Танець під музику часу: транскрипція мистецтва та науки в хороводі античних муз
Семіотичне відтворення яскравими представниками живопису кінця XV – початку XX ст. співіснування в культуротворчій діяльності емоційно-естетичної та раціональної складової. Аналіз прикладів творчого доробку природознавців Б. Паліссі та М. Шарлеманя.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.05.2023 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури
Танець під музику часу: транскрипція мистецтва та науки в хороводі античних муз
Гамалія Катерина Миколаївна,
доктор мистецтвознавства, доцент кафедри теорії і історії мистецтва
м. Київ
Анотація
Із метою структурованої репрезентації предмета дослідження розглянуто семіотичне відтворення яскравими представниками живопису кінця XV - початку XX ст. співіснування в культуротворчій діяльності емоційно-естетичної та раціональної складової. Виявлено та продемонстровано наявність композиційних і художньо-естетичних особливостей візуалізації такого єднання, притаманних кожному з періодів в історії мистецтва від Ренесансу до Модерну. В контексті результативності та специфіки синтезу науки і мистецтва наведено приклади творчого доробку природознавців француза Бернара Паліссі та нашого співвітчизника Миколи Шарлеманя. Доцільність повернення до синкретичності культури, підкріплюється висновком про очевидність для живописців Нового часу нероздільності наукової та художньої творчості в античній філософії.
Ключові слова: музи в живописі, хоровод, наука, мистецтво, природознавство, синкретизм, картина світу.
Abstract
Dance to the music of the time: transcription of art and science in the round of the antique muses
GamaliiaKateryna - Doctor of Arts, Associate Professor, National Academy of Fine Arts and Architecture,
Kyiv
For the purpose of a structured representation of the subject of research, the author considers the semiotic display by prominent painters of the late XV-early XX centuries the coexistence of the emotional-aesthetic and rational components in the culture-creating activities. The presence of compositional, artistic and aesthetic features of the visualization of such unity, characteristic of each period of art history from the Renaissance to the Modem, is revealed and demonstrated. In the context of the effectiveness and specificity of the synthesis of science and art, examples of the creative heritage of French naturalists Bernard Palissy and our compatriot M. Sharlemanj are given. The expediency of returning to the syncretism of culture is supported by the conclusion about the obviousness for the painters of the New Age of the inseparability of scientific and artistic creativity in antique philosophy.
Key words: muses in painting, round dance, science, art, natural history, syncretism, picture of the world.
Основна частина
Постановка проблеми. Картина сучасного світу має раціональне вкорінення, що не відміняє наявність у ній елементів міфологічних. Слово «міф» не вміщує жодної негативної коннотації: з грецької воно означає мова, розповідь, переважно правдива [17]. Але жоден міф не проіснував би й десятка років без художньо змальованих образів, доповнених надреальними характеристиками та можливостями. Музи, нереальні істоти, породження міфологічної та художньої уяви давніх греків, зробили відчутний внесок в їхню культуру, а з часом і в загальносвітову. Сучасні музеї, назва яких, в свою чергу, утворилася в результаті семантичної експансії терміну «музи», продовжують традиції збереження і поширення культурних знань у музейонах - храмах, де зосереджувалось мистецьке й культурне життя Греції.
Розвиток мистецтва у Новий час відбувався шляхом консолідації окремих дисциплін, коли диференціації зазнавати різні напрями науки. Для теоретичного осмислення взаємозв'язків між мистецтвом та наукою в мистецтвознавстві склався цілісний науковий напрям - усебічне і багатоаспектне дослідження художньої творчості на основі міждисциплінарних зв'язків. Особливе зацікавлення дослідників викликають проблеми взаємовпливу мистецтвознавчої і природничої наук, на значенні якого сфокусовано зміст статті.
Мета статті: на основі концепції неподільності культурної творчості, методом семіологічного та мистецтвознавчого аналізу, визначити відмінні особливості в трактуванні античного хороводу муз за окремими роботами видатних представників живопису кінця XV - поч. XX ст., акцентувавши увагу на полікультурній діяльності природознавців Б. Паліссі і М. Шарлеманя.
Огляд досліджень та публікацій. На думку Б. Шульца, серед наших ідей не існує жодної, яка б не походила від міфології [16]. Пізнавальний аспект міфології в сучасній науці визнається з урахуванням позитивних досягнень XX ст., зокрема логічних методів міфологічного мислення, запропонованих К. Леві-Строссом [5], або міфологічності, притаманній наукам, відміченій О. Лосевим [7].
Своєрідність давньогрецьких описів плеяди муз використав Ю. Лотман, аналізуючи хід розвитку мистецтва: «…у кожної з муз було ім'я, свій образ, інструменти і ремесло, греки незмінно бачили в мистецтві саме хоровод, ансамбль різних, але взаємно необхідних видів мистецької діяльності» [9]. Так Ю. Лотман відмічав синкретизм - нероздільність різних видів культурної творчості, притаманний раннім етапам її існування. Першим заявив про розрив між представниками науки та мистецтва письменник та вчений Чарльз Сноу [13], акцентуючи, що між традиційною гуманітарною культурою та новою культурою епохи науково-технічного прогресу відбувається катастрофічне розмежування, знищення якого необхідне для вирішення найактуальніших практичних завдань [13]. Через півстоліття після Ч. Сноу виступив зі своєю концепцією Альберто Перуцці. Він стверджував, що дві культури мають багато характерних рис, які їх розрізняють, але при цьому не є ні непорівнянними, ні ворожими [13].
На думку Ю. Лотмана, сучасне зближення наукових сфер, які традиційно вважалися віддаленими, призвело до появи «гібридних» областей знання, які часом приносять найплідніші результати сміливим перенесенням методів дослідження, вироблених в одній галузі науки до іншої. Спроби застосування методики «точних наук» до вивчення різних аспектів художньої діяльності мають вже тривалу історію і здійснюються різноманітними шляхами [8; 15].
Виклад основного матеріалу. Коріння ґенези наукової творчості, нероздільної з творчістю культурною, проростає з грунту давньогрецької цивілізації. Музи, доньки царя богів Зевса та богині пам'яті Мнемосіни, опікувалися і мистецтвом, і поетичною творчістю і науками. За архаїки аонійські сестри (музи) пов'язувались з усім музичним: співами, музикою, танцями. їхнє чисельне впорядкування до дев'яти відбулося вже в елліністичний період, коли остаточно визначилися сфери впливу богинь, включаючи для Каліопи історію, а для Уранії астрономію та інші науки (Рис. 1). Улюбленим заняттям сестер у вільний від служіння Аполлонові час було співати та водити хороводи. Науки в уяві греків поставали в хороводі пліч-о-пліч із поезією, трагедією та танцями, як їх алегорично представлено у вигляді муз на фресках та мармурових рельєфах Античності. Варіацію «музейного хороводу» використано в картині Н. Пуссена «Танець під музику часу» (1634-1636 рр.). Щоправда, в роботі генія класицистичного живопису алегоричним хороводом подано співдружність не мистецтва з наукою, а ланцюгову послідовність Бідність-ГІраця-Багатство-Насолода… Але то вже виявлення акцентів доби Просвітництва. Позаяк, зображення хороводу дев'яти муз, покровительок творчості в мистецтві та науках, лишається фаворитом мистецьких сюжетів починаючи від Ренесансу.
живопис естетичний античний муза
Рис. 1. Уранія. Фрагмент фрески з дому ДжулІЇ Фелікс, Помпеї. 62-72 рр.
Зазвичай сюжети із зображенням хороводу муз насичені символічним та алегоричним навантаженням..Як на полотні «Парнас», створеному на початку Високого Ренесансу, 1497 р. італійським художником АндреаМантеньяна замовлення мантуанської маркізи Ізабелли д'Есте, названої «примадонною Відродження». Закохані Арес та Афродіта стоять на узвишші гори, в печері якої видніється фігура розлюченого Гефеста. Неоднозначний сюжет із божественним адюльтером перенасичено смислами, очевидними та прихованими. Від таємного союзу Війни та Кохання з'являться на світ Ерос, Ненависть, Гармонія, Страх та Жах. Присутні на полотні Гермес з Аполлоном задіяні в композиції як прибічники подружньої зради. Ліжко за спинами коханців та прокльони обуреного Гефеста підсилюють неоднозначність картини, додаючи їй побутової світськості. Ніби не помічаючи драматизму події, дев'ять муз танцюють під звуки ліри, що в руках Аполлона, найкращого серед музик. Будь-які атрибути для розпізнання муз відсутні, відповідність можливо лише вгадувати на кшталт квесту, за натяками в позі, жесті, погляді. Вочевидь, танцюючі фігури виступають лише додатковими кольоровими плямами, та елементом єднання складної багатофігурної композиції з низкою вплетених в неї сюжетів. У той же час оповідання та розкриття кожного епізоду міфологічної історії виведено автором із середньовічною ретельністю іконописної майстерні.
Найбільшої популярності серед зображень танцюючих муз набула фреска Рафаеля Санті «Поезія» (назву «Парнас» вона отримала в XIX ст.), створена на піку Ренесансу (1509-1511 рр.) для СтанціделлаСеньятура Ватиканського палацу (Рис. 2). Призначення фрески в інтер'єрний розпис робочого кабінету зумовлює вагомість її філософського змісту, а час написання - глибшого розуміння античного спадку. Присвячення поезії стало однією з чотирьох композицій, що відбивають області духовної діяльності людини. Сюжет розгортається на горі, в Аркадії, місцевості перебування Аполлона та муз. Молодий бог у центрі розпису грає на віолі в оточенні дев'яти муз, дев'яти античних поетів, серед яких Гомер, Сапфо, Корінна та дев'яти поетів нової (ренесансної) епохи, включаючи Данте та Петрарку. Кожна муза доповнена атрибутом, що допомагає розпізнати її, Кліо з папірусним сувоєм, Калліопа з вощеною дощечкою та стилусом, Уранія зі сферою та циркулем. Щоправда, на фресці Рафаеля саме Уранію, єдину серед муз, зображено зі спини, і атрибути її не розпізнаються. Вірогідно, значення науки в процесі поетичного натхнення відображено замріяним поглядом Музи подалі від профанногосвіту, в небесну далечінь. Саме Уранії, парафією якої є Астрономія, дістається пізнання небесної нескінченності, одвічної принади мрійників-поетів. Якщо на фресці Рафаеля, за висловом Махо
О.Г., народжується парадигма абсолютної гармонії [10], то таку парадигму слідвбачати і в відтворенні гармонійного співіснуванняалегоричних фігур німф.
Рис. 2. Фрескові розписи інтерьєруСтанціделлаСеньятура. Ватикан
«Аполлон і музи», або «Парнас», що зберігається нині в музеї Прадо, Н. Пуссен напише через сто років після Ренесансу, з новим відчуттям релігійних цінностей та античної філософії. Пуссен із непідробним захватом поєднує на полотні композиційні, колористичні та філософські здобутки Рафаеля Санті, продемонстровані у фресковому оздобленні СтанціделлаСеньятура. Застосування ярусованого простору для розташування більше двох десятків персонажів апелює до геніального композиційного рішення Рафаеля зі сходами в «Афінській школі». Задіювання Н. Пуссеном друга - сучасника в якості моделі для образу Гомера також звучить алюзією до аналогічного прийому Санті з підбором моделей для «персонажів школи». Ідею зібрання поетів та письменників довкола Аполлона в оточенні муз-натхненниць із притаманними їм атрибутами, запозичено з уже згаданого «Парнасу» Рафаеля в оформленні папського робочого кабінету в Ватикані. І чудово виважений колорит, і пози героїв, і моралізуючий зміст ведуть глядача до генія Ренесансу, Рафаеля Санті, обраного Н. Пуссеном зразком для класицистичного живопису. Крім суто живописних прийомів, єднання муз-алегорій в хороводі сприймалося просвітителями справедливим відтворенням дійсної нерозривності наукової та художньої думки часів Античності. З розгортанням подій Нового часу актуальність такого трактування втрачається.
Образи муз епохи неокласицизму, також не позбавлених рис ренесансу, представляє розпис плафону «Аполлон і музи на Парнасі» (1760-1761 рр.) на віллі кардинала Альбані в Римі. Антон Рафаель Менгс, автор фрески, відповідно стилістиці неокласицизму, шукає ідеальність в еклектичному поєднанні грецької філософії, образної майстерності Рафаеля та колористичних і світлових досягненнях живопису Бароко. Свого часу він копіював ренесансний фресковий живопис, зокрема розписи Рафаеля Санті в СтанціделлаСеньятура. Не вдаючись до коментарів досить умовного колориту, звернемо увагу на відтворення ідеї зібрання муз довкола Аполлона з лірою в руці. Слід відзначити, що сплетіння муз у хороводі відсутнє, вони зображені відособлено, в театральному позуванні, ніби не помічаючи одна одну. Друга пол. XVIII ст. вносить свої корективи в розуміння взаємозв'язку між мистецтвом та науками, які вже диференційовані, або більше, протиставлені як несуміжні.
Погляд на хоровод муз Доби Модерну якнайкраще презентує одна з композицій Джона СінгераСарджента у фресковому розписі ротондового склепіння Музею образотворчих мистецтв в Бостоні (Рис. 4). «Аполлон і музи», написані Сарджентом у період 1916-1925 рр» заворожують плавністю силуетних ліній та витонченістю кольорової палітри. Однаково чарівні золотоволосі античні красуні, одягнені в перлові хітони, наче сестри-близнючки, щільно оточують оголену фігуру Аполлона. Якби не кіфара під його лівою рукою та спалах променів за божественною головою, чуттєво-еротичне звучання композиції затьмарило б усі інші сенси: ідеальна краса, шляхетність та витонченість як основа вищої мистецької діяльності, без зайвої деталізації, обтяжливих сюжетних подробиць та античної філософії.
Рис. 3. Аполлон та музи. Фрагмент фрескового розписусклепіння ротонди Музею образотворчих мистецтв. Д.С. Сарджент. Бостон, 1916-1925
Звісно, наукові знання, що зароджувались у Давній Греції, шукаючи шляхи для пояснення сутності речей та природних процесів, мали відображення в мистецтві не тільки у вигляді хороводу муз. Чотири елементи Емпедокла (бл. 490-430 рр.), першооснови світу, які перебувають у постійному русі, переміщуючись, змішуючись та роз'єднуючись, одержали втілення у «натуралістичній алегорії» Пізнього Ренесансу, серії картин «Чотири стихії». Живописний цикл алегоричних портретів 1566 р. належить Джузеппе Арчимбольдо, італійському живописцю та декоратору, представнику маньєризму. Кожна з чотирьох стихій представлена окремою композицією, що складена, ніби пазлами, реальними природними формами. Знання та спостереження в галузі ботаніки і зоології поєднуються зі знаннями анатомії людини, утворюючи протиприродний симбіоз натуралістичних форм: «Повітря» - із зображень птахів, «Земля» - тварин, «Вода» - мешканців водної стихії, «Вогонь» - вируванням полум'я. Взаємодія стихій в природі подається художником як неподільність на окремі натуральні елементи кожної з них, як єдине можливе існування в єднанні природних складових. Втілюючи в алегоричних портретах уявлення давньогрецької натурфілософії, Арчимбольдо вдалося на кілька століть випередити появу сюрреалізму в мистецтві.
Бернар Паліссі (бл. 1510-1589 рр.), сучасник Арчимбольдо, французький науковець, художник-кераміст і творець оригінальних паркових гротів, вважав воду «основоположним елементом життя», віднайденим філософами. Він увійшов до історії мистецтва як творець кольорових емальованих ваз, тарелів, глеків, прикрашених аплікацією в «опуклій» манері у формі рептилій, амфібій, риб, рослин, чи викопних організмів (Рис. 4). Грот був лише незначною частиною його діяльності, проте, побудувавши свій знаменитий грот у паризькому парку для Катерини Медичі, він одержав прізвисько «Бернар Тюільрійський» [3]. Саме в організації гротів, використовуючи знання про животворність підземних вод, Паліссі, один із перших серед європейців, продемонстрував правильну теорію походження скам'янілостей. Довкола входу в грот художник-кераміст розміщував мушлі та корали, з-поміж яких виглядали черепахи, краби, морські павуки та інші натуралістично виконані «мешканці глибин». Пошуки Паліссі в мистецтві можна назвати екологічними: якщо жаби та ящірки на керамічному посуді справляли враження чогось ірраціонального, то на скелях вони виглядали зовсім природно, утворюючи єдину систему елементів «скеля-вода-рослина-тварина». Грот асоціювався в ренесансному парку з оселею німф, захисниць митців та натхненниць поетичної творчості, що прагнули усамітнення. Як святилище води, він обов'язково вміщував камінь та землю, ілюструючи в парковому середовищі єдність природних елементів та символізуючи насиченість поетичної творчості натурфілософськими роздумами.
Рис. 4. Овапьне блюдо. Бернард Поліссі. Кераміка, авторська техніка, XVI cm. Ермітаж
Про надзвичайно актуальні можливості творчої співпраці мистецтвознавства і природознавства свідчить діяльність нашого співвітчизника, професора зоології Миколи Шарлеманя (1887-1970 рр.), який звернувся до природничо-наукового аналізу «Слова о полку Ігоревім», вперше відтворивши зооморфологічний орнамент цього твору. Автор «Слова» трансформував візуальні образи тварин та птахів у вербальні, використавши риторичний пристрій, нині відомий як екфразис. а Шарлемань застосував зворотну дію, провівши ідентифікацію представників етиофауни за словесним описом, завдяки чому встановив їх зоомоніми в семіосферіетнокультури Київської Русі ХІ-ХІІ ст. У тексті поеми він віднайшов до 80 згадок диких тварин і птахів, відмічаючи словесне відображення звуків, які вони видають [2]. За висловом Д. Лихачова, М. Шарлемань показав, що природа у «Слові» реально існує і в часі, і в просторі [14].
Своє відчуття рідної природи Шарлемань доклав до сприяння становленню заповідної справи в Україні. Впродовж десяти років він був засновником та директором заповідника «КончаЗаспа», де неодноразово бував М. Рильський, шукаючи поетичного натхнення як у міфологічному гаю з музами. Він бажав знати назви птахів, квітів, дерев, згадуючи про зустрічі з природознавцем в одному з віршів: «прошу тепер заїхать в мудре царство Шарлеманя» [12].
Отримані при аналізі змісту «Слова» висновки Шарлеманя, знайшли підтвердження при розшифруванні анімалістичних фресок Софії Київської, де, на його думку, переконливо представлене географічне та історичне середовище часів Київської Русі, а, також, тваринний світ та мисливське господарство XI ст. [14]. Так, учений відмітив, що на стіні сходів софійської вежі представлено полювання, де на дикого кабана або вепра мисливець нацьковує велику собаку, схожу на сучасну північну лайку. Отже, фреска спростовує існуюче уявлення про те, що у християнських церквах ніколи не зображували таку «нечисту» тварину. Вище на стіні можна побачити лов дикого коня - тарпана, чим спростовується твердження, що в Київській Русі не було коней. Як свідчать тексти «Слова» та стінопис Софійського собору, русичі не лише самі розводили коней, а й купували їх у сусідів-кочівників [15]. Отже, М. Шарлемань розглядав фрески софійських веж та текст «Слова» не тільки як унікальні пам'ятки літератури та мистецтва, а й як історичне джерело щодо природи, фауни й культурних зв'язків Київської Русі. Його енциклопедичні знання дозволили конкретизувати короткі словесні описи та напівстерті фрескові образи, аби, переступивши межу між природознавством та мистецтвом, визначити їх таксономічну приналежність. Зворотний зв'язок, що склався між зоологічною наукою, літературою та мистецтвом, надав можливість мистецтвознавцям, співробітникам заповідника «Софія Київська» започаткувати унікальну екскурсійну програму «Мудре царство Шарлеманя: звірі відомі й невідомі» з відтворенням природного середовища часів Русі-України.
Висновки. Античні філософи уявляли культуротворчі процеси нерозривно єдиними, що набуло відтворення в алегоричному хороводі муз. На піку Ренесансу ідея співіснування науки та мистецтва набула досконалого розкриття в образотворчості на прикладі широко відомої фрески «Парнас» Рафаеля Санті. Синкретичний період історії культури тривав до XVI ст., що очевидно з подальшого живопису представників Класицизму та Неокласицизму, які, вшановуючи досягнення Рафаеля, відходять від констатації алегоричного єднання хороводом. На початку XX ст. у роботі Дж. Сарджента хоровод муз-покровительок є лише приводом створити гімн Довершеності в мистецтві, не вдаючись до глибин натурфілософії.
Поєднання мистецького таланту' з науковими спостереженнями надало можливість Джузеппе Арчимбольдо на чотири століття випередити стан мистецтва своєї епохи, а Бернарду Паліссі - започаткувати власний стиль з авторською технологією в дрібній пластиці та кераміці. Завдяки сполученню природознавчого досвіду з дослідженням змісту пам'яток художньої культури ХІ-ХІІ ст., М. Шарлемань реконструював склад зоофауни Київської Русі. Необхідність зміцнення культуротворчого потенціалу шляхом міждисциплінарної комунікації актуалізує повернення в образотворче мистецтво алегоричного хороводу античних муз.
Список використаної літератури
1. Безгін І.Д. Мусієнко О.С., Немкович О. М Історія і проблеми українського мистецтвознавства. Наука та наукознавство. 2006. №4 (54). С. 74-86.
2. Борейко М.М.В. Шарлемань: невідомі сторінки біографії. Історія археологічних досліджень. Беркут. 1995. Вин. 1-2. С. 85-57.
3. Зайцев А.И. Культурный переворот в древней Греции VIII-V вв. до и. э. / ред. Э.Д. Фролов. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. 208 с.
4. Игнатова М.П. Две культуры - проблемы и взаимодействие. Международный научн. журн. «Инновационная наука». 2015. №5. С. 205-215.
5. Леви-Стросс К. Структура мифов. Вопросы философии. 1970. №7. С. 152-164.
6. Лихачёв Д. Бессмертное произведение русской литературы (к стопятидесятилетию первого издания «Слова о полку Игореве». Звезда.1950. №12. С. 150-154.
7. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. Москва: Мысль, 2001. 558 с.
8. Лотман Ю.М. Икусствознание и «точные методы» в современных зарубежных исследованиях. Семиотика и искусствометрия. Современные зарубежные исследования: Сб. переводов / сост. и ред. Ю.М. Лотман. В.М. Петров. Москва, 1972. С. 5-23.
9. Лотман Ю. Художественный ансамбль как бытовое пространство. Декоративное искусство СССР. 1974. №4. С. 48-51.
10. Махо О.Г. Образы муз в живописи ренессанса и нового времени. От студиозоЛионеллод'Эсте до картин неоклассицизма. Актуальные проблемы теории и истории искусства. 2016. С. 460-466.
11. Перуцци А. От двух культур к одной: короткие заметки о наследии одной научно-гуманитарной дискуссии. Вестник Томск, гос. ун-та. 2011. №2. С. 26-30.
12. Рильский М. Конча-Заспа. Знак Терезів. Київ: Рад. письменник, 1959. 110 с.
13. Сноу Ч. Две культуры. Москва: Прогресе, 1973. 144 с.
14. Хохлова О.М.М.В. Шарлемань. Життєвий шлях. Наукова спадщина. Полтава, 1998. 160 с.
15. Шарлемань М.В. «Слово о полку Ігоревім» як джерело до пізнання природи Київської Русі; Стінопис мисливського змісту Софіївського заповідника - архітектурного музею у Києві. Київ: б. в., 2006. 101 с.
16. Шульц Б. Миф и реальность. Иностранная лит..1996. №8. С. 165-166.
17. Garland R. Ancient Greece. Everyday Life un the Birthplace of Western Civilization. NewYork: Sterling, 2008 [XVII]. 364 p.
References
1. Bezghin I.D., Musijenko O.S., NemkovychО. M. Istorijaі problemyukrajinsjkoghomystectvoznavstva. Naukalanaukoznai'stvo.2006. # 4 (54). S. 74-86.
2. Borejko M.M.V. Sharlemanj: nevidomistorinkybioghrafiji. Istorijaarkheologhichnykhdoslidzhenj. Berkut.
4. 1995. Vyp. 1-2. S. 85-57.
3. Zajcev A.I. Kul'turnyjperevorot v drevnejGrecii V11I-V vv. do n. je. / red. Je. D. Frolov. Leningrad: Izd-voLeningr. un-ta, 1985. 208 s.
4. Ignatova M.P. Dvekul'tury - problemyі vzaimodejstvie. Mezhdunarodnyjnauchnyjzhurnal «Innovacionnajanauka».2015. №5. S. 205-215.
5. Levi-Stross K. Strukturamifov. Voprosyfiloso/ii.1970. №7. S. 152 164.
6. Lihachjov D. Bessmertnoeproizvedenierusskojliteratury (k stopjatidesjatiletijupervogoizdanija «Slovaо polkuIgoreve». Zvezda.1950. №12. S. 150-154.
7. Losev A.F. Dialektikamifa. Moskva: Mysf, 2001.558 s.
8. LotmanJu. Hudozhestvennyjansambl' kakbytovoeprostranstvo. Dekoratrvnoeiskusstvo SSSR.1974. №4.
5. 48-51.
9. LotmanJu. M. Ikusstvoznanieі «tochnyemetody» v sovremennyhzarubezhnyhissledovanijah. Semiotika і iskusstvometrija. Sovremennyezarubezhnyeissledovanija: Sb. perevodov/ sost. і red. Ju. M. Lotman, V.M. Petrov. Moskva, 1972. S. 5-23.
10. Maho O.G. Obrazymuz v zhivopisirenessansaі novogovremeni. OtstudiozoLionellod'Jeste do kartinneoklassicizma. Aktual'nyeproblemyleorii і istoriiiskusstva.2016. S. 460-466.
11. Periled A. Otdvuhkul'tur k odnoj: korotkiezametkiо naslediiodnojnauchno-gumanitarnojdiskussii. VestnikTomskogogosudarstvennogouniversiteta. 2011. №2. S. 26-30.
12. Ryljskyj M Koncha-Zaspa. ZnakTereziv. Kyiv: Rad. pysjmennyk, 1959. 110 s.
13. Snou Ch. Dvekul'tury. Moskva: Progress, 1973. 144 s.
14. KhokhlovaО. M.M.V. Sharlemanj. Zhyttjevyjshljakh. Naukovaspadshhyna. Poltava, 1998. 160 s.
15. Sharlemanj M.V. «Slovoо polkuIghorevim» jakdzherelo do piznannjapryrodyKyivsjkojiRusi; SlinopysmyslyvsjkoghozmistuSqfijivsjkoghozapovidnyka - arkhitekturnoghomuzejuи Kyevi. Kyiv: b. v., 2006. 101s.
16. Shul'c B. Mifі real'nost'. Inostrannajaliteratura. 1996. №8. S. 165 166.
17. Garland R. Ancient Greece. Everyday Life un the Birthplace of Western Civilization. NewYork: Sterling, 2008 [XVII]. 364 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Процес українського національно-культурного відродження кінця XVIII ст.–почату ХХ ст.. Його основні періоди: дворянський, народницький, модерністський. Видатні діячі культури та мистецтва того часу: Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Мартос, Франко.
лекция [20,1 K], добавлен 01.07.2009Розвиток декоративного мистецтва від часу його виникнення до кінця ХХ століття. Різновиди народного декоративного мистецтва, що переважають на Галичині, їх художні особливості, порівняльний аналіз в системі загальноукраїнського народного мистецтва.
дипломная работа [129,2 K], добавлен 23.07.2009Танець як один із видів мистецтва. Сценічна обробка народного танцю. Українське, російське, білоруське, молдавське, грузинське, болгарське, словацьке та угорське народне хореографічне мистецтво. Класифікація народних танців. Іспанський сценічний танець.
реферат [74,8 K], добавлен 25.03.2012Загальна характеристика хореографічного мистецтва як одного із самих масових і дійових засобів естетичного виховання. Джерела виникнення народного танцювального мистецтва, становлення українського народного танцю. Характерний та народно-сценічний танець.
контрольная работа [28,3 K], добавлен 13.02.2011Історія виникнення та значення мистецтва - творчого відбиття дійсності, відтворення її в художніх образах. Мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовій звуковисотній і тембровій шкалі. Стилі в архітектурі. Декоративно-прикладне мистецтво.
презентация [1,6 M], добавлен 29.03.2015Соціальна природа та взаємозв'язок соціальної, компенсаторної, евристичної функцій мистецтва. Класифікація мистецтва як способу емоційно-образного відтворення дійсності у художніх образах, застосування його в культурно-виховній та просвітницькій роботі.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 22.04.2011Проблеми становлення творчого шляху майстрів народних промислів Богуславщини. Феномен їх творчого мистецтва, аналіз робіт. Індивідуальний підхід митців у зверненні до традицій народного мистецтва та відродженні давніх осередків народних промислів.
статья [397,8 K], добавлен 05.03.2010Життєпис великого італійського художника кінця XV початку XVI століть Леонардо да Вінчі. Характеристика та сущностний аналіз творчості художника. Створення да Вінчі типу "ідеального людини Ренесансу". Сутність релігійної живопису Леонардо да Вінчі.
биография [41,1 K], добавлен 19.12.2008Витоки класичного танцювального мистецтва. Класичний танець як один із компонентів хореографічної освіти. Значення класичного танцю у хореографічному вихованні. Загальні тенденції класичного танцю та його місце у стилях бальної та народної хореографії.
курсовая работа [81,2 K], добавлен 14.10.2014Вивчення біографії, життєвого та творчого шляху відомих архітекторів XIX століття: Бекетова О.М., Бернардацці О.Й., Городецького В.В. та ін. Видатніші гравери та художники цього періоду: Жемчужников Л.М., Шевченко Т.Г., Башкирцева М.К., Богомазов О.К.
реферат [5,1 M], добавлен 28.06.2011Оцінка творчості представника української діаспори в Австралії, живописця, графіка, скульптора Л. Денисенка. Узагальнення його творчого доробку в царині графіки, її стильові і художні особливості. Оцінка мистецької вартості графічних творів художника.
статья [20,8 K], добавлен 24.11.2017Історія розвитку індійського народного та племінного танцю як унікальної спадщини світової культури. Дослідження ролі виконавчого виду мистецтва у суспільному житті народу, ритуалах та обрядах. Особливості святкування початку та завершення збору врожаю.
статья [17,7 K], добавлен 31.01.2011"Вітер свободи" - важливий культурний феномен 80-х років. Аналіз розвитку українського мистецтва, починаючи з 80-х років. Особливості сучасного українського мистецтва. Постмодерністські риси української літератури та живопису 80-90-х років ХХ ст.
контрольная работа [41,2 K], добавлен 26.09.2010Розгляд модернізму як системи художніх цінностей. Аналіз соціально-політичних обставин в Україні на зламі віків. Визначення основних ідейний орієнтацій українського модернізму. Виникнення літературно-мистецьких об'єднань в кінці ХІХ-початку ХХ століття.
лекция [150,3 K], добавлен 22.09.2010Творець і заступник танцювального мистецтва в Індії - Шива, один із трьох великих богів індуїзму. Танцювальне мистецтво Індії. Особливості індійського танцю, тісно пов’язаного із переказами, міфами. Рухи класичних та народних танців, його стилі.
презентация [2,6 M], добавлен 31.03.2014Зародження фольклорного танцю. Найдавніші сліди танцювального мистецтва в Україні. Зв’язок українських традицій з річним циклом. Весняні обряди та звичаї. Українське весілля і танець. Відношення запорожців до танцю. Бойові традиції Запорозької Січі.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 15.04.2012Театральне і культурне життя як на професійному, так і на аматорському рівні кінця XIX - початку XX століття у Харкові. Театральні діячі у становленні українського та російського модерного драматичного мистецтва. Виникнення і розвиток кінематографу.
реферат [24,4 K], добавлен 16.03.2008Формотворчі елементи часу. Складові кінематографічної мови: мізансцена, колір, ритм, кадр, монтаж. Природні умовності, на яких ґрунтується специфіка даного виду мистецтва, умовності, що визначаються різницею між життям і специфічною формою мистецтва.
реферат [38,4 K], добавлен 02.09.2011Англійське мистецтво початку XIX століття. Виникнення нових художніх напрямків. Видозміна пізніх форм бароко в декоративний стиль рококо. Творчість Вільяма Хогарта. Кращі досягнення англійського живопису XVIII ст. Просвітительський реалізм в літературі.
контрольная работа [36,3 K], добавлен 14.12.2016Принципи історично-порівняльного, проблемно-хронологічного, культурологічного та мистецтвознавчого аналізу української народної хореографічної культури. Організація регіональних хореографічних груп. Народний танець в діяльності аматорських колективів.
курсовая работа [50,8 K], добавлен 03.01.2011
