Словацька поезія в художньо-естетичній парадигмі Петра Скунця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Словацька поезія в художньо-естетичній парадигмі Петра Скунця

Ліхтей Т. Словацька поезія в художньо-естетичній парадигмі Петра Скунця; кількість бібліографічних джерел - 14; мова українська.



Анотація

Відомий український поет, Шевченківський лауреат Петро Скунць прописався в європейському культурному просторі як багатогранна особистість. Уродженцеві Міжгірщини, знаному письменникові, публіцистові, громадському діячеві довелося долати не одну життєву і творчу вершину. Підкорив митець і перекладацький Олімп, залишивши нащадкам яскраві зразки поетичного слова з німецької, угорської, молдавської, чеської та багатьох інших літератур.

Переклади П. Скунця публікувалися в закордонній, всеукраїнській та крайовій періодиці, в численних збірниках художніх перекладів, у власних авторських збірках (найповнішу добірку містить книга «Один», 2000). З'являлися також окремі видання, до прикладу, «Голуба мандрівка» та «Рокам подвоєно ціну» (мистецька інтерпретація творів німецько- мовної закарпатської поетеси Ольги Рішаві), «Ми тут не гості...» (антологія русинської поезії тодішньої Югославії).

На ґрунтовне дослідження заслуговує і словацька поезія в українському перекладі Петра Скунця. Особливо близькою йому була лірика східнословацьких поетів. З окремими авторами П. Скунць знався особисто. Чимало поезій закарпатець переклав для збірника «Відкритий дім» (1982), що став унікальним явищем, народженим митцями регіону карпатського пограниччя. Вибране з доробку словацьких поетів містить 18-ий випуск серії «Між Карпатами і Татрами» (2012). Видання засвідчує, що П. Скунць глибоко пройнявся поезією сусідів-словаків, осягнув спорідненість горянських душ, адже йдеться про митців, близьких за тематикою, світовідчуттям, поетикою; більшість словацьких авторів переймалися долею України, цікавилися українською літературою, перекладали наших письменників словацькою (А. Придавок, Я. Замбор...), їх зусиллям Україна постійно звучала в європейському культурному просторі. П. Скунцеві вдалося передати найтонші нюанси словацької поезії як на лексичному, так і на синтаксичному рівні художньої мови, філігранно відтворити фонічні особливості строфи. скунць словацька поезія синтаксичний

Ключові слова: Петро Скунць, словацька поезія, український переклад, поетика, європейський культурний простір.



SLOVAK POETRY IN THE ARTISTIC AND AESTHETIK PARADIGM

OF PETRO SKUNTS

Abstract. Petro Skunts - famous Ukrainian poet, Shevchenko Laureate, entered into the European cultural space as a multifaceted personality. A native of the Mizhhiria area, being a wellknown writer, publicist, public figure, he had to overcome more than one life and creative peak. The master has conquered the translation Olympus too, leaving to posterity the bright examples of poetic words from German, Hungarian, Moldavian, Czech and many other literatures.

Translations by P. Skunts were published in foreign, all-Ukrainian and regional periodicals, in numerous collections of artistic translations, in his own author's collections (the most complete selection is in his book “Alone”, 2000). There were also separate editions, for example, “Blue Journey” and “The price has doubled over the years” (artistic interpretation of works by German- speaking poetess Olga Rishavi from Zakarpattia), “We are not guests here...” (anthology of Ruthenian poetry of the then Yugoslavia).

Slovak poetry in Ukrainian translation by Petro Skunts also deserves a thorough study. Lyrics of East Slovak poets was especially close to himk poets. P. Skunts knew some authors personally. The native of Zakarpattia translated many poems for the collection “Open House” (1982), which became a unique phenomenon born by the artists of the Carpathian border region. Selected works by Slovak poets contains the 18th issue of the series “Between the Carpathians and the Tatras” (2012). The publication certifies that P. Skunts was deeply imbued with the poetry of his Slovak neighbors, understood the kinship of mountain souls, because we are talking about the artists who are similar in subject matters, worldview, poetics; most Slovak authors were filled with the fate of Ukraine, were interested in Ukrainian literature, translated our writers into Slovak (A. Prydavok, Ya. Zambor...), thanks to their efforts Ukraine constantly sounded in the European cultural space. P. Skunts succeeded in conveying the subtlest nuances of Slovak poetry both lexically and at the syntactic level of the artistic language, to reproduce filigree phonics features of the stanza.

Keywords: Petro Skunts, Slovak poetry, Ukrainian translation, poetics, European cultural space.



Постановка проблеми

Відомий український поет, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Петро Скунць прописався в історії української літератури, в європейському культурному просторі як багатогранна особистість. Уродженцеві славної Міжгірщини, йому як обдарованому письменникові, пристрасному публіцистові, вправному редакторові, активному громадському діячеві судилося подолати не одну життєву і творчу вершину. Підкорив митець і перекладацький Олімп, залишивши нащадкам яскраві зразки поетичного слова з німецької, угорської, чеської, молдавської та інших літератур.

Переклади П. Скунця публікувалися у крайовій, всеукраїнській, закордонній періодиці («Всесвіт», «Дніпро», «Дукля»...), в численних збірниках художніх перекладів, як-от «Легенда про голод» (1969), «Березова криниця» (1972), «Весняні ко- дри» (1973), «Віщий вогонь» (1973), «З вогненних літ» (1975), «Я тобі дарую пісню» (1976), «З-під гірського неба» (1977), «Карпатська весна» (1982), «Забута земля» (1982), «Весняна Влтава» (1982), «Хвиля Балатону» (1983), «Вітер з полонини» (1986) та ін., у власних авторських збірках (найповнішу добірку містить книга вибраного «Один», 2000). З'являлися також окремі видання, до прикладу «Голуба мандрівка» (1979) та «Рокам подвоєно ціну» (1996) - мистецька інтерпретація творів закарпатської німецькомовної поетеси Ольги Рішаві, «Ми тут не гості.» (1997) - антологія русинської поезії тодішньої Югославії.

Особливо близькою Петрові Скунцю була лірика східнословацьких поетів. З окремими авторами закарпатець знався особисто. Чимало поезій П. Скунць переклав для збірника «Відкритий дім» (1982), що став унікальним явищем, народженим митцями регіону карпатського пограниччя. Словацькій поезії в українському прочитанні П. Скунця присвячено й вісімнадцятий випуск серії «Між Карпатами і Татрами» (2012). Серед авторів - Павол Горов, Марія Грушова-Турокова, Ян Замбор, Юло Зборов'ян, Мікулаш Касарда, Ян Кондор, Юрай Падо, Антон Придавок, Катарина Сивакова та ін. А ще є рукописні тексти перекладів, які зберігаються в родинному архіві митця і давно чекають на оприлюднення. Справжньою сенсацією в культурно-мистецькому житті краю став вихід у світ «дитячих» віршів та перекладів П. Скунця зі світової дитячої класики «Моя азбука» (2012). Левову частку видання склали вірші для дітей відомої словацької письменниці Людмили Под'яворинської. Книжка стала символічною візією від великого поета, якого вже давно немає серед нас. А отже, є що відкривати й пізнавати.

Аналіз досліджень

Попри те, що П. Скунць залишив по собі чималу перекладацьку спадщину, ґрунтовного (з опором на тексти оригіналу та перекладу) аналізу більшості його перекладів не зроблено досі. Виняток становить хіба що лірика німецько- мовної мисткині О. Рішаві, вірші якої в українських перекладах П. Скунця проаналізували в кількох розвідках О. Гвоздяк, М. Зимомря та І. Зимомря. У цьому ж контексті варто згадати узагальнюючу статтю П. Іванишина, який простежив біографічно-герме- невтичні аспекти перекладів П. Скунця [Іванишин 2012, с. 70-75], а також передмову О. Ігнатович до книги «Один», в якій науковиця робить огляд творчого доробку П. Скунця, резюмуючи, що його «перекладацька праця потребує окремої докладної розмови і чекає на свого дослідника» [Скунць 2000, с. 11]. Стосовно словацької поезії в мистецькій інтерпретації П. Скунця, то вона (крім відгуків Я. Джоґаника та І.Яцканина на 18-ий випуск серії «Між Карпатами і Татрами») взагалі не була предметом системного вивчення в українській славістиці.

Тому мета нашого дослідження - розглянути словацьку поезію в українських перекладах П. Скунця, за можливості залучаючи до процедури аналізу паралельні варіанти перекладів з-під пера інших українських інтерпретаторів; простежити, яке місце займає словацька поезія в художньо-естетичній парадигмі П. Скунця; наголосити на ролі закарпатського перекладача в дискурсі українсько- словацьких літературних взаємин.

У роботі над статтею опираємося передусім на культурно-історичний, описовий, контекстуаль- но-інтерпретаційний та компаративний методи дослідження.

Виклад основного матеріалу

Як свідчать бібліографічні дані, перші перекладацькі спроби П. Скунця фіксуються на початку 1960-их років. Однак період перекладацької активності припадає на роки 1970-ті, тобто на той непростий час, коли його творчість опинилася під забороною через філософсько-медитативну поему «Розп'яття» (1971). Як відомо, наклад книжки було знищено, а молодого автора майже десятиліття не друкували. В такій задушливій атмосфері саме художній переклад дозволяє не випадати з творчої орбіти, триматися на плаву, бути причетним до мистецького цеху. П. Іванишин переконаний, що переклади П. Скунця насправді «виконували дві важливі функції: екзистенційну (забезпечували творче виживання поета в нелюдських обставинах комуністичного поневолення) та герменевтичну (будування мостів порозуміння між українською та різними культурами)» [Іванишин 2012, с. 70].

Цікаво, що і в перекладацькій діяльності Петро Скунць не зраджує своїм життєвим принципам, не відступає від власних ціннісних орієнтирів. Досить простежити біографію словацьких авторів, тексти яких добирав для перетлумачення українською. Всі ці митці були близькими П. Скунцю за тематикою, світовідчуттям, поетикою. Закарпатця ріднив з ними спільний історичний і духовний досвід. Усі вони мали щире ставлення до України, захоплювалися нашою історією, культурою, літературою.

До прикладу, Павол Горов. Справжнє прізвище митця - Горовчак, що, як вважає Дмитро Павличко, «підкреслює його східнословацьке, можливо, русько-українське походження». Крім того, наголошує Д. Павличко, П. Горов «знав українську мову, любив співати українські пісні» [Антологія 1997, с. 79].

Братиславський україніст Михайло Мольнар у рубриці «Поетичний літопис» (вона велася в пря- шівському журналі «Дружно вперед») неодноразово наголошував на тому, що П. Горов систематично стежив за вісточками з України, за розвитком української літератури; це був перший словацький поет, який у власній творчості змалював трагедію спопеленого гітлерівцями східнословацького українського села Токаїк, прославивши токаїцьких героїв у «Баладі про сон». Свої моральні імперативи П. Горов намагався донести до сучасників, до майбутніх поколінь, і вже тяжкохворий написав поезію-меди- тацію «Вірш, віднайдений на воєнному кладовищі десь в Україні» - реквієм за невинно убієнними, мементо нащадкам. З огляду на ситуацію, в якій Україна опинилася через воєнну агресію росії, прозірливість митця вражає [Ліхтей 2021, с. 69].

Інший словацький автор - Антон Придавок. Він працював на радіо в Кошицях та Пряшеві, популяризував та перекладав українську літературу. Словацькою, зокрема, відтворив оповідання Ірини Невицької «Сирена», казки для дітей уславленого Скунцевого земляка В. Гренджі-Донського «Prihody Misa Ulicnika». Вибране з доробку В. Щурата та творчості шістнадцяти закарпатських письменників у словацькому перекладі А. Придавка знаходимо на сторінках провідного словацького часопису «Slovenske pohl'ady» (1937, № 10).

Ще одна яскрава постать - Ян Замбор. Він переклав словацькою лірику Івана Франка, Павла Тичини, Дмитра Павличка... Та і як науковець-компа- ративіст чимало зробив для популяризації української поезії у Словаччині. Одне слово, перекладені Скунцем словацькі поети повністю вписувалися у його життєву систему координат, в його художньо- естетичну парадигму.

Особливо ріднила П. Скунця зі східнословаць- кими митцями карпатська тематика. Тяжке життя горян, роздуми про власне призначення у цьому непростому світі, спогади про першу любов, про косовицю як майже обрядове дійство, про велелюдне місто, до якого важко пристосуватися верховинцеві, - всі ці мотиви знаходимо як в ліриці П. Скунця, так і в доробку словацьких поетів.

Вслухаймося в ніжну мелодію Горовової поезії «L6cny popevok» («Лугова співанка»), простежмо, як вдало перекладач послуговується евфонічними можливостями слова задля відтворення звукового колориту, передачі найтонших смислових нюансів, глибоких внутрішніх переживань ліричного суб'єкта:

Luky su pokosene	Луки вже покошені,
a senom vonaju.	сіно п'янко дише
Nad luky pokosene	на луги зарошені,
sa vona sena klenie	спомини непрошені
a pripomma ju,	у душі колише
najprvsiu moju lasku,	про любов загублену -
co do tmy zmizla mi,	перша незамінна -
st'aby sla na prechadzku.	ще лише пригублену
Jak vonu sena tazku	милу, недолюблену,
ctiim ju zmyslami	наче запах сіна,
vpriezracne cistom rane...	відчуваю поряд я...
[Сучасна словацька поезія 2012, с. 14].

Автор зберігає архітектоніку вірша-пісні, витримує хореїчний розмір, який у поєднанні зі звуковими ефектами (алітерацією «ш») справді передає неповторну атмосферу косовиці, шепіт закоханого серця. Тоді як у другій строфі алітерація сонорних «л» та «н» створює ще й відчуття недомовленості, крихкої ніжності, інтиму, і все це ніби настояне на п'янких карпатських травах.

Цікаво, що у власному вірші «Підвівся день у всій красі» сімнадцятилітній П. Скунць так само надзвичайно вдало використовує фонічні можливості строфи задля посилення емоційного впливу: Підвівся день у всій красі, як велетень-хлопчище.

Коса купається в росі, коса дзвенить і свище...

[Поезія Петра Скунця 2017, с. 8]. Розкішна градація («коса купається, дзвенить, свище», «путь проріже»), анафора, соковиті алітерації та асонанси досягають тут евфонічного крещендо, підвищують смислову значимість. У П. Го- рова «сіно лягає валами, п'янко дише», а в П. Скун- ця «покірно падає трава, голівки ронять квіти». Коса в руках верховинця, наче шабля в козака. Ось такий він - юнацький максималізм.

Але повернімося до «Лугової співанки» П. Го- рова. Як у цьому вірші, так і в багатьох інших впадає в око часте залучення П. Скунцем у текст перекладу діалектизмів (і це в час, коли в країні на культурно- політичному фронті йшла активна боротьба з усім глибинно народним, серед іншого - і з діалектною стихією), народнопоетичної лексики, загальнолітературних слів, більш властивих саме карпатському регіону. Отже, не «лугова пісня», а «лугова співанка», бо в Горова не «piesefl», а «popevok». В інших випадках, до прикладу, вітер не холодний, а «сту- дений», не троянди, а «ружі», не лелека, а «бузьок»; якщо потрібна рима до слова «мед», то в Скунця буде «лед» (а не «лід»).

У поезії «St'astie» («Щастя») Юрай Падо вживає загальнолітературне слово «d'atelina» - «конюшина»:

Ty vymysl'as si pribeh celkom iny, len kazdy pozna dobre tvoje spady za vonov slova ^stpol'ami d'ateliny, datnociam ciapky ticha bezparady...

Натомість у перекладі П. Скунця знаходимо діалектне «команиця», яке римується з лексемою «небилиця» і додає поезії неповторного карпатського шарму:

Вигадуєш про себе небилиці, а вже тебе цей норов не полишить по запах слова йти до команиці, ночам безмовно дати шапку тиші

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 45]. Або у вірші Катарини Сивакової «Розлука із Земплином» перекладач замість «ланцюгів» вживає діалектне «ланци»:

О низино, яка ж була ти чуйна до дівчинки без батьківського краю; ланців між нами я не розриваю

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 56].

Часто до перекладу П. Скунць залучає народнопоетичну лексику. До прикладу, красна наречена, красен день, хоча в оригіналі маємо нейтральне слово: pekny (тобто «гарний»). Як відомо, Антон Придавок у власній творчості нерідко опирався на народнопісенні ритми («Балада», «Веснянка», «Відлунки» та ін.). У вірші «Відлунки» митець вживає нейтральні назви дерев - «jedl'a», «chvoja», тобто «ялина», «хвоя». Не варто навіть сумніватися, що П. Скунць легко відтворив близький до народнопісенного розмір оригіналу і, звичайно ж, не оминув нагоди ввести в канву тексту перекладу свою улюблену «смереку»:

У танець мене вхопили дві смереки на горі.

Насміхались наді мною, хоч обдерті і старі

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 48]. Пісенні мотиви зустрічаються і в доробку Й. Томашика-Думіна. Одна з поезій «Рга ...» побудована на анафорі та внутрішньотекстових повторах дієслова «рга» (дощить), яке самим тільки звучанням нагадує шум, хлюпіт дощу. Однак вірш написано хореїчним розміром, тоді як лексема «дощить» може запропонувати тільки ямб. А це зруйнувало б архітектоніку твору, його пісенний лад. П. Скунць оригінально виходить зі складної ситуації, замінюючи дієслово іменником:

Злива, злива невгамовна, хоч вологи нива повна, злива, злива в самі надра, злива, злива нині, завтра .

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 58]. Як результат, і зміст, і форму збережено в повній гармонії.

Віртуозне володіння словом демонструє автор і в іншій поезії Й. Томашика-Думіна - «Освідчення». І йдеться не про словесне трюкацтво, а про прискіпливе і відповідальне ставлення до тексту оригіналу, помножене на велику повагу до словацького автора. Від таких перекладів отримуєш справжню духовно-інтелектуальну насолоду:

Вітер співчутливо пестив кожного перехожого,

заможного й незаможного ...

Якби-то життєві дари процвітали для кожного,

не стало б смутку непереможного!

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 60]. Поезії ще одного словацького автора - М. Ка- сарди - властивий динамізм думки. Митець переймається місією Поета в суспільстві, наголошує на його непохитній, чіткій громадянській позиції. Для посилення емоційно-смислового ефекту М. Касар- да часто використовує увиразнюючу тавтологію, градацію, анафору. П. Скунць увесь цей арсенал виражальних засобів відтворив бездоганно, зберіг- ши при цьому складну загалом інструментовку першотвору. Простежмо ці нюанси на прикладі вірша «Про місто велелюдне сню»:

. .по-волкерівськи просто ввіллятися в юрбу ... І злине моя пісня, що в'язнула в болоті,

і гостро задзвенить, як свист, прониже простір, і вирветься на путь безмежно голубу...

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 60]. Аби якнайповніше продемонструвати перекладацьку майстерність П. Скунця, до процедури аналізу залучаємо також паралельні тексти перекладів, виконані іншими українськими інтерпретаторами. Зупинимося хоча б на відомій поезії П. Го- рова «Закохані під дощем», яку, крім П. Скунця, переклали В. Лучук та С. Макара.

Переклад Петра Скунця:

Дощить, дощить. І ти додому кличеш,

А я люблю й додому не пущу:

«Додому - ні, ходім зі мною швидше, зонти дерев закриють від дощу.

Для нас вода небесна не завада.

Хай барабанить в наш ясний вогонь.

Адже дзвенить, мов красна серенада, моя любов коло вікна твого,

або як владна гама невимовна, як туга і кохання неземне.

Дощить невпинно. Сильно. Невгамовно.

А ми заждімо, поки не мине»

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 10-11]. Переклад Володимира Лучука:

Дощить, та й годі. Кажеш ти до мене: «Ходім додому». Я ж тебе молю:

«Сховаймося під парасолю клена, як гілки дві обвиймось, бо люблю.

Хай дощ іде. Нехай вода стікає, об полум'я об наше бубонить.

Хай ніжна серенада не стихає під вікнами твоїми ні на мить,

нехай дзвенить, як гама переможна, мовчанням і коханням нашим ... що ж!

Нехай імжичить. Зачекати можна, покіль не перестане зовсім дощ»

[Словацька поезія 1964, с. 253]. Переклад Сергія Макари:

Дощить й дощить. Ходім до дому, кажеш.

Та я кохаю і благаю: ні, - сховаймося під віти від міражу, мов дві галузки в трепетнім вогні.

І хай дощить. Нехай водичка спада.

Від неї не погасне в нас жага.

Адже лунає, наче серенада, вона в твоє віконце, дорога, -

лунає буйно, жадібно, відверто, як наша мрія, щастя і любов.

Дощить постійно. Безустанно. Вперто.

Вір, дощ пройде, засяє сонце знов

[Макара 2009, с. 63]. Поезія П. Горова є близькою до романсової любовної лірики. Навіть особливості виконання подібних творів (романс, серенада) згадуються в самому тексті поезії (зізнання в любові під вікнами

коханої, щоправда, не під акомпанемент мандоліни чи гітари, а під мелодію дощу). Дощ (небесна дощова вода) проходить лейтмотивом через усю поезію, «дзвенить невпинно, мов красна серенада, як владна гама» (у П. Скунця), «дзвенить, як гама переможна, як ніжна серенада» (у В. Лучука). Натомість у перекладі С. Макари стався стилістичний збій: водичка спада («спада» - усічене дієслово, яке творить різногрупну риму з іменником «серенада»), і ця водичка дивним чином «лунає, наче серенада», «лунає буйно, жадібно, відверто» у віконце коханої. До того ж, нанизування таких різних за смисловим наповненням лексем перевантажує текст, позбавляє його емоційної експресії. Та й какофонічний початок вірша «дощить й дощить» навряд чи сприяє мелодійному звучанню цієї трепетної любовної поезії. У перекладі П. Скунця маємо повтор «дощить, дощить», а в інтерпретації В. Лучука - «дощить, та й годі».

Важко також зрозуміти, що мав на увазі С. Макара, коли вжив у тексті перекладу слово «міраж»(«сховаймося під віти від міражу»). «Міражу» у нього творить неточну жіночу риму з лексемою «кажеш». А отже, крім смислового неузгодження, маємо ще й інтонаційний зсув. У перекладах П. Скунця («зонти дерев закриють від дощу») та В. Лучука («сховаймося під парасолю клена») все відтворено бездоганно.

Можемо констатувати, що П. Скунць і В. Лу- чук подарували українським шанувальникам творчості П. Горова та загалом поціновувачам романсової лірики два коштовні дублікати, гідні оригіналу.

Є в перекладацькому доробку П. Скунця й чудові зразки інтерпретації сонетів. Якщо взяти до уваги факт, що сам закарпатець сонетів не писав, можна тільки дивуватися, як блискуче він відтворив «Мандрівничу кров» та «Смуток» Антона При- давка, зберігаючи особливості та специфіку цього складного поетичного жанру.

Загалом переклади П. Скунця ваблять яскравими образами, дивовижними метафорами, неповторними епітетами, порівняннями, тавтологіями, персоніфікаціями, які неабияк увиразнюють емоційно-смислову палітру перекладу. Ось хоча б деякі з них: «скаче листя, як старенький цап»; «і зітхне стара алея враз, / заскрипить, мов колесо незма- щене»; «тріпоче старомодне листя»; «тулиться до суконь вітер хтиво»; «шепіт присмерку зрудів на небосхилі, / ступає на нозі кульгавій, слабосилій», «коли спалахують вогні вечірні на бульварі, / я зі своєю милою милуюсь», «по-вовчи десь вітри завили сонні, / і світу тяжко роздзвонили дзвони», «доля блудного блудяги»; «впала в скрипку цигану сльоза, / коли біль із пісні вирізав»; «так у столиці випливе про материзну спомин, / де ввечері сідає бузьок на твій родинний комин»; «коли міщанські поголоски набриднуть, як оскома, / і серцеві здається, що скрізь воно не вдома»; «день утік, тобі носа втер, / пізно плакати вже тепер» [Сучасна словацька поезія 2012].

Дослідник Скунцевої творчості П. Іванишин звертає увагу на мистецьку інтерпретацію поетичних мініатюр Яна Замбора, зокрема зупиняється на вірші «Про збиту ногою іграшку». «Інший вимір духовного - глибоку людяність - уміє помітити й утвердити автор, переклавши дистихи словацького поета Яна Замбора, - зауважує науковець. - Здавалося б, незначна побутова дрібниця - зганяння злості на іграшці - отримує у творі глибше трактування: а чи не так само неусвідомлено ми інколи ображаємо своїх найрідніших, залишаючи невидимі сліди завданого болю у них на серцях?» [Іванишин 2012, с. 73]. Ось як звучить переклад цього вірша: Прийшов я роздратований додому і песика із гуми збив ногою.

Заскавучав. І чим його погою?

Я гладив довго іграшку потому.

Але удару так я і не стер.

Незримий слід лишився дотепер

[Сучасна словацька поезія 2012, с. 24]. Не випадково Д. Павличко назвав Я. Замбора «великим винахідником вражаючих образних деталей, які неможливо забути» [Антологія 1997, с. 231]. Не менш винахідливим виявився і П. Скунць, який не оминув поетичні мініатюри цього неординарного словацького митця («Про працю», «Про рясний колос» та ін.). «Не важко помітити, - констатує П. Іванишин, - що його (Скунцеві - Т.Л.) переклади не є механічними спорудами порозуміння між двома мовами. Поетичні переклади митця - це справді високохудожні трактування першотвору, дуже близькі за напруженням психіки до оригінальної творчості» [Іванишин 2012, с. 70].

Своєрідним віддарунком за безцінний внесок П. Скунця у взаємозбагачення обох літератур стало книжкове вибране його поезій у словацькому перекладі Валерії Юричкової [Поезія Петра Скунця 2017]. Збірка здобула схвальні відгуки по обидва боки кордону, однак фаховий аналіз цих перекладів попереду.

Чекає на сумлінного дослідника і книжка «дитячих» віршів та перекладів П. Скунця зі світової дитячої класики «Моя азбука» (2012), в якій уміщено понад тридцять поезій словачки Людмили Под'яворинської'.



Висновки

Отже, відомий український поет, Шевченківський лауреат Петро Скунць залишив по собі чималу перекладацьку спадщину. Яскраво прописався митець і в дискурсі українсько-словацьких літературних взаємин - переклав значний доробок східнословацьких поетів, вірші для дітей Людмили Под'яворинської'. Вибір авторів був не випадковим, адже йшлося про письменників, близьких П. Скунцеві по духу. Більшість із них переймалася долею України, захоплювалася її історією та культурою, дехто писав вірші на українську тематику чи перекладав українських митців. Аналіз перекладів П. Скунця засвідчив його високу художню майстерність. Закарпатцеві вдалося вловити й передати найтонші нюанси словацьких поетичних текстів як на лексичному, так і на синтаксичному рівні художньої мови, філігранно відтворити фонічні особливості строфи, гармонійно зберігаючи зміст і форму оригіналу. Подібні переклади беззаперечно збагачують вітчизняну культуру, стають нашим національним надбанням.



Література

1. Антологія словацької поезії ХХ століття. Перекл., передм. та комент. Дмитра Павличка. Київ: Основи, 1997. 254 с.

2. Відкритий дім: Поезії. Пер. зі словац., угор. Ужгород: Карпати - Кошіце: Східнословацьке вид-во, 1982. 176 с.

3. Іванишин П. Переклади Петра Скунця: біографічно-герменевтичні аспекти. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Ужгород: Говерла, 2012. Вип. 28. C. 70-75.

4. Ліхтей Т Словацька поезія крізь призму науково-мистецької еліти Закарпаття. Studia Slovakistica. Вип. 14: Словакістика в часовій рефлексії і контактах. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2014. С. 152-162.

5. Ліхтей Т. Словацька поезія ХІХ-ХХ ст. в літературному дискурсі Закарпаття. Лінгвальний та екс- тралінгвальний аспекти комунікації в мультикультурному середовищі Закарпаття: монографія. Ужгород: РІК-У 2021. С. 135-156.

6. Ліхтей Т Українські переклади поезії Павла Горова. Studia Slovakistica. Вип. 20: Міжслов'янські компаративні дослідження. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2021. С. 68-79.

7. Макара С. Поезія, молитва серця. Антологія словацької поезії. Банська Бистриця - Поніки, 2009. 262 с.

8. Поезія Петра Скунця у словацькому перекладі Валерії Юричкової. Між Карпатами і Татрами. Вип. 26. Ужгород: TIMPANI, 2017. 60 c.

9. Скунць П. Моя азбука. Дитячі поезія та переклади. Ужгород: Ліра, 2012. 200 с.

10. Скунць П. Один. Вірші, поеми, балади, переклади, мініатюри. Ужгород: Два кольори. 2000. 536 с.

11. Словацька поезія. Антологія. Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1964. 416 с.

12. Сучасна словацька поезія в перекладі Петра Скунця. Між Карпатами і Татрами. Вип. 18. Ужгород: Ліра, 2012. 72 с.

13. Яцканин І. Переклади чекають на дослідника. Нове життя. 2012. № 10. С.3.

14. Dzogamk J. Petro Skunc medzi ukrajinskymi Karpatmi a slovenskymi Tatrami. Studia Slovakistica. Вип. 12: Слов'янські взаємини. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. С. 170-172.

References

2. 1. Antotohiia stovatsfoi poezii ХХ stolittia (1997) [An am^^gy of Stovak рое^ of the 20th century]. Perekl., peredm. ta foment. Dmytra Pavlychka. Kyv: Osmvy. 254 s. [in Ukrainian].Vidkrytyi dim: Poezii (1982) [Open House: Poetry]. Per. zi slovac., uhor. Uzhhorod: Karpaty - Koshice: Skhidnoslovatske vyd-vo. 176 s. [in Ukrainian].

3. Ivanyshyn P. (2012) Pereklady Petra Skuntsia: biohrafichno-hermenevtychni aspekty [Translations of Petro Skunts: biographical and hermeneutic aspects]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: Filolohiia. Socialni komunikacii. Uzhhorod: Hoverla. Vyp. 28. C. 70-75 [in Ukrainian].

4. Likhtei T (2014) Slovatska poeziia kriz pryzmu naukovo-mystetskoi elity Zakarpattia [Slovak poetry through the prism of the scientific and artistic elite of Transcarpathia]. Studia Slovakistica. Vyp. 14: Slovakistyka v chasoviy refleksii i kontaktakh. Uzhhorod: Vydavnyctvo Oleksandry Harkushi. S. 152-162 [in Ukrainian].

5. Likhtei T. (2021) Slovatska poeziia ХІХ-ХХ st. v literaturnomu dyskursi Zakarpattia. Lingvalnyi ta ekstralingvalnyi aspekty komunikacii v multykulturnomu seredovyshchi Zakarpattia: monografiia [Slovak poetry of the 19th-20th centuries. in the literary discourse of Transcarpathia. Linguistic and extralingual aspects of communication in the multicultural environment of Transcarpathia: monograph]. Uzhhorod: RIK-U. S. 135-156 [in Ukrainian].

6. Likhtei T. (2021) Ukrainski pereklady poezii Pavla Horova [Ukrainian translations of Pavlo Horov's poetry]. Studia Slovakistica. Vyp. 20: Mizhslovianski komparatyvni doslidzhennia. Uzhhorod: Vydavnyctvo Oleksandry Harkushi. S. 68-79 [in Ukrainian].

7. Makara S. (2009) Poeziia, molytva sercia [Poetry, prayer of the heart]. Antolohiia slovatskoi poezii. Banska Bystrytsia - Poniky. 262 s. [in Ukrainian].

8. Poeziia Petra Skuntsia u slovatskomu perekladi Valerii Yurychkovoi (2017) [The poetry of Petro Skunts in the Slovak translation by Valery Yurychkova]. Mizh Karpatamy i Tatramy. Vyp. 26. Uzhhorod: TIMPANI. 60 c. [in Ukrainian].

9. Skunts P. (2012) Moia azbuka [My alphabet]. Dytiacha poeziia ta pereklady. Uzhhorod: Lira. 200 c. [in Ukrainian].

10. Skunts P. (2000) Odyn [Alone]. Virshi, poemy, balady, pereklady, miniatiury. Uzhhorod: Dva koliory. 536 c. [in Ukrainian].

11. Slovatska poeziia (1964) [Slovak poetry]. Antologiia. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo khudozhnioi literatury. 416 c. [in Ukrainian].

12. Suchasna slovatska poeziia v perekladi Petra Skuntsia (2012) [Contemporary Slovak poetry translated by Petro Skunts]. Mizh Karpatamy i Tatramy. Vyp. 18. Uzhhorod: Lira. 72 c. [in Ukrainian].

13. Yatskanyn I. (2012) Pereklady chekayut na doslidnyka [Translations are waiting for the researcher]. Nove zhyttia. № 10. S. 3 [in Ukrainian].

14. Dzogamk J. (2012) Peter Skunc medzi ukrajinskymi Karpatmi a slovenskymi Tatrami. Studia Slovakistica. Vyp. 12: Slovjanski vzajemyny. Uzhhorod: Vydavnytstvo Oleksandry Harkushi. S.170-172 [in Slovak].

Размещено на Allbest.ru

...