Репрезентація "образу міста" в об’єктно-суб’єктної комунікації: агора - віче - форум - майдан - "блошиний ринок" (культурологічний огляд)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Репрезентація «образу міста» в об'єктно-суб'єктної комунікації: агора - віче - форум - майдан - «блошиний ринок» (культурологічний огляд)

Овчаренко Тетяна Станіславівна

кандидат культурології, доцент кафедри культурології та філософії культури, Національний університет «Одеська політехніка», м. Одеса

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем урбаністики, існуванню та взаємодії креативних кластерів міста. Зроблено культурологічний аналіз розвитку публічних просторів (агора, форум, віче, майдан, і «барахолка»). Встановлено, що саме люди, які комунікують в даних просторах, можуть змінювати зміст та культуру - духовне наповнювання в них. В нашому дослідженні ми розглянеми формування зон спілкування, типів комунікації, засоби передачи інформації та отримання нової. Вивчаючи комунікативну складову міста, її структуру та взаємозв'язки, ми розглядаємо не тільки закономірності, механізми і принципи колективного існування, а й цінності пріоритети кожної групи, локації, кластера. Місто уявляється нами як продукт творчості, інтерпретацій, символів та кодів, якими наділяються не тільки події, факти, речі, а й люди.

Мета статті - розглянути розвиток міського простору (локусів, кластерів), за допомогою об'єктів (будівлі, культурні та інші заклади) і суб'єктів (мешканці міста, влада, меценати, колекціонери та інші).

Встановлено, що в різні історичні періоди, змінювалися функції кожного простору. Аналіз наукових публікацій довів, що серед важливих сучасних функцій - це формування та трансформування простору в нове, креативне, перетворення публічного простру з «зони комфорту» в зону радикального і демократичного локусу. Дослідники виокремлюють: урбаністичні, зелені, мобільні, стихійні, альтернативні, креативні. Важлива частина нашого дослідження присвячена феномену «блошиного ринку», який є місцем філософії часу, моди, мистецтва, повсякденності.

Ключові слова: репрезентація, комунікація, «образ міста», «креативне м»істо, «креативний простір», «креативний кластер», публічний простір, зони спілкування.

Abstract

Ovcharenko Tetyana Stanislavivna Candidate of Cultural Studies, Associate Professor of the Department of Cultural Studies and Philosophy of Culture, Odessa Polytechnic National University, Odessa

REPRESENTATION OF THE "IMAGE OF THE CITY” IN OBJECT-SUBJECT COMMUNICATION: AGORA - VECHE - FORUM - MAIDAN - FLEA MARKET (CULTURAL SURVEY)

The article focuses on research of urban problems, existence and interaction of creative clusters of the city. The culturological analysis of Public spaces Development (agora, Forum, Viche, Mai dan, and Baraholka) has been done. It is established that people who communicate in these spaces can change the content and cultural and spiritual refill in them. In our research we consider the formation of communication zones, communication types, means of information transfer and obtaining a new one. Studying the communicative component of the city, its structure and relationships, we consider not only the patterns, mechanisms and principles of collective existence, but also the values of priorities of each group, location, cluster. 31The city is imagined by us as a product of creativity, interpretations, symbols and codes, which are given not only to the events, facts, things, but also people.

The purpose of the article is to consider the development of urban space (Lokusov, clusters), with the help of objects (buildings, cultural and other institutions) and entities (city dwellers, authorities, patrons, collectors and others).

It was established that in different historical periods, changed functions of each space. The analysis of scientific publications proved that among important modern functions is the formation and transformation of space into a new, creative, the transformation of a public pass from the "comfort zone" to the radical zone and the democratic lokusu. The researchers distinguish between urban, green, mobile, natural, alternative, creative. An important part of our study is devoted to the phenomenon of "flea market", which is a place of philosophy of time, fashion, art, everyday life.

Keywords: Representation, communication, "City image", "creative city, "creative space", "creative cluster", public space, communication zones.

Постановка проблеми

Проблема спілкування завжди займала думки різних вчених. Тут інтерес представляє формування зон комунікації, види зв'язку, способи передачі і прийому інформації. Одним з напрямків дослідження процесу комунікації є місто, як велике соціально-культурно-комунікативне середовище. І тут слід звертати увагу не тільки на спілкування між людьми, а й розглядати комунікаційні моделі по типу «людина-артефакт». «людина-машина» тощо.

Простір міста можна вивчати з різних аспектах, тому, що це велика інфраструктура, де поєднуються відкритий простір та закритий, сакральне та світське, обмеженні території та більш доступні.

Слід зазначити, що місця масових зібрань, які є (агора, форум, віче, Майдан, блошиний ринок) - це обмежені території, які відзначені історичними пам'ятками. Тут проявляються етичні, аксіологічні переваги мешканців. Місто - це місце, де здійснюється матеріальна і духовна діяльність людини.

В нашому досліджені міста як феномену спілкування та комунікації, ми звернулися до ідеї, яку запропонував вчений А.Моль. Абраам Моль в перших 60-х рока 20-го століття, розглядаючи діяльніть людей зробив акцент на те, що їх звязки між іншими індивідами уявляють собою «мозаїчну культуру», яка «є витражем поверхневих знань та звязків, які стикаються одни з іншим, але не перетинаються» [1].

В роботі «Соціокультурна динаміка» у 1967 році ним була представлена модель «мозаїчної культури» як прообраз так званої -- моделі культури майбутнього постмодернізму, в її віртуальному варіанті. Для аналізу культури він спирається на семіотичні та кібернетичні підходи. На нашу думку, взаємозв'язки між різними кластерами та локусами в міському просторі, є такою «мозаїчною» культурою. Багаторівнева структура міста вказує на те, що саме тут ми можемо спостерігати накопичення та розповсюдження різного рівню інформації (світової пам'яті, колективної та індивідуальної пам'яті). Мешканці міст можуть знати один про одного, але не зустрічатися, їх зв'язки здаються на перший погляд поверхнєвими та не серйозними.

Одже, у А. Моля культурний пространство - це комунікативний простір, в якому забезпечується прередача знань від колективного рівню до індивідуального» [2].

Взагалі, культурний простір - це складний динамічний та багаторівневий просторово-часовий контініум, основою якого є діяльність людини на матеріальному, духовному, фізичному плані. Тому, це не абстрактна категорія, а реальний життєвий простір, який кожна людина наповнює артефактами ментально-психологічного характеру, і вони викликають певні емоції та почуття.

Наступною відправною точкою нашого дослідження ми обрали тезу про те, що «місто - це конгломірат знаків, кодів та символів». З цієї точки зору, місто це декілька просторів (адміністративний, художній, колективний, індивідуальний, соціальний тощо), де генеруються та транслюються ідеї і традиції, думки та поведінкові моделі різних груп населення. Кожна така група має свої рухливі та динамічні символічні змісти. І, тут саме головне на наш погляд не втратити специфічну та особливу рису. На цьому як раз наполягав М.Вебер, який досліджував місто як унікальне явище, і вказував, що іноді «ми можемо «загубитися», «розчинитися» у міському середовищі, не бути постійно під контролем спільноти, де всі й усе про всіх знають», як наприклад у селі [3].

Деякі вчені вважають, що в просторі міста є певна магічна сила, яка спирається на різноманітність поведінки та традицій різних груп, і має багато лінійних, нелінійних та тривимірних комунікацій та зв'язків, які показують увесь масштаб пізнавальної, духовної, моральної, релігійної та інших видів діяльності.

Культурний простір завжди активний по відношенню до людини, що знаходиться в ньому. Крім людей, культурний простір містить речі, предмети, тобто культурні артефакти і некультурні природні території. Людина, включена в культурний простір, отримує від нього засоби для існування та отримання інформації. По-друге, ці елементи, що використовуються в практичному житті, роблять простір способом діяльності суб'єкта.

Громадський простір є місцем застосування активності та інтересу громадян. Спочатку всі досліджувані нами «простори» виконують транзитну функцію: людина ходить по ньому, затримуючись на деякий час, спілкуючись з кимось. А головне, люди приходять туди знову і знову.

Громадський простір - це, перш за все, місце, наповнене якимись подіями, взаємодіями, діяльністю. Його найважливішою характеристикою є те, що в ньому відбувається. Регулярно проводяться ритуали (наприклад, «шоу» годинника в Старій ратуші в Празі або поїдання клерками бутербродів на галявині площі Пікаділлі в Манчестері, концерти, паради, ялинки і т. д.) і освоєння (привласнення) території певними соціальними групами або субкультурами (шахістами, шахістами, колекціонерами і т. д.) сприяють наповненню простору життям.

Результатом переосмислення ролі та значення простору міста в житті людей, в середині 1990-х зявився термін плейсмейкинг, який описував соціокультурний підхід Project for Public Spaces. Основна ідея полягає в тому, щоб покращити якість простір, адаптувати його до потреб користувачів і надати нові функції, підсилюючи зв'язки між людьми та креативними кластерами та надаючи їм цінність. Прикладів таких творчих та креативних просторів є вже багато, як в позитивному, так і в негативному аспекті.

Польща, Варшава. Вперше частина Банкової площі (поль. Plac Bankowy), яка передусім функціонувала як автостоянка, стала територією в центрі міста для відпочинку, зустрічей, ігор та активностей, для локальних взаємодій, майстер-класів та культурних заходів.

Зразком невдалого проекту можна вважати ревіталізація Schouwburgplein, тобто Театральної площі в Роттердамі, яка спершу не була популярна серед мешканців міста. Але потім, місцевою громадою та підприємцями заснувано асоціацію Vereniging Verenigd Schouwburgplein (VVS), метою якої було перетворити мертву площу на центр культури просто неба. Що було успішно зроблено.

Таким чином, можна стверджувати, що місто, і саме місцевий простір є продуктом інтерпретаційної діяльності, де мешканці надають певний сенс об'єктам, подіям, процесам, що їх оточують.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогоднішній день не існує єдиного визначення поняття «культурний простір». Однак, якщо ми розглядаємо місто як складний соціокультурний об'єкт, джерела нашого дослідження ми можемо розділити на декілька груп:

1) Ціннісно-символічний аспект простору (Д.С. Лихачев, А.Ф. Лосев, Е. Кассирер, К.Г. Юнг);

2) Місце - це простор комунікації (Д. Белл, М. Кастельс, Ч. Кули, Ч. Лэндри, Р. Рэдфилд, Ю. Хабермас);

3) Дослідження пострадянського простору (А.Кулешов «Культурний простір як сукупність габітусів», І.Свирид «Простір і культура: аспекти дослідження», А.Бистров «Культурний простір як предмет філософської рефлексії», В.Тишков «Культурне значення простору»).

Однак, для нашого дослідження більш вагомими стали ідеї Ю.Хабермаса [4], які базуються на когнітивній моделі суб'єкт- об'єктних відносин, в якій сфера комунікації виділяється як атрибут соціокультурної життєдіяльності суспільства.

Також, ми розглядали протилежну концепцію Н.Лумана [5], яка дозволяє розглядати суспільство як мережу комунікацій, і можливість для самоопису, самовідтворенню і активної самоорганізації середовища.

Мета статті - розгляд динаміки розвитку міського комунікаційного простору в часі, зміни функціонального призначення через об'єкти (архітектурні будівлі та інші установи і споруди) і суб'єктів (мешканців, меценатів, органи влади, колекционерів тощо).

В дослідженні застосовано декілька методів: аналізу та синтезу (для аналізу та узагальнення виявленого фактичного матеріалу); історико-порівняльний (при виявленні спільних рис та відмінностей феномену простору в історико-хронологічному аспекті). Емпіричним матеріалом є дослідження різних локацій міста, кластерів.

Виклад основного матеріалу

образ місто публічний простір

Спілкування - це процес, завдяки якому думки, ідеї, почуття людини стають суспільним надбанням. Місто допомагає в процесі комунікації, оскільки пропонує певні простори, які вміщують необхідну кількість людей, яким потрібно спілкуватися (це зони зв'язку). Розглянемо, як змінювалися погляди на комунікацію, функції комунікативного простору в місті з плином історичного часу. Аналіз і класифікація міських територій від античності до нашого часу в рамках культурно-історичних досліджень може дати багату інформацію про взаємний вплив соціальних і містобудівних факторів, що визначають розвиток міста. З виникненням і розвитком міст, а пізніше і промисловості, в різних наукових і художніх джерелах ми знаходимо презентацію святкового, яскравого, галасливого «образу» міста і повсякденного життя села. Це два протилежних «світа», і герой будь-якого твору, потрапляючи з сільської місцевості в міське середовище, виявляється в «блаженному неробстві».

Як правильно зауважив Кевін Лінч: «Рухомі елементи в місті, а особливо люди та їх діяльність, так само важливі, як і його нерухомі матеріальні частини. Ми не тільки глядачі цієї вистави, ми самі є її учасниками. Найчастіше наше сприйняття міста не узгоджується, воно досить фрагментарне, переплітається з іншими турботами. Майже всі органи чуття пов'язані з цим процесом, а отриманий образ створюється їх взаємодією ” [6].

Агора. Для стародавніх греків вона мала символічне значення, виконувала різні функції і служила різним цілям. Наприклад, агора часто згадується в афінських драматичних спектаклях як перетин двох начал: ойкоса царя і поліса. Хор також виконував танці і пісні на спеціальному майданчику (орхестрі), на якій зображувалася агора. Згодом значення агори змінювалося зі зміною королівської влади та іншими політичними змінами. Але, тим не менш, агора була ідеальним простором для здійснення добрих справ, очищення, репрезентації себе. Планування і архітектурний ансамбль давньогрецького поліса мав на увазі особливу роль агори - об'єднуючого центру. Навколо нього розташовувалися інші будівлі - релігійні, цивільні будівлі, адміністративні будівлі, а також, вона служила ринковою площею, де відбувався обмін товарами. Тут обговорювали все життя поліса, успіхи і невдачі драматургів та їх трагедій і комедій, тут пліткували, правили суд, проводили заняття вчителі-філософи, встановлювалися пам'ятники місцевим героям і політикам.

Важливо також відзначити складний характер відносин, які утворилися на агорі: тут поєднувалися різні елементи; розширювалися міжлюдські контакти; тут зустрічалися політика і ідеологія, релігія та історія, культура і торгівля, а також різні герої. Тут все змішалося і злилося, і навіть будівлі відображали суспільно-політичне життя поліса.

Таким чином, агора одночасно виконувала кілька функцій: ідеологічну, політичну, освітню, адміністративну. Як сказав один співвітчизник: «Агора - це складний простір, де відбувався постійний рух, відбувалося спілкування, а фрукти, м'ясо і справедливість продавалися в одному і тому ж місці». Те, що сьогодні називається агорою, знаходиться біля підніжжя Акрополя, і є торговими вулицями району Монастиракі, де щотижня проходить недільний базар. Приємним сюрпризом для гостей тут є колорит грецького фольклору і близькосхідний ринок. Саме місце асоціюється з магазинами і крамницями. Сьогодні Агора також стала улюбленим місцем паломництва туристів, які бажають познайомитися з історією стародавні Афіни.

Форум. У Греції втілювалися принципи держави, в Римі особистість висувалася на перший план. Це поняття простежувалося в характері архітектури і планування публічного простору. Походження римських форумів пов'язане з видовищами, але весь простір був обумовлений принципами релігії і державності, визначав сакральний і пам'ятний характер. Символіка форуму полягала в тому, щоб зберегти і піднести в колективній пам'яті події минулого і сьогодення. Різниця полягала в тому, що грецька агора сприяла розвитку громадянської свідомості, а римський форум - державної свідомості. У грецькі та римські часи життя в містах була окремою і диференційованою. Стародавнє місто було символом єдності громадянина і держави, увічненим в його публічному просторі, пам'ятниках і площах.

У міському просторі Афін люди відчували свою тілесну недостатність зовсім по-іншому. Агора стимулювала фізичність людини і сприяла усвідомленню недостатності організму, управління і контролю над ним за допомогою гімнастики. Таким чином, в Римі агора виконувала функцію більше просвітницьку, ніж політичну. З однієї точки зору культ тіла, а з іншої - розуміння його недосконалості і необхідності впливати на нього.

Площа Ринок в Середні віки. Середньовічна концепція простору перебувала під впливом філософських поглядів Аристотеля. Міський простір розглядався як географічна категорія. Ринкова площа була не просторовим, а функціональним центром міста. Головним символом вважалася церква (або собор), зведена на честь покровителя міста або ярмарок, які тут проводилися. Ринкова площа була центром обміну не тільки товарами, а й інформацією. Також в системі символів використовувалося чітке розмежування між сільською місцевістю і містом (фортечні стіни і вежі); між світським життям і церковним життям. Також на площі була стежка, що вела зі сходу на захід (для літургійних процесій) і фонтан (як символ очищення) [7].

Місто як базар можна віднести до позитивних образів. Це місце, яке дає ринкові можливості для вибору форм самоврядування. Це багатство і різноманітність особливостей, які дозволяютькожному знайти своє в місті. Г. Зіммель пише про кола, «павутині» людських взаємозалежностей. Якщо людина народжується як представник тільки одного кола, то протягом життя кожен розширює коло свого проникнення в найрізноманітніші верстви, починаючи від сім'ї і закінчуючи професійними. Умови життя у великому місті змушують людей бути зовні замкнутими. Ізоляція прирівнювалася до особистої свободи [8].

Віче - це громадський простір Давньої Русі, Київської Русі. Основною функцією віче було вирішення важливих нагальних проблем спільноти або іншої території, а також вирішення питань зовнішньої і внутрішньої політики, територіальних питань, культурних і соціальних, ув'язнення і миру або оголошення війни, питань торгівлі, розпорядження фінансовими, земельними та економічними активами ввіреної території і самого князя. Віче вважається однією з найбільш ранніх форм прямої демократії, оскільки могли приєднатися до віче представники всіх верств населення. Учасниками могли бути вільні чоловіки - глави роду, сім'ї, князівства або певної частини території. Права чоловіків в раді були або рівними, або, на деяких територіях, залежали від соціального статусу.

Незважаючи на це, саме поняття «віче» в той час використовувалося для позначення будь-яких скупчень людей, як офіційних, так і неофіційних, що не мають державного статусу - наприклад, люди могли спонтанно збиратися на ринкових площах для вирішення тих чи інших питань. Перші згадки про слов'янському віче на Русі датуються початком X століття, але є підстави вважати, що що практика таких зібрань існувала ще раніше, просто пізніше вони сформувалися в щось більш певне і чітко структуроване. Важливо сказати, що саме віче на ранньому етапі розвитку Русі займалося «покликанням князів» на престол, іншими словами, виборами.

Майдан - Жвава, активна центральна площа - це образ успішного, динамічно розвивається міста. У туристичних путівниках нам наполегливо розповідають про окремі пам'ятки, але часто замовчують про такі комунікативні локуси. І саме тут центр міської діяльності, де перетинаються потоки, і життя міста продовжується. За своєю суттю це його неформальна, реальна структура.

Аналізуючи досвід зарубіжних країн, можна відзначити, наскільки велика заслуга міської влади в освоєнні жителями подібних громадських просторів. Як приклад, в Парижі мер запускає безліч цікавих проектів, і одним з найбільш значущих є перетворення семи міських площ в сприятливі для людей простори. Завдання полягає в тому, щоб гуманізувати міський простір і позиціонувати ці площі як нове обличчя міста. Однією з важливих функцій таких локусів є формування демократичного простору, здатного швидко трансформуватися в щось нове і креативне, в «зони комфорту» і в радикальні простори (Майдан, Київ; площа Таксим, Стамбул) на - міський, зелений, креативний, тимчасовий (мобільний), спонтанний, альтернативний. Невипадково урбаністи цінують рухи міського активізму, ситуації міських конфліктів, практику захоплення («окупації») і перепланування міських просторів городянами, в тому числі у формах публічного мистецтва або партизанської війни. Як пише урбаніст Пітер Маркузе, «найкраще використовувати громадський простір нелегально, до того ж це необхідно» [9]. І вуличні протести, і акції прямої дії по перетворенню навколишнього середовища, і просто масові гуляння біля міської ялинки, а не на спеціально відведеній владою території, наповнюють міський простір публічністю, новими смислами, життям [10].

Блошиний ринок. Як вказує урбаніст Лео Холліс: «Якщо місто належить не всім, то користі від нього немає» [11]. І без такого простору місто не мало б повної картини свого існування. Це місце спілкування, спілкування, обміну інформацією та товарами.

В Одесі їх декілька - найвідоміший парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка (саме тут збираються колекціонери всіх мастей - нумізмати, філателісти, колекціонери значків і т.д.), "блошиний ринок" біля Старокінного базару. В Одесі такий ринок є одним з найцікавіших у всій Європі. Це справжня суміш місцевого колориту, справжньої одеської архітектури старого району і дивовижних речей з людьми; це справжній «рай» для колекціонерів або для тих, хто шукає те, чого не зустрінеш в простому магазині. Деякі блошині ринки можна назвати музеями під відкритим небом.

В даний час явище «блошиного ринку» є предметом ряду наукових досліджень. Він розглядається в таких аспектах, як робота, гра, обмін, дитинство, як частина процесів естетизації і гейміфікації життя, з одного боку, і пуерилізації культури - з іншого.

«Пуерилізація» культури - це протест проти моди на одноразові предмети, разові відносини і лінійну визначеність статусноситуативного спілкування. Цікаво також розглянути його соціальні структури, місця і роль в міському просторі, характер комунікацій і властиві йому «атмосфери», типологію продавців і покупців.

Специфіка таких просторів полягає в тому, що місто не готове виділяти для такого роду спілкування особливе місце, форму дозвілля і соціальної взаємодії. На думку автора статті «Блошиний ринок як культурне явище» Щеглової Л. В., «він включає в себе елементи театралізації повсякденного життя і естетизації побуту» [12].

Саме на одному з таких ринків колекціонер А. Бахрушин придбав свій перший експонат в театральному музеї. Всі блошині ринки світу схожі між собою. При цьому кожен з них має своє обличчя, унікальні деталі і «внутрішню логіку», продиктовану культурною та антропологічною специфікою тих людей, які на ньому збираються.

Блошині ринки в усі часи виглядали мальовничо, але їх гуманітарний зміст та етнокультурна сутність відрізнялися і залежали від реальної економічної ситуації. Так, наприклад, на атмосферу «Нового базару» в Одесі в двадцяті роки минулого століття вплинула нестача державних благ в місті, голод і пов'язаний з цим занепад моралі. «Як передати безліч клятв, виття, вигуків, скарг, істерик, прокльонів і прокльонів, змішаних в злитий рев, раптово перерваний пронизливим свистком поліцейського?» - писав К. Паустовський. - А як описати важкий політ спекулянтів, обвішаних речами, по мощеній бруківці, струшеній їх тупотом? Скупчення людей в одному локусі, поставлене на межу виживання, природно оголило в них найгірші людські якості і перетворило відвідування штовхача в справжнє випробування» [13].

А що збирають одесити? Як відомо, суб'єкти збірки можуть ідентифікувати самого автора - його національність, соціальний статус, професійні інтереси, темперамент і характер, місце проживання. Першими колекціонерами футбольної атрибутики стали фотографи, які створювали колекції знімків і негативів , як команд, так і окремих гравців. І саме завдяки цим людям до наших днів збереглися фотографії, випускна і футбольна література, значки, марки і т.д. Піонерами футбольного колекціонування в Одесі були Микола Андрійович Подольський, Євген Йосипович Полянський і Юрій Володимирович Белюга, Микола Васильович Ткач.

Археолог і одесит Олег Губар збирає все, що лежить на вулицях його улюбленого міста. Колекція містить безліч гудзиків, монет, залишків ювелірних виробів, запальничок, запчастин від пір'яних ручок і автомобілів [14].

Зрозуміло, що перебування людини в будь-якому просторі буде тим частіше і довше, там де комфортніше. Не всі простори, які позиціонуються як громадські, можуть стимулювати спілкування між людьми. Соціологи Річард Сеннет і Зигмунт Бауман виокремлюють так звані «зарозумілі», непривітні простори [15].Занадто великі простори викликають емоційний дискомфорт, відчуття втрати, небажання затримуватися. Крім емпіричного, поняття публічного простору має глибокий філософський і політичний сенс, і пов'язано це з поняттям права на місто життя, вперше сформульованим Анрі Лефевром. Йдеться про право жителів не тільки перебувати в місті, а й брати участь у прийнятті рішень, що визначають його майбутнє, стан міського середовища, і, звичайно ж, використовувати центральні і символічно завантажені частини міста, а це, мабуть, більш вагома ознака існування різних «груп» в міському просторі [16].

Що стосується «блошиних ринків», то вони в даний час є найцікавішими туристичними об'єктами [17]. Ми проаналізували роботу декількох відомих світових ринків, і прийшли до наступного висновку:

1. Ринки працюють цілий рік, переважно у вихідні дні. У такі дні люди нікуди не поспішають, і можуть спокійно побродити і вибрати.

2. Тут продаються тільки речі «з історією», тут немає нового.

Ми склали список найвідоміших «блошиних» ринків в світі (серед яких був і наш, Одеський базар). І це є предметом нашого майбутнього дослідження.

І.Марш'о'Пюс де Сент-Уэн у Парижі

2. Ринок у храмі Арай Якутии в Токіо.

3. Тиргартен у Берлині

4. Шук-а-Пишпишим у Тель-Авиві

5. Brooklyn Flea в Нью-Йорке

6. Ринок Чатучак у Бангкоке

7. Ринок Бермондси у Лондоні

8. Ферикей в Стамбулі

9. Блошиный ринок на Сухом мосту у Тбілісі

10. Ринок Сан-Тельмо в Буэнос-Айресе

11. Блошиный ринок Ватерлоо в Амстердамі

12. Эль-Растро у Мадриді

Висновки

Здається, що тепер, коли ми всі так розділені, і навіть самий незначний випадок все більше протиставляє нас один одному, розвиток громадських просторів може стати порятунком. Тому що вони не тільки допомагають зробити місто співмірним з людиною, створити доброзичливий ландшафт, забезпечити позитивнівізуальні та емоційні враження. Громадські простори дозволяють побудувати діалог, задовольнити людську потребу бути ра

Блошиний ринок - це справжня філософія часу, моди, мистецтва, речі звідти можуть бути безцінними як в прямому, так і в переносному сенсі. Зараз блошині ринки продають пристойні речі, адже часи змінилися, хоча стара назва і залишається, але найголовніше - це можливість самореалізації і спілкування.

Література:

1. Моль Абраам. Социодинамика культуры: Пер. с фр. / Предисл. Б. В. Бирюкова. Изд. 3-е., 2008.

2. Глотов М. Б Социодинамическая концепция «мозаичной культуры» А. Моля как прообраз ее виртуальной модели // Серия «Symposium», Виртуальное пространство культуры., Выпуск 3 / Материалы научной конференции 11-13 апреля 2000 г C. 64.

3. Вебер М. Избранное. Образ общества : [пер. с нем.] / М. Вебер., 1994. - С.309-330

4. Хабермас Ю. Теория коммуникативной деятельности. Том первый. Рациональность действия и социальная рационализация. Том второй. К критике функционалистского разума / пер. с нем. А. К. Судакова., 2022.- 880 с

5. Луман Н. Невероятность коммуникации. URL: http://lib.mdpu.org.ua/load/ Sociology/ Neveroatnost_kommunikacii_N_Luman.htm (дата обращения: 12.05.2011 г.)

6. Kevin Lynch . The Image of the City - The M. I. T. Press.1982. - 327 с.

7.Электронный ресурс: https://cyberleninka.ru/article/n/kulturnoe-prostranstvo-

kak-obekt-kulturologicheskogo-issledovaniya

8.Зиммель Г. Большие города и духовная хизнь/ Пер. с нем.- M.Strelka Press, 2018.- c. 90-91

9. Marcuse, Peter Of States and Cities: The Partitioning of Urban Space. Oxford University Press. 2002. ISBN 019829719X.

10.Электронный ресурс: http://pravonagorod.ru/zachem-nam-nuzhnyi-

obshhestvennyi e-prostra

11. Лео Холлис. Города вам на пользу. Гений мегаполиса. Институт медиа, архитектуры и дизайна «Стрелка», 2015

12. Щеглова Л. В. Блошиный рынок как культурный феномен. Электронный ресурс: https://cyberleninka.ru/article/n/bloshinyy-rynok-kak-kulturnyy-fenomen

13. Паустовский К.Г. Повесть о жизни: в 2-х томах. Т. 2. М.: Комсомольская правда: Директ-Медиа. 2014. С. 119.

14. Жуков А. Необычные коллекции // Миниатюра. 1999. Вып.42.

15.Зиґмунт Бауман. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / Пер. з

англ. І.Андрущенко, М.Винницький. -- К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008

1. Лефевр А. Производство пространства / Пер. с фр. И. Стаф. -- М.: Strelka Press, 2015. -- 432 с.

2. Паченков О., Воронкова Л. Блошиный рынок как «городская сцена» // Микроурбанизм. Город в деталях. Сб. статей. М.: Новое литературное обозрение, 2014. 352 с. (Studia urbanica).

References:

1. Mol Abraham. (2008). Sociodinamika cylturu. [Sociodynamics of culture]: Per. s fr. / Predisl. B. V. Biryukova. Izd. 3-e. [in Ukrainian].

2. Glotov M. B (2000). Sociodinamicheskay koncepcia «mozaichnoy culture». [Sociodynamic concept of "mosaic culture"] A. Molya as a prototype of its virtual model // Series "Symposium", Virtual space of culture., Issue 3 / Materials of the scientific conference 11-13 April. p. 64. [in Ukrainian].

3. Weber M. Ixbranoye [Izbrannoe]. (1994). The Image of Society: [trans. with German] / M. Weber., P.309-330 [in Ukrainian].

4. Habermas Y. (2022). Teoriya sociodinamicheskoy deyatelnosti. [Theory of communicative activity]. Volume one. Rationality of action and social rationalization. Volume vtoroy. K kritika functionalistskogo razuma / per. s nem. A. K. Sudakova.,.880 p [in Ukrainian].

5. Luman N. (2011). Neveroatnost kommunikacii. [Improbability of communication]. URL: http://lib. mdpu. org. ua/load/Sociology/ [in Ukrainian].

6. Kevin Lynch (1982 ). The Image of the City . The M. I. T. Press.. 327p. [in Ukrainian].

7. Retrieved from (2010). https://cyberleninka.ru/article/n/kulturnoe-prostranstvo- kak-obekt-kulturologicheskogo-issledovaniya [in Russian].

8. Simmel G. (2018). Bolshiye gorody i dukhovnaya khizn. [Big Cities and Spiritual Life]/ Per. s nem.M. Strelka Press,.p. 90-91

9. Marcuse, Peter. (2002). Of States and Cities: The Partitioning of Urban Space. Oxford University Press.. ISBN 019829719X. [in Ukrainian].

10. Retrieved from: http://pravonagorod.ru/zachem-nam-nuzhnyi-obshhestvennyie- prostra [in Ukrainian].

11. Leo Hollis. (2015). Goroda vam na pokzu. Geniy megapolica. [Cities benefit you. Genius megapolandsa]. Strelka Institute for Media, Architecture and Design, [in Ukrainian].

12. Shcheglova L.Q. (2015). Bloshunuy runok kak culturnuy fenomen. [Flea market as a cultural phenomenon]. Electronic resource: https://cyberleninka.ru/article/n7 bloshinyy-rynok-kak-kulturnyy-fenomen[in Ukrainian].

13. Paustovskii K.G. (2014). Povest o zhizni [A Tale of Life]: v 2-kh tomakh. T. 2. M.: Komsomolskaya pravda: Direct-Media. p. 119. [in Russian].

14. Zhukov A. (1999). Neobuchnui kolekcii [Unusual collections] // Miniature. Vyp.42. [in Ukrainian].

15. Ziyunt Bauman. (2008). Globalizaciya. Naslidki dly ludini i suspilstva [Globalization. For people and society]/ Per. I.Andrushchenko, M. Vinnitsky. Kyiv: Vidavnichy dim «Kyiv-Mohylyanska akademiya» [in Ukrainian].

16. Lefebvre A. (2015). Proizvodstvo prostranstva [Production space]/ Per. s fr. I. Staf. M.: Strelka Press, 432 p. [in Ukrainian].

17. Pachenkov O., Voronkova L. (2014). Bloshinui runok kak «gorodskaya scena» [Flea Market as an "Urban scene] // Microurbanizm. Gorod v detailakh. Sb. articles. M.: Novoe literaturnoe obozrenie,. 352 p. (Studia urbanica). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru