Вирізки з паперу єврейських та кримськотатарських майстрів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вирізки з паперу єврейських та кримськотатарських майстрів України

Зінаїда Косицька, кандидат мистецтвознавства молодший науковий співробітник відділу образотворчого та декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського Національної академії наук України

Paper-cutting art pieces of Jewish and Crimean Tatar masters of Ukraine

Zinaida Kosytska, Ph. D. in Art Studies, Junior Researcher at the Fine Arts, and Decorative and Applied Arts Department, Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology of National Academy of Sciences Ukraine

The article considers the genesis, evolution and main trends of the paper cutting art, which was widespread among the Jewish and Crimean Tatar population of Ukraine. The main stages of this kind of decorative art are characterized chronologically: works by Jewish masters - since the second half of the XIX^th century, while works of Crimean Tatar artists - since the early XX^th century until our times.

Among the Jewish population, papercuts are called Rojzelach, Mizrachy (eastward articles). Over a few centuries, typical compositions of these decorations have been formed, most of which were made in the form of a rectangle with a vertical direction of its reflection symmetric picture. Radial symmetry is characteristic of ornamental patterns, designed like a rosette, square, or rectangle. The most common motifs are Menorah, lions, deer, birds, and various plant elements: grapes, flowers, twigs, leaves, etc. In museum collections of Lviv are preserved the rarities of this kind of decorative art bearing a date of the early XX^th century. In them, we can trace common features with Ukrainian folk paper cutting art pieces, though a number of distinctions. Upon World War II, due to the Holocaust, this kind of art had faded for a long time; yet, in the last quarter of the XX^th century, we can observe its active revival. The last trend lasts to this day. In recent decades, professional artists have become more and more involved in the technique of paper cutting.

Display units of Ukrainian museum collections and patterns preserved abroad and published in scientific studies, as well as works by modern artists, represent scraps of paper of Jewish and Crimean Tatar masters of Ukraine as a brilliant multifaceted phenomenon both in the decorative art of these peoples, and in the Ukrainian artistic space in general.

Key words: paper-cutting art pieces, folk art, folk master, decorative art, Jewish population of Ukraine, Crimean Tatar population of Ukraine.

Українські витинанки вже давно посіли гідне місце серед інших видів народного мистецтва і визнані як самобутній та самодостатній вид творчості. Утім, вирізування паперових оздоб для оформлення власного житла чи різних побутових речей було відоме не лише серед українських майстрів. Це мистецтво було поширене також у побуті інших народів, які з давніх часів проживають на теренах України, насамперед серед єврейських та кримськотатарських митців. Творчість у техніці вирізування з паперу у побуті цих народів маловивчена, тому постає потреба в дослідженні генези, еволюції та тенденцій цього мистецтва за хронологічними межами, від часів, коли воно починає поширюватися на теренах України, і дотепер. В останні десятиліття спостерігаємо помітне відродження цього виду мистецтва, тому розвідки про нього сприятимуть поглибленому вивченню декоративного мистецтва України загалом та зменшенню лакун в історії еволюції саме цього виду творчості. У статті висвітлено різні етапи розвитку мистецтва вирізування з паперу як самодостатнього явища в художній культурі єврейських і кримськотатарських народів, майстри яких є жителями України.

Аналіз досліджень

Розвідки про використання техніки вирізування з паперу єврейськими та кримськотатарськими митцями України починають з'являтися від першої чверті ХХ ст. Насамперед ідеться про народних єврейських майстрів, творчість яких у 1924 р. у виданні “Wycinanki i ich prezeobrazenia” згадує дослідник Є. Франковський (Frankowski, 1924). У контексті вивчення мистецтва польської витинанки автор представляє разом із творами тогочасних польських народних майстрів також і єврейські витинанки, яким присвячує окремий розділ. Важливі матеріали загального характеру взято із видань: “Slownik terminologiczny sztuk рnych” (Slownik, 1976), «Нариси з історії та культури євреїв України» (Нариси, 2009), а також з нарисів про єврейську культуру З. Кауфмана (Кауфман, 2012). У статті О. Канцедікаса, присвяченій творам єврейських майстрів, також згадано цей вид мистецтва (Канцедикас, 1989). Детальнішу інформацію про традиційні паперові вирізки, поширені серед єврейського населення, висвітлено в передмові до альбому польської художниці М. Голомб, яка сама є авторкою багатьох мізрахів, виконаних у техніці вирізування (Golab, 2006) Принагідно висловлюю щиру подяку директорові Інституту юдаїки Леоніду Кушелевичу Фінбергу за можливість працювати із цією книгою, доступною в бібліотеці Інституту, а також за різні інші видання цієї книгозбірні.. Згадки про єврейські витинанки, поширені на Поділлі в першій третині ХХ ст., знаходимо у статті українського вченого Є. Котляра (Котляр, 2014). Окремі твори цього виду мистецтва, виготовлені на території Галичиини у XVIII - першій третині ХХ ст., усебічно проаналізувала Н. Левкович (Левкович, 2015).

Паперові й картонні вирізки майстрів кримськотатарського населення досліджувала А. Акчуріна-Муфтієва (Акчуріна-Муфтієва, 2005). Деяку інформацію було почерпнуто з українських популярних видань останніх десятиліть та низки статей в інтернеті. Проте згадані наукові й науково-популярні публікації не містять цілісного аналізу декоративної спадщини народних майстрів і професійних художників України, які в різний час виготовляли паперові твори декоративного мистецтва в такій техніці. Розвідка доповнена польовими матеріалами авторки й аналізом експонатів вітчизняних музейних колекцій.

Мета статті - представити історію розвитку техніки вирізування з паперу серед єврейського та кримськотатарського населення України, визначити основні етапи його еволюції, ввести до наукового обігу неопрацьовані раніше зразки музейних вітчизняних колекцій, поширити інформацію про ці раритети, а також познайомити широкий загал із кращими роботами сучасних професійних художників, які працюють у техніці вирізування з паперу та проживають в Україні.

Виклад основного матеріалу

Надзвичайно важливо, що техніку вирізування з паперу в Україні використовували не лише українці-селяни, а згодом і професійні художники. Серед інших народів, що здавна мешкають на території України, також були сформовані власні традиції виготовлення вирізаних паперових оздоб. Так, задовго до становлення стилістики й техніки паперового хатнього декору в українських оселях у єврейських родинах також мала поширення техніка рейзеле Від слова «розочка» - ідиш. для вирізування паперових символів - ажурних вирізок, яким часто надавали подібності із трояндами - одним із символів Ізраїлю. Із паперу вирізали й мізрахи Мізрах - дослівно «схід». У синагогах і домівках мізрахи кріплять на східну стіну для акцентування напрямку в бік Єрусалима, куди потрібно звертати обличчя під час молитви. - таблички для східної стіни синагоги чи житла (Slownik, 1976: 495), в українському середовищі їх ще називали «східниками» (Котляр, 2014: 1477). На зразок рейзеле виготовляли також святкові серветки до свята Суккот Суккот в юдаїзмі - одне з трьох визначних свят, пов'язане з подіями, коли єврейське населення подорожувало Синайською пустелею. Перед святом будують «шалаші», у яких живуть упродовж восьми днів, часто стіни «шалашів» прикрашають вирізаними оздобами., оздоби для вікон будинків чи синагог на свято Шавуот Шавуот - спільне свято в юдаїзмі та християнстві (П'ятидесятниця). Основний релігійний зміст свята - дарування євреям Тори на горі Синай під час виходу з Єгипту., іноді паперові вирізки виготовляли до свята Сімхат Тора Сімхат Тора (з івр. - «Радість Тори») - свято, яке завершує цикл осінніх святкових днів. Під час його відзначення юнаки і чоловіки танцюють у синагозі, тримають водночас у руках сувої Тори, оздоблені додатково до свята паперовими вирізками..

Траплялося, що рейзеле використовували як талісмани для породіль (Кауфман, 2012: 27). Найперша відома згадка про паперові вирізки серед єврейського населення походить з Іспанії від середини XIV ст., коли рабин Шев-Тов Ісаак Ардутьє (Shew-Tov ben Isaac ben Ardutiel) узимку не зміг написати листа своїм близьким через холод у кімнаті, оскільки замерзло чорнило. Тоді він вирішив зафіксувати побажання на папері, вирізавши ножицями літери й поширені символічні зображення. Із часом усталилася форма й символіка такого декору, значну частину в ньому становили різні мотиви, пов'язані з фауною та флорою, що є традиційними для єврейського мистецтва, як-от: мінора, леви, пави, інші птахи та звірі, виноград, різні квіти, листя, а також написи - цитати з Біблії (Golab, 2006: 3).

Хвиля активного розвитку паперових художніх вирізок серед єврейського населення в Європі припадає на кінець XVII - початок ХХ ст. У різних общинах і на різних територіях вони відрізнялися за технікою виконання та домінуванням певних мотивів. Мистецтвознавці пов'язують явище з постійною наявністю матеріалу, який в Україні починають активно виробляти в першій половині ХІХ ст. (Стеблій, 2009: 42). Також науковці зазначають, що вирізки з паперу набули значного поширення в тих місцевостях, де мали розповсюдження подібні вироби місцевих майстрів (Канцедикас, 1989: 39). Уважається, що у Східній Європі активне поширення цієї техніки запозичено з української традиції вирізування витинанок (Нариси, 2009: 305).

Раніше мистецтвом вирізування серед євреїв могли займатися тільки чоловіки, найперше ті, які навчалася в релігійних школах (єшив) (Еврейский, 2010: 17). Зокрема, це мізрахи, ктубот, для виготовлення яких використовували ножиці, ножі, різачки. Для дівчат були винятки, вони могли прикрашати невеликими вирізками без написів обкладинки зошитів чи рукописних довідників лише за допомогою ножиць (Golab, 2006: 4). Багато рейзеле можна віднести до справжніх шедеврів художньої майстерності, які вражають невичерпною фантазією, тонким ажурним виконанням. У цих творах широко використана єврейська символіка, розміщена за дзеркальною симетрією, а також каліграфічно написані фрагменти різних релігійних текстів. У рейзеле всі частини мають бути пов'язані одна з одною, жодна з них не може затуляти іншу, що символізує спільність єврейського народу, його взаємну терпимість. Оздоби традиційно купували чи дарували.

Рейзеле, створені в Польщі, багато в чому нагадують місцеві вирізки (Frankowski, 1924: 43; Кауфман, 2012: 27). Роботи, виготовлені майстрами, які мешкали в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., мали подібність з українськими витинанками. Це засвідчують зразки, збережені в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України, інв. № ЕР 82366, ЕР 82379.. Утім, композиція, сюжет і орнамент завжди зберігали своєрідний єврейський акцент. Сьогодні художні особливості авторських рейзеле й мізрахів не такою мірою пов'язані із традиціями вітчизняних митців, оскільки майстри сучасності працюють переважно за власною відмінною стилістикою, яка може базуватися на різних естетичних уподобаннях.

Яскравим прикладом поширення техніки вирізування з паперу серед єврейського населення в Україні, зокрема мізрахів, є зразок, виконаний у Галичині, датований 1875 р. (Левкович, 2015: 19). Кольорова гама цього панно вичерпується яскраво-червоним тлом, частково заповненим чорним чорнилом, і накладеною на нього витинанкою ледь пожовклого паперу Приватна колекція.. Мізрах має симетричну композицію, у її центрі розміщено зображення менори з вибагливо переплетеними ріжками - свічник своєрідно продовжує розташоване під ним символічне дерево життя. Слони в нижній частині фланкують посудину, з якої дерево «проростає». Місце переходу стовбура у свічник позначено клеймом із написом «мізрах» (івритом), з боків зображено двох левів, опертих на задні лапи. У представленому трактуванні спостерігаємо вплив геральдичних композицій. «Загалом образи мізраха нагадують райський сад» (Левкович, 2015: 19).

Мізрах із м. Підкаменю (нині - смт Бродівського р-ну Львівської обл.), датований 1877 р., зберігається в колекції Єврейського музею м. Нью-Йорка (Левкович, 2015: 19). У його центральній частині розташовано зображення абстрактного кількаярусного храму з куполом, чотирма колонами та менорою посередині. Серед стилізованої орнаментики фігури левів, невеликих птахів, орла. Особливої самобутності мізраху надає нижній бордюр, у численних клеймах якого представлені різні тварини і птахи: олені, вівці, півні, голуби тощо.

Дотепер збереглися мізрахи ХІХ ст. з Волинської губернії, а також початку ХХ ст. з Галичини, у яких є зображення оленів, левів, птахів, риб в оточенні рослинної орнаментики (Зеленченко, 2013). Вціліла вирізка з Волині, частково розфарбована жовтими і блідо-зеленими фарбами й укладена на коричневе тло. У творі з Галичини на фіалковому тлі виразно контрастує біла рослинна орнаментика, окремі силуети тварин декоровано червоними відтінками. Кожен мотив «має глибоке символічне значення, яке можна прочитувати на різних рівнях інтелектуального й емоційного сприйняття» (Левкович, 2015: 19).

Важливо, що єврейські витинанки на початку ХХ ст. були експоновані на виставках у Львові, що свідчить про значне поширення цього виду мистецтва в Україні, насамперед у західних регіонах. Фонди Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України зберігають дев'ять автентичних виставкових екземплярів, серед яких орнаментальним декором оформлено два розеткові, один квадратний, один прямокутний зразки, крім них, є також п'ять прямокутних творів сюжетного вирішення з парними дзеркально-симетричними антропо-, зоо- й орніто- морфними силуетами та різними рослинними елементами Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України, інв. № № 82359, 82360, 82362, 82363, 82365, 82366, 82368, 82379, 82380..

У результаті аналізу вирізок розеткової форми, створених на основі радіальної симетрії, зазначимо, що одна з них має 8, інша 16 рапортів. На них орнаменти створено переплетенням лінійних м'яких форм, переважно однакових усюди за шириною; лише окремі потовщення творять відповідні ритмічні виразні акценти. Наступний експонат квадратної форми виконано також за принципом радіальної симетрії (8 рапортів), у центрі він має розетковий мотив і обрамлення на зразок зигзагоподібної «кривульки», розташованої між двома прямими (Рис. 1) Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України, інв. № ЕР 82379..

Ще одна вирізка прямокутної форми повторює попередню схему, її центральним ромбічним елементом є також символічна квітка в оточенні лінійної орнаментики й декоративної рами, що сформована з елементів, які можуть нагадувати літеру «Ж».

Усі сюжетні витинанки цієї колекції дзеркально-симетричні. Лише на одному із цих зображень пара силуетів левів на задніх лапах не мають між собою традиційного дерева життя, тварини звернені безпосередньо одна до одної. Так само і птахи, вирізані над головами левів, дивляться безпосередньо одне на одного. Композиції всіх інших львівських витинанок із силуетними мотивами мають у центрі рослинні мотиви природних і стилізованих форм, які ніби «виростають» із посудини умовного чи натуралістичного трактування, з різноманітним декором обабіч і вгорі. На одній із таких робіт, що орієнтована горизонтально, центральну посудину зі стилізованими колосками доповнюють із боків дзеркальні силуети півнів, за якими також є пучки колосків, подібні до центральних (рис. 2). Витинанка за розміщенням елементів, стилістикою та мотивами нагадує тематичні твори українських народних майстрів.

Важливо, що на одній із сюжетних витинанок львівської колекції спостерігаємо людські постаті, які в єврейському мистецтві зображувати заборонено. Загальна композиція тут вирішена традиційно: у нижній частині розташовано два короновані леви обабіч стилізованого підсвічника; у верхній, відділеній тонким лінійним елементом, закомпоновані дві дзеркальні чоловічі постаті із жердкою на плечах, на якій вони несуть велике символічне гроно винограду, за розмірами однакове з людськими фігурами. Дрібніші птахи, квіти, листя, різноманітні галузки гармонійно доповнюють центральні мотиви. Роботу можна сприймати як ілюстрацію до біблійних подій, коли посланці повернулися до війська з виноградом Біблія (Числа, гл. 12, 28).. На інших двох витинанках також використано традиційні для мізрахів композиції: пара папуг на дереві життя та пара биків (унизу) з парою левів (угорі) й символічним декором між ними та довкола.

У перші десятиліття після Другої світової війни майже припиняє своє існування вирізування з паперу в сім'ях єврейського населення.

Рис. 1. Рейзеле. Початок ХХ ст. Львів. Папір; витинання

Голокост знищив більшість його носіїв. Випадково збережені тогочасні рейзеле стали музейними раритетами, цінними експонатами колекціонерів предметів юдаїки. Це мистецтво серед єврейського населення помітно починає відроджуватися лише в останні десятиліття ХХ ст., з появою художників, які спеціалізуються на їх виготовленні. У єврейських паперових витинанках, створених в Україні наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., продовжена давня єврейська традиція вирізування. Так, жителька м. Вінниці Лариса Ерліх у витинанці «Шабатний підсвічник» (2003 р.) Ерліх Лариса Дмитрівна, Вінницький обласний краєзнавчий музей, інв. № НЖ 514., виготовленій до виставки «Всі ми діти твої, Україно», створила традиційний центральний мотив мінори з левами, що стоять на задніх лапах із боків під свічками та серед пишної рослинної орнаментики лінійного характеру.

Твори з паперу вирізує також київський художник Пінхас Фішель Пінхас (Павло) Фішель, киянин, 1971 р. н., закінчив Республіканську художню школу, Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури., дизайнер та ілюстратор книг (Художники, 2005). За допомогою авторської техніки він створює роботи з гофрованого картону, називає цей інноваційний прийом «паперовим рельєфом», у якому поєднує малювання, розрізування та подальше компонування зображень на зразок колажу. Серед таких робіт і тематичне панно «Молитва» (1999 р.), на якому таким способом сформовано поясні зображення двох зосереджених чоловіків. Художник виготовляє також традиційні мізрахи, кращі з яких прикрасили «Єврейський календар. Jewish Calendar. 2011-2012» для Євроазіатського Єврейського Конгресу (Еврейский, 2010). У виданні всі країни-учасниці представлено витинанками, з характерними ознаками, зокрема, Україну символізує робота із журавлями та квітами. Приклад демонструє перехід сакрального мистецтва у світське.

Спостерігаємо певні взаємовпливи між рейзеле і традиційними українськими паперовими оздобами, що прикрашали селянський інтер'єр: дзеркальна симетрія, центральний рослинний мотив на зразок дерева чи галузки, парні силуетні зображення тощо. Водночас помітні значні художні відмінності у вирішенні композицій, в основних мотивах, колористиці, авторських трактуваннях. Важливим постає сам факт використання аналогічної техніки у виготовленні творів відмінної стилістики, пов'язаної з етнічною належністю майстрів. Мистецьке середовище України у своїй структурі завжди мало різні за походженням складники, «що дозволяє говорити про культурний плюралізм, культурну різноманітність, а отже - етнокультурну гетерогенність» (Боряк, 2014: 109).

Серед кримськотатарського населення України з кінця ХІХ - початку ХХ ст. також були поширені декоративні вирізки з паперу й картону, так звані «ойма». Це був допоміжний вид народної творчості, паперові вирізки використовували як трафарети для подальшого виготовлення гаптованих виробів. Зокрема, у 1920-1930-х рр. основними регіонами, у яких часто використовували «ойма», були Бахчисарайський, Ялтинський і Євпаторійський. На них виник особливий попит у швацьких і ткацьких артілях, що тоді з'являлися повсюдно. Майстрам надходили «ойма», зроблені жінками-татарками та їхніми доньками з різних сіл Криму.

Вирізки виконували не лише для використання їх у вишивці, але й для експонування на виставках орнаментальної народної творчості (Акчуріна-Муфтієва, 2005: 106). Про це свідчать численні музейні колекції, у яких збереглися навіть кілька імен тогочасних майстринь, зокрема Фатьми Абдураманової (Ялта) та її вихованки Мер'єм Арифової-Асанової, Сальгє Меметової та її доньки Емінє (Бахчисарай). Особливо плідно працювала гаптувальниця, ткаля, художниця-орнаменталістка й інструктор вишивки в місцевій артілі «Ескі орьнек», в Євпаторії, Адавіє Ефендієва Адавіє Афендієва (1877-1944), померла під час депортації під Самаркандом. (Басиров, 2010: 270). Її роботи в 1935 р. були експоновані в Москві на виставці народного мистецтва татар і караїмів Криму, згодом - на інших виставках усесоюзного рівня. У 1930-1937 рр. А. Ефендієва створила понад півтисячі орнаментальних композицій, якими користувалися всі артілі Криму, за її зразками виробляли експортну продукцію.

Серед різних груп «ойма» поширені окремі односкладові рослинні композиції: різні форми на зразок дерева чи «вазона», квіткові кущі, галузки тощо (симетричні, рідко однобічні); другу групу становлять орнаментальні розети (2, 4, 8 рапортів), третю - квадратні чи прямокутні форми (4, 8 рапортів). Значно рідше трапляються твори, виконані з паперу, складеного перед цим на зразок «гармонії». Зазвичай усі вони створені шляхом видалення тла з обраного шматка паперу, іноді спостерігається зворотний ефект, коли видалено зображення й залишено паперове тло. Композиційні схеми, згідно з релігією мусульман, сформовані з рослинних елементів та неживих предметів. Художньою особливістю більшості «ойма» є реальні й узагальнені образи рослинної природи, закомпоновані за різними співвідношеннями, гармонійно поєднані в подібних чи контрастних формах квітів, галузок, листків тощо. Кримськотатарським паперовим оздобам притаманні дзеркальна симетрія, умовність масштабів, ажурність і силуетність узагальнених зображень, поєднання різних національних мотивів. Останніми роками вирізування «ойма» продовжують професійні художники. У наш час їх виготовляють уже як сувеніри та твори на зразок станкових.

Одним із перших як подарункові листівки «ойма» почав вирізувати Рустем Скибін, головний художник керамічного виробничого підприємства «Тавріка» у Сімферополі (1996-2000 рр.), викладач у Бахчисарайській дитячій керамічній студії «Чельмекчилер» «Чельмекчилер» у перекладі із кримськотатарської - «гончарі»., який після 2013 р. проживає в Києві. Особливістю його творів із паперу є дотримання традиційних схем і мотивів тих зразків, оригінали яких (1930-х рр.) він вивчав у музеях Сімферополя та Москви. Використання усталеної орнаментики є виразною особливістю творчості майстра, що засвідчують його паперові роботи й вироби із глини (Чегусова, 2016: 399). Надзвичайно важливо, що Р. Скибін розширює можливості традиційного декору «ойма», сьогодні ними він ефектно прикрашає в різних інтер'єрах дзеркала, шибки вікон і дверей тощо (рис. 4).

Рис. 4. Р. Скибін. «Ойма». 2015 р. Сімферополь - Київ, Папір; витинання

паперовий вирізка кримськотатарський орнаментальний

1. Акчуріна-Муфтієва Н. «Ойма» - прорізний візерунок кримських татар. Східний світ / Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського. Київ, 2005. № 4. С. 105-113.

2. Басиров В. Ефендієва Адавіє. Енциклопедія сучасної України. Київ: Ін-т енциклопедичних досліджень НАНУ, 2010. Т. 9. С. 270-271.

3. Боряк О. Білорусько-українські етнокультурні взаємовпливи на просторі гомельсько-чернігівського пограниччя (за матеріалами поховальної обрядовості). Матеріали до української етнології: збірник наукових праць / НАНУ; ІМФЕ ім. М. Т Рильського. Київ, 2014. Вип. 13 (16). С. 108-120.

4. Еврейский календарь. Jewish Calendar. 2011-2012 (для Евроазиатского Еврейского Конгресса) / текст: Ирина Климова; рейзеле: Павел Фишель. Київ: Дух і літера, 2010. 20 с.

5. Зеленченко Т. Графический цикл «12 колен Израилевых». Заметки по еврейской истории. 2013. № 2 (161).

6. Канцедикас А. Еврейское народное искусство. Декоративное искусство СССР. Москва, 1989. № 2. С. 37-42.

7. Кауфман З. Краткий очерк истории еврейского искусства / Петрозаводская еврейская религиозная община. Федеративная еврейская национально-культурная автономия; отв. ред. Д. Цвибель. Петрозаводск: ПИН, 2012. 95 с.

8. Косицька З. Витинанки. Історія декоративного мистецтва України: у 5-ти т. / гол. ред. Г. Скрипник; НАНУ; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Київ, 2009. Т 3: Мистецтво ХІХ ст. С. 207-214.

9. Котляр Є. Пам'ятки єврейського мистецтва Кам'янеччини у виданнях школи Гагенмейстера: Пошуки і відкриття. Народознавчі зошити. Львів, 2014. Вип. 6 (120). С. 1474-1487.

10. Левкович Н. Образ храму в єврейському декоративно-ужитковому мистецтві Галичини XVIII - першої третини ХХ ст. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2015. № 3. С. 15-23.

11. Нариси з історії та культури євреїв України / упоряд. Л. Фінберг, В. Любченко. 3-є вид. Київ: Дух і літера, 2009. 440 с.

12. Стеблій Ф. Папірні Східної Галичини в добу мануфактури (кінець XVIII - перша пол. ХІХ ст.). Нескінченна подорож. Книга пам'яті Ореста Мацюка / Центральний державний історичний архів України у Львові; Укр. нац. комітет істориків. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. С. 39-46.

13. Художники видавництва «Дух і літера» (Григор'єв Іван, Григор'єва Галина, Єгиазарян Борис, Пастернак Ірина, Фішель Пінхас (Павло), Ходченко Олександр). Київ: Дух і літера, 2005. 50 с.

14. Чегусова З. Художня кераміка (1990-2010-ті рр.). Історія декоративного мистецтва України: у 5-ти т. / голов. ред. Г. Скрипник; НАНУ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Вид-во ІМФЕ, 2016. Т. 5: Мистецтво ХХ - початку ХХІ ст. С. 383-405.

15. Frankowski E. Wycinanki i ich prezeobrazenia. Lwow: Nakladem Towarzystwa Ludoznawczego, 1924. 49 s.

16. Golab M. Jewish paper - cut. Wycinanka zydowska. Krakow: HAGADA, 2006. 37 s.

17. Slownik terminologiczny sztuk pi^knych / pod redakcj^ Stefana Kozakiewicza. Warszawa: Panstwowe wydawnic- two nakowe, 1976. 523 s.

References

1. Akchurina-Muftijeva N.M. “Ojma” - proriznyj vizerunok krymsjkykh tatar [“Oyma” is a cut pattern of Crimean Tatars]. Skhidnyj svit - The World of the Orient. Kyiv, 2005, № 4, s. 105-113. [in Ukrainian].

2. Basyrov V.M. Efendieva Adavie. [Efendieva Adavie]. Encyklopedija Suchasnoi Ukrainy - Encyclopedia of Modern Urkaine. Kyiv: In-t encyklopedychnykh doslidzhen NANU, 2010. Vol. 9. S. 270-271. [in Ukrainian].

3. Borjak O. Bilorusko-ukrainski etnokulturni vzajemovplyvy na prostori ghomelsko-chernighivskogho poghranychchja (za materialamy pokhovalnoi obrjadovosti) [Belarusian-Ukrainian ethnocultural Interactions on the Territory of the Gomel- Chernihiv Border (According to the Funeral Rites)]. Materialy do ukrajinsjkoji etnologhiji - Materials on Ukrainian ethnology. Kyiv, 2014, № 13 (16), s. 108-120. [in Ukrainian].

4. Evrejskyj kalendar. Jewish Calendar [Jewish Calendar]. 2011-2012. Kyiv: Dukh i litera, [2010]. [20] s. [in Ukrainian].

5. Zelenchenko T. Ghrafycheskyj cykl “12 kolen Izrailevykh”. Zametky po evrejskoj istorii [Graphic Cycle of the 12 Tribes of Israel]. 2013, № 2 (161). [in Ukrainian].

6. Kancedikas A. Evrejskoe narodnoe iskusstvo [Ewish Folk Art]. Dekorativnoe iskusstvo SSSR [Decorative Art USSR]. Moskau, 1989, № 2, s. 37-42. [in Ukrainian].

7. Kaufman Z.S. Kratkyj ocherk istoriy evrejskogho iskusstva [A short Essay on the History of Jewish Art]. Petrozavodsk: PYN, 2012. 95 s. [in Russian].

8. Kosytska Z. Vytynanky [Paper-cutting art pieces] Istoriya dekoratyvnogo mystecztva Ukrainy: v 5 t. [The History of Ukrainian Decorative Art]: in 5 vol.]. Kyiv, 2009. Vol. 3. Mystectvo XIX st. [Art of the XIX century]. 205-214 pp. [in Ukrainian].

9. Kotljar Ye. Pamiatky jevrejsjkogho mystectva Kamanechchyny u vydannjakh shkoly Ghaghenmejstera: Poshuky i vidkryttja [On Jewish Artistic Monuments of Kamyanets District in publications of Hahenmeister School: Search and Discoveries]. The Ethnology Notebooks. Lviv, 2014, ed. 6 (120), s. 1474-1487. [in Ukrainian].

10. Levkovych N. Obraz khramu v jevrejskomu dekoratyvno-uzhytkovomu mystectvi Ghalychyny XVIII - pershoi tretyny XX st. [The image of a Temple in Jewish arts and crafts of Halychyna of the XVIII - the first third of the XX centuries]. Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi Akademii Dysainu i mysteztv - Bulletin of Kharkiv State Academy of Design and Arts. Kharkiv, 2015, № 3, s. 15-23. [in Ukrainian]. [in Ukrainian].

11. Narysy z istoriji ta kuljtury jevrejiv Ukrajiny. 3-e vyd. [Essays on the History and Culture of the Jews of Ukraine]. Kyiv: Dukh i litera, 2009. 440 s. [in Ukrainian].

12. Steblij F. Papirni Skhidnoji Ghalychyny v dobu manufaktury (kinec XVIII - persha pol. ХІХ st.) [Paper mills of Eastern Halychyna in the days of manufacture Halychyna (late XVIII^th to the first half of the XIX^th century. Neskinchenna podorozh. Knygha pam'jati Oresta Macjuka)]. Endless journey. A book in memory of Orest Matsyuk]. Lviv: Vydavnychyj centr LNU im. I. Franka, 2009. S. 39-46. [in Ukrainian].

13. Khudozhnyky vydavnyctva “Dukh i litera” [Artists of the publishing house “Spirit and Letter”]. Kyiv: Dukh i litera, 2005. 50 s. [in Ukrainian].

14. Chegusova Z. Khudozhnja keramika (1990-2010-ti roky). Istoriya dekoratyvnogo mystecztva Ukrainy. [Artistic Ceramics (1990-2010)]. The History of Ukrainian Decorative Art: in 5 vol . Kyiv: Publishing house IMFE, 2016. Vol. 5. Mystectvo XX - pochatku XXI st. [Art of the XX - early XXI century]. 383-404 pp. [in Ukrainian].

15. Frankowski E. Wycinanki i ich prezeobrazenia [Paper-cutting art pieces and their transformations]. Lwow: Nakladem Towarzystwa Ludoznawczego, 1924. 49 s. [in Ukrainian].

16. Golab M. Jewish paper - cut. Wycinanka zydowska. [Jewish paper-cutting art pieces]. Krakow: HAGADA, 2006. [37] s. [in Poland].

17. Slownik terminologiczny sztuk pi^knych [Terminological dictionary of fine arts]. Warszawa: Panstwowe wydawnictwo nakowe, 1976. 523 p. [in Poland].

Размещено на Allbest.ru