кожної з серій, загальну інформацію про проєкт, опис реальних історичних і вигаданих героїв серіалу, QR-коди -- посилання на серії у мережі Інтернет. Тираж друку склав 1000 екземплярів. Готові брошури було передано до бібліотек Одещини, подаровано місцям презентацій, а також надісланокерівникуПівденного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті Сергію Гуцалюку для подальшого розповсюдження серед освітніх та просвітницьких установ Одеси та області.

Обговорення

Комунікаційні прийоми і методи інформаційної підтримки «Легенд одеського лиману» були сформовані досить вдало, про що свідчать отримані результати реалізації проєкту. Даний проєкт важливий для сучасного українського суспільства і мав великий успіх, доказом чого є не лише відгуки цільової аудиторії, а й схвальна оцінка експертної комісії Українського культурного фонду (перевірка у грудні 2021 р.).

Моніторинг результатів попереднього проєкту та аналіз його комунікативної ефективності призвів до необхідності впровадити у новому проєкті додатковий елемент -- телевізійну програму у форматі «лекція-розповідь» про події та героїв серій, яку буде вести досвідчений історик і дослідник Микола Чабан. Це безумовно збільшить аудиторію проєкту, приверне увагу більшої кількості стейкхолдерів і популяризує серіал.

Розробка комплексу комунікаційних методів проєкту і його впровадження довела свою ефективність і може бути застосована в аналогічних мистецьких проєктах як модель, але за умови деяких трансформацій. Вони повинні враховувати можливі зміни у визначенні мети, завдань проєкту, характеристик прямої та опосередкованої цільової аудиторії, а також масштабування результатів.

Так, з огляду на отримані результати даного проєкту і враховуючи актуальність теми формування національної свідомості, руйнування імперських, радянських стереотипів та кліше в історичній свідомості суспільства в цілому і молоді -- зокрема, авторами серіалу «Легенди одеського лиману» було заплановано продовження проєкту, але вже за новою темою -- «Легенди Дніпрових порогів».

«Легенди Дніпрових порогів» -- це серія короткометражних анімаційних роликів, об'єднаних спільним сюжетом, які в документально-казковій формі розповідають про пригоди, що відбуваються на тлі реальних історичних подій на Дніпропетровщині у період ХХ-ХХІ ст. Головні герої уособлюють збірні образи різних верств населення, які протягом століть формували культурний колорит Дніпропетровщини, були причетні до історії Дніпрових порогів.

Висновки

Наразі потреба в державній підтримці культурних та креативних індустрій буде лише зростати, необхідна поступова реалізація державної культурної політики. Зокрема акцентуємо на промоції нашої культури не лише на національному рівні, а й на міжнародному, а також сприянню впровадженню інновацій в культурну галузь.

Анімаційний серіал «Легенди одеського лиману» можна вважати кроссекторальним культурним проєктом, оскільки технології його створення і методи просування базуються на використанні різних жанрів мистецтва (аудіовізуальне, музичне, перформативне) і комплексу інтегрований маркетингових комунікацій. На різних етапах реалізації проєкту від ідеї до втілення змінювалися пріоритети в застосуванні методів та технологій його інформаційної підтримки.

Так, на першому етапі захисту і обґрунтування актуальності та необхідності створення серіалу були в більшості застосовані традиційні методи аналітичних публікацій, інтерв'ю з лідерами думок і науковцями в ЗМІ. Під час виробництва серіалу, для підвищення зацікавленості аудиторії та збільшення кількості споживачів культурного продукту були застосовані технології «тизер» -- випуск анонсів трейлерів серіалу, розіграш сувенірної брендованої продукції через відповіді в історичній вікторині. На етапі презентації готового серіалу основним методом його просування була обрана подієва комунікація, яка відбулася в форматі концертів, мистецьких акцій, зустрічей, інтерактивних заходів. Етап постпродакшн характеризується домінуванням методів PR-комунікації з формування іміджу серіалу як сучасного просвітницького патріотичного мистецького проєкту для дітей та молоді.

References

1. Caves, R. E. (2000). Creative Industries: Contracts between Art and Commerce. Harvard University Press.

2. Caves, R. E. (2003). Contracts between art and commerce. Journal of Economic Perspectives, 17(2), 73-83.https://doi.org/10.1257/

3. 089533003765888430

4. Dragomyretska, N. (Ed.). (2019). Modern Sustainable Development in the Field of Culture: Foreign Experience for Ukraine: Monograph. ORISA NASA.

5. Economic attractiveness of Ukrainian culture. Analytical report. (2019). Kyiv. https://uaculture.org/ research/ekonomichna-pryvablyvist-ukrayinskoyi- kultury/

6. History of southern Ukraine (6 Jun 2021). Pivden Artbook.https://www.youtube.com/channel/

7. UCa1O17MSvM9PLQIQm_nUt2g

8. Ivanovska, N., Shulgina, V., & Yakovlev, O. (2018). SocioCultural Projecting In Art: Theory And Practice : textbook. National Academy of Culture and Arts Management.

9. Proskurina, M. (2018). Organizational and economic mechanism of the cultural industry of Ukraine: Monograph. National Academy of Management.

10. Subbotina, N. (2015). Innovation in Cultural Sector - definition and typology. Zarzqdzanie w Kulturze 16(4),379-388.https://doi.org/10.4467/

11. 20843976ZK.15.025.3782

12. Throsby, D. (2001). Economics and Culture. Cambridge University Press.

13. Throsby, D. (2008). Modelling the cultural industries. International Journal of Cultural Policy, 14(3), 217232. https://doi.org/10.1080/10286630802281772

Размещено на Allbest.ru