Міжнародне співробітництво в організації сучасних українських проектів

Виклад основного матеріалу

Сфера соціокультурного проектування є такою, що за своїми сутнісними характеристиками передбачає кооперацію між представниками різних інституцій. Співпраця дозволяє ефективно використовувати наявні ресурси, сприяти просуванню культурно-мистецького продукту серед цільової аудиторії. Залучення фахівців з організацій, які мають дотичні інтереси, дозволяє розширювати локальні межі проектної сфери та виходити на міжнародний рівень. Причому доволі високу результативність має мережева взаємодія. У разі формування культурного продукту, до створення якого долучаються різні учасники, відбувається можливість освоювати нові ресурси. «Актуалізується створення платформ не тільки для обміну досвідом акторів зі спеціалізованою компетентністю, зокрема досвідом співробітництва у вигляді обміну виступами творчих колективів, музейними експозиціями та ін., але й представників з різних інституціональних сфер» [4; 32].

Досвід співробітництва із закордонними організаціями ефективно впроваджувався в українській соціокультурній галузі. Зокрема участь України в програмній діяльності ЮНЕСКО надавала доступ до інтелектуального потенціалу організації, змогу використовувати певні ресурси, можливість «вітчизняним фахівцям у галузі освіти, науки, культури та інформації брати участь у міжнародних заходах, отримувати стипендії, гранти, устаткування, науково-технічну інформацію, консультативну допомогу» [3; 189]. Даний тип співробітництва є вкрай важливим для вітчизняної гуманітарної сфери. Проте від початку повномасштабної війни в Україні кооперація з різними міжнародними інституціями стала реалізовуватись фактично у всіх проектах, що спричинено рядом факторів. Чимало фахівців із різних культурно- мистецьких інституцій опинилось за межами країни. Ряд із них були змушені змінити характер діяльності, натомість інші продовжили свою роботу в раніше обраній культурній сфері. Водночас багато спеціалістів залишились у країні та долучились до різних грантових програм, що дозволили підтримати економіку культури. Внаслідок цього усі великі українські проектні ініціативи, що реалізуються упродовж впровадження воєнного стану, здійснюються завдяки співпраці із іноземними інституціями. міжнародний український мистецький культурний

Серед проектів, організованих за посередництвом різних міжнародних організацій, можна виділити ті, що проведені в Україні та ті, що проходять за її межами. Як правило, ті, які реалізуються в українських містах, мали адаптуватись до сучасних реалій (змінити локацію) та нерідко перейшли в онлайн формат. Це можна помітити на прикладі концертних заходів. «Стали впроваджуватись заходи, в яких комбінувались офлайн та онлайн-виступи. Виникла практика використання задля концертної діяльності таких локацій, як метрополітен, що внаслідок своїх характеристик має підвищений рівень безпеки у разі загрози артилерійських обстрілів та ракетних ударів» [6; 153].

Одним із проектів, який погребував кооперації представників різних українських інституцій та європейської спільноти, стала комунікаційна кампанія «Разом ми - Європа». Дана кампанія поєднала чимало культурних та мистецьких подій, спрямованих на інформування українців про підтримку Європейського Союзу. Низка заходів стартувала наприкінці літа 2022 р. та охопила мобільну виставку українських художниць-ілюстраторок, що пройшла під Аркою Свободи українського народу. В даних роботах авторки демонстрували власне бачення боротьби українців, специфіки взаємодії з різними країнами ЄС. Міжнародне співробітництво в даному випадку виступає у ролі складного системного об'єкту, що сприяє розвиткові та розповсюдженню «національної культури та водночас є визначальним чинником прогресу світової книжності та феноменом інтернаціональної культури» [2; 78].

Великий закордонний тричастинний проект «Imagine Ukraine - Art as a Critical Attitude» організовано завдяки співпраці таких інституцій, як PinchukArtCentre, М НКА (Антверпен, Бельгія), центру образотворчого мистецтва Bozar (Брюссель, Бельгія). Цей проект ініційовано задля організації культурного фронту на підтримку України. Перша його частина проходила у бельгійському центрі М НКА, де було виставлено художні роботи та відеоарт українських митців (С. Братков, Д. Чичкан, М. Кадан, А. Кахідзе, Я. Малащук, Р. Хімей, А. Рачинський та ін.). їх завданням було показати арт-сцену як певний критичний інструмент. Друга частина («маленькі та великі історії») реалізовувалась у Bozar, де крізь призму робіт українських художників демонструвалась напруженість між грандіозними наративами і анекдотичними моментами життя, в яких митці хотіли показати парадоксальність різних сфер людського існування. Вже третя частина «Художник як свідок» проходила перед будівлею Європейського Парламенту. Роботи митців висвітлювали події майдану, складність історії територій, анексованих Росією та інші питання, що стосуються сучасного життя українців.

Ряд проектів реалізовано у литовському м. Каунас. У двох найбільших музейних установах, розташованих у центральній його частині, ініційовано експозиції, що виступають мистецькою рефлексією на події в Україні. Зокрема, в Національному художньому музеї ім. М. Чюрльоніса, що є одним із найбільш старих у Литві, було виставлено нову колекцію «Slava Ukraini» з підзаголовком «Коли ми не знаємо, що робити, ми робимо те, що вміємо найкраще». В ній виставлено плакати, створені литовськими митцями на підтримку України. Всі вони були розфарбовані у кольори українського прапору та містили ряд актуальних гасел: «Слава Україні! Героям слава!», «Solidarity», «Strong people of Ukraine», «Putin, we`ve told you were to go», «Make borsch, not war» та ін. Зважаючи на те, що в музеї наявні різні за часовими межами, стилями та характером роботи - даний проект не лише гармонійно доповнив експозицію музею, а й став ознакою підтримки українського народу.

Військовий музей Вітовта Великого розмістив ще більш інформаційно змістовне зібрання. В 2022 р. організовано спільний проект під назвою «За волю України!», експонати якої були привезені з України та США. Ця виставка розпочала свою роботу 22 вересня і поєднала 250 унікальних експонатів, які ілюстрували українську військову атрибутику 1914-1923 років. Унікальність зібрання полягає в тому, що вперше скомпоновано об'єкти з різних музеїв, архівів та бібліотек України та СІЛА, де вони були представлені в одиничних екземплярах. Натомість у литовському музеї ці роботи постали як частина єдиної історії України у боротьбі за незалежність. Цей музейним проект став першим, в якому Україна постала як кандидат в ЄС.

Виставка «За волю України!» є блискучим прикладом міжнародного співробітництва в культурній сфері, до того ж наочно дозволяє продемонструвати сталість прагнення українського народу до свободи. До уваги глядачів представлено унікальну форму різного роду військ початку XX століття, українські стяги тощо. Глобальна мета проекту пов'язана з вшануванням Збройних Сил України, які успадковують прагнення та боротьбу своїх предків у часи Визвольної війни 1917-1921 років.

Частиною експозиції Військового музею Вітовта Великого стало ілюстроване висвітлення історії однострою Січових стрільців України, УНР, ЗУНР, за часів правління гетьмана України П. Скоропадського та Директорії УНР. Ряд експонатів перебувало у Національному музеї історії України часів Другої світової війни в Києві, але після російського вторгнення усі музейні цінності були евакуйовані. Вибір Литви став доволі очевидним, адже саме вона стала «Культурною столицею Європи» в 2022 р. Серед експонатів були представлені ті, що зберігались у Львівському історичному музеї, Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї, Музеї Шереметьєвих, а також у інституціях США - Український Музей і Бібліотека у Стемфорді, Український Національний Музей у Чикаго, Український Музей у Нью-Йорку, Українська Вільна Академія Наук у США, Український історичний та освітній центр [1].

Різні проекти були впроваджено командою фестивалю Docudays UA за підтримки Європейського Союзу. Docudays UA - це щорічний Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. Зазвичай він проходив наприкінці березня, а після його завершення здійснювався показ найкращих кінозразків до жовтня. У зв'язку з російським вторгненням проведення XIX фестивалю відтерміновано. Проте ініціативна група організаторів фестивалю натомість спроектувала та провела чимало заходів, що дозволили популяризувати українську культуру та мистецтво. Одним із них стало формування об'єднаної бази відсо та аудіоматеріалів щодо війни в Україні. Внаслідок цієї ініціативи, впровадженої командою фестивалю, сформовано план щодо упорядкування воєнної хроніки. Причому вона охоплювала не лише свідоцтва безпосередніх дій військових угруповань, а й евакуацію чи досвід перебування у бомбосховищах. Усі дані збирались у цифровому форматі та зберігались. Можливість реалізувати цей проект виникла завдяки програмі «House of Europe». Власне об'єднання «House of Europe» виступає своєрідним медіатором між різними грантовими програмами Європейського союзу та вітчизняними інституціями й індивідуальними суб'єктами. Вони підтримують творчий обмін українських діячів сфери культури, креативного сектору, медіа, освітян, медиків тощо. Фінансування спрямоване на підтримку можливостей стажуватись, здійснювати навчальні подорожі тощо, отримувати грантову підтримку. «Міжнародне співробітництво стає простором і способом сприяння сталому розвитку солідарних, взаємозалежних спільнот, створюється найскладніша система організації спільних дій, на чолі якої стоять глобальні міжнародні інституції та мережеві структури» [4; 29].

Наступна іїіїціатива, здійснена командою Docudays UA, стосувалась організації показу української кінопродукції закордоном. Зокрема в червні 2022 р. на фестивалі Sheffield DocFest представлено програму «Пароль: паляниця». Міжнародна підтримка здійснювалась Британською радою. Також брали участь у проведенні заходу представники Українського інституту - генеральний директор В. Шейко та креативна директорка Т. Філевська. На фестивалі представлено фільми різних українських режисерів. Це й «Плай» (реж. Є. Джішіашвілі), «Між небом та горами» (реж. Д. Грешко), «Привоз» (реж. Є. Нейман), «Нескінченність за Флоріаном» (реж. Олексій Радянський), «Терикони» (реж. Т. Томенко). Надзвичайно важливим став показ короткометражки А. Бондаренка та М. Клочка «Мир та спокій», знята упродовж перших двох тижнів повномасштабної війни. Подібна міжнародна співпраця виявляє нові шляхи для розвитку мистецької та культурної співдії.

Фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage, який традиційно проходив влітку в центрі Києва, вперше пройшов в 2022 р. в Оксфорді. Завдяки співпраці Британської Ради та Українського інституту український проект відкрив Ukrainian Culture Weeks 2022. Ця ініціатива була впроваджена завдяки співпраці Cherwell College Oxford, Oxford University Ukrainian Society та культурним центром «Дом Майстер Клас». На фестивалі презентовано музику класиків та сучасних українських композиторів: В. Сильвестрова, В. Польової, Г. Кузіної-Рождественської. Програма включала також виставку «Війна» фотографа-документаліста О. Глядєлова, що містила фото-свідчення зі зруйнованих українських міст, музично-візуальний перформанс «Триб'ют до творчості М. Примаченко» та музичний перформанс «Face the Future» Ф. Возіанова.

Окрім вищезгаданих, можна виділити й ряд інших, організованих ще до початку військових дій в Україні, проте згодом вони змінили свій формат, а їх концепт було трансформовано. Зокрема саме такий досвід мали організатори виставки «Unfolding Landscapes-Art Exhibition», в якій представлено роботи 42 українських художників, серед яких такі відомі митці, як О. Голосій, В. Кохан, О. Кондаков, А. Криволап, Ю. Пікуль та ін. Робота виставки розпочалась ще 29 січня в арт-центрі «Silkeborg Bad» м. Сількеборг (Данія) і мала тривати до початку травня. Внаслідок того, що чимало українських творців змінили місце перебування чи взагалі залишились без домівок, виникла проблема з поверненням робіт в Україну. Організаторами ухвалено рішення про переміщення виставки в іншу європейську локацію. Ініціатором проведення виставки виступив українсько-датський художник С. Святченко, який є представником арт- руху «нова хвиля». Кураторками стали представниці двох країн - Н. Маценко (Україна) та Ф. Доулінг (Великобританія). В інтерв'ю, проведеному з ними, Н. Маценко вказувала на ті завдання, що ставлять перед собою, демонструючи мистецькі полотна: «Цією виставкою ми хочемо показати розмаїття українського пейзажу як у буквальному, так і в соціокультурному сенсі, а також масштаби його бачення українськими митцями різних поколінь. Зараз, в умовах жорстокої повномасштабної війни, для кожного українця пейзаж - це не просто оточення чи краєвид за вікном, це частинка серця» [5]. До середині вересня 2022 р. Королівський музей мистецтва та історії в Брюсселі погодився прийняти у себе виставку. Таким чином у роботі проекту взяли участь різні інституції, а зі «стандартного» одноразового він перетворився на циклічний. Важливим є значення подібних ініціатив, що починають виконувати роль «культурних дипломатів».