Особливості технології проведення етномайстер-класів для різного контингенту учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості технології проведення етномайстер-класів для різного контингенту учнів

Свиридюк Наталія Олександрівна

заслужений майстер народної творчості України, член Спілки дизайнерів України, здобувачка наукового ступеня «доктор філософії»

Полтавський національний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

У статті окреслено походження такої форми навчання, як майстер-класи, зокрема виникнення майстер-класів з різних напрямів народного мистецтва. Розглянуто окремі аспекти підготовки до проведення етномайстер-класів з виготовлення вузлової ляльки. Виявлено, що загалом існують певні відмінності в технології проведення етномайстер-класів для різних груп учасників відповідно до рівня їх підготовки, володіння навичками ручної роботи з текстильними матеріалами, ступеня зацікавленості темою та практичною складовою навчальної діяльності; з урахуванням спеціальності та спеціалізації професійної діяльності учасників майстер-класу, їхніх вікових особливостей, а також особливостей оснащення майданчику, на якому відбувається захід.

Ключові слова: популяризація народного мистецтва, етномайстер-класи та їх різновиди, категорії учасників етномайстер-класів, особливості організації, підготовки та проведення етномайстер-класів з вузлової ляльки.

FEATURES OF THE TECHNOLOGY OF HOLDING ETHNO-MASTER CLASSES FOR DIFFERENT CATEGORIES OF STUDENTS Svyrydiuk Nataliia

Honored Master of Folk Art of Ukraine, Member of the Union of Designers of Ukraine, Postgraduate Student

V.G. Korolenko Poltava National Pedagogical University

Introduction. The article outlines the origin of such a form of education as master classes, in particular the emergence of master classes in various areas offolk art. Considered the individual aspects ofpreparation for conducting ethnic master classes on making a knotted doll.

Purpose. The article aims to analyse the features of ethno-master classes for different groups according to their age, education and other characteristics; systematization of the technology for conducting ethnic master classes for different contingents of students

Methods. An analysis of the specifics of the organization was carried out (preparation of demonstration samples, a list of recommended scientific and methodical literature, thematic video stories or slide presentations, exhibitions; selection of educational activity objects during the master class, blanks, materials and tools, workplaces for participants, etc.), conducting (a story, a conversation, an interview with the craftsmen about the national colour, symbolism, peculiarities of shaping the folk toy; demonstration of the stages of making a knotted doll, performing exercises with the support of the master, etc.) and reflection of ethno-master classes for different continents of participants, in particular: for professional folk art masters; for future technology teachers and specialists in the artistic direction; for future specialists of various other specialities, but interested in folk art; for junior school students; for mixed groups during mass events and street festivals.

Results. It was found that in general there are certain differences in the technology of conducting ethno-master classes for different groups ofparticipants, according to the level of their training, mastery of manual skills with textile materials, the degree of interest in the topic and the practical component of the educational activity; taking into account the speciality and specialization of the professional activity of the participants of the master class, their age characteristics, as well as the features of the equipment of the site where the event takes place.

Originality. The article focuses on the fact that conducting ethnic master classes promotes the popularization of folk art, introduces the national flavour of folk creativity, and provides training in traditional technological techniques of various types offolk crafts. The main difference of the ethno-master class is networking - informal, communication with the master and between participants, in the process of which the speakers are, for the most part, masters offolk art, artists who are carriers of elements of the intangible cultural heritage of Ukraine.

Conclusion. During ethnic master classes on knotted dolls, students develop their creativity, they develop openness to creative experimentation, and their horizons of knowledge expand. In today's difficult conditions for the Ukrainian state, the virtual form of conducting ethnic master classes has acquired great importance; the technology for conducting this has several distinctive features and requires detailed study.

Keywords: Folk Art Popularization, Ethno-Master Classes, Categories of Ethno-Master Class Participants, Features of Organization, Peculiarities of Organizing Ethno-Master Classes, Knot Doll.

Постановка проблеми

етномайстер клас народне мистецтво навчання

Сьогодні можна спостерігати неабияке прискорення технологічних інновацій, розмір та швидкість цифрової трансформації безпрецедентна. Водночас стають очевидним, поряд з позитивними, значні негативні наслідки цифрової революції як екологічні так і соціальні. І це вже зараз потребує особливих людських якостей, що б реагувати і жити в новому світі. Постіндустріальне суспільство визначають ще як інформаційне. У цій суспільній моделі для визначення успішності та високого соціального стану визначальним є рівень освіти та знань особистості. Таким чином зростає важливість таких особистісних якостей, як здатність до творчого розвитку, самовдосконалення, креативність, емпатія, емоційність. Важливим викликом сучасності є також збереження набутою людством, впродовж тисячоліть, здатність до творчої праці, втілення образів у матеріалі, навичок високомистецької ручної праці. Оволодіння названими компетенціями дозволять особистості та суспільствам загалом бути конкуренте спроможними у світі, що трансформується. Одним із засобів формування творчих здібностей, розвитку особистісного потенціалу є народне мистецтво, традиційні ремесла, етнодизайн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливість збереження традицій народного мистецтва і розвитку етнодизайну для вирішення завдань, що стоять перед сучасним українським суспільством та вихованню молоді зауважували М. Біляшівський, Г. Ващенко, В. Прядка, М. Селівачов, К. Широцький та ін. Актуальними є дослідження у галузі методології застосування етнодизайну А. Бровченко, Т. Кара-Васильєвої, О. Коберника, Н. Ничкало, І. Сиваш, Б. Тимків та ін.

Особливості та методику проведення майстер-класів з різних видів народного мистецтва та традиційних ремесел розглядали Є. Антонович, Т. Борисова, Л. Оршанський, Ю. Срібна, О. Скляренко, B. Титаренко та ін. Генезу традиційної іграшки та народної ляльки зокрема досліджували М. Грушевський, C. Русова, М. Русов, К. Матейко, Л. Сморж, О. Пошивайло, М. Пошивайло, О. Найден, Л. Орлова, Л. Герус, Є. Шевченко, Т. Саєнко, Т. Пірус, Н. Діхтяр та ін. Етномайстер-класи з народного мистецтва, як соціально-культурне явище та складову патріотичного виховання проаналізовано культурологами: О. Доля, Ф. Куркчі, О. Пренко, Є. Шевченко, І. Фетісов.

Важливість мистецької складової у формуванні успішного суспільства зауважував Кость Широцький: «Життя та історія свідчать, що без особливого укладу життя і без мистецтва не було жодного народу. Будучи могутнім засобом спілкування і єднання людей, пробудження і плекання в них альтруїстичних нахилів, мистецтво завжди посідало в житті одне з найважливіших місць.» [13, с. 66]. Успішний поступ українського суспільства багато у чому залежить від виховання національної свідомості у молодих громадян. Саме через етнокультуру відбувається виховання громадянина - патріота, розвиток творчих здібностей особистості. «Молоді покоління не лише засвоюють культурні здобутки поколінь попередніх, а й рухають культуру вперед.

Народне мистецтво є тим фактором, який має особливий виховний вплив на естетичне та патріотичне виховання молодого покоління. Володимир Прядка зазначав, що: «Без збереження і розвитку традиційної народної культури годі сподіватися на творчу енергію наших нащадків» [11, с. 28]. Особливе значення, як виховний потенціал для формування патріотичного світогляду, усвідомлення своєї національної приналежності набуло традиційне народне мистецтво від початку військової агресії російської федерації в Україну 2014 року та повномасштабного вторгненням російських військ 24 лютого 2022 року.

Формулювання мети статті. Метою дослідження є аналіз особливостей проведення етномайстер-класів для різних груп за їх віковими, освітніми та іншими характеристиками; систематизація технології проведення етномайстер-класів для різного контингенту учнів.

Виклад основного матеріалу

Майстер-класи - доволі нове явище в мистецькому та культурно-освітньому процесі. З розвитком інноваційної педагогіки, поширенням ідеї безперервного навчання впродовж життя, зростанням вимог стосовно креативності та професіоналізму, суспільної престижності особистісного розвитку різноманітні майстер-класи як інтерактивний метод, перспективний та оригінальний спосіб передавання знань набули широкого застосовування в різних сферах суспільної діяльності. Однією з форм роботи з формування художньої етнокультури, патріотичного виховання, розвитку творчих здібностей засобами народного мистецтва є етномайстер-класи.

Термін «майстер-клас» складається з двох понять: «майстер» у сенсі фахівець своєї справи, особа, визнана авторитетом у професійній спільноті, та «клас» - практичне заняття, урок, що проводиться фахівцем. «Етно» походить від грецького «ethnos», що перекладається як «народ, плем'я», а поняття «етнологія» у широкому розумінні дослідження культурних особливостей етносів [12, с. 13]. Таким чином, поняття «етномайстер-клас» можна трактувати як комплексний метод передачі знань з традиційної культури від високопрофесійного майстра народного мистецтва до учнів. На актуальності комплексного виховання, традиційності такого підходу у народній педагогіці українців наголошує В. Титаренко: «Первинно в народному житті не було розподілу діяльності на окремі види: трудову, побутову чи обрядову, так і сама народна творчість не розділялася на окремі види. Сьогодні нам потрібне не фрагментарне, а цілісне вивчення української культури» [4, с. 35]. В. Титаренко зазначає такі принципи цілісного вивчення української культури: принцип регіональності, традиційності, календарної організації, активності творчої діяльності, єдності естетичного і педагогічного впливу, відповідності віковим особливостям.

Проведення етномайстер-класів спрямовано на популяризацію народного мистецтва; ознайомлення з художньою мовою народної творчості та навчання традиційних технологічних прийомів різних видів народних ремесел. Одним з завдань, що вирішується під час проведення етномайстер -класів, за висловом Михайла Криволапова, є «творення нової національної самобутності, яка б базувалася на традиції і орієнтувалася на світовий культурний досвід...» [4, с. 128].

Завданнями етномайстер-класів є формування у учасників, зокрема учнівської та студентської молоді, громадянської компетентності, розуміння зв'язку минулого та сьогодення, усвідомлення тяглости культурної традиції українського народу, поваги та шанування національної мистецької спадщини, отримання досвіду самовираження через творчу діяльність в певному виді народного мистецтва.

Однією з основних характеристик етномайстер-класу є нетворкінг - неформальне спілкування з майстром та між учасниками. Важливим є те, що спікерами під час етномайстер -класів, здебільшого, виступають майстри народного мистецтва, художники декоративного мистецтва, носії елементів нематеріальної культурної спадщини. Таким чином, під час етномайстер -класів в учнів формується інтуїтивнео мислення, яке у великій мірі притаманне майстрам народного мистецтва. Ці чинники сприяють вільному формуванню думки, творчій реалізації, успішному отриманню та засвоєнню нових навичок та знань, розвитку особистості, психологічному розвантаженню. Етномайстер -класи розвивають в учнів такі якості, як спостережливість, кмітливість; розкривають творчі можливості.

Одним з важливих чинників популярності етномайстер-класів є те, що відбувається безпосереднє, емоційне спілкування з майстром, професіоналом творчою особистістю. Під час майстер класів створюється розвивальна творча атмосфера, яка дозволяє учасникам формувати нові компетентності, важливі в подальшій професійній діяльності та знакові для особистісного розвитку.

Як зазначалося, майстер-клас у його сьогоднішньому форматі - достатньо нове явище, але процес передавання комплексу знань в форматі «майстер - учень» має давню традицію в українському суспільстві. Першими етномайстер-класами умовно можна назвати навчання ремеслу у середині родини чи малої спільноти. В українській традиції майже кожен майстер (ремісник), окрім основної діяльності, створював іграшки з того матеріалу й тими технологічними прийомами, що застосовував у своєму виді декоративного - ужиткового мистецтва. Майстри-різьбярі, що працювали з деревом, виготовляли дерев'яних, різьблених коників та птахів, рухливі іграшки. До цього процесу залучали дітей майстра, що таким чином опановували та відточували родинне ремесло. Так, у гончарських сім'ях уже від десяти років діти навчалися за гончарним кругом формувати «монетки», створювати ліпні іграшки - коників, пташок [6, с. 190].

У деяких регіонах України під впливом природно-географічних, історичних, соціальних та інших чинників формувалися осередки з виготовлення іграшок з певного матеріалу чи у характерній художній стилістиці. Прикладом може слугувати формування у місцевості багатій на деревину та за умов «прагнення досягти економічного піднесення» - осередка самобутньої яворівської іграшки [1, с. 76] Особливості господарювання на Гуцульщині, наявність розвинутого сироварного промислу в цьому регіоні сформували унікальне явище - сирну іграшку [1, с. 207].

Здебільшого ж багатьма видами народного іграшкарства на тому чи іншому художньо-технічному рівні володіли всі українці. Спричинено це тим, що антропоморфні / зооморфні фігури, різноманітні за матеріалом та технологією виготовлення, були невід'ємною складовою народної обрядовості календарного циклу. Печені пряники - «барині», «коники», солом'яні «павуки», «янголи», «Дідух» виготовляли до Різдвяні свят; коржики «жайворонки» та «птахи» до свята Благовіщення; «голуби» з писанок, паперу та воску до свята Великодня; Купальські антропоморфні фігури «Марена» та «Купайло» створені з рослин, квітів та елементів жіночого одягу (сорочка, крайка, намисто); силуетні хатні прикраси виготовлені у вигляді стрічки у техніці витинання з паперу; у цьому переліку можемо назвати і атрибути різдвяних та новорічних дійств «Коза» та «Маланка» - маски, дерев'яні «кози»; сезонні іграшки, наприклад, вироблені у теплу пору року ляльки з квітів та трави [1, с. 236].

Упродовж усього календарно-обрядового року через процес виготовлення святкових атрибутів відбувався процес виховання, долучення до традицій, опанування засад народної естетики, розвитку творчих здібностей, залучення до праці, оволодіння трудовими навичками та азами народної етики. У цьому процесі родинних етномайстер-класів відбувається самопізнання, розвиток, самоутвердження та вдосконалення молодих членів родини.

Одними з найпопулярніших видів народної іграшки була і є традиційна вузлова лялька, виконана з текстилю. У описі 1930 року фондової збірки Полтавського державного музею імені В. Г. Короленка про текстильні народні ляльки сказано, що вони «.так широко використовуються у грі дівчатками» [2, с. 89].

Традиційна вузлова лялька є явищем народного мистецтва, що свідчить про самобутність української культури, та яскравим взірцем застосування народної педагогіки. Дослідник народної ляльки О. Найден характеризує її як фольклорний твір або артефакт. «Створена шляхом індивідуального творчого акту, ця лялька є витвором колективного мистецтва, тобто мистецтва, яке має загальні правила, канони, модуси й належить певному колективу мешканців певної території» [5, с. 12]. Народні ляльки - це узагальнені образи - типи або моделі предмета, створені простими прийомами оформлення основних частин ряду фігур або зовнішніх ознак предмета з використанням більш витончених деталей.

Мистецька досконалість предметів народного мистецтва, їх привабливість значною мірою є результатом глибокого розуміння майстром «душі матеріалу». Відточеність і вправність майстра у прийомах роботи з матеріалом відзначають дослідники іграшкарства.

Етномайстер-класи з виготовлення вузлової ляльки мають широку популярність. Одним з факторів такої популярності є множинність аспектів народної ляльки як кроскультурного феномену. Як зазначає О. Найден, народну ляльку можна розглядати з багатьох позицій: як етнографічний об'єкт, як жертовно-обрядовий атрибут, як космологічний виразник (архетип) архаїчної семантики світотворення, у контексті дитячої гри, як твір мистецтва [5, с. 12]. Визнаючи народну іграшку унікальним явищем культури, Л. Герус наголосила, що лялька є реліктом культу, предметом дитячої гри, засобом виховання, об'єктом творчості, декоративною оздобою, сувеніром [1, с. 6]. Додамо, що саме народна лялька собою демонструє одночасно багато видів народного мистецтва та традиційних ремесел: ткацтво, вишивання, вибійку, традиційний крій, різні види плетіння з природних матеріалів, бісеронанизування, фарбування рослинними барвниками, воскування, валяння з вовни, виготовлення штучних квітів, плетіння гачком, художню обробку шкіри, художнє дереворізьблення та гончарство.

Ці аспекти традиційного побутування та художньо-естетичні якості ляльки, її емоційне навантаження як уособлення древньої та багатої традиційної культури українців спричинили широку популярність етномайстер-класів з виготовлення вузлової ляльки у перші десятиліття ХХІ століття. Як наголошує Голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України Є. Шевченко, «принциповим для українців у вирії земного життя є збереження свого етнообличчя, через прищеплення дітям й учнівській молоді національно-мистецьких ціннісних реалій на основі глибинного вивчення кращих художніх традицій свого народу» [10, с. 6].

Підготовка до проведення етномайстер-класу включає обрання виду ляльки, що буде запропоновано виготовити учасникам, адже від цього залежать подальші приготування: вибір локації, підготовкау авторської лекції, мультимедійна презентація, добір ілюстративного та наочних матеріалів, підготовка виставки творчих робіт автора, обрання та підготовку матеріалів для виготовлення ляльки, розроблення анкети-опитувальника за результатами майстер-класу, підготовка та друк сертифікатів про участь в авторському етномайстер-класі з вузлової ляльки.

Вибір матеріалів для виготовлення вузлової ляльки є вважливою складовою в підготовці етномайстер-класу. Традиційно лялька виготовлялася з домашнього текстилю, що вийшов з ужитку. Текстиль, що традиційно застосовувався у побуті українців мав натуральне походження та оздоблювався ручною вишивкою. На це звертає увагу О. Найден: «Вона в хатніх умовах робиться з матеріалів, які крім неї ні до чого іншого не придатні. Екзистенційна втомленість цих матеріалів хоч і надає образу ляльки певної відчуженості, замкненості в собі, однак традиційний ляльковий оптимізм формує враження стосовно загального лялькового образу, в якому сконцентрований фактор буттєвості» [5, с. 15]. Важливим під час проведення етномайстер-класу є метод «історичної реконструкції», що дозволяє в процесі експериментального «відтворення процесів обробки вихідного матеріалу, етапів виготовлення та декорування предмету етнічного мистецтва. Використовуючи автентичну сировину, матеріали...» цей метод дозволяє «зрозуміти й оцінити властивості, потенційні можливості й вивчити природу тих чи тих художніх матеріалів» [14, с. 237].

Сучасним майстрам лялькарства є малодоступними ткане полотно ручної роботи, а наявні фрагменти домотканого полотна, вишивання та ткацтва підлягають музеєфікації, найдоступнішими ж є сучасні матеріали. При виборі сучасних матеріалів варто уникати штучних тканин та матеріалів закордонного виробництва, що у своїх принтах імітують українську орнаментику, адже такі вироби не відповідають українським аутентичним зразкам і лише спотворять художний образ майбутньої ляльки. За кольорами тканину та інші матеріали варто обирати подібні до колористичної гами українського народного строю. Одними з кращих зразків органічного використання сучасних матеріалів і традиційних технік оздоблення текстилю є твори майстрів НСМНМУ, що демонструються щорічно на виставці «Кращий твір року» [3, с. 72, 149].

Під час майстер-класу варто побудувати роботу враховуючи, що частина людей схильна якісніше сприймати інформацію подану візуально, частина - вербально. Тому в блоці розповіді про народну ляльку варто збалансувати вербальну складову (емоційний, артистичний виступ майстра) з візуальною (мультимедійна презентація, слайд шоу, фотовиставка, тощо). Для проведення сучасного майстер -класу важливим є створення технічних умов для використання цифрових технологій та інструментів. Це, окрім розширення можливостей донесення матеріалу до аудиторії, дозволить підкреслити природність побутування народного мистецтва в сучасному світі, органічного співіснування та взаємного доповнення давнього народного мистецтва та новітніх технологій. Рефлексія в результаті майстер-класу може мати різні форми: спільна фотосесія, обговорення чи дискусія, анкетування тощо.

На етапі підготовки до етномайстер-класу важливим є враховувати віковий, освітній та фізичний рівень учасників. Під час етномайстер-класу учень практичним шляхом здобуває знання з певного виду народного мистецтва, приміряючи на себе майбутню роль майстра, випробовує свої власні сили. Такі практичні заняття дозволяють учасникам відкрити нові горизонти знань щодо професійної спрямованості, переконатися у своїх здібностях або побачити обмеженість своїх можливостей, сформувати в учня потребу вдосконалення та розвитку.

Упродовж десятиріччя ми провели велику кількість етномайстер-класів, різноманітних за своїми цілями та завданями, для найрізноманітніших груп учасників. [7, с. 54; 8, с. 140]. Аналізуючи здобутий емпіричним шляхом досвід, з'ясували, що розподілення учасників на групи за віком, освітою, фізичними можливостями не є достатнім маркером для якісної підготовки і проведення етномайстер -класу, який би досяг поставленої мети та спонукав учасників до подальшої рефлексії.

На сьогодні для успішного проведення етномайстер-класу потрібно ще на етапі підготовки враховувати набагато більше чинників, що характеризують учасників, ніж вік, освіта та фізичні дані. Адже і в середині кожної справи існують суттєві відмінності в попередній підготовці, що впливають на сприйняття інформації, рівень та швидкість опанування навичками. Учасники однієї великої групи різняться за рівнем обізнаності з традиційною культурою та історією України, розвиненіс тю дрібної моторики, наявністю навичок ручної праці тощо. Готуючи етномайстер -клас з вузлової ляльки, автор повинен ураховувати, окрім загальних вимог до організації майстер-класів, весь комплекс особливостей характеристик мінігрупи учасників. І відносно цих характеристик обирати інструменти та методи проведення етномайстер-класів.

Етномайстер-класи можна розподілити на декілька вузьких груп за метою, завданням та особливостями проведення.

Етномайстер-класи для професійних майстрів народного мистецтва. Учасники та автор майстер- класу мають здебільшого однакову, достатньо високу професійну підготовку Під час таких майстер -класів відбувається обмін знань з технологічних прийомів, «секретами» та тонкощами у творчій роботі. Для такого майстер-класу характерна відсутність або зведення до мінімуму інформації загального значення, адже нею володіють всі учасники. Групи для таких майстер-класів формуються малочисельні з метою найбільш повноцінного фахового спілкування кожного з учасників з автором майстер -класу. Акцентування у підготовці до проведення такого майстер-класу відбувається на унікальних прикладах, авторських творчих знахідках, цікавому рішенні творчого завдання, практичного авторського вирішення професійних задач. Важливою умовою є психологічна та професійна готовність автора продемонструвати авторські техніки виготовлення ляльки. Під час такого майстер-класу відбувається демонстрація предметів з колекції автора, ретроспективний показ його робіт; широко застосовуються наукові джерела, авторські дослідження; значна частина часу відводиться на формат «запитання - відповідь», піднімаються та обговорюються вузькопрофесійні проблеми. Для цього формату етномайстер -класів визначальними є не вік, формальна освіта чи інші характеристики, а саме об'єднання учасників у фахову спільноту та високий професійний рівень підготовки. Ідеальною локацією для цієї групи буде майстерня автора майстер -класу, це дозволить учасникам ближче ознайомитися з внутрішнім світом автора. Рефлексія у вигляді фотосесії автора та учасника є особливо важливою, адже фіксує спілкування знаних професіоналів, що стане складовою історії розвитку цього виду мистецтва.

Етномайстер-класи для майбутніх учителів технологій та фахівців мистецького спрямування вирізняються зосередженням уваги учасників на розгляді та аналізу джерельної бази в питанні традиційної ляльки, що включає демонстрацію народних ляльок з музейних збірок, зразків зібраних під час польових експедицій та описаних у писемних джерелах. Важливим у майстер -класі для цієї групи учасників є ознайомлення з художніми можливостями традиційних матеріалів, характерного поєднання їх кольорів та фактур; навчання широкому спектру технологічних прийомів, що застосовуються при виготовленні традиційної вузлової ляльки. Акцентування на локальних іконографічних та технологічних характеристиках ляльок особливо важливо для фахівців. Адже ляльки кожного регіону мають свої технологічні особливості, образну мову, тому не дотримуватися канону або бездумне їх змішування спричинить спотворення та втрату традиції. Важливо донести до молодих професіоналів важливість збереження традиції вузлової ляльки як елемента нематеріальної культурної спадщини. Актуальним для цієї групи учасників є ґрунтовна підготовка джерельної бази, яка може бути як у формі списку рекомендованої літератури та/або у вигляді книжкової виставки важливих професійних видань. При наявності книжкової виставки для ознайомлення з нею потрібно врахувати час у таймінгу майстер -класу. Проведення етномайстер-класу буде доречним в етнографічному музеї, музейні аудиторії на тій локації, що дає уявлення про мікрокосмос, у якому вузлова лялька існувала впродовж сторіч.

Етномайстер-класи для майбутніх фахівців інших спеціальностей мають на меті розширення знань з питань народного мистецтв, що є цінними для фахівців будь-якої сфери з огляду на важливість, у сьогоднішніх реаліях формування національної самосвідомості у громадян України.

Під час підготовки та проведення етномайстер-класу акцентуємо увагу на загальнокультурному значенні народної ляльки, її соціальній та мистецькій поліфонічності. Потрібно наочно продемонструвати кроскультурність традиційної ляльки, зосереджуючи увагу учасників на тих мистецьких та технологічних характеристика іграшки, що будуть цікавими саме цим фахівцям. Наприклад, учасникам, пов'язаним зі сферою історичної науки, етнології, краєзнавства, туризму, цікавим та корисним буде зосередження уваги на археологічних джерелах походження вузлової ляльки; ролі антропоморфної фігури в традиційній обрядовості; змін у призначенні, ролі, образній мові народної ляльки, що відбувалися під впливом історичних та соціальних трансформацій; характерних особливостях народних ляльок як джерела етнографічних відомостей про регіон.

Для фахівців галузі медицини та природознавства цікавою буде інформація, що пов'язує лялькарство з їх професійною спрямованістю. Розгляд історичної обумовленості застосування у виготовленні ляльки природніх матеріалів. Розповідь про рослини, з яких виготовляли полотно, що традиційно використовувалося для українських ляльок: коноплю, кропиву, льон. Окреслити особливості виготовлення ляльок із сіна, рогозу, кукурудзи, квітів та характерне для деяких видів народної ляльки поєднання рослин з тканиною. Характеристика традиції заповнення голови ляльок сушеними травами або зерном. Додає емоційної забарвленості засвоєнню знань з народного іграшкарства демонстрація живих рослин, що використовуються у традиційному лялькарстві та народній медицині.

Фахівцям, пов'язаним з хімічною промисловістю, буде цікавим опис традиційної технології фарбування ниток та тканини природними барвниками та виготовлення фарби на рослинному матеріалі для декорування тканини технікою вибійки, ці нитки та тканини широко застосовуються у виготовленні вузлових ляльок.

Для проведення етномайстер-класу для цієї групи учасників доречно дібрати широкий спектр наочних матеріалів, які б достатньою мірою проілюстрували процес виготовлення вузлової ляльки від прядіння ниток до готової іграшки. Продемонструвати як матеріали, так і інструменти, задіяні у створенні ляльки: прядиво, прядка, веретено, домоткані нитки, фарбувальний відвар, п'яльця, зразки тканих та вишитих предметів домашнього вжитку, тканину, декоровану технікою вибійки, та знаряддя для вибійки, плахти та інше традиційне вбрання, гончарні «монетки».

Етномайстер-клас для молодших учнів. Особливостями проведення для молодших учнів етномайстер-класу є динамічність. Історія про походження народної ляльки повинна бути насичена цікавими фактами, історіями, легендами. У розповіді спираємося лише на ті факти з історії і культури України, які діти засвоїли відповідно до шкільної програми для певного освітнього рівня. Важливим є підготувати для роботи на майстер-класі велику кількість різноманітного матеріалу, який повинен різнитися за кольором, фактурою, розміром. Такий майстер-клас вводить у коло уваги дитини різноманіття пластичних матеріалів, їх фізичні характеристики за кольором, міцністю, цупкістю, м'якістю. Для дитини новим емоційним та культурним досвідом у результаті етномастер -класу стане усвідомлення, що під час самостійного створення твору мистецтва відбувається підкорення силою творчого духа, думки мистця матеріального матеріалу, його перетворення. Силі творчої дії підкорюється матеріал, перетворюючи фізичні речі на нову річ - твір мистецтва, що вже наділений новими художніми якостями, таким чином, здобувається психологічний досвід творення, дитина самостверджується усвідомлюючи себе людиною - творцем, що важливо для формування її як особистості.

Етномайстер-класи для змішаних груп варто виділити окремо. Це етномайстер-класи, що відбуваються під час культурно-масових заходів: виставок, семінарів, фестивалів, ярмарків. Їх можна назвати ознайомчими. Здебільшого такі майстер-класи відбуваються на відкритих майданчиках і залежать від багатьох чинників, зокрема: погодні умови, сцена з гучним озвученням, обмеженість учасників у часі, психологічна не готовність, відсутність налаштованості на уважне сприйняття знань та опанування навичками. Для проведення етномайстер-класу в режимі масового дійства потрібен високий рівень налаштованості й психологічної витримки майстра, уміння переключатися. Варто прискіпливо поставитися до підготовки витратних матеріалів та інструментів. Майстер -клас у цьому варіанті потребує видовищної складової, елементів шоу, при цьому дуже важливим є дотримання етнографічної, історичної, мистецької точності по відношенню до традицій народної ляльки. Розповідь повинна бути короткою, цікавою, щоб учасник захотів прочитати чи побачити ще більше про народну ляльку, іграшку, взагалі зацікавитися народним мистецтвом. Не впасти у вульгаризоване спрощення, але спілкуватися доступною мовою.

Висновки

Розглянувши особливості підготовки та проведення етномайстер -класів для різних груп учнів, можемо констатувати, що коригування деяких аспектів дозволить досягти кращого результату щодо роботи з учнями у формуванні зацікавленості традиціями народного мистецтва та вузлової ляльки, отримання знань та практичних навичок у виготовленні вузлової ляльки. Під час етномайстер -класів з вузлової ляльки учні розвивають власну креативність, у них формується відкритість до творчого експерименту, розширюється горизонт знань. Учні оволодівають естетичним досвідом народної творчості та мистецтва, ознайомлюються з історією та набувають знань, умінь та навичок використовувати народні зразки у створенні творів мистецтва.

У сучасних умовах останніх років у зв'язку з пандемією COVID-19, а від 24 лютого 2022 року з повномасштабним вторгненням російських військ на територію України та переходу нашої країни до воєнного стану великого значення набула віртуальна форма проведення етномайстер-класів, технологія проведення яких має низку відмінних рис і потребує детального вивчення. Така форма дозволяє викладачу спілкуватися з учнями, розвиваючи патріотичні почуття, утверджувати незламність нашої нації, що має давню унікальну традиційну культуру.

Використовуючи народне мистецтво, що становить зміст національної свідомості та національного менталітету, надзвичайно важливо підготувати молодого, свідомого громадянина, цілісну, різнобічно розвинену особистість, здатну гідно відповідати на виклики сьогодення.

Список використаної літератури

1. Герус Л. М. Українська народна іграшка. Львів, Інститут народознавства НАН України, 2004. 263 с.

2. Збірник, присвячений 35-річчю Полтав. держ. музею. Т. I. / під ред. Я. Риженко. Харків, 1930. 146 с.

3. Кращий твір року - 2016, 1017, 2018. Всеукраїнський мистецький проект-конкурс народного мистецтва / автор-упоряд.: Є. Шевченко, В. Корнієнко. Київ: Народі джерела, 2019. 232 с.

4. Криволапов М. Про деякі проблеми науки, культури і виховання моральної особистості в нашому суспільстві. МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. праць / Ін-т проблем сучасного мистнцтва НАН України. Київ: Фенікс, 2018. Вип. 14. С. 123-128.

5. Найден О. Парадокс української ляльки: Українська народна лялька у світлі кроскультурних паралелей та аналогій. Обрядові функції. Конструктивний дизайн. Київ: Видавничий дім «Стилос», 2016. 208 с.

6. Пошивайло О. М. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. Київ: Молодь, 1993. 408 с.

7. Свиридюк Н. О. Презентаційна діяльність Полтавського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вища школа. 2020. № 7-8. С. 50-59.

8. Свиридюк Н. О. Вузлова лялька Полтавщини у етнодизайнерських виставкових проєктах. Соціокультурні тенденції розвитку сучасного дизайну і мистецтва: матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф. (08-10 вересня 2021 р.), ХНТУ / за ред. О. В. Чепелюк. Херсон: ХНТУ, 2021. С. 138-140.

9. Титаренко В. П. Українські народні промисли (естетичний аспект). Полтава: ТОВ «АСМІ», 2004. 250 с.

10. Українська народна іграшка. Альбом - каталог / автор-упоряд.: Є. Шевченко, В. Корнієнко. Київ: Народні джерела, 2011. 96 с.

11. Установчий з'їзд спілки майстрів народного мистецтва України 26-27 січня 1990 року. Народне мистецтво. 2011. № 1-4. С. 26-34.

12. Шаповал Л. І. Словник етнографічних (етнологічних) понять і термінів. Вид. 2-ге, змін. та доп. Полтава: ТОВ «АСМІ», 2016. 294 с.

13. Широцький К. Національне мистецтво й завдання мистецтва в Україні. Світлиця. 2016. № 2 (53). С. 66-70.

14. Ясеницький В. Є., Ясеницька Ж. В. Методологічні засади навчання етнодизайну майбутніх педагогів. Актуальні проблеми сучасної науки: збірник четвертої науково-практичній конференції викладачів та студентів інституту фізики, математики, економіки та інноваційних технологій. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2017. С. 235-238.

References

1. Hems, L. M. (2004). Ukrainska narodna ihrashka [Ukrainian folk toy]. Lviv: Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. [in Ukrainian].

2. Ryzhenko, Ya,. (Ed.). (1930). Zbirnyk prysviachenyi 35-richchiu Poltavskoho derzhavnoho muzeiu [The collection is dedicated to the 35th anniversary of the Poltava State Museum]. Kharkiv, Ukraine. [in Ukrainian].

3. Shevchenko, Ye., & Korniienko, V. (Eds.). (2019). Krashchyi tvir roku - 2016, 1017, 2018. [The best work of the year - 2016, 1017, 2018]. Vseukrainskyi mystetskyi proekt-konkurs narodnoho mystetstva - All-Ukrainian art project- competition of folk art. Kyiv, Ukraine. [in Ukrainian].

4. Kryvolapov, M. (2018). Pro deiaki problemy nauky, kultury i vykhovannia moralnoi osobystosti v nashomu suspilstvi [About some problems of science, culture and moral personality education in our society]. MIST: Mystetstvo, istoriia, suchasnist, teoriia: zbirnyk naukovykh prats Instytutu problem suchasnoho mystntstva NAN Ukrainy - MIST: Art, history, modernity, theory: a collection of scientific works of the Institute of Contemporary Art Problems of the National Academy of Sciences of Ukraine, 14, 123 - 128. [in Ukrainian].

5. Naiden, O. M. (2016). Paradoks ukrainskoi lialky: Ukrainska narodna lialka u svitli kroskulturnykh paralelei ta analohii. Obriadovi funktsii. Konstruktyvnyi dyzain [The Paradox of the Ukrainian Doll: The Ukrainian Folk Doll in the Light of Cross-Cultural Parallels and Analogies. Ritual functions. Constructive design]. Kyiv: Publishing house «Stylos». [in Ukrainian].

6. Poshyvailo, O. M. (1993) Etnohrafiia ukrainskoho honcharstva: Livoberezhna Ukraina [Ethnography of Ukrainian pottery: Left Bank Ukraine]. Kyiv: Publishing house «Molod» [in Ukrainian].

7. Svyrydiuk, N. O. (2020). Prezentatsiina diialnist Poltavskoho oblasnoho oseredku Natsionalnoi spilky maistriv narodnoho mystetstva Ukrainy. [Presentation activity of the Poltava regional branch of the National Union of Masters of Folk Art of Ukraine]. Vyshcha shkola - Higher school, 7-8, 50 - 59. [in Ukrainian].

8. Svyrydiuk, N. O. (2021). Vuzlova lialka Poltavshchyny u etnodyzainerskykh vystavkovykh proiektakh. [Knotted doll of Poltava Region in ethnodesign exhibition projects]. Proceedings from: VII Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsia «Sotsiokulturni tendentsii rozvytku suchasnoho dyzainu i mystetstva» - VII International Scientific and Practical Conference «Sociocultural trends in the development of modern design and art». O. V. Chepelyuk (Ed.). (pp. 138-140). Cherson, Ukraine. [in Ukrainian].

9. Tytarenko, V. P. (2004). Ukrainski narodni promysly (estetychnyi aspekt). [Ukrainian folk crafts (aesthetic aspect)]. Poltava: TOV «ASMI». [in Ukrainian].

10. Shevchenko, Ye., & Korniienko, V. (2011). Ukrainska narodna ihrashka. Albom - kataloh [Ukrainian folk toy. Album - catalog]. Kyiv: Publishing house «Narodi dzherela». [in Ukrainian].

11. Ustanovchyi zizd spilky maistriv narodnoho mystetstva Ukrainy 26-27 sichnia 1990 roku [Constituent Congress of the Union of Masters ofFolk Art ofUkraine on January 26-27, 1990]. (2011). Narodne mystetstvo - Folk art, 1-4, 26-34. [in Ukrainian].

12. Shapoval, L. I. (2016). Slovnyk etnohrafichnykh (etnolohichnykh) poniat i terminiv.[Dictionary of ethnographic (ethnological) concepts and terms]. (2nd ed.). Poltava: Publishing House «ASMI» [in Ukrainian].

13. Shyrotskyi, K. (2016). Natsionalne mystetstvo y zavdannia mystetstva v Ukraini [National art and tasks of art in Ukraine]. Svitlytsia- Chamber, 2(53), 66-70. [in Ukrainian].

14. Yasenytskyi, V. Ie., & Yasenytska, Zh. V. (2017). Metodolohichni zasady navchannia etnodyzainu maibutnikh pedahohiv [Methodological foundations of ethnodesign training for future teachers]. Zbirnyk chetvertoi naukovo-praktychnii konferentsii vykladachiv ta studentiv instytutu fizyky, matematyky, ekonomiky ta innovatsiinykh tekhnolohii «Aktualni problemy suchasnoi nauky» [Proceedings of the fourth scientific and practical conference of teachers and students of the Institute of Physics, Mathematics, Economics and Innovative Technologies «Actual problems of modern science»]. (pp. 235-238.). Drohobych: Redaktsiino-vydavnychyi viddil Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru