Вплив крос-культурного розкриття на адаптацію художньої практики мистецьких традицій

Київ

THE INFLUENCE OF CROSS-CULTURAL DISCLOSURE ON THE ADAPTATION OF ARTISTIC PRACTICE OF ARTISTIC TRADITIONS

An urgent problem for Ukrainian society is the formation of cross-culture, which implies rapprochement with European value orientations and preservation of national ones. The cross-cultural disclosure of artistic culture is important for the development of society, as it allows for the integration of different cultures into a single system. This, in turn, forms different associative images of the world, promotes cultural interaction, changes in behavioral stereotypes, etc. The aim of the study was to analyze the impact of cross-cultural disclosure on the adaptation of artistic practice of artistic traditions. The following philosophical methods were used: dialectical; general scientific methods: analysis and synthesis, deduction, generalization, and system analysis. In the process of developing the theoretical framework of the study, the main directions of cross-cultural studies were identified: 1) cross-cultural disclosure affects competitiveness; 2) cross-cultural studies have two conceptual approaches - the etic approach and the emic approach; 3) work culture and national culture influence the formation of behavioral stereotypes; 4) the fundamental principle of cross-cultural disclosure is cultural interaction, which manifests itself in the formation of different identities, but with the preservation of one's own cultural heritage. The results of the study reveal the features of the artistic mentality in the artistic dimension. The artistic mentality is revealed through the artistic worldview. It is determined that in Ukrainian and European culture, artistic practice is realized through individual inner experience. Universal symbolic patterns, archetypes, cultural codes, and common values with European culture are analyzed. The Ukrainian embroidery as a cross-cultural phenomenon is considered. The practical significance is that the results obtained can be used in the formation of cross-cultural competence in students. The generation of ideas and the implementation of cross-cultural projects in the artistic practice of artistic traditions can become a promising direction of research.

Key words: intercultural, national and ethnic self-identity, cultural identity, integration of arts, multicultural dimension.

Постановка проблеми

Однією з важливих умов інтеграції України в Європейський Союз є розвиток крос-культурної взаємодії, що полягає у встановленні міжкультурного діалогу зі збереженням української культурної спадщини, національних й етнічних культурних відмінностей. Реалізація полінаціональної стратегії вимагає вирішення проблем, пов'язаних з незнанням іноземних мов, мистецьких традицій і цінностей інших культур, відмінностями норм поведінки. Проте крос-культурне розкриття художньої практики мистецьких традицій може позитивно вплинути на міжкультурний компонент. Унаслідок крос-культурної взаємодії її учасники отримають досвід, який допоможе виявляти та розуміти самобутність інших культур, з огляду на це робити порівняльний і критичний аналіз із метою створення нових гармонійних і цілісних витворів мистецтва. Мета крос-культурного розкриття художньої практики мистецьких традицій полягає в об'єднанні в одну систему різних культур, але зі збереженням національних традицій мистецтва.

Аналіз досліджень

Д. С. Ліфінцев зазначив, що розвиток художної практики в мультикультурному вимірі створює більше можливостей для особистого та професійного розвитку (Ліфінцев, Зауважимо, що крос-культурна компетентність є конкурентоспроможною на міжнародному ринку праці. В експерименті (Ліфінцев, 2020) вказано, що 59% респондентів повністю згідні з важливістю розвитку крос-культурної взаємодії у світі, який постійно зазнає глобальних і трансформаційних змін. У дослідженні Т. Близнюк розглянуто концептуальні засади крос-культурних досліджень на прикладі etic-підходу та emicпідходу (Близнюк, 2018). І. Запухляк, Т. Онисенко та В. Сабадош, які досліджували взаємозв'язок між культурою праці, національною культурою й поведінкою індивіда, зауважили пряму залежність цих складових (Запухляк, Онисенко & Сабадош. Тобто традиції та цінності впливають на поведінку особистості. Е. К. Лурдунатан проаналізував міжкультурну взаємодію в релігії. З огляду на результати його дослідження можемо стверджувати, що фундаментальними принципами крос-культурного розкриття художної практики яіляються порівняння, критичне розуміння, культурна співпраця, рівні можливості, формування ідентичності, самонавчання й співпереживання (Лурдунатан, 2022).

У дослідженні (Буй, 2021: 257-265). висвітлено складний особистий шлях докторанта, який за програмою мобільності змінив місце навчання й переїхав із В'єтнаму до Канади. Автор дійшов висновку, що завдяки своїй власній культурній спадщині, цінностям і національним відмінностям він зможе зробити внесок у різноманітність канадської культури, що дозволить розвинути більше ніж одну ідентичність. Міжкультурне розкриття - це важлива практика, оскільки розширює поле можливостей у глобальному просторі.

Метою статті є розгляд впливу кроскультурного розкриття на адаптацію художньої практики мистецьких традицій.

Для реалізації поставленої мети потрібно виконати низку завдань:

1) визначити основні особливості художньої ментальності в мистецькому вимірі;

2) проаналізувати універсальні символічні зразки, архетипи, культурні коди, визначити їх спільні риси;

3) розглянути українську вишиванку як кроскультурний феномен.

Виклад основного матеріалу

Художні практики й мистецькі традиції являються культурним надбанням і цінностями, що закладаються в процесі духовного розвитку особистості й формування її етнічної ідентичності. Художня культура створена з метою творчого самовираження, прояву фантазії, а також становлення національної культури, що характерна для певної етнічної території. За допомогою художньої практики формується світоглядна позиція етно-національних й етнокультурних груп, що впливає на соціокультурну діяльність. Художня ментальність відображається в сприйнятті світу та враховує мистецькі традиції. Символічні зразки, архетипи, міфологеми, культурні коди функціонують у мистецьких традиціях й у творчому мисленні митців, які формують у суспільстві образне й емоційне розуміння світу.

О.Є. Реброва, досліджуючи художньо-ментальний досвід у педагогічному вимірі, зауважила, що цей досвід може формуватися в психологічній, соціальній, культурно-історичній, професійній сферах, або відтворювати духовний розвиток особистості, що проявляється в цінностях, установках і стереотипах, видах мислення (креативне чи логічне) (Реброва, 2022: 293).

Модальною категорією ментальності в контексті розуміння художньої культури являється об'єднання мистецтв, крос-культурне розкриття. Це, зі свого боку, позитивно впливає на соціокультурний розвиток, оскільки функціонування в єдиному полі різних асоціативних образів формує цілісне уявлення.

Н. Лісова, досліджуючи вплив ментальних й історичних чинників на розвиток українського мистецтва, зауважила, що етно-національній групі на території України властива розвинута емоційна-чуттєва сфера (Лісова, 2022). Ми ж стверджуємо наявність філософської ідеї кордоцентризму в українському мистецтві, яка виявляє себе як креативне мислення й творчий підхід в процесі усвідомлення художньої практики.

У цьому контексті спостерігаємо міжкультурність та єдність із європейською цивілізацією, оскільки кордоцентризм полягає в розкритті четвертого енергетичного центру Анахати. В європейській та українській культурі духовний потенціал маніфестується через внутрішнє самопізнання, емпатію. Тобто насамперед художня практика мистецьких традицій реалізується як інтерпретація індивідуального внутрішнього досвіду.

Вивчення універсальних символічних зразків має важливе значення для репрезентації культурної спадщини. Через символи, що мають образно-художню інтерпретацію, можна проаналізувати світоглядні позиції певних етно-національних груп. Культура виступає конгломератом різноманітних символічних виявів та форм, одними із яких є художнє мистецтво. Класична та символічна форми збігаються за назвою із історичними видами мистецтва за Г Гегелем, однак не є ідентичними гегелівським дефініціям по змісту. Символізм на рівні художнього мистецтва являє собою тенденцію домінування символічної категорії на різних етапах трансформації європейської культури, що визначається чуттєвою та образною візуалізацією символічних смислів.

У художньо-семіотичному концепті символ знаходиться поміж художнім образом та знаком. Відмінність їх виявляється у мірі ізоморфізму та семантичної свободи, в орієнтації на різні рівні чуттєвості та сприйняття. Рівень семантичної свободи є найбільш високим у символі та визначається категоріями тотожності, рівноваги та ідеї. Відповідно як що знак (алегорія) є орієнтованим на чисто розумовий, то художній символ - на духовно-естетичний рівень. Водночас, символ володіє більш проникливою направленістю на вищі рівні духовної дійсності, його художньо-смислове поле є значно ширшим і різноманітнішим. Сучасні дослідники також наголошують на тому, що символ характеризується високим рівнем духовно-естетичної енергетики.

Символи володіють категоріями часу та простору й відображають мистецькі традиції. Тому час від часу символічні зразки мають здатність змінюватись, набувати нових форм і смислів. Саме завдяки наявності символів у художній практиці мистецьких традицій відстежуються культурні відмінності за національною й етнічною характеристикою. Проте міжкультурний аналіз універсальних символів допоможе з'ясувати місце української художньої практики мистецьких традицій в європейському просторі. Наприклад, згідно з аналізом художньої культури Норвегії, Білорусі та України окреслено спільні універсальні символічні зразки: орнамент, хрест, коло, спіраль, червоний і білий кольори, гора (табл. 1).

На рисунку 1 наведено поодинокі приклади відображення універсальних символічних знаків, що не є вичерпними, і їхній ряд можна доповнити. Також існують спільні архетипи української, білоруської та норвезької культур: Добра Матір (матір, сестра, дружина, бабуся), Зла Матір (мачуха, стара зла жінка, відьма), Земля, вода, вогонь. К. Юнг зауважував, архетип Матері відображає важливі материнські риси: прояв уваги та співчуття, вплив фемінності, досвід, душевне піднесення, яке виходить за рамки формальної логіки. Материнський архетип є найстародавнішим, адже він відображає кілька виявів: дух матері-прародительки та «матір-землю». Яскравим прикладом цього є світова міфологія із різноманітними художніми образами богинь Землі та родючості, окремі концепти якої використовуються й досі. У європейській та українській культурі архетипи Доброї Матері є схожими: образи матері, сестри, дружини, коханої, тощо. В той же час, Зла Матір часто проявляється в архетипі Мачухи та виявляється у художніх образах старих жінок.

Водночас, під час масштабної військової агресії росії проти України щоразу важливішого значення набувають архетипи етно-національної цінності, вільної особистості, свободи слова й філософія серця.

Таблиця 1

Культурний код України та Європи тісно пов'язаний на духовному рівні, що відображається у суспільних цінностях. Реалізацію цього коду

Джерело: розроблено авторами.

Рисунки взято з Google зображення. можна простежити у спільних характеристиках: демократичний режим, ринкова чи змішана економіка, прагнення до стабільного розвитку держави, формування культурної еліти, наявність національної ідеї. Спільність знаходимо також у патріотизмі громадянського суспільства, активній життєвій позиції, ініціативності, раціоналізмі, новаторстві, індивідуальності. На демократичному рівні спостерігаємо верховенство права, соціальні реформи, заперечення державної ідеології.

Отже, крос-культурне розкриття художньої культури відбувається через використання символів, архетипів та спільного духовно-культурного коду.

Важливим символічним зразком у кроскультурному розкритті художньої практики мистецьких традицій є українська вишиванка. Як стверджує Л. Меленець, вона являється вже не просто національною ознакою українського народу, а культурним трендом (Меленець, 2021). Вишиванка є національним символом, що містить у собі культуру й цінності. Від початку російської агресії проти України вишиванка стала символічним образом повернення українців до Батьківщини. Окрім цього, європейці одягають українську вишиванку як символ підтримки українського духу й нації. Так відбувається своєрідне духовне єднання українського та європейського народів. «Всесвітній день вишиванки», що відзначається щороку 18 травня, отримав Гран-прі в рамках Європейського саміту культурної спадщини-2022 (Євроінтеграційний портал, 2022).

Проте становлення міжкультурного значення вишиванки в європейському просторі відбулось значно раніше. Мистецтво вишивки з'явилося у Європі у добу Високого Середньовіччя. Пройшовши певний процес адаптації, він набув неповторних виявів у Англії, Франції та Італії. Зокрема, мотиви традиційної англійської вишивки є різноманітними. Умовно їх можна розділити на дві групи: до першої належать образи флори та фауну, загальновідомі та екзотичні. До другої вишиті концепти із Біблії, портрети людей (як відомих постатей, так і простих людей: землеробів, воїнів тощо). Окремими є традиції вишивання весільного одягу. Зокрема для весільної сукні використовували монохромну вишиванку. Як правило, білими нитками на білій тканині вишивається різноманітний рослинний візерунок. Водночас, в європейській культурі техніка вишивки червоно-чорних троянд сформувалась 150 років тому. Саме в Італії, Голландії, Німеччині упродовж XVI-XVIII ст. виникли перші орнаменти та техніки вишивання хрестиком. Вже наприкінці XIX ст. завдяки Франції на території України нараховувалось близько 200 технік вишивки. Нині українська вишиванка як символ єднання й спільних цінностей використовується в колекціях сучасних дизайнерів і стає світовим трендом, оскільки вона є інтеграцією мистецтв, які відображають культурний код суспільства.

Висновки

В статті окреслено вплив кроскультурного розкриття на адаптацію художньої практики мистецьких традицій. Для української культури важливим завданням є встановлення міжкультурного діалогу, єднання з різними культурами зі збереженням етно-національної самобутності. Під час дослідження проаналізовано художню ментальність, що проявляється через категорію системи світогляду, і передбачає інтеграцію різних мистецтв в єдиний культурний простір з метою створення широкого кола асоціативних образів, які б наклали свій відбиток на світоглядні позиції та соціокультурні принципи. Проаналізовано універсальні символічні зразки (орнамент, хрест, коло, спіраль, червоний та білий кольори, гора) на прикладі порівняльного аналізу української, білоруської та норвезької культур. Розглянуто різноманітні архетипи: Добра Матір, Зла Матір, етно-національні цінності, вільна особистість, свобода слова й кордоцентризм. Встановлено, що український культурний код тісно пов'язаний із європейським на духовному рівні, оскільки цивілізаційно характеризується спільними демократичними та людськими цінностями. Простежено крос-культурне розкриття української вишиванки і зазначено історичні й соціальні причини її популярності в європейському суспільстві.

Перспективним напрямом дослідження може стати генерування ідей та втілення кроскультурних проєктів у художній практиці мистецьких традицій.

Список використаних джерел