Компаративний аналіз рок-культури та музичної культури європейського романтизму ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Романтизм, починаючи з кінця ХІХ століття й до сьогодні існує в європейській художній культурі як культурна традиція (світогляд, стиль мистецтва, спосіб творчого самовираження), з якою виявляють зв'язок певні течії, напрями та окремі творчі особистості. Сучасні прояви цієї традиції можуть суттєво відрізнятись від протоджерела, що стає на заваді адекватній ідентифікації явища. Одним з найяскравіших прикладів подібної зовнішньої несхожості є рок-культура - художній і культурний феномен другої половини ХХ століття. Втім, аналіз її найсуттєвіших особливостей дає підстави позиціонувати це масштабне явище як продовження романтичної традиції в мистецтві.

У науковій літературі романтизм як культурний феномен знайшов більш глибоку розробку, ніж рок-культура. Проблеми романтичної естетики порушують у своїх працях філософи та культурологи (В. Асмус, М. Бердяєв, І. Берлін, В. Ванслов, P. Габітова, А. Гулига, П. Гуревич, М. Каган, О. Лосєв, Б. Рассел, Ф. Шеллінг, Ф. Шлегель, О. Шпенглер), літературознавці (Н. Берковський, О. Вайнштейн, В. Грєшних, Н. Владимирська, В. Гільманов, А. Дмітрієв, В. Жирмунський, А. Карельський, П. Коган, О. Мазіна, О. Михайлов, Д. Наливайко, Д. Ступніков, С. Тураєв, К. Ханмурзаєва), музикознавці (І. Белза, Ю. Габай, В. Донадзе, К. Зєнкін, Н. Кашкадамова, М. Крохмаль-Орябінська, І. Солертинський, Т. Чередниченко, В. Шестаков, Н. Шахназарова). У числі новітніх розвідок, присвячених романтичній культурі - дослідження в області філософії (Ю. Аркан, Н. Волошко, Ю. Воронцов, Ю. Грибкова, І. Затравкіна, О. Маламура, М. Паласюк, А. Селезньова, І. Чиндін) та мистецтвознавства (Н. Буслаєва, Г. Демченко, В. Жимолостнова, А. Кудряшов, М. Омельяненко, О. Осока, І. Родіонова, О. Рощенко, І. Юдкін-Ріпун та ін.).

Література, присвячена питанням рок-культури, тривалий час являла собою розмаїття журнальних та газетних публікацій, розрахованих на масового читача, передусім - на молодь. За останні десятиліття ситуація суттєво змінилася, про що свідчить поява цілого ряду наукових розвідок, пов'язаних з проблемами рок-культури та молодіжної культури взагалі - філософських (Г. Власова, С. Гогерчак, В. Личковах, І. Набок, Г. Кнабе, Т. Троїцька, А. Тугушева, Ю. Ященко), культурологічних (К. Дайс, І. Клявіна, Е. Рибакова, М. Цапко, І. Яковенко), літературознавчих (Д. Давидов, С. Добротворський, Ю. Доманський, С. Достай, Т. Івлєва, О. Козицька, І. Кормільцев, Т. Логачева, О. Нікітіна, С. Свиридов, О. Сурова, С. Толоконнікова), мистецтвознавчих (Л. Васильєва, П. Гамзатова, Ю. Кралькіна, Є. Мякотін, О. Савицька, І. Чижова). В існуючих працях в основному переважає соціологічний аспект; майже відсутні спеціальні дослідження музичної складової рок-мистецтва (виняток складають праці Т. Діденко, В. Конен, А. Порфірьєвої, В. Сирова, А. Цукера, Т. Чередніченко). Проблеми зв'язку рок-музики з традиціями романтичної музичної культури торкаються у своїх працях культурологи та мистецтвознавці (Л. Васильєва, А. Лексина-Цидендамбаєва, Н. Май, О. Милюгіна, Ю. Мурашковський, В. Сиров, О. Чебикіна, Ю. Чумакова). Втім, у даних розвідках розглядається не проблема в цілому, а лише окремі її аспекти. Суттєві культурні взаємозв'язки залишаються мало дослідженими.

Необхідність вивчення характеру взаємодії рок-культури з романтичною культурною традицією на основі сучасних культурологічних підходів, а також визначення місця рок-музики у загальному потоці світової музичної культури зумовили актуальність теми даної роботи - «Рок-культура як явище романтичної традиції».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі теоретичної, прикладної культурології і музикознавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв та є частиною комплексної теми НАКККіМ «Культура і мистецтво в сучасному державотворчому процесі» (протокол Вченої ради № 2 від 12.03.94 р.).

Мета дослідження - здійснити компаративний аналіз рок-культури та музичної культури європейського романтизму ХІХ століття, довести приналежність рок-культури до річища романтичної культурної традиції.

Для реалізації поставленої мети встановлено наступні завдання:

окреслити етапи формування основних засад мистецтвознавчої компаративістики як основного методу дослідження;

на основі аналізу сучасних мистецтвознавчих та культурологічних розвідок розглянути проблему мистецького статусу рок-культури у сучасному поліхудожньому просторі;

здійснити термінологічний аналіз понять «картина світу», «образ світу» та «модель світу», обґрунтувати особливості їх тлумачення в контексті проблематики дослідження;

довести можливість використання романтичної моделі світу як базового параметру компаративного аналізу рок-музики та музичного мистецтва європейського романтизму ХІХ століття;

виявити особливості проявів романтичної традиції у міфології рок-культури та романтизму;

проаналізувати ґенезу езотеричних тенденцій у рок-культурі та музичній культурі романтизму в контексті когнітивної парадигми романтичної культурної традиції як визначального фактору романтичної естетики;

на основі біографічних матеріалів композиторів романтичної доби та рок-музикантів, інтерв'ю з рок-виконавцями довести спільність особистісних рис рок-музиканта і митця-романтика;

виявити типологічні збіги рок-музики та музичного мистецтва романтизму ХІХ століття.

Об'єкт дослідження - романтична традиція як чинник розвитку рок-культури кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Предмет дослідження - типологічні спільності європейського романтизму ХІХ століття та рок-культури.

В якості методологічного підґрунтя роботи задіяні: концепція міфу О. Лосєва, культурологічні концепції О. Шпенглера, Ю. Мурашковського, теорія субкультурної стратифікації (А. Гуревич, Ю. Осокін, К. Соколов, М. Хренов та ін.), сучасні дослідження з компаративістики (В. Будний, Н. Гуляницька, М. Ільницький, Д. Наливайко, Г. Ремак, Ю. Чекан та ін.).

Методи дослідження. У роботі використовуються наступні методи: компаративний метод та метод аналогії - для виявлення типологічних паралелей; системний метод, що дає можливість дослідження обраного художнього феномену в системі органічних культурних взаємозв'язків; метод моделювання - для побудови романтичної моделі світу; історико-культурологічний - з метою осмислення динаміки історичних та соціокультурних процесів; герменевтичний - для тлумачення музичних і словесних текстів; метод термінологічного аналізу - для аналізу ряду застосованих у дослідженні термінів та понять; метод теоретичного узагальнення - для підведення часткових та загальних підсумків дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше у вітчизняному мистецтвознавсті здійснено системний компаративний аналіз рок-культури як феномену романтичної традиції та музичного мистецтва романтизму;

на основі узагальнення концепцій романтичної естетики (М. Бердяєв, В. Жирмунський, Д. Наливайко, І. Соллертинський, В. Шестаков, Н. Шахназарова, О. Рощенко та ін.) романтичну модель світу представлено у вигляді трирівневої системи: світ у сприйнятті суб'єкта культури; співвідношення «Я і Світ»; моделі поведінки суб'єкта культури;

означену модель використано у процесі дослідження як базовий параметр компаративного аналізу рок-музики та музичного мистецтва європейського романтизму ХІХ століття;

досліджено особливості реалізації романтичної моделі світу в рок-культурі у двох аспектах: міф як екзистенція та міф як об'єкт реконструювання; доведено, що дана двоаспектність є спільною для порівнюваних культур;

виявлено, що аналогічна генеза езотеричних тенденцій у порівнюваних музичних культурах є наслідком когнітивної парадигми романтичної культурної традиції;

шляхом аналізу та зіставлення фактів з біографій композиторів-романтиків та рок-митців, опублікованих інтерв'ю з рок-музикантами показано, що митець-романтик і рок-митець мають суттєві подібності особистісних якостей та характеру життєвого і творчого шляху;

репрезентовано характерний для мистецтва романтичної традиції концептуально-тематичний спектр, однаковою мірою притаманний як рок-музиці, так і романтичному музичному мистецтву;

на підставі аналізу творів композиторів-романтиків та композицій провідних рок-груп виявлено яскраво виражене бардівське начало мистецтва романтичної традиції, яким зумовлюється домінуюча жанрова основа музики романтичної традиції - вокальні мініатюри з тенденцією об'єднання їх у цикл;

досліджено спільні особливості виконавської культури романтиків та рок-музикантів;

на основі системного аналізу рок-культури та музичного романтизму ХІХ ст. доведено приналежність рок-культури до річища романтичної традиції.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх застосування у подальшому вивченні питань взаємодії рок-культури з романтичною культурною традицією та визначення місця рок-культури у світовому полікультурному просторі; висновки роботи можуть сприяти плідному діалогу між дослідниками рок-культури та академічного музичного мистецтва. Матеріали дисертації можуть бути використані в учбових курсах історії художньої культури, історії музичної культури, історії виконавського мистецтва у мистецьких навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на міжнародних наукових конференціях: «Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри» (Київ, 26-27 березня 2009 р.), «Мова і культура» (Київ, 22-25 червня 2009 р.), «Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури» (Вінниця, 7 грудня 2009 р.), «Стратегія розвитку художньої освіти та естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ столітті» (Луганськ, 18-19 лютого 2010 р.), «Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття» (Київ, 2 грудня 2010 р.), «Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури» (Вінниця, 15-17 листопада 2011 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Мистецька освіта ХХІ століття: теорія і практика» (Київ, 27-28 жовтня 2009 р.), «Ставропігійські філософські студії» (Львів, 4-5 грудня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у дванадцяти публікаціях (з них шість статей опубліковані у фахових виданнях).

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел (284 позиції). Загальний обсяг тексту дисертаційного дослідження становить 204 сторінки (основний текст - 176 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її зв'язок з науковими програмами, планами та темами; визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і відповідні до неї завдання; охарактеризовано задіяні у роботі методи; розкрито практичне значення роботи, надано інформацію стосовно апробації дослідження, структури дисертації.

У Розділі 1 «Рок-культура та культура романтизму ХІХ століття: світоглядні аспекти порівняння» визначаються базові параметри порівняння романтичної та рокової культур.

Підрозділ 1.1 «Компаративні дослідження у культурології та мистецтвознавстві» містить загальну характеристику компаративного методу, історію його становлення у царині гуманітарного знання та особливості його функціонування у мистецтвознавчому та культурологічному дискурсі (праці В. Будного, Н. Герасимової-Персидської, Г. Головинського, Н. Гуляницької, М. Ільницького, О. Зінькевич, М. Лобанової, Д. Наливайка, В. Реді, Н. Шахназарової та ін.) Зазначається, що основоположне методологічне значення для української музикознавчої компаративістики мають сьогодні роботи Ю. Чекана, що являють собою вагомий внесок у справу системного аналізу та окреслення основних засад компаративного методу в музикознавстві.

У підрозділі 1.2 «Проблема статусу рок-культури у сучасному поліхудожньому просторі» детально розглядається питання культурного статусу рок-мистецтва у сучасному поліхудожньому просторі з метою з'ясування можливості співставлення з музичною культурою романтизму як повноцінного художнього явища.

Дане питання логічно призводить до проблеми дефінітивних меж понятійних діад «культура - субкультура», «масовий - елітарний». Розмитістю цих меж у застосуванні даних термінів по відношенню до рок-культури пояснюється суттєве протиріччя: характеристика рок-культури водночас як субкультури і як явища масової культури є помилковою, оскільки дві означені характеристики заперечують одна одну. Факт співіснування у характеристиці явища двох термінів, що виключають один одного, свідчить також про його внутрішню суперечливість і недостатній рівень дослідженості проблеми.

У підрозділі 1.3 «Романтична модель світу - основний параметр компаративного аналізу культури романтизму та рок-культури» аналізуються особливості семантики діючих у сучасному науковому обігу понять «картина світу», «образ світу», «модель світу». Факт поліваріантності їх застосування призводить до необхідності аргументування власної інтерпретації означених понять. З метою окреслення типології романтичної культурної традиції перевага надається формулюванню «романтична модель світу», де поняття модель тлумачиться як базовий параметр компаративного аналізу. Романтична модель світу позиціонується у дослідженні як результат суб'єктивної рефлексії, предметом якої виступає романтична картина (образ) світу. Структуру романтичної моделі світу репрезентовано у вигляді трьохрівневої системи: світ у сприйнятті суб'єкта культури; співвідношення «Я і Світ»; конкретні моделі поведінки суб'єкта культури.

У Розділі 2 «Філософсько-естетична типологія романтизму та рок-культури як явища романтичної традиції» типологія культури романтизму ХІХ століття та рок-культури другої половини ХХ - початку ХХІ століть розглядається на філософсько-естетичному рівні.

Підрозділ 2.1 «Міфологічний простір романтизму та рок-культури». Музичне мистецтво романтиків та рок-мистецтво переростають свої межі, сягаючи рівня світогляду. Саме з цією особливістю пов'язані найсуттєвіші типологічні збіги у даних музичних культурах.

Міфологія порівнюваних культур розглядається у двох аспектах. Перший передбачає духовну «реальність» суб'єктів даних культур (поняття міфології тлумачиться у дослідженні в контексті вчення про міф О. Лосєва, згідно з яким міф тлумачиться як реальність, екзистенційне буття суб'єкта даної міфології). Таким чином, категорично відкидається розуміння міфології як сукупності конкретних міфів-сюжетів, використовуваних мистецтвом романтичної традиції.

У роботі окреслюється ряд базових міфів, що визначають романтичну картину світу. В їх числі: міф ворожої реальності - пряме віддзеркалення гностико-маніхейської філософії, що продукує потужну тенденцію відторгнення від світу (часто у формі агресії); міф «прекрасного далеко», що є потужним каталізатором ескапістських тенденцій (ідеалізація минулого, втеча від буденності, жадання «гострих відчуттів», культ зміненого стану свідомості, суїцид, безумство тощо). Один з суттєвих векторів романтичного ескапізму зумовлений міфом ідеалізованого Середньовіччя, що реалізується у широкому використанні рок-музикантами середньовічного мелосу, в андеграундній течії «толкінізму», а також у відтворенні атмосфери готичного роману в субкультурі готів.

Усі перераховані ескапістські тенденції єднає визначальна міфологема недосяжної мрії, яка є їх граничним вираженням. Саме наявність цієї стрижневої компоненти у міфологічному просторі рок-культури є тією суттєвою відмінністю, що відносить рок-культуру до річища романтичної традиції і відрізняє її від інших, не-романтичних ескапістських художніх течій ХХ ст.

Суттєвою компонентою романтичної міфології є міф самосприйняття, в основі якого лежать особливості романтичного трактування ролі митця як посередника між світом звичайним та трансцендентним, надлюдини, що підноситься до рівня напівбога. Це призводить до гностичного усвідомлення митцем своєї причетності до числа обраних. Відчуття внутрішньої свободи від моральних зобов'язань, права переступити межу дозволеного відіграє не останню роль у романтичному світобаченні. Відповідно, у середовищі рок-культури спостерігаються тотожні процеси.

Другий аспект розгляду міфології романтичної традиції полягає у свідомому прагненні суб'єктів порівнюваних культур реконструювати міфопоетичне світобачення з метою заповнити певний духовний «вакуум».

Коріння духовної фрустрації як домінуючого емоційного стану суб'єктів порівнюваних культур слід шукати також у подібності соціально-історичної ситуації, яка в обох випадках є кризовою (у першому випадку це наслідки англійської та французької буржуазних революцій 1648 і 1789 рр., у другому - духовна криза «періоду застою»). Остаточне руйнування теоцентричної картини світу у ХІХ ст. призвело до необхідності пошуку нових духовних орієнтирів. Романтики ХІХ ст. стали творцями «нової міфології» - своєрідної альтернативи втраченої віри. Процес реанімації міфу - реконструкції міфопоетичної свідомості - має місце і в рок-культурі.

Саме цим пояснюються спроби відтворення носіями порівнюваних культур архаїчного синкретизму. Його реконструкція відбувається у музичній культурі романтизму і в рок-культурі по-різному. У романтиків це знаходить вираження у тяжінні до синтезу мистецтв, особливо - літературного і музичного, у широкому застосуванні принципу програмності. Рок-мистецтво взагалі являє собою синтез музики, слова та сценічної дії, що є не лише наслідком «фольклорності»: для митців романтичної традиції великої значимості набуває донесення до реципієнта значної частки невербальної інформації. Звідси - оперування народними архаїчними прийомами, привнесення у музику елементів ритуалу, відродження гіпнотичної атмосфери архаїчного ритуального дійства, використання у рок-поезії принципу бінарних опозицій.

Підрозділ 2.2 «Езотеризм у контексті когнітивної парадигми романтичної культурної традиції». «Антагонізм» романтизму та реалізму є складовою масштабного діалектичного протистояння в європейській культурі двох когнітивних парадигм: пізнання шляхом ratio та шляхом одкровення, осяяння. Останній - інтуїтивний (синтетичний) - спосіб пізнання тісно пов'язаний з езотеричними тенденціями, однаковою мірою притаманними як романтичній, так і роковій культурі. Суттєве значення в романтичній музичній культурі та в рок-музиці має підтекст, таємний зміст, який здатні сприйняти лише «обрані». Великою мірою саме цим пояснюється недомовленість, завуальованість, «три крапки» як ознака романтичного стилю. У музичній культурі романтизму ХІХ ст. дана тенденція знаходить вираження в активному використанні музичних шифрів - монограм, що складаються з буквених позначень нот і часто символізують авторський підпис, ім'я людини, назву міста тощо. Програми романтичних творів пронизані численними алюзіями, «розшифрувати» які можуть лише ті, хто добре обізнаний з німецькою романтичною літературою. Аналогічним явищем у рок-культурі є загадкові назви рок-альбомів та окремих композицій. Часто тексти до композицій являють собою суцільний шифр (творчість Б. Гребенщикова, К. Кінчева, альбоми «Beatles», «Pink Floyd», «King Crimson», «Genesis» тощо).

Підрозділ 2.3 «Митець доби романтизму та рок-музикант: типологічні збіги». Митець порівнюваних культур не є гармонійною особистістю. Це бунтівник, який войовничо протиставляє себе суспільству, навіть усьому світові, полеміст, опозиціонер, що бореться із застарілими традиціями в мистецтві, і водночас - інтроверт, схильний до хронічних депресій, спричинених внутрішніми протиріччями. Перманентна позиція протесту супроводжується тотальним песимізмом, зневірою у можливості перемоги. Доля музиканта-романтика часто складається трагічно, не останню роль в його житті відіграють суїцидні настрої. «Крива творчості» особистості подібного типу зазвичай характеризується стрімким яскравим злетом на початку творчої діяльності і подальшим спадом. Творчість і суспільна позиція митця романтичної традиції немовби демонструють інерцію пориву (життєвий і творчий шлях Ф. Шуберта, Р. Шумана, Р. Вагнера, Дж. Моррісона, Р. Блекмора, Дж. Леннона, В. Цоя).

Підрозділ 2.4 «Ліризм та сповідальність - визначальні риси романтизму та рок-культури». Рок-мистецтво ХХ-ХХІ ст., як і мистецтво романтичної доби, за своєю сутністю є ліричним. Внутрішнє «Я» митця романтичної традиції знаходить органічне втілення у постаті ліричного героя - «транслятора» ментального світу автора. Ліричний герой рок-поезії є «концептуальним двійником» персонажів Дж. Байрона, М. Лермонтова, Е.Т. Гофмана («Пілігрим» - гурт «Круїз», «Одинокий птах» - гурт «Наутилус Помпіліус», «Тридцять три життя» - гурт «Майстер», альбом «The Wall» гурту «Pink Floyd» та ін.). Зазвичай мистецтво подібного типу стає провідником песимістичного світовідчуття. Тим більш органічне втілення знаходить воно в якості духовної квінтесенції культур кризових періодів, до яких належить і рок-культура.

У Розділі 3 «Музичне мистецтво романтичної доби та рок-музика: компаративний аспект» здійснюється порівняльний аналіз типологій романтичного музичного мистецтва та рок-музики.

У підрозділі 3.1 «Тематика творчості: концептуальні паралелі» доведено, що романтичне світовідчуття, модифікуючись з часом і репрезентуючи себе у світовій культурі у нових іпостасях, завжди зберігається як цілісність. Романтична модель світу періодично реалізується у мистецтві як система певних констант, незалежних від конкретики часу та простору. Найочевиднішою незмінною, що привертає увагу навіть при поверховому зіставленні мистецтва романтичної традиції різних часів, є специфічно романтична тематика творчості.

На тематично-концептуальному рівні реалізується невід'ємна риса музичної культури романтичної традиції - синтетизм мислення. Свідченням цього є суттєва компонента тематичного космосу романтиків і рок-митців, цілісне концептуальне ядро якої становлять водночас декілька топосів: кохання, смерті, мрії, Бога.

Тема смерті у романтичній традиції великою мірою є еквівалентною темі Бога - своєрідній іпостасі романтичної «втечі від дійсності», що являє собою просвітлену версію гностичної ідеї вивільнення змученої земним існуванням душі з в'язниці-тіла. Смерть, пізнання Бога, езотеричне прозріння несуть в контексті романтичної культурної традиції ідентичне концептуальне навантаження і виявляють повну тотожність з концептом Мрії, що являє для романтика будь-яких часів специфічну міфічну реальність. В ореолі Мрії (ідеалу) інтерпретується в мистецтві романтичної традиції весь об'ємний ескапістський тематичний комплекс - тема природи, історична тема, екзотика, безумство тощо. Найбільшою ж мірою це стосується теми кохання, яка також функціонує у творчості романтиків та рок-музикантів у контексті ідеї смерті. Романтичне кохання фактично є тотожним аскезі, служінню святому Граалю - неземному ідеалу, якого достойні лише обрані. Тотожність езотеричної теми і теми кохання простежується у численних творах митців романтичної традиції. Таким чином, Бог, смерть, кохання, мрія у романтичних творах різних часів постають як взаємозамінні, концептуально тотожні топоси. мистецтвознавчий компаративістика поліхудожній

Основна тема романтизму - жорстокий трагічний розрив між людиною та дійсністю (що однаковою мірою є характерною і для рок-культури) - зумовлює тематичний спектр ескапістської направленості: історичну тему (особливо - мотив обожнювання Середньовіччя), екзотичну тему, тему природи і фантастичну тему.

Звернення до світу фантастики як у романтиків, так і у рок-музикантів є лише окремим фрагментом великого тематичного пласту, духовним підґрунтям якого є езотеризм, що базується на ідеї трансцендентної реальності. Надзвичайно вагомий аспект езотеричної тематики для митців романтичної культурної традиції - тема двійника. За своєю сутністю двійник є не що інше, як втілення концепції самопізнання, у процесі якого тінь (дзеркало, портрет) відіграє роль своєрідного посередника. Самими ж носіями романтичної культурної традиції процес самопізнання переживається передусім як містичний акт. Феномен дубля інтерпретується як своєрідний символ недоступної буденній свідомості трансцендентної реальності.

Значущою складовою фантастико-езотеричної тематики романтичного та рокового музичного мистецтва є демонічна тема. Своєрідним духовним епіцентром демонічної тематики виступає фаустианська тема, що знаходить у романтичному та роковому мистецтві численні концептуальні інтерпретації. Тема Фауста - людини, яка переступила межу дозволеного, - є однією з найзначніших в епоху романтизму. Не менш вагоме місце посідає вона і в рок-мистецтві (набуваючи різноманітних модифікацій), оскільки образ Фауста концентрує у собі основні риси романтичного героя.

У підрозділі 3.2 «Пісня - основний жанр творчості композиторів-романтиків та рок-музикантів» розглядаються ті сфери музичного мистецтва порівнюваних культур, що сформувались під потужним впливом пісенності. Архаїчний синкретизм пісні, що є цариною емоційно-інтуїтивного, став вирішальним критерієм вибору носіями романтичної мистецької традиції пісенності як базового творчого методу. Ліричне мистецтво романтиків та рок-музикантів виростає на ґрунті бардівської мистецької традиції. Бард (народний співець, митець, що поєднує у своїй особі композитора, поета й виконавця-співака; він же Поет, громадянин, виразник волі свого народу) є суттєвою іпостассю ліричного героя як мистецтва романтизму ХІХ ст., так і рок-мистецтва ХХ ст.

Бардовість лежить в основі тенденції вважати рок однією з форм сучасного фольклору. Суттєвого значення у даному сенсі набувають такі риси рок-мистецтва, як синтез слова і музики, вокалу та інструментального супроводу, композиторської та виконавської діяльності. У романтичному мистецтві простежується аналогічна тенденція відродити архаїчний пісенний синкретизм. Це знаходить вираження у принципі програмності, у тяжінні романтиків до синтезу мистецтв.

Пісенність як основоположний принцип творчого мислення романтиків і рок-музикантів реалізується також на рівні формотворення. В плані еволюції форми у творчості романтиків та рок-музикантів простежується «зустрічний рух»: якщо романтики спрощують форму і редукують її до сюїти, то рок-музиканти, у свою чергу, поволі піднімаються до цих структур. Порівнювані культури у даному відношенні єднає тотожний кінцевий результат - вокальна мініатюра, щонайбільше об'єднана у цикл.

Формотворення романтиків і рок-музикантів єднає також тяжіння до наскрізності, свідомої незавершеності, «щоденниковості», пов'язане з особистісним, сповідальним характером творчості.

Ідентичними духовними уподобаннями (зацікавленість Середньовіччям) великою мірою пояснюється зацікавленість романтиків та рок-музикантів жанром середньовічної балади.

Підрозділ 3.3 «Особливості музично-виконавської культури: романтизм і рок». Типологічні збіги романтичного та рокового мистецтв простежуються у виконавській культурі і виявляються у наступних характерних рисах: статус артиста-виконавця як жерця мистецтва, культ генія та у великій мірі пов'язаний з ним феномен сценічного ідола, провідна роль інструментального сольного виконавства (прямою аналогією фортепіанного сольного виконавства романтичної доби виступає соло електрогітари), віртуозна манера виконання, використання регістрових та динамічних контрастів, театральність, видовищність.

ВИСНОВКИ

Результати системного порівняльного аналізу романтичної та рокової культур дали підстави зробити наступні висновки:

1. Вивчення питання статусу рок-культури у сучасному поліхудожньому просторі, здійснене на основі аналізу ряду сучасних соціологічних, культурологічних та мистецтвознавчих розвідок, дозволило дійти висновку, що «недопустимість» зіставлення кращих надбань рок-культури з надбаннями академічної художньої культури зумовлюється поширеними у науковому обігу характеристиками рок-культури як культури масової, орієнтованої на широке коло споживачів, і водночас - субкультури, що спрямована на певну спільність обраних. Аналіз означених характеристик показав, що їх синтез не може позиціонуватись в якості суттєвого аргументу для заперечення цінності року як мистецтва. Характеристика рок-культури як субкультури втрачає негативний зміст у контексті теорії субкультурної стратифікації, згідно з якою будь-яка культура інтерпретується як сукупність численних субкультур - у їх множинності «розчиняється» центральна, домінуюча культура. Кращі зразки рок-музики не можуть бути віднесені виключно до масової культури, оскільки відзначаються високим художнім рівнем і глибиною літературного та музичного змісту. Приналежність рок_культури до річища романтичної традиції зумовлює органічний зв'язок її художніх надбань зі світовою культурною традицією. Це становить якісну відмінність рок-культури від культури масової та робить можливим зіставлення її з академічною музичною культурою.

2. Систематизуючим фактором типології музичної культури романтизму та рок-культури у даному дослідженні обрано романтичну модель світу, що дало підстави для функціонування її як основного параметру порівняння у вигляді трьохрівневої системи: світ у сприйнятті суб'єкта культури (гранична поляризація матеріального й ідеального, сприйняття дійсності як ворожої реальності); співвідношення «Я і Світ» (конфлікт з дійсністю); моделі поведінки суб'єкта культури (есканізм або агресія по відношенню до навколишнього світу). Шляхом термінологічного аналізу виявлені семантичні особливості терміну «модель світу», що зумовили надання йому переваги серед діючих у сучасному науковому обігу майже синонімічних понять «образ світу» та «картина світу». Даний термін найточніше відповідає вимогам компаративного аналізу: узагальненість, відсутність смислової перевантаженості, схематизм моделі забезпечує її мобільність як оперативного інструменту ментального процесу.

3. Виявлено, що романтична модель світу найяскравіше актуалізується у міфології романтизму та рок-культури. Дослідження міфологічного простору романтичної та рокової культур в його онтологічному (міф як реальність) та культиваційно-штучному (міф як відроджувана, творена реальність) аспектах дозволяє побачити граничну поляризацію духовної і матеріальної сфер екзистенції їх суб'єктів. Розгляд міфології досліджуваних культур як реальності, у якій перманентно існують їх суб'єкти, дав можливість пересвідчитись у тому, що наслідками означеної поляризації є яскраво виражений «багатовекторний» ескапізм та позиція активного протистояння навколишній дійсності. Феномен реконструкції міфопоетичної свідомості у порівнюваних культурах виступає закономірним наслідком розуміння осяяння як домінанти процесу пізнання - когнітивної парадигми романтичної культурної традиції, що є визначальним фактором естетики романтизму.

4. Доведено, що романтичну та рокову культури характеризує ідентичний тип митця, зумовлений подібністю соціально-історичної ситуації - каталізатора «емоційного фону» епохи. У загальних рисах даний тип може бути охарактеризований як схильний до саморефлексії та депресій інтроверт, творчість та суспільна позиція якого великою мірою зумовлена «інерцією пориву»: стрімкий злет на початку творчої діяльності з подальшим спадом, висока громадянська свідомість, перманентна позиція протесту у поєднанні з тотальним песимізмом, невірою у можливість досягнення перемоги.

5. Компаративний аналіз музичного мистецтва романтичної доби та рок-музики дозволив зробити висновок про наявність ряду суттєвих типологічних паралелей:

спільна типологія романтичної та рокової музичних культур виявляється в їх концептуальному просторі, що знаходить вираження у сталому комплексі тем. Основна тема - жорстокий трагічний розрив між людиною та дійсністю - зумовлює тематичний спектр ескапістської направленості: історичну тему, екзотичну, тему природи і фантастико-езотеричну тему (її суттєві аспекти - тема двійника та демонічна тема, своєрідним духовним епіцентром якої виступає фаустианство). Ідентичне концептуальне навантаження у контексті романтичної культурної традиції несуть топоси Бога, мрії, кохання, смерті, що становлять цілісне концептуальне ядро;

базовим жанром музичного мистецтва порівнюваних культур є пісня, домінування якої у творчості як романтиків, так і рок-музикантів знаходить вираження у характерних для мистецтва романтичної традиції рисах бардовості та синтетизму. Бард виступає у порівнюваних музичних культурах суттєвою іпостассю ліричного героя (композитор-поет-виконавець в одній особі; поет-громадянин, виразник волі народу). Бардовістю у великій мірі визначаються риси рок-мистецтва (синтез слова і музики, вокалу та інструментального супроводу, композиторської і виконавської діяльності). У романтичному мистецтві простежується свого роду «зустрічний рух» - тенденція відродити первинний пісенний синкретизм (принцип програмності, тяжіння до синтезу мистецтв);

принципи пісенності реалізуються і на рівні формотворення. У творчості композиторів-романтиків домінує вокальна мініатюра, щонайбільше об'єднана у цикл. Формотворення романтиків і рок-музикантів єднає також тяжіння до наскрізності, свідомої незавершеності, «щоденниковості», пов'язане з особистісним, сповідальним характером творчості;

у сфері виконавської культури виявлені наступні типологічні сходження: статус артиста-виконавця як жерця мистецтва, культ генія та у великій мірі пов'язаний із ним феномен сценічного ідола, провідна роль інструментального сольного виконавства, віртуозна манера виконання, театральність, видовищність.

6. Доведено, що рок-культура є явищем романтичної традиції. Цим визначається типологія порівнюваних культур, розглянута у філософсько-естетичному та мистецтвознавчому аспектах. Глибинні риси, що споріднюють рок-культуру з музичним романтизмом ХІХ ст., є іманентними, зумовленими суттєвими особливостями спільної ґенези.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ліва Н. В. Європейська романтична культура ХІХ ст. та вітчизняна рок-культура 1970-80-х рр.: компаративний аспект / Н. В. Ліва // Культура і сучасність : альманах. - К. : Міленіум, 2009. - № 1. - С. 79-85.

2. Ліва Н. В. Легенда про Фауста та її концептуальні модифікації в мистецтві романтичної традиції / Н. В. Ліва // Мистецтвознавчі записки : зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2009. - Вип. 15. - С. 195-203.

3. Ліва Н. В. Тип митця в музичній культурі романтизму та рок-музикант ХХ століття: культурологічні паралелі / Н. В. Ліва // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2009. - Вип. ХХІІ. - С. 120-127.

4. Ліва Н. Проблема статусу рок-культури у сучасному культурологічному просторі / Н. Ліва // Музикознавчі студії інституту мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки та Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського : зб. наук. праць. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - Вип. 5. - С. 291-301.

5. Ліва Н. В. Тема двійника у творчості рок-музикантів: продовження романтичної традиції / Н. В. Ліва // Музикознавчі студії інституту мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки та Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського: зб. наукових праць. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - Вип. 8. - С. 390-400.

6. Ліва Н. В. Синкретизм тематичного космосу романтиків ХІХ століття та рок-музикантів у контексті аксеології малої культурної традиції / Н. В. Ліва // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. - № 1. - С. 15-21.

7. Ліва Н. В. Вербальне й невербальне у музичній культурі європейського романтизму ХІХ століття та рок-культурі / Н. В. Ліва // Мова і культура : наукове видання. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. І (126). - С. 89-93.

8. Ліва Н. Митець доби романтизму та рок-музикант ХХ століття: типологічні сходження // Ставропігійські філософські студії : зб. наук. праць. - Львів : Ставропігіон, 2010. - Вип. 4. - С. 184-195.

9. Ліва Н. В. Рок-культура другої половини ХХ ст. та романтизм ХІХ ст.: деякі культурологічні паралелі / Н. В. Ліва // Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри : мат. Міжн. наук. конф. (Київ, 26-27 березня 2009 р.). - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2009. - С. 261-265.

10. Ліва Н. В. Надбання рок-культури як потенційна складова музичної освіти молоді / Н. В. Ліва // Мистецька освіта ХХІ століття: теорія і практика : зб. мат. наук.-практ. конф., (Київ, 27-28 жовтня 2009 р.). - К. : НАКККіМ, 2010. - С. 60-62.

11. Ліва Н. Рок-культура: до питання визначення поняття / Н. В. Ліва // Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури : зб. мат. ІІІ Міжн. наук.-практ. конф. молодих учених та студентів, (Вінниця, 7 грудня 2009 р.). - Вінниця, 2009. - Ч. І. - С. 4-6.

12. Ліва Н. В. Дидактичний потенціал рок-музики як мистецтва романтичної традиції / Н. В. Ліва // Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття : мат. Міжн. наук.-практ. конф., (Київ, 2 грудня 2010 р.). - К. : НАКККіМ, 2011. - С. 100-103.

АНОТАЦІЯ

Ліва Н. В. Рок-культура як явище романтичної традиції. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ, 2012.

Предметом дослідження є виявлені шляхом компаративного аналізу типологічні збіги у музичній культурі романтизму ХІХ ст. та рок-культурі другої половини ХХ - початку ХХІ ст., які дають підстави вважати рок-культуру явищем романтичної культурної традиції. У якості базового оперативного інструменту компаративного аналізу використовується романтична модель світу, подана у вигляді трьохрівневої системи.

Типологія порівнюваних культур розглядається у філософсько-естетичному та мистецтвознавчому аспектах. Зокрема, досліджується філософсько-ідеологічний простір романтичної та рокової культур, а також - характерні риси музичного мистецтва романтичної доби та особливості їх відродження у рок-музиці; відзначаються бардівські тенденції мистецтва романтиків ХІХ ст. і рок-музикантів, що зумовлюються лірикою (єдино можливим способом творчого самовираження митців порівнюваних культур) та принципом пісенності; аналізуються типологічні перетини у типах творчої особистості, в особливостях виконавської культури.

Значну увагу в роботі приділено проблемі перегляду культурологічного статусу рок-мистецтва у зв'язку з підвищенням науково-дослідницького інтересу до її надбань.

Ключові слова: романтизм, романтична культурна традиція, романтична модель світу, рок-культура, елітарна культура, масова культура, ескапізм, міфологія, міф, лірика, бард, синкретизм.

АННОТАЦИЯ

Левая Н. В. Рок-культура как явление романтической традиции. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Национальная академия руководящих кадров культуры и искусств, Киев, 2012.

Предметом исследования являются выявляемые путём компаративного анализа типологические схождения в музыкальной культуре романтизма ХІХ ст. и рок-культуре второй половины ХХ - начала ХХІ ст., дающие основание определить рок-культуру как явление романтической культурной традиции. В качестве основного оперативного инструмента компаративного анализа задействована романтическая модель мира, представленная в виде трёхуровневой системы: 1) мир в восприятии субъекта культуры (противостояние духовной и материальной экзистенций, поляризованных в аксеологическом отношении); 2) характер взаимодействия субъекта культуры с окружающим миром (конфликт с действительностью, сущность которого заключается в невозможности полноценного слияния со сферой духа); 3) динамика отношений носителя романтической традиции с действительностью (противопоставление себя миру, осознание себя избранным, эскапизм).

Типология сравниваемых музыкальных культур исследуется в эстетико-философском и искусствоведческом аспектах.

В частности, рассматривается философско-идеологическое пространство романтической и роковой культур, отображаемое в их мифологии, исследование которой в её онтологическом (миф-реальность) и культивационно-искусственном (миф - воссоздаваемая реальность) аспектах даёт возможность наблюдать предельную поляризацию духовного и материального в романтической культурной традиции.

Типологическую параллель представляет собой сходный тип художника сравниваемых культур, обусловленный близостью социально-исторической ситуации - катализатора «эмоционального» фона эпохи. Творчество и общественная позиция художника романтической традиции во многом обусловлена «инерцией порыва» (стремительный взлёт в начале творческой деятельности сопровождается дальнейшим спадом; высокое гражданское сознание соединяется с пессимизмом, неверием в возможность победы социальной справедливости).

Типология прослеживается также в тяготении к лирике, присущем как романтикам, так и рок-музыкантам. Внутреннее «Я» художника находит органичное воплощение в лирическом герое - «трансляторе» духовного мира автора.

Компаративный анализ музыкального искусства романтической эпохи и рок-музыки позволяет выявить в этой области такие существенные типологические параллели, как: принцип песенности; бардовские тенденции, обусловленные лирикой как единственно возможным способом творческого самовыражения художников сравниваемых культур; сходные пути формообразования, приводящие к сюите либо циклу миниатюр, а также - принципу сквозного развития; особенности исполнительской культуры.

Большое внимание в работе уделяется проблеме пересмотра культурологического статуса рок-искусства в связи с повышением научно-исследовательского интереса к лучшим его достижениям.

Ключевые слова: романтизм, романтическая культурная традиция, романтическая модель мира, рок-культура, элитарная культура, массовая культура, эскапизм, мифология, миф, лирика, бард, синкретизм.

SUMMARY

Liva N. V. Rock-Culture as a Phenomenon of the Romantic Cultural Tradition. - Manuscript.

This is a thesis for a scientific degree of the candidate of art 26.00.01. - Theory and History of Culture at the National Academy of Managing Personnel of Culture and Arts, Kyiv, 2012.

The thesis explores the similarities that exist between the rock culture and romantic culture of the 19th century. Rock culture is examined as a phenomenon of the romantic cultural tradition, which has different forms of continuation in the 20-21st centuries. Thus, musical culture of romanticism of the 19th century and the rock culture have been compared in this work. The comparative analysis is done with the purpose of ascertaining typological traits of the two cultural phenomena, containing different aspects, such as aesthetics, mythology, historical situation, thematic spectrum, type of creative personality and specificity of musical form. A romantic model of the world represented as a three-leveled system was used in the thesis as a basic instrument of comparative analysis.

Key words: romanticism, romantic cultural tradition, romantic model of the world, rock culture, high culture, mass culture, escapism, mythology, myth, lyric, bard, syncretism.

Размещено на Allbest.ru