Сценічна мова під час роботи над постановкою п’єси в перекладі з англомовного оригіналу

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет театру, кіно і телебачення

імені І.К. Карпенка-Карого

Сценічна мова під час роботи над постановкою п'єси в перекладі з англомовного оригіналу

Гринчак Ганна Сергіївна, старша викладачка

кафедри сценічної мови

Анотація

Мета роботи - схарактеризувати та визначити перспективні особливості розвитку техніки сценічного мовлення в сучасному акторському мистецтві. Методологія роботи: хронологічний метод - для дослідження етапів; компаративний - для здійснення порівняльного аналізу; типологічний - на виявлення чинників та особливостей цього процесу; теоретичного узагальнення - для висновків і рекомендацій дослідження. Наукова новизна. Теоретично обгрунтовано та логічно завершено розгляд сценічного мовлення в сучасному вітчизняному театрі під час постановки п'єс у перекладі з англомовного оригіналу та запропоновані рекомендації і корекції. Висновки. У статті розглянуто особливості сценічної мови в професійній акторській сфері, що мають відповідати інноваційному характеру науки XXI ст. Простежено шляхи створення нових комунікативних методик застосування тренінгів сценічної мови на базі інтернет-ресурсів, аудіо- та відеоматеріалів, електронних текстів та їх перекладів, зокрема з використанням творів британської драматургії, а саме п'єси Саймона Стівенса (Simon Stphens) за однойменним романом Марка Хеддона (Mark Haddon) «Загадкове нічне вбивство собаки» (The Curious Incident of the Dog in the Night-Time). Вказано особливості процесу сценічного мовлення під час роботи над постановкою п'єси в перекладі з англомовного оригіналу. Зазначено специфіку деяких завдань постановки для українського глядача. Запропоновано в роботі над сценічним мовленням застосовувати спеціальні англомовні вправи. Рекомендовано співпрацювати з фахівцями в галузі фонових знань під час роботи над перекладеними англомовними оригіналами з метою виявлення особливостей роботи саме для вітчизняного глядача.

Ключові слова: тренінги сценічної мови, голос, тіло, дихання, дикція, ритм, молодіжна лексика, переклад, український глядач.

Abstract

Stage Speech Training in Producing English Plays in Ukraine

Hrynchak Hanna, Senior Lecturer, Department of Stage Speech, Kyiv National I. K. Karpenko-Karyi Theater, Cinema and Television University

The purpose of the article. The article is devoted to the study of stage speech, in the professional field of acting that has to correspond to the innovative nature of science in the XXI century. The ways of creating new communicative means of applying stage speech trainings on the basis of Internet resources, audio and video materials, original scripts and their translations, namely Simon Stephens's play after Mark Haddon's novel The Curious Incident of the Dog in the Night-Time, are observed and analysed. The research methodology is based on the application of chronological method to research different stages of stage speech training, comparative method to conduct the comparative analysis, typological method to reveal the factors and determine the features of this process, as well as theoretical method to draw conclusions and develop further recommendations. Scientific novelty. The theoretical background and practical examining of the original theatrical literature is considered the main source of the latest information of a special nature. Conclusions. Problems of stage speech technique in modern acting in general, including Ukraine, need further consideration, understanding, and thorough research. The conditions for the functioning of language in the theatre are to be relevant to the requirements of stage practice that it is worth talking about a kind of separate stage style of speech. Actors use their voice to project external emotions, combining it with body movements to interpret the text and to present the story. Therefore, the voice cannot be seen as an isolated skill, but as a skill that requires coordination of the whole body. The Artistic director of the Lesya Ukrayinka theatre M. Reznikovych and K. Kashlikov, Director of the play, say that it is a great responsibility, and, most importantly, the opportunity to find the equivalent that could interest the Ukrainian audience. It seems that getting acquainted, as well as the use of exercises in the language of the original, can bring actors closer to understanding the author's idea, and the director to bring the atmosphere of the original and to adapt the original to the Ukrainian audience. The given examples of complexity of translation testify that actors are faced a multitasking work of reproduction of the idea on the scene. Each character represents the character in the stage language for more than two hours on a scene. Without stage speech training, this is almost impossible. Some of the best exercises for stage speech training were presented.

Key words: stage speech trainings, voice, body, breathing, diction, rhythm, youth vocabulary, translation, Ukrainian audience.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Роботу присвячено авторським методикам тренінгів зі сценічної мови під час постановки п'єси Саймона Стівенса за однойменним романом Марка Хеддона «Загадкове нічне вбивство собаки» на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Сценічна мова, сучасна «лінгва франка», як засіб театрального спілкування є важливою передумовою акторської кар'єри. Отже, методики викладання сценічної мови, зокрема в професійній сфері, на сучасному етапі відповідно до розвитку інформаційного глобального поля повинні розвиватися, оновлюватися, удосконалюватися, адаптуючись до потреб нашого часу, для задоволення конкретних культурних глядацьких і професійних потреб. Процеси розробки нових методик, їхнє обговорення на міжнародних конференціях та в Україні, подальше впровадження відбуваються на сучасному етапі, зокрема, українською та англійською мовою. Тому серед малодосліджених та актуальних питань сучасної роботи над сценічною мовою на базі оригіналу є обмін новітнім досвідом в Україні в галузі театру. англомовний сценічний мова стівенс

Аналіз досліджень і публікацій. Проблему формування сценічної мови в процесі роботи акторів, її теоретико-методологічні, методичні та практичні аспекти вивчали українські та закордонні вчені, актори, режисери й театральні педагоги, зокрема: Є. Вахтангов, Є. Гротовський, Н. Жинкін, М. Заньковецька, І. Карпенко-Карий, М. Кнебель, М. Кропивницький, Лесь Курбас, В. Немирович-Данченко, К. Станіславський, Л. Страсбург, М. Чехов, М. Щепкін, Е. Хепгуд, В. Яхонтов та ін. Науково-методичну базу українського сценічного мовлення на сучасному етапі становлять праці М. Барнича, А. Гладишевої, М. Ігнатюк, М. Сулятицького, М. Карасьова, Т. Нечаєнко, Р. Черкашина й ін. Актуальність дослідження зумовлена комплексом екстра- та інтрасценічних чинників у соціомовленнєвому аспекті загалом і в галузі театру зокрема; потребою театральної справи в розробці й упровадженні інтерактивних методів; розширенням міжнародних зв'язків України з іншими країнами на культурному рівні, суспільною потребою у кваліфікованих спеціалістах у мистецькій сфері, що володіють сценічною мовою; необхідністю комунікувати не лише спеціалістів у сфері театрального мистецтва, але й професіоналів (режисерів, акторів, драматургів) і непрофесіоналів (глядачів).

Читання оригінальної театральної літератури розглядаємо як основне джерело отримання новітньої інформації спеціального характеру. Учасники процесу швидко засвоюють термінологію, орієнтуються в науковій літературі, водночас їм не вистачає навичок безпосереднього спілкування під час процесу роботи над п'єсою з режисером, тренером сценічної мови, критиками, глядачами й ін. Наявні недоліки мовної підготовки випускників театральних вишів - дефіцит часу для вивчення, низький рівень компетенції вступників, відсутність ефективного навчального курсу.

Актуальність дослідження зумовлена важливістю ґрунтовного вивчення проблематики розвитку техніки сценічного мовлення в сучасному акторському мистецтві, виявлення рівня розробки питання; визначення нагальних проблем сценічного мовлення в сучасному вітчизняному театрі й окреслення перспективних шляхів їх вирішення.

Мета статті - схарактеризувати та визначити перспективні особливості розвитку техніки сценічного мовлення в сучасному акторському мистецтві.

Виклад основного матеріалу

«Сценічне мовлення - це не спонтанне, а, навпаки, підготовлене мовлення. Живим словом актор створює мовну характеристику персонажа, передає його почуття, внутрішній стан. Різні сценічні обставини, темпоритм ролі, вистави тощо зумовлюють й акторську вимову. На сцені природно співіснують різні функціональні стилі усної мови: діловий, художній і розмовний. Умови функціонування мови в театрі настільки підпорядковані вимогам сценічної практики, що варто говорити про своєрідний, окремий сценічний стиль мовлення», - визначає А. Гладишева [2, 2].

На думку Ю. Васильєва, здатність виражати стилістику вистави й особливий почерк режисера вимагає від актора особливої голосомовної готовності та пластичності, що передбачає доцільність проведення відповідного тренінгу не тільки під час конкретного етапу навчання, а й кожного етапу підготовки актора до виходу на сценічний майданчик. Такий тренінг пов'язаний зі сценічним існуванням у конкретній виставі або з утіленням конкретного художнього тексту [5, 214].

Варто зауважити, що створення вистави в сучасному театрі диктує нові підходи в галузі сценічного мовлення, потребує перегляду класичних принципів. Нові тенденції, пов'язані з поверненням на пріоритетні позиції слова, породжують пошук технік і прийомів виразності, пов'язаних з голосомовними можливостями актора. Система навчання майстерності сценічної мови вимагає, на думку Ш. Сороки й Т. Голуб [5, 219] (із чим цілком погоджуємося) удосконалених і новаторських методик.

Отже, «зміни подій, прагнень, рішень героїв мають розкриватися через внутрішню філігранну трансформацію мовлення актора-оповідача. Основа цього образу - чітко визначені завдання акторської та виконавської концепцій», - вказує професор А. Гладишева [1, 13].

У статті проаналізовано та проілюстровано засоби вдосконалення роботи над сценічним мовленням як сукупністю вмінь та навичок, а саме: диханням, голосом, дикцією, орфоепією, логікою мови - під час постановки п'єси Саймона Стівенса (Simon Stphens) за однойменним романом Марка Хеддона (Mark Haddon) «Загадкове нічне вбивство собаки» (The Curious Incident of the Dog in the NightTime) на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки (керівник проєкту М. Резнікович; режисер К. Кашліков).

Загальновідомо, що основою усного мовлення є дихання. Від правильного дихання залежить чистота, правильність, краса голосу та його зміна. Перед тим як розпочати говорити, треба зробити вдих, під час вдихання легені наповнюються повітрям, грудна клітина розширюється, ребра підіймаються, а діафрагма опускається. Голосом виконавці передають характер героїв. Дихання, фонація, резонанс та артикуляція є основою вокальної постановки й техніки. Висота, темп, пауза, тон, якість артикуляції, фізична, вокальна, розумова та емоційна робота - аспекти, що потребують підготовки. Актори використовують свій голос, щоб проєктувати зовнішні емоції, поєднують його з рухами тіла, щоб інтерпретувати текст і представляти історію. Через це голос не можна розглядати як ізольовану складову: голос потребує координації всього тіла.

Низькі тони та помірна гучність допомагають привернути увагу до певного моменту. Висота звуку демонструє ступінь емоційного напруження. Наприклад, коли людина збуджена або нервує, висота може підвищитися. Якщо людина намагається контролювати емоції або висловлює щось серйозне чи конфіденційне, вона може використовувати низький голос.

Акторська майстерність - це фізична, вокальна, розумова та емоційна робота, яка вимагає підготовки, щоб бути на висоті. Тіло й розум актора повинні бути розігріті, щоб показати глядачам найкраще [6].

Деякі аспекти було розглянуто під час роботи над п'єсою «Загадкове нічне вбивство собаки». Художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки М. Резнікович висловив думку, що взяти у свій репертуар такий матеріал - велика відповідальність, а головне, можливість в іншій мірі умовності знайти той еквівалент, що міг би зацікавити українського глядача [8]. Режисер К. Кашліков прочитав роман за кілька років до постановки й одразу вирішив, що працюватиме з ним. Саму постановку він подивився в Королівському національному театрі Лондона. К. Кашліков думав про те, що «українці можуть і мусять зробити не гірше суто по-людськи та навіть професіонально: вистава, та, що в Лондоні, - блискуча, тонка, відчайдушно зроблена, проте вона не про нас. Там існує за замовчуванням деяка домовленість: ми наче розповідаємо вам історію, проте до вас у душу не ліземо, і глядач це розуміє. Наша вистава не те, що інша, вона зовсім інша», - підкреслив постановник [8]. Режисера та всю команду привабила моральна проблема, що існує в суспільстві, духовні зв'язки людей [11]. «Ця історія, вона прекрасна, вона проста. ... Більшість глядачів побачить щось зі свого життя» [8].

Через те, що досліджувана постановка вперше була представлена на світовій сцені саме оригінальною англійською мовою, це викликало цікавість, як саме англомовні актори опікуються сценічною мовою в процесі підготовки. Отже, голосні або неголосні моделі тренування потребують певного звикання, й існує достатньо варіантів вправ для розігрівання цих звуків, раундів - по 3-5 кожного. Артисти можуть починати повільно й нарощувати темп.

Наприклад, неозвучені візерунки англійською мовою: Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pah Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pa Ta Ka Paw Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pa Ta Ka Poo Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pee Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pa Ta Ka Pay.

Озвучені: Ba Da Ga Ba Da Ga Ba Da Ga Bah Ba Da Ga Ba Da Ga Ba Da Ga Baw Ba Da Ga Ba Da Ga Ba Da Ga Boo Ba Da Ga Ba Da Ga Ba Da Ga Bee Ba Da Ga Ba Da Ga Ba Da Ga Bay [8].

Підмічено, що не всі вирази англійською мовою можуть бути перекладені дослівно, і це пов'язано з граматичною будовою або з відмінностями культури неспоріднених мов. Отже, українському глядачеві вираз monkey business, дослівно мавпячий бізнес, нічого не додасть до розуміння англійських реалій. Насправді колоніальна колись держава, що включала Індію, була знайома з екзотичними тваринами, рослинами, явищами, що перейшло в загальну англомовну культуру, створило багато виразів зі словом мавпа, не типових для українців. Для українського глядача описово було передано зміст цього виразу ще щось викинеш. Отже, було запроваджено перекладацьку стратегію доместикації, одомашнення, цілком припустиму в цьому випадку.

У перекладі образливе слово you little shit дослівно маленьке лайно перекладено описово як засранець, що не зовсім відповідає змісту. Поліціянт зважував на неповнолітність хлопця little малий, а слово shit перекладено грубіше, і, можна сказати, старомодно, так само, як у наступному прикладі перекладено bloody dog як грьобаний собака. Засранець та грьобаний часто траплялися за радянських часів російською в перекладах з англійської, як деякий відтінок форенізації, очуження тексту, наче щоб було схоже на щось іноземне. В наш час це може здаватися штампом. Тим більше, що той самий собака a bloody dog перекладено клятого собаки, що більш доцільно для сучасного лексикону. Далі наводимо приклади з тексту [12].

I strongly advise you to get into the back of the police car because if you try any of that monkey business again you little shit I am going to seriously lose my rag. Is that understood?;

Я затримую тебе за напад на поліціянта і раджу тобі сісти в машину, бо якщо ти, засранець, щось іще викинеш, я за себе не відповідаю. Це зрозуміло? [13];