Музичне формотворення щедрівок Західного Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Музичне формотворення щедрівок Західного Поділля

Смоляк Олег Степанович - доктор мистецтвознавства, професор кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва

Проців Лілія Йосипівна - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музикознавства га методики музичного мистецтва

м. Тернопіль



Анотація

Виявлено основні принципи формотворення щедрівок Західного Поділля як складової їхньої мелодики. ГІростежено історичне становлення музичного синтаксису від найдавніших форм - простої періодичності до пізніших -- складнопідрядного музичного речення у піснях цього народнопісенного жанру. Визначено, на прикладах мелодій ряду щедрівок, шляхи переходу від простої періодичності через складносурядне музичне речення до складно підрядності.

Кпючові слова: музичне формотворення, щедрівки, Західне Поділля, проста періодичність, складносурядне музичне речення, складнопідрядне музичне речення.



Abstract

MUSICAL FORMATION OF THE SHCHEDRIVKAS OF THE WESTERN PODILLYA

Smoliak Oleh - doctor of art studies (PhDr), professor at the department of musicology and methods of musical art of the Temopil Volodymyr Hnatyuk National

Pedagogical University (Tenopil, Ukraine) Protsiv Liliia -- candidate of pedagogical sciences (PhD), associate professor at the department of musicology and methods of musical art of the Temopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University (Tenopil, Ukraine)

The aim of the article is to identify the main principles of formation of the shchedrivkas of Western Podillya, taking into account their historical fonnation and development, to analyze the shchedrivkas of the studied ethnographic region at the level of a simple sentence, to identify the ways of formation of shchedrivkas of the specified type, which create complex sentences.

Research methodology. The methodological basis of the study consists of the ethnomusicological works of Ukrainian and foreign scientists who consider the melody of ritual songs as a component of calendar holidays in the context of their historical development. The works of scientists F. Kolessa, S. Hrytsa, A. Ivanytskyi, and L. Vynogradova deserve special attention, who consider musical folklore based on their historical formation and the emergence of their forms within the framework of development from simple to complex.

Methods. The following research methods are used in the article to solve individual provisions and tasks. Namely: source studies, retrospective, historical-typological, cultural, structural-analytical, comparative. It is such a systematic approach in the application of analytical methods that will ensure the thoroughness of the understanding of folk music forms of shchedrivkas, their division into three stages, and will prove the presence of melodic links in them, which determine the essence of the formation of the historical syntax of folklore.

The scientific novelty of the research lies in the fact that for the first time the history of the formation and development of folk music forms is examined using the examples of the folk music of Western Podillya. The opinion that the folk music forms in the songs of this genre have evolved from simple periodicity through a complex sentence and completed their formation with a complex sentence has been clarified.

The practical significance of the study is that its results can be used by scientists and practicing musicians in the analysis of simple forms in both folklore and academic music.

Key words: musical formation, shchedrivky. Western Podillya, simple periodicity, complex musical sentence, complex musical sentence.



Актуальність дослідження

Українські вчені-єтномузикознавці, досліджуючи народнопісенну творчість, усе частіше звертають увагу на її теоретичне осмислення. Це, в першу чергу, стосується виявлення музично-синтаксичних особливостей того чи іншого народнопісенного жанру. Зимовий календарно-обрядовий фольклор, особливо його щедрівковий жанр привертав увагу українських фольклористів ще з часу становлення фольклористики як наукової дисципліни (маємо на увазі дослідження ритмічних форм вірша, силабо-мелодичних моделей, співдії приспівних елементів зі строфою, ладозвукорядних побудов тощо).

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженням мелосних ознак у щедрівковому жанрі займалися українські та зарубіжні етномузикознавці В українському етномузикознавстві вперше на народномузичні форми у фольклорі звернув увагу Ф. Колесса [ 13] в праці «Ритміка українських народних пісень. Там він виділив паратаксичні (складносурядні) й гіпотаксичні (складнопідрядні) зіставлення музичних речень у фольклорі. Поглибили розуміння народно-музичних форм учені наступних поколінь - К. Квітка [12] та В. Гошовський [4]. Більш детально проаналізував народно-музичні форми А. Іваницький у праці «Основи логіки музичної форми» [9]. в якій уніфікував народно-музичні форми, виходячи з їхніх синтаксичних зіставлень на прості складносурядні та складнопідрядні речення. Утім, до сьогодні залишається малодослідженою проблема народнопісенних форм музичного фольклору, зокрема на рівні становлення їхнього музичного синтаксису.

Мета статті - виявити основні принципи формотворення щедрівок Західного Поділля з урахуванням історичного становлення цього народнопісенного жанру. Серед завдань -- проаналізувати щедрівки досліджуваного етнографічного району на рівні простого речення, а також виявити способи формотворення щедрівок зазначеної місцевості, які творять складнопідрядні речення.

Виклад основного матеріалу

Новорічно-йорданська календарно-обрядова пісенність Західного Поділля представлена лише строфічними народно-музичними формами. Найдавнішою серед них є однорядкова строфа. Вона належить до реліктових у різдвяно-новорічному пісенному циклі й малодосліджених українськими та зарубіжними етномузикознавцями.

Серед десятка різновидів народно-музичних форм, що трапляються в щедрівках Західного Поділля (для аналізу залучено майже 300 музичних варіантів щедрівок із зазначеного терену), найдавнішою є однорядкова форма серіаційного типу мелодичного розгортання. У строфічній народній традиційній музиці однорядкова форма (за С. Грицею, - форма-колон') належить до базових структур не лише в обрядовій народнопісенній творчості, але й епічних зразках: баладах, співанках- хроніках, коломийках. Ця формотворча конструкція притаманна також і південнослов'янській фольклорній традиції, зокрема сербській, моравській, болгарській [18].

Українські вчені-етномузикознавці В. Гошовський [5], С. Грица [6-7], А. Іваницький [9-11], О. Смоляк [14-17], враховуючи етнолінгвістичні та компаративістичні наукові дані, вважають, що становлення простої періодичності припадало на кінець палеоліту (40-15 тис. років тому). «Це епоха найдавніших предків слов'ян та раннього слов'янства» [11; 14]. Мова у той період уже була наповнена ознаками членоподільності, абстрагована на рівні зображувальної символіки (доказом цього є наскельні малюнки древніх людей та тварин). У музичних побудовах трапляється серіаційний (термін А. Іваницького) тип мелодичного становлення (багаторазове повторення інваріантної інтонаційної ланки) з опосередкованим кадансуванням. Тому однорядкова строфа має певні інваріантні ознаки. Вона формується за принципом нанизування подібних (одновисотних чи різновисотних) ритмоінтонаційних сегментів-серій. Адже у давніх музичних пластах діє досить жорстка інтонаційна регламентація. Вона буває або спадною (спонукальною), або хвилеподібною (питальною). У простій періодичності буває лише одна синтаксична «крапка».

Для підтвердження вищесказаного у щедрівковому масиві Західного Поділля збереглася лише одна пісенна парадигма «Щедрик, щедрик, щедрівочка», в якій збереглася однорядкова форма-колон, що репрезентує в основних рисах етап типізації простої періодичності [15; 164]. Ми записали варіанти цієї пісенної парадигми“ в селах Драганівка Тернопільського, Рожанів, Синьків Заліщицького, Чернелівка Підволочиського, Іванківці Зборівського районів Тернопільської обл.

Форма даних варіантів - проста періодичність із ритмічною будовою вірша 4+4, яка, поза сумнівом, належить до найдавніших (на «старовинність» цієї пісенної форми вказують українські вчені Ф. Колесса [ІЗ; 126], С. Грица [6; 110], А. Іваницький [10; 71], О. Смоляк [15; 169]. Адже вона за логічною обмеженістю структурування аж ніяк не може ретранслюватися сучасним виконавцем. Доказом цього є вихід словесного тексту на сурядне зіставлення першого і другого віршів, який нібито розсуває словесну матрицю до дворядковості.

Мелоінтонація аналізованих варіантів належить до найдавніших ще й тому, що у них яскраво виражена спонукальна модальність (визначення А. Іваницького). Адже вона (спонукальна модальність) характеризується «тупцюванням» звукових формул навколо початкового і кінцевого (Приклад 1 і 3) устоїв), терцовим зависанням початкового звука та поступовим його спаданням до кінцевого. Як бачимо, трихордний звукоряд у щедрівках - більш давніший модус, ніж тетрахордний чи пентахордний, що частіше трапляються у цьому пісенному жанрі.

Незважаючи на формотворчу однорядковість, у словесній матриці варіантів досліджуваної пісенної парадигми домінує паратаксичне зіставлення простих речень.

Приклад 1.

Відзначимо, що словесно-синтаксичні та мелосні характеристики всіх аналізованих пісенних варіантів загалом ідентичні. Насамперед, вони споріднені способом структурування: перший сегмент- мотив серіаційно повторюється від початку до кінця пісні. Виняток становлять лише варіанти, записані в сс. Синьків Заліщицького, Колиндяни Чортківського, Постолівка Гусятинського, Озерна Зборівського р-нів Тернопільської обл. і мелодії яких творять дещо відмінний інтонаційний та ритмічний конту р (приклад 2).

Приклад 2.

Власне, такого роду інтонаційні мотиви творять бінарний тип мелодійного розгортання. Адже, тут форма-колон складається з двох мелодійних інтонем, поєднаних між собою «інтонаційною комою» (функцію «інтонаційної коми» у даному разі виконує II ступінь і таким чином творить двотактову серію (приклад 2).

Як показав аналіз, найбільш органічним чинником у творенні однорядкової форми-колону виступає метрична симетрія, яка переважно є некратною і, поза сумнівом, підпорядкована колективним руховим елементам. Адже, як зазначає С. Грица, «принцип симетрії,... лежить в основі магічних обрядів, що супроводжуються колективними рухами, танками» [6; 125].

Отже, однорядкова форма-колон у щедрівках Західного Поділля є першою «сходинкою» у становленні строфічних форм, а на синтаксичному рівні -- сталим закріпленням простої періодичності. На нашу думку, «формування простої періодичності відповідає тій історичній епосі, в якій сформувався календарно-обрядовий фольклор, «...» (кінець палеоліту -- середина першого тисячоліття до нової ери), що позначений в переважній більшості серіаційним типом мелодичного розгортання та скритою класифікацією» [15; 214].

Найбільшою кількістю пісенних парадигм (79) у досліджуваному етнографічному районі представлена однорядкова форма із зовнішнім приспівом. Вона, поза сумнівом, є пріоритетною серед усіх інших і типовою для щедрівкового народнопісенного жанру.

Одним із чинників, що впливали на розширення простої періодичності до рівня складно сурядності в щедрівках Західного Поділля, були приспівні елементи. На думку українських учених- етномузикознавців Ф. Колесси [13; 44], В. Гошовського [4; 22], С. Грици [6; 127], А. Іваницького [10; 49], О. Смоляка [15; 215], приспівні елементи вперше проявилися в окремих вигуках чи лексичних групах із відповідною смисловою кодифікацією, які в подальшому набули сталих (нормалізуючих) ознак. Такого роду семантична уніфікація сягає, можливо, того періоду, коли в народно-музичному мисленні формується склад носу рядність"1, тобто походить із того часу, коли окремі лексеми в гуртовому співі починають набирати відповідного міфологічно-сакрального навантаження.

Тому, як зазначав Ф. Колесса, «... вибивається наверх індивідуальна творчість: властивий текст пісні імпровізує зачинатель (чи зачинателька), а хор обмежується лише повторюванням його слів та стереотипних окликів і приспівок-рефренів, що становлять тривалу і непорушну частину пісні» [13; 44]. Із часом ця приспівна лексика все більше «обростає» обрядодійною сутністю й у даному разі стає навіть більшою за обсягом, ніж пісенний вірш.

У щедрівках Західного Поділля існують два способи поєднання строфи з приспівом. Перший спосіб, що найчастіше трапляється в західно-подільських щедрівках (він властивий 52 пісенним парадигмам), представляє давнішу фольклорну верству) і базується на поєднанні двох простих автономних періодичностей, відділених між собою «синтаксичною комою». їх репрезентують такі пісенні парадигми, як «Ой у полі при дорозі», «А я знаю, хто є вдома» (3 варіанти), «Ой на травці, на муравці», «Ой на річці на Йордані», «Ластівонька прилетіла» та ін. Незважаючи на синтаксичну автономію, тут приспів та строфа формотворчо кореспондують між собою. Функцію «синтаксичної коми» виконують третя ступінь (5 варіантів) та 4 ступінь (1 варіант). щедрівка мелодика музичний синтаксис

Приклад 3.

Приклад 4.

Треба зауважити, що на структурному рівні строфа і приспів -- це двотактові побудови, що являють серіаційний принцип мелосного розгортання. На думку А. Іваницького, «це початок прадавньої основи формотворення в бінарних структурах, які комбінуються, накладаються» [11; 48]. Хоча загалом такий прийом творить елементи респонзії (формотворчого «запитання-відповіді»).

Аналогічні прийоми формотворчої співдії між приспівом і строфою присутні в пісенних парадигмах «Ой у полі плужок оре» (9 варіантів), «Чи є вдома пан господар» (2 варіанти), «Із-за гаю зеленого», «Там Василько сіно косить», «Ой сивая тая зазуленька» (12 варіантів). На відміну від вищезазначених тут приспів удвічі більший від строфи за рахунок смислового розширення гіриспівної лексики (якщо попередній приспів побудований на лексиці «щедрий вечір, добрий вечір», то аналізований розширюється за рахунок додавання нових лексем «щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров'я». Завдяки такому розширенню приспів мелосно виступає удвічі більшим за строфу і його функція у виконавському аспекті має прерогативу. В основі мелосного розгортання також лежить серіаційний принцип. Це, власне, той етап в історії становлення музичного синтаксису, коли словесний текст приспівів починає емансипуватися від співу хорега (волхва) і несе вже окреме смислове навантаження.

Приклад 5.

Щедрівкова парадигма «Ой у місті Вифлеємі» представляє перехідний етап від однорядкової строфи із приспівом до дворядкової строфи з приспівом.

Приклад 6.

Ой у місті Вифлеємі. Рано, рано на Йордан. Сталася нам ця новина. Рано, рано на Йордан. Сталася нам ця новина, породила Діва Сина. Рано, рано на Йордан.

строфа

приспів

строфа

приспів

строфа

строфа

Приспів

У даному разі проста періодичність виходить за свої рамки і балансує з сурядним зіставленням трьох простих речень. Це, власне, той етап в історичному музичному синтаксисі, коли початкового автора вже не задовольняє вузькість смислового структурного зіставлення лексики і він оперує більш складнішим зіставленням синтаксичних поєднань. Таке зіставлення являє пізнішу фольклорну версту - період християнізації українців.

Отже, утворення приспівів як стало нормуючих елементів припадає на той історичний етап розвитку суспільства, «коли обряд починає сакралізуватися, тобто потребує нормалізуючо- організуючих форм» [15; 216]. Тому проста періодичність починає розширюватися через подвійне повторення або через паратаксичне зіставлення двох (а деколи й трьох) простих речень. Приспівні елементи є передвісником появи формотворчого паратаксису.

Наступний етап у формуванні щедрівок Західного Поділля спричинений появою складносурядного речення. «Воно (складносурядне речення. -- О. С., Л. П.), скоріше за все, почало формуватися за доби розпаду індоєвропейської спільноти -- близько 5--4 тисяч років тому» [9: 68]. Це, можливо, той етап, коли фольклорному музичному реченню стає тісно у рамках простої періодичності і воно розширюється завдяки зіставленню двох простих речень, поєднаних між собою «синтаксичною комою».

Складносурядне речення відрізняється від простого розімкнутою інтонемою. Якщо серіація простого речення замикається спадною інтонацією (говорячи музикознавчою термінологією, -- остаточним кадансом), то серіація двох або трьох простих речень має одну чи дві висхідні інтонації (лінгвісти її називають антикаденціями), що припадають на закінчення першого або другого речень та кінцеву низхідну інтонацію, що замикає музичну інтонему. На думку лінгвістів, інтонація є найпершим формотворчим засобом побудови речень. Саме такого роду музичний зв'язок з його незавершеними та завершеними закінченнями (антикаденціями та каденціями) став підставою для «розростання» народно-музичних форм.

Дворядкова народно-музична форма паратаксичного способу зіставлення - найбільш поширене явище у формотворенні щедрівок Західного Поділля. Вона представлена значною кількістю пісенних парадигм (18). Серед них «Щедрик, щедрик, щедрівочка» (6 варіантів), «Господиня рано встала», «Штихом, браття, приступаймо», «Там на горі на високій», «Ой там в полі криниченька». «Там під містом, піді Львовом», «За горою кам'яною», «Ой соколе, соколоньку» (2 варіанти), «Під віконцем черешенька» (10 варіантів), «Там на річці, на Йордані» (7 варіантів), «Де дзвін дзвонить, місяць сходить» (4 варіанти), «Там на морі доріженька», «Ой на небі місяць світить», «Щедрик, щедрик, щедрівочка» (8 варіантів), «Ой на ставі, на ставочку», «Ой учора ізвечора», «Мала нічка петрівочка», «Ой чиньчику, Васильчику», «Добрий вечір до вашої хати» (2 варіанти).

У дворядковій формі, що властива західно-подільським щедрівкам, трапляються два типи розгортання мелосного матеріалу: серіаційний та класифікаційний. Найбільш поширений серед них (домінуючий) - серіаційний. Такий зв'язок у складносурядному реченні А. Іваницький називає «ланцюговим нанизуванням» [9; 72]. Серіаційне структурування у дворядковій строфі буває двотактовим та чотиритактовим. Двотактове структурування -- це найдавніший спосіб, що трапляється у щедрівках із дворядковою народно-музичною формою. Воно властиве варіанту пісенної парадигми «Там на річці, на Йордані», записаному в с. Заздрість Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. від Березовської Г. П., 1921 р. н.

Приклад 7.

Тут двотактова серіаційного розвитку інтонема замикається «синтаксичною крапкою». Це дає підстави припустити, що на початковому етапі вона була представлена простою періодичністю. Лише з часом, завдяки синтаксичному розширенню вона стала дворядковою («там на річці, на Йорданці скаче ведмідь в одній штанці»). Усі інші варіанти вище зазначених пісенних парадигм представляють чотиритактову варіаційного типу становлення серіацію.

Приклад 8.

Варіанти пісенної парадигми «Щедрик, щедрик, щедрівочка», записані в селах Коростова Підволочиського, Завалів Підгаєцького, Озерна Зборівського, Киданці Збаразького, Стара Брикуля Теребовлянського, Великий Глибочок Тернопільського р-нів Тернопільської обл. та в с. Волиця Польова Теофіпільського р-ну Хмельницької обл. на мелосному рівні вже являють паратаксичне поєднання двох простих речень. Тут серіаційна інтонема варіаційно розгортається від початку до кінця строфи з поєднанням двох речень «синтаксичною комою». Функцію «синтаксичної коми» в більшості варіантів виконують 2 та 4 ступені, хоча трапляються 3 та 5 (приклад 8).

Отже, в досліджуваному районі Західного Поділля поширенішими є варіанти пісенної парадигми «Щедрик, щедрик, щедрівочка», яким властива дворядкова форма серіаційного типу мелосного розгортання.

Дворядкова народно-музична форма у щедрівках Західного Поділля - це сума двох двотактових побудов, розділених між собою «синтаксичною комою». Функцію «синтаксичної коми» виконують 2,3, 4, 5, V, 2-1, 2-3, 3-1, 3-2, 4-3 ступені. Найпоширенішим серед них є 3 ступінь (він трапляється у дванадцяти щедрівкових варіантах). Крім 3 ступеня, функцію «синтаксичної коми» часто виконує поєднання IV та II ступенів (кожен із них є у 8 щедрівкових варіантах). Як «синтаксична кома» рідше вживається 5 ступінь (він присутній у 4-х варіантах). Найрідше функцію «синтаксичної коми» виконує V (нижній) ступінь (він притаманний лише 2 варіантам).

У деяких західно-подільських щедрівкових варіантах збережений стародавній спосіб глісандуючого переходу від одного звука до іншого. Глісандуючим способом фіксується й «синтаксична кома». Такого роду складносурядне поєднання фіксують відповідно 3-1, 3-2, 2-1,2-3, 4- 3 ступені (кожен із них вживається у 2-х варіантах).

Отже, дворядкова варіаційна форма типу аа7а''а'" у щедрівках Західного Поділля представляє ще той етап формотворення, коли дворядкові серіаційного способу розгортання речення включають у себе лише монарні сегменти. Це зумовлено передусім складносурядним поєднанням віршів у строфах. Таке серіаційне розгортання властиве тим західно-подільським щедрівкам, які відтворені восьмискладовою будовою вірша. До речі, ці щедрівки належать до давнішої фольклорної верстви.

В основі дворядкового формування лежить серія чотирьох мотивів, серед яких кожен другий завершується «синтаксичною комою». Функцію «синтаксичної коми» найчастіше виконує 3 ступінь. У меншій мірі використовуються 2, 4 та 5 ступені (5 ступінь застосовується в тому випадку, коли співаки відтворюють мелодію терцією вище, а при її двоголосому виконанні -- першим голосом).

Значно рідше функцію розімкнутої інтонеми виконують 4--3, 3-1, 3-2, 2-3, 2-1 ступені. Вони, насамперед, зберігають стародавній (глісандуючий) спосіб переходу від одного ступеня до іншого з пріоритетом акцентуації складів.

Лише у 7 західно-подільських щедрівкових парадигмах фігурує дворядкова форма з зовнішнім приспівом. Незважаючи на невелику кількість представлених для аналізу пісенних парадигм, вони розмаїті принципом синтаксичного зіставлення строфи з приспівом. Зокрема, варіантам пісенних парадигм «Там на річці, на Йордані», «Ластівонька ряба-біла», «А я знаю, що пан дома», «Щедрівочка щедрувала» притаманне зіставлення двох простих періодичностей. Перша періодичність побудована на розширеному простому реченні, властивому дворядковій строфі, друга -- це семантична обрядово- смислова конденсація, властива приспіву (у першому варіанті приспів уособлює апокрифічний текст «рано, рано на Йордан», а в другому - другий «Щедрий вечір, Святий вечір».

Зауважимо, що строфа пісенного варіанта «Там на річці, на Йордані» представляє дворядкову інтонему, в основі якої лежить дворазове повторення двотактової серіації, поєднане з приспівом «синтаксичною комою» (функцію «синтаксичної коми» виконує 2 ступінь). Узагальнюючи можна стверджувати, що дворядкова строфа і приспів - це паратаксичне зіставлення двох інтонем. Дві перші інтонеми, що автоматично повторюються, творять формотворче «запитання», а третя, властива приспіву, уособлює формотворчу «відповідь».



Приклад 9.

Варіант щедрівкової парадигми «Синє небо, ясні зорі», записаний в с. Ліщанці Бучацького р-ну Тернопільської обл.., представлений 3 синтаксичними інтонемами: перших дві притаманні строфі, а третя -- приспіву:

Приклад 10.

Двом варіантам пісенної парадигми «Щедрик, щедрик, щедрівочка», записаних у селах Тютьків Теребовлянського та Озерна Зборівського р-нів Тернопільської обл. властива чотирирядкова строфа ААВВ'. Вона утворилася на пізнішому етапі формотворення щедрівок, оскільки в її основі лежить гіпотаксичне зіставлення музичних речень (до речі, тут присутнє бінарне поєднання двох речень, перше з яких автоматично повторюється, а друге - структуротворчо). На структуротворчому рівні - це трирядковий гіпотаксис, що поєднаний між собою автентично - Т-Д-Т.

У ритмоінтонаційному відношенні ці речення складаються з двох сегментів, що мають відмінні ритмічні формули, а на мелодичному рівні вони творять конгломерат спонукальної та питальної модальності.

На основі ряду прикладів можна стверджувати, що традиційна народно-музична форма щедрівок Західного Поділля розвивалася шляхом переходу від простих однорядкових побудов через однорядкові із зовнішнім приспівом до дворядкових. Спочатку ці форми були представлені простою періодичністю, опісля переходили через паратаксичні зіставлення до гіпотаксису. Власне, паратаксичні форми й складають основний фонд народномузичних форм щедрівок Західного Поділля.



Висновки

Як засвідчив аналіз, найдавнішими елементами формотворення щедрівок Західного Поділля є просте речення, укладене в одну мелодичну фразу, яка періодично повторюється. Прикладом такого роду формування є найпоширеніша в Західному Поділлі йорданська пісня «Щедрик». Саме вона представляє найменшу форму в піснях зимового календарно-обрядового циклу.

На другому етап історичного синтаксису становлення музичного фольклору народно-музична форма набирає ознак складної сурядності, в основному із вставлення двох простих автономних речень -- однорядкової строфи й однорядкового приспіву. Саме такого роду щедрівки найчастіше побутують у Західному Поділлі і складають найбільший його пласт. Якщо однорядкова строфа в ритмічному відношенні є сталою, то приспів є варіабельним у складочисленні -- охоплює від трьох до шістнадцяти складів. Таке формотворення представляє той період історичного розвитку, коли пісні цього жанру виконувалися провідником гурту, а приспів - усіма його учасниками.

Серед аналізованого матеріалу є ряд щедрівок, представлених й складнопідрядним реченням. Вони, ймовірно, сформувалися в період середньовіччя під впливом гармонічного співу й тому виконуються гуртами багатоголосо, переважно способом терцієвої втори. У них відсутній, зазвичай, приспів і строфа виступає в дворядковому чи чотирирядковому зіставленні. Саме в таких щедрівках присутнє зіставлення двох чи чотирьох музичних речень, поєднаних між собою синтаксичною «комою» (перерваним кадансом). Такого роду складнопідрядне речення завершує етап формування щедрівок Західного Поділля й наближає їх до принципів композиторської творчості.

Аналіз формотворення щедрівок Західного Поділля дає можливість поглянути на ретроспективу становлення пісень цього жанру, в цілому, та окремих їхніх складових, зокрема.



Примітки

Термін «колон» вперше в українському етномузикознавстві ввела у науковий обіг С. Грица у праці «Мелос української народної епіки» [7]. За її твердженням, «в мелодії ця конструкція реалізується стало повторюваним, нерідко варійованим мелодичним рядом, що в поєднанні із текстом утворює самостійну цілісність - колон» [7; 110-111].

Зауважимо, що ці варіанти представляють так званий волинський мелотип. Адже, вони, за нашими спостереженнями, мігрували з Волині в досліджуване середовище завдяки писемній літературі (маємо на увазі завдяки обробці М. Леонтовича). Типовим для даної місцевості є так званий подільський мелотип.

Див про історію становлення музичних речень у праці: А. Іваницький. Українська музична фольклористика (методологія і методика) [11; 51-53].



Список використаної літератури

1. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесе. Кн. 1 и II. Изд. 2. Ленинград: Музыка, 1971.375 с.

2. Банин А. А. Трудовые артельные песни и припевки. Москва : Сов. композ., 1971.223 с.

3. Владыкина-Бачинская Н. Музыкальный стиль русских хороводных песен. Москва: Музыка, 1976. 159 с.

4. Гошовский В. У истоков народной музыки славян. Очерки по музыкальному славяноведению. Москва : Сов. композ., 1971.303 с.

5. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. Под ред Л. Н. Лебединского. Москва: Сов. композ., 1968.477 с.

6. Грица С. И. Украинская песенная эпика. Москва: Сов. композ., 1990.258 с.

7. Грица С. Мелос української народної епіки. Київ : Наук, думка, 1979.246 с.

8. Земцовский И. Мелодика календарных песен. Ленинград : Музыка, 1975.223 с.

9. Іваницький А. І. Основи логіки музичної форми (проблеми походження музики). Навч. посіб. Київ : Альтерпрес, 2003. 180 с.

10. Іваницький А. І. Українська народна музична творчість. Посіб. для вищ. та серед, навч. закладів. Київ : Муз. Україна, 1990. 334 с.

11. Іваницький А. І. Українська музична фольклористика (методологія і методика): Навч. посіб. Київ : Заповіт, 1997. 392 с.

12. Квитка К. Амфибрахий в украинских народных песнях (из записок о ритмике). Квитка. Избранные труды в двух томах I сост. и комент. В. Л. Гошовского. Москва: Сов. композ., 1973. Т. 2. С. 81--111.

13. Колесса Ф. Ритміка українських народних пісень. Ф. М. Колесса. Музикознавчі праці / підгот. до друку С. Й. Грица. Київ : Наук, думка, 1970. С. 21--233.

14. Смоляк О. Астрофічні форми у гаївках Західного Поділля. Наук. зап. Тернопіль, держ. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: мистецтвознавство / ред. кол.: Б. О. Водяний, С. Й. Грица, М. П. Загайкевич та ін. № 1 (6). 2001. С. 72-80.

15. Смоляк О. Весняна обрядовість Західного Поділля в контексті української культури. Монографія. Ч. 1. Тернопіль: Астон, 2004.296 с.

16. Смоляк О. Приспівно-заспівні елементи в гаїках Західного Поділля. Традиційна народна музична культура Західного Поділля: 36. статей і матеріалів / ред. колегія : 1. Мацієвський, С. Павлишин, Л. Кияновська та ін. Тернопіль: Астон, 2001. С. 5-15.

17. ІвБИ 2411-1546 Розділ І. Історико-мистецька спадщина України в контексті світового культурного простору 57

18. Смоляк О. Форма колон у гаївках Західного Поділля. Наук. зап. Тернопіль, держ. пед. ун-ту їм. В. Гнаттка. Серія: мистецтвознавство / ред. колегія : Б. О. Водяний, С. Й. Грица, М. П. Загайкевич та ін. № 2 (7). 2001. С. 58-66.

19. Стоин В. Пародии песни от Средна Северна България. София : Изд-во мин. на народ, просвещение, 1931. 162 с.

References

1. Asafev В. Muzikalnaia forma как protsess. Knyhy pervaia у vtoraia. Yzd. 2. L.: Muzika, 1971.375 s.

2. Banyn A. A. Trudovie artelnie pesny у prypevky. Moskva: Sov. kompozytor, 1971.223 s.

3. Vladikyna-Bachynskaia N. Muzikalnii styl russkykh kliorovodnikh pesen. Moskva: Muzbika, 1976.159 s.

4. Hoshovskyi V. U ystokov narodnoi muziky slavian. Ocherky po muzikalnomu slavianovedenyiu. Moakva : Sov. kompozytor, 1971. 303 s.

5. Hoshovskyi V. Ukraynskye pesny Zakarpatia. Pod red L. N. Lebedynskoho. Moskva: Sov. kompozytor, 1968.477 s.

6. Hrytsa S. Y. Ukraynskaia pesennaia epyka. M.: Sov. kompozytor, 1990.258 s.

7. Hrytsa S. Melos ukrainskoi narodnoi epiky. Kyiv: Nauk. dumka, 1979.246 s.

8. Zemtsovskyi Y. Melodyka kalendamikh pesen. L.: Muzika, 1975.223 s.

9. Ivanytskyi A. I. Osnovy lohiky muzychnoi formy (problemy pokhodzhennia muzyky). Navch. posibnyk. Kyiv : Alterpres, 2003. 180 s.

10. Ivanytskyi A. I. Ukrainska narodna muzychna tvorchist. Posibnyk dlia vyshch. ta sered. navch. zakladiv. Kyiv : Muz. Ukraina, 1990. 334 s.

11. Ivanytskyi A. I. Ukrainska muzychna folklorystyka (metodolohiia і metodyka): Navch. posibnyk. Kyiv: Zapovit, 1997.392 s.

12. Kvytka K. Amfybrakhyi v ukraynskykh narodnikh pesniakh (iz zapysok о rytmyke). Kvytka Izbrannie trudyv dvukh tomakh / sost. у koment. V. L. Hoshovskoho. Moskva: Sov. kompozytor, 1973. T. 2. S. 81-111.

13. Kolessa F. Rytmika ukrainskykh narodnykh pisen. F. M. Kolessa. Muzykoznavchi pratsi / pidhot. do druku S. Y. Hrytsa. Kyiv: Nauk. dumka, 1970.

14. Smoliak O. Astrofichni formy u haivkakh Zakhidnoho Podillia. Naukovi zapysky Ternopilskoho derzh. ped universytetu im. V. Hnatiuka. Seriia: mystetsTvoznavstvo / red. kolehiia : B. O. Vodianyi, S. Y. Hrytsa, M. P. Zahaikevych ta in. № 1 (6). 2001. S. 72-80.

15. Smoliak O. Vesniana obriadovist Zakhidnoho Podillia v konteksti ukrainskoi kultury. Monohrafiia. Chastyna persha. Temopil л Aston, 2004.2% s.

16. Smoliak O. Pryspivno-zaspivni elementy v haikakh Zakhidnoho Podillia. Tradyisiina narodna muzychna kultura Zakhidnoho Podillia: Zhirnyk statei і materialiv / red. kolehiia : I. Matsiievskyi, S. Pavlyshyn, L. Kyianovska ta in. Temopil : Aston, 2001. S. 5-15.

17. Smoliak O. Forma kolon u haivkakh Zakhidnoho Podillia. Naukovi zapysky Ternopilskoho derzh. ped universytetu im. V. Hnatiuka. Seriia: mystetstvoznavstvo / red. kolehiia: B. O. Vodianyi, S. Y. Hrytsa, M. P. Zahaikevych ta in. №2 (7). 2001. S. 58-66.

18. Stoyn V. Narodny pesny ot Sredna Sevema Bulharyia. Sofyia: Izd-vo myn. na narod. prosveshchenye, 1931. 162 s.

Размещено на Allbest.ru

...