Особистість Євсевія Мандичевського: соціально-культурний дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru

Особистість Євсевія Мандичевського: соціально-культурний дискурс

Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна,

доктор мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри музики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

Мета статті - презентувати інформацію про важливі віхи життя і музично-громадської діяльності композитора, музикознавця, педагога, який став «спільним надбанням» України, Румунії та Австрії на межі XIX - XX століть - Євсевія Мандичевського. Його ім'я було відомим у європейських культурних колах того часу, не поривалися зв'язки митця і з рідним краєм - Буковиною. Однак, в силу історичних обставин, про Є. Мандичевського майже не згадували дотепер, коли відбулося справжнє відродження забутого імені. Методологія дослідження полягає у використанні комплексу методів, серед яких важливі такі: біографічний, історичний, культурологічний. З їх допомогою вдалося виявити цікаві факти життя, соціальної та культурної діяльності Є. Мандичевського. Наукова новизна. У дослідженні розкривається мало відома інформація про життя і творчість, соціально-культурна та наукова діяльність Є. Мандичевського, який залишив помітний слід у європейському мистецькому просторі, але, на жаль, не отримав належного визнання у себе на батьківщині. Висновки. Зібрані матеріали, представлена інформація про діяльність Євсевія Мандичевського дають змогу оцінити його внесок у культурний розвиток європейського мистецтва, вказують на важливість його творчо-мистецьких комунікацій, ґрунтовних теоретичних та культурологічних напрацювань. Його мистецтвознавча діяльність, багата та розмаїта палітра праць про музичне мистецтво і композиторів відіграла важливу роль у формуванні поглядів та оцінки спадщини багатьох діячів мистецтва, композиторів різних періодів історії музики. Тому дослідження діяльності Євсевія Мандичевського надзвичайно актуальне і потребує подальшого детального висвітлення об'єктивної думки сучасників. Останнім часом активізувалися науковці, музиканти різних країн Європи, що сприяло виявленню нових джерел інформації про Мандичевського. Нові факти про його життя розкриваються у наукових розвідках літераторів, культурологів, бібліографів та ін., а віднайдені твори спричинили інтерес буковинських та європейських музикознавців, виконавців і дослідників до творчої спадщини митця.

Ключові слова: Є. Мандичевський, мистецтво Буковини,

буковинська музика, культура Чернівців, Й. Брамс.

Kapliyenko-Iliuk Yuliya, Doctor of Art, Associate Professor of the Department of Music, Y. Fedkovich Chernivtsi National University

Personality of Eusebius Mandyczewski: social and cultural discourse

The purpose of the article is to present information about important milestones of the life and musical-social activity of the composer, musicologist and teacher, who became «a joint supervisor» of Ukraine,

Romania and Austria between the 19th and 20th centuries - Eusebius Mandyczewski. His name was well known in the European cultural group of that time, and his ties with his home region of Bukovina were not damaged. However, due to historical circumstances, E. Mandyczewski was almost not mentioned until now, when the true revival of the forgotten name took place. The methodology of research consists in using a complex of methods, among which the most important are: biographical, historical, culturological. We were able to discover fascinating facts about Mandyczewski's life, social and cultural activity by means of these methods. Scientific novelty. In this study reveals little-known information about the life and work, social and cultural and scientific activities of E. Mandyczewski. Conclusions. The collected materials, provided information on the activities of Eusebius Mandyczewski enable us to evaluate his contribution to the cultural development of European art, and point to the importance of his creative and artistic communication, theoretical and cultural trends. His art historical activity, his rich and diverse palette of works on music art and composers has played an important role in shaping the views and assessment of the heritage of many artists, composers from different periods of music history. Therefore, the study of the activity of Eusebius Mandyczewski is extremely relevant and requires further detailed coverage of the intellectual thought of contemporaries. Researchers and musicians from various European countries have been active in the past few years and new sources of information about E. Mandyczewski have been discovered. New facts about his life are revealed in the scientific reports of literary critics, culture experts, bibliographers, etc., and the discovered works have aroused interest of Bukovinian and European musicologists, performers and researchers to the great artisan's heritage. мандичевський композитор культурний

The key words: E. Mandyczewski, Bukovynian art, Bukovynian music, culture of Chernivtsi, J. Brahms.

Постановка проблеми. Євсевій Мандичевський (18 серпня 1857 р. - 13 липня 1929 р.) - композитор, педагог, музикознавець, життя та творчість якого довгі роки не згадувались на батьківщині - Буковині. Його непересічна особистість, яка була відомою у ті роки в Європі, заслуговує й на визнання сьогодні. Величезна музикознавча спадщина Є. Мандичевського, що утворилась у результаті постійних соціально-творчих контактів митця з представниками різних національних шкіл Європи, його композиторський доробок, що демонструє високий рівень творчої майстерності, має широкі перспективи для дослідження музичної культури і мистецтва, виявлення творчих зв'язків між Буковиною та Європою.

Актуальність дослідження. Представлена розвідка - суттєвий крок на шляху визнання творчості та важливості музикознавчої діяльності Є. Мандичевського, завдяки якому світ отримав безліч важливої інформації про багатьох композиторів різних періодів історії музики.

Огляд літератури. Перші спроби дослідити особистість Євсевія Мандичевського знаходимо у дослідженні О. Яцків [10]. Останнім часом в Україні почали з'являтися розвідки, присвячені буковинському композитору, зокрема стаття Л. Кияновської [6], де представлена постать Мандичевського у музичній україніці. На Буковині й за кордоном зміцнів інтерес до творчої особистості Є. Мандичевського. У сприянні Австрійської служби академічних обмінів OeAD, знаний австрійський музикознавець Дітмар Фрізенеґґер [3] досліджує життя і творчість «буковинського віденця». Творчі контакти Є. Мандичевського з Й. Брамсом стали предметом дослідження віденської музикознавиці Хайгани Преда-Шимек [13]. Буковинські історики, краєзнавці, бібліотекари, музиканти не залишилися осторонь процесу винайдення, дослідження та виконання творчої спадщини Є. Мандичевського. Слід закцентувати роботу таких чернівецьких діячів, як В. Акатріні [1; 2; 11; 12], О. Залуцький [4; 7], Я. Вишпінська [7], А. Кушніренко [7], Л. Щербанюк [8; 9], які розкрили невідомі факти із життя композитора, знайшли його твори й здійснили характеристику його музичної активності. У монографії Ю. Каплієнко-Ілюк [5] значна увага приділяється дослідженню творчої спадщини Є. Мандичевського.

Мета статті - презентувати інформацію про важливі віхи життя і музично-громадської діяльності композитора, музикознавця, педагога, який став «спільним надбанням» України, Румунії та Австрії на межі XIX - XX століть - Євсевія Мандичевського.

Об' єкт дослідження - музична культура і мистецтво Буковини, а предмет - соціально-культурна діяльність Є. Мандичевського.

Виклад основного матеріалу. Євсевій Мандичевський народився у селі Молодія (теперішній Глибоцький район), під Чернівцями, в сім'ї галицького переселенця Василя Мандичевського - українського священника, активного громадського діяча, члена буковинського культурно-освітнього товариства «Руська бесіда». Його мати - Вероніка Попович походила з румунської освіченої родини, а її брат Євсевій Попович (на честь якого був названий майбутній композитор) був професором богослов'я та істориком у Чернівецькому університеті. У багатодітній сім'ї, де було восьмеро дітей, завжди любили музику, прищеплювалась любов до народної пісні, романсів, діти грали на різних музичних інструментах. Як згадував брат Євсевія Костянтин, «четверо братів утворили смичковий квартет, а сестри грали на фортепіано» [9, 3].

В Чернівецький гімназії, де спочатку вчився Є. Мандичевський, особливий вплив на формування відповідних мистецьких смаків юнака мав його перший гімназійний вчитель - Сидір Воробкевич, котрий і помітив його талант і намагався всіляко його розвивати. Першу музичну освіту Мандичевський отримав у музичній школі при Товаристві плекання музичного мистецтва що на Буковині, якою керував Адальберт Гржімалі. Євсевій навчався грі на віолончелі, а також грі на фортепіано й на скрипці, водночас Мандичевський опановував і спів. Особливо яскраво проявилися його музично- теоретичні здібності, тяга до музикознавчої і композиторської діяльності. У музичній школі при Товаристві були виконані й перші його твори. Як дізнаємося з листа вчителя скрипки Г. Вінцента, за три роки, починаючи від 14-літнього віку він написав 82 твори, серед яких п'єси для фортепіано, пісні з фортепіанним супроводом, мішані та чоловічі хори, камерні твори, дві симфонії, дві увертюри та кантату [8]. Проте, слід відзначити неабиякий талант хлопця, який по суті ще не отримав знань з важливих для композитора дисциплін таких як гармонія, контрапункт та оркестровка.

У житті юнака відбулася значна подія, що окреслила його майбутнє. У 1874 році відбулося святкування 25-річчя правління кайзера Франца Йосифа. На концерті, де звучали твори відомих європейських композиторів, під орудою автора була виконана спеціально написана до свята кантата Мандичевського. За свою працю, як композитора-початківця, його нагородили премією на музичному конкурсі у Лейпцигу. Величезний успіх виконання кантати сприяв отриманню Мандичевським стипендії для навчання у Віденському університеті.

Отже, після закінчення Чернівецької гімназії Є. Мандичевський, окрилений успіхом від вдалих кроків у композиторській творчості, продовжує освіту у Відні, де з 1875 р. вивчає філософію у Віденському університеті. Одночасно Є. Мандичевський займається композицією та контрапунктом, відвідує лекції із теорії музики в теоретика та музикознавця Роберта Фукса й учня Ф. Мендельсона - Густава Ноттебома. Але йому довелось припинити навчання, адже був змушений йти на військову службу та брати участь в Боснійській кампанії 1878 р.). Після року служби в 41-му Буковинському Полку в Боснії він приїхав навчатися до Відня.

Вибір між військовою кар'єрою, державною службою (як того бажали його батьки) чи кар'єрою в музиці (про яку дбав він сам) був визначений майже доленосною зустріччю з Й. Брамсом у домі промисловця Фабера. Підтримка майстра поклала початок музичній кар'єрі хлопця. Як вказує Х. Преда-Шимек, «Брамс розвинув його освіту та розуміння музики, заохочував і сформував майже всю його професійну кар'єру» [13, 24]. Брамс визнавав талант делікатного, стриманого хлопця і рекомендував його для державного гранту відомому професору Едуарду Гансліку. «Гідним хвали вважаю Мандичевського» - так висловився про нього Й. Брамс [8, 3].

Отже, з 1879 року Є. Мандичевський полишає університетську кар'єру і займається музичною діяльністю, стає хоровим диригентом Віденської Хорової академії та інших хорових колективів. Й. Брамс заохочував колегу до вивчення традицій класичної музики і романтизму, а особливо до джерел народної слов'янської музики, зокрема мелодики. Водночас, Й. Брамс знайомить свого товариша з відомими діячами мистецького Відня - Карлом Гольдмарком, Антоном Брукнером, Йоганом Штраусом та ін., які також відіграли важливу роль в формуванні творчого мислення майстра. Й. Брамс сприяє Мандичевському в отриманні стипендії, рекомендує його на посаду архіваріуса та бібліотекара віденського «Товариства друзів музики». Саме завдяки цій посаді, Мандичевський поринає у світ рукописів та важливих документів, що стало поштовхом до його дослідницької діяльності.

Й. Брамс, у свою чергу, постійно радився з Мандичевським, дослухався до його думки, нерідко надсилаючи йому рукописи своїх творів. обговорював з ним естетичні, музикознавчі та філологічні питання. З іншого боку, Мандичевський був освіченим і зацікавленим слухачем, «який продемонстрував рідкісні знання як у стародавній музиці, так і в народній творчості» [13, 25]. Брамс цінував такі риси його характеру, як серйозність, гумор і доброта.

Після відставки Е. Гансліка з музикознавчої кафедри у 1895 році Мандичевський призначений на його посаду професора консерваторії у Відні. Він викладає історію музики, гармонію, інструментознавство, контрапункт та композицію. Лекції Є. Мандичевського відрізнялись особливою яскравістю, високим рівнем професіоналізму, були винятково цікавими і змістовними, адже постійно супроводжувались виконанням музичних прикладів, які він старанно підбирав задля кожного заняття. Недаремно майстра назвали «живою музичною енциклопедією». Іноді заняття проводились і вдома у композитора, де його учні збирались, щоб прослухати лекції з історії вокальної музики. Стали популярними й «вечори Й.С. Баха», що організовувались також на квартирі Є. Мандичевського і об'єднували відомих діячів музичного мистецтва, композиторів і виконавців. Активно займаючись педагогічною діяльністю, майстер виховав багато учнів, які стали знаними діячами світової музичної культури. Серед українських учнів Є. Мандичевського, що став його послідовником, був Борис Кудрик - композитор й історик музики.

Після смерті Й. Брамса (1897 р.) Мандичевський відігравав ключову роль у ранніх дослідженнях життя та творчості німецького композитора. Спочатку він перебрав цінну колекцію книг, яка була інформативною про характер музиканта, у фондах бібліотеки товариства керував інвентаризацією та упорядкував книги за категоріями: музичні дисципліни, автографи великих музикантів, гравюри, книги тощо. У статті, що з'явилася в 1904 році, він представив публіці бібліотеку Й. Брамса, яка стала джерелом інформації про людські риси характеру композитора, його уподобання, принципи розуміння мистецтва. Тут спостерігаємо й захоплення Й.С. Бахом і Г. Шютцем (особливо в останні кілька років), зростання зацікавленості творчістю Ж. Бізе, інтерес до переважно німецької, але й іноземної народної пісні. Мандичевський став завзятим пропагандистом його спадщини: разом зі своїм учнем Гансом Галем Мандичевський опублікував 26-томне зібрання творів Й. Брамса, видав біографічний нарис про композитора, окремі наукові праці («Про тріо Брамса сі мажор», «Про бібліотеку Брамса»). Також Мандичевський брав активну участь у спорудженні пам'ятника композитору у Майнінгені (1899 р.).

Є. Мандичевський був визнаним музикознавцем, музичним критиком, дослідником, видавцем та популяризатором творчої спадщини композиторів. Поряд з вище зазначеними працями про творчість Й. Брамса, він досліджує творчість Й.С. Баха, Й. Гайдна, В.А. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шуберта, К. Черні, А. Брукнера, Й. Штрауса та інших. Є. Мандичевський прославився і як автор численних наукових статей та досліджень, зокрема «Про симфонії Шуберта» (1885 р.), «Дослідження ритму В. Моцарта в його концертах для фортепіано», «Пісні Ф. Шуберта», двотомник «Німецькі танці» та «Благородні вальси» тощо.

Ще з перших років свого перебування у Відні Є. Мандичевський, за заповітом одного із перших своїх викладачів - Г. Ноттебома, видає книгу «Нова Бетховеніана» (1887 р.). Як визначають європейські дослідники [3; 13], Є. Мандичевський - упорядник найвагоміших збірок музичних рукописів у світі. Він перший почав роботу над повним виданням творів Ф. Шуберта і Й. Гайдна, здійснив одну з найбільш вдалих редакцій бетховенських фортепіанних сонат, опублікував додатковий том до повної збірки творів Л. Бетховена, відредагував та видав духовні твори італійського композитора Антоніо Кальдари (1906 р.). За його сприянням протягом 1904 - 1928 рр. опубліковано велику кількість арій та дуетів з кантат Й. С. Баха, двотомне видання, присвячене 100-річному ювілею «Товариства друзів музики», видав біографічні розвідки про А. Брукнера, К. Поля, Й. Штрауса-батька, Й. Штрауса-сина, каталог творів А. Дворжака (1904 р.) список і каталог 104 симфоній Й. Гайдна, де запроваджена нумерація, яка «визнана найдосконалішою, нею послуговуються й досі» [8, 3]. Також Мандичевський прийняв участь у редагуванні «Повної збірки творів Ф. Шуберта» за що Лейпцігський університет присвоїв йому ступінь почесного доктора.

Талант композитора, музикознавця, педагога, видавця та громадського діяча Мандичевський успішно поєднував з диригентською діяльністю, яку він розпочав з 22-річного віку. Свого часу він був хормейстером Віденської співочої академії, диригентом приватних хорів. Багато років (понад 20) диригував жіночим хором «Євсевій Мандичевський», організованим із учениць його дружини Альбіни, яка була співачкою та відомою вчителькою співу. У 1892-96 роках Є. Мандичевський очолював оркестр віденського «Товариства друзів музики». Завдяки його діяльності на цій посаді вперше були виконані численні твори Брамса, Брукнера, Малера, Регера та інших композиторів.

Доволі великий композиторський доробок Є. Мандичевського. Майстер - автор церковної музики, зокрема 12 літургій із румунськими й українськими текстами, окремих молитов («Отче наш», «Тебе хвалимо», «Алілуя»), псалмів, канонів, а також дві католицькі меси. Вагома його вокальна і хорова творчість, а саме, декілька кантат - «Сила гармонії» (1882), «В краю буків» (1888 - 1889), «Кантата на п'ятдесятиліття Греко-східної вищої реальної школи у Чернівцях» (1913), цикли пісень «Жулейка», «Сльози», румунські пісні та вокальний квартет із супроводом фортепіано «Стрілець» (1905), дитячі пісні й дитяча оперета. У Є. Мандичевського знаходимо також 11 хорів на українські тексти Т. Шевченка («Ой діброво», «І ніч іде, і ніч іде»), Ю. Федьковича («Оскресни, Бояне», «Кобзарська зірниця», «Зозулька», «Наш рідний край», «Місяцю князю», «Вітер в гаї нагинає») на тексти румунських, молдавських, німецьких поетів, а саме М. Емінеску, Г. Кошбука, В. Александрі, О. Влахуце, Ф. Клопштока, Г. Гейне, Ш. Іосіфа й багатьох інших майстрів, численні окремі чоловічі хори.

Є. Мандичевський також багато працював у жанрі обробок. Ним створено низку композицій у вигляді аранжувань арій та дуетів з кантат Й.С. Баха у супроводі фортепіано або ж органу і струнних інструментів, а також органних обробок мес В.А. Моцарта, обробки 12 народних шотландських пісень Й. Гайдна, варіації на теми Г. Генделя. Із натхненням митець брався за створення обробок молдавських, румунських, угорських, німецьких, а також італійських народних пісень. Є. Мандичевський є автором 2 симфоній, увертюр, багатьох творів для фортепіано. Його власні інструментальні композиції максимально проникнуті народними мелосом, як українським, так і румунським.

Євсевій Мандичевський ніколи не поривав зв'язків з рідною Буковиною. У нього завжди були плани повернутися додому, починаючи ще зі студентських часів. У Чернівцях він мріяв зробити власну музичну кар'єру. Нерідко відвідував Чернівці з нагоди різних святкувань, а також за запрошенням сестри Катерини та художника Юстина Пігуляка, в будинку якого часто проводились музичні вечори. На чернівецьких концертах Мандичевський виконував власні твори та ті, що писав на замовлення. Дружні стосунки поєднували

Є. Мандичевського з Ольгою Кобилянською та її братом Максиміліаном, з яким він нерідко музикував. Водночас, перебуваючи у Відні, він мав активне листування з рідними, друзями, максимально активними діячами культури й мистецтв Буковини, а також приймав у своєму віденському помешканні земляків, зокрема художника Е. Бучевського та знаного класика румунської музики Чіприяна Порумбеску.

Але, незважаючи на таку велику популярність Є. Мандичевського на Буковині при житті композитора, його ім'я та спадщина невдовзі забулися на довгі роки. Більшість з його композицій не відтворювалися 100-120 років. А деякі твори взагалі ніколи не звучали, а були лише написані. «Друге відкриття» творчої постаті Євсевія Мандичевського відбулося у Чернівцях лише у наш час. 2017 року вперше видано твір - кантату «Сила гармонії», яка прозвучала у стінах Чернівецької філармонії тільки через майже 100 років від останнього її виконання у 1929 році та через 135 років після її прем'єри.

За сприянням австрійського дослідника Дітмара Фрізенеґґера, в межах його дисертаційного дослідження та фінансування Австрійської служби обмінів, було проведено серію концертів, присвячених творчості Мандичевського, які започаткували щорічний фестиваль «Дні Мандичевського у Чернівцях».

Висновки

Отже, аналізуючи життєвий та творчий шлях Євсевія Мандичевського підкреслимо важливість соціально-культурного дискурсу, оскільки творчі комунікації та взаємодії «віденця з Буковини» з представниками різних народів, композиторських шкіл не лише вплинули на формування творчої особистості митця, але й визначили шлях розвитку музичного мистецтва буковинського краю з його полікультурним, поліфольклористичним та багатонаціональним середовищем.

Перспективи дослідження. Творчість Євсевія Мандичевського - невичерпне джерело інформації про особливості його композиторського стилю, про пріоритети у сфері змісту та форми, художніх образів та методів їх втілення в музиці. Тому подальші розвідки повинні висвітлити деталі творчості композитора, аналітичний зміст яких дозволить глибше зрозуміти специфіку творчого мислення буковинського митця.

Список використаних джерел і літератури

Акатріні В.М. Відновлення фактів про походження Євсевія Мандичевського. Молодий вчений. 2017. № 11, Ч. 5. С. 703-706.

Акатріні В.М. Повернути втрачені імена: сім'я Мандичевських. Молодий вчений. 2015. № 7, Ч. 2. С. 32-36.

Дітмар Фрізенеґґер. Передмова до серії: Музика в Чернівцях - друге відкриття / перекл. з нім. В. Кам'янець. Євсевій Мандичевський. Сила гармонії: кантата для солістів, хору, оркестру та органу / Упор.: Дітмар Фрізенеґґер. Чернівці: Книги - XXI, 2017. 131 с.

Залуцький О.В. Вступна стаття про Євсевія Мандичевського. Музичне краєзнавство Буковини (присвячене 155 -річчю з дня народження Є. Мандичевського): Хрестоматія: Навчальний посібник до курсу «Музичне краєзнавство». Вип. 9. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. 35 с.

Каплієнко-Ілюк Ю.В. Музичне мистецтво Буковини. Стильові парадигми композиторської творчості XIX-XXI ст.: монографія. Чернівці: Букрек, 2020. 504 с.

Кияновська Люба. Євсевій Мандичевський у музичній україніці. Українська музика: щоквартальник ЛНМА ім. М.В. Лисенка. Львів, 2012, № 1 (3). С. 38-47.

Кушніренко А.М., Залуцький О.В., Вишпінська Я.М. Історія музичної культури й освіти Буковини. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. 376 с.

Щербанюк Л. «Гідним хвали вважаю Мандичевського...». Буковина. 2002. 21 серп. С. 3.

Щербанюк Л. Віденець з Буковини. Буковинське віче. 2002. 23 жов. (№ 79). С.3.

Яцків О. Віденець родом із Буковини (про Є. Мандичевського). Мистецтво та освіта. 1998. №1. С. 61-63.

Acatrini V. Compozitorul Eusebie Mandicevschi - pagini romanesti ale activitatii sale. Glasul Bucovinei. 2018. № 4. P. 52-58.

Acatrini V. Date inedite despre Eusebie Mandicevschi. Java Fagilor. 2018. Vol. 27. P. 278-285.

Haiganus Preda-Schimek. Eusebius Mandyczewski (1857-1929) Brahms' Vertrauter. Osterreichische Musikzeitschrift. 2007. Vol. 62, № 6. P. 24-33. Режим доступу: https://doi.Org/10.7767/omz.2007.62.6.24 (дата звернення: 6.11.2015).

References

Akatrini, V.M. (2015). Return the lost names: the Mandyczewski family. Molodyj vchenyj, 7(2), 32-36 [in Ukrainian].

Akatrini, V.M. (2017)/ Restoration of facts about the origin of Eusebius Mandyczewski. Molodyj vchenyj, 11(5), 703-706 [in Ukrainian].

Friesenegger, D. (2017). Preface to the series: Music in Chernivtsi - the second opening / trans. V. Kamianets. Eusebius Mandyczewski. The Power of Harmony: a cantata for soloists, choir, orchestra and org an. СегпАгі: Knyhy -XXI [in Ukrainian].

Zalucjkyj, O.V. (2012). Introductory article about Eusebius Mandyczewski. Muzychne krajeznavstvo Bukovyny (prysvjachene 155-richchju z dnja narodzhennja Je. Mandychevsjkogho). Chernivci: Chernivecjkyj nac. un-t, 9 [in Ukrainian].

Kapliyenko-Iliuk, Yu.V. (2020). Music art of Bukovyna: Style paradigms of composer art of the XIX-XXI centuries. Chernivci: Bukrek [in Ukrainian].

Kyyanovska, L. (2012). Eusebius Mandyczewski in musical Ukrainian studies. Ukrajins'ka muzyka: naukovy chasopys, 1 (3), 38-47 [in Ukrainian].

Kushnirenko, A. M., Zalucjkyj, O. V., Vyshpinsjka, Ja. M. (2011). History of musical culture and education of Bukovina. Chernivci: Chernivecjkyj nac. un-t [in Ukrainian].

Shherbanjuk, L. (2002). «I consider Mandyczewski worthy of praise...». Bukovyna, 21 August, 3 [in Ukrainian].

Shherbanjuk, L. (2002). Viennese from Bukovyna. Bukovynsjke viche, 23 October, 79, 3 [in Ukrainian].

Jackiv, O. (1998). A Viennese native of Bukovyna (about E. Mandychevskyi). Mystectvo ta osvita, 1, 61-63 [in Ukrainian].

Acatrini, V. (2018). Compozitorul Eusebie Mandicevschi - pagini romanesti ale activitatii sale. Glasul Bucovinei, 4, 52-58 [in Romanian].

Acatrini, V. (2018). Date inedite despre Eusebie Mandicevschi. Jara Fagilor, 27, 278-285 [in Romanian].

Preda-Schimek, H. (2007). Eusebius Mandyczewski (1857-1929) Brahms' Vertrauter. [Electronic resource]. Osterreichische Musikzeitschrift, 62 (6), 24-33. https://doi.org/10.7767/omz.2007.62.6.24 (access date: 6.11.2015) [in German].

Размещено на Аllbest.ru