Явище неосюрреалізму в творчості митців південного регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Явище неосюрреалізму в творчості митців південного регіону України

Марія Дяків

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації

Олена Дяків

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації

Анотація

Образотворче мистецтво кінця ХХ - початку ХХІ ст. означене складними процесами змін та переходів від одного стильового напряму до іншого. Мистецький доробок художників ХХІ ст. потребує детального вивчення щодо поступової зміни творчої стилістики. Сучасне образотворче мистецтво в контексті вивчення окремих його жанрів потребує максимальної уваги вітчизняних науковців. Триває процес появи та розвитку неординарних творчих особистостей, роботи яких позначені новаторством, цікавими сюжетними рішеннями, авторською стилістикою тощо.

З огляду на це тема актуальна, бо порушує питання розгляду ознак неосюрреалізму в українському образотворчому мистецтві. Вивчаючи існуючі джерела стає зрозумілим про відсутність мистецтвознавчої критики. Одним з актуальних аспектів, що розглядається в науковій роботі є питання збереження для нащадків естетичних принципів творчості митців південного регіону України реалізованих у живописних формах, сформованих під впливом різних чинників і яскраво виражених на тлі мистецтва сучасного неосюрреалізму.

В дослідженні сучасного образотворчого мистецтва було використано певні методи, завдяки яким вдалось розкрити тенденції розвитку, особливості стилю, жанру, композиційної побудови та колориту живописних творів. Методологія як спосіб досягнення мети, вирішення завдань, сукупність дій та прийомів сприяла в допомозі досягненню результатів, а саме виявленню прикметних художніх ознак творчості сучасних художників неосюрреалістів.

Прикметними ознаками неосюрреалізму наділені твори Едуарда Колодія, Юрія Раскіна, Михайла Толстих та Костянтина Терещенка, які змінюють традиційне уявлення про художнє зображення. Митці інтерпретують сюжети, візуалізують фантастичність, пропонують іншу реальність. Буденна природа речей не приваблює їх, а натомість виникає філософське осмислення - підміна понять дійсності. Кожен із зазначених митців цікавий своїми художні ознаками, зокрема контрастною кольоровою палітрою, надмірною деталізацією та трансформацією зображення. Автори дослідження аналізують творчість Едуарда Колодія, Юрія Раскіна, Михайла Толстих та Костянтина Терещенка з метою розкрити сутність творчого світобачення, ідентифікації ідей в межах неосюрреалістичного напряму.

Ключові слова: образотворче мистецтво, напрям, модернізм, неосюрреалізм, живопис, явище.

Abstract

Mariia Diakiv

Candidate of Art history/ Associate Professor of Decorative Applied Art Restoration, Precarpathian National University named by Vasyl Stefanyk,

Scientific Research Institute of Arts

Olena Diakiv

Candidate of Art history/ Associate Professor of Decorative Applied Art Restoration, Precarpathian National University named by Vasyl Stefanyk,

Scientific Research Institute of Arts

THE PHENOMENON OF NEO-SUREALISM IN THE CREATIVITY OF ARTISTS OF THE SOUTHERN REGION OF UKRAINE

Fine art of the late 20th - early 21st centuries. defined by complex processes of changes and transitions from one stylistic direction to another. Artistic work of artists of the 21st century. requires a detailed study of the gradual change in creative style. Modern fine art in the context of the study of its individual genres requires the maximum attention of domestic scientists. The process of emergence and development of extraordinary creative personalities, whose works are characterized by innovation, interesting plot solutions, author's style, etc., continues.

In view of this, the topic is relevant, because it raises the issue of considering the signs of neo-surrealism in Ukrainian fine art. Studying the existing sources, it becomes clear about the absence of art criticism. One of the relevant aspects considered in the scientific work is the issue of preserving for posterity the aesthetic principles of the creativity of the artists of the southern region of Ukraine, realized in pictorial forms, formed under the influence of various factors and clearly expressed against the background of the art of modern neo-surrealism.

Certain methods were used in the study of modern fine art, thanks to which it was possible to reveal development trends, features of style, genre, compositional structure and color of paintings. Methodology as a way of achieving a goal, solving tasks, a set of actions and methods contributed to the achievement of results, namely the identification of distinctive artistic features of the creativity of modern neosurrealist artists.

The works of Eduard Kolodiy, Yury Raskin, Mykhailo Tolstykh, and Kostiantyn Tereshchenko are marked by neo-surrealism, which change the traditional idea of an artistic image. Artists interpret plots, visualize fantasy, offer a different reality. The mundane nature of things does not attract them, but instead a philosophical understanding arises - a replacement of concepts of reality. Each of these artists is interesting for its artistic features, in particular, a contrasting color palette, excessive detailing and transformation of the image. The authors of the study analyze the work of Eduard Kolodiy, Yuri Raskin, Mykhailo Tolstykh, and Kostyantyn Tereshchenko in order to reveal the essence of creative worldview, identification of ideas within the neo-surrealist direction.

Keywords: fine art, direction, modernism, neo-surrealism, painting, phenomenon.

Постановка проблеми

Ретроспектива сучасного українського мистецтва є важливою проблемою дослідження сучасної науки. Велика різноманітність стилістичних напрямів образотворчого мистецтва зумовлена процесами інтеграції українського мистецтва до світового арт-ринку. Сучасні прояви неосюрреалізму є наслідками творчих експериментів митців, для яких важливий пошук нової образної мови живопису. При цьому вони руйнують стереотипне бачення зображення, натомість звертаються до ілюзії - враження подвійності образів, просторового коливання сюжету з жанру в жанр, перетікання об'єктів з одного в інший, яких не існує в реальності. В основі творення такого напряму є ілюзійні двоїсті зображення в творах, де відбувається входження образу в образ. Українські художники південного регіону творчо долучаються до концептуального світового мистецтва, розширюють сфери полістилізму, надають особливого звучання візуалізації форми та кольору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Історіографічний контекст дослідження сучасного мистецтва потребує залучення тематичних публікацій в спеціалізованих виданнях, монографій, матеріалів з періодичних видань тощо. Теоретичні розробки Ольги Петрової торкаються найскладнішої та ще досі не вичерпаної проблематики сучасного українського мистецтва, коли офіційне мистецтвознавство оминало творчість художників, які виокремлювались з норм “соціалістичного реалізму” або свідомо творили йому альтернативу [5]. Доцільним є використання також у дослідженні джерел, які надають вичерпну відповідь-характеристику напрямів, течій та стилів, зокрема, у праці Д. С. Наливайка “Мистецтво: напрями, течії, стилі” [3]. Автор висвітлює художні процеси в Європі нового часу, які ідентичні до розвитку українського мистецтва та виявляють ті ж тенденції та закономірності образної формотворчості.

Візуальному мистецтву України кінця ХХ - початку ХХІ ст. присвячена праця В. Сидоренка, котрий, аналізуючи розмаїтість явищ і подій, які відбуваються в цей період, акцентує увагу на трьох основних тенденціях: “1) подолання наслідків соцреалістичного реалізму й процеси самоідентифікації; 2) повернення до модерністських мистецьких течій початку ХХ ст. та їх переосмислення з позицій сучасності; 3) адаптація постмодерністських і репрезентація сучасного українського мистецтва на міжнародному рівні” [6].

У ряді праць, як зарубіжних, так, і вітчизняних авторів розглядається стан сучасного мистецького світу. Зокрема, Л. Я. Рендгардтом у книзі “Сучасне Західне мистецтво. Боротьба ідей” піднімається блок питань пов'язаних з сучасним мистецтвом, наприклад, чи прийняти звичайну схему модерністичної естетики, згідно якої прогресивно те, що відноситься до творчості так званого авангарду, або, навпаки, прогресивне те, що є протестом проти цього напряму, а значить зберігає і розвиває у мистецтві реалістичну традицію. Ці питання дотичні до розвитку мистецтва України, адже у дослідженні розглядається розвиток неосюрреалізму в образотворчому мистецтві.

Мета статті пов'язана з актуальністю розгляду теми, а саме в аспекті мистецтвознавчого осмислення неосюрреалізму, як напряму в сучасному українському образотворчому мистецтві.

Виклад основного матеріалу

Українське образотворче мистецтво ХХІ ст. органічно поєднує в собі тенденції розвитку неомодерністичного мистецтва, тобто сформованого на постулатах модернізму ХХ ст., а також в нього органічно входять етностилістичні ознаки. В сучасному мистецтві спостерігається різноманіття напрямів “пропущених через призму самобутньої світоглядної системи й екстрапольованих на полотно” і їхній діапазон “феноменально широкий: від примітивізму (зчіткими ознаками архетипності) до реалізму, гіперреалізму абстракціонізму, абстрактного експресіонізму, сюрреалізму й абстрактного сюрреалізму” [4, 164]. Нашу увагу привертає розвиток неосюрреалістичних ознак у творчості не великої кількості сучасних художників. Серед представників образотворчого мистецтва, в творчості яких неосюрреалізм домінує як напрям творення, виділяється постать Едуарда Колодія. Живописець народився в Маріуполі в 1970 р. Освіту отримав в Одеському державному художньому училищі ім. М. Грекова (1995 р.), працював науковим співробітником Одеського художнього музею (1996 - 2000 рр.). Знаковою для його творчості стала виставка в Києві “Карась галерея”, яка означена назвою “Подорожуючі сюжети” - багатофігурні композиції з внутрішнім драматизмом і напруженістю у не визначеному місці та часі. Створений світ є одночасно реальним та умовним. Художник розміщує персонажі серед декорацій і розігрує з ними сцени “вічних сюжетів”, даруючи їм тим самим друге життя.

В одній з композицій ми можемо побачити двох натурників радянського періоду, коли було прийнято в начальних художніх закладах вивчати анатомію людини методом раціонального пізнання особливостей оголеної чоловічої натури. Вони застигли у штучно спроектованих позах і символізують аполонівську естетику краси мужнього чоловічого тіла. Також в композиції використано зображення дівчинки-спортсменки, яка виконує рухи на черепі. Поверненням у сучасність є жіноча модель, спроектована на передній план і яка знаходиться в складному ракурсному положенні. Вона позує глядачу на відміну від решти персонажів. Штучність живої натури компенсується пейзажем із зеленою галявиною та скелями як частини твору. З іншого боку представлено тунель наповнений водою, по якому пливуть трамваї. Не логічність думок супроводжує цей сюжет, але попри всю метафоричність митець намагається донести основний месендж твору - поєднання минулого та теперішнього у антропоморфних формах споріднених сутністю буття. мистецький художник образотворчий неосюрреалізм

Фрагментарність іншого твору цієї серії є очевидною, адже на тлі романтичного пейзажу зафіксовано і клоновано у двох варіантах жіночий образ в дещо нахиленому діагональному положенні. Фігура жінки у довгій сіро-блакитній сукні існує поза контекстом середовища, емоційно-напружена вона ніби виглядає когось, або щось. Окрім неї в пейзаж поміщено собаку, дорожній знак стоп, графічну балерину та золотистий сплав дуг, що звились між собою. Слід думати, що для автора є не важливим значення цих предметів та істот, проте їхнє існування визначено асоціативно. Вони як атрибути епохи затребувані в зображенні. Щодо манери живописного письма, то художник працює на межі реалізму, намагаючись за допомогою світлотіні увиразнити об'єми, кольоровими контрастами опрацьовує плановість сцен. Проте в його діях переважає поміркованість в тональних градаціях форм, які не пов'язані із середовищем і тому існують штучно.

У 2019 р. з ініціативи Славутицької міської ради у співпраці з відділом культури, національностей та релігії за ідеї художника Юрія Расіна в рамках програми Уряду та Міністерства культури України “Малі міста - великі враження” було реалізовано проект “Семантичний сюрреалізм у просторі постмодернізму Славутича”. В мистецькій концепції цього заходу, відзначалось, що “через мистецтво семантичного (знакового, змістовного, інформаційного) сюрреалізму організатори та учасники спробують привернути увагу широкої громадськості до проблеми пост-Чорнобиля у просторі постмодернізму міста-супутника ЧАЕС Славутича” [1].

У програмі арт-резиденції: виставка творів учасників, майстер-класи для місцевих мешканців, екскурсії, концерт оупен-ейр, тематичний семінар з розвитку туристичної дестинації “Славутич-Чорнобиль”, конкурс дитячого малюнку, благодійний аукціон картин учасників, кіновечори, виїзний мистецький пленер в Чорнобильській Зоні відчуження.

Серед учасників арт-резиденції - відомі українські митці та молоді автори фактично трьох поколінь культури - 40-50-х, 60-70-х та 80-90 років XX ст.: Костур Леонтій (скульптор з м. Суми), Чепелик Оксана (мультидисциплінарна авторка з м. Київ), Расін Юрій (автор Маніфесту Семантичного сюрреалізму зі Славутича), Скибін Рустем (кримськотатарський кераміст з Сімферополя), члени арт-комуни “Сквот на Олегівській” з Києва та випускниці Школи сучасного мистецтва Вікторії Бурлаки Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. А також незалежні митці з різних міст України, частина з яких бере участь дистанційно, надавши для виставки свої твори або їх автентичні принти.

Цей проект один з небагатьох, який об'єднує українських митців під девізом сюрреалістичного напряму. Розвиток неосюрреалізму в Україні проходив під впливом цього явища в Європі, яке зародилось в 1920-х рр. у Парижі. Його засновники, зокрема Андре Бретон (письменник і теоретик мистецтва) оформив концепцію цього напряму у “Першому маніфесті сюрреалізму”, де виявились ідеї створювати картини і малюнки, звільнені від контролю свідомості. Звільнення від розумового контролю в творчості призводить до чисто механічного методу “полювання за випадковістю”, а також відключення розуму на рівні психічного життя. Сучасні митці України діють здебільшого саме так, вивільняють художню інтуїцію даючи свободу творення глибинам підсвідомості. Показовою в цьому плані є творчість Юрія Расіна (1954 р. н.), який в 2013 р. заснував художній напрям в живописі “Семантичний сюрреалізм”. З 1964 р. митець проживає в Ялті, де здобув початкову художню освіту в Ялтинській дитячій художній школі. За професією Юрій Расін лікар гігієніст-епідеміолог. Отож, вищої професійної художньої освіти у нього нема, а це значить, що митець розвиває творчі вміння самостійно.

У міркуваннях митця помітне глибинне розуміння праці художника, бо останні в нього поділяються на дві групи: перша шукає своїй діяльності красу і гармонію, а інша шукає смисл. Тому він відносить себе до другої групи, для нього також важливі краса та гармонія, але смислове наповнення твору на першому місці. Свої твори він називає “ребусами” з декількома рівнями смислу, що визначає той напрям, який він започаткував “семантичний сюрреалізм” і який становить різницю із класичним сюрреалізмом - де все твориться на рівні підсвідомості. У автора неосюрреалізм “продуманий”, в творах кожний елемент зображення має своє семантичне значення.

В контексті розгляду сюрреалістичних принципів мистецтва Юрія Расіна слід розглянути положення його маніфесту, які призводять до думки, що оточуючий світ ілюзійний та мінливий. За твердженнями митця люди змушені топтатись на межі невідомого і намагатись зрозуміти те, що не є доступним для розуміння. І саме це як вважає митець робить нас людьми. Розглядаючи ідеологію Андре Бретона митець доходить висновку про помилковість суджень, які базувались на сумісності сну і реальності. Сюрреалізм - це не чистий психологічний автоматизм, засобами якого виражаються дійсні функціональні думки. Тому творчість не може бути вільною, бо потреба творити є вже не свободою, а необхідністю. Думка не може бути повністю вільна від всякого контролю зі сторони розуму, вона залежна від естетичних або поведінкових установок, інтелекту особистості. Сюрреалізм вищих асоціативних форм не може базуватись тільки на вірі в сон. Він тільки намагається остаточно зруйнувати всі психічні механізми і підмінити їх собою в рішенні кардинальних питань буття.

В наступних твердженнях Юрія Расіна знаходимо розгляд теорії психоаналізу Фрейда і те, що не всі сюрреалісти захоплювались психоаналізом. Митець наводить приклад, що у Рене Магрітта відбулась зміна сюрреалістичних хаотичних фрейдистських образів на продуманість образотворчої мови картин, які заставляють глядача задуматись над обманом видимого і його скритої таємничості. Тому автор маніфесту вважає Рене Магритта предтечею “семантичного сюрреалізму”. Щодо сучасних

представників цього напряму, то вони зі слів автора, тільки запозичили зовнішню фантасмагоричність сюжетів, ігноруючи внутрішній семантичний аспект - психологічну сторону сюрреалізму: необхідність поділитись своїми фантазіями, страхами і комплексами, своїми дитячими враженнями і колізіями особистого життя.

Також у маніфесті Юрій Расін обґрунтовує появу започаткованого ним напряму, який в скороченій формі існує, як “СеСюра” і думка про який зародилась в його розумі 12 травня 2013 р. в 11 годині дня. Про те, чому так трапилось, художник наводить наступні аргументи - “Сюрреалізм завжди корінився в символізмі і, як невід'ємна частина образотворчого мистецтва, прагнув до символічності образів, що формують його духовний зміст - проекцію волі на простір. Зміст визначає зображення в якості художнього знаку. В образотворчій системі знак мотивований неопосередкованими чуттєвими враженнями і діяльністною сутністю людини. Але зміст не абсолютний і залежить від вибору простору і способу проекції. В знаці завершується процес осмислення побаченого і відчутого. Зміст і значення є різними складовими компонентами знаку, без якого неможливе творення художнього образу” [1].

Отож, виклавши деякі положення маніфесту, розгляньмо, Як автор втілює свої ідеї в живописі. Митець творить сюрреалістичні зображення в рідного краю, призводить до появи серії “З Криму - з любов'ю!”. В цих творах спостерігаємо за перевтіленнями архітектури усім відомого Ласточкіного гнізда у велетенську мушлю, або ж підняття її на лапи ящірки. В іншому варіанті бачимо, як з під водяної поверхні піднімається рука з факелом, подібна до статуї свободи в Америці. Замість вогняних язиків у факел поміщено споруду Ласточкіного гнізда у синіх відтінках, якого де-не-де відбиваються рожеві рефлекси багряного заходу сонця.

Історія Криму розпрацьована образно в інших творах, через авторські інсценуації сюжету в смисловому діапазоні, яких містяться символічні зображення архітектури та скульптури. Казковість домінує у композиції пейзажу, де міфологічність двох сатирів, що грають на дутках і сфінкс з жіночим погруддям заповнюють середовище гірського краєвиду. Центром роботи є будівля Масандрівського палацу, передана митцем в точності архітектоніки.

Кримські узбережжя та його жителі наповнюють твори “Інше місце” (2014 р.), “Три в одному” (2014 р.), “Ялта. Міський пляж” (2015 р.), “Камнеїд на Яшмовому пляжі” (2015 р.), “Оанес: явище в Коктебелі” (2016 р.). Ідеалістично-прекрасні, яскраві морські пейзажі оживлює накладанням не властивих для них образів, з'являються черепахи у мушлі, жінка у чудернацькому головному уборі, солодкі півники на паличка застромлені у гальку, з кам'яної брили виокремлюється чудернацька істота камнеїд. І все це твориться митцем на межі реального та фантастичного розуміння. Цей цикл робіт Юрій Раскін характеризує як сюрреалістично-юмористичний, і показує в ньому давно відомі ландшафти та архітектурні пам'ятки Криму з несподіваної точки зору.

Очевидний сюрреалізм присутній і в серії “Карельське зачарування” та “Пізнати самого себе”. В останній серії прикметною є робота “Залишені сліди” - ця назва доволі символічна, адже означує зображення руки, яка демонструє глядачу розмальовані картинами художника нігті. Один з творів автор поміщає фрагментарно в нігтьові площин, створює серію картин в картині. Демонструє таким чином поліфункційність зображення, яке переходить із сфери образної творчості безпосередньо як арт-об'єкти на людину. Таким чином митець адаптує зміст сюрреалістичного зображення до ідеї позначення мистецтвом буденних речей.

В серії “Карельське зачарування” вирізняється твір “Бісові слідки”, який представляє собою візуалізацію історії від примітивних форм існування людини та її вірувань (ідолопоклонство) до утвердження християнства. Дія відбувається на березі річки, де кам'янистий пагорб містить перші графіті, які переходять на пергамент, на який в свою чергу накладається зелений оазис із сакральними спорудами. В цьому усьому простежується присутність духовного росту людини від форм примітивних до міркувань сучасності. Негативна назва ніби вводить нас у проблему розуміння еволюції - проявів тотемних вірувань та істинності християнської релігії. З цього стає очевидним глибинне переживання автором історичного процесу становлення суспільства, його духовним розвитком.

До творчої групи “СеСюра” входить також Михайло Толстих художник із Херсона, що цілковито захоплений неосюрреалізмом. Свої твори митець виконує ювелірно, збагачує їх прекрасною колористичною гамою, яка вражає своєю витонченістю і гармонійністю. Вони несуть величезне смислове навантаження, мають глибокий філософський зміст. Внутрішнє бачення важливіше за те, що відбувається в зовнішньому світі, тому світ навколо художника все більше наближається до його картин.

Про початки свого творчого шляху Михайло Толстих каже наступне “Коли я починав, моя майстерня була завішана зображеннями картин Рембрандта, Вермейера, Караваджо, Веласкеса, Айвазовського, мого улюбленого художника Лотца” [2]. Він робив списки з картин великих художників і йшов їхнім шляхом максимально добротно, як тільки можна - це велика школа. Десять років пропрацював у стилі класичного реалізму та є прихильником цього напрямку, в якому і домігся деяких успіхів. Але коли накопичив великий образотворчий досвід, його творчі орієнтири змінились на сюрреалістичні. Тут він вже працює тільки з собою, зі своєю реальністю - Бог і людська душа. Автор чесно, відкрито, порушуючи стереотипи, що не всім подобається, зображує свій світ.

Віртуальний світ творів автора живе своїм, повним гармонії життям, в якому в постійному русі знаходяться його мешканці. Вікна міста, зовсім іншого всесвіту палають бурштиновим світлом. Мембрана неба відокремлює місто від інших галактик. Це своєрідна ідилія фантастичного міста в творі “Бурштинове диво” передає закритий простір, схований десь глибоко у шухлядах підсвідомості митця.

Те, що вдається передати в своїх полотнах Михайлу Толстих - це не є результатом якихось фантазій, це для митця природне середовище, в якому він існує між світами. Думко-форми, які наростають і посилюють свою міць на картинах автора, підпитуються все новими і новими порціями та починають проникати в наш земний світ. У триптиху “Земля” таке проникнення очевидне. Ліва частина символізує матеріальне життя в усіх його проявах. Люди виконують функції обростаючи стереотипами, які пропонує їм навколишнє середовище. Але на жаль, всі ці земні стереотипи не мають нічого спільного з життям духовним. Центральна частина - люди по пояс занурені в реалії земного життя. В їхньому уявленні небеса - це абсолютно така сама субстанція, як середовище їх проживання. Блакитна реальність іншого світу дається кожному суб'єкту в міру його розвитку, тобто сходження. Ця реальність - неосяжна, але для людей вона не завжди доступна, тому що можливості їх сприйняття обмежені. Жертовники із двох сторін - штучно сформовані системні рамки, що керують соціумом, в них горить блакитне Світло Вічності.

Права частина триптиха містить зображення виру земних пристрастей і прагнень - нескінченний потік змінюючи одне одного поколінь, людський вал, обмежений умовними огорожами і гратами.

Розглядаючи інший триптих “Біомаса”, виявляємо алегоричну форму всесвіту, як певну біологічну субстанцію, що перетворюючись перетікає з однієї форми в іншу. Саме таким бачить художник світобудову. На передньому плані - Адам і Єва, які обмінюються символічними плодами матеріалістичних і духовних знань. В триптиху простежується вся історія людської цивілізації. Ліва частина містить стіну, як символ всесвіту технократичної цивілізації. Люди, які приймають ілюзорність буття за істину, прагнуть до досягнення матеріальних вершин, і навіть вмирають, знову і знову повертаються в круговорот спокус, невагомих бажань і нескінченних страждань. У правій частині під скляним склепінням - вулиця, що нагадує оранжерею, в якій непозначений хтось вирощує нескінченно-різноманітні види життєвих форм. У нижній частині композиції - безликі істоти, які перебувають в первісному невігластві і нагадують черв'яків, що копошаться в гумусі. Але в міру розвитку, на більш високих поверхах цивілізації, починаються прояви людиноподібних сутностей. По вулиці, скутий ланцюгами, бреде чоловік. Палаючи в горнилі страстей, він не бачить Небесне Світло, що висвітлює його шлях.

“Явлення Агенця” - це поява милосердної християнської любові в світі найстрашніших вад та пристрастей. Матеріальне буття - це, свого роду, низькі вібрації. висока духовна субстанція, знижуючи свої коливання, утворює різні матеріальні об'єкти, такі як море, повітря, флора, фауна, нарешті людина, яка починає усвідомлювати свою духовну природу. Семиголовий червоний дракон руйнує технократичну цивілізацію. Ряд образів, розташованих по вертикалі від пекельного полум'я до блакитних висот духу, - це тернистий шлях, який повинна пройти кожна людина протягом земного буття, щоб піднятися від біологічного сприйняття життя до високої духовної самосвідомості.

Михайло Толстих відзначає творчість іншого митця молодого покоління, з яким відчуває творчу спорідненість у неосюрреалізмі - це Костянтин Терещенко. Він також як і Михайло народився в Херсоні 1989 р. Освіту отримав у Херсонському національному технічному університеті на факультеті кібернетики за спеціальність “графічний дизайн”. Художник зазначає, що “реальність повсякденного життя - єдине, в чому я впевнений. Слова заставляють відчувати себе усвідомленим, але іноді, коли ми повертаємось, вони завжди нас зраджують”. Ця парадигма митця виявляє його творчу сутність, яка сприймає реальність і виокремлює з неї авторське світобачення. Молодий художник цікавий своїми сюрреалістичними зображеннями, які означені деяким еротизмом. Чимало його картин передають акт кохання поміщений у сферу підсвідомого виявлення теми. Сучасне суспільство породило чимало блюзнірського та без морального і в тому числі в сфері людських взаємовідносин. Митець піднімає тему тілесної насолоди між чоловіком і жінкою, увиразнюючи головних персонажей у сценах, де вони не є лише фантазією автора, а їхня взаємодія визначається природною необхідністю. Назвати таке мистецтво “сороміцьким” не можливо, адже художник вивертає назовні всі пристрасті та похоті сучасного суспільства, перебуває у просторі уявної людської вседозволеності. Тілесність головних персонажів трансформує формами сюрнатурності, тобто акцентує увагу на м'язових об'ємах, стилізує кінцівки виділяючи в них суглобні з'єднання. Таке технічне трактування моделей призводить до появи “нового виду людини”, яка на картинах митця залишається в процесі дії. Підсилює емоційність сприйняття сцен кохання й те, що художник відділяє оголені тіла від середовища у наступний спосіб - людські моделі опрацьовує ахроматичною гаммою, а тло кольором.

Костянтин використовує певні типажі, зокрема жінки мають модельну зовнішність, стрункі та граційні, в чоловічих натурах переважає брутальність, агресивність виявляється через символічність накладання образу на образ. Наприклад, у творі “Червоний дракон” у процес “спілкування двох” втручається нереальна істота, як знак гріховного падіння вона підтримує їхню єдність та єхидно спостерігає за всім цим дійством. Дві півфігури ретельно увиразнено світлотіньовим малюнком, існують поза межами часу, вони синхронні у діях, а пластика їхніх тіл взаємопов'язана.

Змалювання потворності світу також є показовим для авторського живопису, як і Сальвадор Далі Костянтин Терещенко використовує прийом текучих форм. Людина, як система вічного вдосконалення постає у творі “Жертва моди”. Композицію картини складають фрагменти людських тіл, що були штучно змінені під впливом модних тенденцій і в результаті була зруйнована їхня природна краса. Скошене обличчя дівчини спроектоване автором для означення нікчемності намагань людини стати образно кращими, адже краса визначається не тільки зовнішнім виглядом, а й внутрішньою світобудовою особистості. Гігантські худорляві руки нагадують кліщі, вони застигли в позиції, що символізує зверхність, тобто простяглись високо вверх. Об'ємність технічно передана в діапазоні жовто-охристої світлотіні, яка ефектно акцентує антропоморфні мотиви в площині темного тла.

Кожна візуалізована автором тема намальована від натхнення після якось особливого емоційного переживання. Художник образною мовою спостерігає за явищами, що відбуваються у часі та просторі, в мірі свого розуміння надає семантичного значення “Сліпій ночі”. Її образ жіночий, роздвоєний на два портрети - молодої дівчини із заплющеними очима, та жінки, яка дивиться на світ порожнечею погляду. Площини ночі і дня, як боротьба добра і зла, через які проповзає зелений змій (уособлення гріха). Всі елементи композиції розміщено фрагментарно, вони не об'єднані гармонією співвідношень об'ємів, але вдало розкривають містичну тему фантазії митця.

Слід відмітити, що саме на жіночих образах Констянтин концентрується найбільше. Ще одним сюрреалістичним твором автора є “Ясновидиця в сновидіннях”, з якого можна зрозуміти, наскільки глибоко у свідомість автора проникла ця тема. Безіменна особа - ідеал жіночого тіла - плете візерунки розуму в просторах темного світу. Вона відвертається від глядача і своїми гіпертрофованими руками тримає тонку блакитні нитку логіки, що складаються в ряди орнаменту. Митець таким чином запрошує цю жінку у світ підсвідомого власного існування, йому імпонує її відстороненість від буденності.

Означимо, що митець плідно працює над розкриттям внутрішніх переживань, він тонко розуміє проблеми сучасного світу і знаходить влучні сюрреалістичні форми візуалізації. Він оприлюднює потаємні сфери людського життя, звертаючи нашу увагу на не досконалість, підміну цінностей, зраду ідеалів. Страждання Христа та селфі дівчини в площині однієї композиції розглядаються автором у розрізі потворності світу - реалістичні рани спасителя подані, як противага штучній зовнішності “ляльки”, яка відкинула будь-яку мораль. Багатогранність емоцій викликає цей сюжет, як і більшість творів Костянтина Терещенка. Митець є творцем нових парадигм заснованих на особистісному розумінні буття людини.

Висновки

Досліджуючи розвиток сучасного мистецтва, заснованого на ознаках неосюрреалізму, зазначимо про появу та формування його в південних регіонах України, де цей напрям отримав поширення серед митців, які зосередились в своїй діяльності на неомодерністичному мистецтві. Географія їхньої творчості - це міста Маріуполь, Харків, Одеса, Ялта та інші. В творах Едуарда Колодія, Юрія Раскіна, Михайла Толстих, Костянтина Терещенка знаходимо прикметні художні ознаки неосюрреалізму - це заперечення суспільних форм сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад, автоматизм візуалізації, звільнення від контролю розуму, спонтанність творчих рішень. Кожен із зазначених митців робить це в свій конкретний спосіб: пише теоретичне обґрунтування світовідчуттів у формі “маніфесту”, заглиблюється у пізнання істинності людської цивілізації, або вивертає на зовні цитатні парадигми фрагментарного очищення свідомості.

Література

1. Арт-резиденція “Семантичний сюрреалізм у просторі постмодернізму Славутича”

2. Жарких Л. Михайло Толстих у полоні сюрреалізму

3. Наливайко Д. С. Мистецтво: напрями, течії, стилі. Київ: Мистецтво, 1980. 288 с.

4. Нечитайло Г. А., Коновалова О. В. Інтерпретація образу людини у портретному жанрі європейського живопису початку ХХІ ст. // Молодий вчений. №5 (57). травень, 2018. С.161-166.

5. Петрова О. М. Мистецтвознавчі рефлексії. Історія, теорія та критика образотворчого мистецтва 70-х років ХХ століття - початку ХХІ століття. Київ: Видавничий дім “КМ Академія”, 2004. 400 с.

6. Сидоренко В. Візуальне мистецтво України кінця ХХ - початку ХХІ ст. // Сучасне мистецтво: науковий збірник. Київ, 2005. Вип. 2. С. 52-63.

References

1. Art-rezydentsiia “Semantychnyi siurrealizm u prostori postmodernizmu Slavutycha” [“Semantic surrealism in the space of Slavutych's postmodernism”].

2. Zharkykh L. Mykhailo Tolstykh u poloni siurrealizmu [Mykhailo Tolstykh in the captivity of surrealism].

3. Nalyvaiko D. S. Mystetstvo: napriamy, techii, styli. [Art: directions, currents, styles]. Kyiv: Mystetstvo, 1980. 288 s. [in Ukraine].

4. Nechytailo H. A., Konovalova O. V. Interpretatsiia obrazu liudyny u portretnomu zhanri yevropeiskoho zhyvopysu pochatku KhKhI st. [Young scientist]. №5 (57). traven, 2018. S. 161-166. [in Ukraine].

5. Petrova O. M. Mystetstvoznavchi refleksii. Istoriia, teoriia ta krytyka obrazotvorchoho mystetstva 70-kh rokiv KhKh stolittia - pochatku KhKhI stolittia. [Art studies reflections. History, theory and criticism of fine art of the 70s of the 20th century - the beginning of the 21st century]. Kyiv: Vydavnychyi dim “KM Akademiia”, 2004. 400 s. [in Ukraine].

6. Sydorenko V. Vizualne mystetstvo Ukrainy kintsia KhKh - pochatku KhKhI st. [Modern art: scientific collection]. Kyiv, 2005. Vyp. 2. S. 52-63. [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru