Вишневецький палацовий ансамбль XVIII ст. нові підходи до пам’яткознавчих студій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вишневецький палацовий ансамбль XVIII ст. нові підходи до пам'яткознавчих студій

Любов Шиян

Національний заповідник “Замки Тернопілля”

Вишнівецький відділ, смт Вишнівець

Серед сучасних напрямків українських історичних студій “культурна історія палаців” як номінація, яка ґрунтується на концепції презентації влади засобами мистецтва, не є звичною. Однак потенціял подібних досліджень як особливої інтелектуальної традиції, а також можливість як практично застосовувати основні засади у сфері охорони пам'яток, зумовлює актуальність студій та визначає їх головні тенденції. У статті пропонується новий підхід до студій Вишневецького палацового ансамблю XVIII ст. з урахуванням інтелектуального та візуального досвіду епохи, який не охоплюється лише мистецтвознавчими категоріями. Пам'ятка розглядається як складний просторовий організм, в якому втілилися спосіб життя та мислення своєї епохи. культурна історія вишневецький палац

Ключові слова: “культурна історія палаців”, презентація влади, Вишневецький палацовий ансамбль XVIII ст.

VYSHNIVETSKY PALACE ENSEMBLE OF THE XVIII CENTURY. NEW APPROACHES TO MEMORY STUDIES.

Liubov SHYYAN

The National Reserve “Zamky Ternopillya”

The Vyshnivetskyi departament, Vyshnivets

Among the modern directions of Ukrainian historical studies, the “cultural history of palaces” as a nomination based on the concept of the presentation of power by means of art is not common. However, the potential of such research as a special intellectual tradition, as well as the possibility of practical application of the basic provisions in the field of protection of monuments, determines the relevance of studies and identifies their main trends.

The article proposes a new approach to the studies of the Vyshnevets palace ensemble of the XVIII century taking into account the intellectual and visual experience of the era, which is not covered only by art categories. The monument is considered as a complex spatial organism, which embodied the way of life and thinking of its time.

Keywords: “cultural history of palaces”, presentation of power, Vyshnevets palace ensemble of the XVIII century.

Палацовий ансамбль князів Вишневецьких в смт Вишнівець Тернопільської області - пам'ятка історії, архітектури та ландшафтного мистецтва XVI- XVIII ст. Ядро комплексу - колишній оборонний замок початку XVI ст. поступово трансформувався у розкішний палац з багатими інтер'єрами та історичними реліквіями. Впродовж XVIII - ХІХ ст. палац був важливим культурним осередком спочатку Речі Посполитої, а згодом Російської імперії. Незважаючи на свої втрати, ансамбль і сьогодні є одним з кращих втілень традицій західноевропейського бароко на теренах України.

У 60-х рр. ХХ ст. резиденцію перепланували і використовували як адміністративну споруду. В результаті проведених робіт були знищені навіть ті залишки інтер'єрів, які вціліли після війн та пожежі 1944 р. У наш час Вишневецький палацовий ансамбль увійшов до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”, який проводить тут відновлювальні роботи.

Актуально є не просто фізично зберегти пам'ятку, а й відтворити її документальний та меморіальний характер, пов'язаний з важливими подіями та особистостями національної історії. Відомі описи Вишневецького палацу, опубліковані головно в ХІХ ст., охоплюють інформаційний матеріял стосовно перебігу історичних та культурних подій в регіоні. Ф. Кудринский. “О достопримечательностях Вишневецкого замка” Киевская Старина. № 10. (Киев, 1892), 124-136.; В. Лукомский. Вишневецкий замок. (СПб., 1912), 17; O. Prz^dziecki. Окремі дослідження, що провели у ХХ ст. М. Піотровський, В. Томкевич, а згодом Р. Афтаназі та І. Ціборовська-Римарович стосувалися його інтер'єрів та знаменитих колекцій і мали узагальнений характерPodole, Wofyn, Ukraina. Obrazy miejsc i czasow T. I, (Wilno, 1841), 191. Slownik geograficzny Krolewstwa Polskiego i innych krajow slowianskich. T. 13, (Warszawa 1894), 734.; T. Stecki. Wofyn pod wzgfydem statystycznym, historycznym i archeologicznym. (Lwow, 1871). І. Ціборовська-Римарович. Родові бібліотеки Правобережної України ХVІІІ ст. (Київ: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, 2006).; R. Aftanazy. Dzieje rezydencij na dawnych kresach Rzeczpospolitej: w 11 t. Wyd. 2-e. t. 5 (Wroclaw etc.: Zakl. Nar. im. Ossolinskich, 1994).; M. Piotrowski. “W sprawie biblioteki i archiwum zamku Wiszniowieckiego”, Miesqcznik Heraldyczny. № 7. 1930.; W. Tomkiewicz. “Dzieje zbiorow zamku Wiszniowieckiego”, Rocznik Wofynski. T. Ш. (Rowne, 1934)..

Однак, як і інші пам'ятки архітектури, Вишнівецький палац - це складний комплекс з характерними рисами та особливостями: загальнокультурними, національними, структурними, конструктивними, художньо-декоративними. Він презентує цілий пласт матеріяльної та духовної культури впродовж багатьох поколінь та епох. Тому для відновлення ансамблю відповідно до вимог сучасної наукової реставрації слід провести комплексні пам'яткознавчі студії.

У кінці ХХ ст. у провідних університетах Европи та США відкрилися катедри, які започаткували новий, активніший етап спеціяльних історичних досліджень з використанням інтелектуального інструментарію культурних студій П. Берк. Нові підходи до історіописання, пер.з анг., 2-ге вид., випр. (Київ, 2013).. Такі підходи змінили відношення, зокрема, і до палацових ансамблів та методологію їхніх досліджень. У “культурній історії палаців” самі пам'ятки розглядаються вже не просто як демонстрація амбіцій власників, їх матеріяльної потужности чи вимог та естетичних смаків відповідної епохи. Істориків цікавлять питання складних відносин культури, мистецтва та влади. Замість вивчати стиль, який, як здається, не відображав смаки і зумовлював конкретні архітектурні рішення, предметом студії стають конкретні практики: ситуації, події, обставини, зокрема, яка була мотивація у творців та замовників ансамблю.

Мета статті - провести культурні студії на прикладі Вишневецького палацового ансамблю. Головне завдання полягає в необхідності реконструктувати теоретичні та практичні аспекти, пов'язані з формуванням та функціонуванням комплексу як об'єкта, через який репрезентувалися соціяльні та політичні ідентичності. В рамках статті обмежимося розглядом застосування лише ключових засад методології “культурної історії палаців”.

В історії Вишневецького палацового ансамблю умовно можна виділити три періоди. Перший: 30-і -60-і рр. XVIII ст.; другий: кінець XVIII ст. - середина ХІХ ст.; третій: середина ХІХ ст. - початок ХХ ст. З концептуальних позицій перший період був визначальний. Другий - стосувався часткових стильових змін, перебудов служб та поповнення палацових колекцій. Третій, через часту зміну власників маєтку, став, головно, періодом занепаду.

Методологія культурних студій передбачає переосмислити значимість постаті замовника ансамблю. Успіх будівництва визначався не лише його статусом та майновою спроможністю, а й художньою інтуїцією та політичною волею.

На зламі XVII - XVIII ст. маґнатерія Східної Европи розпочала широкомасштабне будівництво власної резиденцій, щоб реалізувати свої претензії на участь у великій політиці. Вишневецький ансамбль був збудований у 30-х рр. XVIII ст. на замовлення князя Михайла Серватія Вишневецького (1680-1744), останнього з роду і одного з найбільших маґнатів в історії Речі Посполитої I. Chamanska. Wiszniowieccy, (Poznan: Wydawnictwo Poznanske, 2007): 407-409..

Давній волинський рід Вишневецьких був яскравим представником тієї найбагатшої еліти українського походження, яка з дитинства усвідомлювала своє сакральне право на владу в України Н. Яковенко. Паралельний світ, (Київ: Критика, 2002.): 233.. Завершуючи процес самоутвердження, маґнати скористалися ретрансляцією західноевропейських форм верховної влади та візуальних способів її зміцнення. Проте, на відміну від інших тогочасних маґнатських резиденцій Волині, Вишневецький ансамбль був збудований не в італійському, а у французькому стилі. Епоха французького короля Людовіка XIV була особливо репрезентативна з позиції використання мистецтва в політиці. Апофеозом найкращого втілення цієї ідеології стало будівництво королівської резиденції у Версалі. Саме Версаль став архетипом ідеальної організації палацово-паркового простору для всіх, хто прагнув утвердити свою владу P. Burke. The fabrication of Louis XIV, (New Haven - London, 1992): 62.. Культурні студії ставлять художній стиль ансамблів, запрошення тих чи інших архітекторів, вибір декору та сюжетних програм залежно від актуальної політичної ситуації - зближення чи конфронтації відповідних владних дворів. Як відомо, канцлер Великого князівства Литовського князь Михайло Серватій Вишневецький (замовник, фундатор і, вірогідно, один з авторів проєкту) проводив профранцузьку політику I. Chamanska. Wiszniowieccy, (Poznan: Wydawnictwo Poznanske, 2007): 417..

Джерельним матеріялом для дослідження першого періоду в історії ансамблю слугували інвентарі палацу 1748 та 1761 рр., реєстри рухомого майна, зокрема одягу, книг, скарбнички і ин. Опис Вишневецького замку. [Вміщений в маєтностях Крем'янецького та Летичівського повітах Волинського та Подільського воєводств]. IP ННБУВ, ф. 1, спр.150, 1748 р., 45 арк.

Опись апартаментов дворца Вишневецких и находящегося в них имущества, а также различных служб и инвентаря, IP ННБУВ, ф. 28, спр. 390, 1761 р, 108 арк.

Реєстр гардеробу Яна Кароля Мнішека підкоморія Великого князівства Литовського, Відділ рукопису ЛННБУ, фонд Чоловського, спр.117/Ш, 1760 р., 26 арк.

Реєстр рухомості і інших речей Яна Кароля графа Мнішека підкоморія Великого князівства Литовського у Вишневецькому палаці, Відділ рукопису ЛННБУ, фонд Чоловського, спр 120/Ш, 1760 р., 27 арк.

Михайла Серватія Вишневецького біографи називали “останнім сарматом” Вялікае княства літовскае: в 3 т. Т. 3. (Минск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броwкі, 2010.): 341.. Сарматизм як система шляхетських цінностей формувала не лише стиль життя, вірність традиціям та родині, але й усю матеріяльну культуру. Саме матеріяльну культуру можна розуміти не лише як результат розвитку технологій та побутової культури, а також як засіб невербальної комунікації. Соціяльний статус не був данністю раз і назавжди, а досягався у т.ч. і відповідним способом життя. Він був тим своєрідним горизонтом, котрий наближався чи віддалявся в міру успіхів чи невдач його здобувачів.

У композиційному розплануванні резиденції є свої особливості. Від головної в'їзної брами правий флігель палацу закриває головний корпус, нівелюючи його сприйняття. Нехтування важливими архітектурними принципами, очевидно, було зумовлене бажанням князя Вишневецького зберегти залишки свого родового замку як нагадування про своє давнє коріння на волинській землі. Ідеї родової слави слугувала також розкішна барокова ліпнина на фронтоні центрального порталу та стилізовані елементи з гербовою емблематикою, які прикрашали в свій час численні балюстради, огорожі, віконні відкоси та, на жаль, не збереглися. Семантика окремих елементів була добре зрозумілою інтелектуалам того часу і потребує детального вивчення.

Інтер'єри палацу часів свого фундатора носили яскраво виражений характер, притаманний епосі сарматизму. Надзвичайно розкішні, з широким використанням позолоти, срібла, кришталю, дзеркал, бурштину, вони вирізнялися і своїм колоритом, яскравим, з перевагою кармазинових, червоних та пурпурових кольорів^{9 Опис Вишневецького замку. [Вміщений в маєтностях Крем'янецького та Летичівського повітах Волинського та Подільського воєводств]. ІР ННБУВ, ф. 1, спр. 150, 1748, 45 арк.}

Опись апартаментов дворца Вишневецких и находящегося в них имущества, а также различных служб и инвентаря, ІР ННБУВ, ф. 28, спр. 390, 1761 р., 108 арк. ^{Реєстр гардеробу Яна Кароля Мнішека підкоморія Великого князівства Литовського, Відділ рукопису ЛННБУ, фонд Чоловського, спр.117/Ш, 1760 р., 26 арк.}

Реєстр рухомості і інших речей Яна Кароля графа Мнішека підкоморія Великого князівства Литовського у Вишневецькому палаці, Відділ рукопису ЛННБУ, фонд Чоловського, спр 120/ІІІ, 1760 р., 27 арк..

Не стільки предмети самі по собі, як їхня семантика, була засобом виразу суспільної ваги. Серед ужиткових речей, які найчастіше передавалися у спадок, символізували зв'язок поколінь і ґарантували довгострокове використання, було срібло. Предмети зі срібла представлені практично в усіх залах палацу.

Після смерти Михайла Серватія Вишневецький маєток перейшов у власність Яна Кароля Мнішека (1716-1759), великого литовського підкоморія. Від 1748 р. за його розпорядженням до Вишневця частково перевозять рухоме майно з резиденції Мнішків у Ляшках Мурованих на Львівщині¹¹.

Часто перебуваючи закордоном (Мнішек був послом Речі Посполитої у Туреччині) Ян Кароль надовго покидав Вишнівець. Тому за його часів інтер'єри палацу Вишневецьких не зазнали великих змін. Про це свідчить інвентар палацу та служб 1761 р., складений уже після його смерти Опись апартаментов дворца Вишневецких, 1761 р., арк. 38-40 зв..

Одним з важливих завдань культурних студій - вивчати взаємозв'язок між плануванням, інтер'єрами палацу та репрезентацією влади. При проєктуванні було надзвичайно важливо архітектурно зафіксувати ідею доступности, відкритости чи, навпаки, усамітнення особи, наділеної владою. У студіях чітко встановлюється порядок проходження залами палацу, церемоніал прийнять, соціяльної ієрархії палацового простору та можливості зустрітися з ним. Особисті апартаменти господаря: алькови, кабінети - найчастіше розміщувалися у глибині палацу, недосяжному для простих відвідувачів. Це, поряд з вдалим (анфіладним) розміщенням парадних залів, мало ще й важливу та однозначну змістову ідею. Ті, кого допускали до внутрішніх приміщень, проходили низку залів, які вражали багатством та вишуканістю. Це довершувало емоційне та візуальне сприйняття палацу як певного суспільного простору, в якому власники займали освячене традицією усталене місце.

Для ідентифікації власників особисті покої мали визначальне значення. Традиційно чоловіча та жіноча частина палаців розмежовувалися И. Бартенев. Очерки истории архитектурных стилей, (Москва: Изобразительное искусство, 1983), 203.. У Вишневці чоловічі особисті покої розміщувалися у лівому крилі палацу. Реєстр меблів, що там були репрезентовані, яскраво виражали значення інтер'єрів як соціальний чинник. Тип, стиль, матеріяли та виконання меблів не лише засвідчували західноевропейські впливи, а й займали певне місце в умовній шляхетській ієрархії рухомого майна. Такими предметами є різноманітні шафи, прикрашені дерев'яною інтарсією, слоновою кісткою та бронзою, столики з мозаїкою, різьблені стільці, обтягнуті шкірою, оксамитом чи шовкомТам само, 214.. Наявність саме таких речей був важливим проявом статусу.

У своєму прагненні знайти нові ефективні засоби впливу на різні соціяльні групи сучасного їй суспільства, влада зверталася до політичних практик минулих епох. Вона намагалася не лише зберегти притаманну їй сакральність, яка була освячена волею Бога, але і виправдати її в нових умовах відповідно до чинної европейської політичної традиції. В пошуках парадигми політичних практик ідеологи XVIII ст., використовуючи коди і образи пам'яті, звернулися, насамперед, до античної онтології з її тезою про існування універсального вселенського порядку речей, спільного для богів та людей. Найкраще семантика репрезентативного сценарію поєднувалася з образом бога Аполлона. Його природа, божественний дар вносити гармонію та рівновагу у навколишній світ, і, нарешті, його дуалізм, який проявлявся у невідворотності покари для тих, хто порушує встановлену богами ієрархію, дозволяв максимально адаптувати класичний міф до потреб часу Гесиод. Теогония. Полное собрание текстов, (Москва, 2001), 23.. У Вишневці нагадуванням про храм Аполлона як вмістилище справедливости, було застосування характерних подвійних і одинарних колон на порталах палацу. Для сучасників така символіка була сигналом про сакральну роль господаря, який бере на себе обов'язок бути добрим володарем та дбати про своїх підданих. Не лише в екстер'єрі, а й в інтер'єрах широко застосовували античні архітектурні форми, сюжети та пластику.

Ще одним античним символом, до якого апелювали інтелектуали ХУІІІ ст. в пошуках взірця для наслідування, став образ Олександра Македонського. У Вишневецькому палаці стелю головної парадної зали з портретами родових дідичів прикрашали розписи з життя царя та повчальні написи до них. А в одному із залів східного крила палацу, поряд з кабінетом господаря, містився великий вівтар св. Олександра Опись апартаментов дворца Вишневецких, 1761 р., арк. 7..

Ідеологічні тенденції не лише приводили до змін окремих елементів, деталей, розписів, які викликали нові емоційні та естетичні настрої, але і творили нові коди соціяльної поведінки. Тому позаміські резиденції маґнатерії перетворювалися в імпровізований сценічний майданчик для проведення заходів, які презентували зовнішні атрибути політичного союзу монархії з найбільш соціяльно значимими колами суспільства. Такою демонстрацією були численні прийняття, церемонії, відвідини коронованих осіб.

У суспільній свідомості того часу резиденція була не просто архітектурною спорудою і не лише родовим гніздом, а передовсім місцем концентрації збірок і колекцій, які виражали суть її мешканців. Ці предмети, крім своїх практичних та матеріяльних функцій, відображали наукові та релігійні погляди, були атрибутами шляхетства, символами заможности та статусу.

Демонстрацією ставлення до власних культурних традицій був інтерес до історії держави, краю, роду, родинних традицій. Значну частину колекції живопису палацу складали портрети не лише представників власного роду та споріднених родів, а й відомих політиків Речі Посполитої та Европи, зокрема, портрети козацьких гетьманів.

Про західноевропейські впливи та освіченість власників палацу свідчить також наявна колекція скульптур, від епохи Античности до Нового часу.

Модою на “ученість” було, насамперед, колекціонування книг. Вишневецька бібліотека вирізнялася від інших приватних книгозбірень того часу. І не лише тому, що сформувалася на майже пів століття раніше, але і тим, що мала крім статутів, правничих та релігійних книг, видання широкої наукової тематики. У часи Михайла Серватія палацова книгозбірня нараховувала близько 1,5 тис. фоліянтів І. Ціборовська-Римарович. Родові бібліотеки Правобережної України XVIII ст. (Київ: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, 2006), 25.. Власники Вишневецької бібліотеки постійно слідкували за новими цікавими виданнями, виписували їх, передплачували періодику. При цьому книгозбірнею могли користуватися не лише члени родини, але й інші зацікавлені особи.

Про освітній рівень мешканців резиденції свідчили не лише книги, але і предмети, які були науковими здобутками часу і відображали моду “на ученість”. В інвентарі 1761 р. згадуються термометри та якісь “інструменти електричні” Опись апартаментов дворца Вишневецких, 1761 р.: 26.. В кабінетах у шафах знаходилися предмети, які використовували для занять точними науками, зокрема математичні та астрономічні глобуси Ibidem: 18..

Важливим напрямком студій - реконструювати рекреаційні зони палацових ансамблів, зокрема тих, які слугували для задоволення практичних потреб власників маєтків. Структура комплексу, розміщення та взаємозв'язок його різних зон: господарчих та службових - була зумовлена, насамперед, усталеними поведінковими звичаями. У Вишневецькому комплексі це забезпечувалося широкою номенклатурою приміщень: двома пекарнями, пральнями, конюшнями, кордеґардіями, спіжарнями і ин., у парковій зоні: альтанками, голендернею, фігарнею, оранжереєю. Відтворити історико-культурне наповнення господарського простору має значення як особливий образ влади, що пов'язаний втілити ідеї працелюбства, щедрости та добробуту. Уявлення про безтурботність, легковажність та гламурність життя всередині палацових ансамблів носить поверхневий характер і ще раз підтверджує думку, що історико-культурний зміст пам'яток втрачений для сучасників.

Отже, запропонована культурними студіями методологія дослідження дозволяє розглядати Вишневецький палацовий ансамбль XVIII ст. як складну структуру, в рамках якої з'єдналися три типи культур: політична, релігійна та звичаєва. Трансформація палацу у значний культурний осередок краю найкраще засвідчувала нові ознаки стилю життя його власників.

На жаль, важко сказати, чи такі зміни способу життя були притаманні усій шляхетській еліті Речі Посполитої першої половини XVIII ст., чи були зумовлені вийнятковим становищем Вишневецьких як представників старої родової маґнатерії та першого власника з роду Мнішків Яна Кароля, відомого політика та дипломата.

REFERENCES