Мистецьке об’єднання "Березіль" - театр "Березіль" в архівних і музейних зібраннях України (до 100-річчя з дня створення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України

Мистецьке об'єднання «Березіль» - театр «Березіль» в архівних і музейних зібраннях України (до 100-річчя з дня створення)

Ганна Веселовська докторка мистецтвознавства, професорка, завідувачка відділу театрознавства

Анотація

Мета роботи - розглянути широкий спектр архівних документів, що стосуються особливостей діяльності унікального театрального колективу- Мистецького об'єднання «Березіль» - театру «Березіль» та його фундатора - видатного режисера, реформатора театру Леся Курбаса. Методологія дослідження. При розробленні питання застосовувалися методи со- ціокультурного, культурно-історичного і системного підходів. Також використано історичний, джерелознавчий, феноменологічний та аналітичний методи. Культурологічний підхід уможливив вивчення діяльності Мистецького об' єднання «Березіль» - театру «Березіль» як культурологічного феномена. Наукова новизна. Вперше здійснено комплексний огляд документальної спадщини Мистецького об'єднання «Березіль» - театру «Березіль» в архівних і музейних колекціях України. Предметом розгляду стали об'ємні зібрання Музею театрального, музичного і кіномистецтва України, наукового архіву Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, архівних сховищ м. Харкова, приватних колекцій тощо. Висновки. У публікації наголошується на специфіці джерелознавчого вивчення театральної творчості, а також на значному потенціалі вітчизняних архівів і музеїв у дослідженні виняткового явища української культури - Мистецького об' єднання «Березіль» - театру «Березіль». Перспективи подальших досліджень. Повноцінне відтворення всіх обставин функціонування Мистецького об' єднання «Березіль» - театру «Березіль» неможливе без обстеження великого комплексу іконографічних матеріалів, який включає програми й афіші вистав, ескізи костюмів і декорацій, макети до спектаклів тощо. Водночас, усебічний розгляд театрально-організаційної діяльності Мистецького об'єднання «Березіль» - театру «Березіль» не буде повним без урахування документів адміністративно-господарчого характеру, а також документів із слідчих справ акторів, режисерів та інших співробітників театру.

Ключові слова: Лесь Курбас; Мистецьке об'єднання «Березіль»; театр «Березіль»; театральна спадщина; архівні й музейні фонди; іконографічні матеріали.

Abstract

Hanna Veselovska

Doctor of Art History, Professor,

Head of the Department of Theater Studies, Institute of Contemporary Art National Academy of Arts of Ukraine

BEREZIL ART ASSOCIATION - BEREZIL THEATER IN ARCHIVAL AND MUSEUM COLLECTIONS OF UKRAINE (to the 100th Anniversary of Its Creation)

The aim of the work is to consider a wide range of archival documents related to the peculiarities of the unique theatrical ensemble of the Berezil Art Association - Berezil Theater and its founder - the outstanding director, theater reformer Lesya Kurbas. Research methodology. Methods of socio-cultural, cultural-historical and systemic approaches were used in the development of the issue. Historical, source, phenomenological and analytical methods were also used. The culturological approach made it possible to study the activities of the Berezil Art Association - Berezil Theater as a culturological phenomenon. Scientific novelty. For the first time, a comprehensive review of the documentary heritage of the Berezil Art Association - Berezil Theater in the archival and museum collections of Ukraine. The volume of collections of the Museum of Theater, Music and Cinematography of Ukraine, the scientific archive of the MT Rylsky Institute of Art History, Folklore and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine, the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine , archival repositories of Kharkiv, private collections, etc. Conclusions. The publication emphasizes the specifics of the source study of theatrical creativity, as well as the significant potential of national archives and museums in the study of an exceptional phenomenon of Ukrainian culture - the Berezil Art Association - Berezil Theater. Prospects for further research. A full-fledged reproduction of all the circumstances of the Berezil Art Association - Berezil Theater is impossible without examining a large set of iconographic materials, which includes programs and posters of performances, sketches of costumes and decorations, models for performances and more. At the same time, a comprehensive review of the theatrical and organizational activities of the Berezil Art Association - Berezil Theater will not be complete without taking into account administrative and economic documents, as well as documents on investigative cases of actors, directors and other employees of the theater.

Key words: Les Kurbas; the Berezil Art Association; the Berezil Theater; theatrical heritage; archival and museum fonds; iconographic materials.

Фіксування та архівування театрального процесу, документування вистав, збирання театральних артефактів як наукова проблема постала повною мірою близько 150 років тому. Власне на другу половину ХІХ ст. припадає створення при театрах музейних збірок, започатковується мода на приватне колекціонування документів і предметів, дотичних до театральної творчості. У різних європейських країнах ці процеси відбувалися спонтанно і несинхронно, оскільки ні державних, ні громадських інституцій, що акумулювали б театральні зібрання, не існувало, а в музеях, архівах і бібліотеках театральні реалії не вважалися предметами, вартими колекціонування. Тож, лише в окремих випадках поважні великі театри утворювали власні архіви й колекції. Так, приміром, виникли Бібліотека-музей при Комеді Франсез (Париж, Франція), музей Театру Ла Скала (Мілан, Італія) та музей при Бурґтеатрі (Відень, Австрія), які, за великим рахунком, позиціонували- ся як колекції досягнень і підвищували іміджевий статус театральних колективів.

У подальшому наукові підходи до збирацької діяльності та архівування в сфері театру сформувалися переважно під впливом концепції відомого німецького історика й теоретика театру Макса Германа, який поклав початок систематичному вивченню театру через його документування і збирання іконографічних матеріалів. Такий підхід до осмислення історії театру виявився надзвичайно плідним. І не дивно, що реформатор сценічного мистецтва Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович Курбас, 1887-1937), маючи дар провіденції, став першим в Україні театральним діячем, який, фактично спираючись на ідеї Макса Германа, ініціював системне і систематичне архівування театральних реалій.

30 березня 1922 р. у Києві, з широким розголосом у дусі епатаж- ної перформативної акції, безпосередньо на вулиці, а також із газетних шпальт оголосили про створення нового театрального угруповання - Мистецького об'єднання «Березіль» (МОБ). Творча діяльність МОБу, який через 4 роки переїхав до Харкова і там переформатувався на репертуарний театр «Березіль», була переконливим виявом театрального авангарду, прикладом викличного сценічного експериментаторства. Націленість МОБу на реформування сталих і консервативних театральних форм з усією очевидністю маркувала колектив як футуристський, спрямований у майбутнє. При цьому далекоглядне бачення Леся Курбаса щодо важливості презентації театру наступним поколінням спонукали його розвивати в межах МОБу музеєфікування творчо-організаційної діяльності березільців. Для Леся Курбаса та його однодумців було програмним те, що пізніше сформулювали у своїх твердженнях сучасні науковці з приводу необхідності театрального архівування: «Архів є частиною легалізації дискурсу театрального минулого, оскільки каталогізує, упорядковує й робить доступними вистави, програмки, стенограми інтерв'ю тощо, актуалізує їхню образність для майбутнього»

Таким чином, із перших днів існування МОБу, одночасно з іншими творчими лабораторіями та майстернями розпочалася робота Музейної секції, чиїм відповідальним керівником став актор і режисер Василь Василько (справж. прізв. - Міляєв) 2 Значний доробок музейної секції, який напрацьовувався згідно з концепцією Макса Германа, - збирання іконографічних матеріалів (афіш, програм, фотографій тощо), театральних раритетів (реквізиту, бутафорії) і сценічних костюмів, документування вистав, включно із технічними планами, креслениками, нотними партитурами, склав основу майбутнього театрального музею. Відповідно, 30 січня 1923 р. є офіційною датою заснування театрального музею при Мистецькому об'єднанні «Березіль» і одночасно днем народження сучасного Музею театрального, музичного і кіномистецтва України (МТМКУ).

Попри організаційні пертурбації, зміни у підпорядкуванні музею, який 1926 р. увійшов до складу Всеукраїнської Академії Наук, МТМКУ залишився, як і планував Лесь Курбас, найбільшим сховищем матеріалів, що стосуються МОБу - театру «Березіль» Переважна більшість цих скарбів зосереджена у кількох зібраннях його Фонду рукописів. Частина міститься в архіві Леся Курбаса і пов'язана, насамперед, з особистістю митця, його творчими пріоритетами як керівника колективу, художньо-естетичними особливостями діяльності МОБу. Тут зберігаються спогади й статті вихованців Леся Курбаса: режисерів Гната Ігнатовича «Система виховання акторів», Олександра Іщенка «Птахи із гніздов'я Курбаса», нарис актриси і режисерки Зінаїди Пігулович «Спогади про Олександра Степановича Курбаса. Становлення театру “Березіль”», «Спогади про незабутнє» Олексія Швачка, «Спогади про мого вчителя» художниці МОБу - театру «Березіль» Міліци Симашкевич. театральний режисер кіномистецтво

Особливо інформативним із точки зору осмислення художньої винятковості мистецької діяльності березільців і глядацького сприйняття спектаклів є фонд театру «Березіль». Зокрема, до нього увійшли близько 500 анкет опитування про вистави кількох київських сезонів МОБу. Анкети, що розроблялися при безпосередній участі Леся Курбаса, містять питання стосовно глядацьких рефлексій, розуміння й тлумачення художніх та екзистенційних меседжів, адресованих публіці.

Інший комплекс документів МОБу - театру «Березіль» МТМКУ відклався в архіві Харківського державного академічного українського

драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Велика частка цих документів стосується організаційних питань діяльності колективу, що дає уявлення про розгалужену структуру МОБу, особливості функціонування багаторівневої театральної фундації. Крім того, у цьому ж фонді зберігаються рукописи протоколів засідань режисерського штабу, завдяки яким можливо відтворити процес народження вистав.

Ще одна вагома збірка МТМКУ - це архів Василя Василька, в якому міститься одне з найцінніших і найоб'ємніших свідчень епохи - кілька томів його театральних щоденників, що існують у 2-х варіантах: рукописному й машинописі. На загал цей архів налічує тисячі одиниць, серед яких унікальні фото з вистав МОБу - театру «Березіль», підготовчі режисерські матеріали до здійснених особисто Василем Васильком спектаклів, статті, листи, біографічні документи. Безперечно, згаданими великими зібраннями не обмежуються матеріали, що розкривають діяльність МОБу - театру «Березіль». В особових фондах акторів-бере- зільців Степана Бондарчука, Івана Мар'яненка, Бориса Тягна та інших працівників театру кількість документальних свідчень березільської діяльності обчислюється тисячами. На особливу увагу заслуговує і величезне зібрання образотворчих матеріалів МТМКУ, до якого входять численні ескізи, замальовки костюмів і декорацій авторства художників «Березоля» Вадима Меллера, Міліци Симашкевич, Валентина Шкляїва та ін.3

Значна частина іконографічного архівного зібрання МТМКУ, що стосується творчості Леся Курбаса, його особистості, вистав МОБу - театру «Березіль» сьогодні є доступною для відкритого перегляду на сайті музею, завдяки здійсненню діджитального проєкту Open Kurbas. У межах цього проєкту було оцифровано близько 12 тис. музейних предметів: фотографії, негативи, рукописи, документи, афіші, програми, макети вистав і навіть костюми, які можна переглянути, долучившись до Open Kurbas.

Інше масштабне зібрання архівних джерел діяльності МОБу - театру «Березіль» знаходиться в науковому архіві Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (ІМФЕ). Тут зберігається об'ємний фонд 42 «Театр “Березіль”», де зібрані машинописи стенограм лекцій, прочитаних Лесем Курбасом для членів режисерського штабу про театр, мистецтво актора, з практики сцени. У фонді є також машинописи протоколів засідань режисерського штабу та 11 протоколів засідань станції фіксації і систематизації досвіду, серед яких - матеріали публічних обговорень вистав 1920-х років.

Мельник Т. Погляд на сценографічну спадщину Вадима Меллера (Пам'ятки із зібрання Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України) // Просценіум. 2009-2010. № 1-3(25-26). С. 14-25.

Окремо слід виділити наявність у фонді спогадів акторів, інших співробітників МОБу - театру «Березіль», зокрема режисера Леоніда Болобана «На верхів'ях послідовності і протиріч», композитора Пилипа Козицького «Музика в “Березолі”», художника Дмитра Чукіна. Серед документів фонду - і «Режисерський щоденник» Леся Курбаса, наявний не в оригіналі, а лише в записах його учня - режисера Михайла Верхацького4. Окрім того, в особових фондах наукового архіву ІМФЕ, зокрема у фонді Василя Василька зберігаються документи, дотичні до театру «Березіль», й ті, що стосуються безпосередньо Леся Курбаса5.

Об'ємний особовий фонд першого хранителя музейної колекції МОБу Василя Василька перебуває на зберіганні в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ТТДАМЛМ України). Тут містяться документи біографічного характеру, листування, чернетки театрознавчих праць митця, підготовчі матеріали до вистав тощо. Відклався тут також особовий фонд наступного хранителя березільської колекції - видатного театрознавця Петра Руліна. І хоча наукові інтереси вченого концентрувалися переважно довкола історії театру, його перу належить кілька статей, присвячених театру «Березіль», а саме: «Минулий сезон Березоля», «Березіль у Києві», «Березіль у роках 1922-1932» та ін. Відповідно, комплекс рукописних документів із фонду Петра Руліна, який стосується «Березоля», залишається актуальним джерелом для осмислення творчості колективу.

Крім цього, в ТТДАМЛМ України зібрано чимало особових фондів, де є додаткова інформація про МОБ - театр «Березіль», самого Леся Курбаса. Унікальні фотографії з березільських гастролей 1930 р. наявні у фонді актриси Софії Федорцевої, а у фонді актриси і режисерки-ла- борантки МОБу Ганни Бегічевої є рідкісне фото Леся Курбаса з дітьми під час відвідування ним літнього табору московської студії імені Кур- баса в Ржищеві 1928 р. Винятково інформативною джерельною базою для дослідження березільської творчості слугують особові фонди режисерів Бориса Балабана, Леся Дубовика, Мар'яна Крушельницького, режисера-лаборанта Івана Криги, актриси Антоніни Смереки-Баглій, акторів Доміана Козачківського і Степана Шагайди, в різний час пов'язаних із МОБом та «Березолем».

Говорячи про мистецький спадок МОБу - театру «Березіль», не можна обійти увагою також архівні зібрання художника Вадима Меллера, композитора Юлія Мейтуса, особистих друзів і знайомих Леся Лесь Курбас. Філософія театру / упорядн. М. Лабінський. Київ: Вид- во Соломії Павличко «Основи», 2001. С. 47-66. Путівник по особових фондах Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського / відп. ред. Г. А. Скрипник; заг. ред. Г. В. Довженок. НАН України. ІМФЕ ім. М. Рильського. Київ, 2005. 408 с. Курбаса - письменника Володимира Гжицького й Надії Суровцової. На увагу заслуговує особовий фонд сучасного мистецтвознавця Миколи Лабінського, до якого увійшли документи одного з найвідданіших учнів Леся Курбаса - режисера і педагога Михайла Верхацького.

Особливий інтерес для науковців, які займаються вивченням доробку МОБу - театру «Березіль», становить колекція актриси і перекладачки Ірини Стешенко у фондах Музею видатних діячів української культури. До неї входять листи, фото, документи, спогади і автобіографічні матеріали. Тут можна відшукати інформацію щодо окремих вистав і виконання ролей як самою Іриною Стешенко, так й іншими березільцями. Істотною складовою колекції є дискусійні матеріали і листування, пов'язані з підготовкою до видання книги спогадів про Леся Курбаса, а також численні приватні фото березільців, включно із зробленими під час гастрольних поїздок театру Грабар Н. Матеріали про театр «Березіль» з колекції Ірини Стешенко у фондах МВДУК // Х науковий семінар «Роль визначних особистостей - митців, діячів науки та культури у процесі формування національної самосвідомості наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.», приурочений до дня народження Михайла Петровича Старицького: матеріали / упорядн.: Н. Грабар, О. Гураль, О. Мокану. Київ, 2015. С. 35-46.

Gale M. B., Featherstone A. The Imperative of the Archive: Creative Archive Research / Research Methods in Theatre and Performance / editors: Baz Kershaw and Helen Nicholson. Edinburgh: Edinburgh University Press Ltd, 2011. P. 18.

Сапьолкіна А. Фундатори Українського театрального музею // Річник МТМК України: зб. наук. ст. Вип. 2. (2018). С. 7-10.

.

Колекцією унікальних документів, що розкривають творчий потенціал «Березоля», відзначається музей Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Тут існує окремий фонд з історії постановок театру «Березіль» із безцінною колекцією, що охоплює фотографії, програми, афіші, нотні матеріали, а також режисерські примірники п'єс, здійснених у «Березолі» («Пошились у дурні», «Шпана» та ін.). У фонді є документи, присвячені акторам і режисерам «Березолю», зберігаються спогади про Леся Кур- баса актриси Наталії ВащенкоІ Ващенко Н. Фрагменти спогадів про Курбаса // Театральна бесіда. 2004. № 2. С. 35-39; 2005. № 1. С. 43-46; 2006. № 2. С. 37-43., неопубліковані спогади Антоніни Сме- реки-Баглій, рукописи підготовчих матеріалів до мемуарної книги про Леся Курбаса.

Програми вистав «Березоля» - «Макбет» Вільяма Шекспіра (1924 р., режисер Лесь Курбас) і «97 незаможників» Миколи Куліша (1930 р., режисер Лесь Дубовик) є у збірці Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова. Ще тут зберігаються афіші, індивідуальні фото акторів у сценічних костюмах, оригінальні світлини, датовані 1929 р., на яких концертна бригада «Березоля» виступає на взуттєвій фабриці, та фото акторів театру після концерту у шефів - робітників Харківського паровозобудівного заводу Іванова Н. Харківський Державний Український Академічний Драматичний Театр імені Т. Г. Шевченка» (за матеріалами збірки ХІМ імені М. Ф Сумцова) // Двадцять треті Сумцовські читання: зб. матеріалів Всеукраїнської наукової конференції «Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій», присвяченої 100-річчю подій Української революції 1917-1921 років. 18 квітня 2017 р. Харків: «Майдан», 2017. С. 170-177.

⁹ Цимбал Н. Раритетні експонати Харківського літературного музею до ювілею Леся Курбаса // Лесь Курбас в контексті світової та вітчизняної культури. Матеріали міжнародної наукової конференції до 125-річчя від дня народження Леся Курбаса. 14-15 березня 2012 р. Харків, 2012. С. 196-201.

¹⁰ Лесь Курбас і театр «Березіль». Архівні документи (1927-1988) / упо- рядн., автор перед. і комент. Ольга Бертелсен. Т. 2. Київ: «Смолоскип», 2016. 504 с..

Чималу кількість експонатів, пов'язаних із особою видатного українського режисера, можна віднайти у фонді Леся Курбаса та в інших фондових зібраннях Харківського літературного музею. Зокрема, тут відклався такий унікальний документ як паспорт, виданий 20 квітня 1933 р. на ім'я Курбаса Олександра Степановича. У фонді письменника і драматурга Івана Дніпровського (справж. прізв. - Шевченко) містяться листи до Леся Курбаса, а також листування драматурга з приводу постановки його п'єс у «Березолі» та інших театрах України9.

Листування Леся Курбаса з літературним критиком Михайлом Мо- гилянським (1930 р.), спогади про Леся Курбаса Надії Суровцової зберігаються в особових архівних фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Тривалий час документи адміністративно-господарчого характеру, які нормували і обмежували творчу діяльність МОБу - театру «Березіль», залишалися поза увагою дослідників та не вважалися пріоритетними при вивченні театрального процесу. Найбільша кількість документальних свідчень про функціонування театру «Березіль» такого роду відклалася у фондах Державного архіву Харківської області. І, відповідно, вихід 2016 р. у книжковій серії «Архів розстріляного відродження» збірки документів «Лесь Курбас і театр «Березіль». Архівні документи (1927-1988)», упорядкованої та відредагованої професоркою Колумбійського університету (Нью-Йорк, США) Ольгою Бертел- сені0, зумовив значне пожвавлення наукового інтересу до адміністративно-господарських особливостей роботи «Березолю».

Документи Держархіву Харківської області, опрацювання яких стало можливим завдяки фінансовій підтримці Гариманського інституту (Колумбійський університет) та Канадського Інституту Українських Студій, склали левову частку цієї книжки. Історикиня за фахом Ольга Бертелсен із максимальною ретельністю підійшла до опрацювання архівних документів із харківських сховищ й подала їх, зберігши особливості форматів і формулювань. Тут опубліковані протоколи засідань профспілкових і загальних зборів театру, засідань Художньої ради та місцевкому, стенограми диспутів, довідки адміністрації, фінансові звіти, документи Народного комісаріату освіти та інших державних і адміністративних установ столичного Харкова. На підставі цих документальних свідчень можна скласти вичерпне уявлення про матеріально-фінансове забезпечення театру «Березіль», залежність творчого колективу від дотацій Наркомосвіти, що в кінцевому випадку узгоджувалися й контролювалися Москвою. Своєю чергою, система фінансових дотацій була впливовим механізмом регулювання репертуарної політики театру, відстеження його політичної благонадійності.

Серед корпусу документів адміністративно-господарчого характеру, введених у науковий обіг, у Держархіві Харківської області зберігаються неоприлюднені раніше документи, що стосуються естетичних та ідеологічних оцінок вистав «Березолю», а також внутрішнього життя колективу. Яскравим свідченням останнього може бути примірник сам- видавівського журналу «Березілець», випущений під час тривалих літніх гастролей 1930 р. містами Херсон-Запоріжжя-Дніпропетровськ. На сьогодні у фондах архіву можна ознайомитися також із документами, пов'язаними із кримінальними звинуваченнями співробітників «Березолю», засуджених за політичними статтями. Зокрема, тут відклалася кримінальна справа директора театру «Березіль» Михайла Дацківа, архівно-слідчі справи окремих акторів і адміністративних працівників театру.

Започатковуючи при МОБі Театральний музей, власне дбаючи про майбутню репрезентацію українського театру, Лесь Курбас мислив стратегічно. Тож, у зверненні Музейної комісії до громадянства щодо поповнення фондів зазначалося: «У цьому музеї мають бути зібрані всі матеріали, щодо історії театральної культури на Україні від найдавніших часів аж до наших днів, незалежно від ідеологічних угрупувань, незалежности до тої чи іншої нації, часу і характеру театральної робити» Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників: документи / заг. ред., передм. і приміт. В. Ревуцького; упорядн. і тех. ред. О. Зінкевич. Балтимор; Торонто: «Смолоскип», 1989. 144 с.. Однак, у переліку очікуваних у майбутньому матеріалів бе- резільці не могли передбачити появи слідчих справ на самих себе, що поповнюватимуть радянські архіви від початку 1930-х років.

Слідча кримінальна справа самого Леся Курбаса, документи якої в хронологічному порядку опубліковані у згаданій збірці 2016 р., зберігається в Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Серед іншого, цей комплекс обвинувальних документів включає анкету та протоколи допитів Леся Курбаса, протоколи допитів Михайла Дацківа, письменника Івана Ткачука, документи додаткової перевірки, пов'язані з реабілітацією митця. У Центральному державному архіві громадських об'єднань України зберігаються слідчі справи учнів Леся Курбаса: режисера Фавста Лопатинського, актора Степана Шагайди, керівника фотолабораторії МОБу Данила Демуцького та ін. Такі слідчі й обвинувальні документи сьогодні стають ключовими джерелами для розуміння обставин і особливостей творчо-адміністративної діяльності МОБу - театру «Березіль», постійного політичного тиску влади на митців.

Враховуючи, що МОБ мало складну розгалужену структуру і, крім кількох київських акторських майстерень поза Києвом, діяли ще Третя, П'ята та Шоста майстерні, інші березільські підрозділи, документальні свідчення про їхню роботу відкладалися в архівних зібраннях різних міст і містечок України. Інформацію про роботу Третьої майстерні під керівництвом Януарія Бортника в Білій Церкві та П'ятої майстерні у Борисполі, очолюваної Вірою Онацькою, можливо віднайти у місцевих музеях і фондах Державного архіву Київської області. Діяльність цих двох майстерень мала виняткове значення для культурно-артистичного життя тоді невеликих міст і, водночас, стала трампліном для майбутніх акторів, режисерів, художників Бориса Дробинського, Андрія Ирія (справж. прізв. - Авраменко), Григорія Лойка, Юрія Стефанчука, Олексія Швачка та ін.

Надзвичайно активною й водночас маловисвітленою до сьогодні була діяльність Шостої майстерні МОБу, заснованої 1924 р. в Одесі Степаном Бондарчуком, Софією Мануйлович та Павлом Долиною. Певний час цей колектив діяв як повноцінна філія «Березолю» і серед іншого випустив авангардну виставу «Чудотворці» за п'єсою Джона Міллінгтона Сінга в режисурі Степана Бондарчука, про що свідчать матеріали тодішньої одеської преси й «Справа театральної майстерні Березоля», яка збереглася в Державному архіві Одеської області 12.

Факти кількаразового перебування на гастролях в Одесі самого театру «Березіль», зокрема, відпочинок березільців на березі моря, гімнастичні вправи на пляжі тощо зафіксовані на численних фотографіях і в кінофрагментах, що зберігаються в Центральному державному кі- нофонофотоар-хіві України імені Г. С. Пшеничного. Серед документів цього ж архіву є кіножурнал з епізодом «Відкриття сезону театру “Березіль” в Харкові» 1930 р. Утім, загалом кінодокументи, що розкривають діяльність Леся Курбаса, МОБу - театру «Березіль», а також багатьох бе- резільців, починаючи від акторів і режисерів та закінчуючи технічними працівниками, є окремим комплексом, який дотепер не опрацьований.

Попри гігантський масив документальних свідчень різного роду про МОБ - театр «Березіль», роззосереджених в архівних зібраннях і музейних колекціях установ України, неможливо применшити цінність документів із приватних зібрань. Спогади й унікальні фото містить значною мірою оприлюднений особистий архів акторів-березільців Романа Черкашина і Юлії Фоміної13. Дивом збереглися в родинному архіві Володимира Скляренка - Надії Титаренко фотографії з приват- Ф. Р-5441. Оп. 1. Спр. 1. 76 арк. Черкашин Р., Фоміна Ю. Ми - березільці. Театральні спогади-роздуми / упорядн. В. Собіянський; передм. Н. Єрмакова. Харків: АКТА, 2008. 226 с. ного життя березільців харківського періоду, серед яких - зняті в оселі Леся Курбаса і Валентини Чистякової. Частково оприлюднені в Україні документи з архіву акторів-березільців Йосипа Гірняка та Олімпії Доб- ровольської, що зберігається в США. У цілому ж, потужний імпульс до пошуку в сімейних зібраннях матеріалів, пов'язаних із «Березолем», дав започаткований 2012 р. проєкт «Діти березільців», до якого долучилися: онука Амвросія Бучми Валентина Заболотна, Марина Черка- шина-Губаренко, сини режисерів Юхима Лішанського і Миколи Єси- пенка, спадкоємці родини Степана Бондарчука - Софії Мануйлович.

У будь-якому випадку, саме в приватних колекціях зберігаються раритети, відсутні в офіційних зібраннях. Так, у приватній колекції харків'янина Сергія Гордєєва збереглася частина книг з особистої бібліотеки Леся Курбаса14; є тут і чимало матеріалів, пов'язаних із життям і творчістю дружини Леся Курбаса - актриси Валентини Чистяко- вої, листи численних дослідників життєпису Леся Курбаса - Василя Василька, Петра Медведика, Раїси Скалій.

Навряд чи представлений вище огляд документальних свідчень, фотоматеріалів, театральних раритетів, іконографії тощо, що зберігаються в архівних зібраннях і музейних колекціях України, можна вважати всеохоплюючим і вичерпним. Очевидно, що на сьогодні це неможливо зробити з кількох причин, серед яких - багаторічне свідоме приховування свідчень виняткового мистецького буяння МОБу - театру «Березіль».

Творча вибуховість цього колективу багато в чому забезпечувалася його багатофункціональністю і різноспрямованістю, і ці фактори, своєю чергою, убезпечили цей мистецький організм від забуття. Адже, якщо театральні вистави не піддаються муміфікації, їх неможливо законсервувати і навіть їх ретельна реставрація не дає повноцінного уявлення про артпродукт минулого, то авангардна творчість художни- ків-березільців, документально зафіксовані їхні педагогічні підходи, напрацювання у сфері театральної соціології та адміністрування завдяки архівному збереженню є неспростовними.

References

1. Bertelsen, O. (2016). Les Kurbas i teatr «Berezil». Arkhivni dokumenty (1927-1988) [Les Kurbas and the Berezil Theater. Archival documents (19271988)] (Vol. 2). Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian].

2. Cherkashyn, R. & Fomina, Yu. (2008). My - bereziltsi. Teatralni spohady- rozdumy [We are bereziltsi. Theatrical memories-reflections] (V. Sobiianskyi, Comp.; N. Yermakova, Foreword). Kharkiv: AKTA. [in Ukrainian]. Гордєєв С. Особиста бібліотека Леся Курбаса // З книжкової колекції Леся Курбаса: каталог / Мін-во культури і мистецтв України. Харківська держ. акад. культури. Харків, 2000. 149 с.

3. Gale, M. B. & Featherstone, A. (2011). The Imperative of the Archive: Creative Archive Research / Research Methods in Theatre and Performance (Baz Kershaw and Helen Nicholson, Ed.) (p. 18). Edinburgh: Edinburgh University Press Ltd. [in English].

4. Hordieiev, S. (2000). Osobysta biblioteka Lesia Kurbasa [Lesya Kurbas's personal library]. In Z knyzhkovoi kolektsii Lesia Kurbasa: kataloh. Kharkiv. [in Ukrainian].

5. Hrabar, N. (2015). Materialy pro teatr «Berezil» z kolektsii Iryny Steshenko u fondakh MVDUK [Materials about the Berezil Theater from Iryna Steshenko's collection in the Ministry of Internal Affairs fonds]. In N. Hrabar, O. Hural, O. Mokanu (Comps.), Xnaukovyi seminar «Rol vyznachnykh osobystostei - myttsiv, diiachiv nauky ta kultury u protsesi formuvannia natsionalnoi samosvidomosti naprykintsi ХІХ - na pochatku ХХ st.», pryurochenyi do dnia narodzhennia Mykhaila Petrovycha Starytskoho: materialy (pp. 35-46). Kyiv. [in Ukrainian].

6. Ivanova, N. (2017). Kharkivskyi Derzhavnyi Ukrainskyi Akademichnyi Dramatychnyi Teatr imeni T. H. Shevchenka» (za materialamy zbirky KhIM imeni M. F. Sumtsova) [Taras Shevchenko Kharkiv State Ukrainian Academic Drama Theater (based on collection materials named after M. F. Sumtsov]. Abstract of papers '17: Dvadtsiat treti Sumtsovski chytannia: zbirnyk materialiv Vseukrainskoi naukovoi konferentsii «Muzei u hlobalnomu sviti: innovatsii ta zberezhennia tradytsii», prysviachenoi 100-richchiu podii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rokiv (pp. 170-177). Kharkiv: Maidan. [in Ukrainian].

7. Labinskyi, M. (2001). Les Kurbas. Filosofiia teatru [Les Kurbas. Philosophy of a theater] (pp. 47-66). Kyiv: Vydavnytstovo Solomii Pavlychko «Osnovy». [in Ukrainian].

8. Melnyk, T. (2010). Pohliad na stsenohrafichnu spadschynu Vadyma Mellera (Pamiatky iz zibrannia Derzhavnoho muzeiu teatralnoho, muzychnoho ta kinomystetstva Ukrainy). [A look at Vadim Meller's scenography heritage (Artifacts from the State Museum of Theater, Music and Cinematography of Ukraine collection)]. Prostsenium, 1-3(25-26), 14-25. [in Ukrainian].

9. Revutskyi, V. & Zinkevych, O. (1989). Les Kurbas u teatralnii diialnosti, v otsinkakh suchasnykiv: dokumenty [Les Kurbas in theatrical activities, in the assessments of contemporaries: documents]. Baltymor; Toronto: Smoloskyp. [in Ukrainian].

10. Sapolkina, A. (2018). Fundatory Ukrainskoho teatralnoho muzeiu [Founders of the Ukrainian Theater Museum]. Richnyk MTMK Ukrainy: zbirnyk naukovykh statei, 2, 7-10. [in Ukrainian].

11. Skrypnyk, H. A. & Dovzhenok, H. V. (2005). Putivnyk po osobovykh fondakh Arkhivnykh naukovykh fondiv rukopysiv ta fonozapysiv Instytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii imeni M. Rylskoho [Guide to the personal fonds of the Archival Scientific Fonds of Manuscripts and Phonographs at the M. Rylsky Institute of Art History, Folklore and Ethnology]. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Tsymbal, N. (2012). Rarytetni eksponaty Kharkivskoho literaturnoho muzeiu do yuvileiu Lesia Kurbasa [Rare exhibits of the Kharkiv Literary Museum dedicated to Les Kurbas' anniversary]. Abstract of Papers '12: Les Kurbas v konteksti svitovoi ta vitchyznianoi kultury. Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii do 125-richchia vid dnia narodzhennia Lesia Kurbasa (pp. 196-201). Kharkiv. [in Ukrainian].

13. Vaschenko, N. (2004; 2005; 2006). Frahmenty spohadiv pro Kurbasa [Excerpts from memoirs about Kurbas]. Teatralna besida, 2, 35-39; 1, 43-46; 2, 37-43. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru