Критерії аналізу культури посередності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія культури

Критерії аналізу культури посередності

В.В. Петренко

м. Харків, Україна

Анотація

В. В. Петренко. Критерії аналізу культури по- середності

Розглянуто проблеми аналітики культури по- середності в контексті теоретико-методологічних підходів до вивчення цього феномену. Визначено специфіку виявлення критеріїв до аналізу посе- редності. Виявлено критерії, які необхідно засто- совувати в контексті досліджень посередності як соціокультурного феномену. Також означено не- достатню висвітленість подібної проблематики у вітчизняній літературі та необхідність внесення її в загальноєвропейський контекст. Окреслено різ- ні регістри дослідження культури посередності, спираючись на антропологічний принцип, а саме: мовленнєвий, гносеологічний, онтологічний, фе- номенологічний та комунікаційний рівні прояв- лення посередності в інформаційному суспіль- стві постмодерної епохи. Проаналізовані питання співвідношення влади і посередності, дискурсив- них практик та ідеологічних наративів у контексті формування посередності та механізми функціо- нування посередності в інформаційній площини.

Ключові слова: тоталітаризм, сила, влада, кри- терії, опінії, санкції, ідеологія, монологізм.

Abstract

V. V. Petrenko. Сriteria for the analysis of the mediocrity culture

The problems of analyzing the culture of mediocrity in the context of theoretical and methodological approaches to the study of this phenomenon are considered. The specificity of determining the criteria for the analysis of mediocrity is determined. The criteria that should be used in the context of studying mediocrity as a sociocultural phenomenon are determined. It also determines the insufficient coverage of such issues in domestic literature, the need to bring it into a common European context.Various registers of research based on the anthropological principle are outlined, namely: linguistic, epistemological, ontological, phenomenological and communicative cultural manifestations of the manifestation of the anthropological principle in the information society of the postmodern era. The issues of the relationship between power and closeness, discursive practices and ideological narratives in the field of the formation of personal sensitivity and mechanisms of direct manipulation in circulation are analyzed.

The relevance of the article. Thanks to the work of J. Ortega y Gasset at the beginning of the XX century, the phenomenon of mass man was discovered, revealed against the background of mass ideologies and widespread industrialization that took place in Europe. At the same time, M. Heidegger as a result of phenomenological experiments discovered the impersonal man Dasein. This coincidence was not accidental, but historically determined, one might even say affective in the context of the First and then the Second World Wars, after which a new world order was established on the basis of what emerged in the XX century -- anthropological reality. In the case of the study of mediocrity, it is necessary to talk about a new round of anthropology, which occurred as a result of a new technological revolution in the field of communication and informatization of societies in the late XX -- early XXI century. The relevance of the research topic is to choose new criteria by which to recognize the mediocre person, and to point out new fundamental features that indicate its presence not only as something fragile but also as real, i. e. that is fully manifested in society, and creates a new type of culture. This article began with a discussion of those markers that can be identified analytically to clarify the question: what are the characteristics of the phenomenon of mediocrity, and what do they indicate?

The methodology of substantiation on the systematic analysis of the phenomenon of mediocrity, which makes it possible to see this phenomenon as a set of features that manifests itself through formal definition in different planes of language, ways of communication, ways of thinking and more. This requires a hermeneutic approach. A significant place in the study is occupied by phenomenology as an approach to the study of phenomena as such.

The scientific novelty of the article is to highlight the criteria that must be applied in the context of studying the phenomenon of mediocrity. Since the concept of mediocrity is not sufficiently clarified in domestic science, based on European experience, it became necessary to substantiate the criteria for the analysis of this phenomenon and its derivatives in the field of culture. The culture of mediocrity is a new anthropological form, the criteria for which are still not fully understood, as the subject of research is constructive and logically follows from the study and systematization of qualities and values that are inherent in the phenomenon but do not clarify its position in the social sphere. In this regard, identifying the criteria for analyzing and showing the presence of mediocrity as a given is a necessary element to pave the way for the development of research on this issue and is the first step towards the reception of mediocrity in the context of informatization and technology of modern societies.

The practical significance of the article is to prepare the ground for further analysis of mediocrity in the context of modern research of mass culture, in terms of culturological, philosophical, sociological research.

The results. The mass man underwent a transformation in the 1990s. Thanks to scientific progress, it has gradually become a conglomeration of mediocrities that permeates society and has ample opportunity to influence the real situation, articulating the already established ideological system that exists in cyberspace. Thus, a new social unit is formed, which is determined by the territorial nature, the constitution in social networks, skills of fast communication, ideological commitment and so on. Mediocrity as a speech effect is manifested on the Internet as a grey area of commentators who comment on information, and those who create an information product, based on the end user. In this context, the mediocre person consumes the information that is created for him: bloggers, opinion leaders, the media, and so on. on the basis of those substantially present features which contain mediocrity. Defining the mechanisms of functioning of mediocrity in the information space, we can conclude that mediocrity is not just an object of ideology, but also a new political subject of monologue format, which defines the new information totalitarianism.

Keywords: totalitarianism, power, government, criteria, opinion, sanctions, ideology, monologism.

Актуальність статті

Завдяки працям Х. Ор- теги-і-Гасета, на поч. ХХ ст. набув поширення феномен масової людини, який було виявлено на тлі масових ідеологій та широкої індустріа- лізації, що відбувалась в Європі. У той саме час М. Хайдеггер у результаті феноменологічних дослідів відкрив безособову людину das Man. Цей збіг був невипадковим та історично зумов- леним, можна навіть зазначити, афективним у контексті спочатку Першої, а потім і Другої сві- тової війни, після якої був встановлений новий світовий порядок, який ґрунтувався на сформо- ваній у ХХ ст. антропологічній дійсності. У ви- падку досліджень, присвячених посередності, необхідно зазначити про новий виток антропо- логії, який стався внаслідок нової технологічної революції в галузі комунікації та інформатиза- ції суспільств наприкінці ХХ -- поч. ХХІ ст. Ак- туальність теми дослідження полягає у відборі нових критеріїв, за якими ми можемо впізнати посередню людину і відзначити нові фундамен- тальні ознаки, які вказують на її присутність не тільки в якості чогось ледь вловимого, але і ре- ального, тобто того, що проявляє себе повною мірою в соціальній площині й витворює новий тип культури. Ця стаття розглядає ті маркери, які можна виокремити аналітичним шляхом для того, щоб прояснити таке питання: які ха- рактеристики має феномен посередності і на що вони вказують?

Методологія ґрунтується на системному ана- лізі феномену посередності, який надає змогу розглядати цей феномен як сукупність ознак, що проявляються через формальне означуван- ня в різних площинах: мові, способах комуні- кації, способах мислення тощо. Усю здобуту інформацію слід концептуалізувати (для цього необхідно використовувати герменевтичний підхід). А також значне місце в дослідженні посідає феноменологія як підхід до вивчення явищ як таких.

Наукова новизна статті полягає у висвіт- ленні критеріїв, які необхідно застосовувати в контексті дослідження феномену посередності. Оскільки поняття посередності не є достатнім чином проясненим у вітчизняній науці, то, ба- зуючись на європейському досвіді, слід здійс- нити обґрунтування критеріїв до аналізу цього феномену і похідних ефектів у галузі культури. Культура посередності -- це нова антрополо- гічна форма, критерії дослідження якої досі не є з'ясованими до кінця, оскільки сам предмет дослідження являється конструктивним і ло- гічно випливає із дослідження і систематизації якостей та цінностей, які притаманні феномену, але не прояснюють його положення в соціаль- ній площині. У цьому співвідношенні виявлен- ня критеріїв, за якими необхідно аналізувати і виявляти присутність посередності як певної даності, є необхідним елементом проторювання шляхів для розвитку досліджень із цієї пробле- матики і є першим кроком до рецепції посеред- ності в контексті інформатизації та технологіза- ції сучасних суспільств.

Практичне значення статті полягає в тому, щоб підготувати ґрунт для подальшого аналізу посередності в контексті сучасних досліджень масової культури в розрізі культурологічних, філософських, соціологічних досліджень.

Постановка проблеми

Критерії аналізу культури посередності логічно випливають з теоретико-методологічної бази, яку необхідно застосовувати при дослідженні самого поняття посередність, виводячи його з поля оціночного судження і вводячи в науковий колообіг. Такою теоретико-методологічною базою є напрацю- вання в галузях соціології, культурології та фі- лософії. У випадку з феноменом посередності необхідно брати до уваги ті площини, в яких поєднуються всі три дисципліни, і розглядати проблему посередності з точки зору теорії куль- тури, і теорії ідеології, і філософської рецепції перших двох. Тобто вже на цьому етапі можна застосувати класичний метод Гегеля (теза-ан- титеза-синтез) саме з точки зору діалектики, необхідно ставити питання про посередність як про результат історичної перспективи, хоча і слід зауважити, що в аспекті історизму треба зробити крок вперед, виходячи за межі історії.

Результати

Людина масова, пройшовши трансформацію в 90-х рр. ХХ ст. завдяки нау- ковому прогресу, поступово перетворилась на конгломерат посередностей, який пронизує усе суспільство і має цілком широкий спектр можливостей для того, щоб впливати на реаль- не положення речей, артикулюючи вже задану ідеологічну систему, яка побутує в просторі віртуального. Таким чином формується нова соціальна надодиниця, яка визначається дете- риторіальною природою, конституйованістю в соціальних мережах, швидкою комунікаційною здатністю, ідеологічною ангажованістю тощо. Посередність в якості мовленнєвого ефекту проявляється в мережі Інтернет в якості сірої зони коментаторів, які коментують інформа- цію, і тих, хто створює інформаційний продукт у розрахунку на кінцевого споживача. У цьому контексті посередня людина споживає ту ін- формацію, яку їй створюють: блогери, лідери суспільних думок, ЗМІ на основі тих субстан- ційно присутніх ознак, які містить в собі посе- редність. Визначаючи механізми функціону- вання посередності в інформаційному просторі, можна дійти висновку, що посередність не про- сто є об'єктом ідеології, але і новим політичним суб'єктом монологічного формату, що визначає новий інформаційний тоталітаризм.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

До теми посередності в контексті академічних інституцій та соціальних процесів маргіналіза- ції окремих груп звертався Дж. К. Германовіц у праці «Культура посередності» (2013), з істори- ко-філософського погляду цю проблему висвіт- лював В. Д. Плахов «Герої та героїзм. Досвід су- часного осмислення вікової проблеми» (2008), з точки зору мистецтва в контексті культури на цю проблему звернув свою увагу китайський письменник Ван Мен у статті «Посередність не злочин, але коли залишається тільки посеред- ність, то стає дуже небезпечною» (2014), дуже добре зв'язок між тоталітаризмом і масовою людиною показав М. А. Хевеши в статті «Ма- сове суспільство в ХХ ст.» (2001), цікаві якості посередності в контексті акторської гри виділяє В. Понсо «Праця і талант в творчості актора» (2013). Тут слід пояснити: ця робота самим фак- том свого існування вказує на те, що дослідники в межах своїх галузей намагаються позначити якості посередності, виокремити деталі, прита- манні саме посередності, окреслити ознаки, які проявляють посередність в тій чи іншій мірі. З політичної точки зору проблему посередності розглядає В. Гельдман у статті «Синдром посе- редності в Росії: внутрішньополітичні і зовніш- ньополітичні перспективи» (2013), також су- часні українські дослідники Т. Гундорова: «Кітч та література. Травестії» (2008), «Слідами Адорно: масова культура і кітч» (2005); особли- во цікавою роботою в українському контексті є стаття Д. Шевчука «Індивідуально-особистіс- не буття людини перед викликами сучасності» (2019), який ґрунтовно піднімає тему невизна- ченості сучасної людини як екзистенційної за- грози в умовах масовізації культури. Ця неви- значеність зумовлена неможливістю зробити вибір в умовах широти вибору. Стаття, на нашу думку, заслуговує окремої уваги.

Мета статті -- здійснити аналіз посередності, основуючись на її формальних ознаках, виходя- чи із комплексної проблематики дослідження, яка містить елементи соціополітичної філосо- фії, культурології, соціальної психології та ко- мунікативної теорії; виявити критерії, за яки- ми можна визначити посередність як феномен культури; проаналізувати способи проявлення посередності на конкретних прикладах.

Виклад основного матеріалу дослідження

Що мається на увазі, коли йдеться про посеред- ність? Це не лише риторичне означення, за до- помогою якого можна описати певний феномен, але і вихід за межі цього формального підходу, позначення стану і положення, в якому перебу- ває індивід. Критерії аналізу в цьому випадку перестають бути універсальними, і може склас- тися враження, що вони підпадають під суб'єк- тивістський редукціонізм і випадають з науко- вої парадигми, яка тяжіє до об'єктивності як об'єктності, себто -- опертя на об'єкт. Але слід зауважити, що нашим завданням є уникнення подібного спрощення. У нашому випадку об'єкт є цілком конструктивним, тому (як і будь-який конструкт) його можна деконструювати шля- хом визначення ключових (універсальних) ла- нок, які можуть вказати нам на характеристику самого феномену посередності з одного боку, а з іншого -- реконструювати так само, як рекон- струюється побут і життя людини ХІХ ст. Та- ким чином, деконструюючи соціальні процеси, розкладаючи їх на окремі елементи великої сис- теми (приклад: ідеологія) і надаючи характеристику цим елементам, ми можемо, знаходячи сутнісно важливі чинники, віднайти ті структу- ри, які дозволяють міркувати про реконструк- цію посередності на основі тих матриць, що за- кладені в ідеології.

Відповідаючи на питання про те, на яку структуру опирається ідеологія, ми можемо відкрити критерій для характеристики посе- редності. Конформізм, на якому базується іде- ологія, є однією з характеристик посередності. У свою чергу, саме поняття ідеології ми беремо з соціально-політичного або ж ширшого соціо- логічного словника і переносимо на ґрунт куль- турології, а саме тих культурних особливос- тей, які надають змогу реалізувати ту чи іншу ідеологічну програму і навпаки (наприклад: християнська культура і радянський проєкт, технократія і неолібералізм, радикальний раці- оналізм і технологізація тощо). Тут ми вступа- ємо на шлях порівняльної аналітики і гермене- втики, яка синтезує наявний історіографічний матеріал (наприклад: факти існування СРСР, ідеологічних кон'юнктур соціалістичного і нео- ліберального типу, ЗМІ в якості машин пропа- ганди тощо).

Наступне питання, яке можна закономірно поставити: на якому рівні конформізм є крите- рієм, а на якому результатом? Конформізм як термін є результатом відбору із багатьох тер- мінів, які пропонуються соціологічними дослі- дженнями1,2. Критеріями цього відбору можна назвати доцільність та ефективність у контексті дослідження. Самий же феномен конформізму можна використати в якості критерію в той мо- мент, коли відбувається подвійне зіткнення. З одного боку, це зіткнення в контексті соціально- го дослідження, а з іншого -- у контексті психо- аналітичної теорії, яку необхідно застосовува- ти на мікрорівні, себто на рівні індивіда, який, перебуваючи в стані страху і тривоги, обирає конформізм як єдиний можливий шлях до впо- коєння. Цей вибір також можна розглядати в екзистенційному ключі (згортання екзистен- ції в результаті вибору). Подібна аналітика, з одного боку, дає нам можливості сформувати анамнез сучасних європейських суспільств і віднайти категоріальний апарат для осмислен- ня заявленої проблематики, а з іншого, шукати можливий вихід із наявного положення речей. посередність соціокультурний методологічний

У цьому контексті слід зауважити, що дослі- дження має проводитись у двох регістрах: 1) со- ціально-політичному та 2) індивідуальному. Саме на другому етапі необхідно сконцентрувати свою увагу в контексті конкретно означеного феномену посередності. Водночас індивідуаль- не завжди поміщене в соціальне і маркується культурою як те, що володіє певною формою, а значить, володіє певними ознаками, які склада- ються у внутрішньологічній послідовності так само, як (згідно з теорією К. Маркса) кожна річ є етапом і частиною іншої речі. Так можна ска- зати і про проявлення форми, яка визначається і сутнісно онтологічними чинниками (напри- клад: інстинкт самозбереження), і культурно детермінованими (наприклад: за допомогою чого ми намагаємося вберегтися від небезпеки: залучаючи систему табу, правил, законів тощо), і історично визначеними (наприклад: масове суспільство є результатом і лібералізації захід- них суспільств, і результатом часової мінливо- сті тощо).

В усьому цьому кількісному і варіабельному просторі основне завдання полягає в тому, щоб знайти етапи нівеляції Я як такого, зважаючи на усі можливі чинники, які призвели до про- явлення феномену посередності як певної су- купності історично визначених етапів розвит- ку мас. У цьому контексті слід зазначити, що маса -- це завжди сукупність, але не завжди рів- но означена. Пояснити це можна арифметично: 2 включає в себе 1+1, але 2 не є 1, а 1 не є 2, і 1 не дорівнює 1, оскільки їх дві одиниці. Така пози- ція вказує на конфлікт одиниць, що складають суму, але сама сума завжди залишається від- мінною від одиниць. Це можна проілюструвати банальним прикладом: коли ми розмірковуємо про «суспільство», ми завжди маємо на увазі су- купність одиниць, але ці одиниці можуть мати різні погляди на саме суспільство, вибудовую- чи внутрішню логіку взаємодії. Посередність у цьому ключі виступає тою сукупністю, яка має реальний вплив на положення речей (хоча б електоральним шляхом при виборчій демокра- тії), але має абсолютно детериторіальну при- роду. Себто ми можемо реконструювати образ посередності, але не можемо встановити її місце знаходження (це може бути і відділок поліції, і каса в супермаркеті, і освітні заклади тощо); ставити в цьому випадку питання необхідно не в форматі «де?», а у форматі «як?», «як саме проявляється посередність?».

Цей шлях не означає усування культури як такої, а лише вказує на інакшість її сутнос- ті. Культурна аналітика завжди спирається на певний набір артефактів, які виступають у ролі свідчення про- (епоху, країну, обставини тощо).

У нашому випадку такими артефактами можуть бути цілком різноманітні речі, які вказують на присутність посередності. Для того щоб про- вадити подібний аналіз, необхідно позначити окремі складові того феномену, який ми будемо називати посередністю, а саме: мовний рівень -- позначений способом функціонування мови та її конструктів. Наприклад: узагальнення («всі українці готові до..»); використання маніпуля- тивних, ідеологічно маркованих фігур «проте», «зате» («так, ми побудували ГУЛАГ, зате про- вели індустріалізацію», «так, я брав участь у цьому злочині, проте у мене не було іншого ви- ходу», «так, ми вводимо цензуру, але в Росії…»). Подібні конструкції протиставлення мають на меті зняття із себе відповідальності, ухил від прямої реакції на поставлене питання; тут слід зауважити, що формулювання «так, але» вказує фантазм. Цей двосторонній зв'язок вказує на переміщення і артикуляцію інформації двока- нальним шляхом, і це надає нам змогу мірку- вати про унікальний мовний простір, у якому перебуває посередність і яким вона ангажована. Мовний рівень для осмислення посередності є надзвичайно важливим, оскільки надає нам можливість для опису посередності з точки зору формальної об'єктивації.

Наступна складова, яку ми розглянемо в кон- тексті посередності, є мислення або неможли- вість мислення. Якщо ми беремо усталене фор- мулювання мислення як певного процесу, то слід наголосити на тому, що будь-яке мислен- ня позначає артикуляцію як фінальний етап; у нашому випадку відбувається «зріз» у мові, і це вказує на «зріз» в мисленні. Мислення -- це процес просування думки від А до В, що познана опосередкованість індивіда, тобто суб'єкт чається розгортанням.

Необхідно вказати на апелює до чогось іншого, нівелюючи значення першого. Цей ухил від прямого питання втілю- ється в різноманітних конструкціях, які плава- ють в інформаційних площинах і можуть стати для нас важливими «свідоцтвами» в контексті дослідження посередності.

Наступний тип можна показати в якості спрощення («Путін -- вбивця», «криза західних демократій», «країни третього світу» тощо). Ці фрази є порожніми, оскільки вони фіксують лише фантазм мовця, не підважуючись яки- мось реальним сенсом. Якщо узагальнювати типи мовлення і розподіляти їх на дві катего- рії, то слід зауважити, що вони розділяються на

1) ті, що продиктовані ідеологічно-політичним шляхом і 2) ті, які породжуються із міфо-пое- тичного фантазму, який є за своєю природою універсалією (наприклад: міф про золотий вік або про загробне життя) і циркулюють в ін- формаційному просторі («ми хочемо жити як у Європі», «європейські цінності», «американ- ська демократія»). Посередність оперує, з од- ного боку, тими словесними конструктами, які їй вкладають до рота ідеологи (ЗМІ, політики, інтернет-блогери, лідери громадської думки), а з іншого, вона реалізує бажання, яке випли- ває із колективного підсвідомого, що вміщує в себе міфо-поетичний фантазм. Артикуляція подібних словесних конструктів є «зрізанням» тої думки, яка могла тільки позначити власну присутність, але не об'єктивувати себе повною мірою, оскільки посередність ніколи не робить шлях вперед, вона лише продукує і споживає: продукує словесну форму і споживає власний те, що між А і В є присутнім зв'язок стосунків між суб'єктом і тим, про що саме ми мислимо. У свою чергу3, акт мислення (саме акт, певна подія) містить у собі сукупність відносин між суб'єктом, його мисленням про те, як я мислю4 і фінальним етапом мислення, а саме виражен- ням. Але і саме вираження є продовженням мислення, вже огорнутого в мовний процес. Мова тут виступає в ролі техне; тобто мова -- це знаряддя мислення, яке так само продовжує мислення, як палиця людську руку. І в середині вже мовлення мислення має розгортатися і ви- ражатися в усій своїй повноті. Питання про те, як мислити (і чи цей акт можна назвати мислен- ням) необхідно ставити відносно того, що саме виражають або не виражають мовні конструк- ції, які можна спостерігати на різноманітних площадках (наприклад: коментарі в соціальних мережах VK, Facebook, Twitter, Однокласники тощо, коментарі під відео на YouTube, або на різ- номанітних тематичних сайтах).

У контексті форм виразу необхідно зауважи- ти, що такі форми є абортованими. Абортована думка -- це думка, яка не змогла сформуватися, але вже викинута в інформаційний простір. По- дібними «абортованими думками» рясніє мере- жа Інтернет і вказує не тільки на повну неком- петентність того, хто пише, але й ідеологічну ангажованість детериторіального образу, який промовляє щось. Той, хто пише, зазвичай хова- ється під нікнеймом, у нього немає фотографії, він не є впізнаваним. У принципі мережа Інтер- нет -- це простір невпізнаваного і детериторі- ального, адже користувач (юзер) знаходиться в площині Інтернету, а не в географічному місці, він транслює певний меседж, але не може вка- зати на його сенс.

Розглянемо приклад: під публікацією ТСН в YouTube від 31 січня 2022 р. про канадського прем'єра, який залишив резиденцію разом зі своєю сім'єю через антивакцинаторський мі- тинг, 132 коментарі і жодної розгорнутої, тим паче аргументованої думки немає; це скоріше заклики, констатація факту чи іронічне перес- микування тощо, але жодної думки виражено не було. Подібні формулювання є надзвичайно короткими і не підлягають ні дискусії, ні роз- гортанню; вони є абортованими думками, які «витягли із свідомості реципієнта по шматках». Інструментом такого витягування є сюжети, які є впізнаваними для реціпієнта, оскільки вже передували побаченому і «готували суб'єкта до аборту».

Отже, думка зрізана (чи думка абортована) є ознакою масової людини, людини посередньої. Натомість слід зауважити, що посередність може використовувати не тільки елементарні словесні конструкції; вона може користуватися цілком довгим рядом різноманітно сплетених речень, які у своїй сукупності висмикують пев- ні факти і подаються в наративному ключі як певна даність. Прикладом може слугувати стат- тя О. Бойченка на сайті Збруч5 «Зона русского міра». Автор не вдається до подробиць, чим є «русскій мір», чи можна взагалі використову- вати подібне формулювання, чим «руській мір» відрізняється від італійського чи французького, і, врешті-решт, чи читав він В. Соловйова чи П. Флоренського. Посилаючись на кілька цілком відомих польських імен, автор порівнює націо- нал-соціалістичні табори смерті із ГУЛАГом, бе- запеляційно і з цілковитою впевненістю у своїх словах. Ця впевненість, навіть самовпевненість, показує посереднє уявлення про заявлену тему. У цьому випадку думка також є абортованою, оскільки не є аналітичною; стан посередності в цьому випадку -- це діагноз інтелектуальної неспроможності сформулювати певну систем- ну, розгорнуту і послідовну думку, виражену в словах.

У цьому всьому присутня ситуація «недо-»: недомислення, недопроговорення, недовизна- чення. Ця ситуація складається з декількох зв'язків. І -- Коли думка ще не оформилася, а вже була висловлена. ІІ -- Висловлене було ідеологічно маркованим і пов'язане з Великим Іншим -- дискурсом ідеології, який пронизує індивіда і соціум загалом, а, значить, відсилає до третього, але ніколи не кристалізується до кінця і у свою чергу відпрацьовує функцію ма- шин з виробництва пересудів. ІІІ -- «Порожня бульбашка» приєднується до лінії інформацій- ного потоку, і ця структура схожа на молеку- лярне утворення довкола єдиного дискурсив- ного стрижня. Цей молекулярний псевдооб'єм витворює масу абортованих думок, які встанов- люють захисну оболонку довкола дискурсу і не дають проникнути в нього чужим елементам, тобто іншим, альтернативним думкам, погля- дам тощо. Ця функція подібного роду зв'язків між порожнім значенням і дискурсом є важли- вою для самозбереження системи, яку намага- ються атакувати різні елементи інших систем. IV -- Зв'язок «напів-». Реалізується в якості напівправди в ситуації, при якій текст з одної точки зору вказує на певні історичні факти, але інтерпретує їх в контексті того дискурсу, який необхідно автору, жодним чином не вдаючись до обґрунтування чи аргументації.

Такі форми і зв'язки показують нам аборто- ваність думки безвідносно до кількості напи- саного\сказаного тексту. У цьому контексті Ін- тернет (як і загалом публічна сфера) виступає в ролі площини, в якій реєструється сказане; реє- струється і зникає. Посередність тут виступає в ролі мовного суб'єкту, який не є повноцінно ви- раженим. Критерії, які необхідно застосовувати в межах дослідження мислення посередності, повинні відповідати вимогам сучасної інформа- ційної епохи і їх основним завданням є форму- вання системи аналітики мислення в контексті цифровізації суспільств. Подібна практика є необхідною для того, щоб виявити можливості мислення (або не мислення) в контексті витво- ру нового інформаційного суспільства, яке ру- хається в дискурсивних потоках неоліберальної ідеології.

Наступний критерій, який необхідно вияви- ти, лежить у площині емоцій, а саме -- емоцій- на складова повідомлень, про які ідеться. Всі подібні повідомлення є емоційними і виступа- ють у ролі реакції на подію, яку передало ЗМІ. Такі емоції, як страх, агресія, злість, тривога є не тільки реакцією на певну інформацію, але і субстанційно значущими елементами людської психіки, що виступають в ролі способу захисту, з одного боку, але й у випадку означених мов- леннєвих актів проявляють сутнісну характе- ристику посередності: залежність від емоцій- них ефектів тієї чи іншої інформації. Емоційна залежність посередності проявляється в гіпер- споживанні маскульта і перенесенні цього маскульту в обшар (наприклад) новин. Посеред- ність споживає новини так само, як споживає жанрове кіно. Задля наочності візьмемо наявні кінематографічні жанри (хорор, фантастика, мелодрама, бойовик), і проведемо паралелі із сторінкою в ТСН. Так, новину про стрілянину в Дніпрі від 28.03.20226 можна окреслити в жанрі бойовик, де є елементи шпигунства і присутнє яскраво виражене емоційне забарвлення. Нови- ну «Як зберегти кохання: історія подружжя Зі- брових» від 16.03.20207 характеризуємо як жанр мелодрами, де присутня романтична історія; новину «Ракета Маска вивела на орбіту україн- ський супутник Січ-2-30» від 13.01.20228 можна інтерпретувати як насичену елементами науко- вої фантастики. «В київській квартирі знайшли розчленовані людські тіла і можливого поране- ного вбивцю» від 12.12.20169 -- можна провести аналогію із жанром хорор тощо. Подібні новини побудовані таким чином, щоб викликати емо- цію; у нашому випадку ми не робимо акцент на істинності інформації, нам важливо зареєстру- вати той спектр «виборів», до яких підштов- хують реципієнта. Людина, просуваючись по сайту ТСН, вибирає вже знайомі сюжети, які присутні у фільмах масової культури ти, що людина бажає спожити ту інформацію, яка вже в емотивному просторі є в якості емоції з одного боку, а з іншого, в інформаційному полі вже існує готовий стандарт (жанр) емоції, яку продають на цьому ринку задоволень (вся ця інформація є нічим іншим, як товаром емоції, який вдягнутий у слова). Ця ознака посередно- сті кристалізується із критеріїв аналітики ЗМІ, а саме -- відповідності ефективності, емотив- ності та відповідності дискурсу. Товар має в собі додану вартість, яка реалізується шляхом моне- тизації (блога, ЗМІ тощо): чим більше перегля- дів, тим більш привабливою стає площадка розповсюдження інформації з одного боку, а з іншого, правильно вибудувана політика каналу надає політичні преференції, які також монети- зуються власниками. Завершуючи тему емоції, слід зауважити, що критерії аналітики мають основуватися на структурному підході, який передбачає можливість побачити систему та її внутрішні структури, що вказують на природу самої системи. У такому випадку, аналізуючи сторінку ТСН, постала необхідність показати взаємозалежність жанрів кінематографу із ру- бриками залежно від емотивності інформації, тобто тієї емоції, яка пов'язує жанри новин клад: «Ідентифікація Борна» реж. Д. Лайман, 2002; серіал «Справжній детектив» реж. К. Фу- кунага, 2014-2019 тощо). Найбільш помітним є те, що «новини» мають серійну структуру і жанрову диференціацію: кожен може знайти той сегмент, який йому буде цікавий, але він має бути емоційно забарвлений. Також серій- ність новин поміщена в каталогах («Політика», «Ексклюзив», «Коронавірус», «Гламур» тощо). Подібна каталогізація необхідна для того, щоб зробити доступ до бажаної інформації зручним і швидким. Посередність, у свою чергу, реалі- зує те бажання, яке вже присутнє в її регістрах: всі ці жанри апелюють до вже означених нами емоцій страху, шоку, напруження, які реалізу- ються і в новинах, і в кіно. Провести грань між реальністю і вигадкою майже неможливо, тому посередня людина довіряє тому, що відповідає її запиту. Таким чином ми бачимо, що формула Дж. Кейнса «запит породжує пропозицію» від- повідає дійсності в контексті того, що ми розумі- ємо під запитом бажане, яке продукує бажання. Виходячи із цієї формули, можна стверджуважанрами мистецтва. У цьому співвідношенні слід вказати на те, що новина перестає сприй- матися реципієнтом в якості правди або істини, адже він переживає постійну нестачу ефекту. Ця залежність від ефекту вказує на те, що посе- редність знаходиться в замкненому положенні, при якому Я не може вийти за межі ефекту, а значить, не може проявитися повною мірою.

Наступний критерій, якого необхідно торк- нутися в контексті проявлення посередності, стосується поняття сили. Сила має в собі різ- новекторний напрям і стосується (за Анак- сагором і Емпідоклом) двох площин (цйлЯб та цьвпт): «сила як регулюючий фактор у природі з'являється, можливо, вперше у грецькій дум- ці, у вченні Емпедокла про любов і чвари10 та в теорії розуму Анаксагора»11. Тобто, сила -- той регулюючий фактор, який впорядковує простір у правильному порядку. Врешті-решт любов і смерть -- це Ерос і Танатос, якщо мислити в психоаналітичному ключі. Сила є плаваючим поняттям, ефект якого був виражений в третьо- му законі Ньютона, де F12 = -F21, тобто закон дії та протидії. У суспільстві цей закон був по- казаний К. Марксом у вигляді теорії класової боротьби, яка по суті своїй зводиться до прин- ципу: чим більше влада чинить тиск на народ, тим більша імовірність повстання, і навпаки: чим більша реакція влади, тим більший спротив народу. У свою чергу, основне завдання неолі- бералізму полягає в тому, щоб усунути подібну можливість за рахунок фабрикації мас людей і уведення їх в поле ідеології, яка вже прописана у владних структурах. Сила посередності поля- гає в її цілковитій анонімності, віртуальності та множинності каналів передання інформації, активності і рухливості в інформаційному полі. Усуваючи персональну відповідальність, систе- ма використовує силу безвідповідальності для того, щоб просувати потрібні емоції: ненависть, страх, агресію тощо. Тобто саме тих емоцій, яких потребують маси для того, щоб живити власне існування. Сила, акумульована в соці- альних мережах, випливає в соціальну площи- ну в якості таких явищ, як травля за політичні, етичні й інші погляди.

Соціальну силу посередності необхідно ана- лізувати з точки співвідношення Маса -- Вла- да. У цьому контексті слід міркувати про владу мас як про певну ідеологічно зумовлену «енер- гію», яка реалізується в межах ідеологічного наративу. Влада проявляється в цьому випадку через усі можливі канали колективної передан- ня інформації, а саме через соціальні мережі, які акумулюють цю енергію, надаючи, з одного боку, простір (площадку) для можливості про- явлення думок (opinija, пол.), а з іншого -- надає тематичне регулювання цих опіній кількома шляхами. 1) Це групове регулювання (тема- тичне регулювання через групи по інтересам. Наприклад: група, присвячена романській фі- лології, чи група любителів домашніх тварин).

2) риторичне регулювання (регулювання, яке відбувається за принципом риторичних фігур ідеологічного порядку. Наприклад: про доціль- ність або не доцільність легалізації одностате- вих шлюбів, чи легких наркотиків в Україні; ідеологічно заряджена більшість використовує тут соціальні мережі для того, щоб витиснути ідеологічного опонента на маргінеси, або ін- формаційно знищити його). 3) регулювання за замовченням (інформація, яка не співпадає з жодним ідеологічним дискурсом і не відповідає тим наративам, які конструюються у віртуаль- них спільнотах, щезає, перестає бути видимою і не має шансів бути почутою, оскільки довкола неї витворюється плівка глухоти). 4) адмі- ністративне регулювання (регулювання, яке здійснюється адміністратором групи; кожна група має свої правила, які регулюють відно- шення всередині групи. Наприклад: заборона ксенофобських або шовіністичних висловів. Тобто адміністратор вибудовує певну систему принципів етичних, естетичних, і навіть еко- номічних). 5) макрорегулювання (стосується соціальної мережі як цілого; її контролюють ме- неджери компанії, які модерують інформацію, що потрапляє в мережу, і видаляють ту інфор- мацію, яка, на їхню думку, суперечить правилам користування соціальною мережею. Напри- клад: Facebook).

Як ми бачимо, влада тут реалізується в різних сегментах, але просочує собою усю вертикаль взаємодії. У цьому випадку постає питання про санкції. Порушення норм призводить до: витіс- нення, блокування, замовчування, видалення, ізоляції. Ці санкції накладаються в якості реак- ції на порушення, і є віддзеркаленням суспіль- них структур, де є адміністрація (влада: суди, поліція, прокуратура), яка має право на репре- сії, і є користувачі (зокрема і великий бізнес, який ідеологічно співпрацює з адміністраці- єю, наприклад, сплачуючи кошти за рекламу в Facebook). Користувачі, які, перебуваючи у вір- туальній площини, поділяються на: 1) тих, які політично та ідеологічно ангажовані; 2) індифе- рентно налаштовані; 3) є представниками вну- трішньої еміграції (ті, які фільтрують друзів у мережі за тими чи іншими ознаками). Переваж- но це інтелігенція, яка зазвичай знаходиться в позиції над12, не вступає в безпредметні дискусії про-, але залишається в позиції спостерігача за тими війнами, які відбуваються довкола тих чи інших проблем.

Отже, поняття сили в контексті посередності корелюється з поняттям влади. Важливо позна- чити, що сила і влада посередності завжди ко- лективна, і ніколи не є індивідуальною. Індивід тут розчиняється в потоці наративів.

Висновки

Отже, розглянуто найбільш зна- чущі формальні ознаки посередності в контексті масової культури, а саме: поняття сили і влади, мовлення, емотивності та мислення посеред- ності і те, як вони виражаються або не виража- ються в сучасному інформаційному просторі. Визначені критерії прояснюють для нас куль- турну специфічність посередності і проявляють її можливості. Залишаючись у межах аналітики інформаційного простору, можна підсумувати:

посередність на поч. ХХІ ст. стала серйозною силою, яка впливає за допомогою інформацій- них інструментів на поточний стан речей, вико- нуючи функцію імпліцитно присутньої влади і залежить від ідеологічної дискурсивності, яка знаходиться тут і зараз. Природа посередно- сті є детериторіальною, а ознаки посередності проявляються максимально повно в контексті потоків інформації та реакції на неї (реакція в цьому випадку виступає такою ж інформацією, як і сам потік). Проаналізувавши мову посеред- ності, можна зробити висновок про примітив- ний стан мовлення, безвідносно до кількості тексту сказаного або написаного. Текст, у свою чергу, виявляє особливості емотивного стану посередності, а саме емотивної ангажованості. Прослідкувавши сукупність усіх вище назва- них структурних елементів, можна визначити поняття посередності. Посередність -- це пев- ний стан, при якому Я переходить в колективне Ми і розчиняється в ідеологічному потоці, який нівелює потенцію індивіда на рівні мовлення і мислення, але активізує її можливість до ар- тикуляції опіній самого різного штибу в яко- сті реакції на ту інформацію, яка була подана з орієнтацією на самого споживача. Тобто, кон- структор інформації, інформація і посередність є невіддільними і виявляються як єдине ціле. Необхідно зауважити сутнісну й функціональ- ну редукцію посередності, нівеляцію її до рівня порожнього значення.

За допомогою аналізу посередності як су- купності рис, відкриваються шляхи, для по- дальших досліджень в обширах: теорії культури сучасності, масового суспільства, ідеологічних і політичних кон'юнктур тощо.

Список посилань

1. Аронсон, Э. (1998). Общественное животное. Вве- дение в социальную психологию. Аспект-Пресс.

2. Бойченко, О. (2022). Зона русского міра.

3. Дельоз, Ж., Гваттари, Ф. (1990). Капитализм и ши- зофрения. Анти-Эдип. М. К. Рыклин (Пер.). Инион.

4. Мамардашвили, М. (2000). Беседы о мышлении. Эстетика мышления. Московская школа поли- тических исследований.

5. Маркс, К., Энгельс, Ф. Манифест коммунистической партии.

6. Сивухин, Д. В. (1979). Общий курс физики. Наука, 1, 78-88.

7. Смулянский, А. (2021). Исчезающая теория. Рипол классик.

8. ТСН.

9. Фрейд, З. (2017). Психология масс и анализ Я. Тотем и табу. Р. Ф. Додельцев (Пер.). Азбука-Аттикус.

10. Фромм, Э. (2011). Механизмы «бегства». Бегство от свободы. Г. Ф. Швейник (Пер.). АСТ.

11. Фромм, Э. (2010). Иметь или быть. Э. М. Телятни- кова (Пер.).АСТ.

12. Хайдеггер, М. (1993). Время и бытие: Статьи и выступления. В. В. Бибихин (Сост., Перю). Рес- публика.

13. Шевчук, Д. (2019). Індивідуально-особистісне буття людини перед викликами сучасності. Людина і культура, 42-52. НаУОА.

14. Jammer, М. (1957). Concepts of force. А study in the foundations of dynamics. Harvard University Press.

References

1. Aronson, E. (1998). Public animal. Introduction to social psychology. Aspect-Press. [In Russian].

2. Boychenko, O. (2022). Zone of the Russian world.

3. Deljoz, J., Guattari, F. (1990). Capitalism and schizophrenia. Anti Oedipus. M. K. Ryklin (Тr.). Inion. [In Russian].

4. Jammer, М. (1957). Concepts of force. А study in the foundations of dynamics. Harvard University Press.

5. Mamardashvili, M. (2000). Conversations about thinking. Aesthetics of thinking. Moscow School of Political Studies. [In Russian].

6. Marx, K., Engels, F. The Communist Manifesto.

7. Sivukhin, D. V. (1979). General course of physics.

8. Nauka, 1, 78-88. [In Russian].

9. Smulyansky, A. (2021). Disappearing theory. Ripol classic. [In Russian].

10. TSN.

11. Ya. Totem and taboo. R. F. Dodeltsev (Tr.). ABC-At- ticus. [In Russian].

12. Fromm, E. (2011). Escape mechanisms. Escape from freedom. G. F. Shveinik (Tr.). AST. [In Russian].

13. Fromm, E. (2010). To have or to be. E. M. Telyatnikova (Tr.). AST. [In Russian].

14. Heidegger, M. (1993). Time and being: Articles and speeches. V. V. Bibikhin (Comp., Тr.). Republic. [In Russian].

15. Shevchuk, D. (2019). Individually-special buttya people in front of the vikliki suschesnosti. Ludina i culture, 42-52. NaUOA. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru