Фарфорова пластика артілі "Керамік" авторства Галини Павлівкер

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФАРФОРОВА ПЛАСТИКА АРТІЛІ «КЕРАМІК» АВТОРСТВА ГАЛИНИ ПАВЛІВКЕР

Олена Корусь кандидат мистецтвознавства,

старший науковий співробітник

Національного музею «Київська картинна галерея»

Анотація

Незважаючи на певною мірою розлоге висвітлення історії фарфорової пластики артілі «Керамік» (м. Полонне Хмельницької обл.) 1950-х років, чимало робіт, випущених підприємством, досі залишаються без авторства, а імена та біографії їхніх авторів позабуті.

Наше дослідження має на меті заповнити цю прогалину не тільки у вивченні фарфорової пластики артілі, але й в біографії-мисткині, що створювала станкову й монументальну скульптури, а також моделі для масового виробництва.

Ключові слова: скульпторка Галина Павлівкер, артіль «Керамік», фарфорова пластика.

Abstract

PORCELAIN FIGURINE OF ARTEL KERAMIK'S HALYNA PAVLIVKER

Olena Korus

The history of porcelain figurims created by Artel Keramik in the 1950s has been studied in detail. In general, only some sculptors' names, genres and themes of their works have been determined; only some part of their sculptural compositions have been described. Many of their sculptures are still remaining unattributed or attributed incorrectly. The authors' names and biographies are unknown and have still not been introduced to science. The objective of this material is to fill the gap in the research of the porcelain figurines created by Artel Keramik in the 1950s, and the gap in the biography of one of its artists, who was creating models used by Artel Keramik during that period. The aim of this article is also to show sculptor Halyna Pavlivker's biography and art legacy. This research will allow to re-create the specific episode in her biography related to porcelain industry, to determine and structurize a part of Artel Keramik's range of porcelain figurinеs products in the early 1950s. The scientific novelty of this survey is the presentation of forgotten artist Halyna Pavlivker's biography, attribution of anonymous works of everyday genre, returning sculptor Halyna Pavlivker's name to the history of Ukrainian sculpture and porcelain. The novelty is also in the determination of the time interval of Halyna Pavlivker's porcelain work and identifying the sculptures made by her models among the products of Artel Keramik.

The article clarifies biographical facts of sculptor Halyna Pavlivker, shows and characterizes her early stage of porcelain figurines production. The names and authorship of sculptures have been returned to the history of porcelain figurines of Artel Keramik. The article clarifies the dates of certain products made in everyday genre, which was the main genre for the porcelain figurines range of products of Artel Keramik at that time. The artistic features of the works have been characterized, and the history of creating unique models has been outlined.

Key words: sculptor Halyna Pavlivker, Artel Keramik, porcelain figurines.

Постановка проблеми

В історії фарфорової пластики артілі «Керамік» кінця 1940-х -- початку 1950-х років є чимало білих плям. До 1956 року артіль не підпорядковувалась державним органам керівництва промисловістю 1956 року артіль «Керамік» було реорганізовано

в Полонський завод художньої кераміки; вона перейшла у підпорядкування Головного управління тресту «Укрфарфорфаянс»., тому її діяльність у попередні десятиліття документально не простежується. З історичної довідки про завод відомо, що артіль купувала моделі скульптур у Київському товаристві художників через посередництво Комітету у справах мистецтв. Однак документи таких договорів поки не віднайдені дослідниками, і лише поодинокі автори згадувались свого часу в науковій літературі. Тому досі безіменними залишаються чимало творів, які продукував завод. Уточнення їхньої атрибуції найчастіше відбувається випадково під час вивчення біографій скульпторів, які працювали у зазначений період, у їхніх архівних справах дослідники знаходять або фотографії моделей робіт для фарфорової промисловості, або ж згадки про них. Так, свого часу нами було визначено низку імен -- К. Філонович, Л. Ксендзова, зокрема, й ім'я Галини Павлівкер -- авторки принаймні п'яти артільних творів, що зафіксовано лише як факт у дисертаційному дослідженні О. Корусь. Тому важливо продовжити вивчення порушеної теми, висвітлення подробиць біографії позабутої скульпторки, історії створення і побутування її робіт, а також висвітлення маловідомого та недослідженого епізоду з її творчості -- моделювання скульптур для артілі «Керамік».

Актуальність

Дослідження творчого доробку художниці для артілі «Керамік» є важливим для відтворення історії фарфорової пластики заводу, а також для вивчення музейних і приватних збірок. Актуальність систематизації інформації про мисткиню та її творчість для артілі (згодом заводу ПЗХК) зумовлена тим, що початковий етап діяльності підприємства відображений в історичній довідці (Исторические), яка базується на спогадах, а тому оприлюднення виявлених фактів доповнить конкретикою усну історію.

Зв'язок авторського доробку з важливими науковими та практичними завданнями. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення історії фарфорової пластики України, для визначення й атрибуції творів артілі «Керамік» у музейних та приватних колекціях.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Біографія і творчість скульпторки Галини Павлівкер не висвітлені у спеціальній літературі як радянського, так і новітнього часів. Відомості, що трапляються, -- це короткі біографічні довідки у словниках художників (Художники 424). У праці «Український художній фарфор» відомого дослідника історії українського фарфору початку 1950-х Льва Долинського, де згадано фігурку «Молода вишивальниця» (1951), ім'я автора подано з помилкою -- «Поліфнер» (Долинський 57). Ця ж помилка перейшла до новітнього каталогу «Полонский завод художественной керамики» (Карпінська-Романюк 153), де представлено створені Г. Павлівкер для артілі «Керамік» фігури. Однак дві з них -- «Зварювальник» (1951) та «Левко і Галя» (1952) -- приписані іншим авторам, а робота «На току» (1950) подана без атрибуції (Карпінська-Романюк 128, 136, 156-157). У дисертаційному дослідженні О. Корусь «Фарфорова пластика України кінця XIX -- початку XXI століття (тенденції, художні особливості, митці)» твори Г. Павлівкер лише названі з правильною атрибуцією, однак через специфіку дослідження біографію авторки та її зв'язок із фарфором не розкрито (189, 191, 192).

Зазначення не вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Створенням фарфорової пластики для фарфорових підприємств України займалися не лише штатні працівники заводів, але й скульптори-станковісти, члени Спілки радянських художників України. Однак їхня діяльність у цьому напрямі досі не вивчена у повному обсязі. Отже, одним з етапів вирішення цього складного питання є наше дослідження, в якому відтворено біографію Г. Павлівкер, підтверджено її роботу для фарфорової галузі.

Новизна наукового дослідження полягає в поверненні імені Г. Павлівкер до історії української скульптури і фарфору шляхом висвітлення її життєвого і творчого шляху на підставі вперше залучених архівних джерел. У пропонованому дослідженні фактично підтверджено атрибуцію окремих виробів артілі «Керамік», а також окреслено історію побутування авторських моделей.

Методологічне або загальнонаукове значення авторських розробок

павлівкер фарфоровий пластика керамік

Дослідження дає змогу відтворити певний період творчої біографії майстрині, ідентифікувати та структурувати частину асортименту фарфорової пластики артілі «Керамік» початку 1950-х років. Розвідка буде корисною для вивчення музейних і приватних колекцій, може бути використаною у виставковій і експозиційній діяльності музеїв та галерей.

Виклад основного матеріалу

Галина Абрамівна Павлівкер (іл. 1) народилася 25 березня 1922 року в Києві у родині лікарів. Скульптурою захопилася з раннього віку, відвідуючи заняття в палаці піонерів. Дуже рано почала брати участь у виставках (у 1937 р. до ювілею О. Пушкіна) і конкурсах (дитячий, на пам'ятник Т. Шевченкові, 1939, де здобула 27-му премію). Однак через хворобу дівчині заборонили серйозно займатися скульптурою, а тому, закінчивши середню школу, 1939 року вона вступила до Київського державного університету на факультет іноземних мов (опанувала французьку, німецьку, англійську мови). З початком Другої світової війни перебувала в евакуації у Ташкенті, де в 1941-1943 рр. продовжила навчання у Середньоазійському державному університеті. У серпні 1943 працювала у шпиталі. У березні 1944, коли студентів повернули з евакуації до Києва, продовжила навчання в університеті. До моменту повернення до Києва її здоров'я покращилося, і вона залишила університет, оскільки, як сама писала, її «безупинно вабила скульптура» (Особова справа, арк. 5 зв.), тому в 1944 р. вступила до Київського художнього інституту (нині НАОМА) на скульптурний факультет, який закінчила у 1950 році, отримавши спеціальність «художник-скульптор» (педагоги з фаху М. Гельман і М. Лисенко). Того ж року подала заяву на вступ до Спілки радянських художників України, і вже за рік стала її членом. Брати участь у республіканських виставках почала з 1950 року. Відтоді її роботи постійно експонувались на всесоюзних, республіканських, міських виставках, надходили до музейних зібрань. Так, 1960 року Г. Павлівкер зробила внесок у формування колекції колгоспного музею в с. Ксаверівка Київської обл., подарувавши власні твори.

Іл. 1 Г. Павлівкер у майстерні. 1951 рік. Фотоархів Г. Павлівкер (нині приватна збірка, м. Київ). Публікується вперше

У справі члена Спілки радянських художників України Галини Павлівкер зазначено, що вона надає перевагу монументальній скульптурі й малій пластиці, любить працювати у мармурі, бронзі, дереві, шамоті, майоліці. Її твори малих форм відливали й масово тиражували у фарфорі (про них мовитиметься далі) та оргсклі -- «Брат і сестра» (1967, вис. 20 см), «Ніжність» (1967, вис. 15 см) тощо. Упродовж 1950-х -- на початку 1970-х художниця плідно працювала в портретному жанрі, відтворивши образи Ф. Шопена, П. Чайковського (декілька варіантів), матері, скульпторів М. Гельмана, І. Кавалерідзе та Ліни По (1961, штучний камінь, вис. 43 см, Луганський обласний художній музей), художниці К. Білокур (шамот). Коло персонажів її скульптур неодмінно відображало епоху й характерні для неї, сповнені молодої енергії, дещо ідеалізовані образи піонерів («Піонер» і «Піонерка», 1965, гіпс), робітників («Сталевар», 1954, за участю М. Гельмана, Луганський обласний художній музей). Водночас у творах скульпторки підкреслено романтику й тендітність юності («Підсніжник», 1970, гіпс; «Тенісистка», 1971, встановлена в с. Юр'ївка Новобузького р-ну Миколаївської обл.), заглиблений у власні відчуття душевний стан («Звучання», 1975, майоліка).

У 1970-х Г. Павлівкер творила переважно в кераміці, подекуди поєднуючи її із вкрапленнями мозаїки зі смальти (портрет К. Білокур). Для оздоблення будинку культури в одному із сіл Миколаївської обл. вона виконала декоративні рельєфні вставки (1972--1973, оргскло), а для відділення зв'язку у Миронівці Київської обл. -- скульптуру «Дівчина з птахом» (1975, вис. 1 м, кераміка, мозаїка). Завдання аранжування паркового середовища мав вирішити фонтан зі скульптурою «Дівчина з книгою» (1973, шамот, встановлений у Криму). Серед монументальних скульптур мисткині -- відомі пам'ятник «П. Чайковському» (1960, оргскло), встановлений у с. Кам'янка (тепер Черкаська обл.), меморіальний портрет члена-кореспондента Академії наук Я. Татаринова на Байковому кладовищі у Києві. Треба сказати, що згадувані в енциклопедичному довіднику «Художники України» пізніші її роботи - «Поема про Лесю» (1972-1992), «Реквієм» (1972-1980), портрет М. Гельмана (1980) -- мисткиня доробляла у майстерні, облаштованій у власній квартирі.

2015 року в Історичному музеї Кам'янського державного історико-культурного заповідника (с. Кам'янка Черкаської обл.) відбулась остання прижиттєва виставка Г. Павлівкер, де експонувалися світлини із зображенням першого пам'ятника П. Чайковському та парку ім. Декабристів, де він був встановлений у 1960 році, а також фото скульптурних робіт, котрі зберігалися вдома в авторки. Демонструвалися й поетичні твори художниці.

Свій земний путь Галина Абрамівна завершила 2017 року у Києві. Після її смерті спадкоємці, звільнюючи для продажу квартиру на вул. Саксаганського, 112, розпродали твори та документальну спадщину. Доля творів, що зберігалися вдома у художниці, невідома. На щастя, частина фотоархіву потрапила на книжковий ринок «Петрівка» (Київ), а згодом - до приватної колекції (м. Київ), хоча прямувала на смітник. Під час дослідження фотографій робіт нами було виявлено вже відомі за асортиментом артілі «Керамік» твори. Таким чином скульптури «На току» і «Зварювальник» отримали підтверджене авторство, яке до виявлення цих фото було невизначеним, а світлини приватного, як і спілчанського архівів стали важливим джерелом для дослідження творчості художниці.

Дотичність Г. Павлівкер до фарфору простежується за документами особової справи члена НСХУ, світлинами зі справи та її особистого архіву. Як зазначено в особовій картці, ще під час навчання вона вступила до Київського товариства художників, а з 1949 співпрацювала з ним за трудовою угодою, створюючи на його замовлення композиції для фарфору (Особова арк. 22). Факт співробітництва артілі з Київським товариством художників підтверджується історичною довідкою про заснування ПЗХК, де йдеться про те, що «...за допомогою Української промислової ради артіль стала купляти в Київському товаристві художників зразки нових видів скульптурних виробів, які користуються попитом у населення» (Исторические арк. 29). У досліджених нами списках творів з особової справи та архівних фото фігурують чотири скульптури, відомі як продукція артілі «Керамік» у Полонному. Ймовірно, що таких робіт могло бути більше, однак підтвердження цьому поки не знайдено.

Також можемо стверджувати, що над моделями для фарфору художниця працювала з 1949 року приблизно до 1954, коли була виконана скульптура «Левко і Галя». Створений 1951 року бронзовий варіант «Електрозварювальника» (вис. 30 см, інша назва в документах - «Зварювальник») того ж року експонувався на Всесоюзній виставці і потрапив до музею (в переліку творів Г. Павлівкер в особовій справі не зазначено до якого). Плавне моделювання форми у фарфорі та виразна побудова композиції по діагоналі, відповідно до рухів працівника, що, сидячи, схилився над роботою, вирізняє твір з-поміж тогочасних типових зображень трудівників (іл. 2). Авторський варіант фарфорової композиції 1954 року «Левко і Ганна» (іл. 3) за мотивами повісті Миколи Гоголя (також фігурує під назвою «Травнева ніч»; вис. 40 см проти 29 см тиражного екземпляра) було представлено на виставці до ювілею М. Гоголя, що відбулась 1954 року в Київському музеї російського мистецтва. В переліку основних творів «Левка і Ганну» зазначено як власність фарфорового заводу (Особова арк. 17). Композиція вирізняється лірико-поетичним настроєм, прискіпливою увагою до відтворення пластики облич, деталей одягу (у разі збереження відчуття цілісності композиції), вивіреним співвідношенням пропорцій і вправним реалістичним моделюванням фігур. В особовій справі також наявне фото моделі «На току» (1950) (Особова арк. 9), де бачимо жінку під час короткого відпочинку, що поправляє волосся (іл. 4). Постать подана у русі, її форми змодельовані впевнено з наслідуванням стилістики академічного реалізму, водночас у ній відчутний ледь уловимий ідилічний настрій. Серед скульптур побутової тематики, що випускалися артіллю великими тиражами, Л. Долинський відзначає «Молоду вишивальницю» (75). Твір виготовляли до 1953 року в бісквіті, а після -- в оздобленні підполив'яним розписом солей металів з відводкою золотом. У «Молодій вишивальниці» авторка помітила і влучно передала невимушеність пози дівчинки (вона сидить досить вільно, розвівши п'ятки у різні боки). Уважним відтворенням життєвих спостережень постать молодої вишивальниці перегукується з її ж композицією «Весна прийшла» (1954, гіпс, вис. 50 см), де зображені діти, що граються лопаткою і тростиною на талому снігу. Очевидно, що у своїх ранніх творах, виконаних для фарфору, авторка сповідує характерні для тогочасного мистецтва засади реалізму.

Іл. 2 Г. Павлівкер. «Зварювальник». 1951. Фотоархів Г. Павлівкер (нині приватна збірка, м. Київ). Публікується вперше

Іл. 3 Г. Павлівкер. «Левко і Ганна». 1954. (Фото з особової справи Г. Павлівкер, архів КОНСХУ. Арк. 10). Публікується вперше

Іл. 4 Г. Павлівкер. «На току». 1950. (Фото з особової справи Г. Павлівкер, архів КОНСХУ. Арк. 9). Публікується вперше

Моделі вищеназваних скульптур артіль «Керамік» випускала принаймні до 1956 року, часу, коли була реорганізована в Полонський завод художньої кераміки. Композиції-еталони зберігалися в кімнаті для зразків у художній лабораторії заводу, яка в 1970 році стала основою заводського музею. Після ліквідації підприємства у 2005 році колекцію було передано до Хмельницького обласного краєзнавчого музею (ХОКМ). Серед експонатів цієї колекції є й виконані в бісквіті твори Г. Павлівкер, такі як «Зварювальник», «Левко і Галя», «На току» і «Молода вишивальниця», котрі очікують на переатрибутування.

Висновки

Пластика Г. Павлівкер для фарфору вирізняється професійністю моделювання та розумінням особливостей створення скульптури з цього матеріалу. Ці твори є характерними для свого часу як у доробку фарфорової пластики артілі «Керамік», так і в українському фарфорі другої половини ХХ століття.

У процесі дослідження нам вдалося уточнити факти біографії скульпторки, відомості про її ранній доробок, а також роки її роботи для фарфорової промисловості.

Нами визначено попередній перелік робіт у фарфорі, уточнено їхнє датування та історію побутування, охарактеризовано художні особливості їх.

Дослідження доробку триває, оскільки питання подальшого визначення авторства багатьох артільних творів залишається актуальним.

Цитовані праці

1. Долинський, Л.В. Український художній фарфор. / Відпов. ред. А.Ф. Будзан, Київ: Вид-во Академії наук УРСР, 1963. Друк.

2. Карпинская-Романюк, Л.Л. Полонский завод художественной кераміки [Каталог]. Хмельницький: Тов. «Агентство Рекламист», 2013. Печать.

3. Корусь, О.П. Фарфорова пластика України кінця XIX -- початку XXI століття (тенденції, художні особливості, митці). Дис. 2019. Київ. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. Друк.

4. Особова справа члена Спілки художників України Павлівкер Г.А. Київська організація Національної спілки художників України. Київ. 22 арк.

5. Художники України: Енциклопед. довід. Вип. 1. Київ: Интертехнология, 2006. Друк.

6. Исторические справки о развитии предприятий по состоянию на 1967 г. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Київ. Ф. 5187, Оп. 1. Од. зб. 75. 89 арк. Друк.

References

1. Dolynskyi, L.V. Ukrainskyi khudozhnii farfor. Vidpov. red. A.F. Budzan, Kyiv: Vyd-vo Akademii nauk URSR, 1963. Druk.

2. Karpinskaya-Romanyuk, L.L. Polonskij zavod khudozhestvennoj kerami'ki [Katalog]. Khmelnytskyi: Tov. “Agentstvo Reklamist”, 2013. Pechat'.

3. Korus, O.P. Farforovaplastyka Ukrainy kintsia XIX -- pochatku XXIstolittia (tendentsii, khudozhni osoblyvosti, myttsi). Dys. 2019. Kyiv. In-t mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M.T. Rylskoho. Druk. Osobova sprava chlena Spilky khudozhnykiv Ukrainy Pavlivker H.A. Kyivska orhanizatsiia Natsionalnoi spilky khudozhnykiv Ukrainy. Kyiv. 22 ark.

4. Khudozhnyky Ukrainy: Entsykloped. dovid. Vyp. 1. Kyiv: Intertekhnologiya, 2006. Druk.

5. Istoricheskie spravki o razvitii predpriyatij po sostoyaniyu na 1967 g. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy. Kyiv. F. 5187, Op. 1. Od. zb. 75. 89 ark. Druk.

Размещено на Allbest.ru