"Театр руху": особливості нідерландської мімічної культури
Специфіка нідерландської мімічної культури другої половини ХХ ст. Аналіз діяльності "Театру руху" під керівництвом Ф. Фогельса. Передумови формування мім-театру. Аналіз діяльності провідних нідерландських мімів в контексті специфіки мімічної культури.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.04.2023 |
| Размер файла | 25,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
«ТЕАТР РУХУ»: ОСОБЛИВОСТІ НІДЕРЛАНДСЬКОЇ МІМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Сварник Богдан Вячеславович
Викладач,
Київський національний університет культури і мистецтв
Анотація
Мета статті -- виявити специфіку нідерландської мімічної культури другої половини ХХ ст. на основі аналізу діяльності «Театру руху» під керівництвом Ф. Фогельса. Методологія дослідження. Застосовано історико-культурний метод і метод системного аналізу та синтезу (для вивчення особливостей розвитку мімічної культури в Нідерландах); порівняльно-історичний метод (для здійснення порівняльного аналізу художньо-естетичних засад пантоміми Е. Декру та мімічної культури Ф. Фогельса); метод біографічної реконструкції (для відтворення фрагментів творчих біографій представників нідерландської мімічної культури Я. Бронка, У. Спура та Ф. Фогельса); жанрово-типологічний метод (для виявлення особливостей постановок «Театру руху») та метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків дослідження). Наукова новизна. Досліджено передумови формування мім-театру в Нідерландах; проаналізовано діяльність провідних нідерландських мімів в контексті специфіки національної мімічної культури; розглянуто діяльність театральної групи та школи «Театру руху»; теоретизовано художньо-естетичні засади мім-театру за Ф. Фогельсом. Висновки. Постановки нідерландського «Театру руху» здійснили великий вплив на зміну сприйняття мімічної культури в багатьох європейських країнах, розширивши творчі обрії теоретико-практичного спадку Е. Декру. Вистави театральної групи репрезентували глядачам можливості, що з'являються внаслідок підриву кордонів між театром та іншими видами мистецтва. «Театр руху» став унікальним міждисциплінарним явищем, що посприяв неоднозначному перетину театру з іншими мистецтвами для створення гібридних засобів естетичної тілесної передачі повідомлень. Концепція Ф. Фогельса заклала основи сучасного мім-театру, в якому мім не стільки актор, який володіє віртуозною технікою руху, скільки мімеограф -- автор і режисер власної вистави, всі елементи якої виникають в процесі імпровізації.
Ключові слова: мім-театр; «Театр руху»; Ф. Фогельс; нідерландська мімічна культура
Вступ. Зміни характеру та змісту видовищної комунікації, трансформаційні процеси соціокультурного простору, тенденції світової театральної культури, спрямовані на розмивання і порушення видових та жанрових кордонів актуалізують науковий інтерес до питань, пов'язаних з історією та теорією європейської театральної культури. Зокрема, увагу привертає нідерландська мімічна культура другої половини ХХ ст., в якій акцент було зроблено на використанні тіла для побудови абстрактного життя, а не його репрезентації. Мімізована абстракція життя відтак розглядалася як явище, що відбувається безпосередньо в момент виконання і не має «життя» поза ним. Цей підхід посприяв значній активізації інтересу до міму.
Особливості діяльності нідерландського мім-театру, провідні майстри якого здійснили неабиякий вплив на розвиток європейської мімічної культури загалом та мім-театру зокрема, і досі лишаються недостатньо вивченими сучасними науковцями.
Історіографічний аналіз засвідчує, що здебільшого означена проблематика отримала висвітлення у культурологічних працях закордонних науковців, зокрема Р Бродбента (Broadbent, 1964) «Історія пантоміми» («A History of Pantomime»), Х. Дугласа (Douglas, 1964) «Пантоміма: мовчазний театр» («Pantomime: the Silent Theater»), К. Топфера (Toepfer, 2017) «Пантоміма: історія та метаморфози театральної ідеології» («Pantomime: The History and Metamorphosis of a Theatrical Ideology») та ін., у яких розглянуто окремі аспекти розвитку культури пантоміми; проаналізовано періоди її розвитку в контексті взаємодії з театром; здійснено спробу виявити специфіку взаємовпливів світових змін соціокультурного простору в процесі активізації новаторських розробок теоретичних засад та практичних набутків мистецтва пантоміми; досліджено культурологічний потенціал європейських шкіл, аматорських та професійних колективів пантоміми. Предметом окремого дослідження нідерландська мімічна культура стала у праці М. де Лангена (Langen, 2017) «Нідерландська пантоміма як спосіб мислення в театральній практиці» («Mime denken: Nederlandse mime als manier van denken in en door de theater praktijk»), проте особливості діяльності «Театру руху» Ф. Фогельса лишаються недостатньо висвітленими.
Мета статті
Мета статті -- виявити специфіку нідерландської мімічної культури другої половини ХХ ст. на основі аналізу діяльності «Театру руху» під керівництвом Ф. Фогельса. Наукова новизна полягає в дослідженні передумов формування мім-театру в Нідерландах, аналізі діяльності провідних нідерландських мімів в контексті специфіки національної мімічної культури; розгляді діяльності театральної групи та школи «Театру руху»; теоретизації художньо-естетичних засад мім-театру за Ф. Фогельсом.
Виклад матеріалу дослідження. 1952 року Я. Бронк (учень М. Марсо) заснував Нідерландський інститут пантоміми, що розігрував комічні сцени в стилі М. Марсо. Невдовзі до Інституту приєдналися Ф. Фогельс, Р ван Рейн та У. Спур, учні Е. Декру, які надзвичайно емоційно сприйняли його концепцію про «нульовий» та «нейтральний» стан, теоретичну «наготу», в якій тіло вже не означає людину або особистість, а стає символом людства, як пояснив Е. Декру: «Коли я бачу, як тіло підіймається вгору, я відчуваю, ніби це людство, яке підіймається» (Langen, 2017, pp. 47-48). «Нульова» концепція підкреслювала тулуб як головне джерело семантичної цінності в тілі, знижуючи цінність кисті, рук та обличчя, які занадто легко обіцяють, приховують та брешуть (Langen, 2017, p. 53). Ця відмінність нібито відокремила мім від пантоміми та посилила цілісність нерухомості, в якій можна було зробити видимим «рух думки». 1956 року Нідерландський інститут пантоміми випустив твір «Rood zien», розроблений Я. Бронком, в якому виконавці використовували свої тіла, не надто користуючись руками, для створення більшого абстрактного образу.
На думку Я. Бейарта (Baart, 1982), ця подія ознаменувала «відмову від пантоміми Інститутом пантоміми та відкриття нідерландської естетики міма, протилежної пантомімі» (p. 18). Р ван Рейн незабаром покинув Інститут, щоб реалізувати численні можливості в індустрії розваг (ревю, фільм), насамперед клоун-пантоміму, і 1967 року заснував Театр пантоміми «Карусель», в якому розробив комічного персонажа Маннетьє Маккуса, наголосивши, що його не цікавить «абстрактний мім» (Jobse, 2001, p. 11). У. Спур, який походив з музично-театральної родини і сам був віолістом, відійшов від ідеї Е. Декру про тіло як символ і від тіла як інструмента, що створює «музику для очей», що, однак, означало вироблення абсурдистського образу тіла. Його творчість посприяла поширенню груп мімів в Нідерландах. Деякі з них не працювали виключно в мімі, проте ставилися до тіла як до абстрактної форми, що не потребує наративу або персонажа для того, щоб надати сенс.
Міми У. Спура засвідчили, що тіло «думає» через рухи, наприклад, рух маятника в постановці для трьох осіб «Рожевий метроном» (1968), в якій показано варіації і повороти швидкості, ритму, жорсткості, положення тіла та просторових відносин; постановці «Мистецтво фуги» (1968), в якому увага була сконцентрована довкола акту ініціювання руху з «нейтральної» позиції нерухомості. Відповідно до його бачення, завдання міму полягало в тому, щоб показати дивність будь-якого людського руху, що було посилено в постановці «Bug Counterpoint» завдяки майстерній імітації рухів комах. На відміну від Е. Декру, У. Спур надавав перевагу дослідженню відношення тіла до об'єкта, зокрема у постановці «Картонна колона Кенон» (1968), в якій три виконавці у трьох великих картонних колонах відкривали люки, пускаючи різні об'єкти, наприклад, бананове лушпиння, дим, гайкові ключі та ін., а потім поступово «виривалися з упаковки». Цією естетикою мім розкривав «універсальну» гумористичну, але не клоунську, абсурдність людства (Toepfer, 2017, p. 85). Ідеї У. Спура про «мімомислення» призвели до осмислення тіла як інструмента.
Нідерландська концепція «театру руху» виникла у відповідь на теоретизацію абсурдистського міма У. Спура, згідно з якою контекст у постановці був відсутній -- вона могла відбутися де завгодно, не порушуючи «нульової» основи універсального «мімомислення».
«Театр руху» було створено в Нідерландах 1965 року завдяки виставам театральної групи «Bewegingstheater», засновником якої був Ф. Фогельс (учень У. Спура, Я. Бронка та Е. Декру). Як і У. Спур, Ф. Фогельс сприйняв концепцію тіла Е. Декру як «нульового» стану буття, проте ніколи не думав про тіло як про символ чогось іншого, окрім безпосередньо самого тіла: нульовий стан був тілом, вільним від будь-якої особистості і будь-якого мотиву дії чи руху (Langen, 2017, p. 120). Ф. Фогельс розробив навчальну програму, до якої окрім мім-техніки та форм мім-рухів, поруч з елементами драми було залучено танець модерн та йогу, а з метою кращого визначення мім-театром власних меж -- теорія танцю та драми.
Кожен рух або дія -- це процес повернення тіла до нульового стану нерухомості, поняття, подібне до римської пантомімічної ідеї переходу від однієї пози до іншої. Таке ставлення до руху тіла дозволяє міму надихатися тілесними зображеннями в живописі чи скульптурі. Йдеться не про копіювання візуальних зображень; скоріше візуальні образи прояснили зв'язок між рухом / нерухомістю та контекстом: рух -- це відповідь на певний контекст, простір, фізичне середовище, що, звичайно, може включати інші тіла.
У. Спур сприймав мімічний рух як думку, що виходить з тіла, щоб створити тілесну «музику», Ф. Фогельс розглядав рух як думку, стимульовану зовні певним місцем: мім був фізичною реакцією на унікальний фізичний простір і з'ясовував відношення тіла до простору.
Разом зі скульптором і муралістом А. Гамельбергом Ф. Фогельс створив «Театр руху» 1965 року в Амстердамі як школу мімів, проте він не стільки цікавився процесом удосконалення руху чи відкриттям ідеального руху, скільки виявленням рухів, які можна уявити лише стосовно певного моменту у конкретному просторі. На відміну від багатьох викладачів мімів, включно з Е. Декру, Ф. Фогельс не акцентував на вправах та застосуванні суворої техніки; він дотримувався більш «відкритого» та інтелектуального процесу включення впливів інших мистецтв (Langen, 2017, pp. 134-135).
Термін «театр руху» виник, тому що Ф. Фогельс не був остаточно впевнений, що займається пантомімою в загальноприйнятому розумінні, і хоча він ніколи не відмовлявся від терміна «пантоміма», потребував інший, щоб відрізняти власне уявлення про пантоміму від надзвичайно детермінованого суспільного і педагогічного образу.
Так, 1968 року компанія привернула увагу постановкою «Bossche Bollen» в одній з церков Амстердама, в якій імітувалася дія, зображена на монументальній картині «Сад земних насолод» (приблизно 1495-1505 рр.) нідерландського художника доби пізнього Середньовіччя Ієроніма Босха. У виставі брали участь одинадцять виконавців: сім чоловіків та чотири жінки -- вдягнуті в білі трикотажні панчохи, вони взаємодіяли одне з одним на порожній сцені, оточені глядачами, а перехресне освітлення, що було розміщено близько до підлоги, дозволяло їм кидати довгі тіні. Постановку, відповідно до символічного поділу триптиху автором, який «у створеній ним символічній панорамі поєднав християнські алегорії з алхімічними та езотеричними символами» (Дзери, 2004, с. 45) (Рай, Сад насолоди та Музичне Пекло) поділено на три частини.
Виконавці постійно утворювали нові конфігурації: дуети, тріо, квартети, а іноді й більш численні групи; імпульсивно мчали сценою, утворюючи нові зв'язки. Одним із яскравих моментів постановки є сцена, в якій учасники ансамблю перекочують одну по одній десятки куль і виконують пластичні дії попри те, що зі стелі також падають десятки маленьких куль.
Вистава руйнує здатність глядача «утримувати» простір або тіла за допомогою зору, а її унікальність полягає в тому, що жодна дія не поставлена -- виконавці імпровізують у просторі, який створює загальну логіку і наповнює їх тіла ідеєю доступу до інших тіл як провідного мотиву дії.
Вистава «М'яч Босха» стала першою зі 126 вистав театру «Bewegingstheater», постановки яких здійснювали у різноманітних великих приміщеннях, призначених для інших цілей (церкви, металургійні заводи, суднобудівні заводи, музеї, ратуші, середньовічні замки, школа верхової їзди, занедбані склади, міські площі, урядові будівлі, фоє університетів, дах Рейксмузею та ін.). Специфікою підходу Ф. Фогельса було те, що він не інтегрував вистави у простір, а будував їх на основі унікальних властивостей просторів. Вистави ставали дедалі складнішими завдяки поєднанню вишуканого світлового дизайну, саундтреків авангардної музики, цікавого в архітектурі реквізиту та стилізованих костюмів.
1975 року Ф. Фогельс заснував іншу мімічну трупу «Griftheater», яка працювала в більш традиційних театральних просторах, але будувала постановки з незвичними в архітектурному плані декораціями та реквізитом. Зазвичай вони були побудовані аналогічно виставі «М'ячі Босха» -- на імітації тілесних стосунків, зображених у творах таких модерністів, як Ман Рей та Макс Ернст, що дозволяло виконавцям взаємодіями в сюрреалістичних просторах. Так, у виставі «Op de rand van een vrouw», постановку якої Ф. Фогельс здійснив 1993 року, наявні тілесні тропи «доступу» та інтерактивні патерни. На початку 2000-х рр. вистави «Griftheater» будувалися на засадах «пейзажного театру» -- постановки були своєрідною відповіддю на конкретні географічні або «архітектурні» особливості, надані природою.
Висновки. Постановки нідерландського «Театру руху» здійснили великий вплив на зміну сприйняття мімічної культури в багатьох європейських країнах, розширивши творчі обрії теоретико-практичного спадку Е. Декру. Вистави театральної групи репрезентували глядачам можливості, що з'являються внаслідок підриву кордонів між театром та іншими видами мистецтва. «Театр руху» став унікальним міждисциплінарним явищем, посприяв неоднозначному перетину театру з іншими мистецтвами для створення гібридних засобів естетичної тілесної передачі повідомлень, які вимагали нового термінологічного осмислення.
«Театр руху» виник під час глибокого невдоволення загальноприйнятими інституціоналізованими театральними організаціями, у період різноманітних експериментів у галузі тілесного перформансу, таких як заходи міжнародного мистецького руху Флуксус, віденський акціонізм, інсталяція, хепенінги та «кінетичний театр» візуальної вистави К. Шнееманн. Унікальність художньо-естетичного підходу театральної групи полягала в позиціюванні мімічної культури як основи для серйозної реорганізації інституціональних ресурсів виконавського мистецтва в суспільстві.
Концепція Ф. Фогельса заклала основи сучасного мім-театру, в якому мім не стільки актор, який володіє віртуозною технікою руху, скільки мімеограф -- автор і режисер власної вистави, всі елементи якої виникають в процесі імпровізації.
нідерландська мімічна культура театр фогельс
Список використаних джерел
Дзери, Ф. (2004). Босх. Сад земных наслаждений. Белый город.
Baart, J. (1982). Mime in Nederland. Meulenhoff Informatief.
Broadbent, R. J. (1964). A History of Pantomime. Benjamin Blom.
Douglas, H. (1964). Pantomime: the Silent Theater. Atheneum.
Jobse, J.-M. (2001, 12 maart). Een bijzonder mens moet het zijn geweest. De Verdieping Trouw, 11.
Langen, M. De. (2017). Mime denken: Nederlandse mime als manier van denken in en door de theaterpraktijk [Doctoral Dissertation, Universiteit Utrecht].
Toepfer, K. (2017). Pantomime: The History and Metamorphosis of a Theatrical Ideology. Vosuri Media.
MOVEMENT THEATRE: FEATURES OF THE DUTCH MIME CULTURE
Bohdan Svarnyk
Lecturer,
Kyiv National University of Culture and Arts, Kyiv, Ukraine
Abstract
The purpose of the article is to describe the features of the Dutch mime culture of the second half of the 20th century based on the analysis of the activities of the Movement Theatre under the direction of F Vogels. Research methodology. The author of the article applies the historical and cultural method and the method of system analysis and synthesis to study the peculiarities of the development of mime culture in the Netherlands; the comparative and historical method to carry out a comparative analysis of the artistic and aesthetic principles of pantomime by E. Decroux and the mime culture of F. Vogels; the method of biographical reconstruction to reproduce fragments of creative biographies of representatives of the Dutch mime culture J. Bronk, W. Spoor and F. Vogels; the genre and typological method to identify the features of the performances of the Movement Theatre and the method of theoretical generalisation to sum up the results of the study. Scientific novelty. The preconditions for the formation of a mime theatre in the Netherlands have been investigated; the activities of the leading Dutch mimes in the context of the national mime culture have been analysed; the activity of the theatre group and school Movement Theatre has been considered; the artistic and aesthetic principles of mime theatre according to F Vogels have been theorised. Conclusions. The performances of the Dutch Movement Theatre have had a great influence on changing the perception of mime culture in many European countries, expanding the creative horizons of the theoretical and practical heritage of E. Decroux. The performances of the theatre group presented to the audience the opportunities that arise as a result of undermining the boundaries between theatre and other forms of art. Movement Theatre has become a unique interdisciplinary phenomenon that has contributed to the ambiguous intersection of theatre with other arts to create hybrid means of aesthetic bodily transmission of messages. The concept of F Vogels laid the foundations of the modern mime theatre, in which the mime is not so much an actor with a virtuoso technique of movement, but a mimeographer -- the author and director of his performance, all elements of which arise in the process of improvisation.
Keywords: mime theatre; Movement Theatre; F Vogels; Dutch mime culture
«ТЕАТР ДВИЖЕНИЯ»: ОСОБЕННОСТИ НИДЕРЛАНДСКОЙ МИМИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
Сварнык Богдан Вячеславович
Преподаватель,
Киевский национальный университет культуры и искусств, Киев, Украина
Аннотация
Цель статьи -- выявить специфику нидерландской мимической культуры второй половины ХХ в. на основе анализа деятельности «Театра движения» под руководством Ф. Фогельса. Методология исследования. Применен историко-культурный метод и метод системного анализа и синтеза (для изучения особенностей развития мимической культуры в Нидерландах); сравнительно-исторический метод (для осуществления сравнительного анализа художественно-эстетических принципов пантомимы Е. Декру и мимической культуры Ф. Фогельса); метод биографической реконструкции (для воспроизведения фрагментов творческих биографий представителей нидерландской мимической культуры Я. Бронка, В. Спура и Ф. Фогельса); жанрово-типологический метод (для выявления особенностей постановок «Театра движения») и метод теоретического обобщения (для подведения итогов исследования). Научная новизна. Исследованы предпосылки формирования мим-театра в Нидерландах; проанализирована деятельность ведущих нидерландских мимов в контексте специфики национальной мимической культуры; рассмотрена деятельность театральной группы и школы «Театра движения»; теоретизированы художественно-эстетические принципы мим-театра по Ф. Фогельсу. Выводы. Постановки нидерландского «Театра движения» осуществили большое влияние на изменение восприятия мимической культуры во многих европейских странах, расширив творческие горизонты теоретико-практического наследия Е. Декру. Спектакли театральной группы репрезентировали зрителям возможности, которые появляются в результате подрыва границ между театром и другими видами искусства. «Театр движения» стал уникальным междисциплинарным мероприятием, поспособствовав неоднозначному пересечению театра с другими искусствами для создания гибридных средств эстетической телесной передачи сообщений. Концепция Ф. Фогельса заложила основы современного мим-театра, в котором мим не столько актер, обладающий виртуозной техникой движения, сколько мимеограф -- автор и режиссер собственного спектакля, все элементы которого возникают в процессе импровизации.
Ключевые слова: мим-театр; «Театр движения»; Ф. Фогельс; нидерландская мимическая культура
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Мистецтво України другої половини XIX ст., розвиток драматургії та театру. Формування естетичних поглядів М.Л. Кропивницького, вплив на них статей М. Добролюбова та творчості О. Островського. Створення українського професійного театру "Руська бесіда".
реферат [26,5 K], добавлен 14.12.2010Розгляд формування і поширення масової культури як феномену другої половини XX ст. Аналіз проблеми перетворення мистецтва у шоу. Вплив масової культури на маргінальні верстви людей. Комерційний аналіз формування культурних потреб і бажання масс.
презентация [724,8 K], добавлен 14.05.2015Початок діяльності Харківського театру, поступовий зріст його популярності завдяки видатним акторам та цікавому репертуару. Робота театру за радянських часів. Вклад І. Штейна, К. Соленика, М. Щепкіна, І. Карпенка-Карого у розвиток театрального мистецтва.
реферат [35,3 K], добавлен 26.07.2012Особливості розвитку театрального мистецтва в Україні у другій половні ХІХ ст. Роль українського театру в історії українського відродження і формуванні української державності. Загальна характеристика виступів українського професійного театру за кордоном.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 19.09.2010Експресіонізм, модернізм, реалізм та сюрреалізм як напрямки розвитку мистецтва XX ст. Найвидатніші художники епохи, факти їх біографії й твори (Пабло Пікассо, Сальвадор Далі). Зарубіжний театр XX ст. Історія розвитку та діяльності театру Бертольда Брехта.
презентация [2,4 M], добавлен 17.05.2014Історія виникнення в Україні шкільного театру як різновиду театрального мистецтва. Художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами. Особливість вертепу як народного театру ляльок. Розвиток української національної культури.
презентация [924,9 K], добавлен 17.12.2015Погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем. Особливості системи містерійної основи курбасового театру. Історія становлення українського театру "Березіль". Театральне відлуння в Українському музеї Нью-Йорка.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 30.03.2011Поняття і сутність культури, напрямки та проблеми її дослідження. Передумови виникнення української культури, етапи її становлення та зміст. Особливості розвитку української культури періоду Київської Русі, пізнього Середньовіччя, Нової, Новітньої доби.
учебное пособие [2,1 M], добавлен 11.02.2014Визначальні риси світової культури другої половини ХХ ст. Ідеологізація мистецтва та її наслідки для суспільства. Протистояння авангардного та реалістичного мистецтва. Вплив масової культури на формування свідомості. Нові види художньої творчості.
реферат [37,1 K], добавлен 13.12.2010Аналіз структури та функцій культури, складової частини й умови всієї системи діяльності, що забезпечує різні сторони життя людини. Огляд формування, підтримки, поширення і впровадження культурних норм, цінностей, втілених у різних компонентах культури.
реферат [41,3 K], добавлен 11.03.2012Визначення умов зародження культури Ренесансу в другій половині XIV ст. Роль творчої діяльності Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля у розвитку мистецтва в епоху Відродження. Історія виникнення театру в Італії. Відрив поезії від співочого мистецтва.
контрольная работа [34,2 K], добавлен 17.09.2010Філософія театру Леся Курбаса. Драматургічні пошуки нового національного розуміння феномену театру. Вплив А. Бергсона на діяльність Курбаса. Організація мистецького об'єднання "Березіль" як своєрідного творчого центру культурного руху 20-х років.
реферат [64,9 K], добавлен 15.04.2011Сутність явища культури та особливості його вивчення науками: археологією і етнографією, історією і соціологією. Ідея цінностей культури, її еволюція та сучасний стан. Види і функції культури по відношенню до природи та окремої людини, в суспільстві.
контрольная работа [36,8 K], добавлен 28.10.2013Основні закони театральної драматургії та режисури. Розвиток театру епохи Відродження. Жанри театру Відродження, поява професійного театру. Комедія дель арте. Злет людської думки у всіх сферах діяльності: науці, мистецтві, літературі та музиці.
разработка урока [30,1 K], добавлен 20.03.2012Роль мови та культури різних етносів, особливості їх менталітету. Аналіз змісту рядка із пісні сучасного автора і співака Тараса Чубая. Русифікація українського міста як феномен української культури. Характерні риси українського бароко, поняття щедрівки.
контрольная работа [32,4 K], добавлен 08.03.2013Культура українського народу. Національні особливості української культури. Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації. Проблема систематизації культури і розкриття її структури. Сучасна теорія культури.
реферат [22,6 K], добавлен 17.03.2009Творчість Бертольда Брехта як невід’ємна частка культурного надбання людства в ХХ ст. Раціоналістичність як вихідний принцип епічного театру. Становлення концепції "епічного театру". Відмінність "епічного театру" Брехта від школи Станіславського.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 19.05.2010Загальна характеристика Державної агенції промоції культури України (ДАПКУ). Аналіз організаційної та управлінської структури ДАПКУ. Майно та аналіз джерел його формування. Аналіз трудових ресурсів. Основні завдання та права структурних підрозділів ДАПКУ.
отчет по практике [285,2 K], добавлен 12.12.2010Предмет і метод культурології. Культурологія як тип соціальної теорії. Людина, культура, взаємодія матеріальної і духовної культури. Функції культури в людській діяльності. Культура і цивілізованість. Культура і суспільство. НТР і доля культури.
реферат [26,3 K], добавлен 27.10.2007Поняття "філософія культури" з погляду мислителів ХХ ст. Культурологічні особливості різних епох європейської цивілізації. Теорії виникнення і розвитку культури. Цивілізація та явище масової культури у сучасному суспільстві. Етнографічне обличчя культури.
реферат [51,0 K], добавлен 05.02.2012
