Національна ідея в монументальному мистецтві міста Івано-Франківська 1970-1980 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий Інститут мистецтв Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ В МОНУМЕНТАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ МІСТА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 1970-1980 РОКІВ

Дяків Марія Володимирівна кандидат мистецтвознавства, доцент

кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації

Чолій Оксана Іванівна аспірант кафедри музичної

україністики та народно-інструментального мистецтва

м. Івано-Франківськ

Анотація

декоративний монументальний івано-франківський мистецтво

Розглянуто культурні чинники становлення івано-франківського монументального мистецтва періоду 1970-80-х років у контексті ідеологічної приналежності до національного аспекту розвитку. Охарактеризовано загальні процеси історико-суспільних трансформацій, що відбувались в Україні за часів її входження до складу радянського союзу. На прикладі міста Івано-Франківська простежено за змінами у містобудуванні, які позначились на стилістичних змінах у тектоніці формотворення громадських споруд. Зокрема, новітнім на той час стала естетика конструктивізму, що добре поєдналась із запропонованою місцевими художниками стилізацією сюжетних зображень на тему гуцульської культури. В цих процесах був задіяний Художній комбінат, як організація творчого виробництва при Івано-Франківській обласній організації Національної спілки художників України, до якого входили чимало відомих митців Прикарпаття. Утворення такого виробничого об'єднання сприяло розвитку видів мистецтва, адже основні державні замовлення надходили саме в художній комбінат, тому всі художники, які працювали в ньому були залучені до певних проектів. На конкретних прикладах творчості відомих митців Івано-Франківська розкрито причинно-наслідкові зв'язки формування нового на той час художньо-пластичного рішення в декоруванні споруд. Виявлено формування декоративного підходу у створенні сюжетно-образних рішень монументальних творів.

Ідентифіковано творчу постать Михайла Мурафи, як учасника і безпосереднього виконавця монументальних художніх робіт. У споминах автора виокремлено найважливіші етапи становлення його як художника, що працює над глиняною пластикою.

Обрані методи мистецтвознавчого аналізу (польові дослідження автора, гіпотеза, аналіз тощо) дозволили розкрити використання національної ідеї в монументальному мистецтві 1970-80-х років. Сформована мистецька школа монументального мистецтва у Івано-Франківську як наслідок творчого потенціалу молодих митців, залишила чималу спадщину для аналізу і переосмислення.

Ключові слова: національна ідея, монументальне мистецтво, панно, творчість, глиняна пластика, Михайло Мурафа.

Annotation

Diakiv Mariia Volodumurivna Candidate of Art history/ Associate Professor of Decorative Applied Art Restoration Precarpathian National University named by Vasyl Stefanyk, Scientific Research Institute of Arts, Ivano-Frankivsk

Choliy Oksana Ivanovna Graduate student of the Department of Ukrainian Music Studies and folk instrumental art, Precarpathian National University named by Vasyl Stefanyk, Scientific Research Institute of Arts, Ivano-Frankivsk

THE NATIONAL IDEA IN THE MONUMENTAL ART OF THE CITY OF IVANO-FRANKIVSKA IN THE 1970s - 1980s

The cultural factors of the formation of the Ivano-Frankish monumental art of the period 1970-80s are considered in the context of ideological affiliation to the national aspect of development. The general processes of historical and social transformations that took place in Ukraine during its accession to the Soviet Union are characterized. On the example of the city of Ivano-Frankivsk, changes in urban planning were traced, which affected stylistic changes in the tectonics of the formation of public buildings. In particular, the latest at that time was the aesthetics of constructivism, which was well combined with the stylization of plot images on the theme of Hutsul culture proposed by local artists. The Art Combine was involved in these processes, as an organization of creative production under the IvanoFrankivsk regional organization of the National Union of Artists of Ukraine, which included many famous artists of the Carpathian region. The creation of such a production association contributed to the development of art forms, because the main state orders came precisely to the art factory, so all the artists who worked there were involved in certain projects. Using concrete examples of the work of famous artists of Ivano-Frankivsk, the cause-andeffect relationships of the formation of a new at that time artistic and plastic solution in the decoration of buildings are revealed. The formation of a decorative approach in the creation of plot-figurative solutions of monumental works has been revealed. The creative position of Mykhailo Murafi, as a participant and the first performer of monumental artistic works, has been identified. In the author's notes, only the stages of his formation as an artist working on clay plastic are singled out.

The selected methods of art analysis (author's field research, hypothesis, analysis, etc.) made it possible to reveal the use of the national idea in the monumental art of the 1970s and 1980s. The artistic school of monumental art formed in Ivano-Frankivsk as a result of the creative potential of young artists left a considerable legacy for analysis and rethinking.

Keywords: national idea, monumental art, panel, creativity, clay sculpture, Mykhailo Murafa.

Постановка проблеми

У статі розглядається період 1970-80-х років, який позначений використанням національної ідеї в монументальному мистецтві міста Івано-Франківська. Звернення до витоків національної культури у суспільному просторі тоді ще радянської України відбувалось за умов розвитку етнічної традиції декоративно-прикладного мистецтва карпатського краю. Місто Івано-Франківськ було і є одним з великих обласних центрів Прикарпаття. Його регіональне розміщення близьке до Карпат і відповідно в мистецтві яскраво виражені традиції гуцулів. Косівська школа декоративно-прикладного мистецтва, яка формувалась в другій половині ХХ ст. мала вплив на обдарованих молодих митців, які пройшли навчання в ній.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед досліджень присвячених монументальному мистецтву, і, зокрема періоду 1950-1980 років виокремлюється праця Петрової І. та Лотоцької С., в якій автори визначають основні засади державної політики у галузі монументального мистецтва УРСР [6]. Зацікавлення також становлять праці Матоліч І. [5], Саркісян М., Артеменко А., Соловйова Ю, де подано думки щодо історичного виміру українського монументального мистецтва. В сучасних наукових дослідження ще не в достатній мірі розкрито питання формування монументального мистецтва Івано-Франківська 1970-1980 років в контексті ідеологічних змін.

Метою статті

Окреслити процес становлення нової культурної парадигми - національної ідеї у монументальному мистецтві 1970-80-х років міста Івано-Франківська.

Виклад основного матеріалу

Будівництво міста Івано-Франківськ, яке розпочалось у післявоєнний період, проводилось під наглядом партійного керівництва. Впроваджувалась нова ідея організації українських міст на зразок великих міст росії. В архітектурі запанувала тенденція конструктивізму, були відкинуті усі запозичення з минулого, наприклад портики, колонади, баштові надбудови тощо. Керівництво країни в такий спосіб намагалось вирішити ряд “соціальних завдань, направлених на покращення умов життя людини в капіталістичному світі” [8, 147]. Керував Прикарпаттям на початку 1980-х років перший секретар обкому Іван Скиба, який впроваджував план великого будівництва разом з головним архітектором області Дмитром Сосновим. Пріоритетними стали площинність, лінійність, чіткість, що спричинило до появи великих площ, широких проспектів та вулиць.

Згідно проекту масштабного будівництва в Івано-Франківську стали штучно “розчищуватись” території. Наприклад, задля побудови готелю “Україна” та Драматичного театру імені Івана Франка було знищено одне з найдавніших кладовищ Івано-Франківська. Про ті жахливі події дізнаємось з праці Петра Арсенича, Богдана Гавриліва, Михайла Головатого, Миколи Канюса, в якій викривається підступний план радянської влади - осквернення могил на тогочасній вулиці Радянській. Автори зазначають “хулігани розбивали склепи-гробівці, викидали з них домовини, розкидали кістки померлих, шукаючи там золото і коштовності”, але міліція не звертала на це уваги [1, 6]. Після плюндрування цвинтаря було прийняте рішення про його закриття. В пам'яті багатьох краєзнавців та митців того часу зринають спомини про страшні події. Не зостались осторонь такого вандалізму Петро Арсенич, Михайло Головатий, Микола Канюс, “які писали скарги у міськвиконком і домоглися створення нової комісії” для припинення руйнування цвинтаря [1, 7].

Перебудова міста тривала і при цьому було зруйновано чимало пам'яток. Постали нові споруди, що потребували як зовнішнього так і внутрішнього декорування. Амбіційні плани радянського керівництва були спрямовані на зміну культурного середовища шляхом змін художньої тектоніки громадських споруд. Зокрема, прикладом такого рішення є площа з готелем “Україна” та Драматичним театром імені Івана Франка. Слід відзначити, що ці дві споруди в тектоніці вторять одна одній. Готель “Україна” в плані відповідає видовженому прямокутнику та є чотиригранною конструкцією з прямими сторонами, тоді як театр є системою комбінаторики геометрії з площинними виступами та перепадами.

За основу декорування громадських споруд міста Івано-Франківськ у 1980-х роках було взято ідею народної традиції Гуцульщини, в якій розкривались побут та декоративно-прикладне мистецтво горян. На сьогодні в місті збереглось чимало мозаїк та графіті виконаних у період 1970-80-х років, де зображено типові образи українців у національних строях. Серед них мозаїчний рельєф на будинку Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України (вулиця Незалежності 18/2). Н ньому зображено у продовгастій вертикальній композиції трьох майстрів декоративно прикладного мистецтва - символічно вторить призначенню споруди та надає особливого прочитання прямолінійній будівлі. Цікавим є те, що людські фігури пластично підняті цементною масою над основним тлом композиції та стилізовано розпрацьовані різнокольоровими частинками плиток та смальти. І таких подібних за тематикою зображень можна побачити чимало на будівлях Івано-Франківська датованих другою половиною ХХ ст. Персонажами монументальних композицій є люди, частини пейзажу, декоративні орнаментальні елементи тощо. Декоративні панно розміщувались на фасадах, або на бічних сторонах споруд, де немає вікон. Майже всі громадські споруди у Івано-Франківську споруджені в період 1970-80-х років були декоровані в подібний спосіб. В цьому аспекті варто згадати Івано-Франківський коледж фізичного виховання заснований 1940 року [9]. На бічній стороні споруди розміщено тематичне графіті, як елемент візуальної комунікації, що у художній формі повідомляє про призначення цього місця.

Народна традиції найяскравіше виявилась у творчості Михайла Мурафи - представника професійної школи кераміки в Івано-Франківську. Монументальне мистецтво глиняної пластики як чинник формування новітньої образності в системі духовно-культурної підтримки української свідомості естетизувало суспільні простори театрів, закладів громадського харчування тощо. Головним виконавцем був художник, який втілював не просто красиві образи в художніх матеріалах, а відчував істинні цінності людського буття перебуваючи в ситуаціях суспільного супротиву проти замовних тем партії.

Михайло Мурафа розвинув у своїй творчості ідею підтримки та презентації національного колориту карпатського краю. Цьому сприяли передумови, що вплинули на формування особистості митця ще в ранньому дитинстві. Зростаючи у простій селянській сім'ї в селі Бошів Галицького району (Івано-Франківська область), він уже з ранніх літ задумав намалювати бурштинські горби. Автор твердить “І в мене була така мрія - малювати це все, запам'ятати це” - таким чином виникло бажання до творчості, яке посилювалось із дорослішанням. Зі спогадів Михайла Мурафи (записаних 10 жовтня 2022 року) є очевидною велика жага до малювання, зокрема “Все, що бачив, малював і приносив це до школи”. На етапі дорослішання саме місцевий художник (Лохоцький Ігор) порадив Михайлові йти вчитись, хоча батьки були проти, але всупереч їм, назбирав грошей на дорогу і поїхав до Косова. Не маючи підготовки у малюванні Михайлові не вдалось одразу вступити на державну форму навчання. Ставши вільним слухачем, він освоював ази малювання і вже на другий семестр таки вступив до Косівського училища прикладного та декоративно мистецтва.

Мистецьке життя художника проходило під впливом авторитетних викладачів і найпам'ятнішим з них був скульптор Василь Анденок. Він був родом із сходу України. Викладав рисунок і скульптуру. І завжди казав Михайлові: “мені не треба вашої штриховки, не треба мені соломи, що ви мені солому кладете на натуру, мені треба конструкція, мені треба форма” (записано зі слів Михайла Мурафи). В щоденній праці над малюнками, живописом та скульптурою проводив свій час митець.

Значення культурних векторів, які будувалися на народному мистецтві в училищі, мало вирішальну роль у становленні творчого світогляду. Заглиблюючись у теми життя і побуту гуцулів Михайло Мурафа слідував традиції використовуючи в перших роботах три основні кольори косівської кераміки. Таким чином митець долучився до “збереження і примноження культурної національної спадщини”, що стало в його творчості “запорукою утвердження ідентичності й самовизначення нації” [2, 209].

Перші завдання в технікумі на кераміці виконував на гончарному крузі. У спілці з одногрупниками почали експериментувати, бо хотілось щось таке йому “велике зробити”. От і придумали як накручувати ширшу основу для виробу на гончарному крузі. Великі за розміром роботи створювали з двох частин і зліплювали в єдине ціле. Сам Михайло Мурафа відмічає, що він був більше конструктором і не злюбив гончарний круг. Митець почав працювати з глиною не як з матеріалом для побутових виробів, а як зі скульптурою. Робив невеличкі фігурки, старався детальніше проліплювати деталі. Перші роботи автора закуплялися міністерством культури.

Сьогодні Михайло Мурафа живе і працює у Івано-Франківську - в місті, де значення культурних пам'яток підсилене пластичними мистецтвами. Саме цей художник став учасником процесу творення художньої концепції відродження та збереження національного колориту. В 1978 вступив у Спілку художників України, що дало можливість отримувати замовлення великих масштабів. Митець пригадує “Почав робити в інтер'єрі дещо. Це можна назвати монументальними роботами, оскільки неодмінно розроблявся проект і роботи були прив'язані до інтер'єру. Деякі проекти треба було везти в Київ на затвердження. Як правило, якщо це були державні установи, то робили там або мозаїку, або панно, або розпис, і десь фойє якісь мали, то я їх виконував” (записано зі слів Михайла Мурафи). Основним джерелом натхнення була природа і гуцульські традиції (життя), які настільки вкоренились у мистецьку ідею творення, що стали лейтмотивом усієї творчості художника. Можна з впевненістю стверджувати, що саме щира проукраїнська позиція Михайла Мурафи визначила творчий напрямок роботи - ідентифікація етнічної культури гуцулів у глиняній станковій та монументальній пластиці.

Творчий пошук розпочинав із малих робіт, але орієнтовно з 1980-х років перейшов на виконання великих керамічних та мозаїчних композицій, які презентовані у кафе на турбазі “Карпати” (м. Яремче); в с. Вербівка (Рожнятівського району); в Нижньому Березові (Коломийського району); в Драматичному театрі імені Івана Франка (м. Івано-Франківськ); в дієтичній їдальні (м. Івано-Франківськ); в Івано-Франківському академічному театрі ляльок та інші.

Серед робіт Михайла Мурафи, які й сьогодні вражають декоративною виразністю та візуалізують культуру гуцулів у монументальному мистецтві, виділяється декоративне панно в Драматичному театрі імені Івана Франка (м. Івано-Франківськ). Виконувалась робота в 1979 році (замовлення було від першого секретаря обкому партії) колективом авторів, який очолював Вільшук Василь Михайлович. Його було обрано керівником, адже він закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва та з 1975 року працював на Івано-Франківському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР [4]. В проекті оздоблення Драматичного театру імені Івана Франка він виконав кам'яні панно на фасаді та в інтер'єрі.

Працювали у проекті оздоблення окрім Вільшука Василя Михайловича, Мурафа Михайло Дмитрович, Косович Йосип Дмитрович та Медведєв Олександр Іванович. Ніхто з перечислених митців, крім Михайла Мурафи, не робив таких робіт до цього - декоративні пласти, а не реалістичні. Пробна робота “Дощ” - це спроба з шамотної маси циліндричної форми створити доволі велику форму. Експериментуючи з технологією Михайло Мурафа таким чином вивів свою формулу глиняної маси придатної для випалу на великих площинах.

Замовлення для Драматичного театру імені Івана Франка виконували у Львові на заводі будівельної кераміки в Левандівці у цеху, де було приміщення з павільйоном на другому поверсі [3]. Паралельно з виконанням керамічних панно для театру Михайло Мурафа робив замовлення на Косів, оформляв Косівський пансіонат. Зокрема, ним було створено рельєфи на теми: “Весільні музики”, “Староста”, “Дружба”.

З розповіді Михайла Мурафи роботи в театрі тривали не повний рік - зимою розпочали і закінчили у вересні, після чого було здійснено монтаж.

Автори прийняли тему запропоновану Василем Вільшуком - модульна система запозичена від гуцульських печей, сюжети до яких створювались орнаментальні, фігуративні, анімалістичні, що було дуже характерне для мистецтва Гуцульщини. Цю ідею було перенесено на рельєфні панно. Учасники проекту робили свої начерки, орієнтуючись одні на одних, щоб витримати стиль. Михайло Мурафа - перший хто розпочав ліпити пласти, оскільки у нього були всі інструменти - різноманітні штампики та колечка, щоб декорувати і наносити фактури.

Сьогодні Драматичний театр імені Івана Франка один з найкращих прикладів декоративного оформлення талановитими майстрами. Проект конструктивного вирішення архітектури театру оздобило монументальне панно, що стильовим рішенням підтримало геометрію будівлі. Перед авторами на той час було поставлено не просте завдання - знайти сентенцію поєднання площинної архітектоніки з пластикою та об'ємами рельєфів. Кожен з митців відчував міру відповідальності за свою частину роботи, адже сама споруда театру вже на той час привертала неабияку увагу громадкості. Драматичний театр імені Івана Франка був і залишається невід'ємною частиною культурного життя міста. В цій споруді відбувалися визначні мистецькі події міста Івано-Франківська. Можна з впевненістю говорити й про те, що Драматичний театр імені Івана Франка, який відсвяткував 80-ліття, став для жителів краю центром духовних орієнтирів. Тому й сама споруда потребувала відповідного оздоблення для підсилення мистецького значення місця творення культурних парадигм.

З історичної довідки відомо, що перший проект монументального оздоблення інтер'єру театру запропонував митець Віктор Зарецький, який двічі подавав його на розгляд, але партійне керівництво його відхилило [7]. Тому згодом було доручено саме івано-франківським художникам роботи по оздобленню театру.

Розглядаючи головне керамічне панно вестибюлю загальною площею 100 квадратів, бачимо різночасові періоди життя гуцулів. Автори в геометричних композиціях прямокутників і квадратів, з яких складається панно, створили хроніку культури горян. Фігурки чоловіків, жінок, дітей в притаманних гуцульських костюмах задіяні у сценах праці, відпочинку, святкувань тощо. Дотримано одного стильового виконання, хоча над панно працювало чотири автора. Стилізовані маси рельєфів своїми опуклими формами виражають добре знайдені пропорції та масштабно відповідають розмірам композиції. Серед сюжетів можна побачити двох жінок, що зривають яблука, чоловіків які танцюють, сім'ю з дітьми, музикантів, опришків, пару закоханих, гуцула на коні, відомого майстра різьби Шкрібляка тощо. На одному з пластів Михайло Мурафа зліпив самих виконавців - Василя Вільшука, Йосипа Косовича і себе на тлі стилізованого карпатського пейзажу.

На фасаді Драматичного театру імені Івана Франка розміщене велике кам'яне панно авторства Василя Вільшука “Троїсті музики”. Першим розробником проекту оздоблення театру був Віктор Зарецький, але його роботу було відхилено. Василь Вільшук використав ідею Віктора Зарецького та створив композицію близьку по сюжету до перших його ескізів. Центральною фігурою на панно є група музик - жінка з цимбалами в центрі та скрипаль і сопілкар по бокам. Композиція панно побудована на симетричності подачі стилізованих рельєфних мас персонажів та деталей. Чіткість сприйняття малюнку зумовлена масивністю та не перевантаженням великої площини формами. Сприйняття зображення відбувається на великій відстані і така композиція гармонійно поєднана з масивністю самого театру. Екстер'єрне оздоблення не характерне для споруд в стилі конструктивізм, але на прикладі Драматичного театру імені Івана Франка маємо яскравий приклад формування національного культурного впливу на тектоніку споруди.

Культура гуцулів як частина національного надбання українців, завдяки митцям отримала нове художнє прочитання в системі рельєфного панно. Засобами монументальної пластики було втілено ідею національної ідентифікації жителів Прикарпаття, як самостійної етнічної групи, що має свою історію, традиції, мову, релігію тощо.

Проект втілений Вільшуком Василем, Мурафою Михайлом, Косовичем Йосиомп та Медведєвим Олександром, був не єдиним у переліку цих митців. Помпезність споруди та її культурне значення зумовило нове художнє прочитання в системі оздоблення міста Івано-Франківська. В нашому часі Драматичний театр імені Івана Франка залишається найбільш популярною громадською спорудою міста, а його приміщення є культурною платформою для різних мистецьких проектів (вистави, урочисті прийоми, арт-проекти).

Висновки

Означений період 1970-1980-х років цікавий для вивчення з точки зору розвитку нового стильового рішення в архітектоніці громадських споруд міста Івано-Франківська. Розкрито ряд передумов, що вплинули на зміни у будівничому формотворенні, а саме історико-політичні, на ґрунті яких була розвинута ідея конструктивних рішень та національних проявів самоідентичності краю з народної традиції життя і побуту гуцулів. Використання культурної спадщини у творах мистецтва є притаманною практикою для митців у тому числі міста Івано-Франківська. Переосмислюючи культурну складову життя гуцулів Михайло Мурафа органічно втілив ідею національної самоідентифікації в пластиці глини. Зруйновані старі канони міського простору (руйнація пам'яток та розчищення місць під нове будівництво) були по новому переосмислені в “мегалітичних” спорудах з бетону, каменю, дерева та металу. Постали будівлі в стилі європейського конструктивізму, але при цьому мали в тектоніці елементи оздоблення. В цих потребах використовували глиняні, мозаїчні та кам'яні панно (глина, смальта, кольорові плитки та камінь були найбільш придатними для монументального декору). Професійними митцями Івано-Франківська була розпрацьова певна стилістика монументальних зображень, де відчутна пропорційність, композиційна гармонія великих форм. Можна стверджувати, що всі збережені монументальні твори того періоду мають ознаки національної ідеї, і це насамперед відчутно у сюжетах.

Відзначено майстерність Михайла Мурафи - майстра керамічної справи, що й сьогодні працює в галузі малої та великої пластики. Особливістю його творів є філософія творення на ґрунті звернень до декоративно-прикладного мистецтва Гуцульщини, розкриття колориту життя горян. Таким чином митець один з небагатьох хто в 1970 - 1980-х роках взяв за основу національну ідею та розвинув її в професійній творчості.

Література

1. Арсенич П. Меморіальний сквер в Івано-Франківську. З історії найдавнішого міського цвинтаря: Історико-краєзнавче видання / П. Арсенич, Б. Гавриліва, М. Головатого, М. Канюса. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. 112 с.

2. Гринюк М. М. Сакральний образ косівської мальованої кераміки / М. М. Гринюк, М. О. Чорний // Вісник КНУКіМ. Серія: Мистецтвознавство. Вип. 41. Київ, 2019. С. 209-215.

3. Історія Львова. Короткий нарис / Ред. колегія Г. Ю. Гербінський, Є. К. Лазаренко, В. К. Осечинський, О. Г. Цибко. Львів: Видавництво Львівського університету імені Івана Франка. 306 с.

4. Лабінський М. Г. Вільшук Василь Михайлович / М. Г. Лабінський // Енциклопедія Сучасної України: енциклопедія [Електронний ресурс] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. Т. 4. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-34619

5. Матоліч І. Проблема монументальності в сучасній художній культурі / І. Матоліч // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Випуск 22. Львів, 2011. С. 121-131.

6. Петрова І. Державна політика у сфері монументального мистецтва в УРСР (50-80-х рр. ХХ ст.) [Електронний ресурс] / І. Петрова, С. Лотоцька. 2020. С. 237241. Режим доступу: https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url= https://jts.donnu.edu.ua/article/view/8356/8355&ved=2ahUKEwiT4NTKiP_8AhUhmIsK HTcqAW8QFnoECBkQAQ&sqi=2&usg=AOvVaw05y3sJHFlacTGN3AZYlu8O

7. Сайт Драматичного театру імені Івана Франка [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dramteatr.if.ua/about/

8. Сингаєвська М. А. Впливові фактори розвитку конструктивізму в Україні [Електронний ресурс] / М. А. Сингаєвська // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 40. 2015. С. 145-150. Режим доступу: https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://repositary.knuba.edu.ua/ bitstream/handle/987654321/4047/201540-145-150.pdf

9. Турлей А. Р. Івано-Франківський коледж фізичного виховання [Електронний ресурс] / А. Р. Турлей // Енциклопедія Сучасної України: енциклопедія / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. Т. 11. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-13429

References

1. Arsenych P., Havryliva B., Holovatoho M., Kaniusa M. (2004). Memorialnyi skver v Ivano-Frankivsku. Z istorii naidavnishoho miskoho tsvyntaria: Istorykokraieznavche vydannia [Memorial square in Ivano-Frankivsk. From the history of the oldest city cemetery: Historical and regional edition]. Ivano-Frankivsk: Nova Zoria [in Ukraine].

2. Hryniuk M. M., Chornyi M. O. (2019). Sakralnyi obraz kosivskoi malovanoi keramiky [The sacred image of kosovan painted ceramics], Visnyk KNUKiM. Seriia: Mystetstvoznavstvo. Kyiv [in Ukraine].

3. Herbinskyi H. Yu. (Eds). (1956). Istoriia Lvova. Korotkyi narys [History of Lviv. Short essay]. Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoho universytetu imeni Ivana Franka [in Ukraine].

4. Labinskyi M. H. (2005). Vilshuk Vasyl Mykhailovych [Vilshuk Vasyl Mykhailovych]. Entsyklopediia Suchasnoi Ukrainy: entsyklopediia - Encyclopedia of Modern Ukraine: encyclopedia. Retrieved from https://esu.com.ua/article-34619

5. Matolich I. (2011) Problema monumentalnosti v suchasnii khudozhnii kulturi [The problem of monumentality in modern art culture], Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv [in Ukraine].

6. Petrova I., Lototska S. (2020). Derzhavna polityka u sferi monumentalnoho mystetstva v URSR (50-80-kh rr. KhKh st.) [State policy in the sphere of monumental art in the Ukrainian SSR (50s-80s of the 20th century)]. 237-241. Retrieved from https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://jts.donnu.edu.ua/article /view/8356/8355&ved=2ahUKEwiT4NTKiP_8AhUhmIsKHTcqAW8QFnoECBkQAQ& sqi=2&usg=AOvVaw05y3sJHFlacTGN3AZYlu8O [in Ukraine].

7. Sait Dramatychnoho teatru imeni Ivana Franka [Site of the Ivan Franko Drama Theater]. www.dramteatr.if.ua.about Retrieved from http://www.dramteatr.if.ua/about/ [in Ukraine].

8. Synhaievska M. A. (2015). Vplyvovi faktory rozvytku konstruktyvizmu v Ukraini [Influential factors in the development of constructivism in Ukraine] Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia. 145-150. Retrieved from https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://repositary.knuba.edu.u a/bitstream/handle/987654321/4047/201540-145-150.pdf [in Ukraine].

9. Turlei A. R. (2011). Ivano-Frankivskyi koledzh fizychnoho vykhovannia [Ivano-Frankivsk College of Physical Education] Entsyklopediia Suchasnoi Ukrainy: entsyklopediia Kyiv: Instytut entsyklopedychnykh doslidzhen NAN Ukrainy. Retrieved from https://esu.com.ua/article-13429 [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru