Почеркознавча експертиза рукописних пам’яток у науковій бібліотеці (за матеріалами експертних досліджень Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка)

Іл. 12. Поема «Тарасова ніч» Т.Г. Шевченка.

Список 1842 р. Фрагмент. ХДНБК

Експертне дослідження підписаних ім'ям Т Г Шевченка рукописів ХІХ ст з фондів ХДНБК було комплексним: обстеження матеріалів письма дозволило стверджувати, що деякі з цих рукописів створено за життя поета, в 1842-1850-х роках, зокрема рукопис поеми «Тарасова ніч» (1838), датований 2 січ ня 1842 р.

За результатами текстологічного аналізу було встановлено, що рукописи є списками поезій з першого видання «Кобзаря» (Санкт- Петербург, 1840), інших друкованих джерел і попередніх спис-автографи поета, вказують окремі варіанти і графічні особливості написання імені автора як «підпису».

При підготовці видання «Автографи діячів науки і культури на книгах із фондів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г Короленка» (Харків, 2008) нами було здійснено експертизу запису на обкладинці книги Д. І. Менделєєва Нефтяная промышленность в Северо-Американском штате Пенсильвании и на Кавказе (Санкт-Петербург, 1877), текст такий: Отъ Дмитрія Ивановича Менделеева. Мартъ 1888. Певні сумніви щодо належності напису авторові виникли відразу: не зовсім типовим для авторів другої половини XIX ст. є наведення в дарчому написі (якщо припускати, що це - саме інскрипт) не тільки свого імені і прізвища, але й по батькові. При порівнянні напису з факсиміле рукописів і підписів ученого 1880-х років [26, с. 636, 660] були виявлені численні розбіжності в написанні окремих літер і цифр, зокрема Д, М, т і цифр, що складають дату. Менделєєвський почерк незмінно демонструє достатньо індивідуалізовані графічні форми і взагалі є більш загостреним, іншого нахилу, з іншими динамічними характеристиками. Отже, мова йде не про дарчий напис автора, це - запис про його дарунок, можливо, Харківській громадській бібліотеці; особу виконувача запису не встановлено, однак є певні припущення, пов'язані з тим, що в лютому 1888 р. Д. І. Менделєєв нетривалий час перебував у Харкові [2, с. 10-11].

Наприкінці XIX - на початку ХХ ст. правління Харківської громадської бібліотеки (тепер - ХДНБК) регулярно зверталося у пресі та листах до відомих авторів із проханням надсилати свої книги. Численні науковці і літератори з усіх кінців Російської імперії відгукнулися на це прохання, хоча й не завжди підписували книги, які надсилали. Проведені у 2000-х роках експертні заходи дозволили дійти висновку, що частина лаконічних записів на кшталт Въ Харьковскую общественную библіотеку отъ автора на книгах початку ХХ ст. є не інскриптами, а записами, які фіксують, підтверджують факт авторського дарунку. Ці написи було виконано співробітниками бібліотеки, зокрема ідентифіковані записи, зроблені одним із її засновників і членом першого правління Миколою Федоровичем Сумцовим (1854-1922), видатним українським ученим-фольклористом, етнографом, літературознавцем, мистецтвознавцем, академіком Української Академії наук.

2018 року в загальних фондах ХДНБК було виявлено примірник майнцського нотного видання 1900-х років - оркестрової партитури опери Ріхарда Вагнера «Загибель богів» з ознаками приналежності до бібліотеки великого митця ХХ ст. українського походження Ігоря Стравинського (1882-1971) - власницьким написом: ИСтравинскій 1906 і екслібрисом-наліпкою на титулі.

Іл. 13. Власницький напис і екслібрис

І.Ф. Стравинського. ХДНБК

Іл. 14. Лист І. Ф. Стравинського до С. П. Дягілєва.

Результати проведених у ХДНБК експертиз авторських, власницьких та пам'ятних записів на творах мистецтва містять нові цінні дані, точні відомості або припущення щодо їх створення, датування, колекційної належності. Наприклад, 2016 р. від приватної особи надійшла заява з проханням про здійснення експертизи напису на звороті різьбленої гравюри за мотивами гравюри Альбрехта Дюрера «Різдво Марії» на частково обробленій шкірі розміром 127 х 92 мм. За інформацією заявника ця робота була досліджена експертом-мистецтвознавцем і віднесена ним до ХІХ ст. Однак графіка напису, виконаного скорописом з елементами каліграфії та характерними типовими ознаками письма, вказує на другу половину XVIII ст.

Наведемо текст цього короткого напису світло-коричневим чорнилом: Генералъ Порутчикъ Баронъ Фонъдицъ. Враховуючи орієнтовні хронологічні межі напису, встановлені за історичними особливостями почерку (хімічний аналіз чорнила не проводився, однак у даному випадку навряд чи є необхідним), ідеться про барона Томаса Юстуса фон Діца (на російській службі - Томаса / Фому Григоровича; рік народження невідомий, помер у 1771 р.). За архівними та друкованими джерелами відомо, що він розпочав службу в російській армії в 1733 р., генерал-поручик з березня 1763 р. Учасник Семилітньої війни, санкт-петербурзький віце- губернатор у 1762-1764 рр., член Військової колегії в 1764-1771 рр. За вірою - лютеранин, патрон Кірки Святої Катерини в Санкт-Петербурзі.

Питання щодо автографічності напису, тобто належності його генерал-поручику барону Томасу фон Діцу, залишається гіпотезою, адже експерт був обмежений указаним заявником терміном, а це питання може бути вирішено шляхом проведення ПЕ, основним порівняльним матеріалом для якої стали б оригінали або факсиміле підписів цієї історичної особи під документами (зберігаються в державних архівах РФ). Зауважимо, що в публікаціях актів Військової колегії його підписи наведені з такою ж повнотою і послідовністю елементів, як у написі - об'єкті експертизи. Таким чином, можна припускати, що вказаний напис є автографічним, зробленим у 1763-1771 рр., а саме власницьким або навіть авторським написом барона Томаса фон Діца (тобто автографом-підписом автора гравюри), однак аналогічне категоричне ствердження потребує розширення доказової бази (зокрема й даних про його художню діяльність, якщо така була) та подальшої аргументації.

Фальсифіковані (цілком підроблені) записи і підписи історичних особистостей, видатних письменників та вчених, у тому числі на книгах, що інколи потрапляють в антикварні магазини і на аукціони, найчастіше виготовлені шляхом перетиснення (використовується копірувальний папір) і подальшого наведення графіки запису-оригіналу або факсиміле. Почерковий оригінал формально може бути відтворений з максимальною точністю, але при обстеженні об'єкта за допомогою лупи або мікроскопа, інших технічних засобів виявляються ознаки перетиснення, копірки.

Іл. 15. Поліграфічна копія фото Айседори Дункан з факсиміле автографа. Початок ХХ ст. ХДНБК

У колекції фотопортретів видатних діячів мистецтва ХХ ст. з їхніми автографами (надійшла до ХДНБК від О. В. Горілого в 2014 р.), поряд з унікальними автографами-оригіналами (наприклад, дарчим написом і автографом невідомої поетичної мініатюри Олександра Вертинського), є також факсиміле автографів митців. До оригіналів спочатку було віднесено й дарчий напис видатної американської танцівниці Айседори Дункан, таким його вважав і власник колекції [36, c. 10]. Однак, як з'ясувалося, це - високоякісне факсиміле автографа на тиражованій на початку ХХ ст. копії фотопортрета, з ознаками часткової підробки «під оригінал»: з метою імітації реального процесу написання тексту і слідів натиску знаряддя письма фальсифікатором прорізані і дещо продовжені деякі з ліній факсиміле, однак не всі вони повністю збігаються із зображенням (Іл. 15). Цікаво, що один із примірників цієї поліграфічної копії, вставлений у золочену рамку, у 2013 р. продавався як «фото Айседори Дункан з автографом» в антикварному магазині в Санкт-Петербурзі (РФ).

Наукова новизна. У статті вперше запропоновано й обґрунтовано концептуальний підхід до заходів з почеркознавчої експертизи рукописних пам'яток як специфічного різновиду наукової діяльності й менеджменту в науковій бібліотеці. Введено до наукового обігу інформацію про заходи з почеркознавчої експертизи унікальних документних пам'яток у Харківській ДНБ імені В. Г. Короленка.

Висновки

Історичне почеркознавство, об'єктами якого є почерки в рукописних пам'ятках і рукописних складових документних та інших пам'яток культури, визначено у статті як розділ почеркознавства і розділ палеографії, тісно пов'язаний з основними розділами цієї спеціальної історичної дисципліни. Індивідуальні ознаки почерків досліджуються в контексті історичних типів і видів письма, інших палеографічних даних, але в межах завдань почеркознавчої експертизи, і відповідно головною метою експерта є встановлення виконавця історичного рукописного матеріалу. Специфікою історико-почеркознавчого дослідження є спрямованість на виявлення, поряд із індивідуальними особливостями почерків, впливу на них історичних типів і видів письма (наприклад, півуставу та скоропису різних видів і підвидів, різновидів письма на кириличній основі ХІХ ст. різних станів), встановлення характеру такої взаємодії й особливостей графічних трансформацій, ступеня нівелювання індивідуальних почеркових рис, у зв'язку з чим виявлення останніх є значною мірою ускладненим (цю специфіку враховано в наведеній у статті методиці історико-почеркознавчої експертизи). Однак домінування історичного виду письма в почерках не призводить до повної втрати індивідуальних рис, які простежуються, наприклад, у збережених автографічних кириличних рукописах українських, білоруських та російських письменників і церковних діячів XVI-XVIII ст.

Почеркознавча експертиза рукописних матеріалів проводиться в науковій бібліотеці, а також в архіві та музеї, у випадках, коли виникає проблемна ситуація, стає необхідним з'ясувати, чи є почерковий об'єкт автографом або створеним від імені чи під іменем конкретної особи, тобто копією, виконаною іншою особою/особами, зокрема імітаційною рукописною копією (музейний, колекційний муляж, фальсифікат). Здійснюється почеркознавча експертиза як окремий захід або при проведенні експертизи цінності фондового документа або такого, що пропонується для включення до фондової колекції, або документа, що підлягає державній експертизі культурних цінностей, або документа, що надійшов на експертизу - без статусу державної - з іншої установи, від приватної особи - його власника (частина перелічених заходів належить до платних послуг установи, де проводиться експертиза).

Результати почеркознавчої експертизи рукописних пам'яток можуть бути визначальними при встановленні ступеня їх наукової, історико-культурної цінності, підґрунтям для подальшого наукового розкриття бібліотечних пам'яткових колекцій та зібрань.

Основні положення статті проілюстровані конкретними прикладами з досвіду експертної роботи Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка, зокрема розглянуто матеріали почеркознавчої експертизи, об'єктами якої були архівні документи XIX - початку XX ст., рукописні провенієнції у примірниках видань XVI-XIX ст.

Список використаних джерел

1. Автографи видатних митців у зібраннях Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г Короленка: колекція О. Л. Сарани: факс., біобібліогр. матеріали / упоряд. І. Я. Лосієвський. Харків : ХЧМГУ, 2011. 159 с.

2. Автографи діячів науки і культури на книгах із фондів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка: тексти, факс., біобібліогр. матеріали / упоряд. І. Я. Лосієвський. Харків : ХЧМГУ, 2008. 324 с.

3. Автографи українських і російських письменників: анотов. покажч. / уклав П. Г. Баб'як; Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника АН УРСР. Львів, 1976. 206 с.

4. Автографы художников // Государственная Третьяковская галерея. Живопись XVIII-XX века (до 1917 года): кат. Москва : Изобразительное искусство, 1984. С.623-719.

5. Видання з автографами українських діячів науки і культури: кат. колекції Нац. іст. б-ки України / Нац. іст. б-ка України; уклад. Н. Горська. Вип. 1. Київ : Вініченко, 2018. 415 с.

6. Дениско Л. М. Автографи на книгах із колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: кат. Київ : НБУВ, 2007. 134 с.

7. Документы и материалы по истории Московского университета второй половины XVIII века. Москва : МГУ, 1962. Т 2. 355 с., [8] л. ил.

8. Дубровский А. В. Стихотворная псевдопушкиниана : исслед. текстов, приписываемых А. С. Пушкину: дис. ... канд. филол. наук. Санкт-Петербург, 2007. 184 с. URL: https://www.dissercat.com/content/stikhotvomaya- psevdopushkiniana-issledovanie-tekstov-pripisyvaemykh-pushkinu (дата звернення 11.01.2022).

9. Жижина М. В. Судебно-почерковедческая экспертиза документов / под ред. Е. П. Ищенко. Москва : Юрлитинформ, 2006. 170 с.

10. Калашникова О. Л. Ідентифікація та вартісна оцінка культурних цінностей: навч. посіб. Київ : Вища шк., 2006. 287 с.

11. Кибальник С. А. Две записки А. И. Тургенева к Н. И. Гнедичу // Временник Пушкинской комиссии. Ленинград, 1986. Вып. 20. С. 191-196.

12. Книга з автографом: з фонду Миргород. міськ. публ. б-ки ім. Д. Гурамішвілі: біобібліогр. покажч. Полтава : Оріяна, 2011. 44 с.

13. Книга з автографом: з фондів Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки: кат. / уклад. М. Б. Бадида, О. А. Канюка, І. Р Фофлак. Ужгород : В. Падяк, 2009. 99 с.

14. Книги з автографами у фондах Одеської державної наукової бібліотеки

ім. М. Горького: зб. М. Г Крейна: кат. / упоряд. І. Е. Рікун. Одеса : Ред.-

вид. від. ОДНЕ, 2000. 60 с.

15. Книги з автографами у фондах Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького: зб. М. Ф. Комарова: кат. / уклад. Л. В. Арюпіна, Г Д. Зленко. Одеса : Ред.-вид. від. ОДНЕ, 1996. 43 с.

16. Коваль Т В. Фонд автографів Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: історія формування, дослідження, використання // Рукописна та книжкова спадщина України: археогр. дослідж. унікальних арх. та бібл. фондів. 2019. Вип. 24. С. 55-66. https://doi. org/10.15407/rksu.24.055

17. Лацис А. Не пушкинская, но загадка // Вопросы литературы. 1984.

№ 10.С. 186-191.

18. Лосиевский И. Я. Библиотека Мелетия Смотрицкого // Памятники культуры: новые открытия. Письменность. Искусство. Археология : ежегодник 1984 / АН СССР. Ленинград : Наука, 1986. С. 87-96.

19. Лосиевский И. Я. Экспертиза ценности документарных памятников в научной библиотеке, архиве, музее: актуальные вопросы теории и практики // Научные и технические библиотеки. 2021. № 4. С. 93-116. https:// doi.org/10.33186/1027-3689-2021-4-93-116

20. Лосієвський І. Я. Автографи у бібліотечних фондах: актуальні питання теорії та практики колекціонування // Вісник Книжкової палати. 2016. № 1. С. 42-48.

21. Лосієвський І. Я. Автографічні пам'ятки у фондах наукової бібліотеки // Зб. наук. пр. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г Короленка. Харків, 2016. Вип. 8. С. 52-73.

22. Лосієвський І. Я. Еібліотека Мелетія Смотрицького // Київська старовина. 1992. № 5. С. 59-65.

23. Манцветова А. И., Орлова В. Ф., Славуцкая И. А. Теоретические (естественнонаучные) основы судебного почерковедения. 2-е изд. Москва : Наука, 2006. 442 с.

24. Маркман Н. В. Книги з бібліотеки Стефана Яворського у фондах Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка // Наукові праці НЕУВ. 2003. Вип. 10. С. 181-187.

25. Меленевська З. С., Шаботенко А. І., Шведова О. В. Зразки висновків експерта з вирішення почеркознавчих задач: метод. посіб. Київ : КНТ, 2009. 96 с.

26. Менделеев Д. И. Сочинения. Ленинград ; Москва : Акад. наук СССР, 1948. Т 8. 664 с.

27. Мицько І. З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576-1636). Київ : Наук. думка, 1990. 192 с.

28. Мяскова Т Є. Провенієнції на книгах з історико-культурного фонду «Віленська медико-хірургічна академія» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як джерело з вивчення історії формування фонду наукової бібліотеки академії // Рукописна та книжкова спадщина України: археогр. дослідж. унікальних арх. та бібл. фондів. 2016. Вип. 20. С. 175-190. https://doi.org/10.15407/rksu.20.175

29. Опис автографів українських письменників : (ХІХ - початок ХХ ст.) / Держ. публ. б-ка УРСР; склали А. Г Адаменко [та ін.]. Київ : Акад. наук Укр. РСР, 1959. 215 с.

30. Орлова В. Ф. Теория судебно-почерковедческой идентификации. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : ЭКОМ Паблишерз, 2011. 428 с.

31. Подписи и монограммы художников Украины: справ.: в 2 т / под. общ. ред. Б. В. Гринёва, О. И. Денисенко. 2-е изд., расш. и доп. Харьков, 2007.

32. Почеркознавча експертиза // Експертизи у кримінальному провадженні: наук.-практ. посібник / за заг. ред. А. В. Столітнього. Київ : Норма права, 2020. С. 42-48.

33. Сидорчук Т. М. Автографи українських письменників у бібліотечній та архівній колекціях наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія» // Бібліотечний вісник. 2015. № 4. С. 23-28.

34. Судиловская Е. В. Разгадываем почерк. Графология (+CD с программой). Санкт-Петербург : Питер, 2008. 160 с.

35. Судово-почеркознавча експертиза: навч.-метод. посіб.: в 2 ч. / заг. ред. І.П. Красюк; Держ. н.-д. експертно-криміналіст. центр, Київ. нац. ун-т внутр. справ. Київ : Укр. центр духовної культури, 2007. 280 с.

36. Фотопортрети та автографи діячів мистецтва ХХ ст. з колекції поштових листівок та фотодокументів професора О. В. Горілого / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г Короленка; уклад.: О. Я. Ісаєнко, К. В. Бондар; під ред. І. Я. Лосієвського. Харків : ХЧМГУ, 2014. 24 с.

37. Шекера І. С. Провенієнції на книгах з бібліотеки П. П. Кудрявцева у складі колекції Бібліотеки Київської духовної академії як одне із джерел для визначення шляхів поповнення академічної книгозбірні // Рукописна та книжкова спадщина України: археогр. дослідж. унікальних арх. та бібл. фондів. 2018. Вип. 22. С. 239-259. https://doi.org/10.15407/ rksu.22.239

38. Щербаковський М. Г Почеркознавча експертиза // Щербаковський М. Г Призначення та провадження судових експертиз. Харків : Фактор, 2011. С. 278-281.

39. Filimonov I. Собственноручное письмо Игоря Стравинского, адресованное Сержу Дягилеву. 11 февраля 1922. URL: https://www.litfUnd.ru/ auction/191/133 (дата звернення 17.01.2022).

40. Litera scripta manet : кат. автографів на кн. від. рідкіс. вид. Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва / Т Р. Кароєва, О. В. Сафронова, Л. Б. Сеник. Вінниця : Рогальська І. О., 2016. 87 с.

Размещено на Allbest.ru