Генеза критеріїв і принципів охорони нематеріальної культурної спадщини у світлі аналізу міжнародних документів

Начальник відділу науково-координаційної діяльності та інформації Національної академії мистецтв України, заступник директора Центру розвитку "Демократія через культуру", акредитованого в ЮНЕСКО, м. Київ

Анотація

У статті розглядаються кроки, що передували прийняттю та міжнародному схваленню Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. Зокрема, ідеться про величезний масив матеріалів експертних обговорень і досліджень, на основі яких приймалися політичні документи та нормативно-правові акти, робилися підсумкові резолюції та пропозиції, і який довелося опрацювати. Ретроспективний та аналітичний огляд, запропонований у статті, дозволяє не просто зрозуміти та оцінити той довгий шлях, що передував розробці остаточного проєкту Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, а й глибше збагнути багато понять, термінів і принципів, застосованих у Конвенції 2003 року, які дедалі вдосконалюються, враховуючи вимоги часу та міжнародного суспільства. Досліджуючи генезу критеріїв і принципів, власне, суті сьогоднішньої концепції про охорону нематеріальної культурної спадщини, покладену в основу Конвенції ЮНЕСКО 2003 року, автор наголошує на таких важливих складових, як усебічні та міждисциплінарні дослідження, широке поле діалогу, спрямованого на досягнення консенсусу, визначення ролі громади та окремого носія елемента нематеріальної культурної спадщини. культурний спадщина охорона

Ключові слова: нематеріальна культурна спадщина, Конвенція ЮНЕСКО 2003 року, списки ЮНЕСКО, міжнародні нормативно- правові акти, ідентичність, культурна політика.

Демьян Валентина Владимировна

Генезис критериев и принципов охраны нематериального культурного наследства в свете анализа международных документов

Аннотация

В статье рассматриваются шаги, предшествующие принятию и международному одобрению Конвенции ЮНЕСКО об охране нематериального культурного наследия. В частности, речь идет об огромном массиве материалов экспертных обсуждений и исследований, на основе которых принимались политические документы и нормативно-правовые акты, составлялись итоговые резолюции, выдвигались предложения, который пришлось обработать. Ретроспективное и аналитическое обозрение, предложенное в статье, позволяет не просто понять и оценить тот долгий путь, который предшествовал разработке окончательного проекта Конвенции ЮНЕСКО об охране нематериального культурно наследия, но и глубже осмыслить множество понятий, терминов и принципов, примененных в Конвенции 2003 года, которые все более усовершенствуются, учитывая требования времени и международного сообщества. Исследуя генезис критериев и принципов, собственно сущности сегодняшней концепции об охране нематериального культурного наследия, положенной в основу Конвенции ЮНЕСКО 2003 года, автор акцентирует внимание на таких важных ее составляющих, как всесторонние и междисциплинарные исследования, широкое поле диалога, направленного на достижение консенсуса, определение роли сообщества и отдельного носителя нематериального культурного наследия.

Ключевые слова: нематериальное культурное наследие, Конвенция ЮНЕСКО 2003 года, списки ЮНЕСКО, международные нормативно-правовые акты, идентичность, культурная политика.

Demian Valentyna

Genesis of criteria and principles for safeguarding of the intangible cultural heritage by analyzing international documents

Abstract

The paper analyzes the steps anticipating the adoption and international approval of the UNESCO Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage. It deals, particularly, with a wide body of expert discussion reports and studies laying the base for adopted political documents and legislative acts, summarizing resolutions and proposals, which we had to consider. Retrospective and analytical review presented in the paper allows not only to recognize and appreciate the long-term way anticipating the development of the final draft of the UNESCO Convention, but also to examine most of conceptions, terms and principles applied in 2003 Convention which are further improving under challenges of time and international community. Analyzing the genesis of criteria and principles, that is, the essence of today concept on safeguarding of the intangible cultural heritage underlying the 2003 Convention, the author stresses upon such important its integral parts as comprehensive and interdisciplinary studies, broad field for dialogue directed at reaching consensus, definition of the role of communities and individual bearers of the intangible cultural heritage.

Keywords: intangible cultural heritage, UNESCO Convention 2003, safeguarding legislation, identitity, cultural policy.

Актуальність досліджуваної теми. У цій статті пропонується аналіз ключових процесів, що супроводжували дебати навколо запровадження на зламі століть нового інструменту з охорони нематеріальної культурної спадщини, а саме Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (далі: Конвенція 2003). Поряд із розглядом дискусій щодо використання термінології та формування нових критеріїв охорони нематеріальної культурної спадщини (далі: НКС) такий аналіз дасть можливість краще зрозуміти ті процеси та зміни, що відбуваються сьогодні, продиктовані новими обставинами та викликами. Вказані питання досліджувалися за відкритими джерелами, розміщеними на сайті Конвенції 2003 ООН з питань освіти, науки і культури (далі: ЮНЕСКО), що робить дослідження актуальним, зважаючи на важливість питання імплементації Конвенції 2003 року в Україні.

У статті використовується порівняльний метод дослідження, який дає можливість розглянути важливі зміни в процесі обговорення питань щодо створення та наступної імплементації Конвенції 2003.

Метою дослідження є вивчення на засадах аналізу офіційних документів процесу формування критеріїв охорони НКС, що дасть можливість напрацювання правил ведення подібних обговорень в Україні з метою розробки/перегляду нормативно-правових актів, методики та термінології Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України та/чи обласних/місцевих списків НКС.

Практичне значення: матеріали дослідження будуть використані за підготовки методичних рекомендацій з питань охорони НКС, а також у розробці навчально-методичних курсів для місцевих громад і зацікавлених груп.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналітичні процеси та експертні обговорення навколо створення Конвенції 2003 розглядалися низкою відомих міжнародних науковців. Зокрема, професорка університету Шахід Бехті (Тегеран) Джанет Блейк у працях "Про визначення нематеріальної культурної спадщини" (Blake, 2008), "Залучення "громад, груп та окремих осіб" до міжнародних інструментів Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщину 2003 року" (Blake, 2013) досліджує важливі питання, які активно обговорювалися в наукових осередках: щодо термінології НКС, ролі різних гравців, ефективності інструментів охорони НКС. Інша дослідниця, Мануела Карнейро да Кунья, присвятила низку своїх праць питанням, пов'язаним із НКС, корінними народами, традиційною культурою та навколишнім середовищем; зокрема, можна назвати таку її публікацію, як "Традиційне населення та охорона навколишнього середовища" (Cunha, 2009). Дослідниця розглядала також тему взаємовідносин культури, традиційної культури й авторського права: "Культура і культура: традиційні знання та інтелектуальні права" (Cunha, 2009). Лурдес Аріспе у працях "Антропологічні перспективи нематеріальної культурної спадщини" (Arizpe, 2013), "Культурна політика з питань нематеріальної культурної спадщини" (Arizpe, 2007) торкається питань НКС та навколишнього середовища, побудови політики з охорони НКС. Цікава також у даному контексті праця дослідників Дейла Ґілберта Джарвіса, Марка Якобса, Йорейн Нейринк та Альберта ван дер Зайдена "Культурні посередники, посередництво та Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 р." (Dale, Jacobs, Neyrinck, & Zeijden van der, 2014). Дослідження присвячене 10-річчю прийняття Конвенції 2003. 2021 року побачила світ низка цікавих праць, присвячених питанням НКС; зокрема, варто назвати працю "Невідчутні на дотик наративи: як зафіксувати нематеріальну культурну спадщину мігрантів" Валентина Нісі, Голлі Босток, Ванесса Сезаріу, Альберт Аседо і Нуну Жардим Нуньєс, у якій розглянуто прояви НКС перших і наступних переселенців до Португалії. Ми згадали лише кілька досліджень, що дають змогу ширше подивитися на питання та зрозуміти контекст обговорень, які відбувалися під час напрацювання тексту та інструментів охорони НКС у Конвенції 2003.

Виклад основного матеріалу. Наступного, 2023 року, Конвенція 2003 року відзначатиме своє двадцятиріччя. Конвенція 2003 дуже активно розвивається, станом на 27. 07. 2021 року до неї вже приєдналося 180 країн. До Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства (далі: Списки) та Реєстру кращої практики охорони НКС (далі: Реєстр) вписано 584 елементи із 131 країни (станом на 20. 08. 2021 р.) і 62 номінаційні файли розглядатимуться 2021 року. Наразі тривають глобальні консультації щодо механізму складання Списків та Реєстру ЮНЕСКО, саме ці консультації дали можливість по-новому поглянути на питання створення Конвенції 2003 року та проаналізувати експертні консультації й обговорення, що передували створенню Конвенції 2003.

Ми використали матеріали, розміщені на офіційному сайті Конвенції 2003 ЮНЕСКО, а також аналітичні матеріали, що відсилають нас до історії створення Конвенції 2003 року. Нас цікавило, які саме питання розглядалися під час зустрічей експертів, круглих столів, обговорень, оскільки це дасть можливість зрозуміти, яким чином досягався консенсус, а також саму культуру побудови діалогу під час прийняття таких важливих документів, як Конвенція 2003 року. Ми зосередимося тут на кількох документах, що є важливими, за нашим баченням, для розуміння процесу.

2017 року Комітет ЮНЕСКО з питань охорони НКС озвучив актуальність питання щодо Глобальних роздумів про поліпшення механізму складання Списків Конвенції 2003 р., які почалися ще 2008 року. Такі глобальні роздуми передбачають осмислення історії Конвенції 2003 р. та пов'язані з нею процеси. Докладний аналіз викладено в документі "Огляд розвитку механізмів лістингу Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини до 2008 року" (далі: Огляд) (Overview of the development of the listing mechanisms, 2021), який підготував нідерландський лінгвіст, доктор Рікс Смітс, що в 2003-2008 рр. був головою відділення ЮНЕСКО з питань НКС і секретаріату ЮНЕСКО з питань імплементації Конвенції про охорону НКС, а пізніше - генеральним секретарем Національної комісії Нідерландів у справах ЮНКЕСКО.

Доктор Смітс у вступній частині Огляду зробив історичну ретроспективу формування Конвенції 2003 року, а також еволюції назви, починаючи з 1960 р. від "фольклору", "усної та нематеріальної спадщини", "нематеріальної спадщини", або "живої культури", зокрема, і зміну назви - секції нематеріальної культурної спадщини на підрозділ живої спадщини. У статті "Понятійний апарат нематеріальної культурної спадщини в сучасному науковому дискурсі" (Дем'ян, 2020) ми частково розглядали питання історії становлення Конвенції 2003 року та її взаємозв'язок з іншими конвенціями, однак тут варто нагадати основні віхи становлення власне Конвенції 2003. Починаючи з 1960 року, коли вперше було звернення, і аж до жовтня 2003 року, дати прийняття Конвенції 2003 року, тривали експертні обговорення, що стосувалися методів охорони НКС. Хронологію подій можна відтворити так:

- 1973 р. - пропозиція Болівії, що стосувалася розширення Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року (Всесвітня конвенція про авторське право, 1952), або створення нового інструменту для захисту фольклору;

- 1975 р. - представлено дослідження "Розгляд можливості створення міжнародного інструменту захисту фольклору" (Consideration of the possibility of establishing an international instrument for the protection of folklore, 1975), а вже за 10 років, у 1985-му, з'являється документ, який закликає до охорони фольклору, зокрема від надмірного комерційного використання, та вперше пропонується "створення міжнародних списків", також уперше вживається термін "репрезентативний" (World Conference on Cultural Policies: final report, 1982);

- 1982 р. - у Декларації про культурну політику міста Мехіко (Всесвітня конференція з питань культурної політики, 1982) вже йдеться про нематеріальну культурну спадщину: так у п. 130 розділу "Пропозиції щодо просування культурного співробітництва" згаданої Декларації повідомляється про "програму для збереження, вивчення та презентації нематеріальної спадщини, зокрема усних традицій", а в розділі 8 "Збереження та презентація культурної спадщини", п. 12, сказано:

"Щодо питання про нематеріальну спадщину, то деякі делегати розповіли, які зусилля докладають у їхніх країнах для захисту народного мистецтва, фольклору та всіх інших форм вітчизняного культурного самовираження, наголошуючи на необхідності забезпечити кращий захист для розмаїтих форм, таких як фольклор, ремесла, традиційні техніки та промисли, виконавське мистецтво, народні звичаї та свята, релігійні обряди та ритуали, ігри, стародавні види спорту тощо" (World Conference on Cultural Policies: final report, 1982).

- 1993 р. - ЮНЕСКО створює програму "Живих людських скарбів".

- 1998 р. - на Міжурядовій конференції з питань культурної політики та розвитку, що відбулась у Стокгольмі 2 березня, був представлений Звіт, у розділі якого "Цілі політики, рекомендовані державам-членам" у Завданні 3 "Посилити політику та практику охорони та захисту культурної спадщини, матеріальної і нематеріальної, рухомої і нерухомої, а також сприяння культурним індустріям" рекомендується:

"Поновити традиційне визначення спадщини, яке сьогодні слід розуміти як усі природні та культурні елементи, матеріальні чи нематеріальні, що передаються в спадок або відтворюються. Завдяки цим елементам соціальні групи усвідомлюють свою ідентичність та зобов'язуються передавати її майбутнім поколінням у кращій та збагаченій формі" (Intergovernmental Conference on Cultural Policies for Development, 1998).

Так дуже стисло можна вибудувати порядок важливих для створення Конвенції 2003 р. документів, які свідчать про висвітлення теми НКС, що стало наслідком обговорення на експертних зустрічах.

Генеральний директор ЮНЕСКО Коіхіро Мацуура (1999-2009) в передмові до першого "Проголошення шедеврів усної та нематеріальної спадщини людства" зазначив:

"Невідкладність ситуації викликала в ЮНЕСКО необхідність зробити визначення нематеріальної спадщини одним зі своїх пріоритетів. Тому ми запровадили два взаємодоповнюючі та паралельні напрями дій. Перший - "Проголошення шедеврів усної та нематеріальної спадщини людства" - стосується короткострокових цілей; другий - підготовка нормативного інструменту охорони нематеріальної спадщини - передбачає довгострокові цілі. Спираючись на існуючі заходи щодо захисту матеріальної спадщини, цей інструмент має забезпечити ефективну охорону нематеріальної культурної спадщини та підтримку урядам і відповідним громадам в зусиллях з охорони їх нематеріальної культурної спадщини. Це вимагає довгої концептуальної та юридичної підготовчої роботи. З цією метою ЮНЕСКО розпочато першочерговий і конкретний проєкт зі складання першого списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО" (First Proclamation of Masterpieces of the Oral and Intangible Heritage of Humanity,

2001) .

У період з 2001-го по 2003 рік проводяться консультації з державами, більшість яких підтримують ідею створення нового інструменту охорони НКС. 14-17 березня 2001 року в Турині (Італія) представлено підсумкову доповідь "Міжнародного круглого столу "Нематеріальна культурна спадщина - робочі визначення", метою якого було проаналізувати та узгодити всі наявні визначення НКС, розглянути термінологію та пов'язані з нею галузі. Оскільки подальші документи, так чи так, апелюють до Туринського круглого столу, варто докладніше зупинитися на питаннях, які на ньому розглядалися, і власне на форматі обговорення.

На Туринському круглому столі були представлені підсумкові доповіді, що базувалися як на документах ЮНЕСКО стосовно НКС, так і дослідженнях науковців. Професор антропології в Національному автономному університеті Мексики, помічник генерального директора ЮНЕСКО Лурдес Аріспе представила доповідь, у якій відстежено історію створення термінології НКС та розуміння цього явища. Пані Аріспе акцентувала увагу на необхідності співпраці та розумному балансі у взаємовідносинах держава - громада - наукова спільнота, пояснюючи важливість розвитку та вдосконалення інструментів для охорони НКС. Ми зупинимося лише на основних висновках, зроблених нею:

- збереження людських творінь і здобутків має спиратися на їхнє визнання та гідну оцінку, а також розуміння, що розмаїття творів важливе для людства;

- світове визнання НКС забезпечує широке залучення громадян до її охорони;

- охорона НКС сприяє розвитку почуття гордості за свою спадщину, зміцненню ідентичності, соціальній злагоді, спадкоємності знань і навичок.

На думку дослідниці, "нематеріальну культурну спадщину слід розглядати цілісно і розуміти як процес творення, що охоплює навички, допоміжні чинники, вироби, значення, культурний вплив та економічну вартість". Охороні та передачі знань можуть сприяти такі чинники: забезпечення безперервності навичок (знань); повага до створення та охорони спадщини; вільний доступ до знань та їхньої передачі; діалог з іншими культурами; авторське право та захист творів. Л. Аріспе слушно запитує, що ми прагнемо зберегти - навички чи продукти (вироби). У тому чи іншому випадку варто розглядати й навички, і продукти нерозривними з тим культурним і соціальним середовищем, у якому вони створюються. Значення - це ідентичність, естетична насолода, емоційні почуття; культурний вплив, як уважає Л. Арсіпе, - досить складний фактор, що визначає, як НКС впливає на суспільне сприйняття, зокрема, як те чи інше НКС уособлюється з певною групою, громадою, спільнотою. Для захисту творчого процесу, як підсумовує дослідниця, необхідно забезпечити передачу знань; розробити інструментарій інвентаризації (Final report international jury, 2001).

Другу доповідь на Туринській зустрічі зробила професор антропології Мануела Карнейро да Кунья, яка тривалий час працювала під керівництвом відомого антрополога Клода Леві-Строса. Сфера її інтересів - це культура народів Амазонії, право, традиційні знання та дотримання авторського права. Розглядаючи історію визначень НКС на національному рівні за період 1972-1989 рр., вона відзначила, що відбувся певний перехід від зосередження на продукті до процесу творення, що дозволяє визначити культурну спадщину як постійний процес. У своєму аналізі вона наголосила, що традиційні знання водночас є інноваційними, та зазначила, що питання охорони варто розглядати у взаємозв'язку з соціальним та екологічним контекстом, у якому існує елемент. Чудовою ілюстрацією взаємозв'язку між культурним, природним і соціальним середовищем і НКС є колумбійський фільм режисера Сіро Герри "Обійми змія" (2015), заснований на щоденниках німецького етнолога Теодора Коха-Ґрюнберґа та американського ботаніка Ричарда Еванса Шултса. Фільм розповідає дві історії, що відбулися в 1909-му і 1940 роках. Обидві - про амазонського шамана Карамакате, останнього зі свого племені, який подорожує разом з ученими, котрі намагаються відшукати священну рослину якруну. У фільмі дуже чітко зроблено наголос на ті загрози, що можуть призвести до знищення елемента НКС - виривання з контексту, використання в суто комерційних чи ідеологічних цілях, умертвіння тощо.

У своїй доповіді Да Кунья акцентує увагу на досвіді країн, які поступово вводять в національне законодавство питання, що стосуються нематеріальної культурної спадщини. Зокрема, наводиться приклад Бразилії. У Конституції Федеративної Республіки Бразилія, у частині ІІІ "Про освіту, культуру і спорт", у розділі ІІ "Про культуру", у статті 216 сказано:

"Бразильська культурна спадщина складається з матеріальних і нематеріальних цінностей, узятих окремо або разом, що розкривають ідентичність, діяльність і пам'ять різних груп, які складають бразильське суспільство і містять:

I форми самовираження;

II способи творчості, праці та життя;

III наукові, мистецькі твори та технічні винаходи;

IV вироби, предмети, документи, будівлі та інші простори як прояви культурно-мистецької діяльності;

V -- міські комплекси та місця, що мають історичну, мальовничу, художню, археологічну, палеонтологічну, екологічну та наукову цінність" (Constituiqao Federal, 1988).

Значну увагу Да Кунья звертає на роль і місце громад, а також демократичність у прийнятті рішень.

22-24 січня 2002 року на Міжнародній зустрічі експертів з питань НКС у Ріо-де-Жанейро було розглянуто термін "нематеріальна культурна спадщина", запропонований Туринським міжнародним круглим столом. Обговорення точилося навколо таких важливих тем, як визначення можливих критеріїв, скажімо "видатної цінності як шедеврів людського творчого генія". Було зазначено, що "концепція має бути застосовною до більшості світових культур і узгоджуватися з концепцією "живих традицій", як процес, що сповнений постійних змін". Обговорювали домени (категорії), і було досягнуто консенсусу, що НКС може подаватися до списків ЮНЕСКО за такими доменами, але не обмежуючись лише ними, як "культурні події, тісно пов'язані з мовами, усні традиції, ритуали, виконавське мистецтво та ремісничі навички" (International Expert Meeting Intangible Cultural Heritage, 2002).

20-22 березня 2002 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відбулася зустріч проєктної групи з питань Конвенції про охорону НКС для обговорення підсумкового звіту. Ця зустріч була організована на виконання Резолюції 31С/30, прийнятої 31-ою Генеральною конференцією ЮНЕСКО, що проходила з 15 жовтня по 2 листопада 2001 року за темою "Підготовка нового міжнародного нормативного документу з охорони нематеріальної культурної спадщини". У Додатку до матеріалів зустрічі "Плані дій зі збереження нематеріальної культурної спадщини, затвердженому міжнародними експертами на Міжнародному круглому столі "Нематеріальна культурна спадщина - робочі визначення", організованому ЮНЕСКО в П'ємонті, Італія, 14-17 березня 2001 р.", у п. 9 рекомендацій пропонується "скликати в процесі розробки нового нормативного акту інші міжнародні наради експертів за участі майстрів і виконавців, а також інших фахівців, що підтримують ці заходи по різних конкретних темах" (Preparation of a new international standard-setting instrument for the safeguarding of the intangible cultural heritage, 2001).

Генеральний директор ЮНЕСКО у своєму вступному слові на Паризькій зустрічі окреслив основні пріоритети, на яких має будуватися подальша робота над документом, а саме: визначення НКС на основі консенсусу, досягнутого на Туринському круглому столі; право кожної державиучасниці визначати свої пріоритети охорони НКС на національному рівні; міжнародна інтеграція, що дасть можливість громадам бути більш обізнаними у сфері НКС. У дискусії про методику створення нового документа поряд з іншими питаннями розглядалася можливість застосувати інструменти Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (далі: Конвенція 1972 р.), такі як створення Списку всесвітньої спадщини, при імплементації нового акту.

І, насамкінець, три останні документи, на яких варто зупинитися. Отже, у хронологічному порядку. Заключний звіт групи, яка розробляла попередній проєкт Конвенції 2003. Засідання відбулося 20-22 березня 2002 року в Парижі, у штаб-квартирі ЮНЕСКО. У вступних доповідях промовці звертали увагу на ті ключові моменти, що мають бути відображені в новому документі. Так, Ахмад Джалілі, відомий іранський філософ, учений, який у 2001 році головував на 31-ій сесії ЮНЕСКО, наголосив на взаємозв'язку між матеріальною та нематеріальною культурною спадщиною, згадавши за цього Баміанські статуї Будди, знищені талібами. Голова виконавчого комітету пані Азіза Беннані (20012003 рр.) у своєму виступі зазначила, що НКС - це гнучка концепція, адаптована до різних контекстів, що дозволяє кожній країні, громадам та окремим особистостям розвивати власну культурну спадщину. Під час обговорення було акцентовано увагу на питанні забезпечення якнайповнішої участі спільнот-практиків, оскільки вони найбільш зацікавлені в охороні НКС, запропоновано, щоб на національному рівні був створений принаймні один орган з охорони НКС. Дискусія щодо одного з майбутніх інструментів охорони, а саме складання списків, визначила спільну позицію в потребі такого інструменту. Документ демонструє, що експертами було досягнуто згоди, що випливає з попередніх обговорень у Турині та Ріо-де-Жанейро.

Другий документ - це матеріали другого засідання групи з розробки попереднього проєкту Конвенції 2003. Засідання відбулося 13-15 червня 2002 року, на ньому було розроблено загальне (оперативне) визначення поняття "нематеріальна культурна спадщина". Помічник генерального директора ЮНЕСКО з питань культури Мунір Бученакі (2000-2006 рр.) зазначив:

"Три моменти є центральними у цій справі: 1) Схвалено принцип створення світового списку нематеріальної культурної спадщини.

2) Список не повинен означати, що решта нематеріальної культурної спадщини не підлягає охороні. 3) Важливо, щоб громадянське суспільство та місцеві громади були пов'язані з охороною нематеріальної культурної спадщини" (Second meeting of the select drafting group,

2002) .

Насамкінець, третій документ був підготовлений на міжнародній нараді експертів ЮНЕСКО в Парижі 10-12 червня 2002 року та відредагований Віллемом ван Зантеном з Лейденського університету (Нідерланди). Там подається таке визначення:

"Нематеріальна культурна спадщина: 1. Для цілей цієї Конвенції нематеріальна культурна спадщина означає практику та уявлення - разом з їхніми необхідними знаннями, навичками, інструментами, об'єктами, артефактами та місцями, що визнані такими як спільнотами, так і окремими особами та узгоджені із загальноприйнятими принципами прав людини, справедливості, сталості та взаємної поваги між культурними спільнотами. Ця спадщина постійно відтворюється громадами у відповідь на їхнє оточення та історичні умови існування і надає їм відчуття безперервності та самобутності, сприяючи таким чином культурному різноманіттю та творчості людства" (Glossary ICH, 2002).

Експерти дійшли згоди у визначенні таких категорій: поняття ""нематеріальна культурна спадщина" охоплює таке: 1. усні вирази; 2. виконавське мистецтво; 3. соціальні практики, ритуали, святкові заходи та 4. знання і практика про природу. (b) "Охорона" означає вжиття заходів для забезпечення життєздатності нематеріальної культурної спадщини, включаючи ідентифікацію, документацію, охорону, популяризацію, передачу та пожвавлення аспектів цієї спадщини" (Second meeting of the select drafting group, 2002).

Ми розглянули лише кілька документів, акцентуючи увагу на визначенні понять і критеріїв НКС. Після двох років інтенсивних перемовин і зусиль із досягнення згоди між дипломатами та експертами, які представляли різні галузі науки - антропологи, етнологи, лінгвісти, правові експерти, активісти з громадських організацій - 17 жовтня 2003 року Генеральна Асамблея ЮНЕСКО прийняла текст Конвенції 2003 року.

На сьогодні важливим є налагодження діалогу між різними гравцями в галузі НКС з метою напрацювання спільної позиції із залученням водночас науковців (культурологів, соціологів, етнологів, антропологів, лінгвістів тощо), практиків, громади. Огляд документів та порівняльний аналіз історії становлення Конвенції 2003 дозволяє зрозуміти генезу і формування діалогового поля, що може бути основою для побудови такого самого консенсусного діалогу в Україні.

Висновок

Розгляд ключових процесів, що супроводжували дебати під час підготовки Конвенції 2003 року, зокрема порівняльний аналіз документів, допомагають краще зрозуміти, як відбувалося налагодження діалогу між різними гравцями та зацікавленими сторонами з метою ухвалення єдиного консенсусного рішення. Усе це, як ми побачили з історичної хронології подій, забрало багато часу, спиралося на глибокі та професійні дослідження в різних галузях, а також на наявні міжнародні нормативно-правові акти, зокрема у сфері культури, спадщини, міжнародної співпраці. Це заклало дуже важливу основу для кожної країни-учасниці Конвенції 2003, дозволяючи заощадити час і ресурси.

Культура діалогу, яку ми бачили під час підготовки Конвенції 2003 року, може стати взірцем побудови такого діалогу в Україні, оскільки на сьогодні дуже важливим завданням є налагодження ефективної співпраці між різними гравцями та зацікавленими сторонами в галузі НКС. Зокрема, прозорого й відкритого діалогу вимагає розробка нормативно-правових інструментів на засадах експертних досліджень та взаємодії між експертами, науковцями, практиками за якомога ширшого залучення громад, які є власниками та носіями спадщини, а отже, найбільше зацікавлені в її охороні, підтримці та розвитку. Тут може йтися про розробку нових та перегляд наявних нормативно-правових актів, положень, методики та термінології Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України та/чи обласних/місцевих списків НКС, розробку навчально-методичних курсів для місцевих громад та зацікавлених груп.

Побудова політики в галузі НКС на основі широкої інклюзивності (тут поняття інклюзивності ми використовуємо відповідно до визначення ЮНЕСКО), за співпраці різних зацікавлених гравців - громад, окремих осіб, державних та недержавних організацій, із залученням науковців (культурологів, соціологів, етнологів, антропологів, лінгвістів тощо), експертів-практиків, громадських організацій дасть можливість Україні сформувати ефективну, сучасну нормативно-правову базу, яка буде прозорою і відповідатиме викликам сьогодення. Розглянуті міжнародні документи та інструменти можуть стати в пригоді теоретикам і практикам за розробки сучасної національної політики та програми з охорони НКС.