Дошлюбне спілкування молоді на Миколаївщині в 1965–1985 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Дошлюбне спілкування молоді на Миколаївщині в 1965-1985 роках

Бездітна Дарина Володимирівна,

студентка кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету

м. Київ

Анотація

Дошлюбне спілкування молоді було важливою складовою підготовки до шлюбу. Ця соціально-необхідна функція виконувалася через молодіжні ігри та розваги, які тривали протягом року. Ці активності не лише залучали молодь до життя дорослої громади, але й мали на меті сприяти їм у виборі шлюбного партнера.

У радянський період дошлюбне спілкування молоді було значно обмежене та контрольоване державою. Зміцнення радянської влади та ідеології призвело до впровадження спеціальних заходів з метою контролю та регулювання особистих взаємин молоді. Держава намагалась перетворити дошлюбне спілкування на інструмент підготовки молоді до «правильного» радянського шлюбу, який відповідав принципам комуністичного суспільства.

У цей період виникла спеціальна система молодіжних організацій, таких як комсомол, які ставили перед собою завдання формування «нової людини» з ідеалами комунізму. Ці організації організовували різноманітні заходи, такі як зустрічі, вечірки, спортивні змагання та культурні події. Однак, ці заходи були суворо контрольовані державою та мали виражене ідеологічне спрямування. Їх головною метою було формування радянської свідомості та пропагування комуністичних цінностей.

У радянському періоді були заборонені або суворо регламентовані деякі форми міжстатевого спілкування, зокрема фізичний контакт та вільний вибір партнера. Держава ставила акцент на додержання моральних норм та патріархальних цінностей, а також на ранньому укладанні шлюбу та забезпеченні стійкості сімейних взаємин.

Тема, яка розглядається в цій роботі, є актуальною у галузі етнологічних досліджень, оскільки вона не була достатньо досліджена у спеціалізованій літературі. На сьогоднішній день не існує сучасних джерел і публікацій на цю тему.

У статті автора розглядаються основні аспекти дошлюбного спілкування молоді на території Миколаївщини в період з 1965 по 1985 роки, на основі здійснених польових досліджень.

Ключові слова: молодь, дошлюбне спілкування, сільський клуб, Миколаївщина.

Abstract

Bezditna Daryna Volodymyrivna Student of the Department of Ethnology and Local History, Faculty of History, Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv,

Premarital communication of young people in the Mykolayiv region in 1965-1985

Premarital communication of young people was an important component of preparation for marriage. This socially necessary function was performed through youth games and entertainment that lasted throughout the year. These activities not only involved young people in the life of the adult community, but also aimed to help them in choosing a marriage partner.

During the Soviet period, the premarital communication of young people was significantly limited and controlled by the state. The strengthening of Soviet power and ideology led to the introduction of special measures aimed at controlling and regulating the personal relationships of young people. The state tried to turn premarital communication into a tool for preparing young people for a «correct» Soviet marriage, which corresponded to the principles of communist society.

During this period, a special system of youth organizations emerged, such as the Komsomol, which set themselves the task of forming a «new man» with the ideals of communism. These organizations organized various activities such as meetings, parties, sports competitions and cultural events. However, these measures were strictly controlled by the state and had a pronounced ideological orientation. Their main goal was the formation of Soviet consciousness and the promotion of communist values.

In the Soviet period, some forms of intersex communication, including physical contact and free choice of a partner, were prohibited or strictly regulated. The state emphasized the observance of moral norms and patriarchal values, as well as early marriage and ensuring the stability of family relationships.

The topic considered in this work is relevant in the field of ethnological research, as it has not been sufficiently explored in the specialized literature. To date, there are few modern sources and publications on this topic.

The author's article examines the main aspects of premarital communication among young people in the Mykolayiv region in the period from 1965 to 1985, based on field research.

Keywords: youth, premarital communication, village club, Mykolaiv Oblast.

Основна частина

Постановка проблеми. З початку другої половини ХХ століття практики молодіжного дозвілля поступово перетворилися на нові форми, які організовувалися в сільських клубах та будинках культури. Ці установи не лише забезпечували зайнятість для молоді у вільний час, але також виконували виховні функції, задовольняли потреби у спілкуванні та обміні інформацією.

Участь сільської молоді у культурних, спортивних, розважальних та виховних заходах протягом 1965-1985-х років суттєво сприяла задоволенню їх фізичних, духовних та соціальних потреб. Сільські партійні організації, зокрема комсомольські, активно впливали на громадське керування молоддю в радянський період. Вони виконували провідну роль у формуванні ідеологічних засад, які були необхідні для розвитку типової моделі «радянської людини» серед юнаків та дівчат. З одного боку, держава та партійні організації прагнули контролювати та спрямовувати цей процес, ставлячи акцент на ідеологічну вихованість молоді та формування «радянської людини». З іншого боку, молодь мала можливість виявляти свою самостійність та ініціативу, зокрема у виборі шлюбного партнера. Важливу роль у дошлюбному спілкуванні відігравали культурні, спортивні та розважальні заходи, які створювали можливості для знайомств та взаємодії молодих людей. Загалом, радянський період вплинув на формування певних уявлень та практик дошлюбного спілкування, враховуючи специфіку того часу і соціально-політичний контекст. Однак, актуальність даного дослідження полягає в тому, що тематика дошлюбного спілкування молоді в період з 1965 по 1985 роки є недостатньо вивченою, що поверхово дає змогу відтворити цілісність даного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В історіографії, особливо на регіональному рівні, мало уваги було приділено молодіжним зібранням та розвагам, які відбувалися у період з 1965 по 1985 роки. Фактично, ці аспекти практично не досліджувалися у нашому регіоні, і польові матеріали, зібрані автором, можуть бути єдиним джерелом дослідження ігор та розваг молоді передшлюбного періоду. Свідчення респондентів дозволяють проаналізувати маловідомі форми молодіжного дозвілля, які були актуальні у той час.

Зокрема, це стосується молодіжних зібрань, пріоритетів молоді у виборі шлюбного партнера та розваг, що в даний час майже вийшли з ужитку, але про них все ще зберігаються свідчення.

Мета статті - дослідження та висвітлення дошлюбного спілкування молоді на Миколаївщині в 1965-1985 роках.

Виклад основного матеріалу. У даному регіоні українська сільська молодь починала рано готуватися до подружнього життя переважно з 16-18 років. Варто зауважити, що градація віку в зазначений період не відрізнялась від традиційного. Власне, якщо у зазначений вік молодь не одружувалась, то їх вважали «старими». Відповідно дівчину називали «старою дівою», а хлопця «старим парубком»: «Замуж я у 20 років вийшла і це щіталося 20 років - стара дєва, що пора мені. Я була на виданні. Вже ждали - коли, коли? Задавали пит ання, що це…Якщо дівчина виходила в 24-25 років, то це вж е 100 процент ів вона була старою дєвою» [2]. Відповідно, якщо дівчина або хлопець не вчасно одружувались, то зазнавали осуду з боку громади. Це пов'язано з ідеєю, що головною метою жінки є створення родини, народження дітей і забезпечення продовження роду. Тому, якщо дівчина не знаходить партнера для шлюбу, це може вважатися проблемою для неї і її родини: «Я піздня дівка, я десь у 18-20 почала зустрічатися з хлопцями. Вийшла заміж у 24-25» [4].

Зокрема, при виборі шлюбного партнера обиралися такі критерії, де хлопець повинен бути гарним та фізично здоровим: «Головне, щоб був гарний хлопець». Варто сказати, що духовні якості також відігравали не останнє місце в виборі партнера: «Я звертала увагу, по-перше, щоб хлопець був розумний, щоб було з ким провести, щоб були спільні інтереси, щоб було за що поговорити і провести час, і обов'язково, щоб людина була добра. Бо у мене просто був такий не просто девіз у житті, а таке кредо по-житті: «Що доброта спасає світ». Якщо людина добра, то вона така. Тоді в неї вся її діяльність.зв'язана з добротою. Це поступки цієї людини. Це її відношення до людей» [1].

У більшості випадків найголовнішим фактором при виборі нареченого було кохання: «Обирали тільки почуття, тільки кохання. Це між нами це дуже рідко було, шо якась дівчина, чи хлопець могли оженитися, вибрати собі пару, ну, як сказати, з користі. Більшість женилися і обирали тільки по коханню» [2].

Примітно зауважити те, що у загальному, очі людини є важливим елементом її особистості та вираженням її внутрішнього світу. Вони є вікном до душі і відображають внутрішній стан людини, її емоції та настрій. Також зі слів респондентки зверталася увага на очі молодого: «Я ще хочу сказати, що, коли з людиною, коли - на що я звертала увагу - це очі, щоб очі були добрі. Дуже не любила людей зі світлими, блакитними очима. Щітала, що це люди такі легкомисляні і такі, як говорили у нас в народі: «Мають блядський вигляд» [1].

Так змінюється система цінностей у суспільстві під впливом засобів масової інформації, урбанізаційних процесів, розкріпаченні поведінки у 60-х рр. XX ст. Так, у руслі комуністичної ідеології для виховання молоді радянська влада вміло використовувала дозвілля. У вільний час безпосередньо від навчання масово залучали молодь до різних гуртків художньої самодіяльності, де у свою чергу молодь із задоволенням брала участь і знайомилася між собою. А при школах організовувалися вечори: «Почала дівувати десь у років 14. Було це я у восьмий клас перейшла. Мене відпустили на вечір у школі був. Найчастіше збиралися на шкільних вечірах і в когось вдома де були більш такі умови. Чим займалися? Дуже багато розмовляли, розказували, що в школі бачили. Ми їздили на змагання різні баскетбол, волейбол, танці. Ігрів як таких не пам'ятаю. Там як збиралися на вечорах у школі. Цей подобалися хлопці дівчатам, дівчата хлопцям» [7].

У 1970-х рр. під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо) дошлюбна поведінка помітно змінюється. Так, усі заборони та упередження молодь поступово зводить ні нащо. Вже не виклакає осуду з боку сільської громади, якщо хлопець з дівчиною йдуть вулицею, тримаючись за руку і навіть цілуючись: «Якщо нас провожали хлопці, то це були такі чисті отношенія…подержали за ручку, обняли, хто поцілувався і розійшлися» [2].

Окрему локацію у сільському просторі у представників різних вікових груп була місцева культура установа. У даному випадку - це сільський клуб або будинок культури. Безпосередньо їх діяльність перебувала під певним ідеологічним контролем держави. Від вказівок партійних органів та органів влади залежала чисельність заходів. Однак найцікавішими заходами для населення були виступи аматорів художньої самодіяльності, дискотеки та показ фільмів: «Найчастіше у нас збиралась молодь це у клубі. В клубі молодь, яка збиралася зразу приходила дивитися фільм. Був фільм, дивилися фільми. Обов'язково треба було дивитися фільм, бо після фільму були танці. Рідко, хто приходив на танці. Приходили дивитися фільм, потім починалися танці. Танці починалися як? Виходили всі з клубу, там була така площадка, на тій площадкі ставили магнітофон, включали музику і танцювали. Зразу танцювали дівчата, хлопці трохи соромилися. А коли починалися парні танці, то підтягувалися хлопці. Це називалися медляки і танцювали всі. А потім, якщо бувало таке, що хлопець з дівчиною симпатизували одне одному, то вони і остальні танці вони тоже танцювали, а потім разом йшли додому» [1].

Саме такі зібрання були приводом для зустрічей молодих та у подальшому перспективи для знайомства: «Ну, я не скажу, що такі прямо тіпа дискотеки. у клубі у нас завжди грало каждий год. У клубі завжди грав акордеон. Завклуба був музикант. Мета - влюблялись, а гралися, мирилися» [4].

Для укладання шлюбу бажаною умовою з боку батьків та соціуму була цнотливість дівчини, однак не мала обов'язкового фактору при виборі майбутньої дружини: «Я пам'ятаю слова, коли я перший раз пішла, ну, як сказати, на побачення, мене батько посадив і сказав: «Запам'ятай, 5 хвилин насолоди може принести біди на все своє життя» [7].

З іншого боку дошлюбні статеві контакти могли б викликати в сільській громаді негатив, адже при народженні незаконнонароджених дітей називали по-різному, наприклад, байстрюком: «А я тобі чесно скажу, що в мене був тормоз до чоловіків, бо мати, коли я їхала до міста, вона мені каже: «Я в тебе одна і ти в мене одна, єслі ти мені приведеш байстрюка, то я тебе не знаю і ти мене не знаєш» [4].

У майбутньому ця дитина могла зіштовхнутися з великою кількістю проблем та глузуванням з боку соціуму: «Так, я чула про такі випадки, це були дуже одиночні випадки і щоб так, я чула про декілька випадків, але до цього всього дуже ставилися негативно. Негативно, тому що щітали, що дівчина мала мати свою честь, мати свою гордість і не повинна піддаватися на слабкість. Тим більше в сім'ях на ту пору завжди говорилося до того як дівчинка, дівчина взрослішала - завжди ці приклади ставили як негативні, що не нада так робити тоді осуд йде, тоді життя ламається і краще придержуватися такої честі дівочої» [1].

Україна, що належала до СРСР, відстала від західних країн у сексуальній революції. У 1970-1980-х роках, зазвичай, вважалося, що початок сексуального життя повинен супроводжуватись швидким вступом у шлюб. Також, через низьку сексуальну культуру населення та обмежений доступ до методів контрацепції, початок сексуальних стосунків у молодого віку часто призводив до небажаної вагітності, що, в свою чергу, прискорювало шлюб [6, с. 82].

Так, у 80-х рр. XX ст. відбуваються зміни норм дошлюбного спілкування і моралі в селі [3, с. 33-40]. Зокрема, це відображається у тому, що заміж дівчина виходить вже вагітною: «Але я винесла хлібину (на сватанні), а чого я винесла? Бо я була вагітною! Може цей гоп, то я б не вийшла…Ў·[5].

Таким чином, у 1965-1985 роках молодіжні зібрання в селах були важливим інститутом дошлюбного спілкування. На таких зібраннях молодь могла обговорювати різноманітні питання, які стосувалися їхнього життя та майбутнього, обмінюватись думками та ідеями. Це було особливо важливо для молоді, яка жила в селі і не мала доступу до широкого кола інформації та спілкування з представниками інших культурних середовищ. Такі зібрання допомагали молоді знайти спільну мову та зрозуміти один одного, зміцнювали їхні зв'язки та стосунки, а також сприяли розвитку інтелектуальних та соціальних навичок. Власне, молодіжні зібрання були важливими для молоді на селі, оскільки вони давали можливість не тільки спілкуватись та обговорювати різні питання, а в подальшому знайти собі пару. Наприклад, у клубах були проведені диско-вечірки та інші заходи, де молодь могла зустрічатися та спілкуватися. Так, на селах почали активно показувати кінофільми. Це був значний культурний подіум для місцевих жителів, який забезпечував розваги та дозвілля. Однак, загальний контроль держави та традиційні погляди на шлюб і родину в значній мірі обмежували можливості дошлюбного спілкування молоді в радянський період. Так, народжену дитину дитину до шлюбу називали «байстрюком» та ставили в менш вигідне положення порівняно з дітьми, які були народжені в шлюбі. Це ставило їх у більш ризиковану соціальну та економічну ситуацію. Цей негативний стереотип виступав як чинник, який стримував молодь від дошлюбних інтимних стосунків. Однак ця тенденція вже у 80-х роках змінилася і не зазнавала осуду з боку громади. З іншого боку - молодь стає більш вільною в своїх почуттях та загалом у громаді.

Література

1. Бездітна Л.М. Інтерв⁵ю від 10.04.2023. Особистий архів Бездітної Д.В.

2. Буратинська С.В. Інтерв⁵ю від 11.08.2022. Особистий архів Бездітної Д.В.

3. Ганчев О.І. Шлюб, його форми та особливості дошлюбного спілкування болгар Одещини в радянську добу. Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». Харків, 2019. Т. 29. - с. 33-40.

4. Кожевна М.О. Інтерв'ю від 05.02.2022. Особистий архів Бездітної Д.В.

5. Микитей Л. Інтерв'ю від 01.07.2022. Особистий архів Бездітної Д.В.

6. Слюсар Л.І. Шлюб в Україні у демографічному вимірі: історія і сучасність / НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи. - Київ, 2021. - с. 180.

7. Юрчук Л.І. Інтерв'ю від 11.08.2022. Особистий архів Бездітної Д.В.

References

1. Bezditna L.M. Interviu vid 10.04.2023. Osobystyi arkhiv Bezditnoi D.V. [Personal archive of Bezditna D.V.]. [in Ukrainian].

2. Buratynska S.V. Interviu vid 11.08.2022. Osobystyi arkhiv Bezditnoi D.V. [Personal archive of Bezditna D.V.]. [in Ukrainian].

3. Hanchev O.I. (2019). Shliub, yoho formy ta osoblyvosti doshliubnoho spilkuvannia bolhar Odeshchyny v radiansku dobu. Visnyk KhNU imeni V.N. Karazina. Seriia «Istoriia Ukrainy. Ukrainoznavstvo: istorychni ta filosofski nauky». Kharkiv [in Ukrainian].

4. Kozhevna M.O. Interviu vid 05.02.2022. Osobystyi arkhiv Bezditnoi D.V. [Personal archive of Bezditna D.V.]. [in Ukrainian].

5. Mykytei L. Interviu vid 01.07.2022. Osobystyi arkhiv Bezditnoi D.V. [Personal archive of Bezditna D.V.]. [in Ukrainian].

6. SliusarL.I. (2021). ShliubvUkrainiudemohrafichnomuvymiri: istoriiaisuchasnist/ NANUkrainy, Instytutdemohrafiitasotsialnykhdoslidzhenim. M.V. Ptukhy. - Kyiv [in Ukrainian].

7. Iurchuk L.I. Interviu vid 11.08.2022. Osobystyi arkhiv Bezditnoi D.V. [Personal archive of Bezditna D.V.]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru