Гендерні варіації фемінності у сучасних українських художніх практиках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Гендерні варіації фемінності у сучасних українських художніх практиках

Копилова Надія Олександрівна,

кандидат культурології, старший викладач кафедри образотворчого мистецтва

м. Одеса

Анотація

фемінність гендерний мистецтво

Аналізуються гендерні репрезентації фемінності у практиках «жіночого мистецтва» останнього десятиліття. Як відомо, мистецтво завжди віддзеркалює певні соціальні процеси, ментальні настанови та настрої суспільства. Встановлено, що сучасне українське мистецтво перебуває під впливом світових тендерних тенденцій. Проведений аналіз дозволив виявити основні напрями трансформації тендерних стереотипів фемінності: 1) вектор тілесності як соціокультурного конструкту, 2) вектор соціальних (тендерних) ролей, 3) вектор смислового поля Вона/Війна (арг - практики, що з'явилися після 24 лютого 2022 р). Виявлено певну специфіку тендерних реалій в українському соціокультурному просторі у порівнянні зі західноєвропейським досвідом тендерних трансформацій.

Ключові слова: гендер, фемінність, «жіноче мистецтво», художні практики, тендерні стереотипи, тендерні ролі, тендерні інверсії, тілесність.

Abstract

KopylovaNadiia - Candidate of Cultural Studies, Senior lecturer of the Department of Fine Arts, Odessa State Academy of Civil Engineering and Architecture

This article analyzes gender representations of femininity in the practices of «women's art» of the last decade. Art always reflects social processes, mental guidelines and moods of society. It has been established that contemporary Ukrainian art is under the influence of global gender trends. The conducted analysis revealed the main directions of transformation of the female gender stereotypes: 1) the vector of corporeality as a sociocultural constnict, 2) the vector of social (gender) roles, 3) the vector of the semantic field She/War (art practices that appeared after February 24, 2022). The article revealed that gender realities in the Ukrainian sociocultural space have some specificity compared to Western European experience of gender transformations.

Key words: gender, femininity, «women's art», art practices, gender stereotypes, gender roles, gender inversions, corporeality.

Основна частина

Постановка проблеми. Сучасне мистецтво - соціокультурний простір, який проблематизує гострі суспільні питання свого часу. Художні практики постають певним віддзеркаленням глобалізаційних та інтеграційних процесів, що охопили сучасний світ. Серед проблемних питань, що знаходяться у спектрі уваги світової спільноти, значне місце посідають проблеми тендерної рівності, толерантності та, відповідно, боротьби проти тендерної дискримінації.

Тендерна проблематика артикулюється у низці сучасних соціокультурних практик (від гострополітичних до розважальних), активно висвітлюється у соціальних мережах та складає основу публічних дискусій. Західноєвропейська культура переживає кризу традиційних тендерних моделей, що спричиняє низку соціокультурних викликів, які постають перед сучасною людиною. Поступова зміна тендерних норм «позначається на трансформації соціальних сценаріїв, поведінкових норм, шляхів соціальної та емоційної самореалізацй жінок і чоловіків XXI ст.» [3; 153]. На сьогодні ми спостерігаємо співіснування різних стандартів фемінності й маскулінності у соціумі: гендерхарактеризується варіативністю та навіть інверсивністю [4]. Це спричиняє відчуття занепокоєння й нестабільності у сучасної людини, викликає необхідність рефлексії, зокрема через художню творчість.

Українське суспільство на шляху до евро інтеграції гостро відчуває означені трансформації. Патріархальний характер української культури та стійка дія традиційних тендерних настанов зумовили непростий характер засвоєння нових тендерних моделей її носіями. В Україні цей процес розпочався значно пізніше, ніж на Заході, різні аспекти його протікання потребують подальшого дослідження та аналізу, зокрема у галузі культурології, соціології, психології тощо. Одним із найбільш дієвих інструментів артикуляції тендерних трансформацій постає простір українського «жіночого мистецтва» та художніх практик, присвячених сучасним репрезентаціям фемінності. Це пов'язано, з одного боку, з легалізацією в культурі статусу жінки-творця, з іншого - з наявністю тендерної нерівності та дискримінацій на різних рівнях соціуму навіть в епоху толерантності як загальнокультурної норми.

Протягом століть основні наративи в мистецтві були чоловічими. Мистецтво демонструвало маскулінний погляд на жінку як на об'єкт - сьогодні ж суб'єктність жінки як мисткині постає культурною нормою. Проте багатовіковий хронологічний розрив не міг не позначитися на багатьох аспектах пошуку мисткинями своїх творчих стратегій та на специфіці конструювання тендерних варіацій фемінності у художніх практиках.

Ступінь розробленості проблеми. Тендерній проблематиці культури присвячено низку зарубіжних і вітчизняних досліджень. Теоретичне осмислення жіночого соціокультурного досвіду в історії та сучасності представлено у роботах С. де Бовуар, Т. Гундорової, О. Забужко, Т. Злобіної, О. Кісь, Н. Чемарлих та багатьох ін. Наукові розвідки X. Бауер, 3. Баумана, Т. Бурейчак, Т. Марценюк, А. Рахман дозволяють говорити про кризу тендерної ідентичності у сучасній культурі та констатувати наявність тендерних інверсій (відхилення від традиційних норм тендеру) на різних рівнях сучасного західного і українського суспільства. Гендеряк соціокультурна та символічна конструкція людської статі має здатність змінюватися у відповідності до нових соціокультурних викликів. Зокрема це призводить до зміни наповнення тендерних ролей і стереотипів [8] і, відповідно, до нових публічних маніфестацій тендеру.

Семантичним простором для таких маніфестацій виступають сучасні художні практики, що «віддзеркалюють широкий спектр протистоянь особистості та соціуму як носіїв традицій і новацій» [4; 129]. Саме «жіноче мистецтво» свого часу стало «голосом» жінок у культурі, де маскулінні тендерні і соціокультурні моделі постають пріоритетними. Проблематиці жіночого соціокультурного досвіду в мистецтві присвячені теоретичні розвідки Т. Злобіної [2], Г. Поллок[13], Т. Мельник [6], О. Чапєлик [8], К. Яковенко [9] та ін. Проте можна констатувати, що у вітчизняній науці бракує саме культурологічного висвітлення цієї проблематики - у контексті тендерних трансформацій в сучасній культурі.

Отже, метою даної статті є виявити наявні у сучасних художніх практиках тендерні варіації фемінності, створені українськими мисткинями на противагу «традиційним» маскулінним стратегіям в мистецтві. Варіативність фемінності як тендерного і культурного конструкту в арт-практиках дозволить простежити певні вектори тендерних трансформацій в українській культурі.

Викпад матеріалу дослідження. В останні роки в Україні активно проводяться суспільні заходи, що артикулюють «жіноче мистецтво» у публічному просторі, підкреслюють його значимість та престиж, роблять видимим як для носіїв національної культурної традиції, так і для світової спільноти. Це, зокрема, UkrainianContemporaryWomen'sArtFest 2020, проведення незалежної премії WomeninArts 2020, організована за підтримки PinchukArtCentreвиставка «Свій простір» (2019 р.) тощо. Назва виставки є цитатою на есе письменниці В. Вулф «Своя кімната», в якому авторка проблематизує статус жінки-творця у світі маскуліннихнаративів.

Через низку історико-культурних причин наріжною для сучасних мисткинь постає проблематика тілесності й сексуальності як соціокультурних конструктів та жорсткої стандартизації жіночого тіла в культурі. Тому один з основних векторів створення нових тендерних варіацій фемінності знаходиться у площині тендерної і тілесної інверсивності, тобто відхилення від загальноприйнятих у суспільстві тендерних норм «жіночого». Сучасні мисткині прагнуть через творчість показати, «наскільки іншими й різноманітними є смисли жіночності» [3].

В історії світового мистецтва жіноча сексуальність була продуктом маскулінного погляду чоловіка-творця. Західноєвропейські та американські художниці 70-80-х років минулого століття відвойовують своє «право на тіло», перегортаючи звичні смисли тілесності та сексуальності (перформансиКероліШнієман, Валі Експорт, ХанниВільке, БоряниРосса та ін.) та перетворюючи себе з об'єкту на суб'єкт дії (творчого акту).

До України ця тенденція приходить пізніше - починаючи з 90-х років. Гостросоціальні творчі проекти О. Брюховецької, А. Кравець, Л. Кульчинської, В. Петрової та інших мисткинь у XXI ст. спрямовані проти гендерного насильства над тілом, розумом та емоціями жінки. Виставка «Що в мене є від жінки?» (2015 р.) підіймає широкий спектр проблем, пов'язаних зі сприйняттям жінки «як тіла» та тривалий час замовчуваних. Арт-проєкт Г. Звягінцевої «Недоречні доторки» (2017 р.) підіймає проблему тілесної вразливості жінки та особистих кордонів у суспільних локаціях. Риторика художніх практик перегукується з соціальними флешмобами відповідної проблематики: #ЯнеБоюсяСказати (2016 р.), #МаюПравоСказатиНі (2017 р.) тощо.

Жінка у роботах вітчизняних мисткинь повертає собі право наповнювати своє тіло тими смислами, які вона вважає за потрібне. У руслі акцентування творчої сили жіночої сексуальності та еротизму створюють свої роботи Н. Мурашкіна, О. Щокіна та ін. Героїні картин О. Щокіної відкрито та спокійно «говорять» про свою жіночність та сексуальність, тоді як на рівні інших сучасних соціокультурних практик можна зафіксувати радше тяжіння до андрогінності та тендерної нейтральності [4]. Фізична нагота означає відкритість (насамперед, емоційну), та свободу від застарілих стереотипів. Героїня проекту Н. Мурашкіної «Лісістрата» - смілива жінка, що усвідомлює свою фемінність і сексуальність та використовує їх як інструменти соціальної взаємодії, зокрема боротьби з негативними стереотипами щодо жінок, гендерною дискримінацією та насильством.

Українські мисткині нового тисячоліття здійснюють деконструкцію традиційних критеріїв жіночої краси: її жорстку стандартизованість, ідеалізованість та молодість як необхідні атрибути позитивного маркування. І. Макарова обирає для своїх картин жінок із природними особливостями, що під впливом стереотипів можуть здаватися недоліками (веснянки, завеликий ніс, трохи нестандартна форма обличчя, андрогінна зовнішність). Надзвичайна експресивність візуального ряду та деформовані тіла (як в експресіоністському живописі початку XX ст.) підсилюють відчуття інверсивності жіночих образів, які ми звикли бачити ідеальними завдяки обкладинкам модних журналів та сторінкам Instagram. Зазначимо, що серед чоловічих образів мисткиня обирає більш стандартні (тендерно-нормативні). Це демонструє, що чоловічі тендерні стереотипи у суспільній свідомості наразі змінюються повільніше, ніж ЖІНОЧІ.

Соціальний протест жіноцтва проти повсюдної ідеалізації зовнішнього вигляду призводить до того, що все частіше відомі жінки (акторки, співачки, моделі) з'являються на обкладинках глянцу без макіяжу та використання фотошопу. Так, наприклад, українська реперкаAlyonaвзяла участь у міжнародній кампанії #ShowUs (створеної жінками і для жінок), у рамках якої героїні проекту показують себе на фото без ретуші. Такий проект проголошує унікальність та цінність кожної індивідуальності, прагне затвердити тендерну і тілесну варіативність як нову соціокультурну норму.

Луцький соціальний фотопроєкт «Краса без меж» (2016 р.) спрямований проти негативного стереотипу ейджизму - переконання, що лише молодість жінки може бути критерієм її краси та успішної реалізації в соціумі.

Ще одним проявом репрезентації інверсій «жіночого» у сучасному українському мистецтві є артикуляція раніше табуйованої для публічного розгляду проблематики (вагітності та материнства, менструації, різноманітних захворювань та фізичних недоліків тощо). Так, завданням виставки «Материнство» (2015 р.) під кураторством О. Брюховецької було «деідеологїзувати цей «традиційний» досвід жінки, проаналізувавши його з феміністичної перспективи, що означає представити його насамперед як практику, що має важливе соціальне значення» [5], а не як щось «природне».

У 2019 р. у Києві пройшла виставка жіночого мистецтва «12 місячних», метою якої стала реконструкція табуйованої теми менструації. Примітно, що у вербальній комунікації відповідне слово досі маскується евфемізмами. У виставці взяли участь мисткині Н. Кушнір, М. Рубан, Л. Саркісян.

Протягом століть позитивним атрибутом ремінного гендерного стереотипу вважалося міцне здоров'я. Це пов'язано, насамперед, із репродуктивними функціями жінки та необхідністю привести у світ здорове потомство. «Краса дорівнює здоров'ю» - ця формула також була частиною бажаного гендерного стереотипу. Жінок із фізичними недоліками та захворюваннями тендерна система наче не помічала. Проте на сьогодні ця проблема припиняє бути невидимою. Низка вітчизняних фотопроєктів демонструє «звільнення від травми через проговорення» [2]. Героїні проекту «Нескорена краса» (2017 р.) - красиві та соціально успішні жінки, хоч і змушені пересуватися в інвалідному візку. Соціальний проект Cancel\Rвлаштовує фотосесії (2018 р.) для онкоодужючих жінок, підкреслюючи, що жіночі груди не повинні бути визначальним атрибутом тендерної ідентичності. А героїням проекту Д. Андруник «Не така, як інші, вона» (2019 р.) їхні тілесні травми, наслідки операцій та вроджені фізичні особливості не заважають відчувати власну жіночу красу та привабливість.

Отже, через те, що протягом століть головними інструментами соціальної та особистісної реалізації жінки виступали її тілесність, сексуальність та краса, перед сучасними мисткинями постало завдання деконструювати пов'язані з цим тендерні стереотипи за допомогою їхнього «перегортання». Таким чином, художні практики демонструють низку інверсій ремінного гендеру, і деякі з них претендують на статус тендерно унормованих у майбутньому.

Інший вектор тендерних трансформацій, що отримали своє відображення у художніх практиках останнього десятиліття, знаходиться у площині соціальних ролей сучасної жінки, її реалізації у соціокультурному просторі сучасної України. Свого часу шведська дослідниця І. Гірдман запропонувала концепцію тендерних контрактів [11; 34] для аналізу тендерних відносин у соціумі. Згідно з цією концепцією, в основу взаємовідносин подружжя покладено контракт годувальника / домогосподарки, який визначив, зокрема, розподіл соціального та приватного просторів між маскулінним і ремінним тендерами. Тривалий час чоловіки виступали активними соціальними агентами, успішно засвоювали публічний простір ти розв'язували низку соціальних завдань, тоді як основним полем самореалізації жінки залишався простір приватний (домогосподарство та виховання дітей). Така структура тендерного світу підтримувалася механізмом тендерної традиції.

Проте у сучасному світі ситуація змінилась. Жінка, що успішно реалізується у соціумі, опановує «чоловічі» професії, здобуває фінансову незалежність, на сьогодні є інваріантом тендерної норми у країнах Західної Європи. Означені тендерні трансформації отримують відображення у низці соціокультурних практик, зокрема в арт-просторі. Ця тенденція торкнулася і України, для якої дія тендерної традиції щодо соціальних ролей є сильнішою, ніж у західному світі, а тендерні стереотипи змінюються значно повільніше.

Низка арт-практик 2010-х років, присвячених цій проблематиці, демонструють риторику мовчазного або демонстративного протесту. Наприклад, майже десять років тому глядачі побачили перформансукраїнської мисткиніЛ. Хоменко «Святковий стіл» (2013 р.), спрямований проти застарілого тендерного стереотипу про призначення жінки як «кухонної рабині». Героїня не виступає як активне начало, а, навпаки, «підкреслює сталий стан речей, рутинний та часом знецінений труд жінки» [6; 147]. Трохи пізніше М. Куліковською представлено сміливу акцію «Квіти демократії» (2015 р.), спрямовану проти згубної консервативності українського суспільства. Мисткиня закликає до руйнування застарілих стереотипів та впровадження європейських цінностей тендерної рівності. Також примітна відео робота К. Гнилицької та А. ЯкубенкоLife-timegame, у якій материнство і домоводство метафорично представлені у вигляді комп'ютерної гри. Виконуючи певні дії, жіїїки у відео отримують віртуальні бонуси. Такими ж віртуальними, тобто відсутніми, на переконання мисткинь, є «бонуси», які реальна жінка отримує від домашньої праці та виховання дітей. А неможливість залишити простір приватного та потрапити до простору соціальної реалізації здатна зробити життя одноманітним і механічним, як комп «ютерна гра.

Поступово в українському публічному просторі збільшується кількість соціальних (фото) проектів із позитивною риторикою. Наприклад, у 2018 р. зусиллями Міжнародної Амбасади жінок-підприємниць організовано фотовиставку Womantowomenіз портретами відомих українських жінок, які успішно займаються бізнесом, благодійністю, встановлюють і розширюють міжнародні зв'язки. Героїні проекту власним прикладом демонструють поступову трансформацію тендерних стандартів у сучасному світі.

Аналіз останніх світових тенденцій щодо гендерув соціумі показав, що тендерна пластичність (флексибельність) сучасної людини є бажаною, а часом навіть необхідною умовою що задля її успішної соціальної та особистісної реалізації [4]. Зростає варіативність тендерних ролей та стереотипів, а тендерна ідентичність набуває «плинного» характеру [10]. Така тенденція виявляє себе і в соціальному просторі української культури, незважаючи на певну консервативність суспільства та стійкий вплив тендерної традиції. Рефлексію над цією проблематикою демонструє фотопроєкт І. Шинкаренко «Жінка. Чоловік» (2016 р.). Кожна героїня проекту постає перед фотооб'єктивом у жіночому та чоловічому образі. Таким чином мисткиня підіймає пласт тендерних питань: наскільки тендерні атрибути костюму впливають на сприйняття людини оточуючими; чи повинна сучасна жінка «вчиняти як чоловік» або вчинки на сьогодні не мають тендерної забарвленості; наскільки комфортно сучасній жінці знаходитися у стані «швидко змінюваної» ідентичності. Цей арт-експеримент показав, що кожна жінка демонструє індивідуальне поєднання фемінних та маскулінних якостей у різних пропорціях. Певно, саме така тендерна ідентичність нині виступає у якості бажаної норми.

Позитивну соціальну модель тендерної флексибельності демонструють героїні фотопроєкту «Моя родина, моя Україна» (2015 р.). Моделями виступили жінки, що успішно реалізувалися у соціумі, але зберегли традиційні родинні цінності шлюбу та материнства. Таким чином, на рівні публічної риторики постулюється переконання, що у сучасному світі жінка не повинна жертвувати кар'єрою заради материнства або навпаки.

Мистецтво живо відгукується на низку соціальних подій у сучасному світі. У 2018 р. українські мисткині О. Брюховецька, К. Гнилицька та ін. створили серію плакатів «Я - українка», присвячену жінкам-робітницям, що працюють у Польщі. Плакати було розміщено на вулицях Варшави. Реакція українського суспільства у соціальних мережах виявила болючий характер проблем трудової еміграції, які, звичайно, виходять за межі суто тендерних.

Отже, українська жінка, що здійснює успішну соціальну реалізацію, поступово переходить у статус тендерної норми. При цьому залишається проблема тендерної асиметрії та тендерної нерівності в українському суспільстві, що потребує розгляду та вирішення.

Цікавим матеріалом для культурологічних досліджень виступають проекти, створені на межі сучасного мистецтва та інших соціокультурних практик. Таким є, зокрема, креативний арт-проєкт «Наука - це вона» (2021 р.), створений сумісними зусиллями освітнього проекту STEM is FEMта стартапуReface. Серія заходів відзначає досягнення жінок у науці, зокрема освітлює шлях жінок - науковців в Україні. Метою проекту є «затвердження тендерного паритету серед молоді та забезпечення лідерства жінок у технологіях та інноваціях. Згідно з останніми даними, жінки все ще недостатньо представлені в секторах науки, технологій, інженерії в Україні» [14].

Коли йдеться про соціальні процеси в Україні, окремої уваги заслуговують художні твори та арт-практики, що з'явилися після 2014 р. і, зокрема, після 24 лютого 2022 р. Вони підіймають низку проблем, пов'язаних із боротьбою України проти військової агресії РФ. Українські жінки активно включаються до цієї боротьби, як на реальному бойовому фронті, так і на фронті символічному, перетворюючись на «голос» нації. До болючої теми війни у своїх творах зверталися А. Кахідзе, М. Куліковська, В. Ралко та чимало інших вітчизняних мисткинь. Ця проблематика потребує окремого дослідження та більш глибоко подальшого аналізу. У статті ж зазначимо, що низка художніх практик підіймають саме феміністичну тему в контексті війни, як, наприклад, у кураторському проекті Д. Придибайло «Війна / Вона: осмислення війни з позиції жіночого» (2014 р.). У цьому мистецькому заході взяли участь жінки-художниці, що презентували свій - жіночий - погляд на важкі та болісні для української нації події. Це теж є певного інверсією, адже протягом століть артикуляція соціокультурного досвіду війни традиційно подавалися через маскуліннінаративи.

«Саме жінка, згідно з усталеними традиціями української культури, відіграє роль Берегині як окремої родини, так і держави загалом» [1; 41], тому і сьогодні образ України-неньки в мистецтві уособлює жінка. Дослідниця С. Долеско розглядає еволюцію жіночого портрета в українському живописі, створеному після 24 лютого 2022 р. Художниці К. Білетіна, М. Добровольська, І. Калюжна,

О. Косинська, М. Пітчук створюють галерею жіночих образів на тлі війни, використовуючи символічні атрибути національного жіночого костюму. «Це не лише вирішення винятково живописних завдань… але й демонстрація процесу зміни статусу жінки в сучасному суспільстві» [1; 41], а також затвердження її ідентичності - національної, тендерної, соціальної. Мисткині не обмежуються суто українською символікою. Наприклад, образ дівчини на картинах Т. Колісник («Воїтелька») завдяки лицарським обладункам відсилає до образу Жанни д'Арк, що підсилює міжкультурні зв'язки із західним світом.

Українська ілюстраторка Д. Зіронька створює свої патріотичні арти у популярному на Заході стилі коміксів: її «Україна» виглядає як ж і н ка - с упергероїня. В одній руці юна тримає немовля, уособлюючи традиційну тендерну роль матері, а в іншій - зброю, демонструючи здатність захищати свою землю і нищити ворога.

Художниця В. Наумова представила серію робіт, присвячену українським містам в образах жінок, які діють в умовах війни. У своїх експресивних творах вона поєднує традиційні та сучасні атрибути, її героїні - це і безстрашні воїтельки, і матері, що намагаються врятувати своїх дітей, і впізнавані народні образи (наприклад, конотопські відьми) тощо.

Ілюстратора Natasha Le також створила галерею жіночих образів, що уособлюють українські міста у контексті боротьби з воєнною агресією ворога. Її героїні - здебільшого молоді дівчата, які можуть стати голосом нового покоління українських жінок. Деякі з них слідують сучасній моді на тендерну нейтральність в одязі та аксесуарах. Поява таких артів, зі свого боку, відображає тендерні трансформації, що відбуваються на всіх рівнях українського соціуму.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Українське «жіноче мистецтво», виявляючи високу чутливість до світових тендерних трансформацій, репрезентує низку варіацій фемінності, спрямованих на подолання негативних тендерних стереотипів.

Проведене дослідження дозволило виділити основні напрями трансформації тендерних стереотипів фемінності: 1) вектор тілесності як соціокультурного конструкту (проблематика сексуальності, стандартів краси, жіночого здоров'я, тендерних девіацій); 2) вектор соціальних (тендерних) ролей; 3) вектор смислового поля Вона/Війна (арт-практики, що з'явилися після 24 лютого 2022 р.). Виявлено, що найбільш провокативний та дискусійний характер зберігає за собою проблемне поле жіночої тілесності та сексуальності, що зумовлено низкою історико-культурних причин. Феміністичні наративи в мистецтві артикулюються через риторику протесту або риторику «позитивного прикладу». В останні роки до цього додається «риторика різноманіття», що виявляється у прагненні встановити різноманітність тендерних моделей в якості нової культурної норми.

Звичайно, суто феміністичне сприйняття тендерних трансформацій - це лише одна складова рефлексії над тендерною проблематикою у сучасній українській культурі. У порівнянні з цим, питання трансформації тендерних стандартів маскулінності не лише у феміністському, а в мистецтві загалом виявляються менш висвітленими у вітчизняній культурології та потребують подальшого дослідження.

Дослідження тендерних реалій в українському соціумі, їхнє зіставлення із світовими тендерними процесами, відкриває шлях до прогнозування подальших соціокультурних трансформацій в українському соціумі.

Список використаної літератури

1. Долеско С.В. Мистецький образ українського народного костюма в жанровому портреті українських художників (Російсько-українська війна 2022 р). Мистецтвознавчі зап.: зб. наук. пр. 2022. Вип. 41. С. 40-47.

2. Злобіна Т. Битва за смисли: як жіноче мистецтво змінює світ. Korydor. Журнал про сучасну культуру. 2016. URL: http://www.korydor.in.ua/ua/equality/bytva-za-sraysli-yak-zhinoche-mystetstvo-zmiiyuye-svit.html (дата звернення: 24.09.2022).

3. Копилова Н.О. Тендерні інверсії у сучасних практиках моди (український досвід). Українськакультура: минуле, сучаснешляхирозвитку. Культурологія.Рівне: РДГУ, 2021. Вип. 39. С. 153-158.

4. Копилова Н.О. Еволюція тендеру: проблематизація тендерних інверсій: дис… канд. культурології: 26.00.01 / Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2021. 241 с.

5. Кравчук Ю. Публічний вимір приватного досвіду: виставка «Материнство» Політичнакритика. 2015. URL: https://politkrytyka.org/2015/05/06/publichnyj-vymir-pryvatnogo-dosvidu-vystavka-niaterynstvo/(дата звернення:.30.09.2022).

6. Мельник Т. Постать жінки в сучасному візуальному мистецтві України. Зб. наук. пр. «Сучаснемистецтво». 2019. №15. С. 145-148.

7. Словник тендерних термінів: уклад. Шевченко 3. В. Черкаси, 2016. URL: http://a-z-gender.net/ua/(flaraзвернення: 23.09.2022).

8. Чапелик О.В. Мистецька візуальність: Відображення тендерної проблематики в українському сучасному мистецтві. МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія.2009. Вип. 6. С. 399-410.

9. Чому в українському мистецтві є великі художниці / авторка-упоряд. К. Яковленко. Київ: Publish Pro, 2019.224 с.

10. Bauman Z. (2003) Liquid Love: Onthe Frailty of Human Bonds Wiley, Cambridge: PolityPress. 176 p.

11. MartsenyukТ. (2008) Gender Researchin Sweden: Plurality of Concepts (Y. Hirdmanvs. P. Delos Reyes). Lyciijstudijosirtyrimai (Gender Studiesand Research). №5. P. 104-108.

12. Mili A. (2009) Gender Staudardsvs. Democratic Standards: Examplesand Counter Examples. Journal of International Women's Studies.11 (2). P. 100-120.

13. Pollock G. (1995) Beholding Art History Vision, Placeand Power. Visionandtextuality. Duke University Press. P. 38-66.

14. Scienceis She - Girlsin spired bysciencesetsightsonscholarship. Unisef Ukraine, 2021. URL: https://www.unicef.org/ukraine/en (дата звернення: 2.10.2022).

References

1. Dolesko S.V. Mystetskyiobrazukrainskohonarodnohokostiuma v zhanrovomuportretiukrainskykhkhudozhnykiv (Rosiisko-ukrainskaviina 2022 r.). Mystetstvoznavchizapysky: zb. nauk. pr. 2022. Vyp. 41. S. 40-47.

2. Zlobina T. Bytvazasmysly: yak zhinochemystetstvozminiuiesvit. Korydor. Zhurnal pro suchasnukulturu. 2016. URL: http://www. korydor.in.ua/ua/equality/bytva-za-smysli-yak-zhinoche-mystetstvo-zmiiyuye-svit.html (data zvernennia: 24.09.2022).

3. Kopylova N.O. Genderniinversii u suchasnykhpraktykakhmody (ukrainskyidosvid). Ukrainskakultura: mynule, suchasneshliakhyrozvytku. Kulturolohiia. Rivne, 2021. Vyp. 39. S. 153-158.

4. Kopylova N.O. Evoliutsiiagenderu: problematyzatsiiagendemykhinversii: dys… kand. kulturolohii: 26.00.01 / Natsionalnaakademiiakerivnykhkadrivkulturyі mystetstv. Kyiv, 2021. 241 s.

5. Kravchuk Yu. Publichnyivyrnirpryvatnohodosvidu: vystavka «Materynstvo» Pohtychnakrytyka. 2015. URL: https:// politkrytyka.org/2015/05/06/publichnyj-vymir-pryvatnogo-dosvidu-vystavka-materynstvo/(data zvernennia: 30.09.2022).

6. Melnyk T. Postatzhinky v suchasnomuvizualnomumystetstviUkrainy. Zbirnyknaukovykhprats «Suchasnemystetstvo». 2019. №15. 145-148.

7. Slovnykgendemykhterminiv: uklad. Shevchenko Z.V. Cherkasy, 2016. URL: http://a-z-gender.net/ua/ (data zvernennia: 23.09.2022).

8. ChapelykО. V. Mystetskavizualnist: Vidobrazhenniahendernoiproblematyky v ukrainskomusuchasnomumystetstvi. MIST: Mystetstvo, istoriia, suchasnist, teoriia. 2009. Vyp. 6. S. 399-410.

9. Chomu v ukrainskomumystetstviy e velykikhudozhnytsi/ avtorka-uporiadnytsia K. Yakovlenko. Kyiv: PuhlishPro, 2019. 224 c.

10. Bauman Z. (2003) Liquid Love: Onthe Frailty of Human Bonds Wiley, Cambridge: PolityPress. 176 p.

11. Martsenyuk T. (2008) Gender Researchin Sweden: Plurality of Concepts (Y. Hirdmanvs. P. Delos Reyes). Lyciij stud ijosirtyrimai (Gender Studiesand Research). №5. P. 104-108.

12. Mili A. (2009) Gender Staudardsvs. Democratic Standards: Examplesand Counter Examples. Journal of International Women's Studies.11 (2). P. 100-120.

13. Pollock G. (1995) Beholding Art History Vision, Placeand Power. Visionandtextuality. Duke University Press. P. 38-66.

14. ScienceisShe - Girlsin spired bysciencesetsightsonscholarship. Unisef Ukraine, 2021. URL: https://www. unicef.org/ukraine/en (дата звернення: 2.10.2022)

Размещено на Allbest.ru